Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-24014/09/1270 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2010. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2010.
Дата набрання законної сили: 23.04.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           Суддя-доповідач  Міронова Г.М. 
		       Головуючий у 1 інстанції  Чернявська Т.І. 
		                              
		                                                            
		                                         Україна 
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД    
		                                          УХВАЛА 
		                                  Іменем України  
		23 квітня 2010 року                                      справа № 2-а-24014/09/1270 
		зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26  
		Колегія Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: 
		головуючого судді:               Міронової Г.М. 
		суддів:                       Радіонової О.О., Яманко В.Г. 
		 
		при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю. За участю представника відповідача 
		розглянувши апеляційну скаргу Легка Ю.Ю.  за довіреністю 
		 ОСОБА_4 на постанову  Луганського окружного адміністративного суду   від  18 листопада 2009 року  у адміністративній справі № 2-а-24014/09 за позовом 
		до 
		треті особи ОСОБА_4 
		Кабінету Міністрів України  
		Президент України,  
		Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про  визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання  розглянути звернення, 
		  
		ВСТАНОВИЛА : 
		  У липні 2009 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом про визнання неправомірною (протиправною) бездіяльності Кабінету Міністрів України в ненаданні об'єктивної, повної і точної відповіді за його зверненням (заявою) від 30 березня 2009 року та зобов'язання Кабінету Міністрів України об'єктивно та вчасно розглянути заяву (клопотання) і прийняти рішення відповідно до чинного законодавства та безпосередньо повідомити його про наслідки розгляду заяви (клопотання), надавши об'єктивну, повну, точну та обґрунтовану відповідь на звернення в строки, передбачені законом.  
		   В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вона, ОСОБА_4, інвалід другої групи від трудового каліцтва 30 березня 2009 року письмово звернулась до Кабінету Міністрів України з проханням сприяти вирішенню проблемного питання щодо здійснення виплат, пов'язаних з трудовим каліцтвом в рамках чинного законодавства. Позивач вважає, що тільки Кабінет Міністрів України безпосередньо або через представників держави у Правлінні Фонду соціального страхування від нещасних випадків міг би звернутися з проханням щодо розгляду і прийняття відповідним органом Фонду рішення про виплату позивачеві заборгованості за рішенням суду у зв'язку із нещасним випадком та розпочати їй сплату відповідних страхових виплат, передбачених чинним законодавством України. Але замість того, щоб звернутися до Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків і повідомити про її це або надати обґрунтовану відповідь з питання неможливості такого звернення, Кабінет Міністрів України надіслав це звернення до Міністерства юстиції України. 
		   Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено наступне. 
		   ОСОБА_4 звернулась до Кабінету Міністрів України із заявою від 30 березня 2009 року (арк. справи 8). В заяві ОСОБА_4 зазначила, що є рішення суду про відшкодування завданої її здоров'ю шкоди, але підприємство, яке визнано винним в ушкодженні її здоров'я, ліквідоване, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків відмовляється прийняти на себе зобов'язання по здійсненню виплат. Рішення суду виконувати нема кому, а вона, інвалід другої групи, без засобів існування залишається сам на сам із своїми проблемами (головною проблемою є підтримання своєї життєдіяльності). У заяві зазначено, що заявник вважає, що Кабінет Міністрів України до прийняття відповідного нормативного акта, що встановлює порядок відшкодування шкоди у разі ліквідації винної сторони) для підтвердження статусу України як правової та соціальної держави, через своїх уповноважених представників у Правлінні Фонду соціального страхування від нещасних випадків може посприяти прийняттю рішення на її користь, оскільки відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до складу Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків включаються представники держави, які призначаються Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_4 у зверненні просить Прем'єр-Міністра України, як керівника Кабінету Міністрів України, звернутися до Фонду соціального страхування від нещасних випадків безпосередньо або через представників держави у Правлінні Фонду соціального страхування від нещасних випадків з проханням прийняти відповідним органом Фонду рішення щодо виплати ОСОБА_4 заборгованості по рішенню суду у зв'язку із нещасним випадком та розпочати їй виплату відповідних страхових виплат, передбачених чинним законодавством України. 03 квітня 2009 року листом за № 41 -А-014041/12 Секретаріат Кабінету Міністрів України звернення громадянки ОСОБА_4 від 30 березня 2009 року відповідно до частини З статті 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслав Міністерству юстиції України (а. с. 9). Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції листом від 28.04.2009 року № А-10852-25 надав відповідь позивачеві стосовно її звернення. 
		   Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України було відмовлено. 
		   Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник Президента України надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності. 
		Інші особи до суду не зявилися, були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи. 
		     Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції  без змін, з наступних підстав. 
		   Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  
		   Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві в задоволенні позову, як на правову підставу, послався на норми Закону України «Про звернення громадян», «Про Кабінет Міністрів України».  
		 Порядок розгляду звернень громадян регулюється розділом 2 Закону України „Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (надалі  Закон № 393), відповідно до статті 18 якого громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, зокрема, до органів державної влади, має право одержувати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.     
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відповідності частині 3 статті 7 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», дій відповідача щодо надіслання 03 квітня 2009 року листом за № 41 -А-014041/12 до Міністерства юстиції України звернення громадянки ОСОБА_4 від 30 березня 2009 року, оскільки питання, порушені у зверненні громадянки ОСОБА_4, не входять до повноважень Кабінету Міністрів України. 
		Відповідно до статті 93 Конституції України, право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. Крім того, згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України  здійснює  виконавчу  владу безпосередньо  та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України. 
		   Колегія суддів вважає доречним звернути увагу апелянта на той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,  Київська  та  Севастопольська  міські  державні адміністрації. Ініціювати підготовку та прийняття актів Кабінету Міністрів України може Президент України. 
		   Крім того, колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів, зокрема, фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.      
		   Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що порушення прав, свобод та інтересів, які захищають адміністративні суди відбувається у публічно-правових відносинах та виходить від субєктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій. 
		   Колегія суддів відзначає, що доводи апеляційної скарги в більшій частині стосуються питання дій Фонду … та аналізу законодавства з питання відшкодування шкоди, які не є предметом спору у даній справі. З огляду на вказане, колегія вважає такі доводи непереконливими. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем засіб захисту порушеного права не відповідає предмету спору 
		        Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		      Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  
		      Колегія суддів відзначає, що такі докази представники відповідача надали суду першої інстанції і вони є належними. 
		   Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні. 
		      На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  
		 УХВАЛИЛА:  
		    Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення. 
		Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у справі № 2 а-24014/09/1270 - залишити без змін. 
		       Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. 
		      Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.  
		Повний текст виготовлено 30 квітня 2010 року.     
		  Головуючий:                                Г.М. Міронова 
		 Судді :                                  О.О.Радіонова 
		                                   В.Г.Яманко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...