Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-21/08/0507 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2010. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2010.
Дата набрання законної сили: 23.04.2010
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                               Суддя у 1 інстанції  Яковенко М.М. 
		                                                     Суддя-доповідач  Міронова Г.М.  
		УКРАЇНА  
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД         
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		23 квітня 2010 року                                                     справа № 2а-21/08/0507 
		Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого  судді Міронової Г.М., суддів  Радіонової О.О., Яманко В.Г., при секретарі  Сухоцькій Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Володарського районного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року у справі 2а-21/08/0507 за позовом ОСОБА_2 до відділу ДАЇ з обслуговування адміністративної території Володарського району в особі інспектора групи ДР ВДАЇ Володарського району Латиша Віктора Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АН № 002059 від 30.11.2008 року, 
		 ВСТАНОВИЛА: 
		        У грудні 2008 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. 
		   Постановою Володарського районного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року у задоволенні позову було відмовлено. 
		   Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 
		   При новому апеляційному перегляді справи, сторони до суду не зявилися, були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства неявка сторін не є перешкодою для розгляду справи. 
		   Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції  скасувати, з наступних підстав. 
		     Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У  разі  відсутності  закону,  що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує  закон,  що  регулює  подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). 
		      Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2008 року інспектором групи ДР ВДАЇ Володарського району Латишом В.О. було складено постанову серії АН № 002059 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 255 грн. за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.    
		Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 
		З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права у сфері публічних правовідносин, що складаються у звязку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист, є вибір засобу захисту порушеного права.  
		Особливістю цих відносин є те, що вони повязані із реалізацією прав, свобод та інтересів субєктів у сфері публічно  правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій. 
		Тобто, процесуально  правовий аспект адміністративного позову виражається в тому, що він є зверненням до адміністративного суду за захистом порушених прав та інтересів з боку суб”єкта владних повноважень у сфері публічно  правових відносин, найважливішою ознакою публічно-правових спорів є участь у них субєкта владних повноважень. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб”єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно  правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. 
		Відповідач у справі є державним органом виконавчої влади, який входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, його діяльність регламентується Законом України “Про міліцію”. 
		Згідно ст. 2 Закону України “Про міліцію” на нього покладені обовязки, у тому числі, забезпечення безпеки дорожнього руху. 
		Тобто, відповідач у справі  орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обовязки щодо контролю за дотриманням іншими субєктами Правил дорожнього руху. 
		Згідно п.п. 1.1., 1.3 Правил дорожнього руху ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.  
		Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил, а учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. 
		Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. 
		Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення. 
		Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. 
		    Відповідно до приписів ст.. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. 
		    Відповідно до приписів ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно  матеріальну  шкоду,  про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про  це.  Особа,  яка  притягається  до  адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При  складенні  протоколу  особі,  яка  притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. 
		Насамперед, колегія суддів зазначає на невідповідність записам у оригіналі протоколу серії ДО № 830739, складену відповідачем (а.с.30) та у копії, яку було отримано позивачем та залучено до матеріалів адміністративного позову (а.с.8), оскільки в оригіналі наявна дописка щодо пояснення свідків, які, згідно ст. 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, є джерелами доказів, тоді як у копії, наданої позивачем, відомостей щодо пояснень свідків немає, що ставить під сумнів належність та допустимість цих доказів. 
		   Крім того, як вбачається з матеріалів справи, (а.с. 30), у резолютивній частині постанови, відповідач посилається на порушення позивачем п.3.1 Правил дорожнього руху, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, де, зокрема, зазначено, що водії оперативних  транспортних  засобів,  виконуючи невідкладне  службове  завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового  сигналу  та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового  привертання  уваги  учасників  дорожнього  руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений, що не відповідає обставинам скоєння адміністративного правопорушення позивачем. 
		   Таким чином, системний аналіз вищенаведених нормативно-правових актів та матеріалів справи свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги.  
		   Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 
		   1) на  підставі,  у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 
		   2) з використанням повноваження з  метою,  з  якою  це повноваження надано; 
		   3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 
		   4) безсторонньо (неупереджено); 
		   5) добросовісно; 
		   6) розсудливо; 
		   7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 
		   8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 
		   9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 
		   10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		 Колегія суддів звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.  
		Таким чином, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка оскаржувалась, прийнята відповідачем всупереч діючому законодавству. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не була прийнята при повному і всебічному досліджені усіх матеріалів справи та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому вбачаються підстави для її скасування. 
		На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, 
		П О С Т А Н О В И Л А : 
		      Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовольнити. 
		  Постанову Володарського районного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року у справі № 2а-21/08/0507  скасувати. 
		      Позов ОСОБА_2  задовольнити. 
		        Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АН №002059 від 30.11.2008 року  скасувати. 
		Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного провадження вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.  
		  Головуючий суддя:                                                     Г.М.Міронова 
		                                  
		Судді:                                                                 О.О.Радіонова 
		                                                                        В.Г.Яманко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...