Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/1907/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2021. Зареєстровано: 11.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2021.
Дата набрання законної сили: 07.07.2021
Номер судового провадження: 1-кп/591/234/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020200440000982

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 591/1907/20
		Провадження № 1-кп/591/234/21
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		10 лютого 2021 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:  
		головуючого - судді           ОСОБА_1 ,  
		з участю секретаря           ОСОБА_2 ,  
		прокурора                 ОСОБА_3 ,
		потерпілого                 ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_5 ,
		захисника                 ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження щодо обвинувачення    
		    ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Суми, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,-
		   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		   19.03.2020 року, близько 19 год., поліцейський взводу № 1 роти № 4 Департаменту патрульної поліції в Сумській області старший сержант поліції ОСОБА_4 спільно з поліцейським взводу № 2 роти № 4 Департаменту патрульної поліції в Сумській області капралом поліції ОСОБА_7 , перебуваючи у форменному одязі та виконуючи свої службові обов`язки по охороні громадського та публічного порядку, під час патрулювання побачили за рогом будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , який вигулював без повідка та намордника собаку породи «Стаффордширський тер`єр» світло-коричневого кольору, підійшли до нього та повідомили, що ОСОБА_5 порушує правила вигулу собак. 
		ОСОБА_5 , виражаючи явну неповагу до працівників патрульної поліції та не реагуючи на їх зауваження разом з собакою, яка була без повідка та намордника, направився до під`їзду № 1 буд. АДРЕСА_2 , застосовуючи нецензурну лайку в бік поліцейських та перехожого, який також зробив йому зауваження. 
		Оскільки на чергове зауваження працівників поліції ОСОБА_5 не відреагував, ОСОБА_4 застосував засіб споряджений речовинами сльозогінної та дратівної дії «Кобра1» до ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 , діючи умисно, розуміючи, що діє відносно працівників патрульної поліції під час виконання ними своїх службових обов`язків, наніс один удар кулаком правої руки в область правої виличної ділянки голови та один удар в область лобної ділянки зліва ОСОБА_4 , чим завдав працівнику поліції легкі тілесні ушкодження, а саме: в лівій надбрівній ділянці синець неправильної овальної форми розміром 3х2 см, набряк м`яких тканин, в правій виличній ділянці набряк м`яких тканин на площі 3х4 см, на фоні якого садно смугасте розміром 0,5х0,3 см вище рівня навколишніх тканин. 
		   В судових дебатах обвинувачений зазначив, що свою вину визнає, але під час судового розгляду ОСОБА_5 заперечував як свою вину у вчинені кримінального правопорушення, так і зазначені у обвинувальному акті обставини. Зокрема, під час допиту ОСОБА_5 пояснював, що 19 числа близько 19-00 год., коли він вигулював собаку породи «Стаффордширський тер`єр», що належить його товаришу ОСОБА_8 , до нього підійшли 4 чоловіка у форменому одязі поліцейських, які були агресивно налаштовані та йому не представились, а попросили його прив`язати собаку. Але, оскільки повідку у нього не було, то він вимогу поліцейських не виконав, а, сказавши, що поліція так не працює і застосувавши нецензурну лайку, пішов в сторону свого будинку. Але поліцейські побігли за ним, біля під`їзду накинулись усі на нього, били, застосовували сльозогінний газ, стріляли у собаку, яка намагалась його захистити та гавкала на поліцейських. У такій ситуації він вимушений був захищатись, відмахуючись від них руками. Чи був серед поліцейських потерпілий він не знає. Кому і куди попадав, коли розмахував руками, він не бачив, бо хаотично махав. Тому вважає, що ніяких тілесних ушкоджень він нікому не завдав. Водночас, у нього були легкі тілесні ушкодження, які йому завдали працівники поліції під час вказаної події, що підтверджується висновком експерта (а.с. 227-228-т.1).
		   Не зважаючи на мінливість позиції сторони захисту та вказані пояснення обвинуваченого, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого злочину за наведених в обвинувальному акті обставин підтверджується дослідженими судом під час судового розгляду доказами.
		Так, згідно Наказу №94 о/с від 08.02.2019, Посадової інструкції, затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 №4/1, а також інформації про розстановку сил, ОСОБА_4 є поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону управлінні патрульної поліції в Сумській області та 19.03.2020 року ніс службу разом зі своїм напарником - патрульним поліції ОСОБА_7 (а.с. 209-216  т.1).
		У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду розповів, що 19.03.2020 року близько 19-00 год., коли він з напарником ніс службу, до них звернулась громадянка, яка вказала на чоловіка, що вигулював собаку без повідка та агресивно себе поводив. Вони підійшли до чоловіка (в подальшому з`ясувалось, що цей чоловік ОСОБА_5 ) та роз`яснили, що собаку потрібно вигулювати з намордником та повідком. Але, у відповідь на такі роз`яснення вони почули від ОСОБА_5 образливі вислови, нецензурну лайку та відмову виконувати вимоги про взяття собаки на повідок, після чого останній пішов у бік будинку. По дорозі собака схопила за одежу перехожого, вони це побачили та побігли зупиняти правопорушника. ОСОБА_5 із собакою почав від них втікати, на вимоги зупинитись  не реагував. Біля першого під`їзду буд.56 вони наздогнали ОСОБА_5 та останній схопив його за формений одяг та вдарив декілька разів в обличчя кулаком (по відчуттям  було 2 удари та ще були удари, коли він закрив обличчя руками). Під час цих подій до ОСОБА_5 був застосований сльозогінний газ. Крім того, собака, яка весь час бігала поряд та гавкала на них, підбігла та вкусила його за руку, тому він вимушений був застосувати зброю (здійснивши 3 постріли у бік собаки). Після того, як приїхав додатково екіпаж поліції, то ОСОБА_5 був затриманий, собаку відвезли у притулок, а він звернувся до лікарні з приводу отриманих тілесних ушкоджень.
		Свідок ОСОБА_7 надав покази, повідомивши аналогічні обставини події, про які зазначав потерпілий. При цьому, також підтвердив те, що коли він та ОСОБА_9 наздогнали ОСОБА_5 біля під`їзду будинку та намагались затримати, то останній почав наносити ОСОБА_4 удари кулаком руки, заподіявши всього 3-4 удари. Також повідомив, що коли до ОСОБА_5 був застосований сльозогінний газ, то останній став ще агресивнішим та надав команду собаці (вигукнув «Взять!»), після чого собака укусила ОСОБА_4 за руку, тому потерпілий вимушений був застосувати зброю, здійснивши у бік собаки 3 постріли. ОСОБА_5 після цього затримали та він застосував до нього кайданки. 
		Допитані в якості свідків працівники патрульної поліції ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 очевидцями заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не були, оскільки приїхали на допомогу екіпажу у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 після того, як останні повідомили в радіоефір, що потребують допомоги. По прибуттю бачили, що ОСОБА_5 сидів на землі та тримав собаку, агресивно реагуючи на поліцейських та виражаючись нецензурною лайкою. Після затримання ОСОБА_5 був доставлений до відділу поліції, а ОСОБА_4  у лікарню. При цьому, свідок ОСОБА_11 повідомила, що бачила у ОСОБА_4 тілесні ушкодження на обличчі (садна, почервоніння) та рану на руці (зі слів ОСОБА_4 від укусу собаки). Свідок ОСОБА_12 бачив гематоми на обличчі ОСОБА_4 , у зв`язку з чим разом з ОСОБА_11 доставляв його до лікарні.
		Протоколом огляду місця події (а.с. 178-185  т.1) підтверджується, що подія дійсно відбувалась 19.03.2020 року біля 1 під`їзду буд. АДРЕСА_2 та що під час проведення вказаної слідчої дії було виявлено та вилучено предмети, схожі на гільзи, а також - собаку породи «Стаффордширський тер`єр» світло-коричневого кольору, якого відвезли до КП «Центр догляду за тваринами», а останні, в свою чергу, передали собаку власнику ОСОБА_14 (а.с.208  т.1). 
		Суд вважає, що відсутні підстави для визнання недопустимим, недостовірним чи не достатнім доказом відеозапис з нагрудних камер поліцейських, як на тому наполягав захисник.
		Так, вказаний доказ було здобуто відповідно до положень ст.93 КПК України, на запит слідчого до Управління патрульної поліції у Сумській області. Тобто, цей доказ отриманий в порядку, встановленому КПК України, а відповідно відсутні підстави для визнання його недопустимим. Крім того, відсутні підстави вважати цей доказ є недостовірним чи недостатнім тільки тому, що відеозапис не є безперервним, оскільки вимога щодо безперервності відеозапису чинним КПК передбачена тільки щодо проведення відповідних слідчих дій (ч.7 ст.223 КПК України). В даному випадку наданий на запит слідчого відеозапис з нагрудних камер поліцейських є в розумінні ст.99 КПК України документом, що містить відомості про факти та обставини кримінального правопорушення. Для суду відповідно до ч.2 ст.94 КПК України сам по собі такий доказ не має наперед встановленої сили, але він є не єдиним та оцінюється згідно ч.1 ст.94 КПК України у сукупності з іншими доказами. Зокрема, вказаний доказ містить відомості про поведінку обвинуваченого до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, коли ОСОБА_5 не виконує вимогу поліцейського щодо необхідності взяти собаку на повідок, а розвертається та прямує у протилежний від поліцейського бік, не реагує на зауваження поліцейських та виражається нецензурно. Тобто, вказані відомості підтверджують обставини обвинувального акту. Крім того, на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських зафіксована поведінка ОСОБА_5 після заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, тобто вже після події злочину, коли поліцейський повідомляє диспетчеру про необхідність прибуття допоміжних екіпажів, а ОСОБА_5 в цей час поводить себе неадекватно та агресивно, а також поведінка ОСОБА_5 під час затримання (а.с. 237  т.1). 
		Протоколом від 19.03.2020 року зафіксовано, що на місці події було затримано ОСОБА_5 , як особу, який заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 під час виконання ним службових обов`язків (а.с. 217-220  т.1).
		Згідно висновків лікаря нейрохірурга КНП СОР СОКЛ та лікаря-травматолога КНП ЦМКЛ СМР 19.03.2020 року, тобто відразу після події, ОСОБА_4 звертався до медичною допомогою до вказаних лікарів та лікарями були виявлені як забої м`яких тканин обличчя, так і укушену рану правого ліктьового суглобу (а.с.188  т.1).
		А відповідно до висновку експерта №279 від 25.03.2020 року у ОСОБА_4 виявлені легкі тілесні ушкодження, у тому числі ті, про які йдеться в обвинувальному акті, а саме: в лівій надбрівній ділянці синець неправильної овальної форми розміром 3х2 см, набряк м`яких тканин, в правій виличній ділянці набряк м`яких тканин на площі 3х4 см, на фоні якого садно смугасте розміром 0,5х0,3 см вище рівня навколишніх тканин. Також у висновку зазначено, що такі ушкодження обличчя могли утворитись від нанесення ударів кулаками рук (а.с. 203-204  т.1).
		Крім того, під час проведення слідчих експериментів як потерпілий ОСОБА_4 , так і свідок ОСОБА_7 продемонстрували як ОСОБА_5 наносив удари потерпілому (а.с. 189-202  т.1). А експерт у своїх висновках №288 та №289 від 25.03.2020 року зазначив, що ушкодження в лівій надбрівні ділянці та в правій виличній ділянці могли утворитись при нанесення ударів руками, як було продемонстровано потерпілим та свідком ОСОБА_7 під час проведення слідчих експериментів (а.с. 205,206  т.1).
		При цьому, суд вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства твердження захисника під час дослідження доказів про те, що протоколи, складені за результатами проведення слідчих експериментів з потерпілим та свідком ОСОБА_7 , є недопустимими доказами через те, що такі слідчі дії проведені без участі ОСОБА_5 та його захисника, тобто з порушенням, на його переконання, права на захист. 
		Так, ст.240 КПК України, якою врегульовано порядок проведення такої слідчої дії, відсутня вимога або обов`язок слідчого запрошувати сторону захисту для участі у слідчому експерименті, який поводився з потерпілим, а також - зі свідком. Відповідно до ч.6 ст.223 КПК України сторона захисту могла бути присутня під час слідчого експерименту за участю потерпілого або свідка тільки тоді, коли безпосередньо вони (захисник або підозрюваний) ініціювали її проведення. В даному випадку, як повідомив у судовому засіданні прокурор, під час досудового розслідування сторона захисту з клопотаннями відповідно до ст.220 КПК України про проведення слідчих дій, у тому числі щодо проведення слідчого експерименту з потерпілим чи свідком, не зверталась. Таким чином, у слідчого не було обов`язку або підстав запрошувати ОСОБА_5 чи його захисника для проведення слідчого експерименту з потерпілим та свідком. 
		Також суд вважає хибними покази ОСОБА_5 про те, що він захищався, хаотично махав руками та не завдавав нікому ударів, у тому числі потерпілому, оскільки такі покази спростовується вищезазначеними доказами. Зокрема, механізм ударів, продемонстрованих в ході слідчих експериментів потерпілим та свідком, спрямованість дій ОСОБА_5 , на які вказували потерпілий та свідок, локалізація та характер тілесних ушкоджень, про які зазначає експерт у висновках, - дають підстави говорити про те, що ОСОБА_5 заподіяв працівникові правоохоронного органу  потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з прямим умислом і такі його дії не були зумовлені рефлекторними реакціями або самозахистом.
		Суд не може вважати достовірними доказами: показання свідка ОСОБА_15 , які він безпосередньо давав суду, протокол складений за результатами проведення слідчого експерименту за участю вказаної особи, який проводився з метою уточнення та перевірки відомостей, які повідомляв вказаний свідок слідчому, висновок експерта №290 від 25.03.2020 року, а також  протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.03.2020 року за участю цього свідка (а.с. 120-130, 207  т.1), з огляду на такі обставини. Так, у судовому засіданні під час надання показів безпосередньо суду, свідок ОСОБА_15 плутався у показаннях, вказував, що не пам`ятає багато обставин, повідомив, що має погану пам`ять та хворів на розумову відсталість, через що у суду виникли сумніви щодо його можливостей сприймати факти, про які останній давав показання як у суді, так і під час проведення слідчого експерименту. Крім того, оскільки висновок експерта стосується відповідності механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, механізму продемонстрованому в ході проведення слідчого експерименту свідком ОСОБА_15 , то і ці висновки, що ґрунтуються на поясненнях ОСОБА_15 викликають сумніви з огляду на стан здоров`я свідка.
		Протокол пред`явлення свідку ОСОБА_15 особи ОСОБА_5 для впізнання за фотознімками від 26.03.2020 року суд вважає недопустимим доказом, оскільки він отриманий із порушенням вимог ст. 228 КПК України. Так, згідно з цією статтею забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Водночас, свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що під час конфлікту він не бачив обличчя ОСОБА_16 , а розгледів обличчя останнього вже у відділку поліції, куди його запросили для проведення слідчої дії. Зазначив, що якщо б у відділку до проведення слідчої дії не побачив ОСОБА_5 , то не зміг би його впізнати на фотознімках, які йому пред`явив слідчий. Тобто, фактично свідок на фотокартках впізнавав особу, яку бачив у відділі поліції, а не особу, яка вчиняла злочин стосовно ОСОБА_4 .
		За таких обставин, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, з участю ОСОБА_15 було проведено з порушенням вимог ст.228 КПК України, тому, відповідно до ст.86 КПК України, дані, які містяться у вказаному протоколі пред`явлення особи для впізнання від 26.03.2020 року не можуть бути визнані допустимими і на цей доказ не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
		Таким чином, показання свідка ОСОБА_15 , протоколи проведення слідчого експерименту та пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за його участю, висновок експерта №290 від 25.03.2020 року, суд не може покласти в основу судового рішення через їх недостовірність та недопустимість.
		Водночас, інші досліджені судом, проаналізовані вище та оцінені у нарадчій кімнаті докази є достовірними, належними і допустимими, а їх сукупність дає суду підстави стверджувати про те, що ОСОБА_5 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу  потерпілому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Тобто, його вина доведена в повному обсязі і дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.345 КК України.
		Слід зазначити про те, що захисник у судових дебатах погодився з тим, що кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.2 ст.345 КК України є вірною. Водночас, зазначав, що на поведінку обвинуваченого вплинула не дуже професійна поведінка самих поліцейських, які безпідставно застосовували до ОСОБА_5 спеціальні засоби у виді сльозогінного газу, коли життю та здоров`ю самих поліцейських нічого не загрожувало.
		Але така позиція захисника спростовується вищенаведеними обставинами, що встановлені судом. Зокрема, як вже зазначено вище, під час дослідження доказів було з`ясовано, що ОСОБА_5 не виконав законні вимоги поліцейських про необхідність взяти собаку на повідок і патрульні поліції і, зокрема, потерпілий ОСОБА_4 , виконуючи покладені на нього обов`язки під час несення служби намагався припинити правопорушення та затримати ОСОБА_5 . Водночас, ОСОБА_5 не тільки не виконував вимог поліцейських та нецензурно лаявся, він агресивно поводив себе не тільки по відношенню до поліцейських, своєю агресією, неадекватністю, а також наявністю собаки бійцівської породи, яка є джерелом підвищеної небезпеки та яка виконувала команди ОСОБА_5 , він становив загрозу й для оточуючих. 
		За таких обставин, суд вважає, що застосування сили та спеціальних засобів поліцейськими до обвинуваченого в обстановці, що склалася, було виправданим, необхідним та пропорційним ситуації. А використання поліцейськими ненормативної лексики, отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень під час його затримання, про які йдеться у висновку експерта (а.с. 227-228  т.1), не впливає на кваліфікацію його дій, не спростовує наявності у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, і не знижує суспільної небезпеки вчиненого ним злочину.
		   Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		   Пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченому обставин судом не встановлено. 
		   Характеризуючи особу обвинуваченого слід зазначити, що ОСОБА_5 офіційно не працює, є не судимою особою, на обліку в нарко- та псих- диспансерах не перебуває, характеризується за місцем мешкання позитивно (а.с.222-226  т.1). 
		   Враховуючи сукупність зазначених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити у межах санкції статті, за якою його визнано винуватим, - у виді обмеження волі, зарахувавши у строк відбування покарання строк його тримання під вартою за правилами ч.5 ст.72 КПК України з дня затримання по день звільнення під варти (а.с. 217-221  т.1), з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням обмеження волі. 
		Згідно ст.100 КПК України необхідно вирішити долю речових доказів (а.с.186,187  т.1). 
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		    ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання за цим законом у виді обмеження волі на строк 3 роки.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі, а також - на підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 строк тримання під вартою з 19.03.2020 по 20.03.2020 з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням обмеження волі.
		Долю речових доказів вирішити наступним чином: 
		-речовину бурого кольору, вилучену разом з ґрунтом, три предмети зовні схожі на гільзи, які зберігаються в камері схову речових доказів Сумського РУП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №00769, після набрання вироком законної сили  знищити.
		   Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний райсуд м.Суми, а для засудженого  з моменту вручення копії вироку. 
		 
		       Суддя                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...