Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10986/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2021. Зареєстровано: 11.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		28.01.2021Справа № 910/10986/18
		Господарський суд міста Києва у складі судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши матеріали справи за позовом 
		позивача-1: Міністерства оборони України;
		позивача-2: Київського квартирно-експлуатаційного управління;
		до відповідача-1: Київської міської ради;
		до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ";
		до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю ЖК "ІМПЕРІАЛ";
		до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОРІС";
		за участю: Генеральної прокуратури України
		про: визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.
		 
		Представники учасників судового процесу:
		прокурор у справі: Гавловська А.В.; 
		позивача-1: Сажієнко І.О.;
		позивача-2: Сажієнко І.О.;
		відповідача-1: Пилипчук І.І.;
		відповідача-2: Геращенко І.В.;
		відповідача-3: Маленко О.М.;
		відповідача-4: не з`явилися;
		 
		встановив:
		 
		Міністерство оборони України (далі - позивач-1) та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - позивач-2) звернулися до господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" (далі - відповідач-2), товариства з обмеженою відповідальністю ЖК "ІМПЕРІАЛ" (далі - відповідач-3) та товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОРІС" (далі - відповідач-4) про визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.
		Позовні вимоги мотивовані фактом незаконної передачі в оренду, а в подальшому, в результаті неодноразових відчужень, і продажу земельної ділянки відповідачу-3, а саме: земельної ділянки, площею 2,1832 га, що розташована на вулиці Рибальській, 24/16 у Печерському районі міста Києва, за рахунок земель позивача-1, що призвело до звернення позивачів до господарського суду із вимогами:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ІІІ сесії V скликання від 28.09.2006 № 81/138 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вулиці Рибальській, 24/16 у Печерському районі міста Києва ";
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ХІ сесії ІV скликання від 08.12.2005 № 585/3046 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вулиці Рибальській, 24/16 у Печерському районі міста Києва";
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ІІІ сесії V скликання від 31.10.2006 № 212/269 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вулиці Рибальській, 24/16 у Печерському районі міста Києва ";
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ХІІ сесії ІV скликання від 16.03.2006 № 327/3418 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вулиці Рибальській, 24/16 у Печерському районі міста Києва ";
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.11.2006, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 4497;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2006, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрований в реєстрі за № 1113;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2011, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІГОРІС" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК "ІМПЕРІАЛ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1103.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10986/18 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. 
		До господарського суду надійшло клопотання відповідача-3 про обов`язкове застосування судом трирічного строку позовної давності.
		Відповідач-3 скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням наступного: земельні ділянки по вул. Рибальській, 22, 24 у Печерському районі м. Києва є землями комунальної власності територіальної громади м. Києва і тому, їх власником є відповідач-1, який мав і має право розпоряджатися, володіти і користуватися землями щодо яких були прийняті оскаржувані рішення; факт, що інвентаризацію земельних ділянок було проведено саме Київським міським управлінням земельних ресурсів, результати якої затверджено розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406 доводить факт, що саме відповідач-1 є власником зазначених земельних ділянок; нерухоме майно було продане ще у 2004 році, що доводить обізнаність та погодження позивачів укладеного правочину купівлі-продажу; оскаржувані рішення відповідача-1 є такими, що прийняті відповідно до вимог закону та не порушують права та інтереси інших осіб; відповідач-3 є добросовісним набувачем нерухомого майна, а також земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Києві, оскільки при набутті права власності на нерухоме майно, відповідачем-3 не було порушено вимог закону; також у поданому відзиві відповідач-3 просить суд застосувати загальну позовну давність.
		Відповідач-1, скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням наступного: право власності на майновий комплекс відповідача-2, розташований на спірній земельній ділянці на момент прийняття рішень та укладення договорів купівлі-продажу було зареєстровано відповідно до норм закону, не було оскаржено жодними третіми особами та на вказаний майновий комплекс не було накладено жодних обтяжень та заборон на відчуження; з системного аналізу приписів земельного законодавства вбачається, що як станом на момент прийняття рішення від 15.01.1951 так і значно пізніше такої категорії земель, як землі оборони, які передбачено у ст.ст. 19, 77 Земельного кодексу України не містилося; фактична приналежність земельної ділянки по вул. Рибальська 24/16 до земель оборони спростовується висновком головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-9591 в якому вказано, що остання відповідно до генерального плану міста Києва за функціональним призначенням належить до території житлової забудови; положення Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» чітко визначає, що землі, на яких розташовані об`єкти соціально-культурного, виробничого та житлового призначення належать до земель комунальної власності; також відповідач-1 вказав на пропуск позивачами строку позовної давності.
		Позивачі надали суду відповідь на відзиви, в якій вказали про наступне: твердження відповідача-3 про віднесення спірної земельної ділянки ще з 1951 року до комунальної власності в залежності від факту прийняття спірного рішення саме виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих є недоведеними, оскільки на той час відповідно до вимог Земельного кодексу УРСР 1922 року усі землі перебували у державній власності; серед правових норм, що містяться у Земельному кодексі УРСР 1922 року відсутні положення про необхідність видачі державних актів та реєстрації прав землекористування; рішення від 15.01.1951 № 5 є достатньою підставою для виникнення землекористування позивача; відсутність державного акту не припиняє та не нівелює права користування на земельну ділянку; враховуючи проведену інвентаризацію, спірна земельна ділянка в межах військового містечка № 11 по вул. Рибальській 22, 24 у Печерському районі м. Києва відноситься за формою власності до земель державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони; Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб збройних сил України № 483 від 22.12.1997, передбачено певну процедуру відмови від користування землею, наданою для потреб збройних сил України, за відсутністю потреби у подальшому використанні, та передачі цієї землі місцевим органам влади згідно зі ст. 27 Земельного кодексу України. У даному випадку вилученню земельної ділянки, що належить до земель оборони, мало передувати отримання відповідної згоди міністра оборони України або за його дорученням начальника розквартирування військ та капітального будівництва - начальником головного управління розквартирування військ та капітального будівництва збройних сил України. Проте, така згода в матеріалах справи відсутня; договори купівлі-продажу земельної ділянки відомостей та умов щодо відчуження земельної ділянки площею 2,1832 не містять.
		До господарського суду надійшла заява прокурора про вступ у справу.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі № 910/10986/18 залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 10.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 910/10986/18 скасовано, справу № 910/10986/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		05.11.2019 справа № 910/10986/18 надійшла до Господарського суду міста Києва та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2019 справу № 910/10986/18 прийнято до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.12.2019.
		05.12.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Імперіал» надійшли письмові пояснення.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 26.12.2019.
		24.12.2019 до суду від Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення.
		26.12.2019 до суду від Київської міської ради надійшли письмові пояснення.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі продовжено, відкладено підготовче засідання на 09.01.2020.
		08.01.2020 до суду від Офісу Генерального прокурора надійшли письмові пояснення.
		09.01.2020 до суду від Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення.
		09.01.2020 до суду від Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в якому просить суд залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивачів, Кабінет Міністрів України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 клопотання Офісу Генерального прокурора про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів задоволено. Залучено до участі у справі Кабінет Міністрів України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів. Відкладено підготовче засідання у справі № 910/10986/18 на 20.01.2020.
		20.01.2020 до суду від позивача надійшов супровідний лист про направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу третьої особи.
		20.01.2020 до суду від Офісу Генерального прокурора до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 23.01.2020.
		23.01.2020 від Офісу Генерального прокурора надійшло до суду клопотання про призначення експертизи та заява про долучення до матеріалів справи доказів.
		23.01.2020 до суду від позивача Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшло клопотання про призначення експертизи у справі № 910/10986/18.
		Підготовче засідання 23.01.2020, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. відкладено на 13.02.2020.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 27.02.2020.
		14.02.2020 до суду від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Імперіал» надійшли письмові пояснення у справі та клопотання про призначення експертизи.
		В підготовче засідання 27.02.2020 з`явилися представники позивача, відповідачів 1-3, представники третьої особи та Офісу Генерального прокурора.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 клопотання Офісу Генерального прокурора від 23.01.2020, позивача Київського квартирно-експлуатаційного управління від 23.01.2020 та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Імперіал» від 14.02.2020 про призначення у справі № 910/10986/18 судової експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 910/10986/18 судову комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні запитання: яка площа земельної ділянки перебувала під об`єктами нерухомості: двоповерхової будівлі (літ. А), площею 3764,40 кв.м.; караульної споруди (літ. Б), площею 31,20 кв.м.; споруди для відходів (літ. Г), площею 206,20 кв.м.; споруди для автомобілів (літ. В), площею 111,00 кв.м.; складу КЕС (літ. Ж), площею 181,00 кв.м.; гаража (літ. Е), площею 181,00 кв.м.; споруди для сміття (літ Д.), площею 22,40 кв.м., право власності на які набуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровський контракт» на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2004 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» за договором купівлі-продажу від 21.09.2005?; Яка площа земельної ділянки була необхідною для обслуговування майнового комплексу загальною площею 4403,20 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 24/16, який складався з об`єктів нерухомого майна, а саме: двоповерхової будівлі (літ. А), площею 3764,40 кв.м.; караульної споруди (літ. Б), площею 31,20 кв.м.; споруди для відходів (літ. Г), площею 206,20 кв.м.; споруди для автомобілів (літ. В), площею 111,00 кв.м.; складу КЕС (літ. Ж), площею 181,00 кв.м.; гаража (літ. Е), площею 181,00 кв.м.; споруди для сміття (літ Д.), площею 22,40 кв.м., станом на 08.12.2005? Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
		14.05.2020 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист про необхідність оплати вартості експертизи та направлення клопотання експертів про надання додаткових матеріалів. До вказаного листа додано копію рахунку № 5424 від 12.05.2020 та клопотання експертів Шишова М.А. та Бікус Ю.Ф. про забезпечення обстеження об`єкту дослідження та надання додаткових матеріалів необхідних для проведення дослідження.
		Згідно даного клопотання експертів для проведення дослідження останні просять забезпечити прибуття експертів із експертної установи на місцевість для обстеження об`єктів дослідження (об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва) 13.07.2020 о 10:00 год, безперешкодний доступ до об`єкту дослідження та земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, присутність власника об`єкту дослідження, власника/користувача земельної ділянки, на якій розташований досліджуваний об`єкт, належні умови праці та повернення експертів до експертної установи; до дати обстеження (13.07.2020) погодити залучення для проведення топографо-геодезичних робіт інженерів-геодезистів: Салтанову В.В., ОСОБА_1 , які включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та з якими КНДІСЕ укладені відповідні трудові угоди; надати інвентаризаційні справи, в тому числі технічні паспорти щодо об`єктів нерухомого майна стосовно яких на вирішення експертизи поставлені питання.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 поновлено провадження у справі №910/10986/18 для розгляду клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шишова М.А., Бікус Ю.Ф. про забезпечення обстеження об`єкту дослідження та надання додаткових матеріалів необхідних для проведення дослідження. Задоволено клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шишова М.А., Бікус Ю.Ф. про забезпечення обстеження об`єкту дослідження та надання додаткових матеріалів необхідних для проведення дослідження у справі №910/10986/18. Сторонам погодити забезпечення прибуття експертів із експертної установи на місцевість для обстеження об`єктів дослідження (об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва) 13.07.2020 о 10:00 год, безперешкодний доступ до об`єкту дослідження та земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, присутність власника об`єкту дослідження, власника/користувача земельної ділянки, на якій розташований досліджуваний об`єкт, належні умови праці та повернення експертів до експертної установи. Погодити залучення для проведення топографо-геодезичних робіт інженерів-геодезистів: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та з якими КНДІСЕ укладені відповідні трудові угоди. Зобов`язано сторін у строк до 18.06.2020 надати суду інвентаризаційні справи, в тому числі технічні паспорти щодо об`єктів нерухомого майна стосовно яких на вирішення експертизи поставлені питання. Провадження у справі №910/10986/18 зупинене до закінчення проведення судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
		18.06.2020 до суду від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-ХОЛДИНГ та відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК ІМПЕРІАЛ» надійшли заяви по суті клопотання експертів.
		22.06.2020 до суду від позивача Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшла заява про долучення додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
		26.06.2020 до суду від третьої особи Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення.
		15.07.2020 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання матеріалів судової справи.
		20.07.2020 матеріали справи № 910/10986/18 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
		24.09.2020 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/10986/18 та лист, в якому повідомлено про закінчення проведення судової земельно-технічної експертизи, складення висновку експертів № 11468/20-41 від 15.09.2020 та повернуто матеріали справи № 910/10986/18. При цьому зазначено, що висновок експертів буде наданий суду після оплати вартості експертизи на підставі рахунку №5424 від 12.05.2020, який був направлений експертною установою на адресу Київського квартирно-експлуатаційного управління від 13.05.2020 за № 11468/20-41.
		У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. вказаний лист передано судді 05.10.2020.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 провадження у справі № 910/10986/18 поновлено, призначено підготовче засідання на 29.10.2020, позивачу надано строк до 29.10.2020 надати суду підтвердження оплати вартості експертизи згідно рахунку № 5424 від 12.05.2020.
		29.10.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів оплати вартості експертизи.
		29.10.2020 до суду від відповідача 3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		29.10.2020 до суду від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 витребувано від Київського науково-дослідного інститут судових експертиз висновок експертів №11468/20-41 від 15.09.2020 про проведення судової земельно-технічної експертизи, провадження у справі № 910/10986/18 зупинене до надходження вказаного висновку до суду.
		26.11.2020 до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів №11468/20-41 від 15.09.2020 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у господарській справі № 910/10986/18.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 провадження у даній справі поновлене, підготовче засідання у справі призначене на 17.12.2020, 12 год. 45 хв. 
		 17.12.2020 представником позивачів 1 та 2 суду надане письмове клопотання про відкладення підготовчого засідання наслідок хвороби представника позивачів 1 та 2 та значною робочою завантаженістю юрисконсультів юридичної служби Київського квартирно-експлуатаційного управління. У вказаному клопотанні також зазначене прохання не розглядати справу за відсутності представника позивача 1 та позивача 2. 
		В судове засідання 17.12.2020 представники позивача 1 та позивача 2 не прибули. 
		 Представник відповідача  4 в судове засідання 17.12.2020 також не прибув, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали господарського суду.
		17.12.2020 відповідач  4 (ТОВ «Вігоріс») надав суду письмове клопотання від 16.12.2020 № 05-134/12-2020 про розгляд справи без участі його представника.
		Вислухавши думку учасників судового процесу, враховуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про можливість задоволення клопотання відповідача  4 та розгляд справи без участі його повноважного представника. 
		В судовому засіданні 17.12.2020 з урахуванням думок присутніх у підготовчому засіданні представників учасників судового процесу, зокрема, щодо клопотання представника позивачів 1 та 2 про відкладення підготовчого засідання, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 18.01.2021, 15 год. 45 хв.
		В судове засідання 18.01.2021 прибули представники позивачів, прокуратури та відповідачів 1, 2 та 3. Відповідач  4 та треті особи в судове засідання не прибули, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надсилання за їхніми належними юридичними адресами ухвали господарського суду.
		18.01.2020 представником позивача 1, позивача 2 суду надане письмове клопотання від 16.01.2021 про витребування з КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» належним чином завірених копій інвентаризаційної справи, у тому числі матеріалів технічної інвентаризації, технічних паспортів щодо об`єктів, які входять у майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, будинок 24/16, із відповідним переліком об`єктів нерухомого майна. Одночасно представник позивача 1, позивача 2 заявив клопотання про визнання поважними причин пропуску на подання клопотання про витребування доказів позивачем та про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів. 
		В судовому засіданні 18.01.2021 оголошено перерву до 28.01.2021, 14 год. 00 хв.
		В судове засідання 28.01.2021 прибули повноважні представники прокуратури та учасників судового процесу. Не прибув представник відповідача -4, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду справи шляхом направлення за належною юридичною адресою відповідача  4 ухвали  повідомлення господарського суду. 
		28.01.2021 ТОВ ЖК «Імперіал» подані письмові заперечення на клопотання позивачів про витребування доказів, які долучені судом до справи.
		28.01.2021 ТОВ «ЛВ-Холдинг» подані письмові заперечення на клопотання позивачів про витребування доказів, які долучені судом до справи.
		 
		Дослідивши матеріали поданого позивачами клопотання від 16.01.2021 про витребування з КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» належним чином завірених копій інвентаризаційної справи, враховуючи фактичні обставини справи, суд зазначає таке.
		Згідно із ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Відповідно до положень ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. 
		У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
		1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
		2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
		3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
		4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
		5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
		В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача 1 та позивача 2 зазначив, що для вирішення питань стосовно визначення площі земельної ділянки, яка перебувала під об`єктами нерухомості, переліченими у клопотанні, необхідні матеріали технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, щодо яких поставлені питання, які у позивачів відсутні та які не вдалося отримати позивачам з причин, що не залежать від них. Так, позивачі зазначають, що на відповідні запити щодо надання інвентаризаційної справи Київського КЕУ 09.07.2020 та 17.08.2020 на адресу Київського КЕУ від КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надійшли формальні відповіді від 03.07.2020 № 062/14-6835 (И-2020) та від 04.08.2020 № 062/14-8102 (И-2020) без надання запитуваних документів. 
		За доводами позивачів після отримання судом висновку експертів № 11468/20-41 від 15.09.2020 ними було встановлено, що експертам також не було надано матеріали технічної інвентаризації нерухомого майна. Крім того, один представник позивачів хворів, а інші були завантажені роботою, тому не могли раніше вчинити вказану процесуальну дію.
		Суд зауважує, що дві юридичні особи  позивач 1 та позивач 2, не обмежені у кількості представників в судовому процесі, тому хвороба одного з кількох представників не є поважною причиною пропуску строку вчинення процесуальної дії, зокрема, своєчасного подання клопотання про витребування доказів. Завантаженість іншою роботою решти працівників юридичних служб взагалі не може бути причиною відкладення вчинення або поважності пропуску строку вчинення будь-яких процесуальних дій, оскільки надання пріоритету тим чи іншим діям в робочому процесі залежить виключно від юридичної особи або її посадових осіб та працівників. Відповідно, наслідки надання таких пріоритетів також несуть виключно особи, що виконують відповідну роботу, або їхні роботодавці  юридичні особи. 
		Як випливає з клопотання позивачів, ними ще липні та серпні 2020 року вчинялися дії щодо отримання інвентаризаційної справи щодо нерухомого майна та були від компетентного органу отримані відповіді у вигляді листів. Разом з цим до суду з клопотанням про витребування інвентаризаційної справи позивачі звернулися до суду лише у січні 2021 року після закриття підготовчого провадження.
		Судом не може бути прийняте до уваги посилання позивачів на їхнє прохання відкласти підготовче засідання у справі, оскільки наведені у клопотанні про відкладення підготовчого засідання причини відкладення не були визнані судом поважними, а також з тих підстав, що у самому клопотанні про відкладення підготовчого засідання позивачі жодним чином не зазначали про необхідність витребування додаткових доказів у справі і не обґрунтовували необхідність продовження підготовчого засідання, зокрема, необхідністю вчинення додаткових процесуальних дій для збору доказової бази. 
		Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у клопотанні позивачів про визнання поважною причини пропуску строку для подання клопотання про витребування доказів та у задоволенні клопотання позивачів про витребування доказів. 
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
		 
		Рішенням від 15.01.1951 № 5 «О возобновлении отвода установления границ земельных участков в Печерском и Ленинградском районе г. Киева занимаемых военных городков Квартирно-экплуатационного управления Киевского военного округа» (далі  Рішення від 15.01.1951 № 5) (т.с. 1, а.с. 30-35) вирішено наступне: «возобновить отвод с установлением границ земельных участков, объектов административного, жилого и хозяйственного назначения Квартирно-Эксплуатационного управления Киевского военного округа в Печерском и Ленинградском районе г.Киева, в гарницах согласно проекта Управления по делам архитектуры г.Киева от 6.П-1950 г., в соответсвии с генеральным планом реконструкции г. Киева на условиях прилагаемых к настоящему решения следующих объектов: «склады- 11 - Рибальськая, 24 - 2,1 га - 2 эт. Кирпичное здание». При цьому, відповідно до розділу ІV вказаного рішення зобов`язано Квартирно-експлуатаційне управління Київського військового округу погоджувати з управлінням по справам архітектури м. Києва генеральні плани забудови ділянок і всі питання нового та відновлюваного будівництва на ділянках, відводів, які поновлюються, і виконувати умови забудови, які додаються до даної постанови. 
		Технічним звітом 1995 року (т.с. 1, а.с. 36-42) зафіксовано, що військове містечко № 11 за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 22, 24 фактично займає 3,3086 га, з яких лише 0,5570 використовуються за цільовим призначенням, а 2,7516 га не використовується для потреб оборони та пропонується для передачі в постійне користування в народне господарство. 
		Акт інвентаризації земель Міністерства оборони України на території військового містечка № 11 (т.с.1, а.с. 51-55) складено за участю землекористувачів та представника квартирно-експлуатаційної частини. Вказаним актом встановлено поділ земельної ділянки військового містечка № 11 на дві ділянки: земельну ділянку за адресою вул. Рибальська, 22 площею 2,7516 га та земельну ділянку за адресою вул. Рибальська, 24, площею 0,5570 га. В пункті 2.4 Акту зазначено пропозицію щодо передання ділянки площею 2,7516 га в постійне користування в народне господарство як такої, що не використовується для потреб оборони. 
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406 (т.с. 1, а.с. 43-46), винесеного з урахуванням спільного Наказу Голови державного комітету України по земельних ресурсах та Міністерства оборони України від 03.12.1992 № 34/203, затверджено результати інвентаризації (далі за текстом - Розпорядження № 406).
		Пунктом 2 Розпорядження № 406 доручено Київському міському управлінню земельних ресурсів:
		2.1. Зведені матеріали інвентаризації земель подати Державному комітету України по земельних ресурсах і Міністерству оборони України; 
		2.2. У встановленому законодавством порядку розглянути питання юридичного оформлення права на земельні ділянки, які залишаються в користуванні Міністерства оборони України, за винятком земель, що пропонуються для передачі до земель запасу.
		Додатком до вказаного розпорядження визначено загальні площі земельних ділянок, що залишаються в користуванні Міністерства оборони України та загальні площі земельних ділянок, для передання в народне господарство. 
		09.12.2004 Між Державним підприємством Міністерства оборони України "Київський госпрозрахунковий центральний експериментальний виробничий комбінат" (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський контракт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О. С. за № 9315 (далі за текстом - Договір № 9315) (т.с. 1, а.с. 56-57), за яким продавець продав, а покупець купив майновий комплекс, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16, загальною площею 4403,20 кв м (далі за текстом - нерухоме майно) (пункти 1, 2 договору). Пунктом 2 Договору № 9315 визначено, що загальна площа відчужуваного нерухомого майна становить 4403,20 кв м.
		До складу нерухомого майна об`єкти нерухомого майна, що переходять у власність покупця: 1. Будівля 2-о поверхова (Літера А), загальною площею 3764,40 кв м; 2. Караульна споруда (Літера Б), загальною площею 31,20 кв м; 3. Споруда для відходів (Літера Г), загальною площею 206,20 кв м; 4. Споруда для автомобілів (Літера В), загальною площею 111,00 кв м; 5. Склад КЕС (Літера Ж), загальною площею 181,00 кв м; 6. Гараж - 4 бокси (Літера Е), загальною площею 87,00 кв м; 7. Споруда для сміття (Літера Д), загальною площею 22,40 кв м.
		Положеннями пункту 3 Договору № 9315 визначено, що нерухоме майно належить державі та перебуває на балансі позивача на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії МК № 010006968, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації 11.03.2004 на підставі Наказу "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна" від 22.12.2003 № 1468-В, зареєстрованого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" 06.10.2004 в реєстровій книзі № 21з-280 за реєстровим № 1067-з. 
		Продаж нерухомого майна здійснена продавцем на підставі дозволу Міністерства оборони України від 24.09.2004 № 227/4319, виданого відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.03.2004 № 100 "Про організацію представництва Міністерства оборони України".
		18.08.2005 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський контракт" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2134, реалізувало нерухоме майно загальною площею 4403,20 кв м фізичній особі ОСОБА_3 .
		21.09.2005 між ОСОБА_3 (продавець) і ТОВ "ЛВ-Холдинг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 5154 (далі за текстом - Договір № 5154), відповідно до предмету якого продавець продав, а покупець купив нерухоме майно.
		Інформація щодо земельної ділянки, на якій розміщено відчужувані об`єкти нерухомого майна, та питання переходу до покупця права власності чи користування на земельну ділянку у вказаних вище договорах відсутня.
		08.12.2005 Київською міською радою прийнято рішення № 585/3046 «Про передачу ділянки товариству з обмеженою відпвоідальністю «ЛВ-Холдинг» для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних і господарських будівель і споруд на вулиці Рибальській, 24/16 у Печерському районі міста Києва» (т.с. 1, а.с. 72).
		16.03.2006 Київською міською радою прийняте рішення № 327/3418 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким, зокрема, вирішено:
		- погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва (звіт додається). 
		- затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 7228118,00 грн. (сім мільйонів двісті двадцять вісім тисяч сто вісімнадцять гривень 00 копійок) на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 16.12.2005). 
		- продати товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" земельну ділянку площею 0,5917 га за 7228118,00 грн. (сім мільйонів двісті двадцять вісім тисяч сто вісімнадцять гривень 00 копійок) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, яка перебуває в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" згідно з договором оренди земельної ділянки від 19.12.2005 N 82-6-00334. 
		- затвердити умови продажу товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" земельної ділянки на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва (згідно з додатком).
		На підставі вказаного рішення між відповідачем-1 як продавцем та відповідачем-2 як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрований в реєстрі за № 1113 (далі - Договір № 1113), відповідно до предмету якого продавець на підставі рішення від 16.03.2006 № 327/3418 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва, площею 0,5917 га у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) зазначені у технічній документації земельної ділянки (п. 1.1 Договору № 1113).
		Пунктом 1.2 Договору № 1113 визначено, що земельна ділянка, зазначена у п. 1.1, продається для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд.
		Згідно з рішенням від 16.03.2006 № 327/3418 та Договору № 1113 у департаменті відповідача-1 зареєстрований державний акт від 31.03.2006 № 02-8-00109 на право власності відповідача-2 на земельну ділянку площею 0,5917 га. з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд.
		28.09.2006 Київською міською радою прийняте рішення № 81/138 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким вирішено:
		- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва;
		- передати товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,60 га для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, у зв`язку з переходом права власності на майновий комплекс (договір купівлі-продажу від 21.09.2005 N 5154 та акт приймання-передачі від 26.09.2005).
		На підставі вказаного рішення між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір оренди земельної ділянки від 11.10.2006 (зареєстрований в департаменті земельних ресурсів від 12.10.2006 за № 82-6-00384), за яким відповідач-1 передав а відповідач-2 прийняв в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:036:0041 площею 1,5915 га.
		31.10.2006 Київською міською радою прийнято рішення № 212/269 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "ЛВ-Холдинг" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва ", яким, зокрема, вирішено:
		- погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м . Києва (звіт додається);
		- затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 23939123,00 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 23.10.2006);
		- продати ТОВ "ЛВ-Холдинг" земельну ділянку площею 1,5915 га за 23939123,00 грн для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул . Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва , яка перебуває в оренді у ТОВ "ЛВ-Холдинг" згідно з договором оренди земельної ділянки від 12.10.2006 N 82-6-00384;
		- затвердити умови продажу ТОВ "ЛВ-Холдинг" земельної ділянки на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва (згідно з додатком).
		08.11.2006 між Київською міською радою (продавцем) і ТОВ "ЛВ-Холдинг" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 4497 (далі - Договір № 4497), відповідно до умов якого продавець на підставі рішення Ради від 31.10.2006 № 212/269 передав, а покупець купив земельну ділянку для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд, місце розташування якої на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва , кадастровий номер 8000000000:82:036:0041, площею 1,5915 га, у межах, які перенесені на місцевість і зазначені у технічній документації земельної ділянки (пункти 1.1, 1.2).
		Згідно з рішенням Київської міської ради від 31.10.2006 № 212/269 та Договору № 4497 у Департаменті земельних ресурсів зареєстрований державний акт від 17.11.2006 № 02-8-00118 на право власності ТОВ "ЛВ-Холдинг" на земельну ділянку площею 1,5915 га з цільовим призначенням (використанням): для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд.
		21.12.2006 Київською міською радою прийняте рішення № 384/441 "Про зміну цільового призначення земельної ділянки ТОВ "ЛВ-Холдинг" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким, зокрема, вирішено:
		- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "ЛВ-Холдинг" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24 /16 у Печерському районі м. Києва;
		- змінити цільове призначення земельної ділянки площею 2,1832 га на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва , право власності на яку посвідчено державними актами на право власності на земельну ділянку від 31.03.2006 N 02-8-00109, від 17.11.2006 N 02-8-00118, та дозволити її використання для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.
		На підставі рішення № 384/441 у Департаменті земельних ресурсів зареєстрований державний акт від 22.01.2007 № 02-8-00123 на право власності ТОВ "ЛВ-Холдинг" на земельну ділянку площею 2,1832 га з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки: будівництво, експлуатація та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.
		 
		В подальшому ТОВ "ЛВ-Холдинг" реалізовано земельну ділянку площею 2,1832 га Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ТОРГІВЕЛЬНА ЛІНІЯ", яке, в свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2010 відчужило вказану земельну ділянку ТОВ "Вігоріс".
		30.03.2011 начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління подано на затвердження Міністру оборони України Акт списання будівлі (споруди) № 11/4 (сховище для техніки) військового містечка № 11 по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києві (далі  Акт списання). Акт списання майна підписаний Начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління 28.09.2010, затверджений Міністром оборони України 14.04.2011 (том справи 4, а.с. 199).
		В Акті списання зазначено, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.12.2006 № 1829 «Про будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі» ТОВ «ЛВ-Холдинг» здійснило знесення нежитлової будівлі № 11/4, що знаходилося на балансовому обліку Київського Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та була повністю компенсована на рахунки Міністерства оборони України згідно оціночної вартості.
		30.03.2011 Начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління подано на затвердження Міністру оборони України Акт списання будівлі (споруди) № 11/7 (склад) військового містечка № 11 по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києві (далі  Акт списання). Акт списання майна підписаний Начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління 28.09.2010 та затверджений Міністром оборони України 14.04.2011 (том справи 4, а.с. 200).
		В Акті списання № 2 зазначено, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.12.2006 № 1829 «Про будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі» ТВО «ЛВ-Холдинг» здійснило знесення нежитлової будівлі № 11/7, що знаходилося на балансовому обліку Київського КЕУ МО України та була повністю компенсована на рахунки Міністерства оборони України згідно оціночної вартості.
		У вказаних актах також зафіксовано відсутність фундаменту, стін, покриття та покрівель списаного нерухомого майна.
		29.04.2011 між ТОВ "Вігоріс" як продавцем і ТОВ "ЖК "Імперіал" як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О. А., зареєстрований в реєстрі за № 1103 (далі - Договір № 1103), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 2,1832 га, кадастровий номер 8:000 000 000:82:036:0091, що розташована на вулиці Рибальській , 24/ 16 у Печерському районі м. Києва, цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (пункт 1.1).
		 
		 
		Звертаючись з позовом, Міністерство оборони України стверджує, що є користувачем земельної ділянки загальною площею 3,3086 га, яка знаходиться в межах військового містечка № 11 по вул. Рибальській , 22, 24 у Печерському районі м. Києва, відноситься за формою власності до земель державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони, перебуває на обліку в Управління, власником цієї землі є держава в особі Кабінету Міністрів України.
		Позивач-1 стверджує, що вказана земельна ділянка була виділена останньому на підставі рішення звуженого засідання Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 № 5 "Про відновлення відводу та встановлення меж земельних ділянок у Печерському та Ленінському районах м. Києва" (далі за текстом - Рішення № 5).
		Судом встановлено, що Рішенням № 5 постановлено:
		- відновити відвід із встановленням меж земельних ділянок, об`єктів адміністративного, жилого та господарського призначення квартирно-експлуатаційного управління Київського військового округу у Печерському та Ленінському районах м. Києва, в межах, відповідно проекту управління у справах архітектури м. Києва від 06.11.1950, у відповідності з генеральним планом реконструкції м. Києва та на умовах, доданих до дійсного рішення, зокрема, об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, № 24 ; найменування об`єкту - склади; площа - 2,1; характеристика об`єкту - двоповерхова цегляна споруда; військове містечко № 11;
		- враховуючи те, що за генеральним планом реконструкції м. Києва наведені території підлягають капітальній забудові жилими, громадськими та культурно-освітніми спорудами, передати Квартирно-експлуатаційному управлінню Київського військового округу такі ділянки у тимчасове користування; подальшу забудову та освоєння їх у відповідності із призначенням здійснювати капітальними багатоповерховими будинками за отриманими умовами забудови від управління у справах архітектури м. Києва.
		Позивачі стверджують, що станом на 2004 рік (період укладення Договору № 9315) виникнення права власності на об`єкти нерухомості не тягло безумовного переходу права власності чи права користування на земельну ділянку під об`єктом нерухомості, а потребувало окремого договірного регулювання шляхом укладення цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди у встановленому порядку, а не внаслідок самого лише факту набуття права власності на нерухомість.
		Також позивач-1 вказує, що на підставі спірних рішень Київської міської ради відповідачу-2 передано земельну ділянку площею 2,1832, що значно перевищує площу набутого об`єкта нерухомого майна та земельної ділянки, зайнятої ним.
		Відповідно до витягів з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна станом на час звернення до суду на земельній ділянці військового містечка № 11 продовжують перебувати 3 військові будівлі та споруди державної власності, стосовно яких Міністерство оборони України продовжує бути суб`єктом, що здійснює управління майном, а Київське Квартирно-експлуатаційне управління - балансоутримувач державного майна, а саме: - інв. № 2 - склад загальною площею 1888,9 кв.м; - інв. № 30 - КПП загальною площею 25 кв.м; - інв. № 34 - прибудова до КПП загальна площа 16,6 кв.м.
		Зазначені обставини справи, за твердженнями позивачів, свідчать про факт незаконної передачі в оренду, а в подальшому і продаж відповідачу-2 земельної ділянки за рахунок земель Міністерства оборони України, яка була відведена оборонному відомству на підставі Рішення № 5 і на якій розміщено нерухоме майно державної форми власності, що, на думку позивачів, є підставою (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України) для визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу.
		Порядок погодження питань, пов`язаних із вилученням (викупом, відмовою) земельних ділянок передбачено Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб ЗСУ та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом МОУ від 22.12.1997 № 483.
		Вказане вище, за твердженнями позивача-1, свідчить про факт незаконної передачі в оренду, а в подальшому і продаж відповідачу-2 земельної ділянки за рахунок земель міністерства оборони України (позивача-1) яка була відведена оборонному відомству на підставі рішення звуженого засідання виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 № 5 "О возобновлении отвода и установления границ земельных участков в Печерском и Ленинском районах г. Киева, занимаемых военными городками квартирно-эксплуатационного управления Киевского военного округа", та на якій розміщено нерухоме майно державної форми власності.
		Враховуючи викладені обставини позивачі звернулися до господарського суду із позовними вимогами про визнання незаконними та скасування рішень відповідача-1 від 28.09.2006 № 81/138, від 08.12.2005 № 585/3046, від 31.10.2006 № 212/269, від 16.03.2006 № 327/3418 та визнання недійсними договорів № 4497, № 1113 та № 1103.
		До матеріалів справи за результатами проведення призначеної судом будівельно-технічної та земельно  технічної експертизи надійшов Висновок експертів від 15.09.2020 № 11468/20-41, за яким:
		- визначити площу земельної ділянки, яка перебувала під об`єктами нерухомості: двоповерхової будівлі (літ. А) площею 3764,40 кв м.; караульної споруди (літ. Б) площею 31,20 кв м.; споруди для відходів (літ. Г) площею 206,20 кв м.; споруди для автомобілів (літ. В), площею 111,00 кв м.; складу КЕС (літ. Ж) площею 181,00 кв м.; гаража (літ. Е) площею 181,00 кв м.; споруди для сміття (літ Д.) площею 22,40 кв м., право власності на які набуто Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровський контракт» на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2004 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» за договором купівлі-продажу від 21.09.2005, не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю матеріалів технічної інвентаризації цих об`єктів та відсутністю цих об`єктів в натурі (на місцевості);
		- визначити площу земельної ділянки, яка була необхідною для обслуговування майнового комплексу загальною площею 4403,20 кв м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 24/16, який складався з об`єктів нерухомого майна, а саме: двоповерхової будівлі (літ. А) площею 3764,40 кв м.; караульної споруди (літ. Б) площею 31,20 кв м.; споруди для відходів (літ. Г) площею 206,20 кв м.; споруди для автомобілів (літ. В) площею 111,00 кв м.; складу КЕС (літ. Ж) площею 181,00 кв м.; гаража (літ. Е) площею 181,00 кв м.; споруди для сміття (літ Д.) площею 22,40 кв м. станом на 08.12.2005 не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю матеріалів технічної інвентаризації цих об`єктів та відсутністю цих об`єктів в натурі (на місцевості). 
		 
		Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.
		 
		Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частинами другою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		За наведеними в позовній заяві доводами Київська міська рада незаконно розпорядилася землями державної власності, які належать до земель оборони, за відсутності доказів відмови попереднього користувача від земельної ділянки.
		Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		 Згідно із частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною другою вказаної норми ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації відповідно до закону.
		Як зазначено вище, постановою Верховного Суду від 10.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 910/10986/18 скасовано, справу № 910/10986/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		У зазначеній постанові суду касаційної інстанції у даній справі зазначено, що з огляду на порядок переходу права користування земельною ділянкою та висновки Великої Палати Верховного Суду про їх застосування у спірних правовідносинах (подібних до правовідносин, у яких виник спір у цій справі № 910/10986/18) висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність порушених прав позивачів у спірних правовідносинах (апеляційний суд зазначив, що прокурор та позивачі не довели права позивачів на користування спірною земельною ділянкою на час прийняття рішення та укладення спірного договору оренди, адже на цей час земельна ділянка вже не перебувала в управлінні Міністерства оборони України та не використовувалася під розміщення військового містечка; у зв`язку з продажем нежитлових будівель військового містечка за договором купівлі-продажу військового майна у землекористувачів (МО України та ККЕУ) право користування частиною земельної ділянки, на якій розташоване реалізоване майно, припинилося на підставі статті 377 Цивільного кодексу України та частини другої статті 120 Земельного кодексу України; Міністерство оборони України не вчинило дій щодо юридичного оформлення земельних правовідносин відповідно до вимог земельного законодавства), є помилковими.
		За висновками касаційного господарського суду у даній справі суди попередніх інстанцій вказані висновки Великої Палати Верховного Суду не врахували, а також не надали належної правової оцінки доводам позивачів про належність земельних ділянок під об`єктами військово майна до земель оборони в силу вимог законодавства (надання їх для розміщення і постійної діяльності військової частини).
		Окрім того, Верховний Суд звернувся до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 (провадження № 12-62гс18).
		Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.
		Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення. Така позиція висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.
		Судом касаційної інстанції також зазначено, що помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконними та скасування рішень Ради від 28.09.2006 № 81/138, від 08.12.2005 № 585/3046, від 31.10.2006 № 212/269, від 16.03.2006 № 327/3418.
		Відповідно до положень статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
		Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 Земельного кодексу України, за частинами першою та другою якої (станом на час прийняття оскаржуваних рішень) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України (стаття 2 наведеного Закону).
		За статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 вказаного Закону відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Разом з тим за статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (в редакції, чинній на час прийняття спірних рішень) відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті; рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
		До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин стаття 13 Земельного кодексу України відносить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Кабінет Міністрів України може розпоряджатися землями лише у випадках та в порядку, прямо передбачених законом: 1) у разі вилучення та надання у власність чи користування земельних ділянок державної власності (частина сьома статті 122, статті 149, 150 Земельного кодексу України); 2) у разі продажу земельних ділянок державної власності іноземним державам та юридичним особам (стаття 129 Земельного кодексу України).
		Законами України "Про оборону України" (стаття 9) та "Про Збройні Сили України" (стаття 9) визначено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних ділянок, інших природних, енергетичних ресурсів тощо. Перелік повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин, закріплений статтею 13 Земельного кодексу України, не є вичерпним. До них належать повноваження із нормативно-правового регулювання земельних відносин у випадках, визначених законом; прийняття визначених законом індивідуально-правових актів у сфері земельних відносин; загальна виконавчо-розпорядча діяльність Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (в тому числі й розпорядження землями державної власності).
		Відповідно до цих приписів, наведених у Законі України "Про оборону України" та Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.
		Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 Земельного кодексу України.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначено, що земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами Земельного кодексу України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними. Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 (в період з 01.01.2002 до 20.06.2007) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 Цивільного кодексу України.
		Стаття 120 Земельного кодексу України (в редакції Закону України № 997-V від 27.04.2007) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 05.11.2009) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.
		Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
		Разом з цим стаття 92 Земельного кодексу України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а статті 140, 141 та 142 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна) не містили відповідних підстав та механізму переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього власника чи користувача земельної ділянки.
		З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне прийняти до уваги наявні у матеріалах справи подані 30.03.2011 начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління на затвердження Міністру оборони України Акт списання будівлі (споруди) № 11/4 (сховище для техніки) військового містечка № 11 по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києві, а також Акт списання будівлі (споруди) № 11/7 (склад) військового містечка № 11 по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києві (далі  Акт списання). Акти списання майна підписані Начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління 28.09.2010 та затверджені Міністром оборони України 14.04.2011 (том справи 4, а.с. 199-200). Суд зауважує, що у вказаних актах також зафіксовано відсутність фундаменту, стін, покриття та покрівель списаного нерухомого майна. Таким чином, будь-яке майно станом на дату його списання за актами на вказаних земельних ділянках було відсутнє.
		Спеціальні положення Земельного кодексу України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, на час укладення договору купівлі-продажу військового майна передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним у статті 19 Земельного кодексу України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням.
		З урахуванням викладеного перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.
		Як встановлено судом під час розгляду справи, рішенням звуженого засідання виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 № 5 "Про відновлення відводу та встановлення меж земельних ділянок у Печерському та Ленінському районах м. Києва, зайнятих військовими містечками квартирно-експлуатаційного управління Київського військового округу" (далі - рішення від 15.01.1951 № 5), зокрема, постановлено:
		- відновити відвід із встановленням меж земельних ділянок, об`єктів адміністративного, жилого та господарського призначення квартирно-експлуатаційного управління Київського військового округу у Печерському та Ленінському районах м. Києва, в межах, відповідно проекту управління у справах архітектури м. Києва від 06.11.1950, у відповідності з генеральним планом реконструкції м. Києва та на умовах, доданих до дійсного рішення, зокрема, об`єкту за адресою: Рибальська, 24; найменування об`єкту - склади; площа - 2,1; характеристика об`єкту - двоповерхова цегляна споруда; військове містечко № 11;
		- відповідно до розділу ІV вказаного рішення зобов`язано Квартирно-експлуатаційне управління Київського військового округу погоджувати з управлінням по справам архітектури м. Києва генеральні плани забудови ділянок і всі питання нового та відновлюваного будівництва на ділянках, відводів, які поновлюються, і виконувати умови забудови, які додаються до даної постанови.
		Приписами статті 168 Земельного кодексу УСРС від 29.11.1922, який діяв до 30.09.1971 передбачалося, що землеустрій має на меті упорядкування існуючих землеволодінь та створення нових у відповідності до прав на землю та вимог господарсько-технічної доцільності. До землевпорядних дій стаття 169 відносила, окрім іншого, відвід земель, які надавалися у користування державним організаціям, установам, підприємствам тощо. Відповідно до вимог статті 180 Земельного кодексу УРСР справи із землеустрою вчиняються у такій послідовності: 1) порушення землевпорядної справи; 2) підготовка землевпорядної справи, складання землевпорядного проекту та пред`явлення його учасникам землеустрою; 3) затвердження проекту землеустрою та виконання його зі встановленням на місці межових знаків; 4) складання і видача сторонам землевпорядних документів. За приписами статті 187, складання проекту землеустрою полягає в докладному і точному зазначенні місць відводу земель учасниками землеустрою, із дотриманням їх прав та законних інтересів, а також вимог господарсько-технічних правил землеустрою, із відображенням відводу земель на проектному плані землеустрою. Проектовані межі земель позначаються на місці тимчасовими знаками, а за відсутності спорів та скарг - постійними межовими знаками. Складений проект землеустрою пред`являється сторонами на плані і в натурі із складанням особливого протоколу. Відповідно до статей 192, 193 правильно виконаний проект землеустрою остаточно затверджується землевпорядною установою. Після остаточного затвердження проектів землеустрою землевпорядними установами та після державної реєстрації створених землекористувань (земельної реєстрації), учасникам землеустрою видаються належним чином засвідчені документи. В зазначених документах повинні бути означені межі, місце розташування, склад землекористувань, а також вказані їх назви, найменування землекористувачів, час проведення землеустрою і його підстави, умови землекористування та інші обов`язкові відомості, що містяться в постанові про затвердження проекту землеустрою. Оригінальні землевпорядні плани, акти зберігаються в землевпорядних установах. Інші плани та акти землеустрою, складені не землевпорядними установами або належним чином не затверджені ними, визнаються недійсними і не можуть бути доказами належного землекористування (стаття 194). Відповідно до приписів статті 195 Земельного кодексу УРСР, державний запис землекористувань (земельна реєстрація) має на меті загальнодержавне управління землями та земельна реєстрація, крім іншого, містить відомості про кожну земельну ділянку, як то: місце розташування, назва земельної ділянки, площа землі у ній загалом та по окремим угіддям, відомості щодо будівель; найменування землекористувачів і підстави надання їм земельних ділянок тощо.
		Таким чином, вказаним вище законодавством була передбачена обов`язкова процедура встановлення межових знаків, складання та видача землевпорядних документів, які містять обов`язкові елементи, визначені ст. 192,193 ЗК УСРС від 29.11.1922, їх реєстрацію.
		В подальшому, а саме 13.12.1968, Верховною радою СРСР були затверджені основи земельного законодавства СРСР і союзних республік - загальносоюзний закон, що визначав основні положення, зміст і характер правового регулювання земельних відносин. Приписами статті 10 основ передбачалося, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку землевідводу. Відвід земельних ділянок здійснюється на підставі постанови Ради Міністрів союзної республіки або Ради Міністрів автономної Республіки або рішенням виконавчого комітету відповідної Ради депутатів трудящих в порядку, визначеному законодавством СРСР і союзних республік. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення відповідними землевпорядними установами в натурі (на місцевості) її меж та видачі документа, що посвідчує право користування землею, забороняється. Право користування колгоспів, радгоспів і інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Порядок тимчасового користування землею встановлюється законодавством союзних республік. 
		Згідно зі ст. 4 Земельного кодексу УРСР (від 08.07.1970) було визначено, що вся земля в Українській РСР входить до єдиного державного земельного фонду , який відповідно до основного цільового призначення земель складається з: 1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; 2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; 4) земель державного лісового фонду; 5) земель державного водного фонду; 6) земель державного запасу.
		Віднесення земель до вказаних в статті 4 цього кодексу категорій провадиться відповідно до основного цільового призначення цих земель. Переведення земель з однієї категорії в іншу провадиться у випадках зміни основного цільового призначення цих земель. Віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, що приймають рішення про надання земель у користування, а у випадках, не пов`язаних з наданням земель у користування, - органами, що затверджують проекти землеустрою, якщо інший порядок не передбачений законодавством Союзу РСР та Української РСР (ст. 5 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970).
		Частиною 16 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 було визначено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.
		Згідно п. 5 постанови ВРУ РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18.12.1990 № 562-ХІІ підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їх до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
		Відтак, вказаним вище земельним законодавством, в тому числі чинним на момент прийняття Рішення від 15.01.1951 № 5, передбачалося оформлення і реєстрація земельних ділянок, які надавалися в користування, з подальшою виданням правовстановлюючих документів на землю.
		При цьому пункт 5 постанови ВРУ РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18.12.1990 № 562-ХІІ не наділяє особу правом користуватись земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а лише надає їй право вчинити дій, необхідні для оформлення права на земельну ділянку.
		Позивачем-1 не подано до суду належних та допустимих доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою (встановлення межових знаків, отримання землевпорядних документів) ані у 1951 році, а ні у подальшому на підставі п. 5 постанови ВР УРСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18.12.1990 № 562-ХІІ.
		Із рішення від 15.01.1951 № 5 вбачається, що останнім вирішувалося питання виключно щодо поновлення відводу земельних ділянок, тобто, продовження раніше розпочатої процедури. При цьому, даним рішенням не вирішувалося питання про передачу земельних ділянок у користування, а також не визначено точний розмір земельних ділянок, які підлягали відведенню, їх точне розташування та межі.
		Відповідно до вказаного рішення поновлювався відвід земельної ділянки для експлуатації 2-поверхової будівлі (складів). При цьому позивачами не надано доказів отримання умов забудови від управління у справах архітектури м. Києва для будівництва інших об`єктів, які перебували на балансі позивача-2 як станом на рік продажу майна військового містечка (2006) так і станом на день вирішення даного спору по суті.
		Позивач також не надав доказів встановлення меж земельної ділянки в натурі та отримання землевпорядних документів.
		Про відсутність таких документів також свідчить той факт, що рішення про поновлення землевідводу приймалось щодо земельної ділянки площею 2,1 га, а станом на 1994 рік територія військового містечка № 11 займала 3,3086 га.
		Тобто, позивачем не надано доказів щодо правомірного використання земельної ділянки площею 3,3086 га, оскільки встановити, яка саме її частина була виділена рішенням 1951 року з матеріалів справи не можливо. 
		Аналогічного висновку дійшов Верховний суд під час розгляду справи № 910/23064/16, досліджуючи рішення виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 № 5 «О возобновлении отвода установления границ земельных участков в Печерском и Ленинградском районе г. Киева занимаемых военных городков Квартирно-экплуатационного управления Киевского военного округа» та результати інвентаризації земель оборони по м. Києву, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406.
		Так, у постанові від 12.04.2018 у справі № 910/23064/16 Верховний суд зазначив, що у відповідності до положень Земельного кодексу УРСР від 1922 року - особа, якій земельна ділянка була відведена в період дії даного Кодексу, може вважатися її законним землекористувачем лише з моменту настаннях обставин визначених в ст.ст.180, 193 даного Кодексу. За інших умов, дії особи які спрямовані на набуття прав щодо відведеної земельної ділянки (початок користування нею) з недодержанням в момент вчинення таких дій положень ст. 180 Земельного кодексу УРСР від 1922 року є незаконними, а отже не створюють юридичних наслідків для такої особи по відношенню до відведеної їй земельної ділянки. Посилання прокурора на результати інвентаризації, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 №406, які підтверджують той факт, що Київському міському управлінню земельних ресурсів було доручено розглянути питання юридичного оформлення права на земельні ділянки, які перебувають у користуванні Міністерства оборони України, не свідчать про належне оформлення прав позивачів на спірну земельну ділянку.
		Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції у постанові від 12.04.2018 у справі № 910/23064/16 дійшов висновку про те, що з урахуванням преюдиційності висновків по справі № 32/609-36/420 суди попередніх інстанцій по даній справі дійшли обґрунтованих висновків, що Міністерство оборони України чи будь-які інші юридичні та фізичні особи не можуть вважатися належними землекористувачами земельної ділянки … без оформлення договору оренди чи отримання державного акту про право власності на земельну ділянку.
		Таким чином, рішення від 15.01.1951 № 5 не може слугувати підтвердженням наявності у КЕУ Київського військового округу (або подальших правонаступників) прав на спірну земельну ділянку, оскільки право користування земельними ділянками КЕУ Київського військового округу не набувалося та не було оформлене у встановленому законом порядку.
		Постановою Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-ХІІ, зокрема, вирішено провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або способами, які призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; розглянуто обґрунтування потреб у земельних ділянках підприємств, установ і організацій, які станом на 01.1.1.1990 мали у користуванні ділянки для сільськогосподарських і несільськогосподарських цілей; зобов`язано місцеві Ради народних депутатів:
		- на підставі матеріалів інвентаризації земель та відповідно до статті 27 Земельного кодексу Української РСР (561-12) вирішити питання про припинення права користування ділянками, що використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням встановлених вимог, а також нераціонально, і передачу їх до складу земель запасу для наступного надання у першочерговому порядку громадянам для організації селянських (фермерських) господарств, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва;
		- з урахуванням потреб у земельних ділянках громадян, підприємств, установ і організацій розробити пропозиції про перерозподіл земель у встановленому законом порядку та розглянути їх на засіданнях постійних депутатських комісій та сесіях Рад народних депутатів. 
		Передачу земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею здійснювати в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
		За матеріалами проведення інвентаризації земель у 1995 році складено технічний звіт по інвентаризації земель позивача-1 в Печерському районі м. Києва (далі за текстом - Технічний звіт), в абзаці 11, 12, 13 пояснювальної записки якого вказано, що відповідно до спільного наказу від 03.12.1992 № 34/203 голови державного комітету України по земельних ресурсах та міністра оборони України, розпорядження представника президента України в Печерському районі м. Києва від 02.08.1983 № 521 районна комісія провела інвентаризацію земель Міністерства оборони України, що розміщені в межах району. На території Печерського району розміщено вісімнадцять військових частин, в тому числі № 11. В межах військового містечка № 11 по вул. Рибальська, 22,24 на площі 3,3086 га. розташовано: 
		- військова база № 716 (11-1) по Рибальська, 22, на площі 2,7516 га. Земельна ділянка надана на підставі рішення виконкому Київміськради від 15.01.1951 № 5, не використовується для потреб оборони і пропонується для передачі в народне господарство;
		- комбінат по ремонту речового майна (11-2) по Рибальська, 24, на площі 0,5570 га. Земельна ділянка надана на підставі рішення виконкому Київської міської ради від 15.01.1951 № 5 і використовується за цільовим призначенням.
		Таким чином, за результатами інвентаризації встановлено, що в фактичному користуванні військової бази № 716 перебуває земельна ділянка площею 2,7516 га, яка не використовується для потреб оборони, комбінату по ремонту речового майна  площею 0,5570 га, яка використовується за цільовим призначенням. 
		Матеріали вказаної вище інвентаризації підтверджують, що згідно рішення від 15.01.1951 № 5 не було винесено межі земельної ділянки в натурі, ділянка, відведення якої поновлено в 1951 році поділена дві, одна з яких не використовується за цільовим призначенням, а саме для потреб оборони, загальний розмір цих двох ділянок не відповідає розміри, призначеному для КЕУ Київського військового округу рішенням від 15.01.1951 № 5.
		На виконання постанови Верховної ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-ХІІ прийнято розпорядження голови Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406, яким затверджено результати інвентаризації земель, які використовуються позивачем-1 в межах міста Києва, проведеної Київським міським управлінням земельних ресурсів на підставі спільного наказу голови державного комітету України по земельних ресурсах та міністра оборони України від 03.12.1992 № 34/902 "Про інвентаризацію земель, які знаходяться у користуванні міністерства оборони України". Згідно вказаного Розпорядження в додатку визначено землі, які залишаються в користуванні Міністерства оборони України. Відповідно до п. 2.2. Київському міському управлінню земельних ресурсів доручено у встановленому законодавством порядку розглянути питання юридичного оформлення права на земельні ділянки, за винятком земель, які пропонуються до передачі до земель запасу. 
		Відповідно до п. 2.1. зведені матеріали інвентаризації земель подано в Держаний комітет України по земельним ресурсам та Міністерство оборони України.
		Таким чином, позивач 1 був обізнаний про результати інвентаризації, в тому числі віднесення земельної ділянки площею 2,7516 га до земель запасу, його представники висловлювали заперечення щодо цього (п. 4 Акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території військового містечка № 11 міста Києва Печерського району), проте доказів оскарження Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406, або будь-яких доказів вчинення будь-яких дій щодо позивачем 1 не надано. 
		У зв`язку з вищевикладеним судом не може бути прийняте до уваги посилання позивача 1 на недоведеність відповідачами того факту, що земельна ділянка площею 2,7516 га не використовувалась за цільовим призначенням, оскільки це підтверджено представниками позивача при складанні акту та не спростовано будь-якими іншими доказами. 
		Судом також не приймається до уваги посилання позивачів на те, що питання щодо припинення права користування земельною ділянкою площею 2,7516 га мало бути здійснено в порядку ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990, оскільки припинити в порядку ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 можливо лише право, яке вже оформлено. З матеріалів інвентаризації вбачається, що позивачі своє право на земельні ділянки не оформили, а отримали право на подальше оформлення тієї частини, що за результатами інвентаризації була закріплена за Міністерством оборони України. 
		Оскільки щодо земельної ділянки право на оформлення в подальшому права користування якою було припинено Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406, то посилання позивачів на порушення Закону України "Про використання земель оборони" (від 27.11.2003 року, Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.07.2020 року, судом відхиляються, оскільки станом на дату прийняття вказаного нормативного акту, право на оформлення відповідної частини земельної ділянки вже було припинено в межах та в порядку, передбаченому земельною реформою. 
		06.12.1991 прийнято Закон України «Про Збройні Сили України», який не регулював питання земель оборони, не визначав їх статус. Внесеними до вказаного закону 05.10.2000 змінами статтю 14 викладено в новій редакції, зокрема, ч. 2 та 3 вказаної статті встановлювала, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом. 
		За статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (в редакції, чинній на момент прийнятті спірних рішень) землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 вказаного Закону відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
		Таким чином, станом на дату врегулювання правового статусу земель оборони земельна ділянка площею 2.7516 га не відносилась до земель оборони, оскільки така ділянка не перебувала в користуванні позивачів, на ній не знаходились військові частини та установи Збройних Сил України, а позивачі жодних дій щодо поновлення статусу земельної ділянки не вчинили, відповідне рішення КМДА не оскаржили. 
		Таким чином, земельна ділянка по вул. Рибальська, 22, площею 2,7516 га не набувала статусу земель оборони, оскільки станом на 1995 рік не використовувалась за цільовим призначення, на ній не були розташовані військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил України. 
		Станом на 27.02.2006 (тобто на дату початку відведення земельної ділянки відповідачу-2), земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 22, була інвентаризована за Печерською районною державною адміністрацією м. Києва, яка і надала згоду на передачу такої ділянки відповідачу-2. Згідно висновку головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 24.11.2006 № 19-10033, відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, ділянка за функціональним призначенням належала до території багатоповерхової житлової забудови.
		09.12.2004 державним підприємством позивача "Київський госпрозрахунковий центральний експериментальний виробничий комбінат", на підставі дозволу міністерства оборони України від 24.09.2004 № 227/4319, виданого відповідно до наказу міністра оборони України від 20.03.2004 № 100 "Про організацію представництва міністерства оборони України", було здійснено відчуження майнового комплексу, розташованого за адресою м. Київ, вул. Рибальська, 24/16. 
		В подальшому у зв`язку з придбанням майнового комплексу ТОВ «ЛВ-Холдинг», Київською міською радою прийнято рішення від 08.12.2005 № 585/3046, яким передано товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг", у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,59 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, у зв`язку з переходом права власності на майновий комплекс
		З матеріалів справи вбачається, що згідно з Технічним звітом по інвентаризації земель від 1995 року Комбінат по ремонту речового майна по вул. Рибальська, 24, використовував за цільовим призначенням земельну ділянку площею 0,5570 га.
		Таким чином, розмір відведеної у зв`язку з придбанням майнового комплексу земельної ділянки фактично співпадає з розміром земельної ділянки, яка була залишена за позивачем 1 за результатами інвентаризації 1995 року та перебувала в його фактичному користуванні.
		Таким чином, враховуючи імперативні приписи закону щодо переходу права на користування земельною ділянкою при відчуженні нерухомого майна, принцип добросовісності продавця нерухомого майна, судом відхиляються доводи позивача щодо порушення статті 77 ЗК України, Закону України "Про використання земель оборони",Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", оскільки відчуження нерухомого майна покладає на продавця обов`язок вчинити дії щодо оформлення покупцем права на земельну ділянку.
		З матеріалів даної справи вбачається, що позивачі не вчинили передбачені чинним законодавством дії спрямовані на оформлення права користування земельною ділянкою, а, отже, у відповідача 1 були відсутні правові підстави для припинення права користування земельною ділянкою площею 0,5570 га у зв`язку з неоформленням позивачем 1 такого права.
		Таким чином, підстав для визнання незаконним та скасування рішення від 08.12.2005 № 585/3046 судом не встановлено.
		Щодо рішення від 28.09.2006 № 81/138 судом встановлено, що позивач 1 втратив право на оформлення права на частину вказаної земельної ділянки в 2005 році, а саме після затвердження результатів інвентаризації за результатами земельної реформи.
		У постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/7662/17 зазначено, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним ( також і п. 57 постанови Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
		Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. У іншому випадку у позові слід відмовити.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (справа «Сакхінадзе проти Грузії»), яка є джерелом права, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна. Таке очікування може вважатися правомірним, коли воно ґрунтується на нормі закону або правовому акті, що зачіпає правовий інтерес.
		Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, підприємство має усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо користування спірною земельною ділянкою.
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, підприємство має усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо користування спірною земельною ділянкою.
		У даній справі судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.07.1978 № 1028/2 Квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу, правонаступником якої є Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, лише надано в користування спірну земельну ділянку, а не у власність.
		Таким чином, квартирно-експлуатаційнійна частина Київського військового округу, правонаступником якої є Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України було виключно користувачем, а не власником спірної земельної ділянки.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із абз. 1 п. 1 ст. 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
		З матеріалів провадження вбачається, що ТОВ "ЛВ-Холдинг" розроблено проект відведення земельної ділянки в порядку, встановленому ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України. 
		Позивачі не надали доказів на підтвердження того факту, що умови договору купівлі-продажу земельної ділянки суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довели відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином, порушення вказаним правочином їх прав.
		Всі інші заявлені позовні вимоги є похідними і обґрунтовуються позивачами виключно наведеними вище доводами, які розглянуті та відхилені судом як необґрунтовані. 
		З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. 
		У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України). Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
		Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила ст. 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. 
		Вказана правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/3210/17, від 08.05.2018 у справі №911/2534/17.
		Матеріалами справи підтверджено, що з 2011 року позивачі достеменно були обізнані про відведення земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Рибальська, 24/16, оскільки в актах списання, складених позивачем 2 28.09.2001 року та затверджених позивачем 1 14.04.2011 року, зазначено про розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.12.2006 № 1829 «Про будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі» ТВО «ЛВ-Холдинг». Позивачі фактично отримали кошти за знесення будівель в 2008 році, подавали заяву про порушення кримінальної справи, отримали в 2009 році постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
		Як зазначено в преамбулі Розпорядження № 1829, воно прийнято відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про основи містобудування», «Про охорону культурної спадщини», враховуючи договір купівлі-продажу майнового комплексу на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі від 21.09.2005 № К-5155, державні акти на право власності на земельні ділянки площею 1,5915 га від 17.11.2006 № 02-8-00118 та площею 0,5917 га від 31.03.2006 № 02-8-00109 на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі, висновок державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій про технічний стан комплексу будівель за адресою вул. Рибальська, 24/16, та зважаючи на звернення товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-ХОЛДИНГ» від 06.11.2006 № 6/11-1.
		Пунктом 1 Розпорядження № 1829 дозволено ТОВ «ЛВ-ХОЛДИНГ» за рахунок власних коштів знести нежитлові будівлі на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі та здійснити будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вивільненій земельній ділянці по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі. 
		Враховуючи вказані обставини, Позивачі з 2011 року знали про існування державних актів на право власності на земельні ділянки площею 1,5915 га від 17.11.2006 № 02-8-00118 та площею 0,5917 га від 31.03.2006 № 02-8-00109 на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі, які видані на підставі оскаржуваних рішень Київської міської ради.
		За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		Частиною 2 ст. 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею не змінює порядку перебігу позовної давності.
		Визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор. Наведе відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 у справі №922/2756/17.
		Крім того, в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Міністерство оборони України звернулося з позовом до суду 16.08.2018. Відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України №406/2011 від 06.04.2011 та Положення про Київське КЕУ, затвердженого Наказом Тимчасово виконувача обов`язків начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України №139 від 24.09.2013, безпосередньо на Позивачів покладено обов`язок з управління та обліку земель оборони. Отже, зобов`язані здійснювати постійний контроль та моніторинг за ввіреними їм землями державної власності.
		Позивачами строки позовної давності пропущено, посилання на те, що на поданий позов не поширюються встановлені ст. 257 Цивільного кодексу України, оскільки даний позов є негаторним, суд приймаються судом до уваги, оскільки не відповідають наведеним нормам права, судовій практиці в аналогічних судових спорах та спростовуються заявленими позивачами позовними вимогами.
		Разом з цим, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю порушеного права позивачів, яке підлягає захисту, не вирішуючи при цьому питання щодо застосування строку позовної давності у спорі.
		Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		На підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає витрати зі сплати судового збору на позивачів.
		Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
		 
		вирішив :
		 
		У задоволенні позову Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ", Товариства з обмеженою відповідальністю ЖК "ІМПЕРІАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОРІС", за участю Генеральної прокуратури України, про визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок - відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України. 
		З повним текстом ухвали можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
		Повний текст рішення складений та підписаний 10.02.2021.
		 
		Суддя В.О.Демидов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...