Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/22894/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 10.02.2021. Зареєстровано: 12.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2021.
Дата набрання законної сили: 01.06.2021
Результат оскарження 01.06.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		04 лютого 2021 року                               м. Київ                              № 640/22894/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді - Шевченко Н. М., 
		за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,            
		за участі учасників справи:
		представників позивача - Гринькевича М.Б., Оджиковського В.О.,
		представника відповідача - Кальковця Л.В.
		 
		У С Т А Н О В И В :
		Приватне акціонерне товариство «Київстар» (надалі по тексту також - позивач, ПрАТ «Київстар») звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі по тексту також - відповідач, Офіс), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 06.11.2019 № 0000930501.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкової перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать податковому законодавству і правилам бухгалтерського обліку, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
		Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що фактично позивачем проведено господарські операції з контрагентами шляхом формального складання первинної документації, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами. 
		В підготовчому засіданні 23.01.2020 суд протокольно ухвалив замінити Офіс великих платників Державної фіскальної служби на правонаступника Офіс великих платників Державної податкової служби. 
		Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
		Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Київстар», за результатом якої складено акт від 08.10.2019 № 168/28-10-05-01-02/21673832.
		У висновках акта перевірки викладено порушення, зокрема п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134. пп.139.1.1, пп.139.1.2 п.139.1, пп.139.2.2 п.139.2 ст.139, пп.140.4.2 п.140.4, пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 розділу ІІІ, п.3 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній у відповідні звітні періоди), абз.3 ст.4, ч.5 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.8 розд.ІІ, п.3 розд.ІІІ, абз.7 п.6 розд.ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п.7, 8, 14 - 19 МСБО 18 «Дохід» в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 95        161        169 грн, у т.ч. за 2015 рік в сумі 91        199        770 грн, за півріччя 2016 року в сумі 1        339        856 грн, за три квартали 2016 року в сумі 2        494        697 грн, за 2016 рік в сумі 3        507        065 грн, за три квартали 2017 року в сумі 3        510 грн, за 2017 рік в сумі 421        111 грн, за 2018 рік в сумі 33        233 грн. 
		На підставі вказаного акта перевірки Офісом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2019 № 0000930501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 96      147 132,50 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 95      157 660,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 989 472,50 грн.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені        ПК України.
		Відповідно до пп.14.1.36      п.14.1      ст.14 ПК України      господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		ПК України        надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).
		Пунктом        44.1        статті        44 ПК України        визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Відповідно до пункту        44.2        статті        44 ПК України        для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»        визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Відповідно до частини першої        статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі також - Закону № 996-XIV)      підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Статтею 2 Закону № 996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
		Згідно із вимогами ч. 2 ст. З Закону № 996- XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Відповідно до статті 4 Закону № 996- XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; Керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (ч. 6 ст. 8 Закону № 996- XIV).
		Згідно з частиною другою      статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»      первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
		Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		Згідно з підпунктом        134.1.1        пункту        134.1        статті        134 ПК України        об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього        Кодексу.
		Пунктом        135.1. статті        135 ПК України        визначено, що базою оподаткування податком на прибуток підприємств є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із        статтею 134 цього Кодексу        з урахуванням положень цього        Кодексу.
		Відповідно до підпункту 140.4.2 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
		Підпункт 140.5.4 статті 140 ПК України передбачає, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:
		на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до        статті 39 цього Кодексу), придбаних у:
		неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержавних пенсійних фондів і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;
		нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп.        39.2.1.2,        пп.        39.2.1        п.        39.2        ст.        39        цього        Кодексу;
		нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
		Згідно з акта перевірки податковий орган дійшов наступних висновків.
		Перевіркою установлено, що в порушення вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 розд. ІІІ Податкового кодексу України (в редакції, чинній у відповідні звітні періоди) підприємство не в повному обсязі відобразило в ряд.2.1.1 додатка РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік витрати на формування забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, пов`язаних із знижками по послугах роумінгу за 2013 та 2014 роки, внаслідок чого не було збільшено фінансовий результат до оподаткування та занижено оподатковуваний прибуток за 2015 рік на 577 443 548 грн.
		Згідно із Положенням про облікову політику ПрАТ «Київстар», що затверджено наказом по підприємству №69 від 28.04.2014. платник податків створює резерви за знижками наданими роуміноговим партнерам (рахунок б/о 47600000) та за знижками отриманими від роумінгових партнерів (рахунок б/о 47600100). Зазначені резерви створюються в валюті розрахунків з партнерами за договорами роумінгу (долари США або Євро).
		Починаючи з 2014 року, попередній розрахунок суми наданих знижок проводиться щомісяця. Наприкінці місяця відділ роумінгу і інтерворкінгу на підставі зазначених знижок в договорі з роумінг партнерами згідно умов договору, а також даних біллінгу по кількості трафіку в рік. попередньо розраховує суми щомісячних знижок. Розрахунку підлягають і знижки, які надаються Компанією роумінг партнерам, і знижки, що надаються партнерами для Компанії.
		Типові проведення по відображенню резерву знижок мають наступний вигляд.
		По закінченню року відділ роумінгу здійснює остаточні розрахунки по знижкам і відділ взаєморозрахунків відправляє операторам розрахунки по знижкам на узгодження.
		Після виставлення/отримання кредитових/дебетових нот по знижкам відділ взаєморозрахунків надає в Департамент бухгалтерського обліку кредитові/дебетові ноти.
		Співробітники департаменту бухгалтерського обліку здійснюють нарахування знижок, а також відповідні коригування по резервам в обліку.
		Згідно наданих платником розшифрувань до ряд. 2.1.1, ряд. 2.2.1 та ряд. 2.2.2 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік підприємством відображено: 
		- збільшення фінансового результату на суму створених резервів, пов`язаних із нарахованими (отриманими) знижками за послугами роумінгу, у розмірі 252 317 230 грн. (ряд. 2.1.1);
		- зменшення фінансового результату на суму фактично наданих знижок за послугами роумінгу (зміна суми компенсації вартості послуг роумінгу, наданих роумінг-партнерами у 2013 - 2014 роках на основі Comfone AG) у розмірі 816 503 200 грн. (ряд. 2.2.1); 
		- зменшення фінансового результату на суму коригування резерву за наданими (отриманими) в 2013 - 2014 роки послугами роумінгу, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у розмірі 3 061 313 грн. (ряд. 2.2.2).
		За даними бухгалтерського обліку підприємством в 2015 році здійснено операції пов`язані із створенням, фактичним використанням та коригуванням забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, пов`язаних із знижками по послугах роумінгу за 2013 та 2014 роки, що повинні відображатись в Додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.
		Таким чином, в порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. пп. 139.1.1 п. 139.1 ст.139 розд. ПІ Податкового кодексу України (у чинній на той час редакції) підприємство не в повному обсязі відобразило в ряд. 2.1.1 додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік витрати на формування забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, пов`язаних із знижками по послугах роумінгу за 2013 та 2014 роки, внаслідок чого не було збільшено фінансовий результат до оподаткування та занижено оподатковуваний прибуток за 2015 рік на 577 443 548 грн.
		Перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 розд. III Податкового кодексу України (у чинній на той час редакції) підприємством занижено значення ряд. 2.2.2 додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік внаслідок включення не в повному обсязі суму коригування резерву за наданими (отриманими) в 2013 - 2014 роки послугами роумінгу, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, внаслідок чого було завищено фінансовий результат до оподаткування та оподатковуваний прибуток за 2015 рік на 422 878 282 грн.
		По рядку 2.2.3 (з 01.07.2017 - ряд. 2.2.2) додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2015 по 31.03.2019 у загальній сумі 23 878 613 грн. (0.2% до загальної суми різниць, на які зменшується фінансовий результат) відображено суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 розділу III Податкового кодексу України), Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України (в діючій у відповідних звітних редакції) ПрАТ «Київстар» в р. 2.2.3 «Сума списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (підпункт 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 розділу III Податкового кодексу України)» Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2016 року (№9272020119 від 26.07.2019, уточнюючий), три квартали 2016 року (№9272020141 від 26.07.2019, уточнюючий) та 2016 рік (№9272020147 від 26.07.2019 уточнюючий), які складено за формою чинною на 26.07.2019 року, підприємством безпідставно відображено зменшення фінансового результату до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у загальному розмірі 19 483 696 грн платник податків при визначенні оподатковуваного прибутку за півріччя 2016 року, три квартали 2016 року та 2016 рік безпідставно застосував норми п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні»), які набули чинності лише з 01.01.2017.
		Як наслідок, за рахунок вказаного порушення підприємство зависило суму різниць, на які зменшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду, та занижено загальний розмір різниць, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2019 рік на 19 483 696 грн, у т ч.: Крім того, встановлено порушення в розмірі 285 308 527 грн в рядку 3.2.4 додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік ПрАТ «Київстар» було відображено частину наявного на 01.01.2012 року непогашеного від`ємного значення об`єкта оподаткування підприємства ПрАТ «Українські радіосистеми» (код за ЄДРПОУ 23151188), яке у 2013 році приєдналось до ПрАТ «Київстар». Відповідно до gередавального акту, що затверджений рішенням акціонера ПАТ «Українські радіосистеми» від 23.07.2013 №3, до правонаступника перейшло непогашене від`ємне значення об`єкта оподаткування у розмірі 967 880 307 грн.
		Попередньою документальною плановою виїзною перевіркою підприємства за період з 01.01.2009 по 31.12.2014 (акт №132/28-10-42-10/21673832 від 19.02.2016) було встановлено наступне: « ... у 2013 році ПрАТ «Українські радіосистеми» (код за ЄДРПОУ 23151188) було ліквідовано шляхом приєднання до ПрАТ «Київстар».
		Комісією з припинення ПрАТ «Українські радіосистеми», у складі комісії: Міліневський А.Г. Самойлович Я.Є., Куц І.В. складено передавальний акт та ліквідаційний баланс станом на 14.05.2013, затверджений рішенням Акціонера (ПрАТ «Київстар»). Відповідно до передавального акту сума від`ємного значення звітного податкового періоду була врахована ПрАТ «Київстар» в рядку «Інші» витрати в декларації з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 397 263 253 грн відповідно до п.п. 153.15.1 п.153.15 ст.153 Податкового кодексу України.
		Крім того, перевіркою встановлено, що у 2014 році ПрАТ «Київстар» відображено у складі «інших» витрат у рядку 06.4.43 Додатку «ІВ» до Декларації з податку на прибуток підприємств суму у розмірі 285 308 527 грн, що складає 25% від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток ПрАТ «Українські радіосистеми» за 2011 рік.
		Податковий орган зауважив, що право на віднесення до складу витрат у розмірі 25% від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями мав право тільки платник податків ПрАТ «Українські радіосистеми», у разі його існування як юридичної особи. Але у 2014 році юридичної особи ПрАТ «Українські радіосистеми» вже не існувало.
		Таким чином, на порушення п. 150.1 ст.150. п.п. 153.15.1 п.153.15 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями ПрАТ «Київстар» завищено «інші» витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на суму 25% від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік приєднаного підприємства ПрАТ «Українські радіосистеми» у сумі 285 308 527 грн за 2014 рік» На підставі акта перевірки від 19.02.2016 № 132/28-10-42-10/21673832 та з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків 09.03.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000224201 по податку на прибуток.
		Отже, в порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 розділу III. пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у діючій в 2015 році редакції) ПрАТ «Київстар» в 2015 році безпідставно зменшено фінансовий результат до оподаткування на суму 25% від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток станом на 1 січня 2012 року приєднаного підприємства ПрАТ «Українські радіосистеми» у розмірі 285 308 527 грн.
		Згідно вимог п.п.139.1.1. п. 139.3      ст.      139 Податкового кодексу України      фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. 
		Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Судом установлено, що в бухгалтерському обліку до 2015 року, виходячи з умов договорів з операторами, позивач формував зобов`язання у вигляді резервів під знижки по послугам роумінгу, оскільки такі зобов`язання створені внаслідок минулих подій (виходячи з обсягу фактично проведених операцій з операторами), їх погашення призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди, та їх оцінка може бути розрахунково визначена.
		Як вказувалось вище, для обліку резервів Податковий кодекс визначає спеціальні «податкові різниці» (різниці з бухгалтерським обліком), у тому числі для резервів, створених під надання знижок по роумінгу. 
		У декларації з податку на прибуток (рядок 03 - податкові різниці) відображається згорнутий показник всіх податкових різниць позивача. В рядок 03 включена, в тому числі, загальна сума витрат від створених резервів під знижки, від коригування таких резервів і їх використання. В додатку РІ до такого рядка зазначена розшифровка щодо усіх податкових різниць.
		Позивач зазначає, що сума, щодо якої відповідач дійшов висновку про заниження фінансового результату позивача за 2015 рік - 219 919 476 грн, що є згорнутим показником витрат на формування, використання та коригування резервів нарахованих щодо знижок за послуги роумінгу, було відображено у поданій декларації за 2015 рік, однак, з технічних причин, її було включено у неналежні рядки додатка РІ до декларації за 2015 рік, що не призвело до заниження показника рядка 03 декларації.
		Позивач також зауважив, що у зв`язку із запровадженням, починаючи із звітного періоду 2015 року, нових правил оподаткування прибутку підприємств та нової звітності з податку на прибуток, при заповненні рядків додатка РІ до рядка 03 декларації за 2015 рік позивач відобразив ряд податкових показників в неналежних рядках додатка РІ, а також згорнуто, тобто без відображення всіх сум за відповідними балансуючими рядками 2.1.1 та 2.2.2 додатка РІ до декларації за 2015 рік. 
		Разом з тим, суд погоджується з позивачем, що такі дії в цілому не призвели до заниження фінансового результату (оподатковуваного прибутку) та, відповідно, податкових зобов`язань позивача з податку на прибуток 2015 року.
		Зокрема у декларації за 2015 рік, позивачем були відображені окремі показники звітності з податку на прибуток наступним чином: 
		-          позивач з технічних причин включив суму 210 607 228 грн у рядок 1.1.2 додатка РІ до декларації за 2015 рік, яка складається з наступних показників: 219 919 476 грн (згорнута сума витрат на формування, використання та коригування резервів знижок щодо послуг роумінгу), та 9 312 246 грн (сума списаної в 2015 році безнадійної дебіторської заборгованості, у т.ч. за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яку було враховано у бік зменшення показника в додатку РІ та, відповідно, фінансового результату до оподаткування;
		-          сума витрат в розмірі 210 607 228 грн з технічних причин була відображена позивачем в рядку 1.1.2 додатка РІ до декларації за 2015 рік замість належного рядка 2.1.1 додатка РІ до декларації за 2015 рік.
		Однак, це не обумовило заниження фінансового результату (оподатковуваного прибутку) та, відповідно, податкових зобов`язань товариства з податку на прибуток за 2015 рік, адже як рядок 1.1.2, так і рядок 2.1.1 додатка РІ до декларації містять суми податкових різниць, на які збільшується фінансовий результат.
		Відповідно до акту перевірки відповідач не заперечує факт того, що відображення суми витрат в розмірі 210 607 228 грн замість належного рядка 2.1.1 додатка РІ до декларації за 2015 рік в рядку додатка РІ до декларації за 2015 рік, не призвело до заниження фінансового результату та податкових зобов`язань позивача з податку на прибуток 2015 року, зокрема, відповідач зазначає, що суму витрат по формуванню резервів щодо послуг роумінгу в розмірі 210 607 228 грн замість рядка 1.1.2 додатка РІ до декларації за 2015 рік слід зазначити в рядку 2.1.1 додатка РІ до декларації за 2015 рік.
		Враховуючи те, що помилки позивача не вплинули на суму податку, яку позивач повинен сплатити до бюджету, то і підстави для визначення позивачу таких податків за спірним податковим повідомленням-рішенням у Відповідача не було.
		У зв`язку з цим, висновки відповідача про заниження позивачем фінансового результату (оподатковуваного прибутку) не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
		Допитаний в якості свідка головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок підприємств невиробничої сфери управління аудиту з перевірок податкового законодавства Офісу ВПП ДПС Павленко Олександр Сергійович в судовому засіданні 04.02.2021 підтримав висновки, викладені в акті перевірки та рішенні за результатами розгляду заперечень на акт, жодних додаткових пояснень не надав, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та прийнятим відповідно до вимог податкового законодавства.
		Представником позивача також додано висновок за результатами проведення економічної експертизи судового експерта Віхляєва Олексія Костянтиновича від 22.05.2020 №514/05/2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи в рамках справи № 640/22894/19, свідоцтво від 24.09.2010 № 1463, видане Центральною екпертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України на підставі рішення.
		Дослідивши, зокрема, висновки акта перевірки та податкові документи, експерт дійшов висновку про непідтвердженість висновку контролюючого органу щодо заниження фінансового результату (оподатковуваного прибутку) на 219 919 476 грн щодо різниць, що пов`язані з операціями по формуванню, коригуванню та використанню в 2015 році забезпечень за послугами роумінгу наданими (отриманими) у 2013-2014 роках.
		 
		Стосовно суми різниць за рядком 2.2.3. додатка РІ до декларації за 2016 рік на суму 19 483 696 грн щодо списаної безнадійної заборгованості суд зазначає наступне.
		У декларації за 2016 рік позивач відобразив списану ним безнадійну дебіторську заборгованість в розмірі близько 19 млн грн, чим зменшив об`єкт оподаткування на таку суму.
		Відповідач вважає, що положення Податкового кодексу у 2016 році не дозволяли позивачу зменшити свій об`єкт оподаткування на суму списаної безнадійної заборгованості. На його думку, таке право з`явилося у платників лише в 2017 році - після внесення змін до Податкового кодексу.
		Як вже зазначалось, відповідно до пункту 134.1.1. статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Тобто, за загальним правилом, податок на прибуток визначається виходячи із фінансового результату, визначеного за правилами бухгалтерського обліку. Якщо Податковий кодекс передбачає певні коригування (податкові різниці) такого бухгалтерського фінансового результату - він коригується для цілей податків.
		У зв`язку з цим, підкреслимо, що списання безнадійної заборгованості в бухгалтерському обліку може відбуватися двома шляхами: шляхом прямого списання такої суми на витрати підприємства; з використанням так званої проміжної ланки - створення резервів сумнівної заборгованості. Тобто, коли заборгованість ще не є «безнадійною», однак вже є «сумнівною», бухгалтерський облік дозволяє створити під неї резерви (фактично, зменшити фінансовий результат на неї).
		Відповідно до пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ (у редакції від 20.11.2016) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) активу вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.
		Відповідно до п. 139.2 ст.139 ПКУ (редакція від 20.11.2016) фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів. Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Відповідно до п. 139.2 ст.139 ПКУ (редакція від 01.01.2017) фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
		Отже, у разі коли безнадійна заборгованість списується напряму (без попереднього створення резервів) - у 2015-2016 роках Податковий кодекс не передбачав ніяких коригувань щодо неї, і витрати на списання безнадійної заборгованості без додаткових умов зменшували об`єкт оподаткування платника як складова частина фінансового результату.
		Зокрема, списати безнадійну заборгованість напряму на витрати підприємства дозволяє пункт 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999.
		Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.
		Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат».
		Для витрат, які сформовані платниками внаслідок прямого списання безнадійної заборгованості, Податковий кодекс у 2015-2016 роках не передбачав жодних податкових різниць. Тобто, дозволяв їх ураховувати.
		Беручи до уваги  п. 139.1.2 ПК України (в редакції станом на 2016 рік) суду зазначає, що Податковий кодекс не дозволяв враховувати у складі витрат лише ту заборгованість, яка відповідає визначенню «безнадійна», наведеному в п. 14.1.11 ПК України. 
		При цьому, в акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо визнання списаної дебіторської заборгованості у сумі 19 483 696 грн безнадійною, яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
		Також суд бере до уваги, що з висновків економічної експертизи судового експерта Віхляєва Олексія Костянтиновича від 22.05.2020 №514/05/2020 не встановлено документального підтвердження завищення ПрАТ «Київстар» суми різниць, на які зменшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду, та заниження загального розміру різниць, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 19 483 696 грн.
		Отже в цій частині висновки податкового органу не підтвердились.
		 
		Щодо суми різниць за рядком 3.2.4. додатка РІ до декларації за 2015 рік на 285 308 527 грн непогашеного від`ємного значення об`єкта оподаткування підприємства ПрАТ «Українські радіосистеми» (код 23151188), яке в 2013 році приєдналось до ПрАТ «Київстар» суд виходить з наступного.
		ПрАТ «Українські радіосистеми» (ТМ Вееlіпе) у 2013 році, як юридична особа, приєдналося до позивача.
		Позивач, як єдиний правонаступник ПрАТ «Українські радіосистеми», прийняв майно, права і обов`язки ПрАТ «Українські радіосистеми» відповідно до затвердженого передавального акта від 04.07.2013.
		До приєднання з позивачем ПрАТ «Українські радіосистеми» обліковувало збитки (від`ємне значення об`єкта оподаткування) з податку на прибуток підприємств та відображало їх у складі відповідної податкової декларації.
		Позивач, як правонаступник ПрАТ «Українські радіосистеми», відобразив такі збитки у складі власної декларації з податку на прибуток та, відповідно, зменшив власний об`єкт оподаткування на суму їх збитків.
		При цьому в спірному періоді, Податковий кодекс не дозволяв відобразити одразу всю суму таких збитків. Таке відображення, відповідно до спеціальних положень (Перехідних положень) Податкового кодексу, після 2011 року здійснювалось поступово, тобто по 25% щороку, а саме: 25% у 2012 році, 25% у 2013 році, 25% у 2014 році і 25% у 2015 році.
		По результатам акту перевірки №757/42-10-23151198 від 26.06.2013 передано збитків на загальну суму 967 880 307 грн. Вказані збитки законодавством дозволяється перенести наступним чином: на 2013 рік у розмірі 397 263 253 грн, на 2014 ріку розмірі 285 308 527 грн, на 2015 ріку розмірі 285 308 527 грн.
		Отже, у декларації за 2015 рік позивач задекларував близько 285 млн грн збитків як правонаступник ПрАТ «Українські радіосистеми». 
		Згідно з пп. 140.4.2. п. 140.4 ст.140 ПКУ (Редакція від 01.01.2015) фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
		Згідно з п. 150.1 ст.150 ПКУ (редакція від 01.04.2013): якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення.
		Згідно з п. 3 підрозділу 4 Перехідних положень ПКУ (редакція від 01.04.2013) пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012-2015 роках таким чином: якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від`ємне значення (з урахуванням від`ємного значення об`єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат: звітних (податкових) періодів починаючи з 1 півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від`ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від`ємного значення об`єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов`язань у наступних податкових періодах; звітних (податкових) періодів 2013 року у розмірі 25 відсотків суми такого від`ємного значення та сум від`ємного значення, не погашених за податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від`ємного значення об`єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2013 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов`язань у наступних періодах; звітних (податкових) періодів 2014 року у розмірі 25 відсотків суми такого від`ємного значення та сум від`ємного значення, не погашених за податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від`ємного значення об`єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2014 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов`язань у наступних періодах; звітних (податкових) періодів 2015 року у розмірі 25 відсотків суми такого від`ємного значення та сум від`ємного значення, не погашених за податковий рік. У разі якщо 25 відсотків суми від`ємного значення об`єкта оподаткування не погашається протягом відповідних звітних (податкових) періодів 2015 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов`язань у наступних періодах до повного погашення такого від`ємного значення.
		          При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від`ємного значення об`єкта оподаткування, що склався станом па 1 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012-2015 років. Таке від`ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від`ємне значення об`єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.
		Відповідно до абзацу 7 підпункту 153.15.1 пункту 153.15.1 статті 153 ПК України від`ємне значення об`єкта оподаткування звітного періоду, що обліковувалось у платника податку, що припиняється, на дату затвердження передавального акта, включається до складу витрат платника податку - правонаступника.
		Таким чином, позивач мав право відобразити в рядку 3.2.4 додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік суму від`ємного значення у розмірі 285 308 527 гривень, оскільки таке від`ємне значення обліковується в особливому порядку, передбаченому пунктом 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України.
		 
		До того ж, суд погоджується з висновком позивача про те, що включення ПрАТ «Київстар» до плана-графіка документальних перевірок на 2019 рік шляхом коригування такого плана-графіка у лютому 2019 року суперечить нормам         Податкового кодексу України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»         та Порядку формування та затвердження плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого         наказом Міністерства фінансів України від 02 червня 2015 року №524.         
		Відповідно до підпункта 20.1.4 пункта 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Пунктом 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Згідно з підпунктом 75.1.2 цієї правової норми документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		Порядок проведення документальних планових перевірок врегульований положеннями статті 77 ПК України.
		Відповідно до пункта 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
		План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
		Пунктом 77.4 цієї правової норми закріплено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
		Згідно з пунктом 77.7 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із         статтею 81         цього Кодексу.         
		Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що                 право на проведення фактичної перевірки виникає у посадових осіб контролюючого органа за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказа на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
		Планова перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
		Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України.
		Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
		Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. 
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 та від 04 вересня 2020 року у справі №821/1274/18.
		Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень визначених Податковим Кодексом.
		Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Як убачається із матеріалів справи, підставою проведення планової перевірки позивача було включення його до плана-графіка документальних перевірок 2019 року.
		Однак, судом установлено, а відповідачем не спростовано, що відповідне включення позивача до плана-графіка суперечить положенням чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для її проведення. 
		З огляду на викладене, суд дійшов, що наказ про проведення планової перевірки прийнятий за відсутності підстав для його прийняття.
		Суд бере до уваги й на правову позицію, неодноразово висловлену, як Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, згідно з якою, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
		Аналогічний підхід до застосування норм матеріального права продемонстрував Верховний Суд й у постанові від 23 січня 2018 року у справі №804/12558/14, де зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
		Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення, прийняте за результатами такої перевірки підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
		Згідно із ч. ч. 1-3        ст. 90 КАС України        суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ч. 1        ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України        кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених        статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2        статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України        передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Підсумовуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню. 
		Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		1.          Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київстар» задовольнити.
		2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП від 06.11.2019 № 0000930501.
		4.          Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» судовий збір в сумі 19 210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп).
		 
		Позивач: Приватне акціонерне товариство «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ 21673832)
		Відповідач: Офіс великих платників податків Державної податкової інспекції (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471)
		 
		          Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України відповідно.
		 
		Суддя                                                                                                Н.М. Шевченко 
		 
		повний текст рішення складено 10.02.2021

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...