Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 125/2525/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2021.
Дата набрання законної сили: 03.02.2021
Номер судового провадження: 61-13525ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                           
		 
		03 лютого 2021 року                                
		м. Київ
		 
		справа № 125/2525/18
		 
		провадження № 61-13525св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),         Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - адвокат Ксьондзик Юрій Юрійович,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		представник відповідача - адвокат Твердохліб Максим Миколайович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю.,                    Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст заяви 
		 
		У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                   ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби (далі -РВДВС) міста Київ головного територіального управління юстиції (далі -ГТУЮ) у м. Києві при примусовому виконанні виконавчого листа                         від 07 грудня 2017 року № 125/930/17, виданого Барським районним судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,               у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку та доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, станом на 01 листопада 2018 року встановлено заборгованість у розмірі                                  49 833,00 грн. 
		 
		Вважав, що має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, тому просив суд стягнути з відповідача на його користь неустойку за прострочення сплати аліментів.
		 
		Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по аліментах станом на 01 листопада                  2018 року у розмірі 49 833,00 грн, неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 79 608,25 грн та судові витрати.
		 
		У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звільнення від заборгованості по аліментах, зменшення розміру аліментів.
		 
		Зустрічна позовна заява мотивована тим, що на час призначення аліментів вона перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною -      ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не мала особистих доходів та знаходилася на утриманні чоловіка ОСОБА_5 . 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 вона народила сина ОСОБА_6 та перебуває                  у декретній відпустці по догляду за двома дітьми, які народилися у шлюбі з ОСОБА_5 . 
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд зменшити розмір стягуваних на підставі рішення Барського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року на користь ОСОБА_1 на утримання                        ОСОБА_3 аліментів з 1/4 частини усіх видів заробітку та доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 500 грн та звільнити її від сплати заборгованості за аліментами, оскільки у неї на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей.
		 
		Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 20 серпня                       2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 23 січня                        2020 року у складі судді Хитрука В. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період часу з 01 липня 2017 року до                            01 вересня 2019 року у розмірі 79 608,25 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та про зменшення розміру аліментів відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Рішення районного суду мотивоване тим, що сума заборгованості по аліментах не підлягає стягненню в судовому порядку, а має стягуватися державним виконавцем в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
		 
		При цьому, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2 було відомо про те, що рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року з неї на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі                         1/4 частини усіх видів заробітку та доходів щомісячно, але не менше                        50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи їх стягнення з 08 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, вона не була позбавлена можливості сплачувати аліменти, отже, наявні підстави для стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
		 
		Районний суд зазначив, що доводи ОСОБА_2 , викладені у зустрічній позовній заяві, про те, що вона не має особистих доходів та знаходиться на утриманні чоловіка від другого шлюбу, народила другу дитину та перебуває у декретній відпустці по догляду за двома дітьми, самі по собі не можуть бути обставиною, що має істотне значення для справи, та не є підставою для повного звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами.
		Крім того, ОСОБА_2 не надала доказів про те, що починаючи з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів на користь позивача і на час розгляду справи її матеріальний та сімейний стан змінився в гіршу сторону. Доказів зміни її матеріального чи сімейного стану, стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі, на підтвердження своїх вимог, які б слугували підставою для зменшення розміру аліментів,               ОСОБА_2 не надала.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 січня                        2020 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано.
		Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
		Зменшено розмір аліментів, які стягуються зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 на підставі рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 жовтня                          2017 року, до розміру 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
		Звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам за період часу з 01 січня 2019 року до 01 вересня 2019 року у розмірі 28 405,50 грн.
		Рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 січня                        2020 року в частині розміру стягнутої зі ОСОБА_2 неустойки (пені) змінено, зменшивши її розмір з 79 608,25 грн до 51 202,75 грн.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, районний суд не врахував того, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів, сімейний стан ОСОБА_2 , як платника аліментів, змінився та в неї народилася третя дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який нарівні з дитиною від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на утриманні батька, та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає з нею, потребує належного матеріального забезпечення.
		 
		Апеляційний суд взяв до уваги те, що ОСОБА_2 отримує лише державну тасоціальну матеріальну допомогу, розмір якої в 2018 році склав 10 320 грн, у 2019 році - 32 030 грн, факт знаходження на її утриманні інших дітей від другого шлюбу та дійшов висновку про неможливість у зв`язку із цим працювати та отримувати заробітну плату, що є надмірним для неї, як платника аліментів, та з урахуванням стягуваних аліментів, суттєво впливає на її матеріальний стан.
		 
		З огляду на зазначене, апеляційний суд вважав, що наявні підстави для зміни частки від заробітку (доходу) платника аліментів шляхом зменшення присудженого судовим рішенням розміру аліментів, тоді як підстав для зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення немає.
		 
		Ураховуючи положення частини другої статті 197 СК України, апеляційний суд вважав за можливе звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам саме за період з 01 січня 2019 року до 01 вересня 2019 року             (в межах позовних вимог), на загальну суму 28 405,50 грн, яку розраховано відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку, в зв`язку із чим заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 вересня              2019 року буде становити 51 202,75 грн.
		 
		Оскільки заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом                           на 01 вересня 2019 року становить 51 202,75 грн, апеляційний суд вважав, що наявні правові підстави для зменшення розміру пені за прострочення сплати аліментів стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з липня 2017 року до вересня 2019 року, з 79 608,25 грн                            до 51 202,75грн.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 січня 2020 року.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_2 не скористалася своїм правом, передбаченим статтями 383, 384 ЦПК України, на оскарження дій державного виконавця щодо складення розрахунку заборгованості за аліментами, відтак, вирішення питання щодо зменшення розміру заборгованості не може мати місце під час розгляду цієї справи.
		 
		Вважає доводи ОСОБА_2 щодо скрутного матеріального становища, як підстави для зменшення неустойки, такими, що спрямовані на ухилення від виконання рішення суду щодо сплати аліментів на утримання дитини.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 06 червня 2018 року у справі № 756/13754/14 та від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У грудні 2020 року адвокат ОСОБА_2 - адвокат Твердохліб М. М. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України.
		 
		Зазначає, що посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 756/13754/14 та від 05 вересня 2019 року у справі№ 760/4569/18-ц не заслуговують на увагу, оскільки зазначені справи та справу, яка є предметом перегляду, є різними, вони відрізняються за предметом та підставами позову, змістом позовних вимог, учасниками справи та характером спірних правовідносин.
		 
		Вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню статті 192, 182, 183, 184 СК України.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У жовтні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою судді Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2020 року справу призначено                      до розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з батьком та знаходиться на його утриманні.
		 
		Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05 жовтня               2017 року у справі № 125/930/17 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку та доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи їх стягнення з 08 липня 2017 року і                           до досягнення дитиною повноліття (том 1, а. с. 16-18).
		 
		Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 14 листопада 2018 року, складеного державним виконавцем Оболонським РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві, заборгованість по аліментах ОСОБА_2 складає 45 933, 00 грн (том 1, а. с. 20).
		 
		Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах від 02 вересня                2019 року, складеного головним державним виконавцем Оболонським РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві Поліщук В. В., заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 вересня 2019 року становить 79 608,25 грн (том 1, а. с. 111).
		 
		З 01 червня 2016 року ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі                з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження (том 1, а. с. 85) та є матір`ю народжених у цьому шлюбі дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 ,                      ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		  
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження                               в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 06 червня 2018 року у справі № 756/13754/14 та від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                             і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю.
		 
		Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		 
		Частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
		За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо                від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
		За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються                 у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		 
		Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
		стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
		стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
		наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
		наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
		доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
		інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
		 
		Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.
		 
		При цьому, згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		 
		У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		 
		З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі на розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки).
		 
		Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав,             а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		 
		Отже, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та за наявності правових підстав. При цьому право застосування норми закону належить суду.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
		 
		Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня               2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним  перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
		 
		Судами встановлено, що рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року у справі № 125/930/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини                       ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку та доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи їх стягнення з 08 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
		 
		При цьому головним державним виконавцем Оболонського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві здійснено розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, яка станом на 01 вересня 2019 року становить                           79 608,25 грн.
		 
		Щодо зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 .
		 
		Частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 та зменшуючи розмір аліментів, апеляційний суд взяв до уваги те,що ОСОБА_2 отримує лише державну та соціальну матеріальну допомогу, розмір якої               в 2018 році склав 10 320 грн, у 2019 році - 32 030 грн, та факт знаходження на її утриманні інших дітей від другого шлюбу. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру аліментів, які стягуються                         з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 з 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) до розміру 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
		Крім того, ОСОБА_2 звільнено від сплати заборгованості по аліментам за період часу з 01 січня 2019 року до 01 вересня 2019 року у розмірі                   28 405,50 грн та зменшено розмір стягнутої з ОСОБА_2 неустойки (пені) з 79 608,25 грн до 51 202,75 грн.
		 
		З висновками суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 до розміру 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, колегія суддів погоджується та вважає, що такі відповідають положенням матеріального права.
		 
		Встановивши, що на утриманні ОСОБА_2 , у тому числі перебувають народжені нею в іншому шлюбі діти, неможливість у зв`язку із цим працювати та отримувати заробітну плату, апеляційний суд вважав, що вказані обставини суттєво впливають на її матеріальний стан. 
		Отже, під час розгляду справи ОСОБА_2 довела зміну свого матеріального та сімейного становища, відтак, апеляційним судом правомірно зменшено розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 до               1/6 частки від заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення нею повноліття, що відповідає положенням статей 182, 183 СК України.
		 
		Щодо звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості за аліментами та неустойки (пені) за несплату аліментів на утримання ОСОБА_3 за період з 01 січня 2019 року до 01 вересня 2019 року
		 
		Колегія суддів вважає висновки апеляційного суду в частині звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах за період з 01 січня 2019 року до 01 вересня 2019 року у розмірі 28 405,50 грн та зменшення розміру стягнутої з ОСОБА_2 неустойки (пені) з 79 608,25 грн                        до 51 202,75 грн неправильними з огляду на таке.
		 
		Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
		 
		Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. 
		 
		Згідно із частинами першою, другою статті 196 СК України уразі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
		 
		Відповідно до положень частини другої статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
		 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині звільнення її від сплати заборгованості за аліментами, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів та, відповідно, неустойки, за період з 01 січня 2019 року до 01 вересня 2019 року (у межах позовних вимог) на загальну суму 28 405,50 грн.
		 
		Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_2 про зміну її сімейного стану, суттєвого ускладнення її життєвих умов і майнового становища, народження інших дітей, самі по собі не є підставою для невиконання обов`язку з утримання дитини - ОСОБА_3 , а інших доказів скрутного матеріального стану вона не надала.
		 
		При цьому посилання ОСОБА_2 на те, що їй, для нормального існування за умови сплати аліментів у визначеному рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року розмірі, не вистачає коштів не є підставою для звільнення її від сплати заборгованості по аліментах, оскільки доказів про погіршення її матеріального становища з моменту стягнення аліментів на утримання дитини матеріали справи не містять.
		 
		Отже, висновки районного суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 у частині звільнення її від сплати аліментів є правильними. Крім того, районний суд правильно визнав доводи                ОСОБА_2 необґрунтованими, а обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог не достатніми для звільнення її від сплати заборгованості по аліментам або зменшення розміру такої заборгованості.
		 
		Застосування апеляційним судом до спірних правовідносин положень частини другої статті 197 СК України з урахування вказаних обставин              є безпідставним.
		 
		Оскільки апеляційний суд дійшов неправильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості зі сплати аліментів та неустойки, у цій частині слід залишити в силі рішення районного суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період часу з 01 липня 2017 року                          до 01 вересня 2019 року у розмірі 79 608,25 грн.
		 
		Посилання заявника на правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові                від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження                     № 61-45100св18), колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаній справі предметом розгляду була скарга на дії державного виконавця щодо скасування довідки-розрахунку заборгованості за аліментами, тоді як у цій справі не оскаржуються дії/бездіяльність державного виконавця. При цьому у справі № 760/4569/18-ц Верховний Суд надав правовий висновок щодо переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а у справі, що переглядається сторонами не ставилося питання про виключення чи включення певного джерела доходів платника аліментів, з якого визначається розмір аліментів, що підлягає сплаті на утримання ОСОБА_3 .
		 
		Посилання ОСОБА_1 на правову позицію Верховного Суду, викладену              у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 756/13754/14-ц (провадження № 61-8097св18) не заслуговують на увагу, оскільки у вказаній справі вирішувалося процесуальне питання про те, що спори щодо розміру заборгованості за аліментами підлягають вирішенню у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.
		 
		При цьому у пункті 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6 зазначено, що судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами статті 74 Закону про виконавче провадження, відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146                 (з наступними змінами) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості.
		Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні.
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду в частині звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах за період часу з 01 січня 2019 року                       до 01 вересня 2019 року та в частині зменшення розміру стягнутої із                       ОСОБА_2 неустойки (пені) згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції у вказаних частинах - залишенню в силі.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального                               і процесуального права.
		 
		Оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині зменшення розміру аліментів, які стягуються зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 до розміру 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України, отже, скасуванню не підлягає.
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Згідно з підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:              1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові -             на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Ураховуючи звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та часткове задоволення його касаційної скарги, з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір за подання касаційної скарги. Судовий збір за подання касаційної скарги становить 1 536,80 грн, отже, стягненню підлягає 2/3 від 1 536,80 грн, а саме 1 024,53 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року в частині  звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах за період часу з 01 січня 2019 року до 01 вересня 2019 року            у розмірі 28 405,50 грн та в частині зменшення розміру стягнутої                           з ОСОБА_2 неустойки (пені) з 79 608,25 грн до 51 202,75 грн скасувати та в цій частині залишити без змін рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 січня 2020 року.
		 
		У решті постанову Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року залишити без змін.
		 
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 024 (одна тисяча двадцять чотири гривні) 53 копійки.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Б. І. Гулько   Р. А. Лідовець   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...