Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/6726/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2021. Зареєстровано: 12.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2021.
Дата набрання законної сили: 22.07.2021
Результат оскарження 22.12.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: 2/265/279/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 265/6726/20
		Провадження № 2/265/279/21
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(заочне)
		 
		11 лютого 2021 року місто Маріуполь
		Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
		головуючого судді - Козлова Д. О.,
		за участю секретаря - Дрьомової О. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/6726/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
		 
		за участі позивача - ОСОБА_1 , -
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що 14 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики № 1, за яким позикодавець передав позичальнику власні грошові кошти в розмірі 1758000 (один мільйон сімсот п`ятдесят вісім тисяч) грн., які позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві до 27 грудня 2017 року в повному обсязі. Позика надавалась у готівковій формі з видачею розписки. На виконання вказаного договору позичальником 14 грудня 2017 року було власноруч написано та видано позикодавцеві розписку, що підтверджує одержання позичальником від позикодавця зазначеної суми позики в розмірі 1758000 грн. у повному обсязі із зобов`язанням позичальника повернути позикодавцеві одержану позику в повному обсязі до 27 грудня 2017 року. Однак станом на день подання позову до суду відповідачем не виконано своїх зобов`язань за договором позики № 1 з повернення позики в розмірі 1758000 грн., а відповідач ухиляється від повернення позики. Оскільки договором позики № 1 не був встановлений розмір процентів від суми наданої відповідачу позики, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ, яка становила під час строку дії договору 14,5% річних, тому заборгованість відповідача зі сплати процентів за користування позикою становить 9079 грн. Оскільки відповідачем порушено зобов`язання з повернення позики в розмірі 1758000 грн. та сплати процентів за користування позикою в сумі 9079 грн., сума заборгованості в сукупному розмірі підлягає стягненню з відповідача разом із 3% річних від простроченої суми, що станом на день подання позовної заяви становить 145504,60 грн., а також з інфляційними втратами в розмірі 274160,10 грн. Таким чином станом на день подання позову загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики № 1 становить 2186743,70 грн., а саме: 1758000 грн. - борг з позики; 9079 грн. - борг з відсотків за користування позикою; 3% річних від простроченої суми - 145504,60 грн.; інфляційні втрати від простроченої суми - 274160,10 грн. Зважаючи на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 1758000 грн., проценти в розмірі 9079 грн., 3 проценти річних від простроченої суми в розмірі 145504,60 грн., інфляційні втрати в сумі 274160,10 грн., а також судові витрати в сумі 10510 грн.
		Позивач, ОСОБА_1 , в судовому засіданні за допомогою відео конференції наполягав на задоволенні заявлених ним позовних вимог до ОСОБА_2 та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
		Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання за невідомих суду причин не з`явився повторно, будучи про час та місце розгляду справи повідомленим належним чином відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК та за місцем фактичного проживання.
		Таким чином згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
		Суд встановив, що 14 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, було укладено договір позики № 1, за яким позикодавець передав у власність позичальнику власні грошові кошти в розмірі 1758000 (один мільйон сімсот п`ятдесят вісім тисяч) грн. в готівковій формі з видачею розписки, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві всю суму позики 27 грудня 2017 року одноразово в повному обсязі (а. с. 8-9).
		Судом також встановлено, що відповідно до письмової розписки від 14 грудня 2017 року ОСОБА_2 підтвердив, що отримав від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 1758000 (один мільйон сімсот п`ятдесят вісім тисяч) грн., яку зобов`язався повернути ОСОБА_1 27 грудня 2017 року в повному обсязі (а. с. 10-11).
		На підставі ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		На підставі ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 (десять) разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно із ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, то відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		На підставі ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		За ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
		Суд зазначає, що за своєю сутністю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
		У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст. 1046, 1047 ЦК суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики та його умов.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2019 року по справі № 524/4946/16-ц.
		Зважаючи на викладені законодавчі норми та правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні за письмовим договором позики № 1 від 14 грудня 2017 року, укладеним між сторонами по справі, що вбачається із такого договору, та письмової розписки до нього, наданих позивачем, було підтверджено передачу з боку ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 1758000 (один мільйон сімсот п`ятдесят вісім тисяч) грн. на виконання умов укладеного між ними договору позики.
		Натомість, суд зазначає, що ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження проведення ним з позивачем будь-якого розрахунку по такому договору позики № 1 від 14 грудня 2017 року.
		З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню прострочена сума боргу за договором позики № 1 від 14 грудня 2017 року в розмірі 1758000 (один мільйон сімсот п`ятдесят вісім тисяч) грн.
		Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		При цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України, гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг, оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
		Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц.
		Враховуючи наданий суду позивачем розрахунок відсотків за використання відповідачем позики за договором № 1 від 14 грудня 2017 року в розмірі 1758000 грн., відсоткову ставку НБУ на рівні 14,5 % за період з 15 грудня 2017 року по 27 грудня 2017 року, суд дійшов висновку, що такий розрахунок ОСОБА_1 цілком ґрунтується на нормах цивільного законодавства та підтверджується проведеним судом розрахунком, який долучається до рішення суду.
		Таким чином з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню також борг з відсотків за користування відповідачем отриманою ним позики 14 грудня 2017 року від позивача у обрахованому судом розмірі, який дорівнює 9079 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму за ст. 625 ЦК.
		Згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Суд зазначає, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
		Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц.
		Суд погоджується з наданими ОСОБА_1 розрахунками 3% річних та інфляційних втрат через неповернення йому відповідачем позики за договором позики № 1 від 14 грудня 2017 року, оскільки, зважаючи на встановлений судом розмір боргу, суд на підставі визначеного індексу інфляції за спірний період, починаючи з наступного дня наявності такої простроченої заборгованості ОСОБА_2 та до вересня 2020 року розрахував суми інфляційних втрат відповідно до долучених до справи розрахунків суду, з яких вбачається, що інфляційні втрати позивача за ч. 2 ст. 625 ЦК становили за період з 28 грудня 2017 року по 1 вересня 2020 року загалом - 274160,10 грн.
		Також судом було обраховано 3% річних за ст. 625 ЦК відповідно до долучених до справи судових розрахунків на підставі встановленого судом боргу ОСОБА_2 , починаючи з наступного дня наявності такої простроченої заборгованості та до 29 вересня 2020 року, з огляду на що вбачається загальний розмір боргу відповідача з 3% річних в сумі - 145504,60 грн.
		Таким чином з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню також 3% річних в сумі 145504,60 грн. та інфляційні втрати в сумі 274160,10 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем з повернення отриманої позики в розмірі 1758000 грн.
		З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення на користь позивача з відповідача основної заборгованості за договором позики № 1 від 14 грудня 2017 року в розмірі 1758000 грн., боргу з відсотків за користування позикою в сумі 9079 грн., а також 3 % річних в сумі 145504,60 грн. та інфляційні втрати в сумі 274160,10 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.
		На підставі ст. 141 ЦПК внаслідок повного задоволення позовних вимог на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору в сумі 10510 грн. (а. с. 22).
		Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основну заборгованість за договором позики № 1 від 14 грудня 2017 року в сумі - 1758000 (один мільйон сімсот п`ятдесят вісім тисяч) грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з відсотків за договором позики № 1 від 14 грудня 2017 року в сумі - 9079 (дев`ять тисяч сімдесят дев`ять) грн.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 (три) відсотки річних від простроченої заборгованості за договором позики № 1 від 14 грудня 2017 року в сумі - 145504 (сто сорок п`ять тисяч п`ятсот чотири) грн. 60 коп.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати від простроченої заборгованості за договором позики № 1 від 14 грудня 2017 року в сумі - 274160 (двісті сімдесят чотири тисячі сто шістдесят) грн. 10 коп.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі - 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Повний текст рішення суду складено та підписано 11 лютого 2021 року.
		 
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , а мешкає в АДРЕСА_2 .
		 
		Відповідач:  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , який мешкає в АДРЕСА_3 .
		 
		 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...