Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/9708/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 11.02.2021. Зареєстровано: 12.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2021.
Дата набрання законної сили: 27.07.2022
Результат оскарження 27.07.2022 Апеляційний суд Закарпатської області: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: 2/308/2128/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		308/9708/19 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02.02.2021    року                         місто Ужгород
		 
		 
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
		   судді  Бедьо В.І.,
		при секретарі - Пазяк С.М.,
		розглянувши в порядку загального позовного провадження в м. Ужгород справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у серпні 2019 року звернулася в Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областііз позовною заявою до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Свою позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 11.11.2006 року вона одружилася з ОСОБА_4 . У зазначеному шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		14.12.1994 року чоловік Позивачки, ОСОБА_4 , був призваний на військову службу. З червня 1997 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . З жовтня 2013 року перебував на посаді головного сержанта взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 . В період з 18.05.2014 року перебував в кризовому районі, а з 19.05.2014 року по 06.08.2014 року залучався до участі у бойових діях в Донецькій та Луганській областях.
		06.08.2014 року під час виконання бойового завдання ОСОБА_4 отримав вибухову травму та множинні осколкові проникаючі поранення тулуба несумісні з життям. Подія сталася в районі м. Луганськ, Луганської області, в Луганському міжнародному аеропорту (смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області) близько 03 год. 10 хв. ночі, під час обстрілу Луганського міжнародного аеропорту найманцями окупаційної влади Російської Федерації на території Луганської області з БМ-21 «Град». В результаті отриманої травми чоловік Позивачки, старший прапорщик ОСОБА_4 , загинув.
		Позивачка вказала, що у результаті зазначених подій їй та її дітям було завдано значної моральної шкоди. Внаслідок втрати чоловіка і батька  ОСОБА_4 , який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також, з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, Позивачка та її діти, відчувають безперервний, невгамовний душевний біль і страждання. Вони втратили душевний спокій і віру в майбутнє, постійно відчувають незахищеність та розчарування, що не дає можливості нормально спілкуватись з оточуючими та підтримувати нормальний спосіб життя.
		ОСОБА_1 вважає, що безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого Позивачці та її дітям завдана моральна шкода, є Російська Федерація, її Збройні Сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються Російською Федерацією і мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
		Позивачка зазначила,що незаконнимидіями збоку РосійськоїФедерації булопорушено невід`ємнеправоїї чоловіка, ОСОБА_4 , на життя, гарантоване статтею 2 Європейської Конвенції, а також право ОСОБА_1 та її дітей на повагу до сімейного життя, встановлене статтею 8 Європейської Конвенції. Зазначене свідчить про множинність порушень Російською Федерацією законних прав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а отже, такі множинні порушення Європейської Конвенції з боку Російської Федерації є підставою для відшкодування Російською Федерацією моральної шкоди, завданої Позивачці та її дітям.
		В своїйпозовній заяві ОСОБА_1 просила стягнутиз РосійськоїФедерації насвою користьта накористь їїдітей  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 моральну шкодув розмірі5104800,00грн.,що єеквівалентом 180000євро заофіційним курсомНаціонального БанкуУкраїни надень підписанняпозову,тобто кожномупо 1701600,00грн.що єеквівалентом 60000євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову.
		Ухвалою судді від 22.08.2019 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		05.09.2019 року недоліки позовної заяви усунуто, про що подано відповідну заяву з додатками.
		Ухвалою судді від 06.09.2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Постановлено проводити розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		Відповідач відзив на позовну заяву не подавав, з клопотаннями та заявами по суті справи до суду не звертався.
		Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 15.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		У судове засідання, призначене на 23.06.2020 року на 10 год. 00 хв., позивач не з`явився. Представник позивача надіслав до суду клопотання про забезпечення розгляду даної справи в режимі відеоконференції. 
		Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки представника не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.
		Ухвалою судді від 23.06.2020 року у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення розгляду даної справи в режимі відеоконференції відмовлено. Розгляд справи відкладено до 02.02.2021 року 10 год. 20 хв.
		У судове засідання, призначене на 02.02.2021 року о 10.20 год., позивач не зявився. Представник позивача надіслав до суду клопотання, у якому просив розглянути дану справу у відсутності позивача та його представника, повністю підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.
		Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки представника не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.
		Дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до таких висновків.
		Судом встановлено,що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 37 років, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
		Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №2404 від 22.08.2014 року), поранення і причина смерті ОСОБА_4 06.08.2014 року пов`язані із виконанням обов`язків військової служби.
		Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31.05.2019 року у справі № 274/1970/19, яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при виконанні обов`язку військової служби 06.08.2014 року в районі смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		У померлого ОСОБА_4 залишилася дружина  ОСОБА_1 та двоє малолітніх дітей: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які перебували на його утриманні.
		Відповідно дост.55Конституції Українита ст.4ЦПК України,кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чиінтересів.Здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором.У випадку,якщо законабо договірне визначаютьефективного способузахисту порушеного,невизнаного абооспореного права,свободи чиінтересу особи,яка звернуласядо суду,суд відповіднодо викладеноїв позовівимоги такоїособи можевизначити усвоєму рішеннітакий спосібзахисту,який несуперечить закону(ст.5ЦПК України).Способи захистущодо данихспірних правовідносинвизначені ЦивільнимКодексом України.
		Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VIIвизначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлюється особливий правовий режим на цій території, визначаються особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Частиною четвертоюст. 2 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.
		Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлюєЗУ «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
		Стаття 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право»встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		Як передбачено частиною четвертоюст. 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
		Таким чином,ЗУ «Про міжнародне приватне право»встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача. 
		Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб`єктності. Суверенітет держави має вияв у двох сферах внутрішній та зовнішній. У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність і непідпорядкованість держави іншим державам.
		У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.
		Отже, бути відповідачем в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі № 711/17/19, від 03.06.2020 р. у справі № 357/13182/18 та інших.
		Зі зміступозовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивачка звернулася до суду із позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди.
		Водночас, у цій справі відсутня згода компетентних органів Російської Федерації на пред`явлення до неї позову та залучення її до участі у справі як відповідача.
		Незважаючи на те, що 30.08.2019 року посольством Російської Федерації в Україні отримано позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження по даній справі (а.с. 192 т.2), а також на послідуючі виклики представників відповідача у судове засідання, відповідачем не був поданий до суду відзив на позовну заяву та не надано суду інформації про отримання від компетентних органів РФ згоди на залучення Російської Федерації, як відповідача, до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		При вирішенні даної справи суд враховує, що відповідно до норм і принципів міжнародного права та положень чинного законодавства України не піддається сумніву той факт, що Російська Федерація є державою-агресором відносно України, внаслідок збройної агресії якої має місце тимчасова окупація частини території України, і, що зазначені обставини дійсно можуть бути причинами завдання моральної шкоди жителям України.
		Незаконне проведення Російською Федерацією військових дій на території України було визнано та засуджено рядом міжнародних інстанцій.
		Резолюцією Європарламенту (2014/2965 (RSP)) від 15 січня 2015 року щодо ситуації в Україні рішуче засуджено агресивну та експансіоністську політику Російської Федерації, що становить загрозу цілісності та незалежності України, а також потенційну загрозу для самого Європейського Союзу, включаючи незаконну анексію АР Крим та ведення неоголошеної гібридної війни проти України, у тому числі інформаційної війни, поєднуючи кібервійни, використання регулярних та нерегулярних збройних сил, пропаганда, економічного тиску, енергетичного шантажу, дипломатії та політичної дестабілізації, підкреслює, що такі дії є порушенням міжнародного права.
		Резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації та вводить термін «окупований» по відношенню до АР Крим та м. Севастополь.
		Однак та обставина, що тимчасова окупація територій України відбулася внаслідок збройної агресії Російської Федерації, не змінює того факту, що Російська Федерація як держава, яка користується суверенітетом, не може бути учасником справи у суді загальної юрисдикції держави України без її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це її органів чи посадових осіб.
		У разі відсутності такої згоди, рішення національних судів України можуть бути не визнані Російською Федерацією і, відповідно, не будуть виконуватися нею, що не призведе до реального захисту та відновлення прав громадян України внаслідок ухвалення цих судових рішень.
		Суд наголошує, що для захисту своїх прав, порушених у зв`язку з конфліктом, позивач може звернутися до Європейського Суду з прав людини.
		У своєму пілотному рішенні по цій категорії справ (Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia,рішення від 8 липня 2004 року)ЄСПЛ постановив, що Російська Федерація сприяла створенню сепаратистського режиму в регіоні Придністров`я в 1991-1992 роках як військовими, так і політичними засобами та здійснює над Придністровською молдавською республікою (далі«ПМР») ефективний контроль. В подальших рішеннях, пов`язаних з порушеннями прав людини в «ПМР», Суд неодноразово підтверджував цей висновок, безпосередньо посилаючись на міркування, викладені у пілотному рішенні. У своєму найсвіжішому «придністровському» рішенні від 30 серпня 2016 року (Turturica and Casian v. the Republic of Moldova and Russia)ЄСПЛ розвинув попередні міркування з цього приводу і постановив, що в силу триваючої військової, економічної та політичної підтримки «ПМР», яка б не змогла вижити без Російської федерації, відповідальність РФ згідно з Конвенцією про захист прав людини та її основних свобод буде автоматичною щодо порушень будь-яких прав заявників у даній справі. Відтак застосування «автоматичної відповідальності РФ» за порушення прав людини в Придністров`ї буде використовуватися і в наступних справах.
		Кожен українець, який постраждав через агресію Російської Федерації, має право на відшкодування збитків державою-окупантом, відповідальною за їх нанесення. Але дотримання норм міжнародного права є необхідною умовою цивілізованих стосунків для всіх країн світу.
		Керуючись ст. ст.264, 265 ЦПК України суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України - відмовити.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя: Бедьо В.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...