Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/5477/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.02.2021
Номер судового провадження: 61-14846ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 лютого 2021 року
		м. Київ
		справа № 335/5477/20
		провадження № 61-14846св20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Гашук К. В., від 03 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., 
		Кримської О. М., від 08 вересня 2020 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог заяви
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису, обґрунтовуючи її тим, що вона є постраждалою від домашнього насильства, яке було вчинене ОСОБА_2 (рідний брат її чоловіка ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 (племінник її чоловіка ОСОБА_4 ) 27 травня 2020 року за адресою: 
		АДРЕСА_1 , де ОСОБА_3 заломив їй руки та насильно утримуючи, спричинив тілесні ушкодження, а ОСОБА_2 у цей час, почав обшукувати її. Вказані дії супроводжувались нецензурною лайкою та погрозами. 
		Внаслідок цих дій було розірвано її одяг, вона отримала тілесні ушкодження, було вилучено її мобільний телефон та ключі від автомобіля, що позбавило її можливості звернутись за допомогою. 
		За вказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні.
		Згідно довідки травмпункту від 28 травня 2020 року у неї діагностовано забій грудної клітини, а відповідно до висновку спеціаліста №163/с від 28 травня 2020 року завдані їй тілесні ушкодження кваліфіковані, як легкі. Вказані події змінили її звичайний уклад життя, наразі вона потребує психологічної реабілітації.
		Вважає, що  дії заінтересованих осіб пов`язані з наявністю спору щодо права власності на будинок АДРЕСА_2 , в якому вона представляє інтереси своєї свекрухи.
		Посилаючись на те, що у АДРЕСА_1 , розміщена земельна ділянка її дочки ОСОБА_5 і вона має намір туди приїздити з метою відпочинку та відновлення здоров`я, з метою уникнення зайвого спілкування із заінтересованими особами та забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від повторного вчинення домашнього насильства, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис терміном на шість місяців, яким визначити тимчасові заходи обмеження прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме:
		-          заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувати в місці спільного перебування з нею за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2324586200:02:004:0464, що належить її дочці ОСОБА_5 ;
		-          заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наближатися ближче 
		20 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: 
		АДРЕСА_4 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу обмежуваного припису відмовлено. 
		Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису не підлягають розгляду в обраному нею порядку та не регулюються положеннями глави 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закону № 2229-VIII).
		Крім того судом не встановлено підстав для видачі обмежувального припису, оскільки доводи заявника щодо застосування до неї насильства з боку заінтересованих осіб не знайшли свого підтвердження поза розумним сумнівом в ході судового розгляду справи.
		Також суд вказав на відсутність доказів, які б підтверджували, що заінтересовані особи взагалі мали або мають намір перебувати у місцях, які зазначені заявником, як і не надано доказів того, що ці місця є місцями їх спільного перебування.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року - без змін.
		Колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству не поширюється. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 
		не проживають спільно із ОСОБА_1 , не пов`язані з нею спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків, а отже заявник не є особою, яка постраждала від домашнього насильства, а заінтересовані особи не є кривдниками у розумінні Закону № 2229-VIII. 
		Апеляційним судом враховано, що ОСОБА_1 реалізувала своє право на захист та звернулась до органів поліції із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, і до повноважень саме цих органів належить вирішення питань наявності вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні дій, які викладені у заяві ОСОБА_1 , та, за наявності підстав, вона не позбавлена можливості відшкодувати завдану їй шкоду, звернувшись до суду в порядку позовного провадження.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		В поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду касаційній скарзі 
		ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування районним та апеляційним судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 335/5477/20 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
		У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції, які, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду 
		від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19. На думку заявника, суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а висновки судів базуються виключно на запереченнях представника заінтересованих осіб. Також заявник посилається на те, що заявлене нею клопотання про виклик свідків не було розглянуто апеляційним судом належним чином. 
		Відзив на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 
		ОСОБА_2 є братом, а ОСОБА_3 племінником ОСОБА_4 
		27 травня 2020 року ОСОБА_1 перебувала у будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві власності дочці ОСОБА_2 та сестрі 
		ОСОБА_3 - ОСОБА_6 . В цей день ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибули до зазначеного будинку, де ОСОБА_2 вказав на неможливість перебування заявниці у будинку, який на праві власності належить його дочці, внаслідок чого виник конфлікт.
		27 травня 2020 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 12020080330000206 за заявою ОСОБА_1 , в якій вона посилалася на те, що 27 травня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_3 , під час конфлікту завдали їй тілесних ушкоджень.
		Згідно висновку спеціаліста № 163/с від 28 травня 2020 року у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження та утворилися від дії тупих предметів.
		 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Згідно з пунктами 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 
		частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до пунктів 3, 5-8 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь
		Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;
		Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. 
		Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 
		4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Згідно частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 
		частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).
		Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України визначено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальним кодексом України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
		Відповідно до частини другої та третьої статті 3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 
		1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Встановивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як брат та племінник чоловіка заявниці, не входять до переліку осіб, передбаченого статтею 3 Закону 
		№ 2229-VIII, не проживають спільно із ОСОБА_1 , не пов`язані із нею спільним побутом та не мають взаємних прав і обов`язків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що конфлікт, який стався 27 травня 2020 року між учасниками справи, не може розглядатися як домашнє насильство в розумінні Закону № 2229-VIII та, відповідно, в даному випадку щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не може бути видано обмежувальний припис, передбачений статтею 26 Закону № 2229-VIII.
		ОСОБА_1 реалізувала своє право на звернення до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за її зверненням відкрито кримінальне провадження в межах якого і буде перевірена наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінально караного діяння.
		Крім того, ОСОБА_1 не позбавлена права звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, якщо вважає, що діями  ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 їй завдано майнової та/або моральної шкоди.
		Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеними Верховним Судом у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19 (провадження № 61-22539св19), в якій обмежувальний припис видано щодо особи, яка входить до переліку, передбаченого статтею 3 Закону № 2229-VIII, а саме є чоловіком та батьком осіб, які постраждали від домашнього насильства.
		Відповідно до частини другої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду 
		від 08 вересня 2020 року - без змін.
		Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня
		2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 вересня 
		2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:В. В. Шипович   Є. В. Синельников   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...