Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/14934/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 11.02.2021. Зареєстровано: 14.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2021.
Дата набрання законної сили: 10.02.2021
Номер судового провадження: A/855/21003/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14934/20                                                           Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  10 лютого 2021 року                                                                                            м. Київ
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		          Головуючого судді:                                                           Чаку Є.В., 
		          суддів:                                                                       Федотова І.В., Коротких А.Ю.
		          за участю секретаря                                                            Ковтун К.В.          
		                                                  
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України  про визнання протиправними дії, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		                                                   В С Т А Н О В И В :
		          Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" (далі - КП "Житлоінвестбуд-УКБ") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови КП "Житлоінвестбуд-УКБ" у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва"; визнання протиправним та скасування рішення ДАБІ про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті: "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерорисгичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва" від 03.03.2020 року № ІУ 133200630827; зобов`язання відповідача видати КП "Житлоінвестбуд-УКБ" дозвіл на виконання будівельних робіт "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва".
		 Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті: "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва" від 03.03.2020 року № ІУ 133200630827. Зобов`язано відповідача видати КП "Житлоінвестбуд-УКБ"" дозвіл на виконання будівельних робіт "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва". У задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.
		          Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. 
		          Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 р. та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.01.2021.
		          У судове засідання призначене на 20.01.2021 сторони не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
		          З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 було зобов`язано Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ надати до суду пакет документів, зокрема й проектну документацію, який надавався до Державної архітектурно-будівельної інспекції України для отримання дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва". Також, судом було  продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено наступне судове засідання на 10.02.2021.
		05.02.2021 на виконання вимог ухвали суду позивачем надано пакет витребуваних судом документів. 
		Також, 05.02.2021 позивачем було подано клопотання про закриття провадження у справі.
		У судовому засіданні, яке відбулось 10.02.2021, представник позивача просив залишити без розгляду його клопотання про закриття провадження у справі.
		Порадившись на місці, колегія суддів протокольною ухвалою залишила клопотання позивача про закриття провадження у справи - без розгляду.
		          Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		          Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
		          Судом встановлено, що 25.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкт: "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва".
		03.03.2020 року ДАБІ прийнято відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ, у якій зазначено, що позивачем не надано копію документу що посвідчує право власності на будівлі та споруди, що суперечить частині третій статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та додатку 10 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466; погодження пропозицій стосовно організації дорожнього руху, у відповідності до Закону України "Про дорожній рух". 
		Крім того зазначено, що було встановлено невідповідності поданих документів вимогам законодавства, а саме: 
		- проектування здійснено за межами земельної ділянки, чим порушено вимоги частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до генерального плану будівельні роботи частково здійснюються за межами ділянки; 
		- розташування та кількість будівель відповідно до поданого генерального плану не відповідає детальному плану території, що суперечить вимогам статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: вимоги містобудівної документації є  обов`язковими до виконання всіма суб`єктами містобудування; 
		- при проектуванні не враховано вимоги вихідних даних, що суперечить статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: не виконано вимоги пункту 5 містобудівних умов та обмежень щодо розміщення ДДНЗ та санітарно-захисної зони; 
		- не виконано вимоги пункту 11.14 ДБН В.2.2-40:2018 "Інклюзивність будівель і споруд" щодо розміру санітарно-гігієнічних приміщень в квартирах;
		- не виконано вимоги пункту 6.3.3.1 ДБН В.2.2-40:2018 "Інклюзивність будівель і споруд" щодо ширини застосування ліфтів з прохідною кабіною;
		- при проектуванні порушено вимоги пункту 15.3.1 ДБН Б.2.2-12:2018 щодо розташування проїзду пожежних автомобілів;
		- при проектуванні перевищено відсоток забудови земельної ділянки який передбачено вимогами таблиці 6.2 ДБН Б.2.2-12:2018;
		- господарська зона ДНЗ розташована з порушенням вимог 5.16 ДБН В.2.2-4:2018.
		          Не погоджуючись з такими діями та висновками відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
		          Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що проектна документація позивача відповідає вимогам пункту 10 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів та ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", а тому оскаржуване рішення ДАБІ про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва» від 03.03.2020 № ІУ 133200630827, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.          Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		          Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		          Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		          Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» (далі також - Закон №687-XIV) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
		          Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
		          Державна архітектурно-будівельна інспекція України діє відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 (далі - Положення про ДАБІ України).
		          ДАБІ України відповідно до покладених на неї завдань у визначених законодавством випадках видає дозволи на виконання будівельних робіт, повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт та відповідно до пункту 7 Положення про ДАБІ здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та через свої територіальні органи (підпункт 8 пункту 4 Положення про ДАБІ України).
		          Процедура виконання будівельних робіт регулюється приписами статті 37 Закону № 3038-VI, Порядком № 466.
		          Частинами 1 та 2 статті 37 Закону № 3038-VI визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із   Законом України   "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
		          Частиною 3 статті 37 Закону №3038-VI визначено, що для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:
		1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;
		2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);
		3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;
		4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;
		5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;
		6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;
		7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених   Законом України   "Про оцінку впливу на довкілля".
		          Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.
		          Частиною 4 статті 37 цього Закону встановлено, що  відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.
		Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:
		1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;
		2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
		3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
		4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених   Законом України   "Про оцінку впливу на довкілля".
		          Норми аналогічного змісту закріплені у пунктах 28, 30 Порядку №466.
		          Окрім цього, згідно з пунктом 31 Порядку №466 у разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (його уповноваженій особі) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви відмову з обґрунтуванням причин за формою, наведеною у додатку 11 до цього Порядку. Замовник може після усунення недоліків, що спричинили прийняття рішення про відмову у видачі дозволу, повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо видачі дозволу.
		          Форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт наведена у додатку 11 до Порядку №466, з якого, зокрема, вбачається, що така повинна містити не лише причини відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт, а саме їх обґрунтування.
		          В даному випадку, в оскаржуваному рішенні головний інспектор будівельного нагляду Відділу методології та нагляду за видачею сертифікатів  готовності об`єктів до експлуатації Департаменту дозвільних процедур Горбатюк І.В. зазначив, що позивачем  не надано документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу, а саме: документа що посвідчує право власності на будівлі та споруди та погодження пропозицій стосовно організації дорожнього руху, у відповідності до Закону України "Про дорожній рух".
		          Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 06.06.2018 № 891/4955 надано КП "Житлоінвестбуд-УКБ" у постійне користування земельну ділянку площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42, з кадастровиим номером 8000000000:69:254:0100 для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України.
		Реєстрація права постійного користування КП "Житлоінвестбуд-УКБ" земельної ділянки площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42, з кадастровиим номером 8000000000:69:254:0100 для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України, підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.07.2018 № 132040725.
		Щодо права власності на будівлі та споруди, які знаходяться на вказаній земельній ділянці, слід зазначити наступне.
		У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що на земельній ділянці наявні гараж площею 380 м3; прибудова вагова площею 270 м3, будинок управління площею 312 м3, навіс площею 980 м3; туалет 10м3. Крім того в південно-східному куті земельної ділянки розташовані дві одноповерхові цегляні будівлі 12 на 8,5 м., та  14 на 9,5 м, а також  дві металеві тимчасові будівлі розмірами 6,0 на 2,5 м та 3,8 на 3,3 м. 
		Судом встановлено, що у розділі «Існуючий стан» Проектної документації, яка була подана позивачем на вимогу суду, зазначено, що територія земельної ділянки практично вільна від забудови. В південно-східному куті земельної ділянки розташовані дві одноповерхові цегляні будівлі 12 на 8,5 м., та  14 на 9,5 м, а також  дві металеві тимчасові будівлі розмірами 6,0 на 2,5 м та 3,8 на 3,3 м. Будівлі знаходяться в занедбаному стані та підлягають знесенню.
		Щодо інших будівель 05.09.2006 ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» було видано наказ №127 про призначення комісії щодо списання з обліку останніх.
		У матеріалах справи наявні Акти списання будівель від 29.09.2006 року, у яких зазначено, що будівлі №129, № 116, № 33, № 159 підпадають під пляму забудови, а тому підлягають списанню з обліку та розбиранню (а.с. 40-49).
		На переконання апелянта Акти списання будівель та споруд не мають жодного відношення до сфери містобудування та не спростовують обставини існування будівель на земельній ділянці, де планується будівництво. 
		Колегія суддів зазначає, що існування будівель на земельній ділянці, де планується будівництво, які згідно Актів списання будівель вже визнані такими, що підлягають списанню та розбиранню, не свідчить про наявність у позивача обов`язку щодо надання   документа, який посвідчує право власності на будівлі та споруди. Вказані будівлі за документами з 2006 року підлягають знесенню та не належать на праві власності нікому, оскільки вже списані. Доказів зворотнього відповідачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції надано не було.
		Доводи апелянта про те, що позивачем не було подано погодження стосовно організації дорожнього руху, у відповідності до Закону України «Про дорожній рух», судом першої інстанції було правильно визнано необґрунтованими, оскільки поза увагою відповідача залишились обставини, що схема організації дорожнього руху розробляється генеральною підрядною організацією при розробці проекту виконання робіт.
		Щодо висновку відповідача про невідповідність поданих документів вимогам законодавства, зокрема проектування здійснено за межами земельної ділянки, чим порушено вимоги частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до генерального плану будівельні роботи частково здійснюються за межами ділянки, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з частиною 1 статті 31 Закону №3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
		Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45 затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів (далі - Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру розроблення проектної документації на будівництво об`єктів та поширюється на суб`єктів містобудування.
		Згідно з пунктом 10 зазначеного Порядку склад та зміст проектної документації об`єктів будівництва на всіх стадіях проектування визначаються згідно з будівельними нормами і мають бути достатніми для оцінки проектних рішень та їх реалізації.
		Пунктом 20 Порядку №45 передбачено, що оформлення проектної документації має відповідати державним стандартам щодо проектної документації на будівництво об`єктів.
		Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.06.2014 №163 було затверджено ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», норми якого встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів або їх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури.
		Відповідно до пункту 3.17 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об`єктів будівництва.
		Оформлення проектної документації здійснюється згідно з нормативними документами комплексу А.2.4 «Система проектної документації для будівництва».
		Пунктом 4.3 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» визначено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; технічні умови; завдання на проектування (додаток Б). Інші вихідні дані, які надаються замовником, наведені в додатку А.
		Згідно з пунктом 4.8 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» проектна документація має бути розроблена з врахуванням усіх документів будівельних норм та стандартів, чинних на час її передачі у виробництво. Проектна документація, затверджена відповідно до чинного законодавства, не підлягає коригуванню у зв`язку з введенням нових будівельних норм, за винятком випадків, коли це коригування обумовлене ДБН А.2.2-3-2014 підвищенням у нових будівельних нормах вимог безпеки, у тому числі щодо забезпечення механічного опору та стійкості (міцності), електро-, вибухо- та пожежобезпечності об`єкта та доступності для маломобільних груп населення, для забезпечення яких повинні бути виконані необхідні будівельні роботи.
		Приписами ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації» встановлено основні вимоги до проектної та робочої документації на будівництво, реконструкцію, модернізацію та ліквідацію будівель і споруд різного призначення.
		Суд першої інстанції правильно зазначив, що наведений вище висновок відповідача взагалі не містить обґрунтування вказаного порушення.
		Водночас з матеріалів справи вбачається, що позивачем розроблено проектну документацію за проектом "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва".
		За результатами розгляду вказаної документації експертною установою - ТОВ "Українська будівельна експертиза" встановлено, що проектна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження і може бути затверджена у встановленому порядку. 
		Згідно з положеннями статті 31 Закону №3038-VI експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України   порядку   експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом або на підставі делегованих повноважень саморегулівною організацією у сфері архітектурної діяльності за відповідним напрямом підприємницької діяльності (у разі її утворення) до переліку експертних організацій. До проведення експертизи залучаються (у тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат.   Порядок проведення професійної атестації   таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Експертиза проектів будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється експертними організаціями із статусом юридичної особи, які відповідають   критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, у складі яких не менше 80 відсотків експертів працюють на постійній основі і отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат за напрямами проведення експертизи, зазначеними в абзаці першому частини другої цієї статті, та мають філії (представництва) у регіонах, на території яких реалізуються проекти будівництва.
		Обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які: 1) за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 2) споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами, - в частині міцності, надійності та довговічності будинків і споруд; 3) споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, якщо їх кошторисна вартість перевищує 300 тисяч гривень, - щодо кошторисної частини проектної документації; 4) підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" в частині врахування результатів оцінки впливу на довкілля. За рішенням замовника може проводитися також експертиза проектів будівництва інших об`єктів, ніж передбачені у цій частині, або окремих розділів проектної документації.
		Проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
		Позивачем в якості доказу на обґрунтування позовних вимог був наданий до суду експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва" від 12.09.2019 № 3-254-19-ЕП/КО, копія якого міститься в матеріалах справи.           
		У апеляційній скарзі відповідач також зазначив, про невиконання позивачем пункту 5 містобудівних умов та обмежень щодо розміщення ДДНЗ та санітарно-захисної зони.
		Проте, детально дослідивши містобудівні умови та обмеження, а також проекту документацію позивача, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд,  правильно зазначив, що проектна документація відповідає вимогам пункту 5 Містобудівних умов та обмежень.
		Твердження відповідача про порушення позивачем вимог пункту 11.14 ДБН В.2.2-40:2018, яким передбачено, що розміри в плані санітарно-гігієнічних приміщень для індивідуального користування в житлових будинках повинні бути не менше ніж 2,2х2,2 для - ванної кімнати або суміщеного санвузла та 1,7х2,2 для туалету з умивальником (рукомийником) та душем, спростовуються наявним у матеріалом проектом, яким передбачено влаштування санітарно-гігієнічних приміщень в квартирах не менше 2200 х 1700 для двокімнатних квартир і 2200 х 2200 для однокімнатних.
		Щодо твердження відповідача про порушення позивачем при проектуванні вимоги пункту 15.3.1 ДБН Б.2.2-12:2018 щодо розташування проїзду пожежних автомобілів, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно п. 15.3.1 ДБН Б.2.2-12:2019 під час проектування проїздів і пішохідних маршрутів необхідно забезпечувати мож ливість проїзду пожежних автомобілів до житлових і громадських будинків, у тому числі із вбудовано-прибудованими приміщеннями і доступ особового складу пожежно-рятувальних підрозділів з автодрабин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення. 
		Для пожежних автомобілів слід передбачати проїзди завширшки не менше ніж 3,5 м або смуги завширшки не менше ніж 6 м, які повинні бути розраховані на відповідні навантаження від пожежного автомобіля.
		В данному випадку проектом передбачені проїзди завширшки не менше 3,5 м, які розраховані на відповідні навантаження від пожежного автомобіля. Проїзди передбачені з усіх сторін житлових будинків на відстані 9-11 м (запроектовані проїзди шириною 6 м на відстані від стін будинку 6,5 м, таким чином відстань до пожежного проїзду шириною 3,5 м становить 6,5м+2,5м=9,0м). Вздовж торців будинку №1 та секції № 1 будинку № 2 проїзди передбачені на відстані менш ніж 9 м, оскільки евакуація з квартир даних секцій забезпечена з повздовжніх сторін будинків. Для будівлі дитячого закладу проїзди передбачені шириною 3,5 м на відстані 5-7 м з усіх сторін будинку. Аркуш ГП-14 "Схема розташування пожежних проїздів".
		Вказані обставини спростовують доводи відповідача в цій частині.
		Щодо твердження відповідача про те, що господарська зона ДНЗ розташована з порушенням вимог 5.16 ДБН В.2.2-4:2018, слід зазначити наступне.
		З проекту вбачається, що господарська зона ДНЗ розташована у відповідності до вимог пункту 5.16 ДБН В.2.2-4:2018, а саме розміщена біля входу до виробничих приміщень харчоблоку і пральні, відокремлена від групових і фізкультурних майданчиків, має тверде покриття та самостійний виїзд. Контейнерний майданчик розміщений на відстані 20 м від будівлі дошкільного закладу та оточуючих житлових будинків, що допускається в умовах реконструкції враховуючи розташування поряд існуючих багатоповерхових житлових будинків.
		Вказані обставини у сукупності свідчать про те, що проектна документація відповідає вимогам пункту 10 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів та ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", а висновки  відповідача, що стали підставою для прийняття оскаржуваної відмови, є необґрунтованими, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення ДАБІ про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті: "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва" від 03.03.2020 № ІУ 133200630827.
		Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є актом індивідуальної дії.
		Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами.
		Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 9901/801/18.
		Натомість, оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права/виконання обов`язку позивачем щодо виконання юридичного волевиявлення відповідача як суб`єкта владних повноважень.
		Зазначений висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
		У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland)).
		Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia) і "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Крім того, Резолюцією Комітету Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 "Про захист особи відносно актів адміністративних органів" урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
		В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.
		Колегія суддів приймає до уваги та наголошує, що позивачем було надано всі передбачені діючим законодавством документи, для отримання дозволу на будівництва.
		Крім того, колегія суддів при вирішенні зазначеної справи враховує, що станом на час розгляду справи Державною архітектурно-будівельною інспекцією України вже видано позивачеві дозвіл на виконання будівельних робіт від 30.10.2020 №IУ013201030165.
		З огляду на встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку про те, що  оскаржуване рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову позивачу у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є необґрунтованим, протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у видачі дозволу на виконання будівельних робіт задоволенню не підлягають, оскільки належним та достатнім способом захисту прав та інтересів позивача при вирішенні адміністративної справи буде визнання протиправним та скасування саме спірного рішення суб`єкта владних повноважень.
		Щодо позовних вимог позивача зобов`язання  відповідача видати дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкту "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва", колегія суддів суд зазначає наступне.
		Так, статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Принцип верховенства права у національній правовій системі проявляється шляхом верховенства закону. Тобто верховенство права проявляється через верховенство правового закону - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів позитивних для заявника управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
		Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі як саме діяти, у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.
		В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).
		Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності  та належної правової процедури".
		У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Європейський Суд дійшов до висновку, що втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у певній сфері та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля з боку правоохоронних органів.
		Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
		При розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.
		Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
		Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неможливість суб`єкта владних повноважень видати дозвіл на виконання будівельних робіт з урахуванням вищенаведених висновків суду щодо необґрунтованості доводів відповідача про неподання позивачем документів, необхідних для прийняття рішення про видачу дозволу.
		При цьому колегія суддів зазначає, що лише визнання протиправним та скасування рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт не відновлює в повній мірі порушеного права позивача.
		В даному випадку обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту прав позивача.
		Застосовуючи механізм захисту права позивача та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, виходячи з висновку суду щодо протиправності рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги позивача та зобов`язання ДАБІ України видати КП "Житлоінвестбуд-УКБ" дозвіл на виконання будівельних робіт "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури, в тому числі для учасників антитерористичної операції на сході України на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва".  
		Судом першої інстанції  правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
		Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		В даному випадку відповідач не спростував висновів суду першої інстанції, а відповідні доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів щодо обставин справи, які суд першої інстанції встановив у процесі її розгляду. 
		Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		          Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України- залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року - залишити без змін.
		 Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови виготовлено 11.02.2021
		 
		Головуючий суддя:                                                      Є.В. Чаку
		 
		          Судді:                                                                                І.В. Федотов
		 
		                                                                                           А.Ю. Коротких

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...