Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/10208/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2021. Зареєстровано: 15.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.03.2021
Номер судового провадження: 2/953/360/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                               
		Справа № 953/10208/20
		н/п 2/953/360/21 
		                                        РІШЕННЯ
		                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		08 лютого 2021 року Київський районний суд м. Харкова  
		у складі головуючого судді Колесник С.А.., 
		за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А., 
		позивача ОСОБА_1 , 
		представника позивача - адвоката Таш`ян Р.І.,
		відповідача ОСОБА_2 , 
		представника відповідача - адвоката Боднарчука С.Я., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/10208/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
		ВСТАНОВИВ:
		26.06.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка підписана його представником - адвокатом Таш`ян Р.І., до ОСОБА_2 , відповідно до якої позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 6000 доларів США; 3% річних за прострочення за договором позики у розмірі 295,39 доларів США та судові витрати.
		Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача вказує, що між ОСОБА_1 (позивачем) та ОСОБА_2 (відповідачем) 06.07.2018 було укладено договір позики на загальну суму 6 000 доларів США. Зазначені кошти були передані відповідачу двома сумами по 3 000 доларів США, на підтвердження чого відповідачем було складено та передано позивачеві дві розписки, в яких він зазначив, що зобов`язується повернути зазначену грошову суму до 31.10.2018 незалежно від яких би то не було форс-мажорних обставин, обставин особистого життя, актів органів державної влади і / або органів місцевого самоврядування, зміни банківських курсів і так далі. До 31.10.2018 відповідач суму позики не повернув. На вимоги позивача повідомляв про тимчасові фінансові складнощі, обіцяв найближчим часом розрахуватися, однак на день звернення до суду позовом відповідач гроші не повернув, зустрічей з позивачем уникає.
		Представник позивача вказує, що відповідач на момент пред`явлення цього позову не виконав своє грошове зобов`язання за договором та не повернув позивачеві грошову суму позики, з ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за договором позики у розмірі 6 000 доларів США.
		Крім того, позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми - 295,39 доларів США, які також просить стягнути з відповідача.
		На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А. (а.с.20).
		Відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
		На виконання вказаних вимог, судом було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичних осіб - відповідачів у справі та 30.06.2020 отримано відповідну довідку (а.с.22).
		Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
		За умов ч.6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.
		Ціною даного позову позивачем зазначена сума, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		Згідно із положеннями п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною і на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України, підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження.
		Ухвалою суду від 30.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін (а.с.26).
		Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на Ѕ частку у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 (а.с.15-16).
		Ухвалою суду від 30.06.2020 заяву про забезпечення позову задоволено, заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження зазначеного нерухомого майна у будь-який спосіб, а саме: Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 (а.с.27-28).
		Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
		При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. 
		23.09.2020 представником позивача, в порядку абз.2 ч.8 ст.141 ЦПК України, подано до суду заяву про надання доказів про понесені судові витрати (а.с.59).
		03.11.2020 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Боднарчук С.Я.отримав ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.06.2020 та позовну заяву з доданими до неї документами (а.с.68).
		20.11.2020 представником відповідача подано клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, у якому просить допустити заміну заходу забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 іншим заходом забезпечення позову - арештом коштів, які знаходяться на рахунках відповідача (а.с.75-76).
		Ухвалою суду від 20.11.2020 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено (а.с.87,88-89).
		20.11.2020 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву (а.с.93-94).
		Представник відповідача вказує, що ОСОБА_2 не отримував від позивача грошові кошти в сумі 6000,00 доларів США, а отримав лише 3000,00 доларів США. ОСОБА_2 дійсно було написано розписку, якою він підтверджував своє зобов`язання повернути до 31.10.2018 позивачу 3000,00 доларів США та яку було ним передано позивачу, який зробив виправлення у розписці і запропонував ОСОБА_2 переписати розписку з урахуванням цим правлень. ОСОБА_2 переписав розписку з урахуванням правлень та надав її позивачу. Таким чином, на руках у позивача залишилось дві розписки за однією датою, однією сумою позики та повністю ідентичним текстом.
		Посилається на те, що розпискою можна вважати лише власноруч написаний позичальником та наданий ним позикодавцю документ. Позивачем же на підтвердження отримання від нього ОСОБА_2 6000,00 доларів США надані дві розписки. Обидві написані 06 липня 2018 року, обидві підтверджують отримання ОСОБА_2 3000,00 доларів США, текст обох розписок ідентичний. Проте, в першій розписці зроблено три правлення не відповідачем, а іншої особою. Отже, її не можна вважати розпискою ОСОБА_2 в повному розумінні цього слова, оскільки вона, крім нього, виконана іншою особою. 
		Що стосується розрахунку 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2018 року по 22.06.2020 року - 295,39 доларів США, то цей розрахунок зроблений виходячи з суми боргу в 6000,00 доларів США. Сума ж заборгованості відповідача за договором позики складає 3000,00 доларів США, а відтак 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2018 року по 22.06.2020 року складає 147,83 доларів США.
		На підставі викладеного, ОСОБА_2 частково визнаються позовні вимоги позивача. Так, ним визнається заборгованість за договором позики від 06 липня 2018 року в розмірі 3000,00 доларів США та 3% річних від простроченої суми за період з 01.11.2018 року по 22.06.2020 року в розмірі 147,83 доларів США. Що стосується інших позовних вимог, то відповідач вважає дані вимоги безпідставними.
		Представником відповідача до відзиву додано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у цивільній справі, мотивуючи його тим, що відповідач ОСОБА_2 заперечує проти обставин, викладених в позовні заяві ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не отримував від позивача грошові кошти в сумі 6000,00 доларів США, а отримав лише 3000,00 доларів США (а.с.95-96).
		Ухвалою суду від 13.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Боднарчука Станіслава Ярославовича про призначення почеркознавчої експертизи у цивільній справі №953/10208/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (а.с.115-116).
		18.12.2020 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив (а.с.100-102).
		Представником зазначено про те, що 30.11.2020 позивачем було направлено відповідачу листа з пропозицією добровільно сплатити вказану суму, станом на 18.12.2020 гроші на банківський рахунок позивача не надходили.
		З приводу наявності правлень в одній із розписок вказано, що одна з наданих суду розписок дійсно містить дві дописки і одне виправлення, які жодним чином не стосуються істотних умов договору позики і не дозволяють поставити під сумнів характер правовідносин сторін. Дві дописки вносять уточнення щодо дати видачі паспортів позикодавця (позивача) та позичальника (відповідача). Навіть у разі відсутності цих даних можна було б чітко ідентифікувати сторони, оскільки розписка містить дані щодо ідентифікаційних номерів сторін, а також серію та номери їхніх паспортів. Що стосується виправлення (у даті поверненні позики «31.10.2018» закреслено цифру «10» та над нею написано «октябрь»), то це жодним чином не впливає на зміст розписки, оскільки «10» є номером місяця «жовтень», тобто у цій даті вони є тотожними поняттями.
		У силу положень § 1 Глави 71 ЦК України, істотними умовами договору позики є сума позики, розмір відсотків (або безпроцентний характер позики), строк повернення.
		Усі ці умови ясно та недвозначно викладені у розписці. Відповідачем та його представником не оспорюється той факт, що розписку складав ОСОБА_2 
		18.12.2020 представником відповідача подано до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до якої представник просить розгляд справи призначити за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (а.с.109).
		Ухвалою суду від 13.01.2021 заяву представника відповідача - адвоката Боднарчука Станіслава Ярославовича про призначення розгляду цивільної справи №953/10208/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення (а.с.117-118).
		21.01.2021 до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь на відзив (а.с.120-121).
		Вказано на те, що відповідач отримував грошові кошти лише один раз в сумі 3000 доларів США. ОСОБА_2 написав розписку про передачу грошових коштів, однак позивача не влаштувало відсутність деяких даних у розписці, тому він наполягав, щоб відповідач написав розписку знову, вказавши ці дані. Відповідач написав розписку ще раз, але легковажно залишив обидві розписки у позивача, не проконтролювавши знищення першої.Легковажність відповідача можна пояснити тим, що обидві сторони мають науковий ступінь доктора наук, є поважними особами, є сусідами - проживають в будинках поряд, часто зустрічаються на вулиці, тому відповідач розраховував на порядку поведінку позивача. Після отримання грошових коштів сторони неодноразово спілкувалися, але жодного разу позивач не казав відповідачу про необхідність повернення шести тисяч доларів замість трьох. Так, відповідач на своєму телефоні має програму ACR, з допомогою якої здійснюється запис всіх розмов. Всі записи синхронізуються з хмарних сховищем за допомогою програми Microsoft Onedrive та зберігаються в архіві. Так, 30.10.2018 та 14.11.2018 позивач телефонував відповідачу і в розмові сторони обговорювали строки повернення коштів, з яких стає зрозуміло, що відповідач отримував від позивача лише 3000 доларів США, а не 6000 доларів США, як вказано в позовній заяві. Таким чином, позивач в телефонній розмові підтверджував наявність боргу лише в 3000 доларів США, а його представник в судовому засіданні та в позові зазначає про іншу суму боргу.
		Також представником відповідача подано клопотання про виклик для допиту в якості свідка відповідача ОСОБА_2 .
		У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на підстави, викладені у позовній заяві, просили про задоволення позову. Додатково позивач пояснив, що відповідач просив у нього в борг 10 000 доларів США, проте 06.07.2018 року він передав йому в борг спочатку 3000 доларів США, та в цей же день трохи пізніше ще 3000 доларів США, про що власноручно останній написав дві боргові розписки.
		У судовому засіданні відповідач та представник відповідача позов визнали частково, посилаючись на отримання лише 3000 доларів США. Відповідач вказав, що підписи в обох розписках поставлені ним власноручно, проте оскільки в першій розписці були виправлення, він написав другу розписку. Обі розписки залишилися у позивача.
		Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
		Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
		Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
		Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
		Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.
		Судом встановлені наступні фактичні обставини.
		06 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на умовах позики у ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 3000 доларів США.
		Договір позики укладено в простій письмовій формі у вигляді Боргової розписки (а.с.39).
		Згідно даного договору позики ОСОБА_2 мав повернути грошові кошти до 31.10.2018.
		Крім того, 06 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на умовах позики у ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 3000 доларів США.
		Договір позики укладено в простій письмовій формі у вигляді Боргової розписки (а.с.40).
		Згідно даного договору позики ОСОБА_2 мав повернути грошові кошти до 31.10.2018.
		Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору 
		З огляду на наведене розписка визнається судом борговим документом, що підтверджує укладання договору позики і засвідчує факт отримання грошей позичальником.
		За правилами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
		ОСОБА_2 не використав наданого законом права та не звернувся до суду із позовом про оспорювання договору позики, оскільки доказів цього суду надано не було.
		Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
		На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		За змістом ч. 1, 2 ст.207 та ч.2 ст.1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.
		Відповідно до правового висновку Верховного Суду України 18.09.2013 року у справі № 6-63 цс 13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		Ст. 204 ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ст. 509 ч. 1 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Згідно вимог ст. 525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
		Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Всупереч укладеному договору позики та вказаним нормам відповідач у встановлений строк не виконав покладені на нього зобов`язання та не повернув борг у загальному розмірі 6000 доларів США.
		Частина 1 ст.1048 ЦК України закріплює право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. 
		За ч.2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Частина 1 ст. 1049 ЦК України, передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		У силу ч.1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. 
		Згідно розписки відповідач мав повернути грошові кошти до 30.10.2018, однак свого обов`язку не виконав.
		Таким чином, заборгованість за договором позики розраховується з 01.11.2018, дати, що настає після встановленої договором позики кінцевої дати виконання зобов`язання.
		Враховуючи положення Цивільного кодексу України заборгованість ОСОБА_2 за договором позики складається з суми основного боргу та трьох процентів річних.
		Позивачем розраховано 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 295 доларів 39 центів США.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 р. по справі № 464/3790/16-ц висловила наступну правову позицію:
		«Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
		Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
		Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України».
		Також у цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
		На підставі викладеного суд приходить до висновку про можливість стягнення боргу та 3% річних в іноземній валюті.
		Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що розрахунок 3% річних від загальної суми заборгованості обгрунтованим, та підстав йому не довіряти у суду не має.
		Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
		Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У зв`язку з тим, що відповідачем не надано жодного доказу на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договорами позики у загальній сумі 6000 доларів США.
		Щодо розподілу судових витрат.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1700,00 грн. (а.с.7а). 
		Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (100 %) та стягує з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1700,00 грн.
		Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		У зв`язку з поданою 23.09.2020 представником позивача заявою про надання доказів про понесені судові витрати, питання щодо розподілу інших судових витрат наразі не вирішується.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.. 2, 3, 4, 5, 12, 13, 19, 81, 137, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 253, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 627, 629, 638, 1046-1051 ЦК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) заборгованість за договором позики в розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором позики в розмірі 295 (двісті дев`яносто п`ять) доларів 39 центів США.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
		Відповідно до п.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
		Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2021.
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
		Відповідач:  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Повне судове рішення складено та підписано 12.02.2021.
		 
		 
		Суддя                                         Колесник С.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...