Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6171/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2021. Зареєстровано: 15.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2021.
Дата набрання законної сили: 08.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"08" лютого 2021 р.           Справа№ 910/6171/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Майданевича А.Г.
		суддів:            Суліма  В.В. 
		          Коротун О.М. 
		 
		секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
		за участю представників сторін: згідно з  протоколом судового засідання від 08.02.2021
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу    Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення
		на рішення  Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 (повний текст рішення складено 21.09.2020)
		у справі № 910/6171/20 (суддя Трофименко Т.Ю.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" 
		до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення 
		про стягнення 1 821 087,83 грн.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - відповідач) про стягнення 1 821 087,83 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.07.2020).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання із сплати вартості спожитої електричної енергії у повному обсязі, у зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача 1 821 087,83 грн., з яких  1  641  969,79 грн. основного боргу, 19  063,47  грн. - 3% річних, 18  609,86 грн. - інфляційних втрат, 141  444,71 грн. - пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.07.2020).
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2020           закрито провадження у справі № 910/6171/20 в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 1     641 969,79 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонам.          
		Позовні вимоги задоволено частково.          
		Стягнуто з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"  інфляційні в розмірі 18 609,86 грн, 3% річних у розмірі 19 063,47 грн, пеню у розмірі 139 067,69 грн та судовий збір у розмірі 27 280,66 грн. В іншій частині позову відмовлено. 
		Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 74 грн 74 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 1575113 від 28.05.2020 на суму 3   893,72 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 910/6171/20.
		          Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії  не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині інфляційних втрат, 3% річних та пені підлягають задоволенню частково. Щодо основного боргу суд встановив, що після відкриття провадження у справі № 910/6171/20 позивачем сплачено відповідачу заборгованість за договором у загальному розмірі 1  641 969,79 грн., у зв`язку з чим, суд закрив провадження у справі № 910/6171/20, за відсутністю предмету спору між сторонам.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю звільнити Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення від оплати штрафних санкцій у даній справі. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/6171/20 в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення інфляційних у розмірі 18  609, 86 грн., 3% річних у розмірі 19   063, 47 грн., пені у розмірі 139  067, 69 грн. 
		Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. 
		Посилаючись на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, апелянт вказує, що на скрутну фінансову ситуацію, яка зумовлена складними взаємовідносинами між Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та ПАТ «НСТУ» (суспільне телебачення), у зв`язку з чим, заборгованість концерну складає близько 124,42 млн. грн. Крім того, Концерн РРТ вимушений сплачувати обов`язкові платежі до державного бюджету за нараховані, але не отримані, кошти в сумі близько 30 мільйонів гривень. 
		Скаржник наголошує, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що Концерном, ще до ухвалення рішення у даній справі, сплачена основна заборгованість за спожиту електроенергію за договором у повному обсязі та заборгованість перед позивачем відсутня. Таким чином, позивач не несе жодних збитків. 
		 
		Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 
		 
		У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 16.11.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без  їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що апелянтом не надано доказів у підтвердження відсутності у нього вини у простроченні оплати спожитої електроенергії. Скаржником не наведено підстави винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків виконання зобов`язань. Крім того, не подано доказів у підтвердження скрутного фінансового становища.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2020 справу № 910/6171/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 поновлено Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/6171/20 та призначено розгляд справи на 07.12.2020.
		Відповідно до  протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. та Ткаченко Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 прийнято справу №910/6171/20 до провадження за апеляційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/6171/20 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.  та  справу призначено до розгляду на 27.01.2021.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 повідомлено учасників справи, що судове засідання, призначене на 27.01.2021, не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді  Коротун О.М. 27.01.2021 у відпустці. Справу призначено до розгляду на 08.02.2021.
		 
		Явка учасників у судове засідання 
		 
		Позивач та відповідач у судове засідання, призначене на 08.02.2021, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням та роздруківською з сайту «Укрпошта», наявними в матеріалах справи.
		Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		21.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (постачальник) та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 1030  шляхом підписання заяви-приєднання (далі - договір).
		Договір про постачання електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладений сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору. (п. 1.1. договору)
		У пункті 2.1 договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.  
		Відповідно до пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.
		Пунктом  5.5 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. 
		Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (п. 5.7 договору).
		Згідно з пунктом 4.1 Публічної комерційної пропозиції (додаток 2 до договору), яка діяла до 01.07.2019, оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії здійснюється на умовах попередньої оплати за графіком: не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду - 35% від заявленого обсягу; не пізніше ніж на 5-й день розрахункового періоду - 30% від заявленого обсягу; не пізніше ніж на 1 день розрахункового періоду - 35% від заявленого обсягу; з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
		У пункті 5.2 Публічної комерційної пропозиції вказано, що надані постачальником рахунки за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати їх отримання.
		Відповідно до пункту 5.1 Індивідуальної комерційної пропозиції (додаток 2 до договору), яка діє з 01.07.2015, оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду - 35% від заявленого обсягу; не пізніше ніж на 5-й день розрахункового періоду - 30% від заявленого обсягу; не пізніше ніж на 10-й день розрахункового періоду - 35% від заявленого обсягу; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання не пізніше ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду.
		Звертаючись до суду позивач  зазначив, що відповідач не виконав свої зобов`язання із сплати вартості спожитої електричної енергії у повному обсязі, у зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача 1 821 087,83 грн., з яких  1  641  969,79 грн. основного боргу, 19  063,47  грн. - 3% річних, 18  609,86 грн. - інфляційних втрат, 141  444,71 грн. - пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.07.2020).
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови 
		 
		У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5  статті 269 Господарського процесуального кодексу України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №910/6171/20 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині  3% річних, інфляційних втрат та пені.
		У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленої електричної енергії позивачем  заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 19   063,47 грн.  за загальний період прострочення з 09.02.2019 по 30.06.2020 та інфляційні в розмірі 18  609,86 грн. за загальний період прострочення з 01.05.2019 по 30.06.2020.
		Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. 
		Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція.
		Отже, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. 
		Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.       
		Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
		Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі - 19   063,47 грн. та індексу інфляції у розмірі - 18  609,86 грн. є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.
		Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 141     444,71 грн. за загальний період прострочення з 09.02.2019 по 30.06.2020.
		Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.
		В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
		Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. 
		Частиною 6  статті 232 Господарського кодексу України  передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому,  передбачений приписом ч. 6  ст. 232 ГК України  строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
		Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.  
		Згідно з пунктом 5.8 договору у разі порушення строків оплати споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, якщо інше не встановлено у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.
		Аналогічні положення щодо нарахування пені викладені в пунктах 7.1 Публічної комерційної пропозиції та Індивідуальної комерційної пропозиції.
		Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем за січень - травень 2019, серпень - грудень 2019, січень - травень 2020  дійшов висновку, що сума пені у розмірі  141 444,71 грн. є арифметично правильною.
		Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені за січень-березень 2019, слід зазначити наступне.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
		Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України)
		Згідно із статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
		За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. 
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" постановлено установити карантин на усій території України з 12.032020.
		Суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 23.04.2020, що підтверджується накладною Укрпошти на конверті.
		Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, нарахованої на суму боргу за січень 2019 (з 09.02.2019 по 20.02.2019) в розмірі 2 377,02 грн, оскільки річний строк для заявлення вказаних вимог закінчився до моменту запровадження карантину (12.03.2020). Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у  задоволенні вимог про стягнення пені  з 09.02.2019 по 20.02.2019 в розмірі 2  377,02 грн. у зв`язку з пропуском позовної давності.
		Стосовно вимог про стягнення пені, нарахованої на суми боргу за лютий та березень 2019, то в цій частині строк позовної давності пропущений не був в силу наведених положень закону та своєчасності заявлення позову.
		Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 139  067,69 грн.  
		Стосовно  доводів скаржника про звільнення від сплати штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
		  Відповідно до  статті 233 Господарського кодексу України  у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Згідно з частиною третьою  статті 551 Цивільного кодексу України  розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Тобто, можливість звільнення боржника від сплати штрафних санкцій взагалі, нарахованих кредитором за порушення ним свого зобов`язання, чинним законодавством не передбачена.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
		Зменшення розміру неустойки  є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи,    враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені  статтею 3 Цивільного кодексу України  (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил  статті 86 Господарського процесуального кодексу України  на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
		Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до  статті 86 Господарського процесуального кодексу України  за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи    з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
		Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме  статті 551 Цивільного кодексу України  та 233   Господарського кодексу України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах від 13.05.2019 у справі №     904/4071/18, від 03.06.2019 у справі  № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі        № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі        № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №     910/1303/19, від 26.02.2020 у справі        № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19. 
		Колегія суддів вказує, що складне фінансове становище апелянта, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, таке рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не наведено обґрунтованих обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні оплати спожитої електроенергії. Апелянтом  не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків сплати електроенергії.
		Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджувати відсутність в нього коштів на рахунках в банківських установах, відсутність майна, за рахунок якого можливо б було виконати грошові зобов`язання перед позивачем, а також доказів про наявність заборгованості контрагентів.
		Колегія суддів також приймає до уваги, що позивач, як і відповідач, є господарюючим суб`єктом та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Отже, нараховані  позивачем штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано позивачу у зв`язку з цим збитків.
		З урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції  дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
		На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006  №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
		Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній  скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
		Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
		Таким чином, апеляційна скарга Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення  Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/6171/20 задоволенню не підлягає. Рішення  Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/6171/20 слід залишити без змін.
		З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення  Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/6171/20 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 910/6171/20 залишити без змін.
		3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.
		4. Матеріали справи №910/6171/20  повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повний текст постанови підписано 15.02.2021.
		 
		Головуючий суддя                                                            А.Г. Майданевич 
		 
		Судді                                                                                В.В. Сулім
		 
		                                                                                О.М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...