Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1402/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг; будівельного підряду.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2021. Зареєстровано: 15.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.02.2021
Номер судового провадження: 3513 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"11" лютого 2021 р.                                                           Справа № 905/1402/20  
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Слободін М.М., суддя Дучал Н.М. , суддя  Шутенко І.А. 
		при секретарі Мальченко О.О. 
		за участю представників сторін:
		позивача - адвокат Губорєв К.С.
		відповідача - адвокат Рабко Т.О.
		розглянувши апеляційну скаргу ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вх. № 3513Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі № 905/1402/20 (повний текст якого складено та підписано 16.11.2020 суддею К.С. Харакоз у приміщенні господарського суду Донецької області)
		позовною заявою ТОВ "Огнеупор-Індустрія", м. Запоріжжя, 
		до ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область,
		про стягнення 538 855,86 грн.,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач, ТОВ "Огнеупор-Індустрія", м. Запоріжжя,  звернувсь до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення 538855,86 грн.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду від 10.10.2017 №2018/5ск в частині здійснення оплати виконаних будівельних робіт за актом №1/10/2550 від 31.10.2019, у зв`язку з чим просив стягнути заборгованість, пеню та 3% річних.
		Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі № 905/1402/20 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія", м. Запоріжжя, до відповідача приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення 538 855,86 грн. - задоволено частково в сумі 538 699,33 грн.
		Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 00191158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, б.165, кв.93, ідентифікаційний код юридичної особи - 40016545) заборгованість у розмірі 477 420,00 грн; пеню в розмірі 45211,41 грн; 3% річних у розмірі 7 474,36 грн. інфляційні втрати в сумі 8 593,56 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 8080,50 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2499,27 грн. 
		В іншій частині позовних вимог відмовлено. 
		ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі № 905/1402/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Також, просить у разі якщо суд прийде до висновків про залишення оскаржуваного рішення без змін, керуючись ст. 233 ГПК України, ст. 86 ГПК України, зменшити суму пені на 90%. Судові витрати покласти на позивача.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскільки позивачем не обґрунтовано початок перебігу строку виконання зобов`язання зазначеного в позові, надана суду копія рахунку-фактури не містить акцепту відповідача даний позов не підлягає задоволенню Також, у разі якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення позову, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, з огляду на збитковість підприємства та понесення додаткових витрат, які пов`язані з і сплатою залізничних тарифів.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2021, зокрема, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу № 905/1402/20 до розгляду на  11.02.2021.
		25.01.2021 від представника ТОВ "Огнеупор-Індустрія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Також, позивач просив суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на систематичне ухилення з боку відповідача від обов`язку оплачувати отримані послуги. 
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні.
		Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2017 між ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - замовник) та ТОВ "Огнеупор-Індустрія" (далі - підрядник) укладено договір підряду №2018/5ск (далі - договір) відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, підрядник зобов`язується власними та/або залученими силами за завданням замовника, відповідно до умов даного договору, виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів на ПрАТ "МК "Азовсталь", договірними цінами та/або заявками замовника. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи (а.с.13-22). 
		Відповідно до п. 2.1 договору, вартість, вид та обсяг всіх робіт, які виконуються за договором, визначаються договірними цінами, які містять посилання на даний договір і є його невід`ємною частиною. 
		Згідно з п.п. 4.1, 4.1.1 договору, замовник оплачує підряднику вартість робіт, виконаних на підставі даного договору і відповідно до його умов в наступному порядку. Розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передавання виконаних робіт шляхом оплати грошовими засобами на поточний підрядника, вказаний в даному договорі протягом 45 банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту приймання-передавання виконаних робіт. Рахунок надається підрядником не пізніше 2-го числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт.
		Згідно з п.18.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині гарантійних зобов`язань та санкцій за їх порушення  до закінчення гарантійного строку.
		На підставі договору, виконавцем були виконані роботи, що підтверджуються актом приймання виконаних підрядних робіт №1/10/2550 від 31.10.2019 на суму 477420,00 грн. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень (а.с. 32-33).
		Позивачем до суду був доданий відповідний рахунок-фактуру №СФ-0000010/19 від 31.10.2019 на суму 447420,00 грн. з ПДВ (а.с.31).
		Виконані позивачем роботи не були оплачені відповідачем.
		Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
		Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною сьомою статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Статтею 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (виконавець) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ст. 853 ЦК України). 
		Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
		Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Таким чином, враховуючи п.4.1.1 договору, відповідач мав би здійснити оплату за роботи по договору підряду в строк до 08.01.2020.
		В порушення зазначених вище умов договору та закону, відповідач належним чином свої зобов`язання щодо оплати за договором підряду не виконав.
		Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві та у апеляційній скарзі, в частині не направлення/отримання ним рахунку-фактури, який не містять акцепту, внаслідок чого не настав строк виконання грошового зобов`язання, колегія суддів  відхиляє доводи відповідача в цій частині та зазначає, що саме акт приймання-передачі робіт (послуг) є первинними документами, на підставі яких виникає обов`язок оплати. Натомість рахунок або рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2018 у справі №908/771/19, від 15.05.2019 у справі №910/13527/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15.
		На час прийняття рішення суду першої інстанції, доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 477420,00грн. до матеріалів справи не надано. Відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просив стягнути 3% річних (за період з 09.01.2020 по 17.07.2020) в розмірі 7474,36 грн.
		Перевіривши розрахунок в частині нарахування 3% річних колегія суддів вважає, що вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю, в сумі 7474,36грн.
		 
		Також, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 45367,94 грн за період з 09.01.2020 по 09.07.2020. 
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
		Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		За змістом п.16.2. договору, у випадку порушення замовником строків оплати виконаних робіт, передбачених договором, він сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
		Колегія суддів дійшла висновку, що для визначення розміру пені має бути застосована подвійна облікова ставка НБУ. 
		Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені, колегія суддів дійшла висновку про те, що ця сума нарахована за період, що перевищує, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню - на суму 45211,41грн.
		В свою чергу, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повної відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 90%, виходячи з наступного
		Так, в обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що відповідач провадить господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, що суттєво вплинуло на фінансовий стан відповідача. Крім того, внаслідок проведення антитерористичної операції, було порушено залізничне сполучення, що призвело до збільшення відстані маршруту перевезення сировини для відповідача та витрат, пов`язаних із сплатою додаткових сум залізничного тарифу.
		На підтвердження обставин, які зазначені в клопотанні про зменшення розміру штрафу, відповідачем надано звіт про фінансові результати станом на 31.10.2019, Витяг з інформаційної системи органів ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 20.07.2020 (а.с.81-84).
		 
		Розглядаючи вказане клопотання відповідача, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду,    якщо він значно перевищує розмір збитків, та    за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		    Згідно із ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги:    ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може    з урахуванням інтересів боржника    зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		З наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, колегія суддів, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання, враховуючи фактичні обставини справи.
		Відповідно до проведеного заявником фінансового аналізу діяльності, у підприємства відповідача , склалося скрутне фінансове становище, а саме:
		1.          Відповідно до звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)  чистий фінансовий прибуток за 2019 рік склав 0 грн., наразі збитки складають підприємства відповідача за 2019 рік складають 5   670   917, 00 грн. 
		2. Як вбачається з довідки ПрАТ «МК «Азовсталь» станом на 20.07.2020 за даними електронного кабінету платника податків на особовому рахунку відповідача наявна поточна заборгованість Державного бюджету з бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 647   929   851,58 грн.
		3. Крім того, як зазначає відповідач, ПрАТ «МК «Азовсталь» є місто утворюючим для міста Маріуполя, розмір витрат на оплату праці склав 2   485   849, 00 грн., відрахування на соціальні заходи розмір яких за підсумками 2019 року склав 538   493, 00 грн., що, на думку відповідача, свідчить про соціальну відповідальність підприємства та сплату обов`язкових податків та зборів.
		Крім того, факт знаходження міста Маріуполя в зоні проведення ООС є загальновідомим і не потребує доведення. 
		Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 22 683,97 грн. Таке зменшення розміру пені колегія суддів вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.
		Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 у справі №904/4085/18, постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
		Зазначені обставини не були враховані господарським судом першої інстанції, що призвело до помилкових висновків про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.
		Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт 22   683,97 грн.
		Приймаючи до уваги норми чинного законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про стягнення з відповідача в повному обсязі нараховану позивачем пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення пені до суми 22683,97 грн.
		На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів опирається на приписи ст. 129 ГПК України. 
		Керуючись ст. ст. 269, 270, п.2 ч. 1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі № 905/1402/20 задовольнити частково.
		Рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі № 905/1402/20 змінити та викласти в наступній редакції:
		«Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія", м. Запоріжжя, до відповідача приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення 538 855,86 грн. - задовольнити частково в сумі 516171,89 грн.
		Стягнути з приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 00191158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" (69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, б.165, кв.93, ідентифікаційний код юридичної особи - 40016545) заборгованість у розмірі 477 420,00 грн; пеню в розмірі 22 683,97 грн; 3% річних у розмірі 7 474,36 грн. інфляційні втрати в сумі 8 593,56 грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 8080,50 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2499,27 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.».
		Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Повний тест постанови апеляційного суду складено 15.02.2021.
		Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий суддя                                                                    М.М. Слободін
		 
		 
		Суддя                                                                                           Н.М. Дучал  
		 
		 
		Суддя                                                                                           І.А. Шутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...