Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/91/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2021. Зареєстровано: 15.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2021.
Дата набрання законної сили: 10.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua 
		___________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		        "08" лютого 2021 р.          Cправа № 902/91/19   
		Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів - Маслія Ігоря Володимировича, Яремчука Юрія Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом: Заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21011) в інтересах держави в особі - Вінницької міської ради  (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)   
		до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-В"  (вул. Чехова, буд. 7 (10Б), м. Вінниця, 21034)  
		про стягнення  43 516,22 грн.     
		за участю секретаря судового засідання  Марущак А.О.,
		представників сторін:
		прокурор    Кравчук О.Л.  за посвідченням;
		позивача    не з`явився;
		відповідача Мельник     В.О. згідно ордеру 
		                                                    ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява  заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури  в інтересах держави в особі Вінницької міської ради з вимогами до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-В" про стягнення на користь позивача безпідставно збережених коштів за період з 25.01.2017 по 13.12.2017 в розмірі 43 516,22 грн.
		Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства при використанні земель м. Вінниця Товариством з обмеженою відповідальністю "Контакт-В", розташованих по вул. Чехова, 7(10Б) в м. Вінниця.  За результатами перевірки складено акт від 22.09.2017 за № 138/9-03-3, з якого слідує, що відповідач використовує без правовстановлюючих документів огороджену земельну ділянку, площею 0,5247 га (кадастровий номер 0510100000:01:053:0048), для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Чехова, 7(10Б) в м. Вінниця. 
		В порушення вимог ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"  та ст.ст. 120, 125, 126, 206 Земельного кодексу України відповідач не оформив правовстановлюючі документи на земельну ділянку та не здійснював нарахування і сплату місцевого податку за її фактичне використання, з огляду на що останньому, в акті перевірки,  рекомендовано звернутись до Вінницької міської ради  щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та нарахувати і сплатити плату за землю, укласти договір на благоустрій, про вжиті заходи повідомити письмово Департамент самоврядного контролю в 30-денний термін.  Проте, відповідачем не вжито заходів щодо оформлення права землекористування та сплати земельного податку і не надано письмової відповіді. З огляду на наведене Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам розглянуто матеріали по розрахунку збитків за час використання земельної ділянки, про засідання якої відповідача повідомлено відповідним листом. Акт визначення розміру збитків затверджено рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21.12.2017 за № 2939. Відповідачем подано до Виконавчого комітету Вінницької міської ради клопотання про надання розстрочення зі сплати збитків у розмірі 43 516,22 грн, за результатами розгляду якого Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення за № 829 від 19.04.2018, в п. 2 якого зазначено про надання відповідачу розстрочення зі сплати збитків, шляхом їх сплати в термін до 01.09.2018, згідно договору. Проте, договору розстрочення сплати збитків відповідачем не підписано, збитки не сплачено.
		Ухвалою суду  від 12.02.2019 у справі №902/91/19 позовну заяву №91/1112вих19 від 07.02.2019 заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури повернуто без розгляду.
		Не погоджуючись з винесено ухвалою, керівник  Вінницької місцевої прокуратури звернувся до Північно-західного  апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		Постановою Північно-західного  апеляційного господарського суду 12.04.2019  ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.02.2019 у справі №902/91/18 скасовано. Справу № 902/91/19 направлено  для  розгляду до Господарського суду Вінницької області.
		25.04.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшли матеріали справи № 902/91/19.
		 Відповідно до  ч. 3 ст. 271 ГПК, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
		Судом встановлено, що матеріали справи №902/91/19 містять лише копії позовної заяви №91/1112вих19 від 07.02.2019 і додатків до неї, та процесуальні документи першої та апеляційної інстанцій. Натомість, самої позовної заяви з доданими до неї документами матеріали справи не містять, оскільки вони були повернуті на адресу Вінницької місцевої прокуратури  при винесенні ухвали від 12.02.2019 про повернення позовної заяви.
		Враховуючи відсутність в матеріалах справи №902/91/19 позовної заяви з доданими до неї документами, ухвалою суду від  02.05.2019 позовну заяву заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків: 5  днів  з дня вручення цієї ухвали.
		06.05.2019 до суду надійшов лист керівника Вінницької місцевої прокуратури  № 91/3813вих-19 від 06.05.2019  на виконання ухвали суду від 02.05.2019. 
		Ухвалою суду від 08.05.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/91/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.06.2019.
		В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 06.06.2019 про оголошення перерви в судовому засіданні до 11.06.2019.
		Ухвалою суду від 11.06.2019 у справі №902/91/19, з урахуванням ухвали від 24.06.2019,  оголошено перерву в підготовчому судовому засідання до 04.07.2019. 
		01.07.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 30.06.2019, в якому відповідач наголошує на тому, що Вінницька міська рада не має повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 7 (10-Б).
		04.07.2019 до суду від позивача надійшло клопотання  про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив до якого долучено відповідь на відзив.
		За наслідками розгляду клопотання позивача судом 04.07.2020 постановлено ухвалу якою задоволено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив. Поновлено позивачу строк на подання відповіді на відзив. Приєднано до матеріалів справи відповідь на відзив від 03.07.2019.
		У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, та вказує, що спірна земельна ділянка площею 0,5247 га знаходиться у комунальній власності.
		З огляду на категорію та складність спору у справі № 902/91/19, з метою повного та об`єктивного вирішення спору, ухвалою суду від 04.07.2019 призначено колегіальний розгляд даної справи.
		Відповідно до витягу з протоколу  автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.07.2019, для розгляду справи № 902/91/19 сформовано колегіальний склад суду під головуванням судді Матвійчука В.В., за участю суддів Колбасова Ф.Ф., Нешик О.С.
		Ухвалою суду від 08.07.2019 справу №902/91/19 прийнято до свого провадження колегією суддів. Розгляд справи розпочато спочатку та призначено підготовче засідання на 29.08.2019.
		29.08.2019 головуючим суддею  подано службову записку на ім`я  в.о. голови Господарського суду Вінницької області Тісецького С.С. про скерування справи на автоматизований розподіл для зміни члена колегії, у зв`язку з перебуванням суддів Колбасова Ф.Ф. та Нешик О.С. станом на 29.08.2019 у відпустах.
		Розпорядженням керівника апарату суду №02.1-28/189/2019 від 29.08.2019 суддів  Колбасова Ф.Ф. та Нешик О.С. виведено зі складу колегії суддів по справі № 902/91/19, у зв`язку з перебуванням у відпустці. Для розгляду вказаної справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Матвійчука В.В., суддів: Маслія І.В., Яремчука Ю.О.
		Ухвалою суду від 30.08.2019 справу прийнято до свого провадження новим складом суду, розгляд справи почато спочатку та призначено підготовче засідання  на  26.09.2019.
		17.09.2019 на адресу суду від прокуратури надійшла відповідь №32/79657вих-19 від 16.09.2019 на відзив. 
		18.09.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
		В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 26.09.2019 про        оголошення перерви в судовому засіданні до 23.10.2019.
		Ухвалою суду від 23.10.2019, за клопотанням учасників процесу, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 18.11.2019.  Зобов`язано учасників справи подати усі наявні у них докази, що стосуються предмету спору в даній справі, в порядку та строки, встановлені  судом. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 15.11.2019.
		14.11.2019 до суду надійшли пояснення за підписом представника позивача за довіреністю С. Богачука в спростування  доводів відповідача про те, що земельна ділянка по вул. Чехова, 7 (10Б)  м. Вінниця, площею 0,5247 га належить до земель державної власності, які перебувають у користуванні ДП "Вінницький авіаційний завод".
		З метою дотримання єдності судової практики та врахування правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, ухвалою суду від 18.11.2019 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2358/18.
		Ухвалою суду від 14.09.2020 провадження у справі  поновлено, призначено підготовче засідання на 23.09.2020.
		В судовому засіданні 23.09.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 23.09.2020 про закриття підготовчого провадження та перехід у судовому засіданні згідно частини 3 статті 201 ГПК України до розгляду справи по суті 23.09.2020, оголошено перерву в судовому засідання до 21.10.2020.
		Поряд з цим, з метою справедливого, неупередженого, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, ухвалою суду від 23.09.2020  з архіву Господарського суду Вінницької області витребувано матеріали наступних господарських справ № 10/7/2011/5003 про банкрутство Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод - ВІАЗ", та № 902/1021/16 за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради  до Товариства з обмеженою відповідальністю - виробниче об`єднання "Контакт-ЛТД" про стягнення 73 341 грн 16 коп. збитків завданих внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		За наслідками судового засідання по розгляду справи по суті 21.10.2020 позов заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури  в інтересах держави в особі Вінницької міської ради  до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-В" про стягнення на користь позивача безпідставно збережених коштів за період з 25.01.2017 по 13.12.2017 в розмірі 43 516,22 грн. залишено без розгляду.
		Не погоджуючись з винесено ухвалою, керівник Вінницької місцевої прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду 23.12.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 21.10.2020 у справі №902/91/19. Справу  передано на розгляд до Господарського суду Вінницької області.
		05.01.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшли матеріали справи № 902/91/19.
		Ухвалою суду від 12.01.2021 призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 04.02.2021.
		В судовому засіданні 04.02.2021 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 04.02.2021 про        відкладення розгляду справи на 08.02.2021.
		08.02.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання № б/н від 08.02.2021 представника позивача Хващевської Людмили про розгляд справи без участі представника Вінницької міської ради.
		Згідно довідки відповідального працівника апарату Господарського суду Вінницької області від 08.02.2021 зазначений документ не містить електронного цифрового підпису.
		Згідно із ст.14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.
		Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
		Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
		Відповідно до ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
		Таким чином, відсутність електронного цифрового підпису на клопотанні позивача від 08.02.2021 робить неможливим ідентифікувати особу, що його підписала та подала.
		Відповідно до ч.ч. 2 та 4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
		Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
		Оскільки електронне клопотання не містить ЕЦП,  тому не належить до офіційних документів, оригіналу клопотання у паперовій формі на час проведення судового засідання до суду не надходило, а відтак суд залишає його без розгляду.
		На визначену судом дату з`явився прокурор у справі та представник відповідача. Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи представник позивача повідомлений під розписку  в судовому засіданні 04.02.2021.
		З урахуванням неявки представника позивача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		В судовому засіданні 08.02.2021 прийнято  судове рішення.
		Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
		Після виходу суду з нарадчої кімнати 08.02.2021 прокурор у справі та представник відповідача не з`явилися, у зв`язку з чим  вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.        
		Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,                                    
		ВСТАНОВИВ:
		Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, п.п. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Тимчасового положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель та об`єктів нерухомого майна у м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 19.08.2011 № 379, було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства при використанні земель м. Вінниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Контакт-В" (відповідач), розташованих по вул. Чехова, 10-Б в м. Вінниця, за результатами якої складено акт від 22.09.2017 № 138/9-03-3. (а.с. 173-175, т. 1).
		Перевіркою встановлено, що відповідач використовує огороджену земельну ділянку, площею 0,5247га (кадастровий номер 0510100000:01:053:0048), для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Чехова, 7 (10Б) в м. Вінниця.
		Відповідно до листа-відповіді Вінницького управління Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22.11.2017 № 6579/9/02-32-50-01 Товариство з обмеженою відповідальністю  "Контакт-В" протягом 2016-2017 р.р. не нараховувало та не сплачувало плату за землю до бюджету м. Вінниці (а.с. 180, т. 1).
		Відповідно до інформації, що мітиться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна  № 150032330 від 18.12.2018 на земельній ділянці  за кадастровим номером  0510100000:01:053:0048 розташовано нежитлові будівлі, загальною площею 722,8 кв.м (виробнича будівля з прибудовою, загальною площею 500,4кв.м; виробнича будівля, загальною площею 213,9 кв.м; будівля компресорної, загальною площею 8,5 кв.м), право власності на які зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно  25.01.2017 та припинено 15.06.2018 (а.с. 178, 179, т.1)
		У акті перевірки від 22.09.2017 № 138/9-03-3 рекомендовано відповідачу: звернутись до Вінницької міської ради щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,5247 га по вул. Чехова, 10-Б (7) в м. Вінниці відповідно до функціонального використання;   нарахувати та сплатити плату за землю (земельний податок) за використання земельної ділянки по вул. Чехова, 10-Б (7), згідно вимог чинного законодавства; укласти договір на комплексне опорядження, утримання і зовнішній благоустрій на території, прилеглій до об`єкту або землекористування замовника з Департаментом комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради та договір про дання послуг із збирання,  вивезення та захоронення твердих побутових відходів. Про вжиті заходи та їх результати необхідно було повідомити письмово Департамент самоврядного контролю в 30-денний термін.
		Проте, як наголошує прокурор, відповідачем не вжито заходів щодо оформлення права землекористування та сплати земельного податку і не надано письмової відповіді у визначені строки.
		04.12.2017 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення № 01-00-010-52516 про виклик на засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, призначеного на 13.121.2017. (а.с. 190, т. 1).
		13.12.2017 комісією по визначенню збитків на засіданні розглянуто матеріали по розрахунку збитків власникам землі та землекористувачам, які нанесені відповідачем внаслідок неодержання Вінницькою міською радою доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, площею 0,5247 га по вул. Чехова, 10-Б (7) в м. Вінниці, протягом 322 днів, за період з 25.01.2017 (дата державної реєстрації права власності на нерухоме майно) по 13.12.2017 (дата засідання комісії) та підлягають відшкодуванню в розмірі 43     516,22 грн. За результатами засідання комісії складено акт визначення розміру збитків (а.с. 192, т. 1).
		21.12.2017 рішенням Вінницької міської ради № 2939 затверджено акт визначення розміру збитків, та визначено термін відшкодування збитків не пізніше 30-ти днів з дня прийняття рішення. (а.с. 191, т.1)
		Як свідчать матеріали справи, 14.02.218 відповідач звернувся до виконавчого комітету  Вінницької міської ради з  клопотанням від 13.02.2018 за вих. № 2-4  про надання розстрочення зі сплати збитків у розмірі 43516,22 грн в термін до 31.12.2019 рівними частинами шляхом укладення договору про розстрочення сплати збитків. (а.с. 193, т. 1)
		За результатами розгляду вказаного вище клопотання, виконавчим комітетом  Вінницької міської ради 19.04.2018 прийнято рішення за № 829 яким: внесено зміни до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.12.2017 № 2939 «Про затвердження Актів визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Вінниці», виклавши додаток 2 в новій редакції, згідно додатку що додається (п. 1 ); відповідно до п. 1 рішення Протоколу засідання комісії по  визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок від 11.04.2018, надати розстрочку зі сплати збитків ТОВ «Контакт-В», визначених  згідно з актом про визначення розміру збитків від 13.12.2017, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 21.12.2017 № 2939, шляхом їх сплати в термін до 01.09.2018, рівними частинами не рідше ніж один раз у місяць від дати внесення першого платежу, який вноситься в 30-ти денний термін після прийняття даного рішення, шляхом укладення договору про розстрочення сплати збитків (п.2). (а.с. 194, т.1)
		З метою виконання цього рішення виконкому, на адресу відповідача було направлено повідомлення від 11.05.2018 за вих. № 37-00-010-20957, від 18.10.2018 за вих. № 37-00-010-49116 та два примірника договору про розстрочення сплати збитків для підпису та виконання. (а.с. 195-207, т. 1)
		Водночас, як свідчать матеріали справи, та стверджується прокурором і позивачем, відповідачем договір розстрочення сплати збитків не підписано, та не сплачено Вінницькій міській  раді розмір збитків, розрахованих відповідно до акту  від 13.12.2017.
		Звертаючись з позовною заявою до суду прокурор заявив до стягнення з ТОВ «Контакт-В» на користь Вінницької міської ради безпідставно збережені кошти за фактичне користування          земельною ділянкою площею 0,5247 га з кадастровим номером 0510100000:01:053:0048, що розташована по вул. Чехова 10-Б (7) у м. Вінниці,          загальний розмір          таких коштів склав 43516,22  грн за період з 25.01.2017 по 13.12.2017.          
		Відтак, предметом спору є стягнення з ТОВ «Контакт-В» на користь Вінницької міської ради безпідставно збережених коштів за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщено          належні відповідачу об`єкти нерухомості.
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
		Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, міст, є комунальною власністю.
		За змістом п. "а" ч. 2 наведеної норми  в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		Заперечуючи проти позовних вимог заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури відповідач посилаючись на обставини, встановлені ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.12.2017 у справі № 10/7/2011/5003,  стверджує, що земельна ділянка по вул. Чехова, 7 (10Б) в м. Вінниця, площею 0,5247 га (кадастровий номер 0510100001:01:053:0048), є земельною ділянкою державної форми власності, тому Вінницька міська рада не наділена повноваженнями щодо розпорядження означеною земельною ділянкою.
		Натомість позивач у справі наголошує, що спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності.
		Суд установив, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 10/7/2011/5003 про банкрутство Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод - ВІАЗ".
		В межах означеної справи судом розглянуто  позовну заяву заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави (органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах) в особі: Кабінету Міністрів України, Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод - "ВІАЗ" до Вінницької міської ради про визнання  недійсним рішення16 сесії 7 скликання Вінницької міської ради № 637 від 24.02.2017 року "Про надання дозволів на розроблення технічних документацій із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), технічних документацій із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розірвання договору оренди".
		Ухвалою господарського суду від 14.12.2017 у справі № 10/7/2011/5003 позов заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Вінницької міської ради від 24.02.2017 № 637 "Про надання дозволів на розроблення технічних документацій із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), технічних документацій із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розірвання договору оренди" в частині дії Додатка 3 до вказаного рішення, яким припинено право постійного користування земельними ділянками ДП "ВІАЗ" в м. Вінниця по вул. Чехова,7 площею 13,08 га і площею 50,10 га, визнано таким, що втратив чинність державний акт на право користування землею серії Б № 000488, зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за № 488 від 1980 року, вирішено ліквідатору повернути зазначений державний акт до територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а також надання дозволу на розроблення землевпорядної документації на вищевказані земельні ділянки та проведення їх експертної грошової оцінки.
		Вказана ухвала не оскаржена у встановленому ГПК України порядку, відтак набрала законної сили 14.12.2017.
		Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
		Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
		Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		Відтак, обставини, встановлені в ухвалі Господарського суду Вінницької області  від 14.12.2017 року у справі № 10/7/2011/5003  мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доведенню.
		Так, ухвалою Господарського суду Вінницької області  від 14.12.2017 року у справі № 10/7/2011/5003 встановлено наступне: "У 1980 році "Винницкому заводу № 421 гражданской авиации Украинской Советской Социалистической республіки" виконавчим комітетом Вінницької районної (міської) Ради депутатів трудящих було видано Державний акт на право користування землею серії Б № 000488.
		Наказом директора Вінницького Авіаційного заводу № 149 від 15.07.1992  "Об образовании предприятия "Винницкий Авиационный завод" завод № 421 Цивільної оборони перейменовано у "Винницкий авиационный завод", скорочено - "ВІАЗ".
		Згідно листа Міністерства Промислової політики України від 20.06.2007  № 01/3-2-518, департамент оборонно-промислового комплексу Мінпромполітики України підтверджує, що Державне підприємство "Вінницький авіаційний завод", яке підпорядковано Мінпромполітики України, є правонаступником заводу № 421 ЦА і прийнятий до управління Мінмашпрому України згідно з наказом від 12.07.1993 року №558Д.
		Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 000488, землі, які використовує ДП "ВІАЗ" є державною власністю та на праві постійного користування передані вказаному підприємству.
		17.02.2011  ухвалою Господарського суду Вінницької області порушено провадження у справі № 10/7/2011/5003 про банкрутство Державного підприємства "ВІАЗ".
		Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.06.2015  призначено керуючим санацією ДП "ВІАЗ" у справі № 10/7/2011/5003 арбітражного керуючого Василика В.В.. 
		23.02.2017  керуючий санацією ДП "ВІАЗ" Василик В.В. звернувся до Вінницької міської ради із заявою про надання згоди на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 3,9450 га, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 7, яка перебуває у користуванні ДП "ВІАЗ" на підставі Державного Акту про право користування землею серії Б №000488, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради народних депутатів у 1980 році, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 488, у зв`язку з перебуванням у власності ПАТ "Мотор Січ" нерухомого майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці.
		Рішенням 16 сесії 7 скликання Вінницької міської ради № 637 від 24.02.2017 року "Про надання дозволів на розроблення технічних документацій із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), технічних документацій із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розірвання договору оренди" надано дозволи на розроблення землевпорядної документації згідно з додатком, та згідно Додатку 3 до вказаного рішення, припинено право постійного користування земельними ділянками по вул. Чехова, 7 у м. Вінниця, площею 13,08 га і площею 50,10 га, в зв`язку з ліквідацією юридичної особи ДП "Вінницький авіаційний    завод - ВІАЗ"; визнано таким, що втратив чинність державний акт на право користування землею серії Б № 000488, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 488 від 1980 року; ліквідатора ДП "Вінницький авіаційний  завод - "ВІАЗ", зобов`язано повернути державний акт на право користування землею серії Б №000488 за актом прийомки-передачі до територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Пунктом а) ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України, передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
		В силу ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.
		Згідно ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
		Відповідно до ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
		В силу ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		Згідно підпункту а) п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", у державній власності залишаються: розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони.
		Отже, зважаючи на викладені вище норми законодавства, припинення права постійного користування Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод - "ВІАЗ", здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади яким є Кабінет Міністрів України, а не органом місцевого самоврядування. 
		При цьому, судом встановлено, що рішень щодо передачі земельної ділянки площею 13,08 га та 50,1 га, яка розташована по вул. Чехова, 7, м. Вінниця з державної до комунальної власності Кабінетом Міністрів України не приймалися.
		З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що Вінницька міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла припинити право постійного користування нею."
		За встановлених у справі № 10/7/2011/5003 обставин, суд зважає на наступне.
		Відповідно до ст.13     Конституції України, земля, її надра є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією        Конституцією.
		Положеннями ст. 14 Конституції України    визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до частини другої      ст. 19 Конституції України     органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені        Конституцією        та законами України.
		Відповідно до частини першої  ст. 116 Земельного кодексу України        громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Відповідно до частини другої  ст.116 Земельного кодексу України        набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Водночас,        ст.12 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої        ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"        передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.
		Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"        передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності        Конституції        або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		З урахуванням наведеного, в його сукупності суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0,5247 га по вул. Чехова, 7 (10Б) перебуває у державній власності, що виключає підстави розпорядження означеною ділянкою позивачем у справі - Вінницькою міською радою. Протилежного прокурором та позивачем не доведено.
		Обґрунтовуючи подання позову в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури посилається на порушення відповідачем вимог земельного законодавства  України.
		При цьому, прокурором не враховано того факту, що сама по собі обставина порушення вимог законодавства відповідачем не перешкоджає прокурору звертатися в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як власника спірної земельної ділянки для захисту його прав до суду.  
		Відповідно до викладеного суд прийшов до висновку, що прокурором в даному спорі не вірно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави.
		Посилання прокурора та позивача на рішення Господарського суду Вінницької області від  14.02.2017 року у справі № 902/1021/16 за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю - виробниче об`єднання "Контакт-ЛТД" про стягнення 73 341,16 грн. збитків, суд відхиляє, оскільки правова оцінка надана судом певному факту при розгляді іншої справи в силу вимог ч. 7 ст. 75 ГПК України не є обов`язковою для господарського суду.  Поряд з цим, суд відзначає, що учасники справи, зокрема відповідач у даній справі та відповідач у справі №902/1021/16 є різними юридичними особами.
		Частиною 2        ст.90 Земельного кодексу України        встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.
		Згідно з частинами 1, 2, підпунктів "а, б, в" частиною 3        ст.152 Земельного кодексу України     держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання прав;    відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною, г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Статтею 55 Конституції України        закріплено гарантію кожному на захист прав і свобод у судовому порядку. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями    ст. 124 Конституції України    юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Нормами      Господарського процесуального кодексу України        визначено завдання господарського судочинства, зокрема це справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою        ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав        і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Згідно з ч.2        ст.4 Господарського процесуального кодексу України        юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		У        статті 5 ГПК України        визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1        статті 4 Цивільного процесуального кодексу України        (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття "охоронюваний законом інтерес".
		Так, поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать        Конституції        та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
		Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
		Отже, інтерес позивача має бути законним, не суперечити        Конституції        і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
		За правилами статей        4,        5 Земельного кодексу України        завданням земельного законодавства, яке охоплює цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша        статті 16 ЦК України).
		Відповідно до        ст. 15 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі        ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно із ч.1        ст. 16 ЦК України        кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		За змістом положень вказаних норм, суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
		Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Разом з тим, особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, якщо він передбачений чинним законодавством або договором. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, господарський суд виходить насамперед із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення        гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Відсутність порушеного права        чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та        є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Наявні  в матеріалах справи   докази  вчинення порушення земельного законодавства з боку ТОВ «Контакт-В» не є підставою для задоволення заявленого прокурором позову, позаяк, виходячи з наведених прокурором аргументів та наданих ним доказів, останнім відповідно до вимог господарського процесуального законодавства не доведено факту порушення права або охоронюваного законом інтересу Вінницької міської ради зі сторони відповідача.
		За таких обставин визначений прокурором позивач - Вінницька міська рада  не наділена  повноваженнями на розпорядження спірною земельною ділянкою, тобто не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах. 
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду,  викладеної у постанові від 26.08.2020 у справі №911/2032/17, встановлення судом обставини звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову.
		За        ст. 76 Господарського процесуального кодексу України        належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
		Згідно        ст. 78 Господарського процесуального кодексу України        достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Відповідно до        ст. 79 Господарського процесуального кодексу України        наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України        передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав Вінницької міської ради  та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст.        78,        79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.
		Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5        ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до п.3 ч.4        ст.238 Господарського процесуального кодексу України        у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт  1 статті  6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді  на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення  обґрунтованого  рішення  полягає в  тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		З урахуванням положень  статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у позовних вимогах,  суд прийшов до висновку, що судові витрати зі сплати судового збору в межах справи № 902/91/19 слід покласти на прокурора який набув статусу позивача.
		Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, 
		                                                 УХВАЛИВ:
		В  позові відмовити.
		Витрати по сплаті судового збору у справі № 902/91/19  залишити за позивачем. 
		Примірник рішення направити учасникам  рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти учасників: Вінницької місцевої прокуратури - vin.prokvin@gmail.com; позивача -  agronomichne826@gmail.com ; відповідача -  dp-nitc@i.ua .
		 
		Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені  ст. 241 ГПК України.
		Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст.        256,        257 ГПК України.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		Повне рішення складено 12 лютого 2021 р.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                          Матвійчук В.В.    
		 
		                    Судді                                                           Маслій І.В.
		          
		                                                                                                Яремчук Ю.О.
		 
		 
		віддрук. прим.:
		1 - до справи
		2 - Вінницька місцева прокуратура (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21011) 
		3 - Вінницька міська ради  (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050) 
		4 - ТОВ "Контакт-В"   (вул. Чехова, буд. 7 (10Б), м. Вінниця, 21034)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...