Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3811/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Інші об'єкти пром. власності і розпоряд. правами на них; Інший спір про інші об'єкти пром. власності і розпоряд. правами на них.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2021. Зареєстровано: 15.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2021.
Дата набрання законної сили: 21.04.2021 (частково)
Результат оскарження 21.04.2021 Східний апеляційний господарський суд: скасовано судове рішення першої інстанції частково та ухвалено нове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"15" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3811/20
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Пономаренко Т.О.                       
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу 
		за позовом    Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (61060,  м. Харків, проспект Московський, буд. 142; код ЄДРПОУ: 00497176)     до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" (61080, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 201; код ЄДРПОУ: 31635689)   про  стягнення заборгованості без виклику учасників справи
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		26.11.2020 Інститут рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" суму заборгованості у розмірі 50 595,38 грн., з яких: основний борг у розмірі 45 953,00 грн., пеня у розмірі 4642,38 грн., а також стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
		В обґрунтування позивач посилається на невиконання споживачем-ліцензіатом взятих на себе господарських зобов`язань, що виникли на договірних засадах об`єкта права інтелектуальної власності на сорти рослин.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2020 позовну заяву Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України залишено без руху. Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надання до суду оригіналу опису вкладення у цінний лист з оригіналом розрахункового документа, виданого поштовим відділенням щодо отримання послуг зв`язку, на підтвердження надіслання відповідачу копії позовної заяви та усіх доданих до неї документів.
		16.12.2020 на виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 30.11.2020 позивачем через канцелярію господарського суду Харківської області надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№29371 від 16.12.2020) з додатками, а саме оригіналом опису вкладення у цінний лист з оригіналом розрахункового документа, виданого поштовим відділенням щодо отримання послуг зв`язку, на підтвердження надіслання відповідачу копії позовної заяви та усіх доданих до неї документів.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2020 прийнято позовну заяву (вх.№3811/20 від 26.11.2020)  Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3811/20. Визначено, що розгляд справи №922/3811/20 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Семагро" своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористалось, відзив на позов не надало. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 17.12.2020 було направлено на адресу відповідача - 61080, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 201, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача. Як вбачається із повернутого на адресу суду поштового повідомлення, відповідну кореспонденцію відповідач отримав 05.01.2021 за довіреністю.
		Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
		Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
		При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
		Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
		Проте, станом на 15.02.2021 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
		Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
		Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
		 
		Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
		Відповідно до патенту №140026 на сорт рослин, володільцем майнових прав інтелектуальної власності на сорт гороху посівного Меценат є Інститут рослинництва імені В. Я. Юр`єва Української академії аграрних наук з 14.04.2014 (а.с.31 т.1).
		07.02.2017 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" було укладено договір №74 на реалізацію наукової продукції (надалі - Договір №74) (а.с.29 т.1).
		Відповідно до п.1.1. Договору №74, розробник передає насіння, що є його науковою продукцією насіння розсаднику розмноження другого року гороху посівного сорту Меценат в кількості 1100 кг, а споживач оплачує і приймає його.
		Загальна договірна ціна становить 43 000,06 грн. (п.2.2.Договору №74). 
		Продукція повинна відповідати ДСТУ 2240-93 "Насіння сільськогосподарських культур. Сортові й посівні якості", що засвідчується сертифікатом на насіння (п.3.1.Договору №74).
		Споживач зобов`язався оплатити продукцію на протязі 5 робочих днів від дати отримання насіння, вказаної у накладній, у межах строку, який встановлено у п.9.1 цього договору. Розробник надає рахунок-фактуру (рахунок) та накладну на отримання насіння (п.4.1.Договору №74).
		Як зазначає позивач, свої зобов`язання по оплаті за Договором №74 відповідач виконав.
		Разом з тим, 07.02.2021 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір №74-А на надання права на використання сорту рослин на умовах невиключної ліцензії (надалі - Ліцензійний договір) (а.с.30 т.1).
		Відповідно до п.1.1. Ліцензійного договору, ліцензіар надає невиключне право (невиключну ліцензію) на використання сорту рослин: горох посівний сорту Меценат, шляхом надання насіння розсаднику розмноження другого року горох посівний сорту Меценат в кількості 1100 кг, а ліцензіат зобов`язується оплати обумовлені цим договором платежі.
		Згідно п.1.2. Ліцензійного договору, "невиключна ліцензія" - це ліцензія, якою ліцензіар передає право на використання сорту ліцензіату, залишаючи за собою право надавати дозвіл або забороняти використання даного сорту іншими особами, а також використовувати його самостійно.
		За невиключною ліцензією ліцензіат має право з додержанням умов цього договору здійснювати щодо матеріалу cорту лише такі дії: виробництво або відтворення (з метою розмноження); доведення до кондиції з метою розмноження; пропонування до продажу і/або продаж; зберігання для будь-якої з цілей, зазначених вище (п.1.3. Ліцензійного договору).
		Реалізація та виробництво насіння супереліти гороху посівного сорту Меценат прогнозується в кількості 15 тонн, згідно наданого листа ліцензіата від 07.02.2017, яке планується використовувати для цілей, зазначених в п.1.3. цього договору (п.1.4. Ліцензійного договору).
		Ліцензіат зобов`язався надавати ліцензіару звіт про виробництво та рух насіння згідно розділу 5 (п.2.4. Ліцензійного договору).
		Відповідно до п.4.1. Ліцензійного договору, ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду (роялті) у формі: 
		а) Початкового платежу (роялті) в сумі 4 300,00 грн. (без ПДВ), який складається та розраховується з наступного: від насіння категорії (генерації) розсаднику розмноження другого року та супереліти - в розмірі 12 % від вартості наданого насіння ( без ПДВ), згідно п.1.1., що становить 32 575 ,80 грн.
		Початковий платіж ліцензіат повністю оплачує ліцензіару протягом 10 днів з дати набуття чинності цього договору.
		б) Платіж (роялті) у розмірі: - за еліту - 8%; - за І репродукцію - 4% (ставка роялті) відповідно, який обчислюється від обсягів виробленого та/або від суми (без ПДВ) реалізованого (проданого) насіння відповідної генерації на умовах франко- завод ліцензіата (за винятком витрат на пакування, страхування, податки).
		У випадку, якщо ліцензіат використовує насіння зазначених генерацій даного сорту у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,5 ставки роялті, які зазначені у цьому підпункті, за ту генерацію насіння, яка використовується у власних потребах.
		в) У випадку, якщо насіння даного сорту переведено в товарне зерно використовується ліцензіатом у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,3 ставки роялті відповідної генерації, які (ставки роялті) зазначені у п.б п.4.1 цього договору. Для обчислення роялті застосовується ставка роялті за ту генерацію насіння, з якої воно було переведено в товарне зерно.
		г) Роялті, які зазначені у п.п. б та в пункту 4.1 цього договору розраховуються згідно звіту, який складається та подається за умовами, викладеними у розділі 5 цього договору та ліцензіат сплачує роялті до 30 жовтня кожного року чинності (для озимих культур), або до 30 червня наступного року (для ярих культур) даного договору.
		Ліцензіат до 20 жовтня кожного року чинності (для озимих культур, або до 20 червня наступного року - для ярих культур) даного договору надає ліцензіату звіт про виробництво та рух насіння. Звіт складається за відповідною формою (додаток №1) та підписується керівником підприємства і головним бухгалтером. Підпис скріплюється печаткою підприємства (п.5.1. Ліцензійного договору).
		Для підтвердження даних наведених у звіті, ліцензіат за вимогою ліцензіара надає ліцензіару копії акту апробації сортових посівів, сертифікату якості насіння та при необхідності акту вибракування насіннєвих посівів (п.5.2. Ліцензійного договору).
		Ліцензіар має право здійснювати перевірку стану виробництва і збуту насіння, а також перевірку вказаних у звіті даних. Ліцензіат зобов`язаний забезпечити можливість такої перевірки (п.5.3. Ліцензійного договору).
		Ліцензіат надсилає ліцензіару "Звіт про виробництво та рух насіння" поштовим відправленням і по факсу (п.5.4. Ліцензійного договору).
		Відповідно до п.8.1. Ліцензійного договору, договір діє від дати підписання до 01 червня 2018 року включно.
		Договір може бути достроково розірваний або продовжений за письмовою згодою сторін (п.8.2. Ліцензійного договору).
		01.03.2018 між Інститутом рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" (ліцензіат) було укладено додаткову угоду до ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 (надалі - Додаткова угода від 01.03.2018), якою Ліцензійний договір №74-А від 07.02.2017 викладено в новій редакції (а.с.32 т.1). 
		Відповідно до п.1.1. Додаткової угоди від 01.03.2018, на умовах, визначених цим договором, з урахуванням вимог чинного законодавства ліцензіар надає ліцензіату невиключне право (невиключну ліцензію) на використання сорту рослин, який зазначений у п.1.3.1. цього договору, а ліцензіат зобов`язаний виплатити ліцензіару винагороду (роялті).
		"Невиключна ліцензія" у відповідності до п.1.2. Додаткової угоди від 01.03.2018, це дозвіл, який ліцензіар надає на використання сорту рослин ліцензіату, залишаючи за собою а) право на використання сорту рослин, б) право надавати дозвіл або забороняти використання даного сорту рослин іншим особам.
		За невиключною ліцензією ліцензіат має право з додержанням умов цього договору здійснювати щодо матеріалу сорту (далі за текстом - насіння) лише такі дії: виробництво або відтворення (з метою розмноження); доведення до кондиції з метою розмноження; пропонування до продажу і/або продаж; зберігання для будь-якої з цілей, зазначених у цьому підпункті (п.1.3. Додаткової угоди від 01.03.2018).
		Відповідно до п.1.3.1. Додаткової угоди від 01.03.2018, культура - горох, сорт - Меценат, генерація (репродукція) насіння - БН/супереліта, потреба в оригінальному насінні - 8,1 тонн, обіг виробництва - 80 тонн.
		Ліцензіат зобов`язався надавати ліцензіару звіт про виробництво та рух насіння згідно розділу 5 (2.4. Додаткової угоди від 01.03.2018).
		Авторську винагороду (роялті) від насіння еліти за ставкою роялті - 8% та І репродукції за ставкою роялті - 4% (без ПДВ) від загальної вартості обсягів виробленого та реалізованого за ціною ліцензіата (згідно даних бухгалтерського обліку) насіння (за винятком витрат на пакування, страхування, податки) (4.1. Додаткової угоди від 01.03.2018).
		У випадку, якщо ліцензіат використовує насіння даного сорту у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі - 0,5 ставки роялті насіння відповідної репродукції, вказаної у звіті від загальної вартості обсягів виробленого та використаного у такий спосіб насіння за ціною ліцензіата (згідно даних бухгалтерського обліку) (4.2. Додаткової угоди від 01.03.2018).
		У випадку, якщо насіння переведено до категорії товарного зерна та реалізовано ліцензіатом юридичним або фізичним особам, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі - 0,3 ставки роялті насіння відповідної репродукції, вказаної у звіті від загальної вартості обсягів виробленої та реалізованої у зазначений спосіб продукції за ціною ліцензіата (згідно даних бухгалтерського обліку) (4.3. Додаткової угоди від 01.03.2018).
		Авторську винагороду (роялті), яка установлена у пунктах 4.3.-4.5. цього договору ліцензіат розраховує на підставі даних звіту, який складається та подається за умовами, викладеними у розділі 5 цього договору (4.4. Додаткової угоди від 01.03.2018).
		Авторську винагороду (роялті), яка установлена у пунктах 4.3.-4.5. цього договору ліцензіат виплачує до 20 жовтня кожного року чинності (для озимих культур), або до 20 червня кожного року чинності (для ярих культур) даного договору (4.5. Додаткової угоди від 01.03.2018).
		Ліцензіат до 20 жовтня кожного року чинності (для озимих культур), або до 20 червня кожного року чинності (для ярих культур) даного договору надає ліцензіару звіт про виробництво та рух насіння. Звіт складається на підставі даних бухгалтерського обліку за формою, яка наведена у додатку №1 до цього договору та підписується керівником підприємства і головним бухгалтером. Підпис скріплюється печаткою підприємства (5.1. Додаткової угоди від 01.03.2018).
		Ліцензіат надає ліцензіару оригінал "Звіту про виробництво та рух насіння" та його копію за допомогою технічного засобу зв`язку, зокрема, за каналами факсимільного зв`язку (факсом) або файл у форматі pdf за електронним зв`язком на електронну пошту (5.4. Додаткової угоди від 01.03.2018).
		Відповідно до п.8.1. Додаткової угоди від 01.03.2018, договір діє від дати підписання до 01 червня 2019 року включно.
		Договір може бути достроково розірваний або продовжений за письмовою згодою сторін (п.8.2. Додаткової угоди від 01.03.2018).
		22.04.2019 відповідач надав звіт про виробництво та рух насіння гороху сорту Меценат категорії еліта згідно ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 та додаткової угоди від 01.03.2018 (вих.№249), згідно якого відповідач використав 16 тонн гороху сорту Меценат категорії еліта на власні потреби, собівартість якого становить 104000,00 грн. Залишок становить 26,3 тонни (а.с.33 т.1).
		23.04.2019 між Інститутом рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" (ліцензіат) було укладено додаткову угоду до ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 (надалі - Додаткова угода від 23.04.2019), якою Ліцензійний договір №74-А від 07.02.2017 викладено в новій редакції (а.с.34 т.1). 
		Відповідно до п.1.1. Додаткової угоди від 23.04.2019, на умовах, визначених цим договором, з урахуванням вимог чинного законодавства ліцензіар надає ліцензіату невиключне право (невиключну ліцензію) на використання сорту рослин, який зазначений у п.1.3.1. цього договору, а ліцензіат зобов`язаний виплатити ліцензіару винагороду (роялті).
		"Невиключна ліцензія" у відповідності до п.1.2. Додаткової угоди від 23.04.2019, це дозвіл, який ліцензіар надає на використання сорту рослин ліцензіату, залишаючи за собою а) право на використання сорту рослин, б) право надавати дозвіл або забороняти використання даного сорту рослин іншим особам.
		За невиключною ліцензією ліцензіат має право з додержанням умов цього договору здійснювати щодо матеріалу сорту (далі за текстом - насіння) лише такі дії: виробництво або відтворення (з метою розмноження); доведення до кондиції з метою розмноження; пропонування до продажу і/або продаж; зберігання для будь-якої з цілей, зазначених у цьому підпункті (п.1.3. Додаткової угоди від 23.04.2019).
		Відповідно до п.1.3.1. Додаткової угоди від 23.04.2019, культура - горох, сорт - Меценат, генерація (репродукція) висіяного насіння - БН/еліта, кількість насіння - 16 тонн, генерація (репродукція) вирощеного насіння - СН-1, плановий обіг виробництва - 150 тонн.
		Ліцензіат зобов`язався надавати ліцензіару звіт про виробництво та рух насіння згідно розділу 5 (2.4. Додаткової угоди від 23.04.2019).
		Авторську винагороду (роялті) від насіння - еліти за ставкою роялті - 8% та І репродукції за ставкою роялті - 4% (без ПДВ) від загальної вартості обсягів виробленого та реалізованого за ціною ліцензіата (згідно даних бухгалтерського обліку) насіння (за винятком витрат на пакування, страхування, податки) (4.1. Додаткової угоди від 23.04.2019).
		У випадку, якщо ліцензіат використовує насіння даного сорту у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі - 0,5 ставки роялті насіння відповідної репродукції, вказаної у звіті від загальної вартості обсягів виробленого та використаного у такий спосіб насіння за ціною ліцензіата (згідно даних бухгалтерського обліку) (4.2. Додаткової угоди від 23.04.2019).
		У випадку, якщо насіння переведено до категорії товарного зерна та реалізовано ліцензіатом юридичним або фізичним особам, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі - 0,3 ставки роялті насіння відповідної репродукції, вказаної у звіті від загальної вартості обсягів виробленої та реалізованої у зазначений спосіб продукції за ціною ліцензіата (згідно даних бухгалтерського обліку) (4.3. Додаткової угоди від 23.04.2019).
		Авторську винагороду (роялті), яка установлена у пунктах 4.3.-4.5. цього договору ліцензіат розраховує на підставі даних звіту, який складається та подається за умовами, викладеними у розділі 5 цього договору (4.4. Додаткової угоди від 23.04.2019).
		Авторську винагороду (роялті), яка установлена у пунктах 4.3.-4.5. цього договору ліцензіат виплачує до 20 жовтня кожного року чинності (для озимих культур), або до 20 червня кожного року чинності (для ярих культур) даного договору (4.5. Додаткової угоди від 23.04.2019).
		Ліцензіат до 20 жовтня кожного року чинності (для озимих культур), або до 20 червня кожного року чинності (для ярих культур) даного договору надає ліцензіару звіт про виробництво та рух насіння. Звіт складається на підставі даних бухгалтерського обліку за формою, яка наведена у додатку №1 до цього договору та підписується керівником підприємства і головним бухгалтером. Підпис скріплюється печаткою підприємства (5.1. Додаткової угоди від 23.04.2019).
		Ліцензіат надає ліцензіару оригінал "Звіту про виробництво та рух насіння" та його копію за допомогою технічного засобу зв`язку, зокрема, за каналами факсимільного зв`язку (факсом) або файл у форматі pdf за електронним зв`язком на електронну пошту (5.4. Додаткової угоди від 23.04.2019).
		Відповідно до п.8.1. Додаткової угоди від 23.04.2019, договір діє від дати підписання до 01 червня 2020 року включно.
		Договір може бути достроково розірваний або продовжений за письмовою згодою сторін (п.8.2. Додаткової угоди від 23.04.2019).
		01.10.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №1/2а-05/420, якою вимагав протягом 10 днів з дня отримання відповідної претензії надати звіт про виробництво та рух насіння гороху сорту Меценат категорії (БН) еліта згідно ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 та виконати обов`язок по оплаті авторської винагороди (роялті).
		08.10.2020 відповідач надав звіт №08-10-20/1 про виробництво та рух насіння гороху сорту Меценат категорії (БН) еліта згідно ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017, згідно якого відповідач переведено 26,3 тонни гороху сорту Меценат категорії еліта в товарне, собівартість якого становить 170 950,00 грн. (а.с.35 т.1).
		Позивачем 12.10.2020 на підставі наданого відповідачем звіту здійснено розрахунок роялті та виставлено рахунок №928 на суму 4 103,00 грн. та, відповідно, складено акт приймання-здавання робіт №359 (а.с.37-38 т.1).
		Вищезазначений акт приймання-здавання робіт №359 підписано позивачем 12.10.2020. Підпис відповідача на зазначеному акті відсутній.
		Також, відповідно до патенту №160439 на сорт рослин, володільцем майнових прав інтелектуальної власності на сорт соняшнику однорічного Добродій є Інститут рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (а.с.28 т.1).
		18.02.2020 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" було укладено договір №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції (надалі - Договір №10-Ф1-20) (а.с.21 т.1).
		Відповідно до п.1.1. Договору №10-Ф1-20, розробник передає насіння соняшнику гібриду першого покоління (F1) Добродій, що є його науковою продукцією, а споживач приймає його і оплачує згідно умов даного договору.
		Загальна договірна ціна становить 32 400,00 грн. (п.2.2.Договору №10-Ф1-20). 
		За цим договором поставці підлягає насіння соняшнику гібрид Добродій в кількості 300 кг на загальну суму 32 400,00 грн. (разом з ПДВ) (п.2.3.Договору №10-Ф1-20).
		Згідно п.4.1. Договору №10-Ф1-20, споживач зобов`язаний повністю оплатити продукцію до 31 березня 2020 року у межах строку, який встановлено у п.9.1. цього договору.
		Розробник передає, а споживач приймає продукцію у порядку, викладеному у пункті 5.7. цього договору після повної оплати (п.5.1.Договору №10-Ф1-20).
		Умови постачання: самовивіз транспортом споживача (п.5.2.Договору №10-Ф1-20).
		Пунктом відвантаження є вкладське приміщення розробника, яке розташоване за адресою: вул. Насіннєва 22-1 (10), с. Елітне, п/в Зернове, Харківський район, Харківська область (п.5.3.Договору №10-Ф1-20).
		Споживач повинен прийняти продукцію у пункті відвантаження протягом 30 календарних днів з моменту проведення розрахунків (п.5.4.Договору №10-Ф1-20).
		Представник споживача за довіреністю зобов`язаний надати для приймання продукції належно оформлені документи (п.5.5.Договору №10-Ф1-20).
		Продукція вважається прийнятою за кількістю згідно з кількістю, яка зазначена у накладній з моменту її підписання (п.5.6.Договору №10-Ф1-20).
		Якщо сторони дійшли взаємної згоди про оплату продукції після її приймання, то споживач за кожний день прострочення платежу, виходячи з суми простроченого платежу сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банду України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Виконання сторонами досягнутої згоди про передачу продукції до її оплати виражається з боку розробника передачею продукції, а з боку споживача її прийняттям (п.6.2.Договору №10-Ф1-20).
		Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до 20 травня 2020 року (п.9.1.Договору №10-Ф1-20).
		18.02.2020, позивач виставив відповідачу рахунок №157 на сплату роялті за соняшник однорічний Добродій на загальну суму 9 450,00 грн. (а.с.23 т.1).
		Листом №25-02/20-1 від 25.02.2020, відповідач просив позивача відвантажити йому насіння соняшнику Добродій F1 у кількості 300 кг згідно рахунку №156 від 18.02.2020. Зазначив, що оплата за насіння соняшника згідно рахунку №156 від 18.02.2020 у сумі 32 400,00 грн. та оплата роялті згідно рахунку №157 від 18.02.2020 у сумі 9 450,00 грн. буде здійснена у строк до 31.03.2020 (а.с.25 т.1).
		25.02.2020 Інститут рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Семагро" склали акт приймання-здавання робіт №80 про те, що роботи з етапу згідно рахунка на сплату №157 від 18.02.2020 виконані в повному обсязі і відповідають умовам договору (а.с.24 т.1).
		Як вбачається з накладної №59, 27.02.2020 позивачем передано 300 кг насіння соняшнику гібриду (F1) Добродій у відповідності до умов договору №10-Ф1-20 від 18.02.2020 на загальну суму 32 400,00 грн. (а.с.22 т.1).
		Листом від 28.04.2020 відповідач гарантував оплату згідно рахунку №156 від 18.02.2020 у сумі 32 400,00 грн. та згідно рахунку №157 від 18.02.2020 у суму 9 450,00 грн. у строк до 01.11.2020 (а.с.26 т.1).
		Листом №1/2а-05/464 від 29.10.2020 позивач попередив відповідача про те, що у разі несплати відповідачем вищезазначених рахунків позивач буде змушений звернутися із відповідним позовом до суду.
		Позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків заборгованості відповідача за період з січня 2017 року по листопад 2020 року. Відповідний акт підписано позивачем одноособово.
		На думку позивача, у відповідача у період дії договору №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020 виникли зобов`язання зі сплати отриманого насіння соняшнику гібриду «Добродій» в сумі 32 400,00 грн. та, з цієї ж дати, виникли зобов`язання зі сплати винагороди (роялті) 9 450,00 грн. та пені у розмірі 4 642,38 грн., а також обов`язок по сплаті роялті за горох посівний за ліцензійним договором №74-А від 07.02.2017 в сумі 4 103,00 грн., які відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, за станом на теперішній час не виконав, чим тривалий час уперто завдає Державі збитків та моральної шкоди.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Частиною 1 та 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.
		Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Статтею 15 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Частиною 1 статті 16 Цивільного Кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Статтею 418 Цивільного Кодексу України встановлено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
		Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
		Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		Відповідно до статті 420 Цивільного Кодексу України, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать сорти рослин.
		Частиною 1 статті 424 Цивільного Кодексу України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є:
		1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності;
		2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності;
		3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
		4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
		Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до пункту 2 частини першої та частини 2 статті 1107 Цивільного Кодексу України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору.
		Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
		Частиною 1 та 2 статті 1108 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності).
		Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.
		Відповідно до частини 1 та 3 статті 1109 Цивільного Кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
		У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
		Частиною 1 статті 1110 Цивільного Кодексу України передбачено, що ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.
		Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.01.1993 №3117-XII, про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин.
		Частинами 1-3 статті 13 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.01.1993 №3117-XII встановлено, що сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду.
		Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву.
		Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр.
		Частиною 3 статті 40 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.01.1993 №3117-XII передбачено, що володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. 
		За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов`язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.
		Так, судом встановлено, що власником сорту гороху посівного Меценат є позивач згідно патенту №140026.
		Позивач видав відповідачу дозвіл на використання сорту гороху посівного Меценат на підставі ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017.
		Даним договором сторони погодили, що позивач надає насіння розсаднику розмноження другого року горох посівний сорту Меценат в кількості 1100 кг, а відповідач зобов`язується оплати обумовлені цим договором платежі.
		Пунктом 4.1. ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 сторони погодили ставки роялті, розмір яких обчислюється в залежності від обсягів та способів використання відповідачем насіння.
		Так, позивач просить стягнути з відповідача суму роялті у розмірі 4 103,00 грн. за ліцензійним договором №74-А від 07.02.2017.
		Відповідно до п.4.3. Додаткової угоди від 23.04.2019 до Ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017, у випадку, якщо насіння переведено до категорії товарного зерна та реалізовано ліцензіатом юридичним або фізичним особам, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі - 0,3 ставки роялті насіння відповідної репродукції, вказаної у звіті від загальної вартості обсягів виробленої та реалізованої у зазначений спосіб продукції за ціною ліцензіата (згідно даних бухгалтерського обліку).
		В зазначеному звіті відповідачем вказано, що ним переведено 26,3 тонни гороху сорту Меценат категорії еліта в товарне, собівартість якого становить 170950,00 грн., а в графі "обсяг і реалізація" та "сума за реалізоване насіння" стоїть прочерк.
		Доказів реалізації переведеного відповідачем насіння в товарне юридичним або фізичним особам матеріали справи не містять.
		При цьому, позивачем обґрунтованого розрахунку відповідної суми роялті у розмірі 4 103,00 грн. із визначенням відповідної бази нарахування не надано. 
		Також, як вбачається з матеріалів справи, ліцензійний договір №74-А від 07.02.2017 разом з додатковими угодами до нього від 01.03.2018 та 23.04.2019 є припиненим внаслідок закінчення строку його дії 01.06.2020. Доказів продовження дії даного договору матеріали справи не містять.
		При цьому, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідач звіт №08-10-20/1 про виробництво та рух насіння гороху сорту Меценат категорії (БН) еліта згідно ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 надав 08.10.2020, тобто після закінчення дії Ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017.
		Враховуючи вищевикладене, нарахування позивачем сум роялті саме як заборгованості, а не як збитків, на підставі даного звіту відповідача, в контексті умов ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 та додаткових угод до нього від 01.03.2018 та 23.04.2019, зокрема, при застосуванні у розрахунку ставок роялті, які були погоджені сторонами цим договором, є безпідставним та, відповідно, задоволенню не підлягають.
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості із сплати отриманого насіння соняшнику гібриду «Добродій» в сумі 32 400,00 грн., винагороди (роялті) у розмірі 9 450,00 грн. та пені у розмірі 4 642,38 грн. за договором №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020, суд зазначає наступне.
		Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
		Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		За змістом п.1.1. та п.2.3. договору №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020, даний договір укладений сторонами щодо передачі насіння соняшнику гібриду першого покоління (F1) Добродій в кількості 300 кг на загальну суму 32 400,00 грн., яке відповідач має прийняти та оплатити, проте цей договір не містить умов щодо передачі відповідачеві ліцензії на використання цього сорту рослин.
		Таким чином, договір №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020 за своєю правовою природою є договором поставки певного сорту рослин та не є ліцензійним договором у розумінні ст.1109 ЦК України, тому вимога позивача про сплату роялті в сумі 9 450,00 грн. на підставі цього договору не може бути задоволена, у зв`язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення пені, яка нарахована позивачем на суму роялті в розмірі 9 450,00 грн. також слід відмовити.
		Гарантійний лист відповідача від 28.04.2020 про сплату суми роялті в розмірі 9450,00 грн. згідно з рахунком №157 від 18.02.2020 та акт №80 приймання-здавання робіт, на який посилається позивач в позовній заяві, не може вважатися належним та допустимим доказом надання позивачем, як ліцензіаром, відповідачеві, як ліцензіату, невиключної ліцензії на використання зазначеного сорту соняшнику, оскільки такий правочин в матеріалах справи відсутній.
		Крім того, ані рахунок №157 від 18.02.2020, ані акт №80 приймання-здавання робіт від 25.02.2020 на суму 9450,00 грн. не містять посилань на договір, на підставі якого він виставлений відповідачеві.
		Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач заявляє вимогу саме про стягнення заборгованості за договором №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020 з відповідача, як ліцензіата, та, відповідно, позов обґрунтовує порушенням відповідачем-ліцензіатом права інтелектуальної власності позивача на сорти рослин, а судом встановлено, що договір №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020 за своєю правовою природою є договором поставки певного сорту рослин та не є ліцензійним договором у розумінні ст.1109 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять протилежного, суд відмовляє у задоволені позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості із сплати отриманого насіння соняшнику гібриду «Добродій» в сумі 32 400,00 грн., винагороди (роялті) у розмірі 9 450,00 грн. та пені у розмірі 4 642,38 грн. за договором №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020.
		Суд також звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача оплати за поставлене насіння соняшника за договором №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020 в межах правовідносин поставки та купівлі-продажу, якщо позивач вважає, що його права, як постачальника, є порушеними відповідачем, як покупцем, та потребують захисту у судовому порядку.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
		Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
		Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
		Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №922/636/19 від 10 грудня 2019 року.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -    
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" про стягнення заборгованості у розмірі 50 595,38 грн., з яких: основний борг у розмірі 45953,00 грн., та пеня у розмірі 4642,38 грн. - відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу. 
		Повне рішення складено "15" лютого 2021 р.   
		 
		Суддя Т.О. Пономаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...