Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/2796/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2021.
Дата набрання законної сили: 10.02.2021
Номер судового провадження: 61-16575ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                              
		Іменем України
		 
		10 лютого 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 619/2796/19-ц
		провадження № 61-16575св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		          суддів:                Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В., 
		               
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Дергачівська міська рада Дергачівського району Харківської області, третя особа - Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області,    особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 року у складі судді Жорняк О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Котелевець А. В., Яцини В. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області (далі - Дергачівська міська рада), третя особа - Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить будинок АДРЕСА_1 .Заповіту батько не залишив, а він, як син померлого, є єдиним спадкоємцем першої черги. 26 червня 2019 року він звернувся до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області з метою прийняття спадщини, проте нотаріус повідомив йому про те, що строк на прийняття спадщини пропущений ним на 10 днів. Пропуск строку на прийняття спадщини пов`язаний з тим, що він проживає у іншому населеному пункті, часто виїжджав до міста Слов`янська через сімейні обставини. Крім того, йому не було відомо про місцезнаходження оригіналу правовстановлюючого документа на будинок. Свідоцтво про смерть батька він також отримав лише 26 червня 2019 року.
		 
		Посилаючись на викладене, позивач просив визначити йому додатковий строк             (2 місяці), достатній для подання до Дергачівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .
		 
		Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено для ОСОБА_1 додатковий строк для подання до Дергачівської нотаріальної контори Харківської області заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого                  ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в два місяці з дня набрання законної сили цим рішенням.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 , пропустив строк на подачу заяви про прийняття спадщини з поважних причин.
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_2 , яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу.
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком про те, що ОСОБА_2 є двоюрідною племінницею     ОСОБА_3 , тобто спадкоємицею п`ятої черги, тому, враховуючи, що є спадкоємець першої черги, ОСОБА_2 не має права на спадкування.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 рокута постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі                    № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20). Позивачем неправильно визначено суб`єктний склад учасників справи, вказано відповідачем Дергачівську міську раду при наявності інших спадкоємців, які вступили у спадщину, що унеможливило розгляд справи по суті. 
		 
		У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що суд першої інстанції не приймав рішення щодо прав чи обов`язків скаржника, оскільки в неї не виникло жодних прав щодо цієї справи, спадку та майна. Він - син спадкодавця, тобто єдиний, хто мав права та обов`язки щодо спадкового майна. Саме щодо нього і ухвалено рішення. Це рішення не породжувало та не скасовувало жодних прав чи обов`язків ОСОБА_2 . Скаржник є двоюрідною племінницею спадкодавця, а отже, не належить до першої черги спадкування. Вона ніяк не може претендувати на майно, яке залишилося у спадок, при наявності спадкоємця першої черги. ОСОБА_2 не обґрунтувала необхідність відступлення від висновку, бо судом апеляційної інстанції не застосовувалися висновки, зроблені у справі № 645/4220/16-ц. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу. 
		 
		За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. 
		 
		Обставини встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 . 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у м. Дергачі Харківської області.
		 
		На час смерті батька, ОСОБА_1 разом із ним не проживав, адже він із                       23 листопада 2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		На підтвердження своїх доводів щодо поважності пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 надав посадочні документи за напрямком Харків - Слов`янський курорт від 26 лютого та 09 травня 2019 року, та у зворотному напрямку від 02 березня та 13 травня 2019 року.
		 
		Згідно з витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 54584905, 21 грудня         2018 року у Дергачівській державній нотаріальній конторі Харківської області заведено спадкову справу № 265/2018 після смерті ОСОБА_3 , померлого               ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		ОСОБА_2 є двоюрідною племінницею померлого ОСОБА_3 
		 
		21 травня 2020 року ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-412 на Ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та його право власності зареєстровано належним чином, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 209714252.
		 
		Про зазначені обставини у травні 2020 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , направивши їй листа за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що  ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 , тобто спадкоємцем першої черги, пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини. При цьому, оскільки ОСОБА_2 є двоюрідною племінницею ОСОБА_3 , - спадкоємицею п`ятої черги, тому, враховуючи, що є спадкоємець першої черги, ОСОБА_2 не має права на спадкування.
		 
		Верховний Суд не може погодитися з такими висновками судів першої та  апеляційної інстанцій з огляду на таке.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування 
		 
		За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		 
		Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		 
		Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
		 
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої й апеляційної інстанцій).
		 
		Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).
		 
		Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
		 
		Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. 
		 
		Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
		 
		Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. 
		 
		Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.  
		 
		Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
		 
		Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
		 
		Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня          2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 25 березня 2020 року у справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-38046св18), від 30 квітня      2020 року у справі № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18), від 30 вересня     2020 року у справі № 361/1953/18 (провадження № 61-16095св19), від 07 жовтня    2020 року у справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20).
		 
		Отже, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК Українисуду з метою встановлення кола спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, необхідно у тому числі перевіряти наявність заведеної нотаріусом спадкової справи.
		 
		Виходячи з аналізу статті 1251 ЦК Українитериторіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.
		 
		При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково окрім зазначеного перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
		 
		Встановлення вказаних обставин має істотне значення для формування належного суб`єктного складу учасників справи.
		 
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
		 
		Установивши, що після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 , яка не залучена до участі у розгляді цієї справи як відповідач, Верховний Суд дійшов висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, оскільки Дергачівська міська радау цьому випадку як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі. Належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_2 , яка своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 
		 
		З огляду на те, що ОСОБА_1 пред`явив позов до неналежного відповідача - Дергачівської міської ради, висновки суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про задоволення позову, є помилковими. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, зосередившись на правових позиціях Верховного Суду, що стосуються спорів про надання додаткового строку для прийняття спадщини та наявності порушених прав осіб, які не були залучені до участі у справі, не звернув уваги на основний довід апеляційної скарги  ОСОБА_2 про те, що Дергачівська міська рада не є належним відповідачем у спірних правовідносинах.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі                № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
		 
		Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
		 
		При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що 21 грудня 2018 року за заявою саме ОСОБА_2 заведено спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_3 , а отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 хоч і є сином померлого та спадкоємцем першої черги, але пропустив строк для прийняття спадщини,    ОСОБА_2 , станом на день розгляду цієї справи у судах першої та апеляційної інстанції, є єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 , оскільки у встановлений законом строк прийняла спадщину. 
		 
		Висновок про те, що ОСОБА_1 вже отримав свідоцтво про право на спадщину, не є достатньою підставою для апеляційного суду залишати рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на вимоги статті 1301 ЦК України.
		 
		Враховуючи те, що позов у цій справі пред`явлений до неналежного відповідача, а касаційна скарга є обґрунтованою, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Позивач не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належного відповідача.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК Українисудовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Отже, з ОСОБА_1 на користь  ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 200,00 грн та касаційної скарги у розмірі 1 681,60 грн, а всього 2 881,60 грн.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області, третя особа - Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 881,60 грн. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                       О. В. Ступак
		 
		 
		Судді:                                                                                                І. Ю. Гулейков 
		 
		 
		                                                                                                          С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                          Г. І. Усик
		 
		 
		                                                                                                                                    В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...