Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/14683/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2021.
Дата набрання законної сили: 10.02.2021
Номер судового провадження: 51-10300км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		10 лютого 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 754/14683/14-к
		провадження № 5110300км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 8 травня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у кримінальному провадженні щодо 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Синюха Новоархангельського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 8 травня 2018 року
		ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки без конфіскації майна.
		 
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
		 
		Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні. 
		 
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він як голова правління ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір» (надалі ВАТ -«Діалір»), будучи службовою особою, отримав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, поєднавши свої дії з вимаганням неправомірної вигоди, за таких обставин.
		 
		Так, відповідно до наказу від 14 серпня 1994 року № 237 ОСОБА_6 було призначено головою правління ВАТ «Діалір».
		 
		За статутом ВАТ «Діалір», затвердженим загальними зборами акціонерів товариства від 16 вересня 2005 року, виконавчим органом товариства (п. 9.4.1) є правління, яке здійснює керівництво його поточною діяльністю, роботою правління (п. 9.4.7) керує голова правління, який має право відповідно до пп. 3 п. 9.4.7 без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної статутом;
		 
		пп. 6 п. 9.4.7 - розпоряджатися коштами та майном товариства в межах, визначених цим статутом, рішеннями загальних зборів та наглядової ради;
		 
		пп. 8 п. 9.4.7  підписувати довіреності, договори, угоди та інші документи від імені товариства, рішення про укладення, видачу яких прийнято уповноваженим органом товариства, в межах його компетенції відповідно до положень статуту;
		 
		пп. 15 п. 9.4.7  організовувати поточний контроль за оперативною діяльністю товариства.
		 
		Таким чином, ОСОБА_6 був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а тому є службовою особою.
		 
		На початку квітня 2014 року директор ТОВ «Ролд-груп» ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підшукати для зняття відеоролику приміщення.
		 
		У квітні 2014 року ОСОБА_9 знайшов таке приміщення на території ВАТ «Діалір» на вул. Милославській, 58 у м. Києві та звернувся до голови правління цього товариства ОСОБА_6 , якому предявив довіреність від 5 березня 2014 року від директора ТОВ «Ролд-груп» ОСОБА_7 на право представляти інтереси товариства і повідомив про зацікавленість директора в оренді нежитлового приміщення за зазначеною адресою для проведення відеозйомки.
		 
		28 квітня 2014 року в денний час ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні ВАТ «Діалір», отримав від ОСОБА_9 3000 грн як передплату за майбутнім договором оренди приміщення для проведення відеозйомки.
		 
		Надалі, маючи умисел на отримання неправомірної вигоди в сумі 30 000 грн, ОСОБА_6 по телефону предявив ОСОБА_9 вимогу про передачу йому цієї суми готівкою за укладення договору оренди приміщення для проведення відеозйомки, погрожуючи в разі відмови скасувати всі попередні домовленості щодо оренди приміщення та відмовитися підписати договір.
		 
		Про цю вимогу ОСОБА_6 . ОСОБА_9 повідомив директору ТОВ «Ролд-груп» ОСОБА_7 , який, розуміючи, що непідписання договору та непроведення відеозйомки може заподіяти шкоду інтересам товариства, уповноважив  ОСОБА_8 вести подальші перемовин щодо умов укладання договору оренди.
		 
		Приблизно в травні 2014 року ОСОБА_8 прибув до службового кабінету ОСОБА_6 , що на АДРЕСА_2 , де останній підтвердив необхідність сплатити йому 30 000 грн за укладення договору оренди приміщення, відповідно до якого вартість оренди приміщення буде становити 3000 грн.
		 
		13 червня 2014 року приблизно о 13:30 у службовому кабінеті у приміщенні ВАТ «Діалір» ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_8 та підписав і завірив печаткою цього товариства підготовлений останнім відповідно до попередньої домовленості договір оренди нежитлових приміщень, укладений між ВАТ «Діалір» в особі ОСОБА_6 і ТОВ «Ролд-груп» в особі ОСОБА_8 про організацію та проведення спільного заходу  телевізійної зйомки, при цьому вартість оренди становила 3000 грн. Після цього ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 30 000 грн.
		 
		ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого йому службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
		 
		Київський апеляційний суд ухвалою від 15 липня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінив, виклювши з мотивувальної частини вироку посилання як на докази: напротокол про результати контролю за вчинення злочину, відеозаписи негласних слідчих розшукових дій  аудіо-, відеоконтролю особи, проведених стосовно ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, які містяться на інформаційних носіях (флешкартах) з інвентарними номерами 226, 227; протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою, складений у межах кримінального провадження; постанову про визнання речовими доказами від 5 серпня 2014 року інформаційних носіїв (флешкарт з інвентарними номерами 226, 227), у зв`язку з їх недопустимістю.
		 
		У порядку ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) апеляційний суд постановив зазначити в резолютивний частині вироку про застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК (у редакції від 3 квітня 2012 року).
		 
		У решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
		 
		Вимоги та доводи, викладені у касаційній скарзі
		 
		У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. При цьому вказує про те, що рішення є незаконними і необґрунтованими, оскільки судами було неправильно надано правову оцінку обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що суди неповно, однобічно і необ`єктивно дослідили докази та дали їм помилкову оцінку. За його твердженням він нікому, в тому числі й ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,не говорив і жодним чином не натякав про надання неправомірної вигоди та ні в кого її не вимагав. 
		 
		Засуджений посилається на те, що станом на квітень 2014 року ВАТ «Діалір» мало заборгованість по електроенергії на суму приблизно 100 000 грн. Для того щоб погасити цю заборгованість, він на початку травня 2014 року погодився на пропозицію ТОВ «Ролд-груп» здати в оренду на декілька днів приміщення недобудованого опікового центру для проведення зйомки фільму У зв`язку з цим він уклав договір оренди, відповідно до якого отримав орендну плату - готівкові гроші в сумі 30 000 грн, які хотів передати бухгалтеру і касиру, щоб розрахуватися за електроенергію. Гроші він поклав до сейфа і мав намір передати їх касиру, але в цей час до кабінету зайшли працівники міліції, які вилучили гроші.
		 
		На переконання скаржника, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вчинення ним дій передбачених ч. 3 ст. 368 КК, адже готівкові гроші він отримував як орендну плату за договором оренди та хотів передати бухгалтеру і касиру, щоб розрахуватися за електроенергію. Однак не встиг цього зробити.
		 
		Також вказує на те, що між товариствами існувала усна домовленість, підкріплена розпискою за його підписом від 28 квітня 2014 року, про отримання як авансу (завдатку) 3 000 грн за надання ВАТ «Діалір» для ТОВ «Ролд-груп» приміщень опікового центру з метою проведення відеозйомок і про сплату за це ТОВ «Ролд-груп» на користь ВАТ «Діалір» 30 000  36 000,00 грн.
		 
		Як зазначає скаржник, представники ТОВ «Ролд-груп» не заперечували та не ставили під сумнів ні факт укладення усної угоди (правочину), ні факт отримання грошових коштів за цією угодою між «ВАТ «Діалір» та ТОВ «Ролд-груп» саме ним ( ОСОБА_6 ) Зазначене підтверджується фактом отримання ним 28 квітня 2014 року авансу (завдатку) в сумі 3 000 грн від представника ТОВ «Ролд-груп».
		 
		На думку засудженого, висновок суду першої інстанції про те, що факт отримання ним неправомірної вигоди в сумі 30 000 грн за надання в оренду приміщень підтверджується тим, що він безпосередньо прийняв ці гроші готівкою, а не запропонував ОСОБА_8 внести їх в касу підприємства, є помилковим та спростовується матеріалами справи, положеннями чинного законодавства України і статуту ВАТ «Діалір», оскільки згідно з положеннями статуту голова правління має право розпоряджатися коштами та майном товариства в межах, визначених цим пунктом, рішеннями загальних зборів та наглядової ради (пп. 6 п. 9.4.7), підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства (пп. 8 п. 9.4.7), проводити переговори від імені товариства (пп. 14 п. 9.4.7), здійснювати інші функції, які необхідні для забезпечення нормальної роботи товариства (пп. 16 п. 9.4.7).
		 
		 
		Як зазначає скаржник, відповідність/невідповідність укладеної усної угоди між ВАТ «Діалір» і ТОВ «Ролд-груп» вимогам цивільного та/або господарського законодавства не може бути підставою для кваліфікації таких дій як злочинних, адже і він, і представники ТОВ «Ролд-груп» діяли з метою настання реальних цивільно-правових наслідків, а твердження про те, що він нібито пропонував ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазначити в договорі суму в розмірі 3000 грн, а решту не оформлювати і передати готівкою особисто йому, не підтверджуються належними та прямими доказами.
		 
		Крім того, звертає увагу суду на те, що текст договору, де було зазначено суму за оренду приміщень у розмірі 3000 грн, виготовляли представники ТОВ «Ролд-груп», а не він. Тобто суму в договорі в розмірі 3000 грн, а не у розмірі 30 000  36 000 грн було зазначено саме представниками цього товариства. 
		 
		Також, як вказує ОСОБА_6 , ОСОБА_8 дістав гроші в сумі 30 000 грн та активно наполягав їх прийняти, хоча засуджений казав, що стосовно них будуть вирішувати питання пізніше і не хотів їх приймати.
		 
		ОСОБА_6 посилається на те, що у його діях відсутній умисел і корисливий мотив, а заборгованість за електроенергію, яка станом на червень 2014 року становила близько 100 000 грн  150 000 грн, була підтверджена довідкою ПАТ «Київенерго», а також показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які працювали бухгалтерами у ВАТ «Діалір». 
		 
		Засуджений звертає увагу суду на те, що показання ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 містять різні, а подекуди суперечливі відомості щодо обставин кримінального правопорушення, що дає підстави сумніватися у їх правдивості та прийнятності.
		 
		Також вказує, що твердження про пропонування ним ОСОБА_12 та  ОСОБА_8 зазначити суму в розмірі 3000 грн, а решту не оформлювати і передати йому готівкою не підтверджуються належними та прямими доказами.
		 
		Скаржник вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що він нібито погрожував представникам ТОВ «Ролд-груп» не повернути 3000 грн передплати (завдатку) і не надати приміщення для відеозйомок у разі непідписання договору та несплати решти 30 000 грн,як на вимагання неправомірної вигоди, оскільки вказані обставини не відповідають дійсності.
		 
		Так, засуджений вказує про існування суперечностей між поясненнями  ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , відповідно до яких спочатку питанням оренди займався ОСОБА_9 , а потім  ОСОБА_8 , а директор ТОВ «Ролд-груп» ОСОБА_7 лише в телефонному режимі погоджував вартість оренди. Протеостанній у своїх показаннях зазначив, що спочатку особисто займався питанням оренди, а згодом передав це питання у відання ОСОБА_8 . При цьому у своїх показаннях ОСОБА_7 взагалі не згадує ОСОБА_9 , хоча у вироку показання останнього фігурують як один з основних доказів.
		 
		Крім цього, засуджений зазначив, що після визнання апеляційним судом частини доказів недопустимими інших доказів у сукупності було недостатньо для однозначного та безсумнівного висновку про вчинення ним предявленого кримінального правопорушення. 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
		 
		Засуджений та його захисники не прибули в судове засідання, подали клопотання про касаційних розгляд за їх відсутності та підтримали доводи касаційної скарги.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та засудженого, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
		 
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		 
		За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
		 
		У касаційній скарзі засуджений заперечує повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як перевірки цих питань з урахуванням положень ст. 433 КПК до повноважень Верховного Суду законом не віднесено. 
		 
		Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого  ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
		 
		Зокрема, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості засудженого у пред`явленому обвинуваченні, суд послався:
		 
		· на показання ОСОБА_6 , що погодився на пропозицію здати в оренду на декілька днів приміщення недобудованого опікового центру для проведення зйомки фільму, у зв`язку з чим уклав договір оренди, відповідно до якого отримав орендну плату  готівкові гроші в сумі 30 000 грн, які хотів передати бухгалтеру і касиру, щоб погасити заборгованість за електроенергію;
		· показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які вказали, що орендна плата вносилась в касу, такого щоб її отримував ОСОБА_6 і здавав в касу не було та те, що вони знали, що в день, коли відбувались зазначені події, мали прийти клієнти з приводу оренди приміщення і внести кошти, але розміру суми вони не знали;
		· показання свідка ОСОБА_13 , який вказав, про його залучення як понятого під час вилучення грошей у ОСОБА_6 , які, як і руки засудженого, під час світіння ультрафіолетовою лампою випромінювали зелене світло;
		 
		· показання свідка ОСОБА_7 ? директора ТОВ «Ролд-груп», який через ОСОБА_8 передавав ОСОБА_6 аванс у сумі 3000 грн за оренду приміщення і якому засуджений зателефонував та повідомив, що потрібно підписати договір оренди, однак у договорі має бути вказана сума оренди 3000 грн, а 33000 грн будуть передані неофіційно в руки ОСОБА_6 , у зв`язку з тим ОСОБА_7 за домовленістю з ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів із повідомленням про те, що ОСОБА_6 вимагає хабар;
		· показання свідка ОСОБА_9 , який працював організатором у підприємстві «Ролд-груп» та домовлявся із ОСОБА_6 про проведення відеозйомки на території опікового центру, орендна плата за яку становитиме 36 000 грн, і про те, що в договорі буде зазначено її розмір у сумі 3000 грн, а залишок коштів буде передано в руки ОСОБА_6 без оформлення;
		· показання свідка ОСОБА_8 , який вказав, що працює помічником режисера в ТОВ «Ролд-груп». ОСОБА_9 познайомив його із ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_9 поїхав у відрядження, він направився до опікового центру, де зустрівся із ОСОБА_6 той підтвердив, що готовий здати в оренду приміщення за 36 000 грн, при цьому запропонував у договорі зазначити розмір орендної плати в сумі 3000 грн, яку він вже отримав передоплату, а решту 33 000 грн він забажав отримати готівкою. Такі умови свідку не сподобались, за витрачені гроші йому потрібно було звітуватися, тому сказав, що подумає. Про цю ситуацію він доповів директору, який сказав вирішувати самому, як бути, йому терміново потрібно приміщення для зйомки ролика. ОСОБА_6 свідку неодноразово телефонував і говорив принести гроші в сумі 33 000 грн за оренду, погрожуючи в разі відмови не повернути 3000 грн, які отримав як передоплату, і не надати приміщення в оренду для проведення відеозйомки. Потім свідок звернувся до прокуратури Подільського району м. Києва із заявою про вимагання ОСОБА_6 у нього неправомірної вигоди. Пізніше працівниками правоохоронних органів у присутності понятих були оглянуті та помічені принесені ним гроші в сумі 30 000 грн та повернуті йому. Надалі під наглядом працівників поліції і понятих він прибув до опікового центру, зайшов до кабінету ОСОБА_6 та поклав йому на стіл 30 000 грн, які засуджений поклав до сейфа. Коли свідок вийшов з кабінету, туди зайшли працівники поліції;
		· показання свідка ОСОБА_14 , яка вказала, що працювала у ВАТ «Діалір» бухгалтером і що травневими святами 2014 року до ОСОБА_6 приходив чоловік, який домовився про оренду приміщень. Потім цей чоловік прийшов до неї, сказав, що хоче орендувати недобудовані приміщення для зйомки фільму на три дні по вісім годин на день, що голова правління дав на це згоду. Чоловік 
		 
		назвав суму орендної плати ? приблизно 30000 ? 36 000 грн, сказав, що сплатить двома частинами, попросив зразок договору оренди, який вона надала. Також він узяв номер розрахункового рахунку товариства щоб перерахувати гроші за оренду, і пішов, більше вона його не бачила. Договір оренди і гроші відповідно до цього договору до бухгалтерії не надходили. Орендну плату орендарі завжди перераховували на рахунок товариства або вносили до каси. Свідком випадків, коли голова правління на руки отримував плату за оренду, вона не була;
		· протокол огляду від 12 червня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_8 як представник за дорученням ТОВ «Ролд-груп», у присутності понятих з метою викриття протиправної діяльності добровільно видав для огляду гроші в сумі 30 000 грн, які планував передати службовій особі ВАТ «Діалір». У протоколі вказані номінал, серія і номер зазначених грошових купюр, а також долучено до нього їх ксерокопії;
		· протокол огляду місця події від 13 червня 2016 року, згідно з яким у приміщенні опікового центру, в кабінеті голови правління ВАТ «Діалір», на столі виявлено та вилучено паперовий конверт білого кольору, який під дією ультрафіолетового освітлення випромінює світло-зелений колір, також вилучено змиви з рук ОСОБА_6 , які під дією ультрафіолетового освітлення випромінювали світло-зеленим кольором, із сейфа вилучено гроші в сумі 30 000 грн, номінал, серії і номери яких співпадали з тими, що були надані для огляду ОСОБА_8 12 червня 2014 року;
		· висновок судово-хімічної експертизи, у якому вказано, що на частині вилучених у кабінеті голови правління ВАТ «Діалір» грошових купюр, на серветках із волокнистого матеріалу, якими було зроблено змиви з рук ОСОБА_6 , на конверті виявлено сліди спеціальної хімічної речовини, яка однакова за фізико-хімічними властивостями зі спеціальною хімічною речовиною, наданою як зразок для порівняння на ватному диску;
		· договір, підписаний головою правління ВАТ «Діалір» ОСОБА_6 та завірений печаткою вказаного підприємства, без номера і дати, це товариство в особі голови правління ОСОБА_6 уклало з ТОВ «Ролд-груп» в особі представника ОСОБА_8 . Відповідно до договору в період з 09:00 16 червня по 18 червня 2014 року проводиться спільний захід  телевізійна зйомка на території ВАТ «Діалір», за що ТОВ «Ролд-груп» зобов`язується сплатити на рахунок ВАТ «Діалір» 3000 грн;
		· розписку ОСОБА_6 від 28 квітня 2014 року, згідно з якою останній отримав від ОСОБА_9 3000 грн як аванс за використання площі для зйомки кінофільму.
		 
		 
		Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за вказаною апеляційною скаргою, визнав недопустимими протокол про результати контролю за вчиненням злочину, відеозаписи негласних слідчих розшукових дій  аудіо-, відеоконтролю особи, проведених стосовно ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, які містяться на інформаційних носіях (флешкартах) з інвентарними номерами 226, 227; протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою, складений у межах кримінального провадження; постанову про визнання речовими доказами інформаційних носіїв (флешкарт з інвентарними номерами 226, 227) від 5 серпня 2014 року та виключив їх з мотивувальної частини вироку, залишивши вирок без змін, оскільки зібрані докази з точки зору достатності та взаємозв`язку у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, поза розумним сумнівом та не впливають на законність і обґрунтованість вироку місцевого суду.
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд не встановив підстав, передбачених ст. 404 КПК, для повторного дослідження всіх доказів. За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, а тому застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів.
		 
		Доводи засудженого про те, що після отримання коштів він викликав касира, однак не встиг їх передати, оскільки зайшли працівники поліції, не підтверджуються ні показаннями свідків, ні наданими у справі доказами.
		 
		Посилання сторони захисту на те, що між товариствами існувала усна домовленість про сплату 3000036000 грн, не спростовують передачі 3000 грн згідно з договором оренди, а решти коштів особисто ОСОБА_6 .
		 
		Доводи у касаційній скарзі про відсутність у діях ОСОБА_6 такоїкваліфікуючої ознаки, яквимагання неправомірної вигоди, є безпідставними.
		 
		Так, судами враховано, що відповідно до примітки 5 до ст. 354 КК у статтях 354, 368, 368-3і 368-4цього Кодексу під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		 
		 
		Апеляційний суд врахувавпоказання свідка ОСОБА_8 , який до вказаних подій не знав ОСОБА_6 та в якого відсутні підстави для обмовлення останнього. Проте що після того як було досягнуто домовленості про оренду приміщень, засуджений йому неодноразово телефонував на мобільний телефон і вимагав принести гроші в сумі 33 000 грн, погрожуючи в разі відмови не повернути аванс у сумі 3000 грн та не надати в оренду приміщення. Вказані обставини підтверджені даними, які викладені у заяві ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення, а також показаннями свідка ОСОБА_7 . Крім того, колегія суддів врахувала, що ОСОБА_6 , будучи головою правління ВАТ «Діалір», використовуючи своє службове становище, мав реальну можливість виконати погрози, про які повідомляв.
		 
		Також апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 не було отримано неправомірної вигоди, а він отримав кошти за договором оренди з метою сплатити заборгованість за електроенергію, є безпідставними та спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинений злочин.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками про отримання ОСОБА_6 саме неправомірної вигоди в сумі 30 000 грн за надання в оренду приміщень, тобто за вчинення дій, які він як службова особа міг вчинити. Про це свідчить той факт, що ОСОБА_6 підписав договір без номера, дати і підпису іншої сторони, у якому зазначено розмір оренди в сумі 3000 грн, а не 36 000 грн, і те, що він прийняв безпосередньо готівкою гроші, а не запропонував ОСОБА_8 внести їх в касу підприємства, чому ніщо не заважало. Відповідно до показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 ? працівників ВАТ «Діалір» орендна плата вносилась у касу, випадків отримання грошових коштів за оренду приміщення ОСОБА_6 і подальшого внесення в касу не було. Отже, такі дії  ОСОБА_6 , як отримання коштів готівкою, суми яких не зазначенов договорі оренди, свідчать саме про отримання неправомірної вигоди останнім, і в цій частині колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Доводи сторони захисту з приводу провокації злочину Суд вважає необґрунтованими, оскільки підбурювання має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. У матеріалах справи немає таких відомостей, і в касаційних скаргах сторони захисту таких конкретних обставин не наведено. Даних про те, що  ОСОБА_8 перебував у будь-якій залежності від працівників поліції,судами не встановлено.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам зазначеної норми КПК, та погоджується з наведеними у ній висновками про законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
		 
		Інші доводи сторони захисту, що стосуються переоцінки фактичних обставин та достовірності доказів, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК.
		 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би вели до безумовного скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає.
		 
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд 
		 
		ухвалив: 
		 
		Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 8 травня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого  ОСОБА_6  без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...