Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/20070/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.02.2021
Номер судового провадження: 51-5723км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019030010004213

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		11 лютого 2021 року
		м. Київ
		Справа № 161/20070/19
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/802/218/20
		Провадження № 51  5723 км 20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		неповнолітнього  ОСОБА_6 в режимі відеоконференції, 
		його захисника   адвоката ОСОБА_7 
		та його законного представника ОСОБА_8 в режимі відеоконференції, 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010004213 від 
		05 листопада 2019 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька Волинської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		за ст. 185 ч. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України,
		за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року щодо ОСОБА_6 . 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 
		2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 1, ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України. 
		На підставі ст. 105 ч. 1 КК України неповнолітнього ОСОБА_6 звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених ст. 105 ч. 2 п. 3 КК України, у виді передачі його під нагляд матері  
		ОСОБА_8 тривалістю 1 рік. 
		Прийнято рішення щодо речових доказів. 
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин. 
		Так, 04 листопада 2019 року у період часу з 17 години 38 хвилин по 19 годину 
		26 хвилин ОСОБА_6 в приміщенні супермаркету «Спар» за адресою: 
		м. Луцьк, вул. Конякіна, 7а, шляхом вільного доступу з торгових полиць викрав коньяк марки «Коблево» та бурбон марки «Evan Williams», заподіявши ТОВ «АРГО-Р» матеріальну шкоду на загальну суму 829 гривень 60 копійок. 
		Крім того, 05 листопада 2019 року приблизно о 13 годині 25 хвилин 
		ОСОБА_6 за аналогічних обставин намагався повторно таємно викрасти дві пляшки коньяку марки «Жан Жак», загальною вартістю 239 гривень 30 копійок, сховав їх під куртку з метою безперешкодного виносу за межі супермаркету, чим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками супермаркету. 
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10  без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370, 419 КПК України не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність вироку. Указує на те, що неповнолітній ОСОБА_6 вчинив два кримінальні правопорушення, що виключає можливість звільнення його від покарання на підстав ст. 105 КК України, а також така поведінка свідчить про системний характер вчинення кримінальних правопорушень і відсутність в діях неповнолітнього щирого каяття та бездоганної поведінки. 
		Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.
		Захисник неповнолітнього ОСОБА_6 -  адвокат ОСОБА_7 , неповнолітній ОСОБА_6 та його законний представник ОСОБА_8 у судовому засіданні вважали касаційну скаргу прокурора необґрунтованою і просили залишити її без задоволення. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 1, ст. 15 ч. 2, 
		ст. 185 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
		Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення  підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Статтею 105 ч. 1 КК України (в редакції Закону, яка діяла на час ухвалення вироку) передбачено, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
		У кожному випадку вирішення питання про відповідальність неповнолітнього за злочин невеликої або середньої тяжкості необхідно обговорювати можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання. 
		Даний вид звільнення від покарання є найсуттєвішим проявом гуманізму: звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру може застосовуватись лише до неповнолітніх при наявності певної підстави та умов. Підставою застосування ст. 105 КК України є висновок суду про те, що неповнолітній для досягнення мети виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень на момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання. Умовами застосування зазначеної норми є: вчинення неповнолітнім злочину невеликої або середньої тяжкості; щире розкаяння у вчиненому та бездоганна поведінка на момент ухвалення вироку, які свідчать, що неповнолітній не потребує застосування покарання для досягнення мети виправлення.
		Як убачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 
		04 та 05 листопада 2019 року вчинив два аналогічні кримінальні правопорушення, які утворюють повторність. Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч. 1 КК України, є злочином невеликої тяжкості, а кримінальне правопорушення, передбачене ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України,  злочином середньої тяжкості. 
		Стаття 105 КК України не містить заборони до застосування інституту звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру в разі вчинення неповнолітнім двох аналогічних кримінальних правопорушень невеликої або середньої тяжкості, які утворюють повторність. 
		У судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_6 визнав свою вину повністю та надав суду детальні показання про обставини вчинення кримінальних правопорушень.
		Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування завданих збитків. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Врахувавши зазначені обставини та дані про особу неповнолітнього 
		ОСОБА_6 , суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість його звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері, зауваживши, що саме такий вид примусового заходу виховного характеру сприятиме виправленню неповнолітнього ОСОБА_6 і буде більш дієвим та ефективним способом впливу на нього і він на даний час не потребує застосування покарання. 
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10  на вирок місцевого суду, належним чином перевірив доводи про незаконність звільнення 
		неповнолітнього ОСОБА_6 від покарання на підставі ст. 105 ч. 1 КК України, які аналогічні доводам касаційної скарги прокурора, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Волинського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...