Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/9966/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2021. Зареєстровано: 16.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.05.2021 (частково)
Результат оскарження 27.10.2021 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: змінено рішення апеляційної інстанції
Номер судового провадження: 2/490/2122/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		н\п 2/490/2122/2020          Справа № 490/9966/19
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва
		__________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 лютого 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
		 
		головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Дудник Г.С..
		без участі представників сторін, -
		 
		розглянувши у відкротуму судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1" про простування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		19 листопада 2019 року ОСОБА_1 в особі своїх представників адвокатів Войченка С.В. та Кучеренко О.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", ОСОБА_2 , в якій просив:
		1. визнати інформацію, поширену ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на веб сайті https://1plus1.ua , тобто у вільному доступі, проекту під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , а саме:
		"Ч1- Приходять відповідні е-е зелені чоловічки.Озброєні. І захоплюють , е-е, будь-який об`єкт: ринок, ресторан, як про що ми говорим.
		Ч2- стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк - кримінальний авторитет з няшним прізвищем " ІНФОРМАЦІЯ_3 "4 за паспортом - ОСОБА_1 .
		Відповідач 2 ( ОСОБА_2 ) - ІНФОРМАЦІЯ_3 - це ... такий персонаж кримінального спрямування, і це, як кажуть, не відбитий відморозок, як його хочуть від... змалювати дехто. Тобто, е-е це такий кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6.
		Ч2 - Донесли пошепки і ОСОБА_3 : їхній спір за майно також керується 
		ОСОБА_1 Ч4 - кримінал рулить, так.
		Відповідач 2 - в нього досить потужна, можна казати, його фракція в міськраді, Опоблока, його подільник ОСОБА_6 - це голова фракції Опозиційного блока в Миколаївській міськраді.
		Ч2 - ОСОБА_5 згадує, що рейдерський напад на його клієнта набув такого розголосу, що рятувати Миколаїв взявся сам ОСОБА_4 .
		Ч1 - До на приїхав, е-е, Генеральний прокурор ОСОБА_4 , я був на прийомі в Генерального прокурора, е-е, ОСОБА_4 з потерпілим.
		Ч2 - Тоді ОСОБА_5 і його колеги видихають: бравий прокурор саджає ОСОБА_1 і Ко за грати.
		Ч5 - Будемо розбиратися незалежно від кольорів партійних, бо на жаль там ... не одна партія на гачку.
		Ч2 - але не мине й року, той самий ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 не лише виходить на волю, а й заявляється на спортивний турнір, який патронує ОСОБА_7 - губернатор, призначений ОСОБА_8 .
		Ч1 - Генеральний прокурор говорив, що про те що цей кримінал не буде в нашому місті, і так далі, так далі. Потім... а також... все спустилось на гальмах, справи розвалилися, є такі феєричні затримання, і потім феєричні, то єсть, звісно, відпускання цих осіб іменно" ;
		2. зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1" спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1. у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом розміщення спростування в проекті "Українські сенсації" на власному веб-сайті https://1plus1.ua з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду;
		3. визнати інформацію , поширену ОСОБА_2 , у проекті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( ІНФОРМАЦІЯ_2) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме : "- ІНФОРМАЦІЯ_3 ( за контекстом ОСОБА_1 ) це такий персонаж кримінального спрямування , і це, як кажуть не відбитий відморозок, як його хочуть від.. змалювати дехто.Тобто , е-е це такий кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6."; "-В нього за контекстом ОСОБА_1 ) досить потужна , можна сказати, його фракція в міськраді, Опоблока ... його подільник ОСОБА_6 - це голова фракції Опозиційного блока в Миколаївській міськраді.."- недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1. ;
		4. зобов`язати ОСОБА_2. спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1. у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили , шляхом спростування в проекті "Українські сенсації", що розміщується на веб-сайті https://1plus1.ua з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду;
		5. стягнути солідарно з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та ОСОБА_2. на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 гривня;
		6. стягнути з відповідачів судові витрати в солідарному порядку.
		В обгрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 ТРК "Студія "1+1" було поширено недостовірну інформацію про позивача, а саме окремо виділено позивачем : " Ч2- стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у миколаєві або пошепки, або ніяк - кримінальний авторитет з няшним прізвищем " ІНФОРМАЦІЯ_3 "4 за паспортом -  ОСОБА_1 .
		Відповідач 2 ( ОСОБА_2 ) - ІНФОРМАЦІЯ_3 - це ... такий персонаж кримінального спрямування, і це, як кажуть, не відбитий відморозок, як його хочуть від... змалювати дехто. Тобто, е-е це такий кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6.
		Ч2 - Донесли пошепки і ОСОБА_3 : їхній спір за майно також керується 
		ОСОБА_1 Ч4 - кримінал рулить, так.
		Відповідач 2 - в нього досить потужна, можна казати, його фракція в міськраді, Опоблока , його подільник ОСОБА_6 - це голова фракції Опозиційного блока в миколаївській міськраді." - шляхом розміщення на власному веб-сайті проекту "ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2), доступ до якого є вільним в мережі інтернет, виходячи із загального поняття засобів масової інформації. Поширення вказаної недостовірної інформації відповідачами відносно позивача не залишилося не поміченим, адже інші засоби масової інформації розповсюдили цю «сенсаційну новину" та довели її до широкого кола читачів.
		Так, вказана інформація не відповідає дійсності, співвідповідачами також було порушено положення ч.4 ст. 296 ЦК України, тобто право на використання імені та презумцію невинуватості, що завдало шкоди честі, гідності та ділової репутації позивача.
		Так, співвідповідачі у вказаному прроекті "Українські сенсації" стверджують, що позивач є "кримінальним авторитетом", "кримінальним шахматістом", "персонажем кримінального спрямування", але вказана інформація не відповідає дійсності.
		Так в національному закондавстів України взагалі відсутні терміни "кримінальний авторитет", "кримінальний шахматіст", "персонаж кримінального спрямування" - що підтверджується розділом " термінологія законодавства " офіційного веб-порталу https://zakon.rada.gov.ua.
		Оскільки встановити змістовну суть цих словосполучень в цілому неможливо, вважають за доцільне " розібрати" їх по окремим словам. 
		Відповідно до академичного тлумачного словника української мови, "кримінальний" - те саме, що "ОСОБА_9" - який учинив злочин проти життя та майна; "авторитет" - особа, яка користується впливом, повагою, заслуговує повного довір`я. ІНФОРМАЦІЯ_6 - особа, яка грає у шахи (Вікіпедія).
		Якщо узагальнити викладене, на думку позивача, то ОСОБА_1 є начебто особою, яка має повагу та вплив та якось пов`язана із вчиненням злочинів, та з якимось кримінальними угрупуваннями. Виходячи зі змісту викладених вище пояснень виразів, використаних співвідповідачами відносно позивача, беззаперечно, як стверджується у позові, що вони не мають жодного відношення до позивача, та ніяк не пов`язані з його діяльністю. Тобто співвідповідачі використовують свої наклепні вирази щодо позивача не у загальноприйнятному лексичному значенні, що викликає у строннього спостерігача непорозуміння та призводить до неправильного тлумачення сказаного, що в свою чергу складає хибне уявлення широкої громадськості про позиваач.
		Таким чином, слід вважати, що зазначені словосполучення в контексті проекту "Українські сенсації" були використані в такій формі, що спонукали стороннього спостерігача вважати, що ОСОБА_1 ( порушено положення ч.4 ст. 296 ЦК України) є впливовою особою, пов`язаною з особами, які можуть вчиняти злочини, чи взагалі міг сам вчинити якійсь злочин, в той час як жодна особа не вважається винною, доки її винуватість не буде встановлена вироком суду. 
		А відтак співвідповідачами, які вийшли за межі інформаційного повідомлення громадськості та визначили напреред оцінку фактів замість судового органу відносно ОСОБА_1. , безумовно було порушено не лише право на використання імені ОСОБА_1. , а і допущено порушення принципу презумпції невинуватості, що є неприпустим у відповідності до ст. 62 Конституції України , норм КПК України, міжнародного законодавства, та порушено право на справедливий суд. 
		В обгрунтування своєї позиції щодо порушення відповідачами принципу презумпції невинуватості також посилаються на численну практику Європейського сууд з прав людини: рішення "Хужин та інші проти Росії", "Грабчук проти України", "Шагін проти України", "Альне де Рібемон проти Франції" ,"Бьомер проти Німеччини", "Дактарас проти Литви". "Ісмоїлов та інші проти Росії", "Редакція газети "Правое дело" і Штекель проти України", тощо.
		Отже, подібіні висловлювання відповідачів є нічим іншим, як умисном та протиправним приниженням честі та гідності, ділової репутації позивача та неправомірним використанням імені фізичної особи позивача .
		Зокрема, висловлювання відповідачів про нібито факт причетності позивача до "кримінальних авторитетів" є неприпустимим та таким, що не лише порушує право на справедливий суд, а завдає непоправної шкоди немайновим правам - право на використання імені, а відтак честі та гідності позивача.Опубліковані відомості про позивача мають сильно негативне забарвлення, та не грунутуються на жодних фактичних даних, є надмірними, дискредитаційними , образливими та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацю. Вищевикладена інформація є недостовірною, не має статус офіційної, не підтверджена доказами, в тому числи обвинувальним рішенням суду.
		Така інформація спотворила та принизила оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів його добропорядність як бізнесмена, породила сумніви щодо дотримання ним моральних та правових норм, створює негативний образ та вводить в оману читачів проекту "Українські сенсації" - що порушило недоторканість його честі та гідності, його ділової репутації.
		В той час як позивач є особистістю з активною та цілеспрямованою життєвою позицією, особою, яка наполегливо йде вперед до мети, поважає та цінує духовні та емоційнй якості оточуючих. ОСОБА_1 є сімейною людиною, турботливим батьком, який повсякчас своїм прикладом являється взірцем для наслідування дітей. Є людиною з надзвичайно активною громадською позицією.
		ОСОБА_1 вже багато років робить вагомий внесок у розвиток кінного спорту в м.Миколаєві та Миколаївській області, підтримує дитячі спортивні школи та факультет фізичного виховання і спорту ЧНУ ім.Петра Могили, надає підтримку Міжнародному благодійному фонду "Життя-2016", одним з засновником якого є його дружина.
		Отже поширена відповідачами інформація не тільки опорочила честь та гідність позивача в очах суспільства, друзів, колег, сім`ї, а й завдала шкоди діловій репутації позивача, оскільки позивач не лише громадський діяч та сім`янин, а ще й бізнесмен.
		Відповідно до п.18 Пленумум ВСУ № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи " - обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте і позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
		Для з`ясування, чи є оспорювана інформація оціночним судженням чи фактичним твердженням, за заявою адвоката Войченка С.В. Київським експертно-дослідним центром було проведено експертне семантико-текстуальне дослідження. Відповідно до висновку якого № 14840 від 30.10.2019 року встановлено, що наведені висловлювання у тексті сюжету "ІНФОРМАЦІЯ_4 " є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інфрмація, яка в них міститься передбачає можливість верифікції, тобто оцінку істинності наведених відомостей і викладена у формі фактичних тверджень. Як випливає з загального змісту сюжету, його стилістичних особливостей, значень лексичних єдностей, за допомогою яких характеризується особистість ОСОБА_1 , та його дії, можна стверджувати, що у загальному контексті висловлювань ці словосполучення та фразові єдності мають виражену негативну конотацію, тобто є носіями негативної інформації , а зміст фрагментів текстового матеріалу полягає у змалюванні негативного оброазу ОСОБА_1. в якості кримінального авторитету, який у своїй діяльнсооі нехтує нормами етики та моралі, та навіть використовує незаконні шляхи. Звичайно, такий негативний образ громадянина суперечить загальноприйнятним нормам моралі і поведінки, а отже є інформацією негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 .
		Таким чином, вважають, що поширена відповідачами інформація порушує особисті немайнові права та завдає шкоди честі, гідності та ділової репутації позивача, створює негативний образ та вводить в оману всіх, хто ознайомився з проектом "Українські сенсації", створюючи враження, що саме позивач ОСОБА_1 начебто є "кримінальним авторитетом". 
		Також зазначають, що через спосіб розповсюдження спростування повинно здійснюватися таким самим чином, як воно було здійснено. 
		Також, виходячи із способу поширення відповідачами недостовірної інформації про позивача на загальновідомому та вільно доступному веб-сайті, викладення такої інформації у стверджувальній формі, наявністю умислу опорочити позивача перед громадськістю та суспільством , що протирічить дійсній сутністі діяльності засобів масової інформації в демократичному та цивілізованому суспільстві, беручи до уваги, що недостовірна інформація стосувалася позивача та завдала шкоди його честі, гідності та ділової репутації - вважають за розумним та справедливим присудження позивачу моральної шкоди в розмірі одна гривня.
		Просить задовольнити позов з підстав, визначених ст. .3, 8, 68 Конституції України, ч.1 ст.210, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 270, ч.1,2 ст. 297 , ч.1 ст. 299 ЦК України, ЗУ "Про інформацію", практикою ЄСПЛ. 
		 
		Ухвалою судді від 24.12.2019 прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1", ОСОБА_2 про простування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. 
		 
		05 лютого 2020 року надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", в якому відповідач вважає позовні вимоги до ТОВ "ТРК "Студія 1+1" необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 
		Так, не доведений факт поширення ТОВ "ТРК "Студія 1+1" оспорюваної інформації, відсутні докази належні існування передачі. 
		Так, проект "Українські сенсації" є передачею у розумінні ЗУ "Про телебачення та радіомовлення" і єдиним належним доказом існування і розповсюдження цієї передачі є її запис у незмінній формі, який зберігається у телерадіоорганізації протягом 14 днів від дня її розповсюдження на підставі ч.4 ст. 48 зазначеного закону. 
		Відповідних скарги до ТОВ "ТРК "Студія 1+1" протягом 14 днів з моменту гіпотетичного моменту поширення сюжету в ефірі , жодних звернень до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення - з цього питанння від позивача не надходило. Проте з урахуванням ст. 76 ЦПК України факт існування та поширення цієї передачі можна було б підтвердити або записом поширеної в ефірі передачі у повній та незмінінй формі від телерадіоорганізації, або записом Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.
		Відсутність автентичного копії запису фрагменту відеосюжету є самостійною підставою для залишення позову без задоволення. 
		Відсутні і належні докази поширення інформації в мережі інтернет - адже позивач зазначає про поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, на підтвердження чого надає експертний висновок щодо аналізу інформації з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_7 - але до вказаного сайту відповідач не має жодного відношення і не є власником вказаного сайту. 
		Надані позивачем висновки лінгвістичного та комп`ютерно-технічного дослідження не можуть виступати належними доказами у вказаній справі.
		По-перше, досліджувався не власний сайт ТОВ ТРК "Студія1+1", а невідомий сайт ІНФОРМАЦІЯ_7, що не має відношення до заявлених позовних вимог до відповідача.
		Висновок лінгвістичної експертизи виходить за межі повноважень експерта, оскільки питання чи є певні висловлювання оціночними судженнями повинно вирішуватися виключно судом з урахуванням усіх доказів по справі та надання ним оцінки у сукупності. 
		Також зазначають, що гіпотетично поширена інформація не дає підстав для судового захисту та не стосується позивача. Так, у жодній із фраз, зазначених у позовній заяві, не зазначено про ОСОБА_1 : фрази за змістом або носять безособові судження , або про просто ОСОБА_1 , однак невідомо якого саме, а інші взагалі ніяким чином позивача не стосуються. Так, з 12 фраз, спростування яких вимагає позивач, лише у 4 зустрічається прізвище ОСОБА_1 , однак відстуні достатні дані для ідентифікації відношення саме до позивача. 
		Щодо твердження позивача про порушення принципу презумпції невинуватості, незаконне використання імені фізичної особи - то очевидно, що фрази, в яких все ж таки зустрічається прізвище ОСОБА_1 , є оціночними судженнями. Навіть в самому позові позивач зазначає, що "встановити змістовну суть цих словосполучень в цілому неможливо".
		В обгрунтування своєї позиції посилаються на висновки, викладені у рішеннях ЄСПЛ у справах "Тушалп проти Туреччини", "Бодрожич та Вуїїн проти Сербії", "Соколовські проти Польщі", "Лінгенс проти Австрії" "Українська прес-група проти України " тощо. 
		Наведені у позові цитати, в яких згадується прізвище ОСОБА_1 , узгоджується зі стандартами журналістської діяльності та практикою ЄСПЛ: у цих фразах відсутні вказівки на конкретний склад злочину, звинувачення у якому давало б підстави для судового захисту, містяться посилання на невизначене джерело ( як-то донесли пошепки). Інші містять оцінку діяльності прокуратури, а не позивача, відносно якого в ЗМІ дійсно до того неодноразово поширювалася інформація про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А фактичне тверження про відвідання позивачем спортивного турніру після зміни йому запобіжного заходу та зняття обмежень у вільному пересуванні - не порушує його права та не може вимагати спростування. 
		Отже висновок позивача про поушення презумпції невинуватості базується на його суб`єктивному тлумаченні і роз`яснення цих фраз є його припущенням. 
		Не може бути прйнято і до уваги посилання позивача на ч.4 ст. 296 ЦК України щодо використання імені фізичної особи - оскільки не має відношення до справи, адже у поширених твердженнях взагалі не згадуються склади кримінальних або адімністративних правопорушень.
		Оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення у сукупності чотирьох обставин :1) факт поширення інформації відповідачем; 2) поширена інформація однозначно стосується позивача; 3) поширена інформація є фактичним і недостовірним твердженням; 4) поширена інформація реально порушує право позивача, перешкоджає реалізувати права - є підставоюдля відмови у позові. 
		 
		26 червня 2020 представниками позивача подана відповідь на відзив, в якій вважають доводи відповідача, викладені у відзиві, безпідставними та не мотивованими, та з ними не погоджуються.
		Так, недостовірну інформацію про позивача Товариством було розміщено саме на власному веб-сайті https://1plus1.uа відеосюжету " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( ІНФОРМАЦІЯ_2) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначають, що вказані представником відповідача аргументи стосуються оспорювання інформації, поширеної під час прямої трансляції телепередачі в ефірі телерадіокомпанії. Наголошують, що позивачем оскаржується недостовірна інформація, розміщена відповідачами в мережі Інтернет, звісно невідомо, чи був прямий ефір. Натомість, на доданому до позову DVD диску у повному обсязі зафіксовано відео сюжет проекту « ІНФОРМАЦІЯ_4 " , під час відтворення якого наявний логотип каналу "1+1 ти не один" та логотип передачі "Українські сенсації.
		Приналежність знаку "1+1 ти не один" ТОВ "ТРК "Студія 1+1" підтверджується відомостями з Державному реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг. Відповідно до офіційного веб сайту https://1plus1.uа "Українські сенсації є телевізійним проектом Телерадіокомпанії "Студії "1+1 ", на останніх секундах сюжету міститься кадр з написом "виробництво департаменту журналістських розслідувань на замовлення телеканалу 1+1 2019 рік ".
		Зазначене доводить беззаперечний факт існування відео-сюжету "ІНФОРМАЦІЯ_4" та підтверджує поширення зазначеного сюжету саме відповідачем.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи...", відповідачами у зазначеній категорії справ є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. У п.12 вказаної постанови зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту.
		Щодо аргументу відповідача, що він не має жодного відношення до веб- сайту ІНФОРМАЦІЯ_7 , то це є сайтом , який лише надає послуги з онлайн телебачення , тобто здійснює лише ретрансляцію інформації, розміщеної на інших телеканалах.
		Щодо твердження відповідача про відсутності повноважень експерта, то експертом констатовано не правову кваліфікацію мовленню, а лише констатацію його об`єктивного змісту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних досліджень, експерт не надавав правову оцінку досліджуваним фрагментам відео- сюжету.
		Щодо твердження відповідача, що неможливо стверджувати, що поширена інформація стосується саме позивача - то на оскаржуваному фрагменті публікації за вказаним посиланням (скріншоти додаються) присутній лише один ОСОБА_1  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8. , його зображення співпадає з його фото на паспорті позивача. Таке підтверджує, що поширена відповідачем інформація безпосередньо стосується конкретно фізичної особи - позивача по справі.
		Щодо твердження відповідача, що оскільки в оспорюваних виразах відсутні вказівки на конкретний склад злочину - отже відсутнє в діях відповідачів порушення принципу презумпції невинуватості. Проте цей принцип є значно ширшим, аніж зазначає представник відповідача, яку необхідно розглядати не тільки в процесуальному, а і в загально-правовому значенні. 
		У такому значенні вона визначає положення особи в суспільстві, його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. 
		Презумпція невинуватості - об`єктивне правове положення, звернене до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до громадської думки в цілому.Отже, цей принцип обов`язковий не тільки для кримінального суду, а й для всіх інших органів держави ( як-то зазначено в рішенні ЄСПЛ "А проти Франції" від 10.02.1995)
		Отже, виходячи з презумпції невинуватості всі громадяни, державні органи та посадові особи, і журналісти мусять утримуватися від оприлюднення інформації, що може негативно позначитися на справедливості оцінки добропорядності особи в суспільстві . Оскільки кримінальна справа не була порушена, то правова ситуація може знаходитися та вирішуватися під кутом зору честі і гідності особи за нормами цивільного права.
		 
		02 липня 2020 року надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача ТОВ "ТРК "Студія "1+1", в яких він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
		Зазначає, що позивачем так і не надано належних доказів розміщення оспорюваної інформації на сайті https://1plus1.uа.У додатках до відповіді на відзив зазначено взагіл інший сайт https://1plus1.video, проте доказів належності йього сайту відповідачеві так і не надано, та право на вчинення такої процесуальної дії, як подання нових доказів - позивачем втрачено, та і порядок подання електронних доказів, встановлений ст. 100 ЦПК України, позивачем не дотримано. Також зазначають, що у відповіді на відзив позивачем так і не наведено належних обгрунтувань належності експертних висновків та того, що поширена інформація стосується саме позивача - а доказування не може грунтуватися на припущеннях.
		Щодо дотримання принципу презумпції невинуватості не тільки кримінальним судом, а і всіма іншими органами - то таке означає лише однакове його розуміння і використання, але ніяк не спотворення цього принципу шляхом хибного розширення тлумачення і заборону свободи слова. Проголошення фраз "кримінальний авторитет", "кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6" не є порушенням цього принципу в силу самої його суті, пов`язаною із забороною предчасних звинувачень у конкретних злочинах. Станом на сьогодняшній день у КК України відсутні склади злочинів, де зазначено поняття "кримінальний авторитет", "кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6". Представники позивача зазначають, що "у свідомості людей історично закріплено співвідношення таких виразів...". Але не зрозуміло та не доведено, у свідомості яких людей, коли це закріпилося та як це досліджувалося. Також представниками позивача взагалі не наведено аргументів щодо оціночних суджень, які містяться у фразах, які вони простять спростувати, в той час, як саме свободі слова і можливості використання оціночних суджень присвячена велика частина рішень ЄСПЛ. 
		 
		Ухвалою суду від 26 червня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті о 14:00 год. 02 жовтня 2020 року.
		16 жовтня 2020 року на запит суду надійшла відповідь з Центрального районного у місті Миколаєві відділу ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про реєстрацію смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , - ІНФОРМАЦІЯ_10, актовий запис № 84.
		 
		В судове засідання 30.10.2020 року надійшла заява від представника позивача адвокатки Олени Кучеренко про відмову від частини позовних вимог, в якій , посилаючись на те, що їм стало відомо про смерть відповідача ОСОБА_2. , а отже задоволення позовних вимог в повному обсязі вже не можлив , оскільки вимоги, зазначені у пунктах 4-6 прохальної частинри позову нерозривно пов`язані з оосбою відповідача ОСОБА_2. та мають бути виконані ним особисто , при цьому ці спірні відносини не доспускають правонаступництва. Зважаючи на ці трагичні обставини позивач ОСОБА_1 , відмовляється від позовних вимог в частині, яка потребує безпосереднього виконання особисто відповідачем ОСОБА_2. , а саме:
		4. зобов`язати ОСОБА_2. спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1. у спосіб, ідентичний способу її поширення , не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили , шляхом спростування в проекті "Українські сенсації", що розміщується на веб-сайті https://1plus1.ua з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду;
		5. стягнути солідарно з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та ОСОБА_2. на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 гривня - відмовляється в частині стягнення з відповідача 2;
		6. стягнути з відповідачів судові витрати в солідарному порядку - відмовитися в частині стягнення з ОСОБА_2 .
		При цьому вимоги щодо визнання інформації, поширеної ОСОБА_2. у вказаному проекті - пункт 3 прохальної частини позовної заяви - залишити без змін, оскільки у разі їх задоволення жодних активних дій від відповідача ОСОБА_2. не буде вимагатися, а порушені права ОСОБА_1. будуть відновлені хоча б таким чином.
		Просила прийняти вказану заяву та позовні вимоги ОСОБА_1. викласти у наступній редакції :
		1. визнати інформацію, поширену ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на веб сайті https://1plus1.ua , тобто у вільному доступі, проекту під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 - зазначено конретну інформацію - недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1. ;
		2. зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1" спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1. у спосіб, ідентичний способу її поширення , не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили , шляхом розміщення спростування в проекті "Українські сенсації" на власному веб-сайті https://1plus1.ua з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду;
		3. визнати інформацію , поширену ОСОБА_2 , у проекті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме : "- ІНФОРМАЦІЯ_3 ( за контекстом ОСОБА_1 ) це такий персонаж кримінального спрямування , і це, як кажуть не відбитий відморозок, як його хочуть від.. змалювати дехто.Тобто , е-е це такий кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6."; "-В нього за контекстом ОСОБА_1 ) досить потужна , можна сказати, його фракція в міськраді, Опоблока ... його подільник ОСОБА_6 - це голова фракції Опозиційного блока в Миколаївській міськраді.."- недостовірною і такою , що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ;
		4. стягнути з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 гривня;
		6. стягнути з з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" судові витрати.
		Ухвалою суду від 30 жовтня 2020 року заяву представника позивача адвоката Кучеренко О.В. - задоволено частково.
		Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1", ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - закрити в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 у зв`язку із смертю відповідача, а саме:
		- визнати інформацію, поширену ОСОБА_2 , у проекті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( ІНФОРМАЦІЯ_2) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 - недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1. ;
		- зобов`язати ОСОБА_2. спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1. у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом спростування в проекті "Українські сенсації", що розміщується на веб-сайті https://1plus1.ua з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду;
		- стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2. на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 гривня;
		- стягнути з ОСОБА_2. судові витрати в солідарному порядку.
		Постановлено продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1" про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди в частині позовних вимог в наступній редакції:
		1. визнати інформацію, поширену ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на веб-сайті https://1plus1.ua, тобто у вільному доступі, проекту під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( ІНФОРМАЦІЯ_2) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 - зазначено конретну інформацію - недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1. ;
		2. зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1" спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1. у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили , шляхом розміщення спростування в проекті "Українські сенсації" на власному веб-сайті https://1plus1.ua з оголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду;
		3. стягнути з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" на користь ОСОБА_1. моральну шкоду у розмірі 1 гривня;
		4. стягнути з ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи.
		 
		Представниками позивача направлено на адресу суду заяву про проведення судового засідання у їх відсутність, підтримують позовні вимоги з підстав, викладених у позові та заявах по суті справи.
		Представником відповідача направлено на адресу заяву про проведення судового засідання у його відсутність, підтримують позицію, викладену у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив.
		Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. 
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Обставини справи, встановлені судом, та належні їм правовідносини.
		Так, ІНФОРМАЦІЯ_5 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 - розміщено відео- сюжет під назвою "Українські сенсації" ІНФОРМАЦІЯ_2 . На веб-сторінці перед відео розташований текст наступного змісту :" Телеканал 1+1 пропонує до уваги глядачів проект «Українські сенсації». Кожен випуск присвячується окремій темі. Зокрема , у проекті ви дізнайтесь про скандальні подробиці життя знаменитостей, таємні шляхи заробітку відомих політиків та приховані корупційні схеми".
		Так, у вказаному сюжеті з з 53 хвилини викладається інформація про ситуацію у м.Миколаєві, а саме щодо захоплення підприємства родини ОСОБА_3 , обставини "про кримінал" у місті Миколаєві за виступом ОСОБА_5 щодо справи його клієнта, серед якого на проміжку з 57 хвилини по 59 хвилину - де сюжет коментує голос " за кадром" , розміщено і виступи ОСОБА_2 - з наступним текстом, серед якого зазначені наступні висловлювання: ."Ч1- Приходять відповідні е-е зелені чоловічки.Озброєні. І захоплюють, е-е, будь-який об`єкт: ринок, ресторан, як про що ми говорим;
		- голос " за кадром" - стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк - кримінальний авторитет з няшним прізвищем " ІНФОРМАЦІЯ_3 "4 за паспортом - ОСОБА_1 .
		- ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 - це ... такий персонаж кримінального спрямування, і це, як кажуть, не відбитий відморозок, як його хочуть від... змалювати дехто. Тобто, е-е це такий кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6;
		- голос " за кадром" - Донесли пошепки і ОСОБА_3 : їхній спір за майно також керується 
		ОСОБА_1 Ч4 - кримінал рулить, так.
		ОСОБА_2 - в нього досить потужна, можна казати, його фракція в міськраді, Опоблока, його подільник ОСОБА_6 - це голова фракції Опозиційного блока в миколаївській міськраді.
		голос " за кадром" - ОСОБА_5 згадує, що рейдерський напад на його клієнта набув такого розголосу, що рятувати Миколаїв взявся сам ОСОБА_4 .
		Ч1 - До на приїхав, е-е, Генеральний прокурор ОСОБА_4 , я був на прийомі в Генерального прокурора, е-е, ОСОБА_4 з потерпілим.
		голос " за кадром" - Тоді ОСОБА_5 і його колеги видихають: бравий прокурор саджає ОСОБА_1 і Ко за грати.
		Ч5 - Будемо розбиратися незалежно від кольорів партійних, ба на жаль там ... не одна партія на гачку.
		голос " за кадром" - але не мине й року, той самий ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 не лише виходить на волю, а й заявляється на спортивний турнір , який патронує ОСОБА_7 - губернатор , призначений ОСОБА_8..
		Ч1 - Генеральний прокурор говорив, що про те що цей кримінал не буде в нашому місті, і так далі, так далі. Потім... а також... все спустилось на гальмах, справи розвалилися , є такі феєричні затримання, і потім феєричні, то єсть, звісно , відпускання цих осіб іменно" .
		Вказаний відео-сюжет, який дійсно міститься за вказаним посиланням - переглянуто судом у судовому засіданні.
		Крім зазначеного, в сюжеті дійсно з 57 по 59 хвилину в контексті наведених висловлювань показується фотографія особи ОСОБА_1 , який є позивачем у вказаній справі, що також підтверджується наданими позивачем скріншотами. Отже, особу ОСОБА_1 у вказаному відео-сюжеті ідентифіковано саме шляхом оприлюднення фотографії з зображенням особи позивача- за такого, суд відхиляє доводи представника відповідача стосовно недоведеності позивачем, що оспорювані висловлювання та фрази, де згадується прізвище та ім`я ОСОБА_1 - відносяться до особи позивача.
		Також у зазначеному відео-сюжеті дійно у правому верхньому кутку екрана міститься логотип " 1+1 ТИ НЕОДИН ", починається сюжет з назви проекту "Українські сенсації", завершується сюжет титрами "виробництво департаменту журналістських розслідувань на замовлення теелканалу "1+1".   Відповідно до ст. 46 ч. 1Закону України «Про телебачення та радіомовлення»,  телерадіоорганізація зобов`язана повідомляти свої вихідні дані (найменування, позивні, логотип або емблему). Згідно ст. 46 ч. 3Закону України «Про телебачення та радіомовлення» під час ефірного часу телерадіоорганізація використовує логотип або інші вихідні дані.
		Оскільки загальновідомим є факт належності логотипу " 1+1 ТИ НЕОДИН " та проекту "Українські сенсації" ( новини 1+1) до телеканалу "1+1", про що також міститься інформація на офіційному сайті телеканалу https://1plus1.uа, власником якого є відповідач ТОВ "ТРК "Студія "1+1" - то суд відхиляє доводи представника відповідача про недоведеність позивачем розповсюдження оспорюваної інформації відповідачем у мережі Інтернет. Отже, суд погоджується з позицією позивача про те, що на вказаній вище веб-сторінці, а саме: у відеоролику, дослідженому судом, який міститься у структурі сторінки, відбулось поширення інформації про позивача. 
		Суд погоджується з доводами представників відповідача, що позивач до звернення до суду не скористався своїм правом, передбаченим ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме не звертався до телекомпанії з вимогою про спростування поширеної інформації та із заявою про надання копії запису фрагменту з відповідною оплатою.
		Проте, поширення вказаної інформації у проекті "Українські сенсації" випуск 25 сезон 10 ТОВ «ТРК «Студія 1+1» стверджується відеосюжетом, що був оглянутий у судовому засіданні на Інтернет-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у, знімками з екрану (скріншотами), наявними в матеріалах цивільної справи, які долучені представником позивача до відповіді на відзив на позовну заяву. Подання вказаних доказів суду не суперечить положенням ст.76 - ст.78, ч.3 ст.83 ЦПК України.
		Та обставина, що електронна адреса сайту містить позначення «1plus1» не є безумовною підставою для твердження про належність сайту саме відповідачу ТОВ «ТРК «Студія 1+1». Разом з тим, в ході розгляду справи даний відповідач заперечуючи факт розповсюдження ним інформації, доказів на спростування обставин належності йому даного сайту суду також не було представлено. Відповідач ОСОБА_2 , в підготовчому судовому засіданні не заперечував факту розповсюдження інформації саме відносно позивача по справі та саме в проекті теелканалу «1+1» .
		Згідно висновку № 14840 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 30.10.2019 року, складеного ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" за заявою адвоката Войченка С.В. який діє в інтересах ОСОБА_1. з вирішення наступних питань : "1. Яким є об`єктивний зміст публікації під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( ІНФОРМАЦІЯ_2) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
		2. Чи міститься у тексті публікації під вказаною назвою - інформація щодо ОСОБА_1 ? Якщо так, чи є така інформація позитивного\негативного характеру?
		3. Чи є висловлювання в контексті публікації фактичним твердженням/оціночними судженнями/ думками/ припущеннями?" -
		- викладене наступне.
		Провідною темою тексту сюжету " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( ІНФОРМАЦІЯ_2) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 - є інформація щодо особи та діяльності ОСОБА_1 . Фрагменти вказаного тексту містять інформацію негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 ( такі фрагменти наведені у п.1 дослідницької частини висновку).
		Негативну інформацію щодо особи ОСОБА_1. , яка міститься у висловлюваннях, наявних у сюжеті " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( ІНФОРМАЦІЯ_2) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 та наведені у п.1 дослідницької частини висновку - викладено у формі фактичних тверджень.
		Згідно п.1 дослідницької частини висновку носіями інформації про ОСОБА_1 виступають в публікації такі мовні засоби:
		- сполучення лексичних одиниць, словникове значення яких містить негативний аксіологічний компонент , зокрема вказівку на протизаконні дії або наміри, що суперечать суспільній моралі:
		"Ч2- стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк - кримінальний авторитет з няшним прізвищем " ІНФОРМАЦІЯ_3 "4 за паспортом - ОСОБА_1 .
		Ч3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (за контекстом ОСОБА_1 ) - це ... такий персонаж кримінального спрямування, і це, як кажуть, не відбитий відморозок, як його хочуть від... змалювати дехто. Тобто, е-е це такий кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6.
		Ч2 - ОСОБА_5 згадує, що рейдерський напад на його клієнта набув такого розголос , що рятувати Миколаїв взявся сам ОСОБА_4 ( за контекстом - за участі ОСОБА_1 ).
		 
		- дискурсивні засоби подання негативної інформації з використанням нейтральної в оцінному плані лексики, до яких належать вибір повідомлювальних відомостей, вибір контексту, у який вводиться інформація, тип аргументації та вибір аргументів:
		" Ч2 - Донесли пошепки і ОСОБА_3: їхній спір за майно також керується 
		ОСОБА_1 Ч3 - в нього (за контекстом ОСОБА_1 ) досить потужна, можна казати, його фракція в міськраді, Опоблока , його подільник ОСОБА_6 - це голова фракції Опозиційного блока в миколаївській міськраді.
		Ч2 - Тоді ОСОБА_5 і його колеги видихають: бравий прокурор саджає ОСОБА_1 і Ко за грати.
		Ч2 - але не мине й року, той самий ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 не лише виходить на волю , а й заявляється на спортивний турнір , який патронує ОСОБА_7 - губернатор , призначений ОСОБА_8 ..
		Ч1 - Генеральний прокурор говорив, що про те що цей кримінал не буде в нашому місті, і так далі, так далі. Потім... а також... все спустилось на гальмах, справи розвалилися , є такі феєричні затримання, і потім феєричні, то єсть, звісно , відпускання цих осіб ( за контекстом втому числі і ОСОБА_1 ) іменно".
		Також міститьмя примітка експерта : оцінка достовірності інформації, викладеної у текстовому матеріалі сюжету - виходить за межі компетенції експерта-лінгвіста. 
		 
		Висновком № 14837 комп`ютерно-технічного експертного дослідження за замовленням адвоката Войченка С.В. від 28.10.2019 року проведеного ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" підтверджується, що зміст веб-сторінки "ІНФОРМАЦІЯ_4" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_11 - доступ до зазначених сторінок не обмежений за географічною або якоюсь іншою ознакою або певним колом користувачів глобальною комп`ютерної мережі Інтернет. 
		 
		Суд вважає за необхідне зазначити, що експертний висновок, як і будь-який інший доказ, в силу положень ст. 89 ЦПК України не містить заздалегідь встановленого значення/сили для суду, а заперечення відповідача щодо висновків експертизи, які у тому числі, викладені у відзиві та запереченнях, можуть бути враховані судом під час ухвалення судового рішення по суті спору - з урахуванням усіх доказів та наданням їм оцінки у сукупності.
		Суд погоджується з запереченням відповідача, що у вказаному висновоку експертного лінгвістичного дослідження експертом надана правова оцінка висловленій відповідачами інформації, що належить до виключної компетенції суду. Крім того, здійснення висновку щодо наявності в поширеній інформації оціночних суджень чи фактичних тверджень покладається лише на суд. 
		При цьому, суд також враховує, що вказаний висновок створений в порядку приватного звернення, під час викладення своїх висновків експерт не попереджався про відповідальність за дачу завідомо неправдивих експертних висновків. Експерту не надавались, і при складанні висновку не враховувались докази та пояснення, які були надані відповідачем та оцінені судом. Також необхідно врахувати, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували відповідність вимогам частини третьої статті 10 Закону України «Про судову експертизу» особи, яка здійснювала експертне дослідження. Крім того, із змісту наданого висновку неможливо зрозуміти, чи у повній мірі відповідає методика, застосована при експертному дослідженні, методикам, які містяться у Реєстрі методик проведення судових експертиз, відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 року № 1666/5.
		Щодо висновку № 14837 комп`ютерно-технічного експертного дослідження від 28.10.2019 року проведеного ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" , то предметом дослідження був відеосюжет, наданий позивачем на оптичному   носії DVD-R, та його стенограма, які були отримані з мережі Інтернет " за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_11 та не є належними доказами на підтвердження факту поширення вказаної інформації саме телеканалом «1+1» у незмінному вигляді. Разом із тим позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст.64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме - вчасно не звернувся до телекомпанії з вимогою про спростування поширеної інформації та із заявою про надання автентичної копії запису фрагменту відеосюжету.  
		Тому положення висновку № 14840 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 30.10.2019 року та висновку № 14837 комп`ютерно-технічного експертного дослідження від 28.10.2019 року - судом не беруться до уваги як належний та допустимий доказ у справі щодо захисту честі, гідності, ділової репутації позивача за наведених обставин.
		Оспорюваною інформацією, яку позивач вважає негативною, такою, що стосується його особисто та порушує його права, ОСОБА_1   вважає інформацію про те, що саме він є " кримінальним авторитетом", "кримінальним шахматистом" та "персонажем кримінального спрямування". Зміст висловлювань про нього у проекті "Українські сенсації" вважає таким, що подано  як фактичні твердження, поширені відповідачем у негативній формі з прихованим звинуваченням у причетності до вчинення злочинів, порушенні ним норм суспільної моралі , з порушенням презумпції невинуватості, що прямо порушує його немайнові особисті права та принижують його честь, гідність та ділову репутацію. Для спростування такої негативної для нього інформації ОСОБА_1 в особі своїх представників і   звернувся до суду з даним позовом.
		Положеннями ст.277 ЦК України визначений загальний порядок доказування у такій категорії справ. Законодавцем було виключено з вказаної статті частину статті, яка покладала обов`язок на особу доказувати правдивість негативної інформації, поширеної такою особою. Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до ч.4 ст. 296 ЦК України, ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.
		Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст.299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно до ст. 297  ЦК України  кожен  має право  на  повагу  до  його  гідності та честі. Гідність  та честь  фізичної особи  є недоторканими.
		Згідно зі ст. 277 ЦК  України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Аналогічні положення містяться й у міжнародних актах з прав людини. Зокрема, у ст.12 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї від 10.12.1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
		Статтею 19 Декларації проголошене право кожної людини на свободу переконань i на вiльне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати i поширювати iнформацiю та ідеї будь-якими засобами i незалежно вiд державних кордонiв.
		Міжнародним пактом про громадянські і політичні права ООН від 16.12.1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканість його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь та репутацію (п. 1 ст. 17).
		Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ч.1 ст.34 Конституції України). При цьому, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ч. 2 ст. 34 Конституції України). Аналогічні положення містяться і в ч. 1ст. 302 ЦК  України .
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки. Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього. У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Так, згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 Постанови від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права. Пунктом 9 цієї  Постанови встановлено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
		Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 12 зазначеної Постанови).
		Пунктом 15 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що «юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь - який спосіб; б) поширена інформація стосується певної-фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право» ( Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 р. в справі № 910/15148/17 зазначив, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні).
		При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачами інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
		Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		У частині другій статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що  оціночними   судженнями,   за    винятком    наклепу,    є висловлювання,  які  не містять фактичних даних,  критика,  оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що   містять   фактичні   дані,   зокрема  з  огляду  на  характер використання  мовно-стилістичних   засобів   (вживання   гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		При цьому слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Зокрема, рішенням від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».
		Рішенням Європейського суду від 23 червня 2009 року у справі «Бодрожич та Вуїін проти Сербії» вказано, що свобода вираження поглядів, яка захищена ч. 1 ст. 10 Конвенції утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві. Причому, це стосується не лише тієї «інформації» чи «ідей», які «приємно» отримувати та які не є образливими, а також тих, які є шокуючими чи такими, що викликають занепокоєння.
		Рішенням Європейського суду від 29 червня 2005 року у справі «Соколовські проти Польщі» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду за ч. 2 ст. 10 Європейської конвенції з прав людини можливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.
		У рішенні ЄСПЛ у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom» від 26 листопада 1991 року суд зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства».
		За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка поширюється будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності, з одного боку, а з другого - була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
		Разом зщ тим, в самому позові стверджується, що позивач є відомим громадським діячем та бізнесменом, якому надважливо формувати про себе певну думку громадськості - отже до нього, як до громадського діяча, може бути підвищений сусупільний інтерес в межах регіону. Загальновідомим в м.Миколаєві є той факт, що відносно позивача дійсно публікувалося неодноразово інформація про обрання відносно нього запобіжного заходу за підозрою у вчинені певних кримінальних правопорушень в період 2017-2018 років ( в тому числі і цю інформацію неодноразово коментував його представник адвокат Войченко С.В.),вказана інформація набула суспільного інтересу, тому обмеження виразів з питань суспільного інтересу є мізерним.
		Крім того, вказана інформація є лише незначною частиною інтерв`ю сюжету про ситуацію в м.Миколаєві , взята з контексту сюжету та її необхідно оцінювати разом із усім змісту сюжету та з висловлюваннями усіх фігурантів цього сюжету.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч.2 ст. 30 цього Закону).
		Зокрема, рішенням від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але йтих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Свобода вираження поглядів, яка захищена ч. 1 ст. 10 Конвенції утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві . Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення Європейського суду від 23 червня 2009 року у справі «Бодрожич та Вуїін проти Сербії», рішення «Карпюк та інші проти України», № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
		У рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії» Суд наголосив, що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		ЄСПЛ також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Системний аналіз зазначених норм права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише інформація, що є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
		Рішенням Європейського суду від 29 червня 2005 року у справі «Соколовські проти Польщі» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду за ч. 2 ст. 10 Європейської конвенції з прав людини можливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.
		Отже, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають негативний характер, однак в цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовно-стилістичних засобів.
		Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		На думку суду, частина висловлювань має безособовий характер, а частина, з огляду на використані мовні засоби, є оціночними судженнями. Фрази, зазначені у позові, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів автора, його характеристики та оцінки можливим діям позивача і не носять характеру однозначного твердження.
		Слід зазначити, що оспорювані висловлювання є вираженням погляду певних осіб, які виступають у вказаному сюжеті, на події. Вказані висловлювання не носять характер образ (хоча і висловлені в негативній формі), а є критичним та суб`єктивним вираженнями погляду «героїв» вказаного сюжету (Ч1 та Ч2, ОСОБА_2) на відображені у сюжеті події. Такі висловлювання є оціночними судженнями, право на висловлювання якого гарантоване ст.34 Конституції Укарїни. Зміст вказаного сюжету стосувався саме того, що у м.Миколаєві відбуваються певні події, які на думку авторів можуть мати «кримінальне спрямування» , що не може не становити суспільний інтерес, у зв`язку із чим і було висловлене цими особами своє бачення обставин та причин цих подій, своє ставлення до них та можливо причетних осіб. Отже, вислови у оспорюваному відео-сюжеті з урахуванням вжитих мовно-стилістичних засобів є особистими суб`єктивними судженнями (зокрема, оцінка дій, ставлення, тлумачення).
		При цьому, судом враховано те, що ОСОБА_2 був також відомим в Миколаївському регіоні громадським активистом, що відігравав певну роль в суспільному житті. 
		Таким чином, вцілому висловлювання «кримінальний авторитет», «кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6» та «персонаж кримінального спрямування»   ОСОБА_2   чи інших осіб щодо особи ОСОБА_1 мають оцінюватись судом через призму практики ЄСПЛ 
		Суд зауважує, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків  не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів),а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.
		Хоча оспорюваний відеосюжет в проекті «ІНФОРМАЦІЯ_4» і містив певні негативні вислови, однак ці висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони є оцінкою дій і не містять ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.
		Посилання позивача на те, що відповідач звинуватив позивача у скоєнні кримінально караних діянь, не мають під собою жодних підстав, оскільки особи в сюжеті висловлювали свою думку стосовно певного кола відомих діячів м.Миколаєва та України, використовуючи провокативну риторику та інші характерні для оціночних суджень мовно-стилістичні засоби, і до цього висловлювання не можуть застосовуватись критерії кримінальних звинувачень. Оспорювані висловлювання є оціночним судженням, оскільки відображають власні думки осіб, які виступають в даному сюжеті, їх особисте сприйняття діяльності певного кола осіб і не можуть бути витлумачені як повідомлення конкретних фактів з життя позивача.
		Тож очевидно є те, що оспорювана інформація про позивача не містить даних щодо того, що ОСОБА_1 був учасником кримінальних правопорушень - отже посилання представників позивача на порушення принципу презумпції невинуватості є хибними.
		В рішенні від 10 серпня 2006 року у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. Межі припустимої критики відповідно ширші,  коли йдеться про політика, ніж коли йдеться про пересічного громадянина. На відміну від останнього, кожне слово та дія  першого  неминуче  та  свідомо  стають  об`єктом ретельного вивчення з боку журналістів та громадськості, і, отже, він повинен виявляти вищий ступінь толерантності  (див. Lingens v. Austria рішення від 8 липня 1986, Series A no. 103, п. 42). Суд також звернув увагу на те, що повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, п. 46).
		У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).    
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
		Аналізуючі конретні фрази, зазначені в прохальній частині позову, про сростуванн яких просить позивач, суд зауважує наступне.
		Фрази «"Ч1- Приходять відповідні е-е зелені чоловічки.Озброєні. І захоплюють , е-е, будь-який об`єкт: ринок, ресторан, як про що ми говорим. Ч4 - кримінал рулить, так. Відповідач 2 - в нього досить потужна, можна казати, його фракція в міськраді, Опоблока, його подільник ОСОБА_6 - це голова фракції Опозиційного блока в Миколаївській міськраді. Ч2 - ОСОБА_5 згадує, що рейдерський напад на його клієнта набув такого розголосу, що рятувати Миколаїв взявся сам ОСОБА_4 .
		Ч1 - До на приїхав, е-е, Генеральний прокурор ОСОБА_4 , я був на прийомі в Генерального прокурора, е-е, ОСОБА_4 з потерпілим.
		Ч5 - Будемо розбиратися незалежно від кольорів партійних, бо на жаль там ... не одна партія на гачку. Ч1 - Генеральний прокурор говорив, що про те що цей кримінал не буде в нашому місті, і так далі, так далі. Потім... а також... все спустилось на гальмах, справи розвалилися, є такі феєричні затримання, і потім феєричні, то єсть, звісно, відпускання цих осіб іменно" - не містять згадки про будь-яку особу, зокрема про позивача, до того ж використовується згадування про невідомих осіб у множині - а тому є безособовими, і позбавляє можливості витлумачити її як таку, що міститьфактичні дані.
		Зазначення у позові , що ці фрази сказані про особу, що « в контексті це є ОСОБА_1 » - є виключно припущенням самого позивача та його представників.
		 
		 
		 
		Фраза « Ч2 - Тоді ОСОБА_5  і його колеги видихають: бравий прокурор саджає ОСОБА_1  і Ко за грати» - свідчить про зроблене органами прокуратури затримання ОСОБА_1  та звернення з клопотанням про обрання йому запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яке за положеннями ст. 177, 183 КПК України вочевидь застосовується виключно до особи, яка є підозрюваною або обвинуваченою  у вчиненні злочину.  За своєю суттю підозра - є пред`явлене особі компетентними державними органами юридичне припущення про причетність особи ( в даному випадку ОСОБА_1. ) до вчинення певного кримінального правопорушення, яке підлягає перевірці і доведенню у рамках кримінального провадження. Підозра особи у причетності до вчинення певного правопорушення не свідчить про вчинення цією особою такого правопорушення, але є етапом юридичного процесу по встановленню вини чи невинуватості особи. Таким чином, зазначена інформація не є порушенням принципу презумпції невинуватості позивача та не може бути розцінена як таке фактичне твердження, яке порочить його честь та гідність та ділову репутацію
		При цьому, позивачем не доведено, що таких подій, як-то перебування його під вартою за часів Генерального прокурора України ОСОБА_4 -насправді не відбулося, тобто що поширена інформація є неправдивою, натомість відповідач посилається на неодноразові повідомлення в ЗМІ про ці дійсні обставини.
		 
		Фраза «Ч2 - але не мине й року, той самий ІНФОРМАЦІЯ_3- ОСОБА_1 не лише виходить на волю, а й заявляється на спортивний турнір, який патронує ОСОБА_7 - губернатор, призначений ОСОБА_8 » - взагалі не несе жодної негативної інформації про позивача, жодним чином не впливає на його особисті немайнові права, отже не вимагає спростування.
		Фрази «Ч2- стоїть за рейдерською операцією людина, про яку у Миколаєві або пошепки, або ніяк - кримінальний авторитет з няшним прізвищем " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", за паспортом - ОСОБА_1 . Відповідач 2 ( ОСОБА_2 ) - ІНФОРМАЦІЯ_3 - це ... такий персонаж кримінального спрямування, і це, як кажуть, не відбитий відморозок, як його хочуть від... змалювати дехто. Тобто, е-е це такий кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6.» містить загальновживану алегорію та вживані у переносному значенні слова «персонаж кримінального спрямування - такий …кримінальний ІНФОРМАЦІЯ_6» , які не є юридичними поняттями та не застосовувались у фразі у прямому значенні цих слів. А тому, використана алегорія позбавляє можливості витлумачити спірну інформацію як таку, що містить фактичні дані.
		Щодо фрази, «кримінальний авторитет з няшним прізвищем " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", за паспортом - ОСОБА_1 » , то поняття «кримінальний авторитет» відсутнє у Великому тлумачному словнику сучасної української мови, і в КК України . Отже витлумачити спірну інформацію як таку, що містить фактичні дані - неможливо, адже вона використовується виключно як розмовне словосполучення , її значення чітко не визначене , отже певні соціальні групи можуть визначати її за власним розсудом. Твердження позивачі, « що тлумачення цього поняття історично склалося в свідомості людей як особа, яка причетна до кримінальних угорупувань та скоєння злочинів» - вочевидь нічим не підтверджене і базується на його власному судженні. З`ясувати , що саме мала на увазі та особа, яка висловила цю фразу відносно позивача , а це , як зазначає позивач «Ч1» - неможливо, оскільки вона невідома суду. Отже ця інформація не може підлягати спростуванню як недостовірна, та не є такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		Суд, також звертає увагу на те, що вираз «ІНФОРМАЦІЯ_3 - це ... такий персонаж кримінального спрямування, і це, як кажуть, не відбитий відморозок, як його хочуть від... змалювати дехто. Тобто , е-е це такий кримінальний шахматист… Донесли пошепки і ОСОБА_3 : їхній спір за майно також керується ОСОБА_1»… також свідчать про те, вживаючи ці мовно-стилістичні засоби особа, яка дає інтерв`ю не стверджує певні факти, та не вказує на конкретну дію, а лише висловлює своє бачення, свою оцінку подій, які відбувались. Тобто вирази не носять характеру однозначного твердження. При цьому, автор висловлює припущення інших осіб «донесли пошепки» , яке відноситься до висловлювання своєї думки. 
		 
		Європейський суд з прав людини у справі «Карман проти Росії» (Постанова від 14.12.2006 р. №29372/02), п. 42 посилаючись на справи «Шарзах», «УнабхенгігеІніціатівеІнформацьонсфільфальт» проти Австрії», «Вірітшафтс-тренд цайтшріфтен-фергласГмбХ » проти Австрії» нагадав, що рівень точності у встановленні обґрунтованості кримінального звинувачення компетентним судом навряд чи може порівнятися з тим рівнем, якої має притримуватись журналіст при викладенні своєї думки з питань, які становлять суспільний інтерес, оскільки критерії, які застосовуються при оцінці будь-яких політичних думок в плані моралі суттєво відрізняються від тих, які вимагаються для встановлення факту вчинення злочину по кримінальному праву.
		Крім того суд, оцінюючи баланс прав та законних інтересів позивача при вирішенні даного спору та правом інших осіб на інформацію, яка становить суспільний інтерес у контексті діяльності позивача, яки позиціонує себе як громадського діяча та відомоого бізнесмена, віддає перевагу суспільному інтересу у встановлені істини у суспільно значущих питаннях над приватним інтересом особи позивача. Суд оцінює спірну іонформацію, поширену відповідачем у соціально актуальному та популярному проекті « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - не як звинувачення позивача у вчиненні того чи іншого злочину, вина у вчиненні якого має бути встановлена лише на підставі вироку суду, а як зроблений у формі звернення- заклику до новообраного Президента України звернути увагу в цілому на певні події у м.Миколаєві, які мали певне кримінальне спрямування - безвідносно до особи позивача. При цьому, вбачається підставність такого згадування прізвища позивача ,в контексті суспільно значущих обставин щодо затримання позивача за підозрою у вчиненні тяжких злочинів в 2017 році, жодних пояснень з питань чого представники позивача до суду не надали.
		Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення ЄСПЛ у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції»). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі «Бразільє проти Франції» від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ «Патурель проти Франції» від 22 грудня 2005 року, «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02 червня 2016 року).
		З огляду на зазначену природу оскаржуваних тверджень  суд приходить до висновку про те, що вони мають розглядатися у контексті оскаржуваної інформації у цілому як оціночні судження, а не чисті твердження щодо фактів. До того ж більша  частина оскаржуваних висловлювань взагалі має безособовий характер, що в свою чергу спростовує твердження позивача про порушення його прав. 
		З матеріалів справи не вбачається, що поширена інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація дискредитує його, перешкоджає здійсненню його особистого немайнового права або призвела до негативних наслідків.
		Як вже вказано вище, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення такого позову, має  бути сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Судом не встановлено сукупності усіх обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог, а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації такою, що не відповідає дійсності, порушує його права і свободи, а також принижує його честь та гідність, ділову репутацію - відсутні.
		На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
		У такому випадку не підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов`язання відповідача спростувати інформацію, зазначену у п.2 прохальної частини позовної заяви - зазначені вимоги є похідними від первісної вимоги позивача про визнання інформації недостовірною.
		У зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною та спростування інформації, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди за поширення такої інформації, оскільки дані вимоги є похідними.
		Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в  рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.  
		Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1)у разі задоволення позову - на відповідача;2)у разі відмови в позові - на позивача. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, то відповідно підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат відсутні.
		 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12,13,81,141,259,263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" "Студія 1+1" про простування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя О.А. Гуденко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...