Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/4926/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління; Прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2021. Зареєстровано: 16.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2021.
Дата набрання законної сили: 08.02.2021
Номер судового провадження: 33/813/176/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 33/813/176/21
		Номер справи місцевого суду: 947/4926/20 
		Головуючий у першій інстанції Маломуж А.І. Доповідач Журавльов О. Г.
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08.02.2021 року                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Журавльова О.Г., за участі секретаря судового засідання Янковської Ю.Л., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 05.01.2021 року відносно:
		 
		ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		-про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 185-3 КУпАП,
		встановив:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
		 
		Зазначеною постановою суду першої інстанції  ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1ст.185-3КУпАПта застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1190,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 гривень.
		Відповідно до змісту мотивувальної частини постанови суду першої інстанції встановлено, що у цивільній справі №947/4926/20 присяжна ОСОБА_1 не з`явилась на запрошення суду для підпису судового рішення, не подала заяву про звільнення її від обов`язків присяжного за наявності підстав такого звільнення, та ігнорувала виклики її до суду для підписання повного тексту судового рішення, чим проявила неповагу до суду.
		Крім того, своїми діями ОСОБА_1 призвела до порушення прав учасників судового процесу, інтересів недієздатної особи, в інтересах якої звернулася до суду заявниця, яка не може отримати рішення, оскільки присяжна не бажає з`являтися до суду для підписання повного тексту судового рішення, тим самим перешкоджає здійсненню судочинства, при цьому 10.11.2020 року присяжна ОСОБА_1 була ознайомлена з матеріалами справи, про що міститься її розписка в матеріалах справи, та після видалення з нарадчої кімнати підписала вступну та резолютивну частину рішення, не повідомляючи іншого присяжного та суддю про незгоду з ухваленим рішенням.
		 
		Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне:
		- апелянту, як присяжній не роз`яснювали про обов`язок з`явитись до суду для підписання рішення, переписка у «Viber» не є належним офіційним повідомленням присяжного; 
		- судом не було надіслано письмового повідомлення для її роботодавця за основним місцем працевлаштування про залучення особи як присяжного;
		- ОСОБА_1 не було сповіщено про час та місце розгляду адміністративної справи відносно неї;
		- суд неправильно застосував ч. 6 ст. 67 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 185-3 КУпАП.
		Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження про адміністративне правопорушення відносно неї на підставі ст. 247 КУпАП.
		 
		Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка в судовому засіданні наполягала на вимогах своєї апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та повторно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
		 
		Мотиви суду апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
		Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно ст. 268 КУпАП, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності надається право давати пояснення. Також, згідно вимог даної статті, справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у випадку належного її сповіщення про місце і час розгляду справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
		Згідно ст. 277-2 КУпАП суд зобов`язаний був повідомити правопорушника про дату розгляду справи за три доби до дня розгляду справи в суді.
		Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (за ч. 1 ст. 268 КУпАП - особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, оскаржити постанову.)
		Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Крім того, згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява №22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
		Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
		З матеріалів справи вбачається, що про судове засідання, яке відбулося 05 січня 2021 року ОСОБА_1 не була сповіщеною належним чином, оскільки судова повістка вручена їй не була та жодних доказів сповіщення іншим чином (телефонограми, смс-повідомлення) матеріали справи також не містять.
		Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права доступу до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
		У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.
		Відсутність належного сповіщення ОСОБА_1 про дату час та місце слухання справі позбавило її можливості на ефективний захист, її було позбавлено права надати пояснення, зробити зауваження тощо.
		Таким чином, розглянувши справу за відсутності ОСОБА_1 , яку не було належним чином сповіщено про час та місце розгляду справи, не забезпечивши повноту, всебічність і об`єктивність судового розгляду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, оскільки такий висновок не ґрунтується на об`єктивних доказах та є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
		Доводи ОСОБА_1 щодо порушення права на особисту участь у судовому засіданні першої інстанції апеляційний суд знаходить слушними, однак порушене право ОСОБА_1 було поновлене, шляхом прийняття апеляційної скарги до розгляду та наданням права особистої присутності у суді апеляційної інстанції з метою надання своїх пояснень та доказів на підтримання вимог апеляційної скарги.
		Повторне дослідження доказів, на які послався суд першої інстанції у постанові, показав наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала на розгляді цивільна справа №947/4926/20 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа  Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки.
		Судом першої інстанції зазначено, що присяжна ОСОБА_1 не з`явилась на запрошення суду для підпису судового рішення, не подала заяву про увільнення її від обов`язків присяжного за наявності підстав такого увільнення, та ігнорує виклики її до суду для підписання повного тексту судового рішення, чим проявила неповагу до суду, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-3 КУпАП.
		Згідно ст. 129 Конституції України за неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
		Відповідно до ст. 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом.
		Згідно ч. 2 ст. 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону.
		Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний:
		1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;
		2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів;
		4) виявляти повагу до учасників процесу;
		5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання.
		Статтею 67 зазначеного Закону передбачено, що:
		1. Суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю.
		2. Добір осіб для запрошення до участі у здійсненні правосуддя як присяжних здійснюється за допомогою автоматизованої системи.
		3. Письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя суд надсилає присяжному не пізніше ніж за сім днів до початку судового засідання. Запрошення містить інформацію про права та обов`язки присяжного, вимоги до нього, а також підстави для увільнення від виконання обов`язків. Одночасно із запрошенням надсилається письмове повідомлення для роботодавця про залучення особи як присяжного.
		4. Залучення присяжних до виконання обов`язків у суді та їх виклик здійснюються в порядку, визначеному процесуальним законом.
		5. Роботодавець зобов`язаний увільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов`язків зі здійснення правосуддя. Відмова в увільненні від роботи вважається неповагою до суду.
		Відповідно до ч. 6 ст. 67 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяжний зобов`язаний вчасно з`явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання без поважних причин вважається неповагою до суду.
		Проте, всупереч наведених норм закону, матеріали справи не містять доказів належного виклику присяжної ОСОБА_1 до суду в порядку, визначеному процесуальним законом.
		Одночасно диспозицією ст. ч. 1 ст. 185-3 КУпАП передбачена відповідальність за неповагу до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.
		Розглядаючи питання про відповідальність за неповагу до суду, суд повинен чітко визначити чотири елементи протиправного діяння: об`єкт зазіхання, об`єктивну і суб`єктивну його сторони, суб`єкт правопорушення.
		У ч. 1 ст. 185-3 КУпАП чітко виражені два критерії - це суб`єкт правопорушення й об`єктивна сторона цього правопорушення. Суб`єктом правопорушення за даною нормою закону можуть бути лише свідок, потерпілий, позивач, відповідач, інші громадяни. Перелік цих осіб законом встановлений як вичерпний і розширювальному тлумаченню не підлягає.
		Отже, присяжна ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП.
		При цьому, суд першої інстанції не привів належного аргументування того, чому він визнав присяжну ОСОБА_1 , статус якої встановлено відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суб`єктом даного правопорушення.
		За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, а справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
		Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
		Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП.
		 
		Керуючись статтями 7, 36, 38, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.
		Постанову Київського районного суду м. Одеси від 05.01.2021 про накладення на  ОСОБА_1  адміністративногостягнення завчинення адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.185-3КУпАП скасувати,а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...