Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/18894/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2021. Зареєстровано: 16.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2021.
Дата набрання законної сили: 10.03.2021
Номер судового провадження: 1-кп/755/589/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22020011000000043

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/18894/20
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"09" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючої судді                         ОСОБА_1 , 
		секретар судового засідання                     ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22020011000000043 від 10 листопала 2020 року за обвинуваченням  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Винятинці, Заліщицького р-ну, Тернопільської обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, із вищою освітою, одруженого, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України,
		за участю учасників судового провадження:
		прокурора                             ОСОБА_4 ,
		захисника                             ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                         ОСОБА_3 ,
		в с т а н о в и в:
		відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. 
		Статтями 5, 72, 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
		Створення та діяльність органів іноземної держави на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим (далі  ТОТ АР Крим) призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід`ємної території України та порушення її суверенітету.
		Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII, визначено, що тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії Російської Федерації є: сухопутна територія та повітряний простір Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року. 
		У зв`язку з цим, зазначений закон встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
		Генеральна Асамблея Організації Об`єднаних Націй, країною членом якої зокрема є Російська Федерація та Україна, переважною більшістю голосів проголосувала за прийняття Резолюції від 27 березня 2014 року №A/RES/68/262, якою визначила, що референдум, проведений на території Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року, не був санкціонований Україною, підтвердила свою прихильність суверенітету, політичній незалежності, єдності і територіальній цілісності України в її міжнародно-визнаних кордонах; закликали всі держави відмовитися і утримуватися від дій, спрямованих на часткове або повне порушення національної єдності і територіальної цілісності України, в тому числі будь-яких спроб змінити кордони України за допомогою загрози силою або її застосування, або інших незаконних засобів; підкреслила, що референдум, проведений в АР Крим та м. Севастополі, 16 березня 2014 року, не маючи законної сили, не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
		Відповідно до п.п. 3-5 ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 року, кожна держава стосовно суден, що ходять під її прапором, вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки в морі.
		У зв`язку з неможливістю здійснення у морських портах, розташованих на ТОТ АР Крим, обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних, експедиційних робіт та інших, пов`язаних з цим, видів господарської діяльності, забезпечення належного рівня безпеки судноплавства, дотримання вимог міжнародних договорів України, забезпечення охорони навколишнього природного середовища, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року №578-р, Міністерству інфраструктури України та Державній інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті доручено здійснити заходи щодо тимчасового припинення своїх повноважень на території АР Крим і м. Севастополя, та закриття морських портів Керч, Севастополь, Євпаторія, Феодосія, Ялта.
		Наказом Міністерства інфраструктури України від 16 червня 2014 року № 255 «Про закриття морських портів», що набув чинності 15 липня 2014 року, до відновлення конституційного ладу України на ТОТ АР Крим закрито морські порти Керч, Севастополь, Євпаторія, Феодосія та Ялта.
		Одночасно Міністерство закордонних справ України своєю нотою від 04 серпня 2014 року №630/23-300-3716 звернулося до Дипломатичних Місій іноземних держав, в якій зауважило, що заходження суден під іноземним прапором до закритих морських портів на території АР Крим та м. Севастополя розглядатимуться українською стороною як порушення норм міжнародного права, як дії, що підривають суверенітет України, а також як порушення законодавства України, що тягне за собою відповідальність судновласників, операторів і капітанів суден, у тому числі кримінальну.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 «Про затвердження Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї», визначено вичерпний перелік пунктів пропуску та порядок в`їзду/виїзду до ТОТ АР Крим. 
		Таким чином, уповноважені державні органи України своїми діями вчинили вичерпні заходи, відповідно до міжнародної морської практики, спрямовані на попередження міжнародної спільноти про закриття морських портів на тимчасово окупованій території України  в Автономній Республіці Крим, небезпеку заходження до них та відповідальність судновласників, операторів та капітанів суден за порушення законодавства України та міжнародно-правових норм. 
		Під час досудового розслідування встановлено, що громадяни України та інших держав, які здійснюють свою діяльність на самопідіймальних плавучих бурових установках (далі - СПБУ) «Україна» (IMO 8771241, В-319, англ. «UKRAINE», після тимчасової окупації Російською Федерацією АР Крим, захоплена та перейменована РФ на СПБУ «Крым-1») та «Петро Годованець» (IMO 9522350,В-312, після тимчасової окупації Російською Федерацією АР Крим, захоплена та перейменована РФ на СПБУ «Крым-2», англ. «MODU CRIMEA 2», порт приписки: «Севастопольський морський порт») з метою завдання шкоди інтересам України, яка полягає в незаконному видобутку корисних копалин у виключній (морській) економічній зоні України (за межами територіального моря України), діючи за попередньою змовою між собою, повторно, в порушення п. 3 Порядку в`їзду на ТОТ АР Крим та виїзду з неї (постанова КМУ № 367 від 04.06.2015) та Наказу Міністерства інфраструктури України № 255 від 16 червня 2014 року «Про закриття морських портів», переправляються із закритих Україною кримських портів на відповідні бурові установки, чим вчиняють злочин, передбачений ч. 2 ст. 332-1 КК України.
		При цьому, термін перебування співробітників СПБУ, які проживають на материковій частині України, на кримському півострові становить приблизно15-20 діб, що свідчить про вахтовий графік роботи на вказаних бурових установках. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державний кордон України» державний кордон України на морі встановлюється по зовнішній межі територіального моря України, а в ст. 5 цього Закону зазначено, що до територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль (1 морська миля становить 1,8523 кілометра, 12 морських миль  22,2276 кілометрів), відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з`єднують відповідні точки. Географічні координати цих точок затверджуються в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках інша ширина територіального моря України може встановлюватись міжнародними договорами України, а при відсутності договорів - відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України» та ст. 411 Господарського кодексу України під виключною (морською) економічною зоною України розуміються морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України. Держава у виключній (морській) економічній зоні має виключне право створювати, а також дозволяти і регулювати спорудження, експлуатацію та використання штучних островів, установок і споруд для морських наукових досліджень, розвідки і розробки природних ресурсів, інших економічних цілей відповідно до законодавства України. 
		Згідно відомостей ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» (ЄДРПОУ 00153117) СПБУ «Петро Годованець» («В-312», IMO 9522350, порт приписки: «Одеський морський порт»), належить останнім на підставі свідоцтва про право власності від 17.10.2014 № ПВ003316. Проте, після тимчасової окупації АР Крим Російською Федерацією та відповідним захопленням майна вищезазначеного підприємства, її перейменовано окупаційною владою на СПБУ «Крым-2» (IMO 9522350) та надано в користування незаконно створеному т.зв. «Державному унітарному підприємству Республіки Крим «Чорноморнафтогаз».
		Згідно відомостей Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» має спеціальні дозволи на користування надрами: № 2113 від 06 січня 2000 року на розробку Голіцинського газоконденсатного родовища, № 2378 від 12.08.2003 на розробку Одеського газового родовища, №3293 від 09 грудян 2003 року на розробку Штормового газоконденсатного родовища, дію яких 12.04.2018 продовжено на підставі Закону України №2320-VIII від 13.03.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стабілізації діяльності Держаного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» у зв`язку з тимчасовою окупацією України». В свою чергу, спецдозволи Держгеонадрами на користь т.зв. «Державного унітарного підприємства Республіки Крим «Чорноморнафтогаз» (ОДРН РФ 1149102099717) не видавалися, тому будь-яка розробка та використання останніми природних ресурсів, що знаходяться у виключній (морській) економічній зоні України, є незаконною та наносить збитки Україні, в тому числі ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз».
		Згідно відомостей Командного пункту Військово-Морських Сил Збройних Сил України СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350) до 07 жовтня 2018 року знаходилася в акваторії Голіцинського газоконденсатного родовища, за географічними координатами 45°40'22"N 31°41'07"E (105,5 км на південь від м. Очаків, 90 км на захід від с. Міжводне Чорноморського району АР Крим, 125 км на схід від АДРЕСА_2 ), після чого була переміщена судном комплексного забезпечення «MYS TARHANKUT» (IMO 9443504) до Штормового газоконденсатного родовища, точки з координатами НОМЕР_1 "E (154,5 км на південь від м. Очаків, 66 км на південний захід від с. Оленівка Чорноморського району АР Крим, 165 км на південний схід від с. Приморське Кілійського району Одеської області), при цьому вищезазначені газові родовища знаходяться за межами територіального моря України. Під час буксирування сигнали АІС (Автоматичної ідентифікаційної системи, англ. AutomaticIdentificationSystem,) судна та СПБУ були відсутні. 
		При цьому, громадянин України ОСОБА_3 , працюючи в т.зв. «Державному унітарному підприємстві Республіки Крим «Чорноморнафтогаз» на посаді другого помічника капітана СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), систематично відвідував ТОТ АР Крим, у період з лютого 2014 року до січня 2020 року, достеменно знаючи про порядок в`їзду/виїзду на ТОТ АР Крим, свідомо і умисно порушивши законодавство України, зокрема: ст. ст. 1,2,5,17 Конституції України, ст. ст. 1,3,4,10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. ст. 2,5,6,18 Закону України «Про прикордонний контроль», ст. ст. 5,10,11,17 Закону України «Про морські порти України», наказ Міністерства інфраструктури України від 16.06.2014 № 255, норми міжнародного морського права: ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 року, ст. ст. 5,6,10 Конвенції ООН про відкрите море 1958 року, ст. ст. 1,2,17 Конвенції ООН про територіальне море та прилеглу зону 1958 року, а також проігнорувавши Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 27.03.2014 №A/RES/68/262, діючи з метою заподіяння шкоди інтересам держави, шляхом сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України (за межами територіального моря України), переправлявся на судні «CHERNOMORSK» (MMSI 273378570? прапор РФ) та інших невстановлених досудовим розслідуванням транспортних засобах, через порт «Чорноморський» (озеро Панське, АР Крим, морський спеціалізований порт ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», яке після тимчасової окупації АР Крим Російською Федерацією та відповідним захопленням майна вищезазначеного підприємства, має назву т.зв. «Державне унітарне підприємство Республіки Крим «Чорноморнафтогаз» та інших невстановлених досудовим розслідуванням пунктах пропуску (не передбачених постановою КМУ № 367 від 04 червня 2015 року) на вказану бурову установку, яка знаходиться за межами територіального моря України, у виключній (морській) економічній зоні України.
		05 жовтня 2015 року, ОСОБА_3 , порушив порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України, здійснив виїзд з ТОТ АР Крим на невстановленому транспортному засобі до СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України), з метою заподіяння шкоди інтересам України у вигляді забезпечення та сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		В подальшому, не пізніше 23 жовтня 2015 року, ОСОБА_3 діючи повторно порушив порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України, прямувавши на невстановленому транспортному засобі з СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України) у напрямку ТОТ АР Крим, з метою заподіяння шкоди інтересам держави у вигляді забезпечення та сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		01 лютого 2016 року, ОСОБА_3 , діючи повторно порушив порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України, виїхавши з ТОТ АР Крим на невстановленому транспортному засобі до СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України), з метою заподіяння шкоди інтересам України у вигляді забезпечення та сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		В подальшому, не пізніше 20 квітня 2016 року (більш точна дата та обставини не встановлені), ОСОБА_3 , діючи повторно порушив порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України, виїхавши на невстановленому транспортному засобі з СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України), до ТОТ АР Крим, з метою заподіяння шкоди інтересам держави у вигляді забезпечення та сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		24 березня 2016 року, ОСОБА_3 , діючи повторно порушив порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України, виїхавши з ТОТ АР Крим на невстановленому транспортному засобі до СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України), з метою заподіяння шкоди інтересам України у вигляді забезпечення та сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		Після чого, не пізніше 20 квітня 2016 року (більш точна дата та обставини не встановлені), ОСОБА_3 , діючи повторно порушив порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України, виїхавши на невстановленому транспортному засобі з СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України), до ТОТ АР Крим, з метою заподіяння шкоди інтересам держави у вигляді забезпечення та сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		06 вересня 2017 року, ОСОБА_3 , діючи повторно та з прямим умислом, порушив порядок в`їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію України, здійснив вихід з порту «Чорноморський» (озеро Панське, АР Крим), що не входить по переліку дозволених пунктів пропуску, визначених постановою КМУ № 367 від 04 червня 2015 року, на судні «CHERNOMORSK» (MMSI 273378570? прапор РФ), до СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України), де забезпечив сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		В подальшому, не пізніше 21 вересня 2017 року (більш точна дата та обставини не встановлені), ОСОБА_3 , діючи повторно порушив порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України, виїхавши на невстановленому транспортному засобі з СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350) до ТОТ АР Крим, з метою заподіяння шкоди інтересам держави у вигляді забезпечення та сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		Крім того, у період з 09 вересня 2018 року до 28 вересня 2018 року (більш точна дата та обставини не встановлені) ОСОБА_3 , діючи повторно та з прямим умислом, порушив порядок в`їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію України, виїхавши з ТОТ АР Крим на невстановленому транспортному засобі до СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України), з метою забезпечення сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, що явно шкодило інтересам України.
		В свою чергу, у період з 28 вересня 2018 року до 01 жовтня 2018 року (більш точна дата та обставини не встановлені) ОСОБА_3 , діючи повторно порушив порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України, виїхавши на невстановленому транспортному засобі з СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України), до ТОТ АР Крим, з метою заподіяння шкоди інтересам держави у вигляді забезпечення та сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		26 грудня 2019 року, ОСОБА_3 , діючи повторно порушив порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України, здійснивши вихід з порту «Чорноморський» (озеро Панське, АР Крим), що не входить по переліку дозволених пунктів пропуску, визначених постановою КМУ № 367 від 04.06.2015, до СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України), з метою заподіяння шкоди інтересам України у вигляді забезпечення та сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		09 січня 2020 року, ОСОБА_3 , діючи повторно порушив порядок в`їзду/виїзду з тимчасово окупованої території України, прямувавши на невстановленому транспортному засобі з СПБУ «В-312» (ІМО: 9522350), яка знаходилася за межами державного кордону України (територіального моря України), до порту «Чорноморський» (озеро Панське, АР Крим), з метою заподіяння шкоди інтересам держави у вигляді забезпечення та сприяння незаконній розробці та використанню Російською Федерацією природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що надають дозвіл на проведення такої діяльності.
		Згідно відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 у вищезазначені дати перебував на ТОТ АР Крим. 
		В свою чергу, в документах (послужна книжка моряка № 00209/2009/26 та трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 ), які підтверджують трудову діяльність ОСОБА_3 , містяться відомості про те, що починаючи з 28 березня 2014 року до 28 січня 2020 року, останній працював в т.зв. «Державному унітарному підприємстві Республіки Крим «Чорноморнафтогаз».
		Таким чином, ОСОБА_3 у період з 05 жовтня 2015 року до 09 січня 2020 року, не менше 12 разів порушив порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави, вчинивши вказані дії повторно, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 332-1 КК України.
		28 вересня 2020 року ОСОБА_3 повідомлено про те, про те, що він підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави, вчинених повторно, тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України.
		17 листопада 2020 року ОСОБА_3 повідомлено про те, що підозру у вчиненні умисних дій, спрямованих на порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави, вчинених повторно, тобто злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України, про яку йому повідомлено 28 вересня 2020 року, змінено у зв`язку з отриманням нових фактичних даних стосовно обставин вчинення зазначеного злочину.
		17 листопада 2020 року між прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 у повному обсязі та беззастережно визнав свою винуватість за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України, а також взяв на себе обов`язок щодо співпраці у викритті як на стадії досудового розслідування, так і на стад ії судового розгляду кримінальних проваджень судами будь-якої інстанції, кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами, а саме:
		- кримінальне провадження №420014000000000080 від 12 березня 2014 року;
		- кримінальне провадження №42014000000001194 від 24 жовтня 2014 року;
		- кримінальне провадження №22020011000000042 від 07 листопада 2020 року.
		В угоді сторони узгодили покарання за ч. 2 ст. 332-1 КК України у виді 3 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком у 1рік.
		У даній угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які роз`яснені прокурору та обвинуваченому.
		Розглядаючи в порядку ч. 3 ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
		Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		У даному кримінальному провадженні майнової шкоди не завдано, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
		Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , згідно із ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 , а також захисник  ОСОБА_5 підтвердили, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити.
		Також обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що саме він був ініціатором укладення угоди про визнання винуватості, також він повністю визнає свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України, і не оспорює всі істотні для даного кримінального провадження обставини та правову кваліфікацію її дій, згідний з укладеною угодою та розуміє наслідки її укладення, затвердження та невиконання.
		Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, а також шляхом опитування учасників судового провадження, з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, укладеної з прокурором ОСОБА_4 , характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
		Ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, передбачене ч. 2 ст. 332-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , а саме порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з метою заподіяння шкоди інтересам держави, вчинених повторно.
		Слід зазначити, що угодою про визнання винуватості від 17 листопада 2020 року між підозрюваним ОСОБА_3 та прокурором, зокрема, узгоджено термін іспитового строку тривалістю один рік.
		Згідно ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
		У зв`язку з цим визначена сторонами угоди тривалість іспитового строку не враховується судом, про що зазначається в мотивувальній частині судового рішення, та не є підставою для відмови у затвердженні угоди.
		Таким чином, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної 17 листопада 2020 року між прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК і КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
		Скасування арешту суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
		Відповідно до ч. 9 ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст. 314, 368, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд, 
		у х в а л и в :
		затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 листопада 2020 року між прокурором ОСОБА_4 та підозрюваним  ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22020011000000043 від 10 листопала 2020 року.
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України та призначити йому покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.
		Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Арешт майна, яке належить ОСОБА_3 , накладений ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09 жовтня 2020 року  скасувати.
		Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки«Huawei», моделі «G7-TL00» з номером IMEI НОМЕР_3 ; ноутбук марки «Samsung» «NP-PV510-A01UA», s/nzw1t93db104746p; послужна книжка моряка на ім`я ОСОБА_3 , №00209/2009/26 від 30 жовтня 2019 року, бланк № 0053987; трудова книжка колгоспника на ім`я ОСОБА_3 , № НОМЕР_2 від 25 квітня 1992 року; диплом про вищу освіту № 590 від 16 лютого 2018 року, виданий «Федеральным государственным бюджетным военным учреждением высшего образования « ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 » на 1 арк. в синій обкладинці; додаток до вищевказаного диплому № 590 на 1 арк. та копії додатку та диплому на 2 арк.; медичне свідоцтво № НОМЕР_4 від 21 березня 2019 року на ім`я ОСОБА_3 , видане ООО «Вистапроф» РФ, Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Школянской, буд. 7/9; записна книжка в жорсткій обкладинці, темно-синього кольору, на 66 арк.  повернути власнику ОСОБА_3 .
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		   
		Суддя:                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...