Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14333/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2021. Зареєстровано: 16.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2021.
Дата набрання законної сили: 08.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"08" лютого 2021 р.           Справа№ 910/14333/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Алданової  С.О.
		суддів:            Євсікова О.О. 
		          Мартюк  А.І. 
		 
		при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 про закриття провадження
		 
		у справі № 910/14333/20 (суддя Джарти В.В.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР"
		до Національного агентства з питань запобігання корупції
		про визнання недійсним рішення про відхилення тендерної пропозиції та визнання
		недійсним рішення про визнання переможця процедури закупівлі
		 
		за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання недійсним рішення про відхилення тендерної пропозиції та визнання недійсним рішення про визнання переможця процедури закупівлі.
		15.10.2020 відповідачем до суду першої інстанції подано клопотання про закриття провадження у даній справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про закриття провадження в справі задоволено.
		Провадження у справі № 910/14333/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання недійсним рішення про відхилення тендерної пропозиції та визнання недійсним рішення про визнання переможця процедури закупівлі закрито.
		Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "АЛТАЮР" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 року у справі № 910/14333/20 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з невірним застосуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постановах від 29.01.2019 у справі № 819/829/17, від 14.05.2019 у справі № 918/843/17. Так, апелянт стверджує, що при постановленні ухвали про закриття провадження у справі судом не з`ясовувались обставини щодо наявності договірних відносин між організатором та переможцем тендеру. Позивач звертає увагу на те, що 22.09.2020 між відповідачем та переможцем торгів - ТОВ «Інформаційні технології та інформаційна безпека» укладено договір про закупівлю товару. За доводами позивача, станом на час відкриття провадження у цій справі мало місце наявність договірних правовідносин між замовником та переможцем торгів, що з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в наведених вище постановах, свідчить про віднесення даного спору до господарської юрисдикції.  
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021, справа № 910/14333/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
		У зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Мартюк А.І., Євсіков О.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 справу прийнято до провадження визначеним складом суду, поновлено позивачу пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.11.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АЛТАЮР" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2020; розгляд справи призначено на 08.02.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. 
		Після відкриття провадження у справі від відповідача надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без руху, в якому сторона посилається на те, що надіслане на адресу позивача рекомендоване відправлення з ухвалою суду надійшло до точки видачі/доставки 28.11.2020, проте згідно даних офіційного веб-сайту Укрпошта 01.12.2020 - воно не було вручено під час доставки. І лише через тиждень - 07.01.2021, позивач отримав ухвалу суду. За наведеного, відповідач вважає, що апелянт зловживає своїми процесуальними правами, оскільки сам факт неотримання стороною поштової кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення.
		Розглянувши вказане клопотання судова колегія відмовляє у його задоволенні, оскільки в силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 256 ГПК України апелянт має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку звернення до суду апеляційної інстанції в межах десятиденного строку з дня вручення йому відповідної ухвали. Тобто поновлення строку не поставлено в залежність від обставин поважності/неповажності причин отримання скаржником поштової кореспонденції під час першої доставки.  Викладені в запереченнях проти відкриття апеляційного провадження доводи не можуть бути підставою для залишення апеляційної скарги позивача без руху.  
		В межах встановлених судом процесуальних строків від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом на підставі належного дослідження матеріалів справи з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач вказує на те, що в день звернення з позовною заявою між Національним агентством та ТОВ «Інформаційні технології та інформаційна безпека» (переможець) не було укладено договір, що, на думку відповідача, свідчить  про те, що в момент звернення до суду за захистом нібито порушеного права, не існувало правовідносин на протиправності яких наполягає ТОВ «Алтаюр». За наведеного, відповідач вважає, що спір у даній справі підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, а тому позовна заява подана з порушенням правил предметної юрисдикції. 
		Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
		Представники відповідача в судовому засіданні 08.02.2021 заперечили проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просили оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		За змістом п. 13) ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
		Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.
		Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ «Алтаюр» про:
		- визнання недійсним рішення тендерного комітету Національного агентства з питань запобігання корупції, оформлене протоколом розгляду тендерних пропозицій від 07.08.2020, в частині відхилення тендерної пропозиції ТОВ "АЛТАЮР" при проведенні відкритих торгів щодо закупівлі "Код згідно з ДК 021:2015 48820000-2 - Сервери (програмно-апаратна платформа для модернізованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування")", ідентифікатор закупівлі UA-2020-06-09-004784-b;
		- визнання недійсним рішення тендерного комітету Національного агентства з питань запобігання корупції про визначення учасника ТОВ "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА" переможцем процедури закупівлі за предметом код згідно з ДК 021:2015:4882000-2 - Сервери (програмно- апаратна платформа для модернізованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування") та укладення з ним договору про закупівлю відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оформлене протоколом засідання тендерного комітету № 118 від 10.09.2020.
		15.10.2020 ТОВ "АЛТАЮР" до суду першої інстанції було подано заяву про зміну предмета позову, в якій вищенаведені вимоги позовної заяви доповнено вимогою про визнання недійсним договору №95/20 про закупівлю товару від 22.09.2020, укладеного між Національним агентством з питань запобігання корупції та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційні технології та інформаційна безпека».
		15.10.2020 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, в якому сторона з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду зі справи № 918/843/17 зазначала, що даний спір підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції. Також вказувала на відсутність предмета спору, оскільки наявне рішення постійно діючої адміністрації Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 02.09.2020 № 16534-р/пк-пз, яким відмовлено в задоволенні скарги ТОВ «Алтаюр».
		Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки оскаржувані рішення тендерного комітету Національного агентства з питань запобігання корупції є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим на виконання його владних управлінських функцій, то у відповідності до приписів п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України наведене виключає можливість розгляду такого спору за правилами господарського судочинства.
		Однак, колегія суддів з вищевикладеним висновком місцевого господарського суду не погоджується, виходячи з наступного.
		Предметом апеляційного розгляду є вирішення питання щодо правильності висновку суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
		Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		Згідно п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
		Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Визначення належності справи суду певної юрисдикції здійснюється за правилами, чинними на час звернення з позовом до суду, якщо інше не передбачено законодавством.
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		Судова юрисдикція - це інститут, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
		У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що така заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 ГПК України, яка визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, перелік яких наведений в п.п. 1) - 16).
		Отже, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин (приватноправовий характер правовідносин); наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Водночас згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
		Разом з тим визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
		Помилковим є застосування ст. 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Як вже зазначалось у даній постанові, предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення тендерного комітету Національного агентства з питань запобігання корупції, оформленого протоколом розгляду тендерних пропозицій від 07.08.2020, в частині відхилення тендерної пропозиції ТОВ "АЛТАЮР", а також рішення тендерного комітету Національного агентства з питань запобігання корупції про визначення учасника ТОВ "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА" переможцем процедури закупівлі та укладення з ним договору про закупівлю згідно вимог Закону України "Про публічні закупівлі", оформленого протоколом засідання тендерного комітету № 118 від 10.09.2020.
		За наслідками проведеної тендерної процедури між Національним агентством з питань запобігання корупції та ТОВ "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА" укладено договір про закупівлю товару від 22.09.2020 № 95/20.
		Тобто на час відкриття провадження у даній справі мало місце виникнення договірних правовідносин між замовником та учасником закупівлі (ТОВ "ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА"). 
		Згідно з пунктами 5, 9, 15 частини першої  статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі»  договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари;
		замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.  До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання;  наявність спеціальних або ексклюзивних прав;
		переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
		Частиною 1 статті 36  цього Закону  встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Підвідомчість господарських справ установлено ст. 20 ГПК України, за змістом якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
		При цьому судова колегія звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постановах від 29.01.2019 у справі № 819/829/17, від 14.05.2019 у справі № 918/843/17, згідно якого орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів.  Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки  фактично  зачіпає  майнові інтереси переможця торгів.
		Беручи до уваги те, що на час відкриття провадження у даній справі результати проведеної відповідачем процедури закупівлі за предметом: код згідно з ДК 021:2015:4882000-2 - Сервери (програмно-апаратна платформа для модернізованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування") були реалізовані шляхом укладення з переможцем торгів договору про закупівлю, що свідчить про наявність спору про право, судова колегія приходить до висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. 
		Щодо аргументів відповідача в частині наявності підстав для закриття провадження у даній справі судова колегія зазначає, що викладені у відзиві доводи не спростовують обставин наявності між організатором торгів та їх переможцем договірних правовідносин, що в свою чергу свідчить про наявність приватноправових інтересів, а переданий на розгляд суду першої інстанції спір у цій справі фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.
		За встановленого, судова колегія вважає прийнятними аргументи апеляційної скарги про те, що в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для закриття провадження у даній справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки має місце наявність приватноправових відносин, що виключає можливість розгляду такого спору у порядку адміністративного судочинства.
		Таким чином, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вказаний судовий акт не відповідає вимогам ст. ст. 231, 234 ГПК України з підстав, наведених вище, що свідчить про обґрунтованість апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		Враховуючи вищенаведене, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для здійснення подальшого розгляду справи.  
		Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" на ухвалу Господарського міста Києва від 19.11.2020 підлягає задоволенню.  
		Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
		Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" на ухвалу Господарського міста Києва від 19.11.2020 про закриття провадження у справі №910/14333/20 задовольнити.
		2.          Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 про закриття провадження у справі №910/14333/20  скасувати.
		3.          Справу №910/14333/20 направити до Господарського суду міста Києва для продовження її розгляду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		Головуючий суддя                                                            С.О. Алданова 
		 
		Судді                                                                                О.О. Євсіков
		 
		                                                                                А.І. Мартюк
		 
		Повний текст постанови складено 15.02.2021

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...