Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/5923/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про розірвання шлюбу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2021.
Дата набрання законної сили: 03.02.2021
Номер судового провадження: 61-9840ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                             
		Іменем  України                                            
		 
		03 лютого 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 243/5923/15-ц
		провадження № 61-9840св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		представник відповідача - ОСОБА_3 , 
		особа, яка подала касаційну скаргу,- ОСОБА_4 , 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., 
		Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.        Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
		Позов мотивовано тим, що вони з ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02 червня 1990 року, у шлюбі неповнолітніх дітей не мають. Спільне життя з ОСОБА_2 припинено з 2002 року у зв`язку з непорозумінням між ними з приводу того, що кожен з них має різні погляди на сімейне життя та різні погляди на ведення сумісного господарства, у зв`язку з нескінченними спорами їх спільне життя стало неможливим, ним створено нову сім`ю. Вважав, що збереження сім`ї неможливе та суперечить їх інтересам, примирення між ними неможливе.
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд розірвати їхній шлюб.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області 
		від 27 липня 2015 року у складі судді Чернишова Ю. В. позовні вимоги   ОСОБА_1 задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шлюбні відносини між сторонами закінчилися з 2002 року. Сумісне життя не склалося з причини відсутності взаєморозуміння між ними, кожен з них має різні погляди на сімейне життя та різні погляди на ведення сумісного господарства, у зв`язку з нескінченними спорами їх життя стало неможливим. Від шлюбу неповнолітніх дітей не має. При таких обставинах суд вважав, що подальше спільне життя і збереження сім`ї стало неможливим, а збереження шлюбних відносин суперечило б їхнім інтересам. 
		10 лютого 2020 року ОСОБА_2 було подано заяву про перегляд заочного рішення, в якій вона просила скасувати заочне рішення від 27 липня 
		2015 року та закрити провадження у зв`язку зі смертю позивача 
		ОСОБА_1 .
		Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області 
		від 18 березня 2020 року ОСОБА_2 відмовлено у скасуванні заочного рішення від 27 липня 2015 року.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Донецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрито.
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні відомості про направлення відповідачу судових повісток на дати судових засідань та докази їх отримання. Тобто, заочне рішення винесено з порушенням частини першої статті 224 ЦПК України 2004 року.
		Зважаючи на те, що суд першої інстанції, у порушення статті 74 ЦПК України 2004 року належним чином не повідомив відповідача про розгляд справи 
		27 липня 2015 року, зазначені порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
		Позивач у справі помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки правовідносини у справі не допускають правонаступництво, то суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої 
		статті 255 ЦПК України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, 
		ОСОБА_4 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити 
		в силі рішення суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2021 року справу за позовом  
		ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу призначено до судового розгляду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України). ОСОБА_4 зазначає, що вона не приймала участі у розгляді цієї справи, але суд вирішив питання про її права, оскільки позбавив її права на прийняття спадщини після її померлого сина - позивача у справі. 
		Вважає, що суд апеляційної інстанції не мав право відкривати апеляційне провадження: по-перше, пройшов строк для апеляційного оскарження, а підстави поновлення строку є не поважними; по-друге помер ОСОБА_1 , який є ініціатором розірвання шлюбу та розглядати апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції не мав права, так як апеляційна скарга порушує права померлого. 
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 02 червня 1990 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане 25 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції Серії НОМЕР_1 
		(а. с. 5).
		Ухвалою Словянського міськрайонного суду Донецької області 
		від 24 червня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10 липня 2015 року (а. с. 7).
		10 липня 2015 року розгляд справи було відкладено.
		27 липня 2015 року було винесено ухвалу про заочний розгляд справи, в якій зазначено,   що сторони були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, але відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, тому суд вважав за можливе розгляд справи провести за відсутності ОСОБА_2 (а. с. 12).
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 30 грудня 2019 року (а. с. 77).
		10 лютого 2020 року ОСОБА_2 було подано заяву про перегляд заочного рішення, в якій вона просила скасувати заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року та закрити провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_1 
		18 березня 2020 року ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_2 відмовлено у скасуванні заочного рішення 
		від 27 липня 2015 року.
		 
		 
		2.        Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
		Судами встановлено, що заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
		Частинами першою-другою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
		Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України 2004 року).
		За змістом частини першої статті 27 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, мають право брати участь у судових засіданнях.
		Статтями 74-76 ЦПК України 2004 року встановлено порядок повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи. Про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи може свідчити розписка про одержання судової повістки.
		Положеннями статей 158, 169 ЦПК України 2004 року передбачено, що належне повідомлення судом осіб, які беруть участь у справі, про їх розгляд у судовому засіданні є обов`язковим. Неявка в судове засідання сторін, про яких нема відомостей, що їх вручені судові повістки, перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до частини четвертої статті 169 ЦПК України 2004 року у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). 
		У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша               статті 224 ЦПК України 2004 року).
		Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду,              ОСОБА_2 вказувала, що її не було повідомлено належним чином про розгляд справи у суді.
		Так, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення               ОСОБА_2 про судові засідання 10 липня 2015 року та 27 липня 2015 року.  
		Неповідомлення судом учасників процесу про дату судового засідання є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_2 , що є порушенням права останньої на справедливий суд, а тому, керуючись пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, скасував заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 
		2015 року.
		Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження не можуть бути прийняті судом з огляду на вищенаведені положення 
		ЦПК України 2004 року.
		Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення повісток ОСОБА_2 , а ухвалення заочного рішення без належного повідомлення відповідача у справі є підставою для його скасування.
		Врахувавши положення статті 23 СК України, статей 270, 290 ЦК України слід дійти висновку, що право на шлюб є одним із видів особистих немайнових прав фізичної особи.
		Пунктом 1 частини першої статті 1219 ЦК України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою, зокрема особисті немайнові права.
		Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
		Частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбаченими статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		Отже, врахувавши, що ОСОБА_1 помер, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд апеляційної інстанції згідно пункту 7 частини першої статті 255 та частини першої статті 377 ЦПК України, обґрунтовано закрив провадження у справі.
		Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що неможливо скасувати рішення через те, що ініціатор розірвання шлюбу помер, оскільки оскаржуване в апеляційному порядку заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року не відповідає закону (частина друга статті 213 ЦПК України 2004 року) внаслідок його ухвалення без належного повідомлення сторін по справі про час та місце її розгляду, а тому не можуть бути застосовані положення частини третьої статті 377 ЦПК України.
		Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. 
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Постанову Донецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                     Є. В. Синельников
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		                                                                                                            Н. Ю. Сакара
		С. Ф. Хопта
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...