Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/12591/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.02.2021
Номер судового провадження: 51-2306км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018270010004895

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		11 лютого 2021 року
		м. Київ
		справа № 750/12591/18
		провадження № 51-2306 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника в режимі відеоконференції  ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270010004895, за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сидорівка Борзнянського району Чернігівської області, жителя  АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 186 КК України.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2019 року засуджено ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		Цим вироком також засуджено ОСОБА_9 (неповнолітнього на час вчинення злочину), судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
		Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 05 липня 2018 року в період часу з 00:05 по 00:15, перебуваючи на ґанку Чернігівського колективного підприємства «Пожтехніка» добровільного пожежного товариства України в м. Чернігові, розташованого на вул. Бєлова, 13, достовірно знаючи про те, що  ОСОБА_9 є неповнолітнім, шляхом вмовляння викликав в останнього бажання вчинити злочин, а саме відкрите викрадення чужого майна, чим втягнув неповнолітнього ОСОБА_9 у злочинну діяльність.
		Крім того, 05 липня 2018 року близько 00:15, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , умисно, з метою особистого збагачення підійшли до потерпілої ОСОБА_10 . ОСОБА_8 розпилив перед її обличчям сльозогінний газ «Терен-4», чим позбавив на короткий час можливості бачити, тобто застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої,а ОСОБА_9 ривком зірвав з її плеча жіночу сумку, після чого обидва з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдали потерпілій ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 4551,42 грн.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2019 року  без зміни.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження за обвинуваченням  ОСОБА_8 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 186 КК України. На обґрунтування своїх вимог вказує, що здобуті у кримінальному провадженні докази не вказують на причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, його винуватість встановлено судом лише на підставі показань обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 . Зазначає, що судом безпідставно вказано у вироку, що свідок ОСОБА_11 надав аналогічні показання, як і потерпіла ОСОБА_10 , оскільки їхні свідчення мають суттєві розбіжності. Крім того, вважає, що протоколи пред`явлення потерпілій та свідку особи для впізнання складено з порушенням вимог ст. 228 КПК України, фотокартки попередньо не були прошиті та скріплені печаткою, а тому їх не можна вважати допустимими доказами. Вказує, що судом безпідставно встановлено особисте збагачення як мотив вчинення ОСОБА_8 злочину, оскільки викрадений телефон ОСОБА_9 залишив собі, а доказів отримання ОСОБА_8 200 грн під час судового розгляду встановлено не було. Наголошує про необізнаність ОСОБА_8 щодо неповнолітнього віку ОСОБА_9 , а висновки про те, що ОСОБА_8 знав вік ОСОБА_9 судом зроблені лише зі слів останнього, які є суперечливими. До того ж вважає, що ОСОБА_9 є особою, яка в змозі самостійно приймати рішення і не залежати від волі інших людей, а тому твердження суду, що саме ОСОБА_8 втягнув ОСОБА_9 у злочинну діяльність, є необґрунтованими. Також зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять оригіналу квитанції про сплату потерпілою судового збору, а отже суд безпідставно стягнув з обвинувачених відшкодування моральної шкоди, при цьому розмір якого потерпілою жодними доказами не доведено. За таких обставин вважає, що винуватість  ОСОБА_8 ґрунтується лише на припущеннях, що суперечить принципу презумпції невинуватості та положенням ст. 62 Конституції України.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Прокурор ОСОБА_12 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, у письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 вказує про необґрунтованість такої скарги, просить відмовити в її задоволенні.
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого  ОСОБА_9 , а також прокурор ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 , просили судові рішення залишити без зміни.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Мотиви суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		У касаційній скарзі захисник вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 186 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
		Такі висновки суд зробив на підставі показань обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 .
		Разом з тим місцевим судом як доказ винуватості ОСОБА_8 досліджено, співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у: протоколі прийняття заяви ОСОБА_10 про вчинення щодо неї злочину; протоколі огляду місця події від 05 липня 2018 року; протоколі огляду речей від 22 серпня 2018 року; протоколах пред`явлення потерпілій ОСОБА_10 особи ОСОБА_8 та ОСОБА_14 для впізнання від 27 серпня 2018 року; протоколах пред`явлення свідку ОСОБА_11 особи ОСОБА_8 та ОСОБА_14 для впізнання від 27 серпня 2018 року; протоколі проведення слідчого експерименту від 17 вересня 2018 року за участю потерпілої ОСОБА_10 ; протоколі проведення слідчого експерименту від 26 жовтня 2018 року за участю підозрюваного  ОСОБА_9 .
		Зі змісту вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочинів, їх наслідки.
		Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
		Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 186 КК України, а саме втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, а також відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення є правильною.
		Колегія суддів не може погодитися з доводами касаційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України, з огляду на наступне.
		Втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність  це психічний або фізичній вплив на неповнолітнього дорослою особою з метою схилити його до вчинення злочину або до участі в ньому в ролі співвиконавця або пособника. При цьому втягнення пов`язане з безпосереднім впливом на неповнолітнього і може бути вчинене способом погрози, шантажу, обману, переконання, поради, обіцянки тощо.
		Дослідженням звукозапису судового засідання встановлено, що під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_9 пояснив, що саме ОСОБА_8 запропонував вчинити грабіж, при цьому демонстрував газовий балончик як засіб, що полегшить процес вчинення злочину. ОСОБА_9 декілька разів відмовлявся вчиняти грабіж, однак після неодноразових вмовлянь з боку ОСОБА_8 погодився на такі дії.
		Крім того, ОСОБА_9 повідомив, що з ОСОБА_8 почав спілкуватися до вчинення злочину приблизно за півроку, можливо більше. Вказав, що ОСОБА_8 був обізнаний про його неповнолітній вік, оскільки сам у нього про це запитував та був на святкуванні його дня народження.
		Про вказані обставини ОСОБА_9 зазначив також і в суді апеляційної інстанції, на запитання суддів підтвердив, що саме ОСОБА_8 , будучи обізнаним про його неповнолітній вік, шляхом вмовляння спонукав його до вчинення грабежу.
		Тобто суди першої та апеляційної інстанцій зазначеним показанням надали відповідну оцінку та в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні дійшли висновку про наявність у діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України.
		Таким чином, з урахуванням встановлених судами фактичних обставин та з огляду на здобуті під час судового розгляду докази колегія суддів не вбачає підстав вважати такі висновки судів безпідставними, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є непереконливими.
		Що стосується тверджень захисника про те, що місцевий суд безпідставно визнав особисте збагачення, як мотив вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Із суб`єктивної сторони грабіж передбачає тільки прямий умисел. Особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, відкрито вилучає майно, на яке не має права, передбачає завдання матеріальної шкоди і бажає настання таких наслідків.
		Тобто сама участь у вчиненні грабежу, незалежно від ролі кожного з учасників злочину, вказує про наявність умислу в особи на заволодіння чужим майном саме з метою збагачення як особистого, так і з метою збагачення інших осіб (грабіж на замовлення тощо).
		В ході розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 виступив ініціатором злочинних дій та запропонував ОСОБА_9 спільно вчинити грабіж. У подальшому, довівши свої злочинні дії до кінця, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розпорядились викраденим майном на власний розсуд, гроші у сумі 400 грн поділили порівну між собою, а мобільний телефон залишив собі ОСОБА_9 , що свідчить про наявність у їхніх діях мотиву особистого збагачення.
		Таким чином, колегія суддів не може погодитись з доводами касаційної скарги захисника про те, що місцевим судом у вироку безпідставно зазначено мотив вчинення відкритого викрадення чужого майна ОСОБА_8  особисте збагачення, та вважає такі доводи необґрунтованими.
		У касаційній скарзі, окрім іншого, захисник посилається на те, що здобуті у кримінальному провадженні докази не вказують на причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, а його винуватість встановлена судом лише на підставі показань обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 .
		В ході перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що докази та показання обвинуваченого, потерпілої та свідків були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, їм надано відповідну правову оцінку, що відображено в оскаржуваних судових рішеннях.
		А тому колегія суддів вважає неспроможними доводи касаційної скарги захисника в цій частині, оскільки з огляду на вимоги ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати достатність обсягу судового розгляду для постановлення остаточного рішення, не вправі здійснювати переоцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, у тому числі й показань потерпілої та свідків, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій.
		З цих же підстав колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги захисника про те, що показання свідка ОСОБА_11 суттєво відрізняються від показань потерпілої ОСОБА_10 .
		Вказані обставини були предметом ретельної перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, їм надана відповідна оцінка в сукупності з іншими здобутими доказами у кримінальному провадженні.
		Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, відповідно до звукозапису судового засідання під час допиту свідок ОСОБА_11 дійсно путався в деяких деталях, зазначивши, що точно не пам`ятає всіх обставин вчинення злочину у зв`язку зі спливом часу. Вказані протиріччя місцевим судом були усунуті шляхом його перехресного допиту учасниками судового провадження та уточнюючими запитаннями суду. При цьому свідок ОСОБА_11 ствердно вказав про причетність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до вчинення грабежу.
		Під час касаційного розгляду колегією суддів не встановлено порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, як і не встановлено підстав для визнання таких доказів недопустимими.
		Зокрема, колегія суддів не вбачає підстав вважати недопустимими доказами протоколи пред`явлення потерпілій ОСОБА_10 та свідкові ОСОБА_11 особи ОСОБА_8 для впізнання від 27 серпня 2018 року, та вважає, що вказані слідчі дії проведено з дотриманням вимог процесуального законодавства.
		Відповідно до ч. 6 ст. 228 КПК України за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті.
		Частиною 7 ст. 228 КПК України визначено особливості проведення впізнання за фотознімками. Так, фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
		За результатом проведення впізнання за фотознімками слідчий складає протокол, зміст якого має відповідати положенням статей 104, 228, 231 КПК України.
		При цьому прошивання фотокарток та скріплення їх печаткою відбувається безпосередньо під час складання відповідного протоколу, а не у момент їх пред`явлення особі для впізнання. Таким чином, доводи касаційної скарги захисника у цій частині колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтуються висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 186 КК України,які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень статей 85, 86, 88, 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності.
		За таких обставин колегія суддів не може погодитись з доводами касаційної скарги захисника про те, що всупереч положенням ст. 62 Конституції України винуватість ОСОБА_8 ґрунтується лише на припущеннях, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.
		Також колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_8 мінімальне покарання, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, справедливим та таким, що не суперечить ст. 65 КК України. Таке покарання з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та принципами співмірності й індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.
		Що стосується доводів касаційної скарги захисника про неправильне вирішення цивільного позову, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Як передбачено ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
		Посилання захисника на те, що матеріали кримінального провадження не містять оригіналу квитанції про сплату судового збору, у зв`язку з чим суд безпідставно прийняв до розгляду цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, на думку колегії суддів не є такими, що спростовують загальну справедливість вироку суду щодо вирішення цивільного позову по суті.
		Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 липня 2018 року (справа № 713/1275/16-к, провадження № 3603 км 18).
		А тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині колегія суддів вважає такими, що не відповідають вимогам закону.
		Крім того, колегія суддів не може погодитись з доводами касаційної скарги захисника про те, що розмір заподіяної потерпілій моральної шкоди нічим не підтверджується.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 , враховуючи глибину та тривалість завданих душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою обвинувачених, керуючись засадами розумності та виваженості, місцевий суд, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, частково задовольнив позовні вимоги потерпілої та стягнув з обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		З огляду на викладене, на думку колегії суддів, вирок суду щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_10 узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілих. А тому підстав вважати такий розмір моральної шкоди необґрунтованим не встановлено.
		Апеляційний суд, здійснюючи в порядку апеляційної процедури перевірку доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, надав їм відповідну оцінку та вмотивував прийняте рішення.
		Під час касаційного розгляду встановлено, що суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 , ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника, проаналізував та надав на них переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів.
		Ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого ОСОБА_8 , касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 листопада 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 березня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...