Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/11679/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2021. Зареєстровано: 17.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.03.2021
Номер судового провадження: 2/522/4710/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №2/522/4710/21
		Справа № 522/11679/20
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 лютого 2021 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого судді Шенцевої О.П.,
		за участю секретаря Кісліної В.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140 А) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про захист честі, гідності та ділової репутації, -
		ВСТАНОВИВ:
		21.07.2020 до суду найшла позовна заява Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		27.07.2020 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.10.2020.
		У судове засідання 23.10.2020 відповідач не з`явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому порядку.
		У судове засідання 08.02.2021 відповідач також не з`явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений у встановленому порядку. 
		Позивач надав до суду заяву про проведення судового засідання згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
		Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов обґрунтований, доведений та підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_5» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено публікацію « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в якій викладена така інформація:
		« Неожиданное происшествие случилось сегодня у причала одесского морского вокзала.
		Вернувшись с репетиции морского парада, катер ПРК-02 морской поисково-спасательной службы сделал несколько крутых виражей рядом с причалами яхт-клуба, где стояли яхты, готовые к гонке.
		В результате несколько яхт получили повреждения от ударов о причал, а одна из команд даже снялась с гонки.
		По информации «ІНФОРМАЦІЯ_8», владелец парусной яхты «ІНФОРМАЦІЯ_7», команда Bavaria 46,  ОСОБА_3 решил не участвовать в регате и ушел в свой яхт-клуб «ІНФОРМАЦІЯ_6».
		Специалисты отмечают, что устранение повреждений обойдется не в одну тысячу долларов.» 
		За змістом позовних вимог позивач зазначає, що вказана публікація містить заздалегідь неправдиву інформацію щодо пересування пошуково-рятувального катера «ПРК-02», оскільки він не проходив біля причалів яхт-клуба, що підтверджується треками руху катера у загальнодоступному ресурсі для відстеження положення суден на карті AIS (Automatic Identification System) та реальні обставини не мають нічого спільного з інформацією, що поширюється у публікації.
		При цьому, власник парусної яхти «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_3 надав письмові пояснення про те, що пошуково-рятувальний катер «ПРК-02» жодного відношення до інциденту, який відбувся у причалу морвокзалу Одеса ІНФОРМАЦІЯ_1 не має.
		Враховуючи те, що заголовок та текст публікації містив неправдиву та спотворену інформацію щодо дій пошуково-рятувального катера «ПРК-02», який належить позивачу, та наведені у публікації обставини не мали будь-якого фактичного підтвердження і не існували взагалі, позивач 04.07.2020 звертався до редакції сайту «ІНФОРМАЦІЯ_5» на електронну поштову адресу  ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка зазначена як контактна, з листом щодо негайного публічного спростування неправдивої інформації, яка зазначена у заголовку та тексті публікації, із посиланням на першоджерело неправдивої інформації, однак жодних дій щодо спростування не було здійснено.
		Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Публікація не містить зазначення про автора, а тому автор поширеної недостовірної інформації невідомий, його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити.
		У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».
		У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що:
		веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;
		власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
		Згідно статті 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен.UA - це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.
		Відповідно до статті 56 Закону України «Про телекомунікації» адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції. Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; 2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог. Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.
		Судом встановлено, що відповідно до довідки консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) департаменту «Центру компетенції» від 14.07.2020 №169/2020-Д на момент розміщення публікації ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5 є реєстрант доменного імені - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2003 № 447-р було створено об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (ОП УМІЦ) з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру і системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA».
		ОП УМІЦ акредитувало та підтвердило компетентність УЦПНА у здійсненні ним функцій Центру компетенції адресного простору, що підтверджується свідоцтвом про акредитацію департаменту «Центр компетенції» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».
		За таких обставин, довідка консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» (УЦПНА) департаменту «Центру компетенції» від 14.07.2020 №169/2020-Д є належним та допустимим доказом у справі.
		Таким чином, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) є належним відповідачем у справі як власник веб-сайта, на якому розміщено публікацію, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Відповідно до статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Таку правову позицію зазначає Верховний суд у своїх постановах від 07.02.2019 у справі № 382/1580/15-ц та від 12.12.2018 у справі № 481/40/60-ц.
		Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Однак відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію; спростування здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
		Водночас, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб: б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача: в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що: 
		а) інформація поширена веб-сайтом «ІНФОРМАЦІЯ_5» у публікації ІНФОРМАЦІЯ_2  знаходиться у вільному доступі у мережі Інтернет та доступна необмеженому колу осіб;
		б) текст публікації безпосередньо стосується позивача та його діяльності, оскільки пошуково-рятувальний катер «ПРК-02» є власністю позивача (свідоцтво на право власності на судно НОМЕР_1 від 11.09.2019), його члени екіпажу на чолі з капітаном є працівниками позивача;
		в) публікація не містить підтверджуючих матеріалів (фото/відео матеріали, дані трекінгу руху катера) щодо дій пошуково-рятувального катера «ПРК-02», також неможливо встановити відповідність поширеної інформації фактичним обставинам. 
		При цьому, відсутність пошуково-рятувального катеру «ПРК-02» біля яхт-клубу підтверджується матеріалами справи, а саме даними системи моніторингу надводної обстановки з використанням автоматизованої ідентифікаційної системи на Чорному та Азовському морях у зоні відповідальності України та треками руху катера у загальнодоступному ресурсі для відстеження положення суден на карті AIS (Automatic Identification System). 
		Також матеріали справи містять заяву власника парусної яхти «ІНФОРМАЦІЯ_7» ОСОБА_3 , про якого йдеться у тексті публікації, відповідно до якої останній зазначив, що пошуково-рятувальний катер «ПРК-02» жодного відношення до інциденту, який відбувся біля причалу морвокзалу Одеса ІНФОРМАЦІЯ_1 не має.
		г) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1069 позивач виконує важливі публічні функції держави Україна щодо забезпечення функціонування системи пошуку і рятування у морському пошуково-рятувальному районі України відповідно до міжнародних зобов`язань України (Міжнародної конвенції з пошуку і рятування на морі 1979 року, Міжнародної конвенція з охорони людського життя на морі 1974 р.). Поширення недостовірної інформації, яка зазначена у публікації, дискредитує виконання важливих публічних функцій держави, чим завдає шкоди державному та міжнародному іміджу позивачу та державі Україна. 
		Інформація, зазначена у публікації, завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки у публікації надається негативна оцінка кваліфікації працівника позивача, що призводить до негативного враження читача щодо діяльності підприємства та виконання підприємством важливих функцій держави України із забезпечення пошуку та рятування у морському пошуково-рятувальному районі України, останнє підтверджується негативними коментарями читачів веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_5» до публікації.
		На підставі викладеного суд дійшов висновку, що поширення інформації, зазначеної у публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 має юридичний склад правопорушення.
		Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі "Нова газета" та Бородянський проти Росії", що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Судом встановлено, що інформація, розміщена у публікації ІНФОРМАЦІЯ_2  містить фактичні твердження щодо скоєння капітаном пошуково-рятувального катера «ПРК-02» дій, що призвело до певних явищ (пошкодження яхт), таким чином поширена інформація у публікації не є оціночними судженнями, оскільки ці твердження є фактичними, та їх можна перевірити на предмет достовірності, зокрема спростувати.
		Також у результаті розгляду справи не здобуто доказів на підтвердження достовірності вищевказаної поширеної негативної інформації щодо позивача, натомість матеріали справи містять докази, які спростовують поширену у публікації ІНФОРМАЦІЯ_2  інформацію.
		Відповідно до частин 6 та 7 статті 277 ЦК України спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація (аналогічна правова позиція викладена і в пунктах 15 та 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи»).
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується доказами у справі.
		Керуючись статями 3, 32, 34, 68 Конституції України; Законом України «Про інформацію»; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»; статтями 15, 16, 23, 201, 277, 280, 297, 299, 302, 1167 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		Позов Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140 А) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити.
		Зобов`язати власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) спростувати недостовірну інформацію, а саме публікацію « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка розміщена на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, тобто шляхом здійснення нової публікації із посиланням на першоджерело неправдивої інформації.
		Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (код ЄДРПОУ 38017026) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) грн.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		 
		 
		Суддя
		08.02.2021

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...