Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/25689/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2021.
Дата набрання законної сили: 10.02.2021
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №761/25689/20 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		 
		Провадження №11-кп/824/1808/2021 Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		Категорія: ст.ст.176, 183 КПК України
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		10 лютого 2021 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі: 
		 
		головуючого судді  ОСОБА_2 
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі  ОСОБА_5 
		за участю 
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		захисників  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_10 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 02 квітня 2021 року включно.
		 
		Зазначене рішення обґрунтоване тим, що міра покарання, призначення якої передбачається обвинуваченому ОСОБА_10 , у разі доведення його винуватості та усвідомлення обвинуваченим цієї обставини, переконливо дає підстави вважати, що продовжують існувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, такі як: переховування від суду, тобто ризик втечі обвинуваченого, а так само здійснення незаконного впливу на потерпілих та свідків, оскільки суд ще не перейшов до їх безпосереднього допиту. Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_10 не є достатніми стримуючими факторами та не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
		Також суд першої інстанції зазначив, що стороною захисту крім самих заяв осіб, які виявили бажання взяти обвинуваченого ОСОБА_10 на поруки, де останні зазначили про те, що вважають себе такими, що заслуговують на особливу довіру у зв`язку із обранням народними депутатами України та роздруківок з Веб-порталу Верховної Ради та Вікіпедії, суду не надано інших даних з якими суд міг би дійти переконання, що особи, які виявили бажання взяти на поруки обвинуваченого ОСОБА_10 є такими, що заслуговують на довіру суду та зможуть гарантувати суду дотримання обвинуваченим відповідних обов`язків. 
		 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням захисником обвинуваченого ОСОБА_10  адвокатом ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 , у задоволенні клопотання прокурора  відмовити.
		Мотивуючи свої вимоги зазначає, що суд свавільно і необґрунтовано встановив наявність двох ризиків: ризик втечі і ризик незаконного впливу на свідків, керуючись при цьому виключно тяжкістю інкримінованого діяння, а в частині вагомості доказів  лише їх номінальним переліком  реєстром матеріалів і вступною промовою прокурора. Натомість суд зазначив, що докази захисту неможливо брати до уваги, оскільки окрім вступної промови захист нічого і не надав. Суд не врахував положення ч.3 ст.199 КПК України і прецедентну практику ЄСПЛ, за якою ризик втечі зменшується з перебігом часу яким би він не був коротким. Державні органи не навели жодних підстав для твердження, що подібний ризик не зменшився за рік. 
		Крім того, оскільки розгляд справи протягом розумного строку є неможливим, ОСОБА_10 має бути звільнений на час провадження. Він не може нести відповідальність за нездатність суду розглядати його справу у відповідності до закону  безперервно, як того вимагає ст.322 КПК України.
		Захисник звертає увагу, що після пом`якшення запобіжних заходів іншим обвинуваченим жодних негативних наслідків не настало, що опосередковано підтверджується безпідставністю тверджень суду про тримання ОСОБА_10 під вартою, як єдиний можливий спосіб усунення ризиків.
		Неправомірним є також посилання суду на попередні рішення слідчих суддів як на підставу ув`язнення ОСОБА_10 , адже після ухвалення вони вичерпали свою дію і посилання на них прямо заборонено положеннями ст.198 КПК України. 
		Підозра і обвинувачення не містять будь-якого розумного мотиву злочину, усі троє підозрюваних не мають жодного зв`язку з жертвою і, станом на час події  між собою. Жоден свідок та потерпілий не вказують на ОСОБА_10 чи інших обвинувачених, як на виконавців злочину і покарання самого ОСОБА_10 не суперечать показанням жодного зі свідків або потерпілих. Єдиним аргументом обвинувачення є експертна ідентифікація осіб на відео з камер спостереження, яка встановила неможливість ідентифікації за ознаками зовнішності, проте «впізнала» ОСОБА_10 за його рухами. За час досудового розслідування інших доказів, які прямо чи опосередковано підтверджують вину обвинувачених, не було здобуто. При цьому ненаукові теорії про схожість ОСОБА_10 з ймовірним злочинцем на відео повністю спростовуються невідповідністю його зросту  експертними дослідженнями 2016 року зріст фігури ймовірного злочинця на відео встановлений на рівні 170-172 см у взутті і кепці, проте як зріст обвинуваченого 180 см без взуття і головного убору.
		ОСОБА_10 відомий музикант, ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, одружений, має міцні соціальні зв`язки  постійне місце проживання, престижні службу в Збройних силах України, має двоє неповнолітніх дітей, з яких старший син має істотні вади здоров`я, дружину і літню матір, яка потребує догляду. Натомість майновий стан обвинуваченого і його родини не дозволяє йому тривалий час переховуватися. 
		 
		До початку апеляційного розгляду від захисника обвинуваченого ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_8 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він також зазначив, що всі ризики, і ризик втечі ОСОБА_10 зокрема, суд першої інстанції обґрунтовував ймовірним суб`єктивним ставленням обвинуваченого до міри покарання, призначення якої передбачається обвинуваченому, у разі доведення його винуватості. Однак за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 30.04.2020 року експерти не зазначили про якісь відхилення від стану рівноваги ОСОБА_10 або про його панічне бажання втекти. Його поведінка відповідала і відповідає поведінці невинуватої людини, яка впевнена в своїй позиції і має єдине бажання  довести свою непричетність до інкримінованого злочину. Всі ці обставини, на думку сторони захисту свідчать на користь того, що припущення покладене в обґрунтування існування, в тому числі зазначеного ризику, є надуманими, та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
		Також захисник вказує, що висновок суду про створення ОСОБА_10 ризику летальності є довільним і не ґрунтується на матеріалах справи. Цей ризик при попередніх розглядах аналогічних клопотань жодного разу не встановлювався. 
		Крім того прокурором, в порушення вимог абзацу 10 пункту 205 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою за 5 і 7 днів відповідно до спливу строку запобіжного заходу, а не за 10 днів, як це передбачено вказаними положеннями законодавства .
		Судом першої інстанції безпідставно було відхилено клопотання осіб, які виявили бажання поручитися за виконання ОСОБА_10 процесуальних обов`язків. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 , його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення суду першої інстанції обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		В свою чергу, апеляційний суд позбавлений можливості дослідити матеріали кримінального провадження, оскільки воно знаходиться на розгляді по суті в суді першої інстанції.
		 
		Встановлено, що прокурором до суду першої інстанції було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_10 .
		За наслідками розгляду вказаного клопотання, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року продовжено ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою по 02 квітня 2021 року, включно.
		Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
		Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
		Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.
		Правовими приписами ст.331 КПК України встановлено, що за наслідками розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
		 
		Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених п.п.5, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263, ч.3 ст.28, ч.2 ст.194 КК України, які відносяться до різного ступеню тяжкості, в тому числі і особливо тяжких. Наслідком вчинення даних протиправних дій є смерть журналіста, що беззаперечно викликало суспільний резонанс. Санкція одного з інкримінованих обвинуваченому злочинів, зокрема п.п.5, 12 ч.2 ст.115 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строку від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі
		Обвинувачений є раніше не судимим, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має неповнолітніх дітей 2008 та 2012 року народження, що підтверджує наявність у нього міцних соціальних зв`язків, а також має заохочення за моральну підтримку бойового духу та волонтерську допомогу військовослужбовцям. Однак усвідомлюючи суворість покарання, яке йому загрожує, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання. На даний час у вказаному кримінальному провадженні не допитані потерпілі та жоден свідок, а тому суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про існування, ризику впливу на них.
		Наведені в апеляційних скаргах дані про особу обвинуваченого, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута на даний час шляхом застосування до нього іншого, більш м`якого запобіжного заходу.
		Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження сторони захисту, що стороною обвинувачення не доведено, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові обставини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які на даний час виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
		Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України, та на даний час не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
		В свою чергу суд апеляційної інстанції звертає увагу, що враховуючи стадію кримінального провадження та порядок апеляційного розгляду апеляційних скарг на судові рішення щодо продовження строку тримання під вартою, колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження мотиву злочину, а також допустимості висновків експертиз.
		Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.
		Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставами для продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 слугувало встановлення судом першої інстанції наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а не наявність попередніх ухвал слідчих суддів у цьому кримінальному провадженні. Крім того, на даний час судом першої інстанції розпочато дослідження доказів, будь-яких рішень щодо суті обвинувачення судом першої інстанції не приймалося, а оскаржуване рішення стосується лише питання продовження строку тримання під вартою. З огляду на вказані обставини, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.198 КПК України, є необґрунтованими.
		Обвинувальний акт надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 19 серпня 2020 року. На даний час судом розпочато судовий розгляд, зокрема дослідження доказів. При цьому, хоча розгляд і не є безперервним, однак зважаючи на складність справи, об`єм доказів, а також кількість учасників кримінального провадження, доводи сторони захисту щодо неспроможності суду першої інстанції розглянути кримінальне провадження протягом розумного строку, колегія суддів вважає безпідставними на даний час.
		Доводи апеляційної скарги щодо порушення прокурором строку подання клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбаченого абз.10 п.205 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів вважає обґрунтованими. Однак, таке порушення не є істотним та не тягне за собою скасування рішення суду першої інстанції. Оскільки порушення такого строку не визначено кримінальним процесуальним законом, як підставу для відмови в задоволенні клопотання чи його повернення, в свою чергу суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.331 КПК України, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою незалежно від наявності клопотань.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особам, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
		Тягар доказування обставин, що свідчать про те, що особи, які виявили бажання стати поручителями заслуговують на довіру або особливу довіру, а також обставин, що свідчать про фінансову спроможність вказаних осіб сплатити грошове стягнення у разі невиконання ними взятих на себе зобов`язань, покладається на сторону кримінального провадження, що заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у виді поруки. 
		При цьому, на думку апеляційного суду, застосування особистої поруки є ефективним, коли для обвинуваченого розрив соціальних зв`язків з поручителем або підрив його авторитету є гіршим, ніж застосування більш суворого запобіжного заходу.
		До суду апеляційної інстанції подали заяви ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , про взяття обвинуваченого ОСОБА_10 на поруки. Заяви обґрунтовані тим, зважаючи на займані вказаними особами посади, вони зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_10 .
		Однак, до вказаних заяв не додано будь-яких доказів аналізуючи які, суд апеляційної інстанції міг зробити висновок, що вказані особи зможуть ефективно виконати свої зобов`язання, як поручителі. Зокрема їх характеристики, інформацію про те, чи притягувались вони до адміністративної чи кримінальної відповідальності, чи були вони поручителями в інших кримінальних провадженнях, і якщо так, то чи не порушувались ними свої зобов`язання.
		Крім того, зважаючи на тяжкість злочинів та їх суспільну небезпеку, суд апеляційної інстанції вважає, що на даний час запобіжний захід у виді особистої поруки є неспівмірним з ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.
		Таким чином, у задоволенні заяв про взяття обвинуваченого ОСОБА_10 на поруки необхідно відмовити.
		Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону, які б слугували підставною для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
		На думку колегії суддів, районний суд дійшов правильного висновку про те, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого. 
		Обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом та стороною захисту не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.
		Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 4221 КПК України, колегія суддів,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА :
		 
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		Заяви ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , про взяття обвинуваченого ОСОБА_10 на поруки, залишити без задоволення.
		Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 02 квітня 2021 року включно,  без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий :
		 
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...