Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/23871/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2021. Зареєстровано: 17.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2021.
Дата набрання законної сили: 10.02.2021
Номер судового провадження: 11-кп/817/38/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019210000000179

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 607/23871/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/38/21 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - п. 4 ч. 2 ст.115 КК України   
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		10 лютого 2021 р. Тернопільський апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
		 
		Головуючого -        ОСОБА_2  
		Суддів -          ОСОБА_3 ,          ОСОБА_4 ,  
		 
		за участю:
		 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		прокурора ОСОБА_6 ,
		захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		представника потерпілих ОСОБА_12 ,  
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Тернопільського апеляційного суду 10лютого 2021р. кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11листопада 2020року у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019210000000179 від 16 квітня 2019 р., за обвинуваченням
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, з призначенням йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_9 визначено рахувати з моменту його затримання, тобто з 17 квітня 2019 року, із зарахуванням в строк відбуття покарання терміну перебування під вартою. 
		Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково: стягнуто на її користь з ОСОБА_9 500 000 грн. моральної шкоди. 
		Вироком суду також вирішено питання щодо речових доказів та стягнуто з ОСОБА_9 процесуальні витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні на загальну суму 47 674 грн. 19 коп.
		В апеляційнійскарзі захисникиобвинуваченого ОСОБА_9  ОСОБА_7 та ОСОБА_8  просять скасувати вирок місцевого суду, закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 в звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. 
		Докази, на яких грунтується обвинувальний вирок, жодним чином не доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення.
		Так, що стосується протоколу огляду місця події від 16 квітня 2019 р., - він є недопустимим доказом відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, оскільки для проникнення до житла особи без її згоди та проведення у ньому огляду потрібен був дозвіл суду. 
		Підстав для проникнення в житло з метою надання потерпілому допомоги чи порятунку не було, тому що з рапорту оперативного чергового вбачається, що в кв. АДРЕСА_2 виявлений труп.
		Жодного майна рятувати не було потреби, ніхто не намагався його знищити. 
		Будь-яких осіб, які б підозрювалися у вчиненні злочину, в квартирі не було і тому їх ніхто не міг переслідувати. 
		Відповідно слідчий повинен був внести відомості до ЄРДР, після чого звернутися з клопотанням до слідчого судді, отримати ухвалу і лише після цього увійти до квартири та проводити у ній огляд місця події. 
		Крім того, ст. 233 КПК дає право увійти до житла особи без згоди власника та без ухвали слідчого судді лише слідчому та прокуророві, чого зроблено не було. 
		У скарзі також зазначено, що в процесі огляду місця події були вилучені 32 відбитка пальців рук, при цьому один з них залишений ОСОБА_9 , 17  невідомими особами. Кривавий відбиток сліду низу взуття залишений не тим взуттям, у якому ОСОБА_9 був взутий 15 квітня 2019 р. 
		З протоколів огляду трупа, автомобіля Chevrole Lacetti р. н. НОМЕР_1 , огляду місця події  квартири АДРЕСА_2 , обшуку кв. АДРЕСА_3 вина ОСОБА_9 не доведена. 
		Протокол слідчого експерименту від 16 квітня 2019 р. визнаний судом недопустимим доказом і в той же час зміст даного протоколу викладений у вироку. При цьому слідчий поєднав у даному протоколі три слідчі дії  огляд предмету, допит свідка та предявлення предмету для впізнання.
		Не доводиться винуватість ОСОБА_9 і протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_13 , оскільки обвинувачений не заперечував, що 15.04.2019 близько 22.00 він спілкувався з останнім та перебував в квартирі потерпілої; протоколом огляду місця події від 16.04.2019, в ході якого був виявлений велосипед ОСОБА_9 , з якого він падав, що також жодним чином не доводить його винуватості; протоколом вилучення предметів та речей під час їх добровільної видачі обвинуваченим 17.04.2019 під час його затримання, оскільки, як зазначав ОСОБА_9 , його неодноразово переодягали.
		Висновками експерта № 322 вина обвинуваченого не доводиться, оскільки, на думку захисту, експерт робив свої висновки на підставі інших експертиз, а саме: СМЕ трупа ОСОБА_14 ; висновків експерта 418, 22, 515, 152, 153, 64, наданого на експертизу ножа.
		Разом з тим, висновки експерта №№ 418, 22, 515, 152, 153, 64 виготовлені на підставі направлень судмедексперта, відповідні ухвали слідчим суддею не виносились і у справі відсутні. Відповідно зазначені експертизи є недопустимими доказами.
		Недопустимим доказом є і висновок експертизи № 71 від 30.05.2019, оскільки його висновки грунтуються на висновках експерта № 152, який є недопустимим доказом. Це ж стосується висновку експерта № 100 від 21 червня 2019 р. 
		Не встановлено органом досудового розслідування, ким залишені відбитки пальців рук в квартирі ОСОБА_14 , куди мали доступ обмежене коло осіб.
		Відповідно, сам факт перебування ОСОБА_9 в квартирі потерпілої в день вбивства не свідчить про його винуватість. 
		Не доведено матеріалами кримінального провадження, на думку захисту, і той факт, що ОСОБА_14 не перебувала у непритомному стані, оскільки цілком логічно можна припустити, що вона повинна була голосно кричати. 
		Жодних доказів того, що потерпілій удари наносились кухонним ножем, немає. 
		До істотних порушень вимог кримінального процесуального закону захист відносить також посилання у вироку на пояснення, які давав обвинувачений при проведенні судово-психіатричної експертизи (висновок № 384), оскільки ці пояснення ОСОБА_9 суду необхідно було досліджувати безпосередньо. 
		Крім того, мало місце незаконне затримання ОСОБА_9 , вилучення в нього одягу та утримання його протягом 8 годин без будь-якого процесуального оформлення, а тому докази винуватості обвинуваченого, здобуті під час його затримання, а саме  вилучення його одягу, в якому він перебував, є недопустимими. Сам ОСОБА_9 , як зазначає захист, під час затримання був у хворобливому стані, погано розумів, що відбувається, тим не менш, працівники поліції його неодноразово переодягали. Який саме одяг він знімав і надягав, не памятає. 
		Так, у протоколі затримання вказано, що ОСОБА_9 був затриманий о 17.50 год. 17 квітня 2019 р., фактично він був затриманий близько 10 год. того ж дня у м. Львові і ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання на той час не існувало  розгляд відповідного клопотання розпочався о 17 год. 36 хв. і завершився о 17.42 хв. 
		Незаконними є дії органу досудового розслідування, як зазначено у скарзі, під час освідування ОСОБА_9 , коли в нього був проведений відбір сечі при тому, що дану слідчу дію проводила жінка і однією з понятих теж була жінка, що є порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		З огляду на наведене захистом ставиться питання про дослідження в судовому засіданні апеляційного суду доказів, а саме: протоколу огляду місця події від 16 квітня 2019 р.; ухвали про проведення обшуку від 17 квітня 2019 р. у справі № 607/9462/19; протоколу огляду місця події  квартири АДРЕСА_2 ; протоколу огляду предмету від 16 квітня 2019 р.; протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_13 ; протоколу огляду місця події (автомобіля) від 16 квітня 2019 р.; протоколу затримання від 17 квітня 2019 р.; ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайсуду Тернопільської обл. від 17 квітня 2019 р. у справі № 607/9471/19; копії протоколу судового засідання від 17 квітня 2019 р. у справі № 607/9471/19; протоколу вилучення предметів та речей під час їх добровільної видачі від 17 квітня 2019 р.; протоколу освідування особи від 18 квітня 2019 р.; висновки експертів №№ 322, 418, 22, 515, 152, 153, 64, 71, 100, 67, 69, 1.4-358/19 та документи, які стали підставою для проведення зазначених експертиз. 
		В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 наголосив, що у випадку, якщо суд прийде до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі слід вважати занадто суворим. 
		Аналогічні доводинаведені ів апеляційнійскарзі обвинуваченого ОСОБА_9 , який також підтримав апеляцію своїх захисників. 
		Так,згідно вирокусуду 16 квітня 2019 року близько 01 години 00 хвилин у ОСОБА_9 , який перебував за місцем проживання ОСОБА_14 , - у квартирі АДРЕСА_2 , під час конфлікту на побутовому рівні виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_14 з особливою жорстокістю.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , перебуваючи там же, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_14 та бажаючи їх настання, з метою умисного вбивства з особливою жорстокістю, використовуючи явну перевагу в силі, утримуючи в своїй руці кухонний ніж, наніс ним численні удари в різні частини тіла потерпілої ОСОБА_14 , в тому числі в життєво важливі органи, усвідомлюючи при цьому, що завдає їй особливих фізичних страждань та нестерпного болю, і вбив її.
		Внаслідок численних ножових поранень, спричинених ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_14 , останній заподіяні тілесні ушкодження у вигляді численних поранень шиї та лівої верхньої кінцівки, що супроводжувалися ушкодженнями м`яких тканин (м`язів, фасцій, підшкірно-жирової клітковини), органів шиї (щитоподібної залози, трахеї, гортані) та порушення цілісності судин (правої зовнішньої сонної артерії, лівої ліктьової артерії та щитовидних артерії і вени), що призвело до зовнішньої та внутрішньо-тканинної кровотечі та обумовило масивну крововтрату, які знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті потерпілої на місці події. 
		Між спричиненими численними ножовими пораненнями та настанням смерті ОСОБА_14 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Перед настанням смерті ОСОБА_14 відчувала нестерпний фізичний біль та перенесла особливі фізичні страждання з огляду на застосовані до неї насильство, чисельність, локалізацію та характер отриманих за життя тілесних ушкоджень.
		Після умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_14 . ОСОБА_9 покинув місце вчинення злочину.
		Заслухавши доповідьсудді, обвинуваченого ОСОБА_9 , його захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які просять задовольнити подані апеляційні скарги з наведених в них мотивів, прокурора, який зазначив, що немає підстав для задоволення апеляційних скарг, потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та їхнього представника - адвоката ОСОБА_12 , які просять вирок суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, ознайомившись з доводами апеляційних скарг та матеріалами кримінального провадження, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_9 та його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підлягають до часткового задоволення.
		Згідно ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Як встановлено частинами 1, 2 ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є лише: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд апеляційної інстанції має керуватися статтями 410-414 цього Кодексу.
		Проте під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 .
		Розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом в межах пред`явленого обвинувачення.
		Дотримуючись вимог ст. 337 КПК України, безпосередньо дослідив докази у провадженні та, на переконання колегії суддів, з`ясував усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 в умисному вбивстві ОСОБА_14 , вчиненому з особливою жорстокістю, суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме умисного вбивства з особливою жорстокістю, не визнав, посилаючись на те, що в день, коли сталася ця трагедія,  15 квітня 2019 р., дійсно з 21 год. до 22 год. 30 хв. перебував в квартирі потерпілої ОСОБА_14 . Там же за допомогою програми Вайбер спілкувався з ОСОБА_15 . 
		В стані наркотичного спяніння в той день не перебував. 
		В квартирі вони були лише двоє і жодних конфліктів між ними не виникало. 
		Коли покидав квартиру, ОСОБА_14 була жива і ще закрила за ним двері. 
		Пізніше він поїхав у Львів, де зранку і був затриманий. 
		Хто вбив потерпілу, не знає.
		Наявність на його одязі плям бурого кольору пояснює тим, що потерпіла готувала картоплю і порізалась ножем.
		Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, суд першої інстанції на її спростування належним чином проаналізував і оцінив у вироку, визнавши достовірними зібрані у справі докази, якими і обгрунтував своє рішення.
		Колегія суддів апеляційного суду прийшла до переконання, що досудове розслідування та судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який він засуджений, ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні та оцінених судом з точки зору належності, допустимості достовірності, достатності та взаємозв`язку й детально наведених у вироку доказах.
		Доводи сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому злочині є аналогічними тим, що перевірялись судом першої інстанції, не знайшли вони свого підтвердження і під час апеляційного перегляду вироку суду.
		Колегія суддів критично відноситься до доводів сторони захисту про відсутність доказів вчинення вбивства саме ОСОБА_9 .
		При цьому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно поклав в основу вироку показання потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які хоча і не були безпосередніми очевидцями події, проте повідомили суду про відносини між обвинуваченим і потерпілою ОСОБА_14 ; поведінку ОСОБА_9 після вчинення злочину.
		Так, потерпіла ОСОБА_11 - матір ОСОБА_14 , пояснила в судовому засіданні місцевого суду, що її донька була знайома з обвинуваченим, оскільки її колишній чоловік, Підвашецький ОСОБА_19 , надавав йому послуги з татуювання, зокрема, залив очі чорною краскою, чим обвинувачений залишився задоволений. Наскільки її відомо, донька з обвинуваченим не перебували в дружніх відносинах. Ще під час її спільного проживання з чоловіком обвинувачений неодноразово приходив до неї, дзвонив, і вона просила ОСОБА_20 , щоб той не відчиняв. Під час спільної розмови вона розповідала, що обвинувачений «наркоман» та «гнила людина». 
		Припускає, що обвинувачений приходив або до колишнього чоловіка доньки, або для того, щоб позичити гроші. ОСОБА_21 займалася татуюваннями, дуже гарно малювала. Про факти конфліктів між обвинуваченим та донькою нічого не відомо.
		Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_16 пояснили в судовому засіданні місцевого суду про те, що потерпіла і обвинувачений були знайомі між собою. 
		При цьому свідок ОСОБА_13 зазначив, що з потерпілою ОСОБА_14 вони проживали разом з 2014 по 2019 р. р. З обвинуваченим знайомий з 2014 року як з особою, якій він надавав послуги з татуювання. 
		Ввечері, з 15 на 16 квітня 2019 року, близько 22.00 год. спілкувався з обвинуваченим по відеозвязку, в кадрі періодично бачив ОСОБА_21 . Якихось сторонніх осіб не бачив. Спілкування відбувалося з квартири по АДРЕСА_2 . В певний момент розмова обірвалася і більше додзвонитись він не зміг.
		На його думку, обвинувачений того вечора перебував в стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння.
		Якійсь період часу вони зустрічалися втрьох  він, ОСОБА_21 і обвинувачений, проте згодом останнього почали уникати. Проявів симпатії з боку ОСОБА_9 до ОСОБА_14 не спостерігав. 
		Обвинуваченого може охарактеризувати з негативної сторони, як особу, яка зловживає наркотичними засобами.
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_14 знайома з 2018 року, з того часу підтримувала з нею дружні відносини. В процесі спілкування вона розповідала, що з ОСОБА_9 раніше спілкувалися добре, її чоловік робив йому татуювання очей, а вона допомагала. Від часу, коли обвинувачений почав вживати наркотики, ОСОБА_21 говорила ОСОБА_22 , що не хоче більше з ним спілкуватися. Обвинувачений часто приходив за місцем проживання потерпілої. Пізніше його вже не впускали, і він ночував під дверима її квартири.
		Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що виконував ремонтні роботи в квартирі потерпілої в період з лютого по 16 квітня 2019 року.
		16 квітня о 09.30 год., намагаючись зайти в квартиру, разом з ОСОБА_24 стукали в двері та дзвонили, на що їм ніхто не відповів. Тим часом двері виявилися відкритими. В квартирі побачив безлад, приміщення було чимось забризкане, розкидано одяг, поламані шухляди, стіни та підлога були в червоних плямах, надалі в кімнаті побачив кров. Зліва в кімнаті була ніша, де стояло ліжко, там же знаходився труп ОСОБА_14 . В правому кутку ніші було розбите дзеркало, стояла калюжа крові. ОСОБА_14 лежала на боку, ноги підігнуті, задньою частиною тіла до дверей, до вікна. Коли побачив тіло, кров, вирішив не наближатися, покликав ОСОБА_24 , яка і зателефонувала на Швидку допомогу та в поліцію. 
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомив про те, що у вечір вбивства надавав послуги з перевезення пасажирів на автомобілі таксі. На вулиці К. Острозького м. Тернополя до нього підсів обвинувачений. Спершу вони попрямували до розважального центру «Алігатор», після чого, дізнавшись, що він не працює, останній попросив підвезти його на АДРЕСА_4 , де і вийшов. Під час поїздки обвинуваченого не роздивлявся та не розмовляв з ним, оскільки перевозив його на автомобілі-мікроавтобусі, і він сів на задній ряд. В його руках було пиво. Поїздка тривала близько 20 хв.
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомив про те, що весною минулого року, точної дати не пригадує, близько 09.00 год. надавав послуги з перевезення пасажирів на автомобілі таксі. На автовокзалі м. Тернополя до нього підійшов обвинувачений та попросив підвезти до «Універмагу». У нього були подряпини на обличчі, одяг був брудний, при цьому він повідомив, що впав з електровелосипеда. Подряпини на його обличчі були схожі на подряпини від нігтів. Після того, як виїхали від автовокзалу, обвинувачений попросив надати йому телефон, щоб здійснити дзвінок, оскільки свій телефон він загубив. З розмови зрозумів, що він розмовляє з матір`ю. Під час розмови він повідомив, що вони під`їжджають до ломбарду, що нижче "Універмагу", сказав чекати їх там. Коли очікували, він зателефонував ще раз. Підійшла його матір, передала невелику спортивну сумку, запитала, скільки буде коштувати проїзд в таксі, при цьому повідомила, що це не кінцева зупинка, що вони поїдуть ще на автовокзал. Він повідомив вартість, вона залишила кошти на передньому сидінні та надала кошти обвинуваченому. Останній сказав, що поспішає і вони поїхали. Він ще просив зупинитися біля аптеки по вул. Шептицького, куди побіг і купив таблетки. Привіз його майже на те саме місце, звідки і забрав. Він випив таблетки, попросив ще посидіти в машині 2-3 хв., потім вийшов. Більше його не бачив. Поїздка тривала 30-40 хв. Забруднення одягу обвинуваченого було характерне для забруднення при падінні з велосипеду. Коли він сів в автомобіль, то перебував у дуже збудженому стані, хоча намагався себе вести спокійно. Одягнений в чорну спортивну куртку і спортивні штани чорного чи темно - синього кольору. 
		Колегія суддів вважає, що показання допитаних в суді свідків були оцінені судом із дотриманням вимог ст. 94 КПК України у сукупності та взаємозв`язку з даними, що містяться у доказах, наведених нижче, та є належними доказами вини обвинуваченого, зокрема: 
		- у витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12019210000000179 від 16 квітня 2019 року, 16 квітня 2019 року о 09:53 год. в чергову частину Тернопільського ВП ГУНП Тернопільської області надійшло повідомлення лікаря бригади швидкої медичної допомоги про те, що по прибутті на виклик в квартиру АДРЕСА_2 , виявлено труп ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ознаками насильницької смерті;
		- у протоколах огляду місця події від 16 квітня та 08 травня 2019 р. з ілюстративною таблицею. В ході огляду в квартирі був виявлений труп ОСОБА_14 з численними тілесними ушкодженнями. По всій квартирі, на стінах виявлено сліди бурого кольору.
		Також під час огляду вилучена певна кількість обєктів біологічного походження. 
		Під журнальним столиком, а саме біля металевої лівої задньої його стійки виявлено ніж зі слідами бурого кольору, який своїм лезом прилягає до зазначеної стійки, а ручкою контактує з підлогою кімнати. Лезо ножа довжиною 8 см. Ручка ножа з полімерного матеріалу чорного кольору, яка кріпиться до ножа за допомогою трьох металевих заклепок. Вказаний ніж позначається як об`єкт №5 для подальшого пакування та вилучення. При огляді кухні з лівої шухляди вилучено три кухонні ножі.
		Твердження захисту про те, що даний огляд проведений з грубим порушенням вимог закону, а саме без дозволу суду, а відтак протокол цієї слідчої дії є недопустимим доказом, не грунтуються на законі. 
		Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. 
		Місцевим судом було вірно встановлено, що підставою для проведення огляду місця події (житла) стало повідомлення про смерть ОСОБА_14 . З метою перевірки вказаної інформації та з`ясування події, що відбулася, було здійснено огляд квартири, в процесі якого виявлено труп потерпілої з ознаками насильницької смерті. Місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду.
		Враховуючи те, що огляд місця події був проведений у відповідності до вимог процесуального закону, під час його проведення з дотриманням вимог цього закону було виявлено та вилучено труп ОСОБА_14 , тому апеляційний суд не може погодитися з доводами захисника про недопустимість такого доказу;
		- у протоколі огляду місця події від 16 квітня 2019 року, в якому зафіксовано огляд автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», р. н. НОМЕР_1 . В ході огляду зі слів власника автомобіля ОСОБА_18 встановлено, що останній вказаним автомобілем перевозив пасажира з очима чорного кольору, обличчя якого було подряпане. При огляді салону автомобіля на поверхні пластикової накладки на порозі з сторони салону в ділянці задніх правих дверей, а також безпосередньо на металевому порозі на відстані 26 см одна від одної виявлено дві плями речовини бурого кольору, які частково розтерті. Вказані плями речовини бурого кольору вилучено шляхом проведення змиву на марлевий тампон. Під час огляду поверхні автомобіля, на поверхні дверної ручки із сторони салону задніх правих дверей вилучено на дві клейкі стрічки сліди папілярних узорів пальців рук, які упаковано в сейф пакет №INZ10965525. 
		Згідно таблиць ілюстрацій до протоколу огляду місця події від 16 квітня 2019 року зафіксовано огляд автомобіля марки «Chevrolet Lacetti» р. н. НОМЕР_1 ;
		- у протоколі огляду предмету від 16 квітня 2019 року та таблиць ілюстрацій до нього зафіксовано проведення огляду за участі свідка ОСОБА_26 - матері обвинуваченого ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_5 та поряд із паркувальним майданчиком від ТЦ «Новус» сміттєвого баку, на зовнішній поверхні якого наявний напис білого кольору «VEOLIA». Під час огляду вказаного сміттєвого баку свідок вказала на пакет чорного кольору, який попередньо туди викинула. З сміттєвого баку було вийнято поліетиленовий пакет чорного кольору, у якому виявлено чоловічу балонову куртку темно - зеленого кольору із патентом на рукавах та патентом знизу, в поясі сірого кольору із тканини, наявний капюшон. Свідок в ході огляду повідомила про те, що дана куртка належить її синові. Під час огляду вилучено поліетиленовий пакет чорного кольору із курткою темно-зеленого кольору, які поміщено у сейф-пакет №INZ4012942.
		Даний протокол, на думку захисту, є недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент, в ході якого була вилучена зазначена куртка, визнаний місцевим судом недопустимим доказом, а, відповідно, і протокол огляду куртки повинен бути визнаний також недопустимим доказом. 
		Тим не менш, колегія суддів вважає, що твердження захисту в цій частині не є слушними.
		Як вбачається із змісту ч. 1 ст. 240 КПК, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		Згідно вироку суду доказами у кримінальному провадженні був визнаний саме протокол проведення слідчого експерименту з ОСОБА_26 , яка пояснила і показала, куди вона викинула куртку обвинуваченого, в яку він був одягнутий в день вчинення злочину, а не її показання.
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вилучена під час слідчого експерименту куртка хоч і була визнана речовим доказом, тим не менш не була предметом дослідження експертів, відповідно, на нього (речовий доказ) немає посилань у вироку суду як на доказ винуватості ОСОБА_9 . 
		Вимоги ст. 240 КПК органом досудового слідства були дотримані в повній мірі. Як вбачається з висновку Верховного Суду від 28 січня 2021 р. у справі №390/361/15-к, - згідно висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року метою слідчого експерименту є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримання від свідка (підозрюваного) відомостей під час цієї слідчої дії не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії. Показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту. 
		Отже, порушень вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено;
		- у протоколі огляду предмету від 17 квітня 2019 року та таблиць ілюстрацій до нього зафіксовано огляд мобільного телефону торгової марки «Хіаоmі» моде Redmi 5 Plus», що проведений за участі ОСОБА_13 та з його дозволу.
		У мобільний телефон встановлена сім карта оператора мобільного зв`язку «Київстар» із абонентським номером НОМЕР_2 , іmеі: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
		При перегляді історії телефонних дзвінків на вказаному мобільному телефоні встановлено, що 15 квітня 2019 року було здійснено три телефоні розмови з абонентським номером НОМЕР_5 , який записаний як «Таня києвстар». Зі слів ОСОБА_13 , вказаний абонентський номер належав його колишній дружині, ОСОБА_14 . 
		З урахуванням дати і часу вхідних та вихідних дзвінків на телефон і з телефону потерпілої та перегляду фотознімків на даному телефоні із абонентським номером НОМЕР_5 , зроблених з екрану, колегія суддів робить висновок, що зазначений доказ обєктивно підтверджує показання свідка ОСОБА_13 щодо спілкування його з обвинуваченим та потерпілою ввечері, 15 квітня 2019 р., приблизно о 22.00 год., в її квартирі;
		- у протоколі вилучення предметів та речей під час їх добровільної видачі від 17 квітня 2019 року зафіксовано те, що ОСОБА_9 добровільно видав речі, в яких був одягнений під час події, що мала місце 16 квітня 2019 року, та в яких він був одягнений на момент його затримання, а саме: труси синього кольору зі смугами білого кольору з написом на поясі «Sergio Tacchini» з нашаруванням слідів бурого кольору на задній правій частині; пару шкарпеток чорного кольору; спортивну кофту червоного кольору з капюшоном марки «Regular Fit»; штани спортивні червоного кольору марки «MAN». Вказані речі упаковано в сейф-пакет №INZ4012880.
		Твердження обвинуваченого та його захисників в апеляційних скаргах про те, що після затримання ОСОБА_9 у АДРЕСА_6 йому прийшлось неодноразово переодягатися в якійсь інший одяг, а тому не доведено, що це саме одяг обвинуваченого, по якому проводились судово-медичні експертизи речових доказів ( в даному випадку експертизи № № 71, 100) не відповідають фактичним обставинам справи.
		Так, обвинувачений в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що в день затримання, тобто 17 квітня 2019 р., приблизно о 10.00 год. він перебував у м. Львів у стані наркотичного спяніння. Саме цією обставиною нібито скористались працівники поліції, примусивши його в дорозі декілька разів переодягатися. Який саме одяг він знімав та одягав та в якому був одягнутий під час затримання, не памятає. 
		Водночас, як зазначив у вироку місцевий суд, і з цим погоджується колегія суддів апеляційного суду, протокол вилучення предметів чи речей під час їх добровільної видачі від 17 квітня 2019 р. був складений відповідно до вимог ст. ст. 104, 223 КПК  з участю як понятих, так і захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_27 .
		Жодних заперечень з приводу порядку складання протоколу ні захисник, ні обвинувачений не заявляли. 
		 
		Більш того, ця версія з переодяганням виникла вже в судовому засіданні апеляційного суду, що свідчить про намагання як обвинуваченого, так і сторони захисту будь-яким чином довести невинуватість ОСОБА_9 у вчиненому ним злочині. 
		Відтак, і твердження захисту про те, що присутність при складанні зазначеного протоколу захисника ОСОБА_27 не означає, що дана слідча дія відповідає вимогам закону і є допустимим доказом, - є надуманим і нічим не обгрунтовано. 
		Жодних доводів на підтримання свого висновку щодо неналежного виконання захисником ОСОБА_27 своїх обовязків ні обвинувачений, ні захист не навели. 
		Вилучені речі були визнані речовими доказами згідно протоколу про визнання речовими доказами від 17 квітня 2019 р. 
		В подальшому органом досудового розслідування по ним були призначені судмедекспертизи.
		Так, як вбачається з резолютивної частини висновку експерта № 71 від 30 травня 2019 року, в речовині бурого кольору, розташованій на вилучених під час затримання у обвинуваченого речах, а саме штанах (об. 1-4), футболці (об. 5, 6), кросівках (об. 7, 8) ОСОБА_9 знайдено кров та епітеліальні клітини (об. 1-6) особи жіночої генетичної статі. При серологічному дослідженні в цих об`єктах виявлено антиген Н системи AB0.
		З висновків експерта № № 152, 157, 67 відомо, що кров потерпілої належить до групи 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А анти-В, кров ОСОБА_9 - до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н системи AB0. Отже, не виключається походження виявлених слідів від жінки (жінок), в крові якої (яких) міститься антиген Н системи АВ0, в тому числі  ОСОБА_14 та не належить обвинуваченому.
		Згідно резолютивної частини висновку експерта № 100 від 21 червня 2019 року в речовині бурого кольору, розташованій на вилученому під час затримання ОСОБА_9 светрі (об. 1) і трусах (об. 2) ОСОБА_9 , знайдено кров та епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність в препаратах необхідних клітинних елементів. При серологічному дослідженні виявлено антиген Н системи AB0.
		На ластовиці трусів ОСОБА_9 (об. 3, 4) знайдено епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через деструктивні зміни в ядрах. При серологічному дослідженні виявлено антигени А і Н системи AB0. Крові, клітин вагінального, букального, прямокишечного епітелію з відповідними цитохімічними та морфологічними ознаками не виявлено.
		Візуальним оглядом за допомогою ультрафіолетового світла плям, подібних на кров або виділення, на штанах, шкарпетках ОСОБА_9 не виявлено.
		З висновків експерта № № 152, 157, 67 відомо, що кров ОСОБА_14 належить до групи 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А анти-В, кров ОСОБА_9 - до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н системи AB0.
		Отже, не виключається походження виявлених слідів: в об. 1,2- від особи (осіб), для крові якої (яких) властивий антиген Н системи AB0, в тому числі  ОСОБА_14 , та не належать ОСОБА_9 ; в об. 3, 4 - від особи (осіб), в крові якої (яких) містяться антигени А і Н системи AB0, в тому числі  ОСОБА_9 . Домішки клітин ОСОБА_14 допускаються.
		Таким чином, висновки зазначених експертиз поряд з іншими доказами доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні ним вбивства з особливою жорстокістю ОСОБА_14 .
		Той факт, що ОСОБА_9 , як зазначено у апеляційній скарзі обвинуваченого та його захисників, був фактично затриманий у м Львів о 10.00 год. ранку, а не о 17 год. 50 хвилин 17 квітня 2019 р., судячи з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, - не свідчить про недопустимість будь-яких доказів винуватості ОСОБА_9 , зібраних органом досудового розслідування та досліджених в суді першої інстанції, в тому числі і висновків судмедекспертиз вилученого у обвинуваченого одягу № № 71, 100, оскільки як вилучення одягу, так і визнання його речовим доказом, а в подальшому і проведення експертиз відбулось після офіційного звернення органу досудового розслідування до слідчого судді за дачею дозволу на затримання ОСОБА_9 та винесення слідчим суддею відповідної ухвали від 17 квітня 2019 р. 
		Тобто будь-яких слідчих дій до офіційного затримання ОСОБА_9 органом досудового розслідування всупереч вимогам КПК не проводилось, а відтак визнавати ці докази недопустимими відповідно до ст. 86 КПК підстав немає, про що правильно зазначив місцевий суд і з цим висновком погоджується колегія суддів. 
		Допустимим доказом є і висновок експерта № 322 від 14 червня 2019 року, згідно якого в ході проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 були встановлені тілесні ушкодження, які описані у вироку суду, і свідчать про умисний і неодноразовий характер дій стосовно потерпілої. 
		У ході проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 встановлені численні травматичні зміни (загалом 99 ран, 11 саден та 4 тріщини слизової).
		Так, з неї вбачається, що характер поранень шиї тулуба та кінцівок, а саме морфологічні властивості ран в сукупності вказують, що ці поранення спричинені колючо-ріжучою дією гострого предмета (знаряддя) з властивостями леза та спинки (обушка), що відповідає характеристиці клинка ножа. В момент утворення однієї частини вищевказаних ран шиї клинок ножа був обернений лезом вниз вправо, а в момент утворення іншої частини ран клинок ножа був обернений лезом вправо вниз або вправо вверх і діяв переважно під різними кутами з основним напрямом руху спереду назад, ззаду наперед щодо вказаних поверхонь шиї. 
		Всі вказані вище ушкодження спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті потерпілої, у короткий проміжок часу (на що вказує відсутність різниці у проявах вираженості крововиливів в місцях ушкоджень.
		Поранення (рани) м`яких тканин, органів та крупної магістральної судини шиї, поранення лівого передпліччя з ушкодженням ліктьової артерії стосовно живих осіб згідно з п.п. 2.1.2 і 2.1.3 Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995) за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належать до тяжких тілесних ушкоджень.
		Проникаюче у черевну порожнину поранення лівої здухвинної ділянки з ушкодженнями кореня брижі тонкого кишківника стосовно живих осіб згідно з п.п. 2.1.2 і 2.1.3 Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995) за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належать до тяжких тілесних ушкоджень. 
		Виходячи із розмірів ран, довжини раневих каналів, властивостей кінців на рівні занурення клинка ножа у тіло та співпадіння цих параметрів з конструктивними особливостями клинка наданого на експертизу кухонного ножа вказують на можливість заподіяння потерпілій зазначених численних поранень саме цим знаряддям, що також підтверджується даними судово-медичної експертизи ножа, виконаній у відділенні судово-медичної цитології (висновок експерта № 81 від 03 червня 2019).
		У ході спричинення численних поранень шиї та тулуба потерпіла активно захищалась, що підтверджується наявністю характерних для самозахисту (шляхом захоплення клинка ножа) ушкоджень у вигляді численних ран передпліч та кистей. Це вказує, що у цей момент подій, тобто в процесі нанесення ушкоджень потерпіла виконувала активні самостійні дії (захищалась). При цьому вона могла пересуватись по помешканню, на що вказує наявність слідів крові у різних приміщеннях.
		Смерть потерпілої настала внаслідок численних поранень шиї та лівої верхньої кінцівки, що супроводжувалися ушкодженнями м`яких тканин (м`язів, фасцій, підшкірно-жирової клітковини), органів шиї (щитоподібної залози, трахеї, гортані) та порушенням цілісності великих судин (правої зовнішньої сонної артерії, лівої ліктьової артерії та нижніх щитовидних артерії і вени), що призвело до зовнішньої та внутрішньо-тканинної кровотечі та обумовило масивну крововтрату, котра і послугувала безпосередньою причиною смерті потерпілої.
		Таким чином, між спричиненими численними ножовими пораненнями та настанням смерті ОСОБА_14 існує прямий причинно - наслідковий зв`язок.
		Вираженість ознак масивної крововтрати у вигляді малокрів`я внутрішніх органів з урахуванням джерела кровотечі вказують, що з моменту отримання ушкоджень потерпілою та до настання її смерті пройшов проміжок часу, який може вимірюватися хвилинами або їх десятками. Від моменту пошкодження крупних кровоносних судин і до закономірної втрати свідомості, пов`язаної із масивною крововтратою, виконування потерпілою активних самостійних дій («пересуватись, кликати на допомогу, тощо»), в обсязі, що дозволяли її стан та обставини, не виключається.
		За даними судово-медичної експертизи, виконаній у відділенні судово-медичної імунології, взірець крові з трупа ОСОБА_14 належить групі 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А анти-В за ізосерологічною системою АВО.
		Твердження обвинуваченого та захисту про те, що даний висновок побудований на підставі СМЕ трупа ОСОБА_14 , висновках експертиз № № 418, 22, 515, 152, 153, 64, 81; наданого на експертизу ножа, а тому не може бути покладений в основу обвинувального вироку з огляду на те, що зазначені висновки складені на підставі направлень судово-медичного експерта, не грунтуються на матеріалах справи. 
		Так, висновок судмедексперта № 322 від 14 червня 2019 р. складений на підставі ухвали слідчого судді від 16 квітня 2019 р. згідно з вимогами ст. ст. 242, 244, 245 КПК України, на виконання яких слідчий суддя попри вирішення питання призначення експертизи трупа ОСОБА_14 у мотивувальній частині ухвали зазначив про необхідність доручити експертам Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи (спеціалістам) відібрання необхідних біологічних зразків під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 відповідно до ч. 8 ст. 244, ст. 245 КПК України, що в процесі проведення зазначеної експертизи і було зроблено. 
		Будь-яких порушень кримінального закону ні експертом, ні слідчим суддею не допущено.
		Згідно резолютивної частини висновку експерта № 152 від 18 квітня 2019 року кров від трупа ОСОБА_14 належить до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А анти-В за ізосерологічною системою АВ0.
		З резолютивної частини висновку експерта № 22 від 29 травня 2019 року вбачається, що на клапті шкіри з правої передньобокової поверхні шиї виявлено 19 наскрізних і ненаскрізних ушкоджень (щодо товщі клаптя) у вигляді ран, які заподіяні багаторазовими колючо-ріжучими діями гострого предмета з властивостями леза і спинки, що притаманно клинку ножа.
		Згідно резолютивної частини висновку експерта № 81 від 03 червня 2019 року на поверхні клинка ножа (який був виявлений та вилучений як об`єкт №5 в ході огляду місця події по АДРЕСА_2 ), знайдено кров та епітеліальні клітини особи жіночої генетичної статі. При серологічному дослідженні в цих об`єктах виявлено антиген Н системи АВ0. Виявлені на поверхні клинка ножа сліди можуть походити від жінки (жінок), в крові якої (яких) міститься антиген Н системи АВ0, в тому числі ОСОБА_14 , та не належить ОСОБА_9 .
		З висновку експерта № 547/322 від 10 липня 2019 року вбачається, що виявлені на трупі ОСОБА_14 численні травматичні зміни шиї, тулуба та кінцівок є наслідками неодноразових механічних впливів (поранень), кожний з яких звичайно супроводжувався відчуттям фізичного болю, якщо під час їх нанесення потерпіла не перебувала у безсвідомому стані чи в стані алкогольного наркозу. 
		Згідно резолютивної частини висновку експерта № 67 від 23 травня 2019 року в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_9 (об. 1, 2) знайдено епітеліальні клітини осіб чоловічої та жіночої генетичної статі. При серологічному дослідженні в цих об`єктах виявлено антигени А і Н системи АВ0. Крові не виявлено. З висновків експерта № № 152, 157 відомо, що кров ОСОБА_14 належить до групи 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А анти-В, кров ОСОБА_9 . -- до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В системи AB0. За допомогою реакції абсорбції-елюції в крові ОСОБА_9 виявлено супутній антиген Н системи AB0.
		Отже, не виключається походження виявлених в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_9 слідів за рахунок змішування його власних клітин та клітин жінки (жінок), для крові якої (яких) властивий хоча б один із антигенів А і Н системи AB0, в тому числі ОСОБА_14 .
		Згідно резолютивної частини висновку експерта № 69 від 30 травня 2019 року в тампонах зі змиву з рук ОСОБА_9 (об. 1, 2) знайдено епітеліальні клітини особи, статеву належність якої встановити не вдалося через деструктивні зміни в ядрах. При серологічному дослідженні в цих об`єктах виявлено антигени А і Н системи AB0. Крові не виявлено.
		З висновків експерта № № 152, 157, 67 відомо, що кров ОСОБА_14 належить до групи 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А анти-В, кров ОСОБА_9 - до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н системи AB0.
		Таким чином, не виключається походження виявлених слідів від особи (осіб), в крові якої (яких) містяться антигени А і Н системи AB0, в тому числі  ОСОБА_9 . Домішки клітин ОСОБА_14 допускаються.
		Згідно резолютивної частини висновку експерта №1.4-358/19 від 14 червня 2019 року із вісімдесяти чотирьох слідів папілярних узорів, які вилучені при огляді місця події 16 квітня 2019 року за адресою: кв. АДРЕСА_2 , слід пальця руки найбільшими розмірами по осях 23x17 мм на відрізку липкої стрічки 12 залишений великим пальцем правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ОСОБА_9 , що попри інші докази доводить присутність ОСОБА_9 в квартирі ОСОБА_14 в день вбивства.
		Посилання захисту та обвинуваченого на те, що окрім сліду пальця руки ОСОБА_9 на пластиковій пляшці, вилученій під час проведення огляду місця події, в квартирі було виявлено та вилучено ще 17 слідів пальців рук, які залишені невідомими особами, не свідчить про відсутність складу злочину в діях обвинуваченого.
		По-перше, в квартирі на момент вчинення злочину потерпіла робила ремонт із залученням майстрів і з великою ймовірністю сліди пальців рук могли бути залишені ними; по-друге, остання була майстром татуажу, що говорить про певну кількість знайомих, які могли періодично її відвідувати з цього приводу.
		Відповідно твердження захисту про те, що в квартиру потерпілої мало доступ вкрай обмежене коло осіб, є лише припущеннями, які не грунтуються на матеріалах справи та суперечать посиланням самого захисту щодо наявності великої кількості відбитків пальців невстановлених осіб, оскільки таке перше твердження значно звужує коло підозрюваних осіб.
		Що стосується заяв обвинуваченого і захисту про порушення вимог КПК та ст. 3 ЄКПЛ при відібранні у ОСОБА_9 зразків біологічного походження, яке проводила жінка і однією з понятих була також жінка, - зазначені обставини не свідчать про їхню безпосередню присутність при відібранні вказаних зразків. При цьому ОСОБА_9 добровільно погодився пройти цю процедуру. Жодних зауважень не висловлював. 
		Більш того, з матеріалів справи не вбачається і в апеляційних скаргах не зазначено, яке доказове значення має дана процесуальна дія і як вона вплинула на визнання ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочину. 
		Згідно змісту проведених решти експертиз дослідження вилучених у квартирі АДРЕСА_6 одягу потерпілої, зішкрябів бурого кольору, вирізок з полімерного пакету, картонного упакування, фрагменту пластику, шліфувального паперу, шматках паперу, грошових купюрах, частинах деревини, зразків рідини бурого кольору з підлоги, поручнів ліжка, вікна кухні, ванної кімнати, на картонній папці, поштового ящика, куртці, ганчірці, циліндричному механізмі, сліду взуття  походження виявленої крові від ОСОБА_9 виключається. 
		Аналізуючи висновки судово-медичних експертиз в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, колегія суддів вважає, що виявлені в потерпілої численні тілесні ушкодження були спричинені саме обвинуваченим.
		Доказів, які б стверджували протилежне ні обвинуваченим, ні його захисниками не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
		Згідно резолютивної частини висновку судово-психіатричного експерта № 384 від 03 липня 2019 року ОСОБА_9 на час скоєного ним злочину виявляв психічні розлади та розлади поведінки внаслідок комбінованого вживання амфетаміну і інших психоактивних речовин, синдром залежності. В момент вчинення злочину був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_9 на час скоєння злочину не перебував в особливому емоційному стані (фізіологічний афект, стрес, фрустрація, розгубленість, емоційне напруження). ОСОБА_9 на теперішній час виявляє психічні розлади та розлади поведінки внаслідок комбінованого вживання амфетаміну і інших психоактивних речовин, синдром залежності, проте він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_9 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує. 
		 
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених та перевірених доказів прийшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_9 прямого умислу на позбавлення життя потерпілої з особливою жорстокістю і висновки суду про доведеність заподіяння потерпілій особі тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останньої, не піддаються сумніву. 
		Умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
		При цьому особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.
		Відповідно, кваліфікацію дій обвинуваченого саме за цією нормою кримінального закону суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, що в своєму рішенні докладно мотивував. 
		Конкретні обставини справи, характер та локалізація заподіяних потерпілій ОСОБА_14 тілесних ушкоджень в життєво важливі органи (загалом 99 ран, 11 саден та 4 тріщини слизової) колючо-ріжучою дією гострого предмета (знаряддя) з властивостями леза та спинки (обушка), що відповідає характеристиці клинка ножа, який є небезпечним знаряддям злочину, переконливо свідчать про те, що обвинувачений розумів можливість настання негативних наслідків своїх дій, передбачав таку можливість та бажав настання смерті потерпілої від вчиненого ним діяння, тобто його умисел був спрямований саме на заподіяння смерті ОСОБА_14 з особливою жорстокістю, внаслідок чого колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо винуватості обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
		При цьому апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_9 проявив невмотивовану жорстокість під час вбивства, а способом захисту обрав невизнання вини. 
		 
		Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги та дав належну оцінку показанням обвинуваченого, в яких він заперечував свою вину у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю. 
		Як вбачається з судового рішення, у цьому кримінальному провадженні дійсно відсутні прямі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні умисного вбивства потерпілої з особливою жорстокістю, як про це зазначалось у апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисників. Однак скоєння цього злочину саме ОСОБА_9 місцевий суд встановив на підставі сукупності інших вищенаведених належних і допустимих непрямих доказів, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутої на свій захист версії обвинуваченого щодо обставин смерті потерпілої, що не узгоджувалися із вказаними доказами, дозволили суду першої інстанції встановити винуватість ОСОБА_9 у вчиненні умисного вбивства відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом». 
		Що стосується клопотання сторони захисту про повторне дослідження ряду доказів у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке. 
		Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. 
		Суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може (але не зобов`язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції.
		У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (див. рішення у провадженнях № 51-1208км18, № 51-297км19, № 51-1139км18).
		Відтак, колегія суддів не вбачала підстав для повторного дослідження доказів, оскільки повторне дослідження вже встановлених обставин не було потрібно, а захист протилежного не довів. 
		З огляду на те, що порушень, які б свідчили про наявність при розгляді даного кримінального провадження істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено, - апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного вироку Тернопільського міськрайсуду Тернопільської обл. від 11 листопада 2020 р., а також закриття провадження у справі відносно ОСОБА_9 .
		Разом з цим, доводи захисників обвинуваченого, які підтримав в апеляційній інстанції і ОСОБА_28 , щодо невиправданої суворості призначеного ОСОБА_9 покарання, заслуговують на увагу.
		Згідно зі ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. А згідно з ч. 3 ст. 374 КПК суду належить зазначити мотиви призначення покарання. 
		Положеннями ст. 65 КК передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		Призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції не повною мірою дотримався вищенаведених вимог закону і не врахував, що покарання у виді довічного позбавлення волі є тим видом покарання, що застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключною небезпечністю особи винного.
		З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, тяжкі наслідки, спричинені злочином, і дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 покарання у максимальному розмірі, передбаченому санкцією частини статті, за якою його визнано винним, - у виді довічного позбавлення волі. 
		Між тим, у вироку не зазначено переконливих мотивів застосування до обвинуваченого покарання у виді довічного позбавлення волі і нічого не вказано про те, чому суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Також у судовому рішенні не наведено даних про те, що ОСОБА_9 становить особливу небезпеку для суспільства.
		У звязку з цим, а також з урахуванням конкретних обставин справи, особи винного, відсутності обтяжуючих вину обставин, негативних характеристик, того, що ОСОБА_9 є раніше не судимим, його молодого віку, а також позиції прокурора, зокрема, в суді першої інстанції, щодо розміру та виду покарання обвинуваченому, відсутності у справі даних про те, що він перебуває на психіатричному та наркологічному обліках, - колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 408 КПК України вважає за можливе помякшити йому покарання за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до пятнадцяти років позбавлення волі.
		За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржене судове рішення, пом`якшити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до 15 років позбавлення волі. Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, ч. 1 ст. 408, 419 КПК України, колегія суддів
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційні скарги ОСОБА_9 та його захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2020 р. про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, змінити, помякшити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 (пятнадцяти) років позбавлення волі. 
		У решті рішення щодо ОСОБА_9 залишити без змін. 
		Ухвала Тернопільського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		 
		 
		Головуючий 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...