Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/6247/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано судом: 16.02.2021. Зареєстровано: 17.02.2021. Оприлюднено: 18.02.2021.

Номер судового провадження: 2/199/676/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                
		                                                                       Справа № 199/6247/20
		                                                                       (2/199/676/21) 
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		05.02.2021 
		 
		   Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого - судді Спаї В.В., 
		секретар судового засідання Перетятько А.В., 
		 
		за участі:
		позивача ОСОБА_1 ,
		представників позивачів адвокатів Гетьман Н.С. та Гончарова М.В.,
		 
		представників відповідача -1 - Чорної Ю.С. , Мітусової К.С., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом 
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		Згідно з поданим позовом в останньому заявлені наступні вимоги: 
		- про стягнення з держави Україна на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн. за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;
		- про стягнення з держави Україна на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 77 457 грн. за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. 
		Позов обґрунтований тим, що  позивачі 26.06.2020 р. постраждали внаслідок незаконних дій Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області та Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області під час проведення незаконного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . 18.06.2020 р. до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Плєшка Ю.П., погоджене з виконувачем обов`язків прокурора Дніпропетровської області Божко С.В., по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР під №12019040640001710, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1570/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#1570" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст.296 КК України</a>, про надання дозволу на проведення обшуку. 18.06.2020 р. слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. (справа №200/12473/19., ровадження №1-кс/932/3781/20) постановив ухвалу про надання слідчому Плєшку Ю.П., а також слідчим слідчої групи у вказаному кримінальному провадженні, дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ,з метою виявлення та вилучення речових доказів, які були знаряддям вчинення тяжких злочинів, а саме: вогнепальної зброї.
		26.06.2020 р. приблизно о 07.00 год. ранку до будинку, де мешкають позивачі за адресою: АДРЕСА_1 , без спроби зайти мирним шляхом, зламавши відкатний привід для воріт, розбивши встановлену на подвір`ї відеокамеру та вхідні двері, проникли озброєні спецпризначенці ГУНП у Дніпропетровській області, які без пояснення причин проникнення в будинок, без пред`явлення посвідчень та без пред`явлення ухвали суду на проведення обшуку, виявивши позивача ОСОБА_1 у душовий кімнаті, відразу почали застосовувати до нього фізичну силу. Витягши позивача -1 з душової кімнати, вони кинули його оголеним на холодну підлогу та почали бити руками та ногами по голові і тулубу, спричинивши йому тілесні ушкодження. 
		На підлозі у душовий кімнаті під прицілом автомата позивач - 1 пролежав приблизно 45 хв.
		Весь цей час співробітники ГУНП у Дніпропетровській області та слідчо-оперативна група на чолі зі слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Савченко Т.А. безперешкодно пересувались подвір`ям, першим та другим поверхом будинку та щось шукали. 
		Згодом позивачу дозволили піднятися із підлоги, одягнутись та повідомили, що в помешканні планується проведення обшуку і необхідно зачекати появу представника Ради адвокатів регіону, оскільки позивач - 1 повідомив, що є адвокатом. 
		Приблизно о 09:00 год. з`явився представник ради адвокатів Дніпропетровської області. 
		0 09:30 було офіційно розпочато проведення обшуку та пред`явлено ухвалу слідчого судці Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. від 18.06.2020 р. Позивач відразу повідомив слідчого, що вони помилились адресою, що вони перебувають у будинку АДРЕСА_1 , який належить його дружині - ОСОБА_3 , пред`явив витяг про право власності на будинок та паспорт на підтвердження особи, та запропонував зачекати до того часу поки його дружина (позивач - 2), якої на момент проведення обшуку вдома не було і яка є власником, надасть оригінали документів на підтвердження право власності на зазначений будинок, його кадастровий номер та адресу. 
		Не захотівши чекати вказані документи та проігнорувавши зауваження позивача -1, слідчо-оперативна група почала проведення обшуку в одній з кімнат будинку, а саме в кабінеті.
		Після того як позивач -1 пред`явив оригінали документів про право власності на будинок і підтвердив, що слідчо-оперативна група прийшла за адресом: АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_2 , о 12:30 слідчим Савченко Т.А. було складено протокол про проведення обшуку і зрештою залишено оселю позивачів. 
		Як зазначається при зверненні до суду, цинізм та ненависть, з якою працівники поліції трощили відеокамеру, виламували ворота та вхідні двері в будинок, які до речі були відчинені, без будь-якої спроби зайти в помешкання мирним шляхом, застосування ними фізичної сили по відношенню до позивача-1 не мають виправдання. Перед початком штурму будинку слідчо-оперативна група повинна була переконатись в тому, що прийшла за належною адресою та здійснити спробу зайти в помешкання мирним шляхом. Те, що позивача-1 побили і змусили більш як пів години під прицілом автомата лежати на холодній підлозі можна прирівняти до побоїв, знущання і катування. Вказані дії завдали йому значних душевних і фізичних страждань, принизили його гідність, він пережив сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи та тривоги та негативно вплинув на стан його здоров`я. Після проведення цього обшуку в позивача-1 погіршився сон, що проявляється в періодичному безсонні. Через проведення 26.06.2020 р. обшуку у позивача -1 не відбулись заплановані ділові зустрічі, а пережиті страждання призвели до того, що тривалий час позивач - 1 не міг належним чином здійснювати підприємницьку та адвокатську діяльність, оскільки всі його думки були зайняті тим, як відновити пошкоджене майно, яким чином притягнути винних до відповідальності. 
		На протязі двох тижнів після обшуку позивач - 1 відчував біль в області ребер, головний біль та запаморочення. До того ж позивачу - 1 довелось пояснювати, що він не злодій і виправдовуватись перед сусідами, яких дуже зацікавило з якої причини приїхало стільки поліцейських автомобілів, а будинок було взято штурмом. До позивачів і досі доходять плітки та насмішки від знайомих, що поліція приїжджала арештовувати їх через те, що вони начебто є членами злочинного угрупування, які торгують зброєю. Оскільки ОСОБА_1 є адвокатом, важко уявити яким чином вказані факти можуть позначитись на його подальшій діловій репутації. 
		Наступного дня після проведення обшуку позивачами було виявлено, що з шухлядки в гардеробній кімнаті, яка розташована на другому поверсі будинку, зникли грошові кошти в розмірі 20 000,00 дол. США. Позивачі відразу ж викликав поліцію і написав заяву про злочин, за фактом якої 07.07.2020 р. до ЄРДР внесена відповідна інформація і відкрито кримінальне провадження №12020040630000968. Крадіжка грошових коштів в розмірі 20 000,00 доларів США, яка відбулась під час проведення цього незаконного обшуку, завдала позивачам значних переживань, позбавила їх впевненості в майбутньому та можливості вести звичний спосіб життя, здійснювати заплановані витрати. Незаконність дій правоохоронців, їх зневажливе відношення, ігнорування пояснень позивача -1, що обшук планується провести за неналежною адресою, призвели до появи почуття злості, ненависті, образи та похитнули довіру до правоохоронних органів в цілому. Такі дії співробітників правоохоронних органів є неприпустимими. 
		В результаті незаконних дій та вказівок слідчого Савченко Т.А. співробітниками Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області та ГУ НП у Дніпропетровській області грубо порушено норми чинного законодавства, щодо процедури проведення такої слідчої дії як обшук, а саме: ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_86/ed_2020_06_17/pravo1/T125076.html?pravo=1#86" title="Про адвокатуру та адвокатську діяльність; нормативно-правовий акт № 5076-VI від 05.07.2012" target="_blank">11</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_94/ed_2020_06_17/pravo1/T125076.html?pravo=1#94" title="Про адвокатуру та адвокатську діяльність; нормативно-правовий акт № 5076-VI від 05.07.2012" target="_blank">13</a>, 234, ч. 3 ст. 236, п. 3 ч. 1 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_179/ed_2020_06_17/pravo1/T125076.html?pravo=1#179" title="Про адвокатуру та адвокатську діяльність; нормативно-правовий акт № 5076-VI від 05.07.2012" target="_blank">23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»</a> (проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя), ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_179/ed_2020_06_17/pravo1/T125076.html?pravo=1#179" title="Про адвокатуру та адвокатську діяльність; нормативно-правовий акт № 5076-VI від 05.07.2012" target="_blank">ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»</a> (встановлює, що під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії).
		Сусід позивачів - гр. ОСОБА_4 , відносно якого була винесена ухвала про проведення обшуку, також є адвокатом, про що слідчо-оперативній групі було добре відомо. 
		З приводу відшкодуванні майнової шкоди, то за підрахунком позивача - 2 розмір такої шкоди становить 71 457,00 грн., на підтвердження якого суду наданий звіт про оцінку вартості майна №1707-21/20 від 20.07.2020 р., виконаний ФОП ОСОБА_7 . 
		 
		Відповідач позов не визнав повністю. 
		У відзиві на позов (а.с. 126-131) представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомив про рух кримінального провадження №12019040640001710 за ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1570/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#1570" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 296 КК України</a>, в межах якого 18.06.2020 р. слідчим суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська постановлені ухвали про надання дозволу на проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 з метою відшукання речових доказів вчинення тяжких злочинів, а саме вогнепальної зброї. Згідно з відзивом відповідача на позов у слідства були достатні підстави вважати, що за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , можуть знаходитися речові докази, які були знаряддям вчинення злочину, а саме: самозарядний нарізний карабін «МКМ-072С6» калібру 7,62x39 мм № НОМЕР_1 калібру 7,62x39 мм, що не відповідає вимогам безпеки до нарізної мисливської зброї, та були достатні підстави вважати, що вони зберігаються за адресою: АДРЕСА_3 і АДРЕСА_2 . 
		Представник відповідача визнав проведення 26.06.2020 р. обшуку за адресами, які зазначені в ухвалах слідчого судді: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3.
		Представник відповідача також визнав проведення 26.06.2020 р. обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у приміщенні, яке перебуває у користуванні ОСОБА_1 , підстави проведення обшуку за цією адресою представником відповідача не наведені. 
		Водночас, представник відповідача просив врахувати, що на сьогоднішній день діє єдиний законодавчий акт з цього питання - <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/Z026600.html?pravo=1" title="Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; нормативно-правовий акт № 266/94-ВР від 01.12.1994" target="_blank">Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР</a>. 
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4/ed_2020_06_17/pravo1/Z026600.html?pravo=1#4" title="Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; нормативно-правовий акт № 266/94-ВР від 01.12.1994" target="_blank">Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»</a> визначений вичерпний перелік випадків, в яких виникає право на відшкодування шкоди, в яких обов`язкове визнання незаконними дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури чи суду.
		Однак, дії органу досудового розслідування незаконними судом не визнавались, у зв`язку з чим на переконання представника відповідача доводи позивача щодо незаконності дій безпідставними та необгрунтованими. 
		Згідно з відзивом відповідача на позов позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, психосоматичних та психоемоційних змін, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків, стану та стосунків внаслідок проведення обшуку 26.06.2020 р., відсутній причинно-наслідковий зв`язок між проведенням обшуку в рамках кримінального провадження №12019040640001710 та начебто приниження честі, гідності, престижу та ділової репутації, а також душевними стражданнями ОСОБА_1 .
		У судовому засідання представник відповідача підтримала викладене у відзиві на позов, та повідомила, що службове розслідування за заявою ОСОБА_1 (а.с. 42) не проводилося. 
		 
		У відповіді на відзив (а.с. 148 - 150) представник позивачів адвокат Гетьман Н.С. зазначила, що більша частина відзиву містить інформацію стосовно обставин кримінального провадження №12019040640001710, в якому процесуальний статус ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не визначений, що є очевидним, оскільки позивачі не мають до цього кримінального провадження жодного відношення. 
		З інформації зазначеної у відзиві, вбачається, що предмет, схожий на автомат, який с знаряддям злочину у вищезазначеному кримінальному провадженні, вже вилучався у ОСОБА_4 і відносно нього є висновок експерта від 24.10.2019 №7/3.1/710. Згодом автомат було повернуто володільцю на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2019 р. по справі №201/932/16342/19. ОСОБА_4 також має статус адвоката. На сторінці адвоката Пахолюк Г.Б. в ЄРАУ одна з адрес, за якою планувався обшук, а саме: АДРЕСА_3 , зазначена як його робоча адреса, у зв`язку з чим незрозуміло з яких підстав, виконуючи ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного сулу м. Дніпропетровська від 18.06.2020 р., слідчо-оперативна група, знаючи, що планується проведення обшуку в приміщенні, де здійснюється адвокатська діяльність, завчасно не попередила про це Раду адвокатів Дніпропетровської області, як того вимагає ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_179/ed_2020_06_17/pravo1/T125076.html?pravo=1#179" title="Про адвокатуру та адвокатську діяльність; нормативно-правовий акт № 5076-VI від 05.07.2012" target="_blank">ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»</a>. Водночас, не давши можливість власникам домоволодіння АДРЕСА_1 самостійно відчинити двері, впустити СОГ, з`ясувати причини їх прибуття та пояснити, що вони помилились адресою, співробітники поліції почали відразу трощити майно, чим явно перевищили межі наданих їм повноважень. 
		На переконання представника позивачів, посилання ГУНП в Дніпропетровській області у своєму відзиві на норми <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/Z026600.html?pravo=1" title="Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; нормативно-правовий акт № 266/94-ВР від 01.12.1994" target="_blank">Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»</a> та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844964/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#844964" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 1176 ЦК України</a> є помилковими, оскільки шкода, завдала незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844964/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#844964" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1176 ЦК України</a>. а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного пак:шдення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Право на відшкодування шкоди відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9/ed_2020_06_17/pravo1/Z026600.html?pravo=1#9" title="Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; нормативно-правовий акт № 266/94-ВР від 01.12.1994" target="_blank">ст. 2 цього Закону</a> виникає у випадках: 
		-постановлення виправдувального вироку суду; 
		-закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, 
		-закриття справи про адміністративне правопорушення. 
		Проте, дане кримінальне провадження відповідно до довідки, доданої до відзиву, досі не закрито, позивачі не мають до нього відношення і виникнення підстав для відшкодування шкоди в порядку цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/Z026600.html?pravo=1" title="Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; нормативно-правовий акт № 266/94-ВР від 01.12.1994" target="_blank">Закону</a> для них неможливе. Але це не означає, що завдана моральна і матеріальна шкода неправомірними діями працівників поліції не має бути відшкодована. Більш того, ч. 3 цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/Z026600.html?pravo=1" title="Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; нормативно-правовий акт № 266/94-ВР від 01.12.1994" target="_blank">Закону</a> взагалі не передбачене відшкодування матеріальної шкоди.
		За відсутності підстав для застосування частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844964/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#844964" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1176 ЦК України</a>, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади. їх посадовими та службовими особами (статті 1173 та 1174 цього <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Кодексу</a>). Така позиція викладена в правовому висновку Верховного Суду України від 22.06.2017 у справі № 6-501 іде 17. Даними статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Цивільного Кодексу</a> передбачено, що шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, його посадових і службових осіб.
		Що стосується визнання дій органу досудового розслідування незаконними, то, на переконання представника позивачів, в даному випадку це є скоріш правом, а не обов`язком позивачів і призведе лише до зайвих фінансових витрат і невиправданого навантаження на судову систему, тим паче, що сам факт неправомірного проведення обшуку є очевидним, завдання матеріальної шкоди підтверджено належними доказами і не заперечується у відзиві.
		Жодна норма закону не визначає, що для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, неправомірність рішень, дій чи бездіяльності має підтверджуватися рішенням суду в адміністративній справі, яке матиме преюдиційне значення для вирішення господарської чи цивільної справи про відшкодування шкоди. Окрім того, жодним процесуальним законом чи іншим нормативно-правовим актом не встановлено, що неправомірність (незаконність) рішення, дії або бездіяльності державного органу, його посадових осіб якими особі завдано шкоду, повинні обов`язково бути підтверджені лише рішенням суду в адміністративній справі, не можуть бути встановлені (підтверджуватися) іншими доказами, та не можуть бути. встановлені господарським чи загальним судом самостійно. Отже, протиправність рішень, дій та безсильності державного органу, як один з елементів складу цивільного правопорушення, мое підтверджуватися будь-якими доказами, може бути встановлена і підлягає всиновленню господарським чи загальним судом у межах справи про відшкодування шкоди.
		Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження №12-199гс18)  питання самостійного встановлення судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, яка завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю вказаних органів, має важливе значення для_забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. У п. 5.30  цієї ж постанови Великою Палатою ВСУ визначено, то питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2021_01_14/pravo1/T124651.html?pravo=1" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">КПК України</a>, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
		Під час визначення розміру завданої моральної шкоди позивач-1 враховував глибину своїх душевних переживань, гой факт, що він не має жодного відношення до кримінального провадження №12019040640001710, що слідчо-оперативна група не мала підстав для вторгнення в оселю позивачів і після всіх своїх зухвалих дій продовжувала ігнорувати зауваження позивача-1, проводивши обшук в будинку. Також було враховано факт завдання тілесних ушкоджень, розмір завданих матеріальних збитків та затрачені позивачами кошти і час на відновлення пошкодженого майна. Окрім цього, завдає чималих переживань позивачу - 1 здійснення крадіжки грошових коштів під час проведення обшуку (витяг з ЄРДР 12020040630000968 від 28.06.2020 р.). Заподіяння моральної шкоди підтверджується також тим, що на сьогоднішній день позивач - 1 продовжує відстоювати свої порушені права шляхом написання заяви про злочин відносно співробітників Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, які були присутні при проведенні обшуку 26.06.2020 р. та завдали йому тілесні ушкодження, оскаржувати бездіяльність слідчих, подавати різні клопотання, на підтвердження цього наявний витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню №12020056630000068 від 31.07.2020 р. (а.с. 155). 
		Інші учасники справи не скористалися правом брати участь у судових засіданнях. 
		Як встановлено судом на підставі наданих у порядку ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7922/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7922" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 76-80 ЦПК України</a> доказів, позивачі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений будинок належить позивачу - 2 на праві приватної власності (а.с. 13-13 звор.). 
		Позивач є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про заняття адвокатською діяльністю (а.с. 96-97). 
		26.06.2020 р. за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Савченко Т.А. був проведений обшук, що підтверджується відповідним протоколом обшуку (а.с. 33-41). 
		Відповідно до протоколу обшуку від 26.06.2020 р. обшук проводився з 09.31 год. по 12.30 год. на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2020 р. (справа №200/124731/19) у кримінальному провадженні №12019040640001710 від 30.07.2020 р. 
		Втім, як встановлено судом на підставі відповідної ухвали слідчого судді (а.с. 32), обшук за адресою: АДРЕСА_1 , був проведений слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Савченко Т.А. без ухвали слідчого судді та без присутності представника ради адвокатів Дніпропетровської області, що підтверджується відеозаписом, який наданий позивачами на флешносії та дисках CD - RW із камер відеоспостереження, які встановлені у будинку позивачів. 
		Статус ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кримінальному провадженні №12019040640001710 за ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1570/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#1570" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 296 КК України</a> не визначений, що встановлено судом на підставі довідки відповідача, долученої до відзиву на позов (а.с. 134), по кримінальному провадженню №12019040640001710 від 30.07.2020 р. за ч. 1 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1394/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#1394" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">263</a>, ч. 4 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1570/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#1570" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">296 КК України</a>. 
		Як встановлено судом на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г. від 18.06.2020 р. (а.с. 32-32 -звор.) у кримінальному провадженні №12019040640001710 за ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1570/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#1570" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 296 КК України</a> (внесене до ЄРДР 30.07.2019 р.) був наданий дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке належать на праві власності гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою виявлення та вилучення речових доказів., які були знаряддям вчинення тяжких злочинів, а саме вогнепальної зброї.
		Як встановлено судом на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.06.2002 р. (а.с. 189-190) в межах кримінального провадження №12019040640001710 за ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1570/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#1570" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 296 КК України</a> (внесене до ЄРДР 30.07.2019 р.) був наданий дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 за місцем проживання гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке належать на праві власності гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою виявлення та вилучення речових доказів., які були знаряддям вчинення тяжких злочинів, а саме вогнепальної зброї. 
		Обшук за адресою: АДРЕСА_3 , був проведений 26.06.2020 р., що підтверджується відповідним протоколом обшуку; відповідно до вказаного протоколу обшуку проводився у період часу з 07 год. 26 хвил. до 11 год. 17 хвил. (а.с. 191-192).
		Таки чином, обшук за двома адресами: АДРЕСА_1 (житло належить родині ОСОБА_1 ) та за адресою: АДРЕСА_3 (житло належить ОСОБА_5 ), проводився одночасно, що підтверджується протоколам обшуків від 26.06.2020 р. та електронним доказом - відеозаписом (на флешносії та диску CD-RW) з камер відеоспостереження, які встановлені у будинку АДРЕСА_1 , та будинку АДРЕСА_3 . 
		Зокрема, судом на підставі відеозапису з камер відеоспостереження у буд.  АДРЕСА_1 встановлено пошкодження майна позивачів (розбиття вхідних дверей у будинку позивачів, розбиття відеокамерита воріт тощо), вільне їх пересування будинком позивачів у відсутності позивачів, у тому числі на другому поверсі будинку. 
		26.06.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої незаконними діями працівників поліції (а.с. 42), в якій вимагав проведення службової перевірки законності дій співробітників поліції та відшкодування матеріально шкоди; службова перевірка не була проведена, що встановлено судом на підставі пояснень представника ГУНП Мітусової К.С. 
		27.06.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарні імені І.І.Мечнікова» (а.с. 44-45), та згідно з виском спеціаліста встановлений наступний діагноз: гостра нейрохірургічна патологія, множині садна поперекового відділу хребта. Рекомендовано спостереження у невролога за місцем проживання та МРТ поперекового відділу хребта та прийом медикаментів. 
		Відповідно до витягу з ЄРДР №12020040630000968 від 28.06.2020 р. до АНД ВП надійшла заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , котрий просить прийняти міри до співробітників поліції, які 26.06.2020 р. з 07.00 год. до 14.00 год. здійснили крадіжку грошових коштів (а.с. 92). 
		Відповідно до витягу з ЄРДР від 31.07.2020 р. №12020045630000068 30.07.2020 р. до АНД ВП надійшла ухвала АНД районного суду м. Дніпропетровська про внесення заяви гр. ОСОБА_1 за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень 26.06.2020 р., які згідно з висновком експерта відносяться до легких та мають скороминуща наслідки (а.с. 155). 
		Згідно з висновком про вартість майна (а.с. 46-78) №1707-21/20 від 20.07.2020 р., який виконаний ФОП ОСОБА_7 підсумкова величина вартості, отримана в результаті оцінки складає 71 457,00 грн. (а.с. 46). 
		Як встановлено судом на підставі звіту (а.с. 46-78), який виконаний ФОП ОСОБА_7 , зафіксовані наступні пошкодження належного позивачу - 2 майна: 
		- дверна конструкція (кількість 1 штука) - розбитий двокамерний склопакет, натискна ручка дверей розхитана, дверні петлі провиснули, на відповідній частині механізму замка зламаний пластиковий елемент, рама двері має візуальні ушкодження лицевої поверхні, подряпини, відколи декоративного ламінованого покриття, порушена геометрія стулки, рама має люфт і недостатньо закріплена в отворі;
		- відкатний привід для воріт до 1 500 кг з вбудованим 2-х канальним приймачем (кількість 1 штука) - повна деформація корпусу, вихід з ладу плати управління; 
		- відеокамера ІР (кількість 1 штука) - значне пошкодження корпусу, втрата оптичних елементів;
		- ремонт внутрішніх дверних укосів (кількість 1 штука) - порушення цілісності і зовнішнього вигляду укосів. 
		Відповідно до висновку спеціаліста судово-медичного експерта №1701 від 29.06.2020 р. (а.с. 7-8, 43), на основі медичного обстеження гр. ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна лівого плеча, синців та внутрішньо-шкіряних крововиливів, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів) можливо в термін, на якій вказує обстежений. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. 
		07.07.2020 р. головою Ради адвокатів Дніпропетровської області Лещенко Т.О. мало місце звернення до в.о. прокурора Дніпропетровської області Біжко С.В., начальника ГУНП в Дніпропетровській області Огурченка В.Г., начальника Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Бухіннік С.А., начальника СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Захарченка Ю.В. про усунення професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності правоохоронними органами Дніпропетровської області, в якій вимагалося проведення службового розслідування за фактом порушення прав та гарантій професійних прав та гарантій адвокатської діяльності, які мали місце 26.06.2020 р. при проведенні обшуків в помешканнях адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 20-22). 
		Доказів проведення службового розслідування суду не надано. 
		 
		Процесуальні дії у справі: 
		-ухвалою суду від 02.11.2020 р. задоволено клопотання представника позивачів про допит позивача ОСОБА_1 , як свідка. 
		Правовідносини між сторонами по даній справі виникли із відшкодування майнової та моральної шкоди,  завданої органом державної влади, та регулюються ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#17" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">3</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_90/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#90" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">30 Конституції України</a>, ч. 1 та ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5664/ed_2021_01_14/pravo1/T124651.html?pravo=1#5664" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 234 КПК України</a>, ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843053/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843053" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">22</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">23</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843366/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843366" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">321</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844276/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#844276" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1173 ЦК України</a>, ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627839/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627839" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">8</a> та <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627867/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627867" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>. 
		Допитаний судом як свідок позивач ОСОБА_1 , дав показання, згідно з якими він з родиною мешкає у будинку АДРЕСА_1 , та вранці 26.06.2020 р. (близько 08.00 год.) він перебував у ванній кімнаті та приймав душ, коли почув грохот, побиття скла та побачив осіб в масках, на яких буди одягнуті бронежилети, з автоматами, пістолетами, в одного з них був броньований щит. Відносно нього швидко застосували якийсь спеціальний прийом, в результаті якого йому заломили руки та ноги та він одразу опинився на підлозі, йому придавлювали ногами в чоботах голову, періодично підходили ще співробітники поліції та наносили ОСОБА_1 вдари по голові, коли він намагався щось пояснити, йому сказали, що він стих, та він не має права ставити питання. Один працівник поліції поранив руку о скло, коли розбивав вхідні двері, та на ОСОБА_1 текла кров, речами ОСОБА_1 йому зупинили кров. Весь час ОСОБА_1 лежав оголений на підлозі (плитка), коли він просив чимось його накрити, йому сказали: «Нічого страшного, потрапиш». Все це відбувалося близько 45 хвил., він чув глоса інших осіб, протягом цього часу приходив якийсь чоловік у штатському. Коли йому дозволили піднятися та надягти халат. Було близько 5 осіб, весь цей час вони ходили по будинку позивача. ОСОБА_1 просив їх представитися, вони відмовилися. Далі підійшов співробітник у штатському, показали ухвалу слідчого судді про обшук за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , на що ОСОБА_1 сказав, що вони помилилися, він мешкає по АДРЕСА_1 ), та що він є адвокатом, та має бути запрошений представник з Ради адвокатів області. Згодом приїхали з ради адвокатів, зробили заяви, втім, не зважаючи на це, співробітники намагалися провести обшук. Потім приїхав адвокат ОСОБА_1 , привіз витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, що будинок має номер 7, тоді як ухвала була про проведення обшуку за іншими адресами, втім, не зважаючи на це, працівники поліції почали проводити обшук, обшукуючи спочатку одну кімнату, потім другу. Хтось з помічників ОСОБА_1 привіз оригінал правовстановлюючого документа на будинок позивачів, та обшук був припинений. Переглядаючи відеокамери, ОСОБА_1 бачив штурм його будинку, як були розбиті ворота, були вибиті вхідні двері, розбивалися відеокамери. Працівники поліції ходили по 2 поверху, заходили у кімнати (дитячу, у спальні), це відбувалося, коли він лежав у ванній кімнаті, та наступного дня ним була виявлена пропажа 20 000,00 дол. США (кошти знаходилися на другому поверсі, у гардеробній кімнаті, яка знаходиться у спальні). Коли все закінчилося, ОСОБА_1 звернувся до лікарні, оскільки погано себе відчував, втрачав свідомість, пройшов обстеження (МРТ, КТ), через декілька днів зробив СМЕ, де було виявлено струс мозку, побої. Прізвищ осіб, які вирвалися до його будинку, він не зміг з`ясувати, оскільки вони відмовили представитися, ідентифікувати їх не було можливості. Ті, хто був у штатському одязі, вказані у протоколі. 
		Відповідно до показань свідка ОСОБА_1 , в нього були документи на підтвердження його особи та власності на будинок, він їх показував (це було, коли йому дозволили піднятися та одягнутися), втім, поліції їх ігнорувала. 
		Згідно показань свідка гр. ОСОБА_4 мешкає у сусідньому будинку, та свідок повідомляв про це, втім, йому сказали, що будуть проводити обшук та він зможе оскаржити це в суді. Обшук почався у відсутності представника ради адвокатів, представник ради адвокатів з`явився пізніше. Були пошкоджені автоматичні ворота його будинку, які були відчинені та не було сенсу їх зламувати, були розбиті дубинками відеокамери, були розбиті також вхідні двері у будинок, які також були відчинені та їх не було сенсу розбивати, близько обіду працівники поліції покинули будинок. 
		Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного. 
		За <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#17" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 3 Конституції України</a> людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		За <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_90/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#90" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 30 Конституції України</a> не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
		У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
		Невідкладні випадки, про які зазначено у ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_90/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#90" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 30 Конституції України</a>, у даній справі не встановлені. 
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627839/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627839" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Випадки, про які зазначено у ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627839/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627839" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> у даній справі не встановлені. 
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_5664/ed_2021_01_14/pravo1/T124651.html?pravo=1#5664" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 234 КПК України</a> обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
		Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844276/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#844276" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 1173 ЦК України</a>). 
		Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про наявність порушення прав позивачів: право на недоторканність житла (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_90/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#90" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 30 Конституції</a> країни), непорушність права власності (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843366/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843366" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 321 ЦК України</a>), права на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627839/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627839" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>), у зв`язку з чим порушені права підлягають поновленню судом. 
		З приводу вимоги позову про відшкодування моральної шкоди. 
		Суд не погоджується із слушністю доводів відповідача щодо того, що позивач не надав доказів, які би підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, психосоматичних та психоемоційних змін, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків, стану та стосунків внаслідок проведення обшуку 26.06.2020 р.
		За <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7375/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7375" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 2 ЦПК України</a> завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627867/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627867" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
		Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 23 Цивільного кодексу України</a> особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 23 ЦК України</a>); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 23 ЦК України</a>).
		Згідно з ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7396/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7396" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 4 ЦПК України</a> кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. 
		Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. 
		Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
		Вимогу про відшкодування моральної шкоди позивач пов`язує із завданням йому значних душевних і фізичних страждань, які принизили його гідність; «.. позивач пережив сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи та тривоги та негативно вплинув на стан його здоров`я. Після проведення цього обшуку в позивача-1 погіршився сон, що проявляється в періодичному безсонні. Через проведення 26.06.2020 р. обшуку у позивача -1 не відбулись заплановані ділові зустрічі, а пережиті страждання призвели до того, що тривалий час позивач - 1 не міг належним чином здійснювати підприємницьку та адвокатську діяльність, оскільки всі його думки були зайняті тим, як відновити пошкоджене майно, яким чином притягнути винних до відповідальності. На протязі двох тижнів після обшуку позивач - 1 відчував біль в області ребер, головний біль та запаморочення. До того ж позивачу - 1 довелось пояснювати, що він не злодій і виправдовуватись перед сусідами, яких дуже зацікавило з якої причини приїхало стільки поліцейських автомобілів, а будинок було взято штурмом. До позивачів і досі доходять плітки та насмішки від знайомих, що поліція приїжджала арештовувати їх через те, що вони начебто є членами злочинного угрупування, які торгують зброєю. Оскільки ОСОБА_1 є адвокатом, важко уявити яким чином вказані факти можуть позначитись на його подальшій діловій репутації. Водночас, наступного дня після проведення обшуку позивачами було виявлено, що з шухлядки в гардеробній кімнаті, розташованої на другому поверсі будинку, зникли грошові кошти в розмірі 20 000,00 дол. США». 
		У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005). 
		Дія цього принципу полягає в тому, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються.
		Як встановлено судом, службове розслідування ані за заявою позивача - 1, ані за заявою голови ради адвокатів Дніпропетровської області Т.Лещенко не було проведено, помилки не були виправлені. 
		Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, приниження гідності, стрес, що триває, періодичне безсоння, сором перед сусідами, зникнення грошових коштів, втрата впевненості в майбутньому та можливості вести звичний спосіб життя, здійснюючи заплановані витрати, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
		Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
		При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку органу державної влади прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#17" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">3</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_56/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#56" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">19 Конституції України</a>) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.
		Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достовірності та достатності, кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, враховуючи встановлені судом обставини, приходить до висновку, що незаконні дії відповідача мали для позивача - 1 спричинення моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я (п. 1 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 23 ЦК</a>); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та членів її сім`ї (п. 2 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 23 ЦК</a>), у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням  та пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 23 ЦК</a>);  у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи (п. 4 ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 23 ЦК</a>), є причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками, у зв`язку з чим співмірним буде відшкодування морально шкоди в розмірі 1 000 000,00 грн.
		Що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 23 ЦК України</a> моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		При цьому, в силу <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844276/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#844276" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 1173 ЦК України</a> шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади.
		У справі, що розглядається, відповідач (ГУНП в Дніпропетровській області) не довів, що незаконні дії працівників поліції під час проведення 26.06.2020 р. обшуку без ухвали слідчого судді не викликали у позивача душевних страждань. 
		З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, наведені позивачем -1 обставини, за оцінкою суду, спричинили йому душевні страждання, тобто заподіяли моральну шкоду, та присуджена судом сума не є очевидно неспівмірною.
		 
		На переконання суду не є слушними доводи представника відповідача в частині регулювання правовідносин, які виникли між учасниками справи, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/Z026600.html?pravo=1" title="Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; нормативно-правовий акт № 266/94-ВР від 01.12.1994" target="_blank">Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»</a>.
		За ст. 1 відповідно до положень цьогоЗакону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
		1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 
		2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
		3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2021_01_24/pravo1/T213500.html?pravo=1" title="Про оперативно-розшукову діяльність; нормативно-правовий акт № 2135-XII від 18.02.1992" target="_blank">законами України "Про оперативно-розшукову діяльність"</a>, &q<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_06_17/pravo1/T334100.html?pravo=1" title="Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю; нормативно-правовий акт № 3341-XII від 30.06.1993" target="_blank">uot;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"</a> та іншими актами законодавства.
		Відвіповідно до ст. 2 зазначеного вище закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
		1) постановлення виправдувального вироку суду;
		1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;   
		2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 
		4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Як встановлено судом, позивачі не мають відношення до кримінального провадження №12019040640001710 за ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1570/ed_2020_12_04/pravo1/T012341.html?pravo=1#1570" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">ст. 296 КК України</a> (внесене до ЄРДР 30.07.2019 р.), в межах якого слідчим суддею було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_2 , незаконність проведення в житлі позивачів обшуку встановлена судом, тому підлягають застосуванню норми ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844276/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#844276" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 1173 ЦК України</a>. 
		 
		З приводу вимоги позову про відшкодування майнової шкоди, то, розв`язуючи її, суд керується наступним. 
		Положеннями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843047/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843047" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 16 ЦК України</a> передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		За змістом ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7456/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7456" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">12</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7467/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7467" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">13</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7941/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7941" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">81 ЦПК України</a> суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ЦПК України</a> випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ЦПК України</a>. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та заявлений розмір завданої майнової шкоди, а отже і розмір пред`явлених вимог майнового характеру, позивач-2 надала до суду звіт про оцінку вартості майна №1707-21/20 від 20.07.2020 р., виконаний ФОП ОСОБА_7 (а.с. 46-78). 
		Згідно з вказаним звітом зафіксовані наступні пошкодження належного позивачу - 2 майна: 
		- дверна конструкція (кількість 1 штука) - розбитий двокамерний склопакет, натискна ручка дверей розхитана, дверні петлі провиснули, на відповідній частині механізму замка зламаний пластиковий елемент, рама двері має візуальні ушкодження лицевої поверхні, подряпини, відколи декоративного ламінованого покриття, порушена геометрія стулки, рама має люфт і недостатньо закріплена в отворі;
		- відкатний привід для воріт до 1 500 кг з вбудованим 2-х канальним приймачем (кількість 1 штука) - повна деформація корпусу, вихід з ладу плати управління; 
		- відеокамера ІР (кількість 1 штука) - значне пошкодження корпусу, втрата оптичних елементів;
		- ремонт внутрішніх дверних укосів (кількість 1 штука) - порушення цілісності і зовнішнього вигляду укосів. 
		Підсумкова величина вартості, отримана в результаті оцінки - 71 457,00 грн. (а.с. 46). 
		За ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843053/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843053" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 22 ЦК України</a> збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843578/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843578" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 509 ЦК України</a> зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Зобов`язання виникають з підстав, встановлених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843042/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843042" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 11 Цивільного Кодексу</a>: відповідно до ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843042/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843042" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 11 ЦК України</a> підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:
		1) договори та інші правочини;
		2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
		3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
		4) інші юридичні факти. 
		За ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843695/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843695" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 623 ЦК України</a> розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. 
		Отже, виходячи зі змісту приписів чинного <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ЦК України</a>, саме на кредитора покладається тягар доказування розміру збитків, утім, позивач - 2 в особі представника, пояснюючи, серед іншого, про відновлення пошкодженого майна, не надав на підтвердження розміру втрат доказів у розумінні ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7922/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7922" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 76-80 ЦПК України</a>. 
		Наведені позивачем-2 витрати, а саме їх розмір, зазначений у звіті №1707-21/20, віднесені до ймовірних витрат, вони не є тими збитками, на відшкодування яких у розумінні <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843053/ed_2021_01_01/pravo1/T030435.html?pravo=1#843053" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 22 ЦК України</a> має право особа за умови порушення її цивільного права. 
		На підтвердження фактичних витрат з відновлення пошкодження майна позивач -2 надала такі письмові докази: 
		-рахунок фактура №01-080620 від 08.07.2020 р. на ремонт внутрішніх дверних укосів в сумі 8 000,00 грн. (а.с. 79);
		-замовлення №95850 від 03.07.2020 р. на встановлення металоконструкції на наведеним в ньому розмірами та характеристиками, у тому числі монтаж 9а.с. 80); 
		-рахунок на оплату №1225 (а.с. 81);
		-видаткова накладна №6013 від 09.07.2020 р. з постачання відеокамери ІР на суму 3 177,000 грн. (а.с. 82);
		-акт о несправності від 26.06.2020 р. обладнання: відкатний привід для воріт до 1 500 кг із зазначенням несправності (а.с. 83);
		-кошторис на встановлення обладнання на суму 20 450,00 грн. (а.с. 84); 
		-рахунок фактура №РА - 0000003 від 05.07.2020 р. на суму 20 450,00 грн. на наступні роботи: виїзд і дефектовка, виконання робіт по демонтажу, монтажу і пусконалагодженню (а.с. 85);
		-акт №РА - 0000002 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 05.07.2020 р. без підпису замовника та відмітки про його затвердження (а.с. 86) тощо. 
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. 
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7922/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7922" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 76 ЦПК України</a> доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Ці дані встановлюються такими засобами:
		1) письмовими, речовими і електронними доказами;
		2) висновками експертів;
		3) показаннями свідків.
		Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7928/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7928" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статтях 77-80 ЦПК України</a>. 
		За ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7941/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7941" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 81 ЦПК України</a> кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7941/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7941" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 81 ЦПК України</a>). 
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7941/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7941" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 81 ЦПК України</a>). 
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7958/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7958" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 83 ЦПК України</a> сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
		Позивач-2, розпорядившись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не надала суду доказів в порядку ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7922/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7922" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">76-80</a>, ч. 1 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7941/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7941" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">81 ЦПК України</a> на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, та інші обставини, що мають значення для справи, в частині розміру майнової шкоди: надані позивачем - 2 докази не свідчать про розмір фактичних витрат, які були понесені на відновлення пошкодженого майна. Такими доказами могли бути розрахункові документи (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція), що підтверджують факт продажу товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну, тому підстави для задоволення вимоги про відшкодування майнової шкоди відсутні. 
		Керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7467/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7467" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">13</a>, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7505/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7505" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">19</a>, ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_7531/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7531" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">23</a>, ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8349/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8349" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">141</a>, п. 2 ч. 1 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9287/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9287" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">258</a>, ч. 1, ч. 6, ч. 8 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9297/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9297" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">259</a>, ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9337/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9337" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">263</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9344/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9344" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">264</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9356/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9356" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">265</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9402/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9402" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">268</a>, ч. 2 ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9437/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9437" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">272</a>, ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_9456/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#9456" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">273 ЦПК України</a>, суд 
		 
		УХВАЛИВ: 
		Позов  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 (один мільйон) грн. 
		 
		Відмовити в задоволенні позовної вимоги  ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди. 
		 
		Дата складення повного судового рішення 15.02.2021 р. 
		 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом  тридцяти  днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття  апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя В.В.Спаї

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...