Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 856/1/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; примусового відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Надіслано судом: 17.02.2021. Зареєстровано: 18.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2021.
Дата набрання законної сили: 17.02.2021
Номер судового провадження: А/9901/48/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 лютого 2021 року 
		Київ
		справа №856/1/20-а
		адміністративне провадження №А/9901/48/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Желєзного І.В.,
		суддів: Коваленко Н. В., Берназюка Я. О.
		розглянувши у порядку письмового провадження
		апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк»
		на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ватаманюка Р. В., суддів: Полотнянки Ю. П., Драчук Т. О. від 06.10.2020 
		у справі № 856/1/20
		за позовом Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області  
		до  ОСОБА_1 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство»,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Маяк»,
		про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У червні 2020 року Козятинська районна державна адміністрація Вінницької області (далі також - позивач, Козятинська РДА) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство» (далі також - третя особа 1, ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство»), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Маяк» (далі також - третя особа 2, СВК «Маяк»), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила: примусово відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності об`єкт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та який знаходиться на території Глуховецької селищної ради Козятинського району за межами населеного пункту, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля, для розміщення об`єктів, пов`язаних з видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, а саме земельну ділянку площею 3,9412 га, кадастровий номер якої 0521455500:02:001:0056, за ціною 678 858, 00 грн, шляхом перерахування Козятинською районною державною адміністрацією цих коштів, джерелом фінансування яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство», на зазначений ОСОБА_1 банківський рахунок або внесення цих коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки у порядку, встановленому законом; зобов`язати ОСОБА_1 звільнити зазначений об`єкт нерухомості - земельну ділянку протягом п`яти днів з дня повного попереднього відшкодування вартості земельних ділянок на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки.
		2. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 позов задоволено повністю: вирішено примусово відчужити у державну власність з мотивів суспільної необхідності об`єкт нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та який знаходиться на території Глуховецької селищної ради Козятинського району за межами населеного пункту, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля, для розміщення об`єктів, пов`язаних з видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення, а саме земельну ділянку площею 3,9412 га, кадастровий номер якої 0521455500:02:001:0056, за ціною 678 858, 00 грн, шляхом перерахування Козятинською районною державною адміністрацією цих коштів, джерелом фінансування яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство», на зазначений ОСОБА_1 банківський рахунок № НОМЕР_1 , одержувач ОСОБА_2 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк»; зобов`язано ОСОБА_1 звільнити зазначений об`єкт нерухомості - земельну ділянку протягом п`яти днів з дня повного попереднього відшкодування вартості земельних ділянок на зазначений ним банківський рахунок або внесення коштів на депозит нотаріальної контори за місцем розташування земельної ділянки.
		3. 04.11.2020 до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		4. Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020.
		5. 30.11.2020 від позивача та третьої особи 1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		6. 01.12.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		7. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 закінчено підготовчі дії в адміністративній справі за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Державною службою геології та надр України надано третій особі 1 спеціальний дозвіл на користування надрами №5198 від 14.10.2010 на видобування первинних каолінів в якості каоліну-сирцю Великогадоминецького родовища Вінницької області.
		9. 25.03.2019 до Козятинської РДА з листом (клопотанням) № 54-19 АКВ звернулось ТОВ «АКВ «Українське каолінове товариство», в якому просило прийняти рішення про викуп земельних ділянок для суспільних потреб з подальшим наданням земельних ділянок в оренду ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» для видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
		10. Зазначене клопотання обґрунтовувано тим, що ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» є підприємством, що здійснює діяльність з видобутку каоліну-сирцю, виробництва збагачених марок каоліну і фракціонування кварцових пісків Великогадоминецького родовища первинних каолінів Вінницької ділянки, яке розташоване на території Козятинського району Вінницької області, на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 14.10.2010 № 5198.
		11. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 каолін первинний, який видобуває ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство», входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.
		12. У межах географічних координат спеціального дозволу на користування надрами та Акта надання гірничого відводу знаходиться земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка належить на праві приватної власності відповідачу, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН № 042303.
		13. Відповідно до Договору оренди землі від 01.03.2007, укладеного ОСОБА_1 та СВК «Маяк», СВК «Маяк» приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,9412 га для товарного сільськогосподарського використання. Також в договорі зазначено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом.
		14. 29.05.2019 голова Козятинської РДА видав розпорядження №131 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, розташованих на території Глуховецької селищної об`єднаної територіальної громади за межами населеного пункту для суспільних потреб чи мотивів суспільної необхідності з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду ТОВ «АКВ «Українське каолінове товариство» із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню первинних каолінів в якості каоліну-сирцю» .
		15. 03.06.2019 відповідачу на адресу: 22130, Вінницька область, Козятинський район, смт. Глухівці, вул. Прибережна, 52 надіслано рекомендованим повідомленням про вручення копію розпорядження голови від 29.05.2019 №131 з письмовим повідомленням, яке отримано відповідачем 07.06.2019.
		16. Після спливу одного місяця, визначеного статтею 11 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі також - Закон № 1559-VІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з дати отримання повідомлення відповідач жодної відповіді не надав.
		17. Згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер якої 05214555000:02:001:0056, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,9412 га, розташованої за адресою: Вінницька область, Козятинський район, селищна рада Глуховецька, що належить відповідачу, вартість земельної ділянки становить 339429,00 грн. Вказаний звіт має відповідну рецензію від 23.04.2020 та зареєстрований за номером БМККФВ977146.
		18. Відповідно до висновку з оцінки впливу на довкілля від 15.01.2020 №7-03/12-20196113831/1, наданого Міністерством енергетики та захисту довкілля України на підставі наведених у Звіті з ОВД оцінок впливів на компоненти довкілля (ґрунти та земельні ресурси, атмосферне повітря, водне середовище, геологічне середовище, рослинний і тваринний світ, природно-заповідний фонд, клімат і мікроклімат, соціальне середовище, техногенне середовище), сукупний вплив планової діяльності є допустимим (міститься в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля - http://eia.menr.gov.ua/uk/cases).
		19. З метою врегулювання питання позивачем вирішено провести засідання з проведення переговорів щодо умов викупу та продажу спірної земельної ділянки, про що листом № 01-30/321 від 27.02.2020 повідомлено відповідача.
		20. Відповідач на засідання комісії, призначене на 28.02.2020 об 11:00 год. в приміщенні Козятинської РДА за адресою: м. Козятин, пл. Героїв Майдану, 20, не з`явився та будь-якої відповіді не надав.
		21. ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» 17.04.2020 на адресу ОСОБА_1 надіслало рекомендованого листа № 69-20 АКВ від 17.04.2020 з повідомленням про проведення переговорів щодо викупу земельної ділянки.
		22. Відповідно до договору оренди землі від 01.03.2007, укладеного ОСОБА_1 та СВК «Маяк», СВК «Маяк» орендує спірну земельну ділянку, а тому ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» також був надісланий лист на адресу СВК «Маяк» про проведення переговорів щодо викупу земельної ділянки.
		23. Вказаний лист відповідачем отримано 22.04.2020, що підтверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення № 2213000135667.
		24. Крім того, про запрошення до участі у переговорах щодо викупу земельної ділянки відповідача також повідомлено через засоби масової інформації шляхом публікації оголошення в газеті «РІА Козятин» (випуск від 23.04.2020).
		25. На переговори, що були призначені на 27.04.2020 відповідач та представник СВК «Маяк» не з`явились. Будь-якого повідомлення щодо надання згоди чи відмову у наданні такої згоди відповідачем ні на адресу позивача, ні на адресу ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» не надіслано.
		26. Під час розгляду цієї  справи у Сьомому апеляційному адміністративному суді відповідачем надіслано на адресу ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» лист з погодженням щодо здійснення відчуження земельної ділянки на умовах її викупу за ціною 678 858, 00 грн.
		27. ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» листом № 113/1-20 від 15.07.2020 повідомило відповідача та позивача у справі про погодження здійснити фінансування відчуження земельної ділянки за вартістю, що зазначив відповідач.
		28. Крім того, відповідачем 22.07.2020 подано до суду заяву про визнання позовних вимог, заявлених Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області у справі № 856/1/20-а з урахуванням їх уточнення, у повному обсязі.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		29. Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що здійснив всі можливі заходи для проведення переговорів з власником, але відповідач ухилявся від їх проведення та таким чином не надав згоди на викуп земельних ділянок, тому Козятинська РДА звернулася до суду з позовом щодо примусового викупу земельних ділянок у державну власність з мотивів суспільної необхідності з метою їх надання ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство». В обґрунтування суспільної необхідності вказав на розміщення на спірній земельній ділянці об`єктів, пов`язаних із видобуванням каоліну-сирцю, який входить до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827. Від подальшого видобутку каоліну залежить в повній мірі не тільки приватний інтерес ініціатора викупу - ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство», але і держави та територіальної громади Глуховецької ОТГ. Представник позивача у судовому засіданні у Сьомому апеляційному адміністративному суді зазначив про врегулювання спору між сторонами з погодженням викупної ціни у розмірі 678 858, 00 грн.
		30. Представник відповідача підтримав позицію позивача та зазначив про відсутність спору з ним. 
		31. ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» повідомило відповідача та позивача по справі про погодження здійснити фінансування відчуження спірної земельної ділянки за вартістю, що зазначив відповідач, а саме 678 858, 00 грн.
		32. Представник СВК «Маяк» заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що у позовній заяві не розкрито, який саме державний інтерес існує у видобуванні ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» каоліну. У разі вилучення (викупу) спірної земельної ділянки і зміни її цільового призначення не буде забезпечено пріоритет максимального збереження продуктивних земель і в свою чергу призведе до шкідливого антропогенного впливу на земельну ділянку і навколишнє середовище в цілому. Позивачем недотримано процедуру переговорів згідно з Законом № 1559-VІ, оскільки проігноровано пропозицію перенесення переговорів у зв`язку із запровадженням карантинних заходів, спричинених коронавірусною хворобою COVID-19, та проведено такі переговори без участі представника СВК «Маяк». У разі відчуження спірної земельної ділянки будуть порушенні права СВК «Маяк», оскільки відповідно до Договору оренди землі від 01.03.2007, укладеного між ОСОБА_1 та СВК «Маяк», він орендує спірну земельну ділянку, а дострокове розірвання договору оренди земельних ділянок призведе до припинення господарської діяльності СВК «Маяк», що потягне за собою втрачену вигоду для кооперативу в сумі 1 828 653, 00 грн.
		ІV. ОЦІНКА СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
		33. Сьомий апеляційний адміністративний суд, приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, виходив з того, що у межах географічних координат спеціального дозволу на користування надрами та Акта надання гірничого відводу ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» знаходиться земельна ділянка відповідача, а тому єдиним шляхом відведення земельних ділянок відповідача загальною площею 3,9412 га з кадастровим номером №  0521455500:02:001:0056 є їх вилучення (викуп) для суспільних потреб у державну власність в порядку, визначеному Законом № 1559, з подальшою передачею в оренду. Під час розгляду справи відповідачем надіслано на адресу ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» лист з погодженням щодо здійснення відчуження земельної ділянки на умовах її викупу за ціною 678 858, 00 грн. ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» листом № 113/1-20 від 15.07.2020 повідомило відповідача та позивача у справі про погодження здійснити фінансування відчуження земельної ділянки за вартістю, що зазначив відповідач. Відповідачем 22.07.2020 подано до суду заяву про визнання позовних вимог, заявлених Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області у справі №  856/1/20-а з урахуванням уточнення у повному обсязі. Факт визнання позовних вимог також підтверджено у судовому засіданні представником позивача, представником відповідача та представником третьої особи ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство». Провадження планової діяльності ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» з видобування корисних копалин на спірній земельній ділянці є екологічно допустимим. Оскільки представники сторін дійшли згоди щодо умов відчуження земельної ділянки та, зокрема, викупної ціни шляхом визнання представником відповідача позовних вимог в повному обсязі, а тому примусове відчуження спірних земельних ділянок відповідача не порушуватиме принципу «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Дії відповідача щодо визнання позову не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.
		V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 
		34. СВК «Маяк» не погоджується з рішенням Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 та зазначає, що судом не враховано, що у разі вилучення спірної земельної ділянки і зміни її цільового призначення не буде забезпечено пріоритет максимального збереження продуктивних земель і в свою чергу призведе до шкідливого антропогенного впливу на земельну ділянку і навколишнє середовище в цілому. Дострокове розірвання договору приведе до припинення господарської діяльності СВК «Маяк» на земельній ділянці, яка має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що потягне за собою втрачену вигоду. Суд першої інстанції не витребував документи щодо обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки. Позивачем не дотримано процедуру ведення переговорів, оскільки такі проведено без залучення третьої сторони. Відповідач при вирішенні питання про викуп земельної ділянки, належної позивачу, діяв відповідно до норм Закону №  1559, проте враховуючи наявність мораторію на відчуження зазначених ділянок для ведення товарного сільськогосподарського призначення, має мету використати механізм примусового відчуження земельної ділянки, щоб змінити її цільове призначення. Судом першої інстанції безпідставно встановлено існування державного інтересу у видобуванні ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» каоліну, оскільки вбачається саме приватний інтерес ініціатора викупу земельних ділянок.
		35. ТОВ «АВК Українське каолінове товариство» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує щодо задоволення такої, посилаючись на те, що оскаржувана постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 є законною та обґрунтованою. Безпідставними є твердження третьої особи 2 щодо можливого шкідливого антропогенного впливу на земельну ділянку, оскільки обов`язки щодо дотримання ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» норм у сфері охорони земель та надр передбачено чинним законодавством та Угодою про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин №5198 від 05.06.2020, укладеною між Державною службою геології та надр України та ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство», а також Звітом оцінки впливу на довкілля. Також безпідставними є доводи третьої особи 2 щодо порушення процедури проведення переговорів, оскільки, зважаючи на відсутність згоди на проведення переговорів та відсутність будь-яких повідомлень від відповідача, переговори щодо викупу земельної ділянки між її власником та позивачем відповідно до статті 11 Закону № 1559 не могли бути проведені. Сьомий апеляційний адміністративний суд у повній мірі дослідив обставини справи, додані докази та дійшов правильного висновку щодо наявності суспільної необхідності у відчуженні земельної ділянки, належної відповідачу.
		36. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує щодо задоволення такої та зазначає, що Сьомий апеляційний адміністративний суд повно та всебічно з`ясував обставини цієї справи, підтверджені тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, та ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. У примусовому вилученні спірної земельної ділянки наявний не лише приватний інтерес третьої особи 1, але й держави та територіальної громади. Відповідно до вимог Закону №1559 позивач здійснив усі можливі заходи для повідомлення власника про викуп земельної ділянки, про проведення переговорів, але відповідач ухилявся від їх проведення, таким чином не надав згоди на викуп земельних ділянок. Натомість під час розгляду справи відповідач погодив відчуження земельної ділянки та надав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.
		37. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що категорично не погоджується із твердженнями СВК «Маяк», викладеними у апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки йому як власникові земельної ділянки належить право її відчуження у випадку здійснення її вилучення (викупу) для суспільних потреб. Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду у цій справі є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального права та при правильному застосуванні норм процесуального права.
		VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		38. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		39. Відповідно до статті 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		40. Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначає Закон №   1559-VІ.
		41. Згідно зі статтею 1 цього Закону примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.
		42. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом (частина третя статті 4 Закону №1559-VI). 
		43. Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1559-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначеним цим  Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб як, зокрема, розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин.
		44. Порядок примусового відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності, визначений у статті 16 Закону №1559-VІ, відповідно до якої орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об`єктів. 
		45. Попереднє повне відшкодування вартості земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у грошовій формі здійснюється шляхом внесення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, коштів на депозит нотаріальної контори в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, або перерахування коштів на зазначений власником цих об`єктів банківський рахунок.
		46. Статтею 5 Закону № 1559-VI  передбачений порядок визначення викупної ціни, згідно з яким викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв`язку з достроковим припиненням його зобов`язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.
		47. Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1559-VI вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.
		48. Згідно із частиною третьою статті 5 Закону № 1559-VI звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відчужуються, підлягають рецензуванню, державній експертизі землевпорядної документації у випадках та в порядку, визначених законом.
		49. Частиною п`ятою  статті 5 Закону № 1559-VI  передбачено, що у разі, якщо власник виступає проти відчуження свого нерухомого майна за оцінкою, проведеною суб`єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, він може залучити іншого суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник майна.
		50. Відповідно до частини другої  статті 10 Закону № 1559-VI орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов`язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п`яти днів з дня прийняття такого рішення.
		51. Частиною третьою цієї статті передбачено, що інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку. У разі якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження осіб, зазначених у частині другій цієї статті, залишається невідомим, навіть після звернення до органів і підрозділів Державної міграційної служби України, про прийняте рішення щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, ці особи повідомляються шляхом розміщення відповідного оголошення: в офіційному друкованому виданні, засновником якого є Кабінет Міністрів України, у разі якщо таке рішення приймає Кабінет Міністрів України; у друкованих засобах масової інформації, засновниками яких є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, що викуповується органом місцевого самоврядування чи відповідним органом виконавчої влади. Власник (власники) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, вважається повідомленим про такий викуп з дня опублікування зазначеного оголошення.
		52. Частинами четвертою та п`ятою статті 10 Закону № 1559-VI встановлено, що орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов`язаний забезпечити отримання власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких прийнято рішення про їх викуп, письмового повідомлення в обсязі, передбаченому цією статтею. У письмовому повідомленні, що надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, які підлягають викупу для суспільних потреб, зазначається інформація щодо: об`єктів викупу, їх місцезнаходження, а для земельних ділянок додатково - площі, кадастрового номера (за наявності), категорії земель; мети викупу; умов викупу (орієнтовна викупна ціна, строк викупу, джерело фінансування витрат, пов`язаних з викупом), а також відомостей про земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що можуть бути надані замість викуплених; прав і обов`язків власника (власників) земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що на ній розміщено, які виникли у зв`язку з їх викупом відповідно до закону; відомостей про житловий будинок, жиле приміщення (місцезнаходження, площа), що надається замість викуплених. До інформації (письмового повідомлення) додається план земельної ділянки (її частини), що підлягає викупу, і посвідчена в установленому законом порядку копія рішення про її викуп.
		53. Згідно з положеннями статті 11 цього Закону власник (власники) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) згідно із статтею 10 цього Закону письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.
		54. У разі якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, передані в оренду та/або заставу чи власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, до участі в переговорах залучаються власники цих об`єктів, орендарі та/або заставодержателі.
		55. У разі надання власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, згоди на проведення переговорів щодо умов їх викупу представники органу, який прийняв рішення про їх викуп, після отримання власником (власниками) цих об`єктів інформації (письмового повідомлення) проводять переговори з власником (власниками) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.
		56. Статтею 15 Закону № 1559-VI  встановлено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об`єктів національної безпеки і оборони; лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об`єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.
		57. Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 1559-VI вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об`єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.
		58. Як встановлено Сьомим апеляційним адміністративним судом під час розгляду цієї справи та вбачається із матеріалів справи, 29.05.2019 голова Козятинської РДА видав розпорядження №131 «Про викуп земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, розташованих на території Глуховецької селищної об`єднаної територіальної громади за межами населеного пункту для суспільних потреб чи мотивів суспільної необхідності з метою подальшого надання цих земельних ділянок в оренду ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» із зміною цільового призначення для розміщення та будівництва кар`єру по видобуванню первинних каолінів в якості каоліну-сирцю».
		59. 03.06.2019 відповідачу надіслано рекомендованим повідомленням про вручення копію розпорядження голови від 29.05.2019 №131 з письмовим повідомленням, яке отримано відповідачем 07.06.2019.
		60. Однак протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) відповідач згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу відповідно до вимог частини першої статті 11 Закону № 1559-VI   не надав.
		61. У подальшому відповідачу неодноразово надсилались листи про проведення переговорів з метою викупу земельної ділянки. Також такий повідомлявся шляхом розміщення оголошення через засоби масової інформації. Однак будь-якого повідомлення щодо надання згоди чи відмову у наданні такої згоди відповідачем ні на адресу позивача, ні на адресу ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» не надходило.
		62. Зважаючи на те, що відповідач згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу не надав, переговори щодо викупу земельної ділянки між власником земельної ділянки та позивачем  відповідно до статті 11 Закону № 1559-VI не могли бути проведені, а тому відповідно і у позивача не виник обов`язок залучати до участі у переговорах орендаря земельної ділянки, щодо якої видано розпорядження про її викуп, та такий правомірно реалізував своє право на звернення до суду з позовом про примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності; позивачем виконано вимоги Закону № 1559-VI та дотримано процедуру відчуження земельної ділянки у повному обсязі, а тому колегія суддів відхиляє відповідні доводи третьої особи 2 щодо порушення процедури проведення переговорів, викладені у апеляційній скарзі.
		63. Колегія суддів вважає безпідставними доводи СВК «Маяк» про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що у разі вилучення спірної земельної ділянки і зміни її цільового призначення не буде забезпечено пріоритет максимального збереження продуктивних земель і в свою чергу призведе до шкідливого антропогенного впливу на земельну ділянку і навколишнє середовище в цілому, а також щодо невитребування судом першої інстанції документів щодо обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки, з огляду на наступне.
		64. Суспільні відносини, пов`язані з викупом земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов`язані з примусовим відчуженням зазначених об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності врегульовані Земельним кодексом України та Законом  № 1559-VI.
		65. Однак вказані нормативно-правові акти не передбачають обов`язку місцевого органу державної виконавчої влади надавати обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки до суду як підставу для відчуження земельної ділянки для суспільних потреб або з мотивів їх суспільної необхідності.
		66. Посилання СВК «Маяк» на Закон України «Про охорону земель» є необґрунтованим, оскільки цей Закон не містить норми, що вимагає надання обґрунтування зміни цільового призначення земельної ділянки під час процедури відчуження земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів їх суспільної необхідності.
		67. Відповідно до частин першої-третьої статті 36 Закону України «Про охорону земель» охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом. У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель.
		68. Згідно з положеннями до статті 52 Закону України «Про охорону земель» рекультивації (комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель) підлягають, зокрема, землі, які зазнали змін внаслідок проведення гірничодобувних робіт. Роботи із зняття, складування, збереження та нанесення ґрунтової маси на порушені земельні ділянки здійснюються за рахунок осіб, з ініціативи яких порушено ґрунтовий покрив. 
		69. Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлено  Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
		70. Пунктом 1 частини першої  статті 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що вплив на довкілля - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.
		71. Частиною другою статті 2 цього Закону передбачено, що оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.
		72. Як вбачається із висновку з оцінки впливу на довкілля від 15.01.2020 № 7-03/12-20196113831/1, наданого Міністерством енергетики та захисту довкілля України (інформація наявна у Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля) на підставі наведених у Звіті з ОВД оцінок впливів на компоненти довкілля (ґрунти та земельні ресурси, атмосферне повітря, водне середовище, геологічне середовище, рослинний і тваринний світ, природно-заповідний фонд, клімат і мікроклімат, соціальне середовище, техногенне середовище), сукупний вплив планової діяльності є допустимим.
		73. Також неприйнятним є довід СВК «Маяк», викладений в апеляційній скарзі, що дострокове розірвання договору приведе до припинення господарської діяльності СВК «Маяк» на земельній ділянці, яка має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що потягне за собою втрачену вигоду, з огляду на наступне.
		74. Відповідно до пункту «б» частини першої статті 141 Земельного кодексу України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
		75. Згідно з умовами Договору оренди землі від 01.03.2007, укладеного між    ОСОБА_1 та СВК «Маяк», дія договору припиняється, зокрема, у разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у приватно-правовому порядку, встановленому законом. При розгляді даного адміністративного спору суд не надає оцінки правомірності будь-яких претензій третіх осіб до відповідача.
		76. З огляду на наведене, станом на момент укладення договору оренди землі СВК «Маяк» достовірно було відомо про можливість припинення його дії у зв`язку із примусовим відчуженням земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності. Водночас колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права звернутись з окремим позовом за захистом свого порушеного права шляхом відшкодування завданих йому збитків викупом у власника земельної ділянки, яка перебуває у його оренді.
		77. Доводи СВК «Маяк», викладені у апеляційній скарзі, що відповідач при вирішенні питання про викуп земельної ділянки, належної позивачу, діяв відповідно до норм Закону №  1559, проте враховуючи наявність мораторію на відчуження зазначених ділянок для ведення товарного сільськогосподарського призначення, має мету використати механізм примусового відчуження земельної ділянки, щоб змінити її цільове призначення, колегія суддів відхиляє, оскільки такі є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях.
		78. Колегія суддів також відхиляє доводи третьої особи 2, викладені у апеляційній скарзі, відносно того, що примусове відчуження спірних земельних ділянок переслідує перш за все забезпечення приватних інтересів третьої особи 1, що свідчить про відсутність суспільного інтересу, оскільки саме Державною службою геології та надр України надано третій особі 1 спеціальний дозвіл на користування надрами №5198 від 14.10.2010 на видобування первинних каолінів в якості каоліну-сирцю Великогадоминецького родовища Вінницької області та така взаємодія держави і приватних підприємств не може нівелювати суспільну необхідність видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, передбачену законом, а сам факт видобутку корисних копалин третьою особою 1 не виключає наявності суспільної необхідності, зокрема, в частині економічного розвитку держави.
		79. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 каолін первинний, який видобуває (і планує видобувати на спірній земельній ділянці відповідача) ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство», входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.
		80. Спірна земельна ділянка відповідача знаходиться у межах географічних координат спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «АКВ «Українське каолінове товариство» та акта надання гірничого відводу.
		81. У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено: «Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств».
		82. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка підлягає викупу не для задоволення комерційних інтересів ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство», як зазначає СВК «Маяк», а для суспільних потреб щодо розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення.
		83. Водночас необхідно врахувати, що розміщення ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» по видобуванню корисних копалин (первинних каолінів) в будь-якому іншому місці, минаючи вищевказану земельну ділянку, територіально неможливо, оскільки право вказаного підприємства на видобування надр обмежене межами та географічними координатами, зазначеними в спеціальному дозволі.
		84. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком Сьомого апеляційного адміністративного суду, що єдиним шляхом відведення земельної ділянки відповідача загальною площею 3,9412 га з кадастровим номером №  0521455500:02:001:0056, є її вилучення (викуп) для суспільних потреб у державну власність у порядку, визначеному Законом № 1559, з подальшою передачею в оренду.
		85. Частиною другою   статті 6 КАС України   передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		86. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		87. Відповідно до   статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		88. У пункті 42 рішення  Європейського  Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у справі «Кривенький проти України» (заява № 43768/07) зазначив, що  Суд має оцінити, чи позбавлення права власності на земельну ділянку було законним, чи здійснювалося воно в інтересах суспільства та чи переслідувало законну ціль за допомогою засобів, достатньо пропорційних цілі, якої прагнули досягнути (див., серед інших джерел, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункти 49, 50, від 15.09.2009). Суд вважає, що позбавлення майна відповідало суспільним інтересам і переслідувало законну ціль (пункт 44 вказаного рішення).
		89. Як зазначено вище, Закон № 1559-VІ визначає суспільну необхідність як обумовлену загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключну необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому Законом порядку.
		90. З огляду на вищевикладене, примусове відчуження земельної ділянки відбувається лише для загальнодержавних потреб чи потреб територіальної громади, що у свою чергу дає можливість власнику земельної ділянки бути захищеним від неправомірного посягання.
		91. Системний аналіз положень Закону № 1559-VI дає змогу дійти висновку, що у випадку неотримання згоди власника земельної ділянки з викупом для суспільних потреб вона може бути примусово відчужена у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення, зокрема, об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення. Тобто визначальними рисами такого відчуження є винятковість, наявність суспільної необхідності та мета - розміщення визначених об`єктів, а саме:  об`єктів національної безпеки і оборони; лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об`єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.
		92. З огляду на викладене, безпосередньо сам законодавець визначив розміщення об`єктів, пов`язаних із видобутком корисних копалин загальнодержавного значення як суспільну необхідність відчуження земельних ділянок.
		93. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №  850/8/19.
		94. Колегія суддів звертає увагу, що Закон № 1559-VI не встановлює додаткових вимог щодо відповідних органів в частині окремого доведення суспільної необхідності розміщення об`єктів під видобування корисних копалин загальнодержавного значення, переваг економічної ефективності від надання в оренду земельної ділянки для видобування корисних копалин в порівнянні з використанням земельної ділянки в сільськогосподарській діяльності.
		95. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ramazyan v. Armenia» № (№ 54769/10) та «Osmanyan and Amiraghyan v. Armenia» (№  71306/11).
		96. У наведених справах заявників позбавлено земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності на користь приватного підприємства, яке отримало ліцензію на видобуток корисних копалин. Заявники стверджували про відсутність суспільного інтересу, бо видобуток корисних копалин, на їхню думку, мав комерційний характер. Уряд наполягав, що експропріація здійснена згідно із Законом. Той факт, що вона була проведена приватною компанією, жодним чином не виключає існування суспільного інтересу.
		97. Вирішуючи справу в частині наявності суспільного інтересу, ЄСПЛ вказав, що місцеві органи у цьому питанні користуються певною свободою розсуду. І оскільки Уряд стверджував, що відчуження земельних ділянок заявників необхідне для потреб держави у зв`язку з розробкою родовища, ЄСПЛ не має переконливих доказів, на основі яких можна було б дійти висновку, що вказані причини були необґрунтованими.
		98. Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач довів суспільну необхідність примусового відчуження спірної земельної ділянки для задоволення суспільного інтересу з видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а також законну ціль такого, а тому Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявна винятковість та виключна необхідність позбавлення відповідача права власності на спірну земельну ділянку.
		99. Разом із тим колегія суддів наголошує, що у пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України» (заява №61333/00) зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia - «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
		100. Також у пункті 23 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» (заява № 25921/02) наголошено, що втручання має підтримувати «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
		101. Водночас, як встановлено  Сьомим апеляційним адміністративним судом під час розгляду даної справи, представник ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» та відповідач дійшли згоди щодо умов відчуження земельної ділянки та, зокрема, її викупної ціни шляхом визнання представником відповідача позовних вимог у повному обсязі. А тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що примусове відчуження спірної земельної ділянки відповідача не порушуватиме принципу «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
		102. Також Сьомим апеляційним адміністративним судом під час ухвалення рішення у даній справі правильно враховано, що відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог; суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
		103. Зважаючи на встановлені у цій справі обставини та вищенаведене правове регулювання, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси, а тому позов підлягає задоволенню.
		104. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки представниками позивача, відповідача та третьої особи ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» досягнуто згоди щодо викупної ціни в розмірі 678 858, 00 грн та представником відповідача надано реквізити банківського рахунку, на який необхідно перерахувати кошти як відшкодування повної вартості земельної ділянки, а тому Козятинській районній державній адміністрації (джерелом фінансування коштів є Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство») необхідно перерахувати кошти у розмірі 678 858, 00 грн як відшкодування повної вартості земельної ділянки площею 3,9412 га з кадастровим № 0521455500:02:001:0056.
		105. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
		106. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		107. З огляду на наведене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 - без змін.
		Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020  - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           І. В. Желєзний
		Судді                                                                                                    Я. О. Берназюк
		                                                                                                    Н. В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...