Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/121/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2021. Зареєстровано: 18.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2021.
Дата набрання законної сили: 15.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 лютого 2021 року Справа № 918/121/20 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В. 
		секретар судового засідання Орловська Т.Й. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2020 р. у справі № 918/121/20 (суддя Політика Н.А., повний текст рішення складено 19.10.2020 р.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест Груп" 
		до Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України"
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМК"
		про спростування недостовірної інформації
		за участю представників сторін:
		позивача - Костюченко С.А.;
		відповідача - Савич О.К.;
		третьої особи - не з`явився; 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест Груп" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМК" про зобов`язання директора Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонова Р.В. спростувати недостовірну інформацію, висловлену 08.01.2020 р. на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради, шляхом подання до тимчасової контрольної комісії, утвореної відповідно до рішення Рівненської міської ради № 6980 від 24.12.2019 р., письмової заяви з визнанням недостовірною наступну інформацію:
		- про те, що у Звіті про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а", розрахунки прогнозованого забруднення навколишнього середовища від будівництва були проведені некоректно;
		- про те, що на сьогоднішній день через будівництво заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а, вже існує перевищення гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі по ряду речовин - вище порогу в 0,5;
		- про те, що прогнозоване забруднення від будівництва заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а, в майбутньому дасть перевищення значно більше ніж 0,6 - 0,7 гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі.
		Позов мотивований тим, що дана Інформація не відповідає дійсності, порушує його немайнові права та ділову репутацію, впливає на здійснення діяльності позивача та формує негативне відношення населення с. Городок та всієї Рівненської області до діяльності позивача, викликає у суспільства переживання та страх за те, що будівництво деревообробного заводу по вул. Барона Штейнгеля, 4а в с. Городок спричинить в майбутньому екологічну шкоду Рівненському району.
		Позивач також просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 гривні, з посиланням на положення ч. 4 ст. 32 Конституції України та постанову Верховного Суду у справі № 398/4136/15-ц від 10.04.2019 р.
		 
		Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.10.2020 р. у справі № 918/121/20 позов задоволено частково. Зобов`язано директора Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонова Романа Валерійовича спростувати недостовірну інформацію, висловлену 08.01.2020 р. на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради, шляхом подання до тимчасової контрольної комісії, утвореної відповідно до рішення Рівненської міської ради № 6980 від 24.12.2019 р., письмової заяви з визнанням недостовірною наступну інформацію:
		- про те, що у Звіті про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а", розрахунки прогнозованого забруднення навколишнього середовища від будівництва були проведені некоректно;
		- про те, що на сьогоднішній день через будівництво заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а, вже існує перевищення гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі по ряду речовин - вище порогу в 0,5. 
		Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 грн моральної шкоди та здійснено розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивоване тим, що поширена відповідачем Інформація не відповідає дійсності, є недостовірною, порушує немайнові права та ділову репутацію позивача та впливає на здійснення його діяльності. Поширення відповідачем неправдивої інформації про позивача завдало йому моральну шкоду внаслідок приниження ділової репутації через підрив довіри до діяльності підприємства, тому вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 грн також задоволена судом.
		Водночас, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що при дослідженні копії відеозапису засідання комісії від 08.01.2020 р. (диск CD-R) директором відповідача ОСОБА_1 на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради, не було висловлено інформацію про те, що прогнозоване забруднення будівництва заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а, в майбутньому дасть перевищення значно більше ніж 0,6 - 0,7 гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна установа "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
		Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
		Місцевий господарський суд не надав належної оцінки відеозапису засідання комісії від 08.01.2020 р., в мотивувальній частині рішення судом не встановлено жодного точного і дослівного висловлювання ОСОБА_1 , яке б підтверджувалось відеозаписом від 08.01.2020 р. або іншим належним доказом. Неповне з`ясування судом обставин справи додатково підтверджується тим, що ні в ході розгляду справи, ні в оскаржуваному рішенні не надана належна оцінка доданим до відзиву на позовну заяву публікаціям, якими підтверджується, що висловлювання, які позивач вважає, що були сказані ОСОБА_1 були поширені не ним, а Інтернет-ресурсами "Рівненські новини" та "Інформаційний потік Рівне".
		Скаржник вказує, що судом першої інстанції не встановлено факту поширення ОСОБА_1 інформації про те, що "у звіті про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: АДРЕСА_1 ", розрахунки прогнозованого забруднення навколишнього середовища від будівництва були проведені некоректно". І це в той час, коли у відповіді на відзив представник позивача визнав, що ОСОБА_1 не поширював інформацію, яка б містила слова "некоректно", або повну назву звіту про оцінку впливу на довкілля. Відтак, оскільки ОСОБА_1 вищезгаданої інформації не поширював, тому не повинен її спростовувати.
		Судом першої інстанції не з`ясовано обставин того, що інформація, яку дійсно поширив відповідач стосується позивача, а з наданого позивачем відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 висловився наступним чином: "мені було цікаво взяти участь у громадських слуханнях, для того щоб почути, що пропонує Кроноспан". ОСОБА_1 у своєму виступі не вживав назви ТОВ "Технопривід Інвест Груп", як не вживав фрази "надані ОСОБА_2 у їхньому звіті", що підтверджується відеозаписом засідання комісії. Відомостями з реєстру юридичних осіб підтверджується, що ТОВ "Кроноспан УА" і ТОВ "Кроноспан Укр" є самостійними юридичними особами та не є сторонами даного спору.
		Скаржник стверджує, що правдивість фактичних висловлювань ОСОБА_1 можна не тільки перевірити, але й підтвердити, а висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях. Водночас, вимоги позивача не стосуються інформації, яку дійсно поширив ОСОБА_1 . 
		На думку скаржника, позивач не надав суду доказів наявності для нього негативних наслідків та шкоди завданої діловій репутації внаслідок висловлювання ОСОБА_1 , а обставини, які суд вважав встановленими не підтверджені.
		Апелянт вказує, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи або співвідповідача, що є порушенням п. 2 ч. 3 ст. 277 ГПК України. 
		Також скаржник зазначає, що оскільки в межах даного позову такої вимоги, як визнання недостовірною інформації, а також клопотання про вихід за межи позовних вимог - не заявлено, суд за власною ініціативою не може її розглядати. Тому, ухвалюючи рішення, місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, порушивши вимоги ст. ст. 14, 237 ГПК України.
		Окрім того, апелянт звертає увагу суду на те, що враховуючи відсутність факту порушення прав позивача, факту поширення недостовірної інформації, шкоди для його ділової репутації та відсутність доказів підриву довіри до діяльності підприємства, враховуючи вимоги ст. 23 ЦК України, вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 грн не підлягає до задоволення.
		 
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 р. скаржнику було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги на 16.12.2020 р. об 14:30 год.
		У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Олексюк Г.Є. у період з 08.12.2020 р. по 17.12.2020 р. включно, судове засідання 16.12.2020 р. об 14:30 год. у справі № 918/121/20 не відбулося.
		 Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 р. розгляд скарги призначено на 13.01.2021 р. об 15:30 год.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 р. розгляд справи було відкладено на 27.01.2021 р. об 16:00 год. 
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 р. розгляд справи було відкладено на 15.02.2021 р. об 09:30 год.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест Груп" надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Позивач зазначає, що судом першої інстанції на судових засіданнях в повній мірі було досліджено відеозапис засідання комісії. Диски з відеозаписами наявні в матеріалах справи та є достовірним доказом поширення недостовірної інформації саме ОСОБА_1 . Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що окрім позовної заяви, позивач в своїй відповіді на відзив детально, дослівно, похвилинно до секунди, відповідно до відеозапису розписав всі висловлювання відповідача на засіданні комісії 08.01.2020 р.
		Позивач вказує, що відповідач правильно зазначив, що вся поширена інформація на засіданні комісії в подальшому була викладена Інтернет-ресурсами в узагальненому контексті, при цьому дана обставина не звільняє відповідача від відповідальності, оскільки не зважаючи на те, що дослівність висловів не була збережена, проте їх суть не змінилась. Відтак є безпідставним заперечувати той факт, що джерелом поширеної недостовірної, неправдивої інформації є саме директор відповідача ОСОБА_1 .
		Позивач вказує, що суд першої інстанції правильно встановив, що зазначений звіт стосується планової діяльності саме позивача та запланованого ним будівництва, тому говорячи про ділову репутацію, є некоректним розмежовувати критику про самого позивача та критику щодо його діяльності. З огляду на це, не виникає жодних сумнівів, що поширена інформація стосується безпосередньо планової діяльності ТОВ "Технопривід Інвест Груп" та впливає на ділову репутацію саме позивача, формуючи негативне відношення населення до його діяльності, внаслідок чого порушуються його немайнові права.
		Також позивач вважає, що зауваження відповідача стосовно недоведеності обставин, які суд першої інстанції вважав встановленими є безпідставними, оскільки позивачем було подано достатньо достовірних та належних доказів, на підставі яких суд зробив об`єктивний та обґрунтований висновок стосовно звіту про оцінку впливу на довкілля, наявності або відсутності будь-яких порушень в діяльності позивача та про наявність негативних наслідків внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації.
		Окрім того, позивач зазначає, що поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює, тому твердження скаржника про те, що судом не залучено до участі у справі ОСОБА_1 безпідставні. При цьому на засіданні комісії Рівненської міської ради 08.01.2020 р. ОСОБА_1 виступав саме як посадова особа - директор Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України".
		Також позивач вказує, що є очевидним, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та спростування поширеної відповідачем інформації автоматично визнає таку інформацію недостовірною на підставі наявних доказів та з`ясованих обставин. Зміст рішення суду в частині "вирішив", в повній мірі відповідає заявленим позовним вимогам, а тому і прийняте рішення ніяким чином не може виходити за межі позовних вимог.
		Позивач вважає, що з огляду на встановлені судом обставини та докази у ній, наявність факту порушення прав позивача є очевидною, а доводи скаржника в цій частині безпідставними.
		 
		Державна установа "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" надіслало до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить суд доводи відзиву позивача відхилити, скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відповідач зазначає, що доводи, викладені позивачем у відзиві, не спростовують доводи апеляційної скарги. 
		 
		В судових засіданнях представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просять задоволити її вимоги, рішення суду скасувати та відмовити в позові повністю. 
		Представник позивача в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Третя особа не забезпечила явку повноважного представника в судові засідання апеляційного суду, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином.
		Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши відеозапис засідання комісії ,колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
		 
		Як встановлено апеляційним господарським судом, рішенням Рівненської міської ради від 24.12.2019 р. № 6980 було утворено тимчасову контрольну комісію для вивчення ситуації довкола будівництва підприємством "Кроноспан" заводу, екологічного впливу його на довкілля і відповідних наслідків для територіальних громад Городка та Рівного.
		 
		08.01.2020 р. відбулося засідання тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради з метою вивчення ситуації довкола будівництва підприємством заводу, екологічного впливу його на довкілля і відповідних наслідків для територіальних громад Городка та Рівного.
		На засіданні були присутні: представник депутатської фракції "Об`єднання "САМОПОМІЧ", представник депутатської фракції Всеукраїнського об`єднання "Свобода", представник депутатської фракції "Громадський контроль", представник депутатської фракції "Європейська Солідарність", представник депутатської фракції Всеукраїнського об`єднання "Батьківщина", представник депутатської фракції Радикальної партії ОСОБА_3 , представник депутатської фракції Політичної партії "УКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ - УКРОП", а також серед присутніх на зустрічі були мешканці с. Городок, с. Обарів та м. Рівне, науковці, представники Товариства, департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації, обласного лабораторного центру, народна депутатка Соломія Бобровська. Загалом на зборах було присутніх більш ніж п`ятдесят чоловік.
		Під час засідання комісії, директор Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонов Р.В. висловився стосовно будівництва деревообробного заводу по вулиці Штейнгеля в с. Городок Рівненського району, Рівненської області.
		 
		Відповідно до відеозапису, що мітиться в матеріалах справи (т. 1. а. с. 33-34), директор Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонов Р.В. сказав наступне:
		- 0.58 хв. відеозапису: "Прошу продовжити термін подання зауважень..."; 
		- 1,09 хв. відеозапису: "...виходячи з тих цифр, які дані самими проектантами, я вже можу стверджувати, що будуть перевищені нормативні рівні на території на вулиці Штейнгеля по вулиці Городок...";
		- 1,28 хв. - 1,43 хв. відеозапису: "...перш за я хочу звернути увагу, неправильно, по-перше вони проведені, ці розрахунки, і насамперед, фонові концентрації, які доплюсовувались до цих розрахунків, орієнтовані на місто Рівне...";
		- 2,08 хв. відеозапису: "за тими даними, які у нас є концентрація зараз по факту, коли нічого не працює, вища половини норми, вища норми ГДК...";
		- 2,21 хв. відеозапису: "...якщо вище половини норми, а ви даєте по ряду інгредієнтів 0,6 там, 0,5, то я вже я можу сміливо стверджувати, що якщо доплюсувати те, що є, до того, що викидається - буде перевищення..".
		 
		В матеріалах справи міститься розроблений ТзОВ "АБМК" на замовлення ТзОВ "Технопривід Інвест Груп" Звіт про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а".
		Також у справі наявна копія висновку Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації про оцінку впливу на довкілля щодо планової діяльності ТзОВ "Технопривід Інвест Груп" з реконструкції примислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості в с. Городок Рівненського району Рівненської області від 20.02.2020 р. та копія протоколу дослідження ДУ "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМНУ №117/2 від 29.01.2020 р., проведеного на території вул. Барона Штейнгеля, 4а, с. Городок, Рівненської області.
		 
		В листі Рівненського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 16.03.2020 р. № 17-07/176, вказано про місця розташування спостережних постів в м. Рівне та зазначено, що для м. Рівне встановлюються інші фонові концентрації.
		 
		В матеріалах справи також містяться листи контрагентів ТзОВ "Технопривід Інвест Груп", а саме ТОВ "Східтрансбуд" (лист від 11.02.2020 р. № 01/02, т. 2, а. с 31) та ТОВ "Альтернатива Буд" (лист від 05.02.2020 р. № 0022, т. 2, а. с. 32), в яких вони ставлять під сумнів доброчесну діяльність позивача.
		 
		Також в матеріалах справи містяться фотокопії з інформацією про будівництво заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а, яка була поширена різними Інтернет-ресурсами та в мережі Facebook.
		 
		Предметом даного позову є вимога позивача до відповідача про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію інформацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення моральної шкоди.
		 
		Предметом же апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання директора Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонова Р.В. спростувати недостовірну інформацію шляхом подання до тимчасової контрольної комісії, утвореної відповідно до рішення Рівненської міської ради № 6980 від 24.12.2019 р., письмової заяви з визнанням недостовірною наступну інформацію: 
		- про те, що у Звіті про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а", розрахунки прогнозованого забруднення навколишнього середовища від будівництва були проведені некоректно; 
		- про те, що на сьогоднішній день через будівництво заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а, вже існує перевищення гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі по ряду речовин - вище порогу в 0,5. 
		- стягнення з відповідача на користь позивача 1 грн моральної шкоди.
		В іншій частині судове рішення не оскаржувається. 
		Відтак, апеляційний суд, враховуючи визначений відповідачем предмет оскарження судового рішення, приймаючи до уваги межі розгляду справи апеляційним судом, визначені у ст. 269 ГПК України, зазначає, що обумовлений скаржником в апеляційному суді предмет оскарження унеможливлює апеляційний перегляд судового рішення в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог.
		 
		Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		За змістом ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Згідно зі ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
		Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ст. 201 ЦК України).
		Статтею 277 вказаного Кодексу встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. 
		Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 р. у справі № 904/4494/18.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
		При цьому, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		 
		Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08.01.2020 р. відбулося засідання тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради з метою вивчення ситуації довкола будівництва ТзОВ "Технопривід Інвест груп" заводу, екологічного впливу його на довкілля і відповідних наслідків для територіальних громад Городка та Рівного. На даному засіданні учасники обговорювали Звіт про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а".
		На вказаному засіданні директор Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонов Р.В. висловився стосовно будівництва деревообробного заводу по вулиці Штейнгеля в с. Городок Рівненського району, Рівненської області.
		Відповідно до відеозапису, що мітиться в матеріалах справи (т. 1. а. с. 33-34), директор Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонов Р.В. сказав наступне:
		- 0.58 хв. відеозапису: "Прошу продовжити термін подання зауважень..."; 
		- 1,09 хв. відеозапису: "...виходячи з тих цифр, які дані самими проектантами, я вже можу стверджувати, що будуть перевищені нормативні рівні на території на вулиці Штейнгеля по вулиці Городок...";
		- 1,28 хв. - 1,43 хв. відеозапису: "...перш за я хочу звернути увагу, неправильно, по-перше вони проведені, ці розрахунки, і насамперед, фонові концентрації, які доплюсовувались до цих розрахунків, орієнтовані на місто Рівне...";
		- 2,08 хв. відеозапису: "за тими даними, які у нас є концентрація зараз по факту, коли нічого не працює, вища половини норми, вища норми ГДК...";
		- 2,21 хв. відеозапису: "...якщо вище половини норми, а ви даєте по ряду інгредієнтів 0,6 там, 0,5, то я вже я можу сміливо стверджувати, що якщо доплюсувати те, що є, до того, що викидається - буде перевищення..".
		Таким чином, із матеріалів справи та доказів у ній судом достеменно встановлено, що учасники на засіданні комісії обговорювали саме ситуацію довкола будівництва ТзОВ "Технопривід Інвест груп" заводу, вивчали екологічний вплив його будівництва на довкілля та відповідні наслідки для територіальних громад с. Городка та м. Рівного. 
		Предметом обговорення учасників комісії був Звіт про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а".
		Відтак апеляційним судом встановлено факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі шляхом публічного виступу, а також той факт, що поширена інформація стосується саме позивача. 
		 
		Аналізуючи зміст вищевказаного публічного виступу, господарський суд дійшов висновку, що інформація, поширена відповідачем про позивача, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона є фактичним (не оціночним) твердженням.
		Отже, з огляду на зміст вказаної інформації у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, відсутність доказів в підтвердження її достовірності, позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує ділову репутацію ТзОВ "Технопривід Інвест груп", а відтак підлягає спростуванню.
		Окрім того, колегія суддів акцентує свою увагу на тому, що не зважаючи на те, що дослівність висловів (відповідно до вимог позовної заяви) не була збережена, проте їх суть не змінилась.
		 
		 
		Апеляційним господарським судом приймається до уваги те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню. Виходячи з вимог чинного законодавства відповідач перед поширенням інформації повинен її перевірити і пересвідчись, що вона відповідає дійсності. А відтак і в суді надати докази належного виконання своїх обов`язків щодо поширення саме достовірної інформації.
		Таким чином обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
		 
		Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).
		Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.
		Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставини, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
		Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
		Отже, в контексті спірних правовідносин, враховуючи, що предметом позову у цій справі є спростування недостовірної інформації, на відповідача фактично покладається обов`язок довести правдивість даної інформації. Заперечуючи проти позову відповідачу необхідно було подати суду документи, які підтверджують достовірність поширеної інформації.
		При цьому господарські суди, розглядаючи спір, повинні оцінювати доводи сторін та подані на їх підтвердження докази з урахуванням вимог Глави 5 ГПК України, в тому числі щодо їх достовірності та вірогідності.
		Колегія суддів звертає увагу, що стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 р. у справі № 910/16586/18.
		 
		Позивач підтверджує недостовірність поширеної інформації розробленим ТзОВ "АБМК" на замовлення ТзОВ "Технопривід Інвест Груп" Звітом про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а".
		Так, із наданих до суду першої інстанції письмових пояснень ТзОВ "АБМК" (т. 1, а.с 138-140) судом встановлено, що розрахунки відповідача щодо перевищених показників концентрації забруднюючих речовин, в тому числі формальдегіду, не відповідають фактичним обставинам та є недостовірною інформацією.
		При розрахунку ризиків у Звіті було прийнято концентрацію - розрахункову максимально разову концентрацію, розраховану відповідно до методики ОНД-86, у зв`язку з тим, що тільки для її розрахунку наявна вся необхідна вихідна інформація. Інформація з прийнятими концентраціями по забруднюючим речовинам наявна на стор. 203 Звіту (таблиця 5.4.1.2) "Значення усереднених річних концентрацій від джерел проектованого об`єкту" для розрахунку ризику планової діяльності для здоров`я населення, в якості усереднених річних концентрацій прийняті максимальні разові розрахункові концентрації забруднюючих речовин, що фактично значно завищує результати розрахунків ризику. Також середньодобова концентрація (до якої наближена референтна безпечна концентрація) приводиться до порівняння з розрахунковою максимально разовою, виключно помножена на коефіцієнт 0,1 (п. 8.1 ОНД-86). Тому, показники індексу небезпеки (порівняння референтної концентрації з максимально разовою помноженою на коефіцієнт 0,1), будуть значно меншими, мінімум в 10 разів.
		Таким чином, індекси небезпеки більше 1, вказують лише на ті речовини, викиди яких максимальні (але в межах гранично допустимої величини) та за якими в обов`язковому порядку необхідно здійснювати моніторинг на межі нормативної СЗЗ та житлової забудови.
		В матеріалах справи також мітиться копія висновку Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації про оцінку впливу на довкілля щодо планової діяльності ТзОВ "Технопривід Інвест Груп" з реконструкції промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості в с. Городок Рівненського району Рівненської області від 20.02.2020 р. та копія протоколу дослідження ДУ "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМНУ №117/2 від 29.01.2020 р. проведеного на території вул. Барона Штейнгеля, 4а, с. Городок, Рівненської області.
		З огляду на зміст поширеної директором Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафоновим Р.В. інформації щодо позивача в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації.
		 
		При цьому, колегія суддів вважає посилання відповідача на лист Рівненського обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 16.03.2020 р. № 17-07/176, в якому вказано про місця розташування спостережних постів в м. Рівне та зазначено, що для м. Рівне встановлюються інші фонові концентрації, таким, що не спростовують вказаного. Тобто в силу ст. 277 ЦК України, ст. 74 ГПК України відповідач не довів суду, що поширена директором Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафоновим Р.В. інформація є достовірною.
		 
		Разом з тим, колегія суддів зазначає, що статтею 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
		Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків є юридична особа, в якій вона працює. У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона.
		При розгляді даної справи судом встановлено те, що ОСОБА_1 на момент поширення інформації, з приводу якої виник спір у справі та на час слухання справи в суді є посадовою особою відповідача (директором). Дана інформація ОСОБА_1 поширювалася під час виконання ним свої посадових (службових) обов`язки, тому саме Державна установа "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" є належним відповідачем у справі.
		Позивач в позовній заяві вірно визначив в якості відповідача Державну установу "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України". Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зобов`язати директора Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонова Р.В. спростувати недостовірну інформацію.
		В свою чергу, місцевий господарський суд своїм рішенням зобов`язав директора Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Сафонова Р.В. спростувати інформацію.
		Колегія суддів апеляційного суду, приймаючи до уваги те, що поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює, тому, у разі якщо така інформація недостовірна, саме юридична особа має її спростувати.
		З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити та зобов`язати Державну установу "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" спростувати недостовірну інформацію, з приводу якої виник спір у справі, а не директора Сафонова Р.В., як вказано в рішенні суду.
		Одночасно колегія суддів зазначає, що вказаним вище спростовуються доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 слід було залучити до участі у справі в якості співвідповідача, апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм ст. 48 ГПК України.
		 
		Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, то колегія суддів вказує наступне.
		Згідно ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
		Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
		Пунктом 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		Виходячи із системного аналізу ч. 2 ст. 50 та п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, на місцевий суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду покладено обов`язок встановити чи рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, а за їх наявності суд повинен залучити таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. 
		При цьому, незалучення таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, може бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
		За результатами розгляду даної справи, апеляційним судом змінено оскаржуване рішення суду та зобов`язано Державну установу "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" спростувати недостовірну інформацію, а не ОСОБА_1 , як директора відповідача. 
		Тобто рішення суду у даній справі не впливає на права та обов`язки самого ОСОБА_1 , а незалучення його до участі у справі в якості третьої особи не призведе до порушення його прав та законних інтересів, тому доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.
		 
		Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 , як посадова особа відповідача не поширював даної інформації, оскільки вказане спростовуюється доказами у справі, зокрема копією відеозапису засідання комісії від 08.01.2020 р. (диск CD-R) (т. 1. а. с. 33-34) та встановленими судом обставинами.
		В свою чергу, посилання скаржника на те, що вперше дана інформація була поширена Інтернет-ресурсами "Рівненські новини" та "Інформаційний потік Рівне" нічим не доведені, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження того, що інформація з приводу якої виник спір у справі вперше була поширена саме вказаними вище Інтернет-ресурсами.
		 
		Також судом апеляційної інстанції не встановлено факту виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог, оскільки суд першої інстанції розглянув вимоги, які були предметом судового розгляду, резолютивна частина рішення в повній мірі відповідає заявленим позовним вимогам позивача.
		 
		Окрім того, за результатом судового розгляду, апеляційним судом встановлено, що повноваження тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради, утвореної рішенням міської ради № 6980 від 24.12.2019 р., на час розгляду справи не припинилися.
		 
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1 грн, апеляційний суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.
		Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
		Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. 
		При вирішення позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1 грн, колегія суддів приймає до уваги листи контрагентів ТзОВ "Технопривід Інвест Груп", а саме ТОВ "Східтрансбуд" (лист від 11.02.2020 р. № 01/02, т. 2, а. с 31) та ТОВ "Альтернатива Буд" (лист від 05.02.2020 р. № 0022, т. 2, а. с. 32), в яких вони ставлять під сумнів доброчесну діяльність позивача. 
		ТОВ "Східтрансбуд" в листі від 11.02.2020 р. № 01/02 просить роз`яснити ситуацію стосовно перевищення викидів забруднюючих речовин після введення в експлуатацію деревообробного заводу, оскільки дані роз`яснення необхідні для прийняття рішення стосовно подальшої співпраці з позивачем.
		ТОВ "Альтернатива Буд" в листі від 05.02.2020 р. № 0022 повідомляє про призупинення переговорів стосовно укладення договору про виконання будівельно-монтажних робіт, що зумовлене висвітленням позивача, як потенційного екологічно небезпечного (ЗМІ, ДУ "Рівненський обласний лабораторний центр", ГО "Екоклуб", активісти, мітинги, банери, тощо). 
		Беручи до уваги викладене, встановивши факт поширення відповідачем неправдивої інформації стосовно позивача, що порушує його немайнові права та ділову репутацію, оскільки формує негативне відношення до нього та його діяльності, що мало наслідком призупинення діяльності з контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1 грн підлягає задоволенню.
		 
		Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
		ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом було виконано обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі в частині апеляційного оскарження.
		 
		Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Згідно приписів п. 1 та п. 4 ч. 1 та ч. 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" необхідно залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2020 р. у справі № 918/121/20 підлягає зміні, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції даної постанови.
		Судові витрати у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.
		Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2020 р. у справі № 918/121/20  залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2020 р. у справі № 918/121/20 - змінити.
		Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: 
		Зобов`язати Державну установу "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" спростувати недостовірну інформацію висловлену 08.01.2020 р. на засіданні тимчасової контрольної комісії Рівненської міської ради, шляхом подання до тимчасової контрольної комісії, утвореної відповідно до рішення Рівненської міської ради № 6980 від 24.12.2019 р., письмової заяви з визнанням недостовірною наступну інформацію:
		- про те, що у Звіті про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а" розрахунки прогнозованого забруднення навколишнього середовища від будівництва були проведені некоректно;
		- про те, що на сьогоднішній день через будівництво заводу деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4 а, вже існує перевищення гранично допустимих норм концентрації шкідливих речовин в повітрі по ряду речовин - вище порогу в 0,5.
		 
		3. В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 07.10.2020 р. у справі № 918/121/20 залишити без змін.
		 
		4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
		 
		5. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.
		 
		Повний текст постанови складений 18 лютого 2021 року
		 
		Головуючий суддя Олексюк Г.Є. 
		 
		Суддя Гудак А.В. 
		 
		Суддя Маціщук А.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...