Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/4452/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2021. Зареєстровано: 19.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2021.
Дата набрання законної сили: 15.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/31798/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 лютого 2021 року   
		Київ
		справа №280/4452/18
		адміністративне провадження №К/9901/31798/19
		              
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоуса О.В.,  Гусака М.Б., 
		за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,
		учасники судового процесу:
		представник відповідача: Куранова С.Г.,
		розглянувши у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №280/4452/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, третя особа: Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, про стягнення коштів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (суддя Сіпака А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Мельник В.В., судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.),
		ВСТАНОВИВ:
		19 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» (далі за текстом - позивач, ТОВ «Запоріжалюмінторг») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі за текстом - відповідач-1, ГУ ДПС), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі за текстом - відповідач-2, ГУ ДКС), третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі за текстом - 3-я особа, Управління ДКС в м. Запоріжжі), в якому просило:
		- зобов`язати відповідача-1 внести до реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані щодо відшкодування ТОВ «Запоріжалюмінторг» суми податку на додану вартість за січень 2009 року в розмірі 7363251 грн (сім мільйонів триста шістдесят три тисячі двісті п`ятдесят одну гривня);
		- стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Запоріжалюмінторг» пеню в розмірі 8627712,84 грн (вісім мільйонів шістсот двадцять сім тисяч сімсот дванадцять гривень 84 копійки), нараховану на суму заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за період з 17 липня 2015 року по 17 жовтня 2018 року.
		Підставою звернення до суду стала протиправна, на думку позивача, бездіяльність контролюючого органу, який після набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування, не вніс до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку. Внаслідок таких обставин позивач не отримав бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за січень 2009 року.
		26 листопада 2018 року ГУ ДПС було заявлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду з огляду на звернення до суду поза межами строку, встановленого статтею 102 ПК України.
		Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 26 листопада 2018 року у задоволенні клопотання відмовив (том 1 а.с.71-73).
		Судове рішення вмотивоване тим, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VІІІ, який набрав чинності 1 січня 2017 року (далі - Закон №1797-VІІІ), було встановлено нові правила бюджетного відшкодування податку на додану вартість. З огляду на зміну указаної процедури, з 1 січня 2017 року податкові органи вже не подають висновок до територіального органу Державної казначейської служби України, а передбачається ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. З приводу вимог про стягнення пені, суд вказав, що пеня нараховується без  урахування строків давності, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України. Враховуючи викладене та предмет позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення означеного клопотання. 
		27 березня 2019 року ТОВ «Запоріжалюмінторг» подало до суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої перша вимога позову була викладена в наступній редакції (том 1 а.с.172-174):
		- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Запоріжалюмінторг» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2009 року в розмірі 7363251 грн (сім мільйонів триста шістдесят три тисячі двісті п`ятдесят одна гривня).
		З посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року (справа №826/7380/15), позивач обґрунтував указану заяву тим, що вимога щодо зобов`язання відповідача внести відповідні відомості про підприємство позивача не призведе до ефективного захисту його прав.
		3 квітня 2019 року ГУ ДПС повторно звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про залишення позову без розгляду з огляду на пропуск 1095-денного строку звернення.
		Ухвалою від 3 квітня 2019 року Запорізький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні означеного клопотання з підстав, аналогічних наведеним в ухвалі від 26 листопада 2018 року (том 1 а.с.197-199).
		16 квітня 2019 року відповідач-1 втретє подав клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, яке відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року було повернуто судом заявнику без розгляду з підстав, визначених частиною другою статті 167 КАС України (том 1 а.с.239-240).
		Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 25 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, адміністративний позов задовольнив. Вирішив питання про судові витрати.
		Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 17 лютого 2009 року ТОВ «Запоріжалюмінторг» подало до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року.
		За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Запоріжалюмінторг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за січень 2009 року, 27 березня 2009 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі винесла податкове повідомлення-рішення №0000080808/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2009 року на 7363251грн.
		Не погодившись із указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.
		Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, адміністративний позов ТОВ «Запоріжалюмінторг» у справі № 2а-5259/09/0870 задовольнив, податкове повідомлення-рішення № 0000080808/0 від 27 березня 2009 року скасував. 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 березня 2016 року касаційну скаргу податкового органу залишив без задоволення, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року залишив без змін.
		Верховний Суд України ухвалою від 17 листопада 2016 року відмовив у допуску справи № 2а-5259/09/0870 до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року.
		Суди встановили, що з 26 травня 2015 року (із набранням законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року по справі №2а-5259/09/0870), виникла бюджетна заборгованість перед позивачем у розмірі 7363251 грн.
		Станом на час звернення позивача до суду (19 жовтня 2018 року) узгоджена сума бюджетного відшкодування позивачу перерахована не була. 
		У зв`язку з тим, що відповідач-1 не вчинив на виконання судового рішення по справі №2а-5259/09/0870, яке набрало законної сили, дій щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (далі - Реєстр) даних щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 7363251 грн ТОВ «Запоріжалюмінторг» звернулося з даним позовом до суду про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ, а також пені за порушення строків відшкодування ПДВ, яку визначило в сумі 8627712,84 грн за 1188 днів прострочення сплати заборгованості (з 17 липня 2015 року по 17 жовтня 2018 року).
		Задовольняючи вимоги адміністративного позову в повному обсязі, суд першої інстанції, з посиланням на положення пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та набрання законної сили рішенням у справі №2а-5259/09/0870, зазначив, що сума бюджетного відшкодування мала б бути перерахована позивачу не пізніше 10 липня 2015 року. Доводи відовідача-1, що узгодження суми бюджетного відшкодування відбулось лише 17 листопада 2016 року, судом були відхилені.
		Вирішуючи спір, суд також врахував, що з прийняттям Закону №1797-VІІІ, було змінено порядок здійснення бюджетного відшкодування, згідно з яким передумовою отримання платником податків належних сум є відображення органами ДФС у Реєстрі інформації про узгодження таких сум. Втім, заявлена позивачем до відшкодування сума у вказаному Реєстрі відображена не була. 
		Врахувавши правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року (справа №826/7380/15), суд першої інстанції дійшов висновку, що стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ з Державного бюджету України буде ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушених прав позивача.
		Вимоги позивача про стягнення пені за прострочення відшкодування заборгованості бюджету з ПДВ на 1188 днів, на переконання суду, також підлягали задоволенню.
		Апеляційний суд в повній мірі підтримав наведені висновки суду першої інстанції.
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. 
		Касаційна скарга в частині порушення норм матеріального права обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій помилково відхилили доводи скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позовні вимоги як щодо стягнення з Державного бюджету України сум ПДВ, так і пені за несвоєчасне перерахування указаних сум мали б бути пред`явлені у межах строку, встановленого статтею 102 ПК України. Натомість, позивач звернувся до суду з позовом лише 19 жовтня 2018 року, тоді як право на таке звернення з`явилось у нього у липні 2015 року. Про необхідність дотримання означених строків вказував Верховний Суд у постановах від 14 березня 2019 року (справа №822/553/17), від 20 червня 2019 року (справа №820/1750/18-а), від 30 травня 2019 року (справа №819/3144/15-а).
		Скаржник також не погоджується з обраним судами способом захисту порушеного права. На переконання відповідача-1, задоволення позову шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь платника податків заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ не передбачено чинним законодавством. ПК України встановлено відповідний механізм повернення сум бюджетного відшкодування шляхом внесення даних про такі суми до Реєстру чи Тимчасового реєстру. При цьому Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року (справа №21-881а15) вказав, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключно повноваженнями податкових органів та органів Державної казначейської служби, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення заборгованості.
		Крім того, ГУ ДПС вважає, що днем закінчення процедури судового оскарження у справі № 2а-5259/09/0870 є 28 листопада 2016 року (дата отримання контролюючим органом копії ухвали Верховного Суду України від 17 листопада 2016 року), а тому відповідно до вимог підпунктів 200.13, 200.15 статті 200 ПК України необхідність нараховувати пеню виникає з 13 грудня 2016 року.
		Також судами не враховано наданий відповідачем-1 розрахунок пені за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування з урахуванням періодів виникнення пені та застосування ставки за кожний період. Скаржник наголошує, що ставка НБУ неодноразово змінювалась на весь період нарахування пені, що впливає на її загальний розмір. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа №802/3978/15-а).
		Порушення норм процесуального права скаржник вбачає у недотриманні судами вимог статей 9, 72, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме ненадання належної оцінки доводам відповідача-1, не дослідження первинних документів, порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи, що полягає у невстановленні обставин справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі, незалежно від посилань чи доводів сторін.
		Ухвалою від 14 січня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі.
		У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на хибності доводів відповідача-1 про обрання судами неправильного способу захисту порушеного права, оскільки правомірність застосування такого способу було встановлено постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15. 
		Щодо строків звернення до суду ТОВ «Запоріжалюмінторг» зазначило, що предметом позову було, серед іншого, зобов`язання відповідача-1 внести відповідні відомості до Реєстру, необхідність ведення якого встановлена Законом №1797-VІІІ. Указаними змінами податкового законодавства в частині бюджетного відшкодування з ПДВ, які відбулись з 1 січня 2017 року, було створено нові законодавчі умови для платника податків, які прямо впливають на обчислення строків давності в частині вимог, що стосуються новоствореного Реєстру. Відтак, на переконання позивача, станом на 19 жовтня 2018 року строк звернення до суду не сплинув.
		З приводу розрахунку пені позивач вказує, що період її нарахування має відліковуватись саме з моменту набрання законної сили рішенням суду. Дія постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, не була зупинена під час розгляду справи ні Вищим адміністративним судом України, ні Верховним Судом України, а тому судові рішення підлягали негайному виконанню. Щодо ставки НБУ, яка має застосуватись при розрахунку пені, позивач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 травня 2019 року (справа №803/655/17), вказав, що облікова ставка фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.
		Управління Державної казначейської служби України в м. Запоріжжі Запорізької області також подало відзив на касаційну скаргу, в якому пояснило, що з 1 січня 2017 року змінено порядок бюджетного відшкодування ПДВ, відповідно до якого з 1 квітня 2017 року повернення указаних сум відбувається на підставі інформації з баз даних Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України. Відтак, нормативно-правовими актами не передбачена участь територіальних органів Казначейства у процесі бюджетного відшкодування ПДВ. Крім того, 3-я особа повідомила, що 21 грудня 2019 року на їх адресу надійшла заява від позивача з додатками до неї щодо стягнення спірних у цій справі сум на підставі виконавчих документів, виданих Запорізьким окружним адміністративним судом 21 листопада 2019 року у справі №280/4452/18.
		Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
		2 лютого 2021 року від представника позивача - адвоката Гаврилової О.Ю. надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких позивач наводить практику Верховного Суду, згідно з якою останній вказував, що платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на таку суму. Крім того, позивач зазначає, що у постановах від 24 квітня 2018 року (справа №820/3537/17), від 2 жовтня 2018 року (справа №820/1749/18) Верховний Суд вказував, що правопорушення щодо невідшкодування сум бюджетної заборгованості з ПДВ є триваючим та не може припинитись на момент звернення із позовом. ТОВ «Запоріжалюмінторг» наголошує, що з моменту набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ за декларацією за грудень 2008 року і до моменту отримання коштів позивачем діяло два різних порядки бюджетного відшкодування, а судами у цей час було сформовано протилежну судову практику щодо належного способу захисту порушеного права. Поряд з цим, ПК України не передбачає вчинення платником податків жодних дій для отримання бюджетного відшкодування ПДВ після набрання цією сумою статусу узгодженої, як і не передбачає втрату такого права внаслідок невчинення податковим органом відповідних дій, спрямованих на отримання указаних сум.
		5 лютого 2021 року від Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
		12 лютого 2021 року на адресу суду касаційної інстанції також надійшли письмові пояснення від відповідача-1, в яких скаржник посилається на постанову від 3 грудня 2020 року (справа №1340/4394/18), відповідно до якої Верховний Суд сформував правовий висновок, що платник податку має право звернутись до суду із позовом про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ протягом 1095 днів з дати набуття зобов`язанням статусу узгодженого. Суди попередніх інстанцій установили, що спірна сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 7363251 грн набула статусу узгодженої 26 травня 2015 року, а перерахування коштів казначейством за висновком контролюючого органу після отримання рішення суду апеляційної інстанції необхідно було здійснити до 17 липня 2015 року. Разом з тим, з даним позовом ТОВ «Запоріжалюмінторг» звернулось лише у жовтні 2018 року, тобто поза межами 1095 днів. Аналогічно позовна вимога про стягнення пені також може бути заявлена з дотриманням строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України, на що також вказував Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року (справа №818/3843/15), від 20 червня 2019 року (справа №820/1750/18).
		Також 12 лютого 2021 року від представника позивача ТОВ «Запоріжалюмінторг» - адвоката Гаврилової О.Ю., засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення судового засідання та призначення нової дати судового засідання з урахуванням встановлених в Україні карантинних обмежень, яке вмотивовано наступним:
		- у представника позивача відсутня можливість з`явитися у судове засідання у зв`язку з участю в слідчих діях (допитах свідків) у кримінальному провадженні №52017000000000242 щодо інших клієнтів, які не можуть бути відкладені;
		- письмові пояснення від ГУ ДПС, в яких є посилання на різну судову практику, надійшли лише 11 лютого 2021 року. З огляду на велику кількість судових рішень, які зазначено у письмових поясненнях відповідача-1, позивач не має можливості ознайомитись із ними і підготувати додаткові письмові пояснення та заперечення до 15 лютого 2021 року;
		- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року №1236 на всій території України установлено карантин та обмежено пересування та перебування у громадських місцях. Здійснення правосуддя суддями у судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення карантину створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судового процесу.
		Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.
		Так, представник позивача на підтвердження обставин зайнятості у проведенні слідчих дій в межах кримінального провадження не долучив жодних доказів. При цьому колегія суддів зазначає, що розгляд справи у судовому засіданні на 15 лютого 2021 року о 10:00 годин було призначено ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року, яка була отримана представником позивача ще 23 січня 2021 року. Разом з тим, у період з 23 січня 2021 року по 12 лютого 2021 року від позивача до суду касаційної інстанції не надходили жодні клопотання з пропозицією визначення іншої дати судового засідання з огляду на зайнятість його представника. Відсутні такі зауваження і в письмових поясненнях, наданих адвокатом Гавриловою О.Ю. 2 лютого 2021 року. За наведених обставин вказану у клопотанні причину неявки представника позивача не можна визнати поважною.
		Колегія суддів також зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року до статті 195 КАС України внесено зміни, відповідно до яких учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що мало на меті забезпечити право особи бути присутньою у судовому засіданні та надати відповідні пояснення без загрози для власного життя і здоров`я. Водночас, конструкція частини четвертої, якою було доповнено статтю 195 КАС України указаним Законом, встановлює саме право учасника справи на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів шляхом подання ним відповідної заяви. Втім, позивач та його представник наданими КАС України процесуальними правами не скористались.
		Крім того, позивач з огляду на відсутність у адвоката Гаврилової О.Ю. наміру взяти участь у розгляді справи не був позбавлений права уповноважити на участь (особисто або з використанням власних технічних засобів) у судовому засіданні, призначеному на 15 лютого 2021 року, іншого представника або взяти участь в порядку самопредставництва через керівника.
		Посилання представника позивача на велику кількість судових рішень, зазначених у письмових поясненнях відповідача-1, які слід опрацювати для надання власних пояснень та заперечень, а також відсутність достатньо часу для вчинення таких дій, колегія суддів вважає неповажною причиною для відкладення розгляду справи, оскільки ці обставини перебувають виключно у залежності від організації представником своїх обов`язків. При цьому, як уже зазначалось, позивач не був позбавлений права залучити додаткового або іншого представника для вчасного опрацювання відповідних матеріалів від відповідача-1.
		Окремо колегія суддів зазначає, що відповідно до ухвали від 18 січня 2021 року про призначення справи № 280/4452/18 до розгляду на 15 лютого 2021 року та направленої на її виконання повістки-повідомлення від 19 січня 2021 року явка сторін не визнавалась судом обов`язковою. 
		Враховуючи викладені вище обставини у сукупності, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Гаврилової О.Ю. про відкладення розгляду справи.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» Головне управління ДФС у Запорізькій області реорганізовано шляхом приєднання до Головне управління ДПС у Запорізькій області. У зв`язку з викладеним суд касаційної інстанції на підставі статті 52 КАС України замінив відповідача - Головне управління ДФС у Запорізькій області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. 
		Представник відповідача-1 в режимі відеоконференції підтримав вимоги касаційної скарги та додатково поданих письмових пояснень та просив її задовольнити з підстав, у ній зазначених.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, додатково наданих письмових пояснень, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
		Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на позицію ГУ ДПС, суд касаційної інстанції має перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права з таких питань:
		1) дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених статтею 122 КАС України та статтею 102 ПК України;
		2) обрання ефективного способу захисту прав платника податків на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ;
		3) правильність розрахунку пені в частині строку, з якого він має бути розпочатий, та облікової ставки НБУ, яка має бути застосована при його обчисленні.
		Надаючи оцінку порушеному ГУ ДПС питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів враховує, що спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування в певних випадках та захисту прав учасників податкових відносин є Податковий кодекс України, який в тому числі регулює і питання порядку здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
		За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету), бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
		Законом №1797-VІІІ у підпункті 14.1.18 слова і цифру "у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу" було виключено.
		Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.
		Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
		Пунктом 200.12 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній до 1 січня 2017 року) визначено, що контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
		На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).
		Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
		Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
		Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
		Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.
		Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.
		Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
		Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми. Отже, у даній справі після спливу останнього дня, встановленого законодавством для зарахування на рахунок позивача узгодженої суми відшкодування ПДВ, останній мав дізнатися про порушення свої прав та виникнення підстав для вжиття заходів по їх захисту із обранням відповідного способу.
		Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
		Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.
		Аналогічне право закріплено й пунктом 2 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час узгодження заборгованості бюджету), згідно з яким до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Таке ж правило знайшло відображення й у частині першій статті 5 КАС  України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року. 
		У даній справі судами не було встановлено обставин вжиття позивачем заходів для оскарження поведінки відповідача щодо невідшкодування ПДВ у період з липня 2015 року по дату подання даного позову до суду. На такі факти не посилався і сам позивач.
		Статтею 102 ПК України (з 17 липня 2015 року по 19 жовтня 2018 року редакція цієї статті не змінювалась) передбачено строк давності у 1095 днів, зокрема на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).
		Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 листопада 2020 року (справа № 500/2486/19) вказав, що аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом. Зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу.
		Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду слід врахувати й те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу.
		Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення заборгованості з бюджету та пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.
		Палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла аналогічного правового висновку та у постанові від 14 березня 2019 року (справа №822/553/17) вказала, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.
		Відтак, і вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними. 
		Суди попередніх інстанцій встановили і сторони це не заперечують, що днем узгодження бюджетної заборгованості з ПДВ перед позивачем у розмірі 7363251 грн є 26 травня 2015 року (дата набранням законної сили постановою у справі №2а-5259/09/0870). Враховуючи положення пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України, сума бюджетного відшкодування мала б бути перерахована позивачу не пізніше 17 липня 2015 року. 
		Із даним адміністративним позовом ТОВ «Запоріжалюмінторг» звернулось 19 жовтня 2018 року (том 1 а.с.40), тобто після спливу 1095 днів від останнього дня, встановленого законодавством для зарахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування ПДВ, про стягнення якої подано позов у даній справі.
		У цій справі суди попередніх інстанцій підтримали позицію позивача, що внаслідок внесення змін Законом №1797-VІІІ до статті 200 ПК України з 1 квітня 2017 року діє новий порядок  і відповідно нові правила бюджетного відшкодування.  Відповідно до нових правил з метою казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
		Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (пункт 200.7 статті 200 ПК України, тут і далі - в редакції Закону №1797-VІІІ).
		Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника (абзац другий пункту 200.15 статті 200 ПК України).
		Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.
		Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
		Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.
		Суди встановили, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працював.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року (справа №826/7380/15) дійшла правового висновку, що за відсутності належного правого механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного прав є стягнення з Державного бюджету України через відповідне ГУ ДКС України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
		Суди попередніх інстанцій правильно врахували наведену позицію Великої Палати Верховного Суду в частині застосування ефективного способу захисту порушеного права, проте помилково на неї послались як на підставу для незастосування 1095-денного строку звернення до суду. Наведене судове рішення не містило висновків про непоширення строків давності на правовідносини із стягнення з Державного бюджету України заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
		Водночас, на переконання колегії суддів, праву платника податків на отримання відповідних сум бюджетного відшкодування та пені кореспондує обов`язок останнього із своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення контролюючим органом та наміру їх захистити. Право на звернення до суду не може бути реалізованим у будь-який невизначений час після його виникнення. Законом встановлено строк давності, за збігом якого вимоги щодо суми податкового зобов`язання як не сплаченої, так і надміру сплаченої чи такої, що підлягає відшкодуванню, у податковому правовідношенні припиняються. Аналогічний підхід до застосування положень статті 102 ПК України в частині встановлення темпоральних меж права платника ПДВ на повернення бюджетного відшкодування викладено і в постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 року (справа №1340/4394/18).
		Як указує в адміністративному позові позивач і це підтвердили суди, відповідач-1 повинен був до 17 липня 2015 року подати до органу казначейства висновок із зазначенням суми 7363251 грн, що підлягає відшкодуванню ТОВ «Запоріжалюмінторг» з бюджету, а органи казначейства здійснити перерахунок коштів, відтак, саме з цієї дати і у позивача виникло право на звернення до суду за захистом права на отримання бюджетного відшкодування у спосіб стягнення його суми. 
		Зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування ПДВ шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру, на переконання колегії суддів, не може вважатись ні підставою для зупинення перебігу строків давності для вимоги про стягнення, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПК України.
		Впродовж розгляду справи позивач, окрім доводів про зміну законодавства з повернення бюджетного відшкодування з ПДВ, не навів жодних поважних причин, які перешкоджали йому звернутись до суду з позовом у період з 17 липня 2015 року по 17 липня 2018 року. 
		При цьому колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 9 жовтня 2018 року (справа №817/1828/17), відповідно до якого бюджетне відшкодування за відповідними заявами до 1 квітня 2017 року мало б здійснюватись у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.
		З приводу позовної вимоги про стягнення пені колегія суддів зазначає, що нарахування останньої нерозривно пов`язане із вимогою про стягнення заборгованості бюджету з ПДВ, а тому пропуск строків звернення до суду за основною вимогою тягне аналогічні висновки і до додаткової вимоги у цій справі.
		Посилання позивача на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2018 року (справа №820/3537/17), від 2 жовтня 2018 року (справа №820/1749/18), є безпідставними, оскільки у наведених судових рішеннях Суд вирішив питання щодо застосування положень статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) щодо вимог про стягнення пені, нарахованої на суму невідшкодованої бюджетної заборгованості. У цих справах Верховний Суд дійшов висновку, що правопорушення щодо невідшкодування сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість має триваючий характер саме в контексті можливості вирішення позовної вимоги про стягнення пені на таку суму заборгованості після спливу шестимісячного строку від дати її виникнення. Поряд з цим у цих же справах Суд вказав, що вимоги про стягнення пені можуть бути заявлені в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України.
		Таким чином, у наведених позивачем постановах Верховним Судом сформовано висновок у правовідносинах, що не є подібними.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення бюджетного відшкодування та пені, заявлені поза межами строку давності, оскільки право на їх повернення виникло у позивача 17 липня 2015 року (що останнім протягом розгляду справи не заперечувалось), а з позовом до суду він звернувся лише 19 жовтня 2018 року.
		За наведених обставин судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.
		За правилами статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 344, 349, 351, 355, 356  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області, задовольнити.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року у справі №280/4452/18 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
		Повне судове рішення складено 17 лютого 2021 року.
		 
		СуддіМ.М. Гімон О.В. Білоус   М.Б. Гусак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...