Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/5658/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо; особливої охорони природних територій та об’єктів, визначених законом.
Надіслано для оприлюднення: 18.02.2021. Зареєстровано: 19.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2021.
Дата набрання законної сили: 18.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/58394/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2021 року 
		м. Київ
		справа № 815/5658/17
		адміністративне провадження №К/9901/58394/18, №К/9901/58273/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Желєзного І. В.,
		суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В. М.
		розглянув у попередньому судовому засіданні 
		касаційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» та управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області
		на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.     В., Кравченка К. В. від 02.07.2018
		у справі № 815/5658/17
		за позовом Національного природного парку «Тузловські лимани»
		до управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області,
		за участю третіх осіб: Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2», Міністерства екології та природних ресурсів України,
		про скасування дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У листопаді 2017 року Національний природний парк «Тузловські лимани» (далі також - позивач, НПП «Тузловські лимани») звернувся до суду з позовом до управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області (далі також - відповідач), за участю третіх осіб: Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» (далі також - третя особа 1, ОК «Граніт-2»), Міністерства екології та природних ресурсів України (далі також - третя особа 2), в якому просив скасувати дозвіл Одеського рибоохоронного патруля управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області № 22/32-01/68927 на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 11.09.2017, виданий Обслуговуючому кооперативу «Граніт-2».
		2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у задоволенні позову відмовлено.
		3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано дозвіл управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області від 11.09.2017 № 22/32-01/68927, виданий ОК «Граніт-2» на спеціальне використання водних біоресурсів; стягнуто з управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області на користь Національного природного парку «Тузловські лимани» витрати на сплату судового збору в розмірі 4        000,00 грн.
		4. 06.08.2018 до Верховного Суду надійшли касаційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» та управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області, в яких просять скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018  і залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2018. 
		5. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2018 та від 21.08.2018 відкрито касаційні провадження у справі за касаційними скаргами відповідача та третьої особи 1 відповідно.
		6. 17.09.2018 від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу третьої особи 1, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.09.2017 ОК «Граніт-2» подало (вх. № 17/736) до центру надання адміністративної послуг Білгород-Дністровської міської ради заяву на отримання документа дозвільного характеру, а саме: дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) «Обловно-пропускний канал, що з`єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташований на 2-му км Лебедівської піщаної коси / промислове рибальство» (далі також - «обловно-пропускний канал»).
		8. У доданій до заяви довідці про наявність у суб`єкта господарювання рибальських суден (плавзасобів), дозволених знарядь лову (відповідно до вимог правил рибальства та режимів) та рибоприймальних пунктів (місця розташування яких погоджено відповідно до законодавства) на визначеному рибогосподарському водному об`єкті (його частині) (додаток 2 до Порядку) в графі «рибальські судна (плавзасоби)» вказано «ЯОД-5398», в графі «Дозволені для використання знаряддя лову» вказано «гарди, невід ставний з мінімальним вічком 6 мм - 1 од.; параметри знарядь лову згідно Правил промислового рибальства у басейні Чорного моря та Режиму рибальства в басейні Чорного моря 2017; рибоприймальні пункти (місце розташування яких погоджено згідно із законодавством) Одеська обл., Татарбунарського району, с. Лебедівка, 2-й км Лебедівської коси». 
		9. У той же день вказаний пакет документів надійшов до управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області (вх. № 17/736 від 07.09.2017).
		10. 11.09.2017 управлінням Державного агентства рибного господарства у Одеській області ОК «Граніт-2» видано дозвіл № 22/32-01/68927 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) на обловно-пропускному каналі Чорне море - Тузловська група лиманів.
		11. Наказом начальника управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області Юрчук С.В. від 25.09.2017 № 147 дозволено ведення спеціального лову чорноморських кефалей та неспеціалізований промисел інших мігруючих видів риб ставними неводами та гардами на каналах, що з`єднують лимани з морем, а також у каналах «Бугаз-1» та «Бугаз-2» з 25.09.2017. Визначено постійні місця для організації спеціалізованого промислу чорноморських кефалей на каналах: «Бугаз-1» та «Бугаз-2» р-н смт. Затока; Будакська коса р-н с. Приморське; обловно-запускному каналі лиман Бурнас (Тузловські лимани) - Чорне море - 2 км (пункт 2 наказу). Встановлено мінімальний розмір вічка в ставних неводах: при спеціалізованому промислі чорноморських кефалей - 16 мм; при неспеціалізованому промислі мігруючих видів риб - 6,5 мм (пункт 3 наказу). Встановлено мінімальний промисловий розмір чорноморських кефалей при лові ставними неводами та гардами в каналах - 16 см (пункт 4 наказу).
		12. 09.10.2017 на ім`я в.о. обов`язки Національного природного парку «Тузловські лимани» Русєва І.Т. надійшов лист начальника управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області Юрчука С.В. від 09.10.2017 № 1-3-17/972-17, яким повідомлено про видачу управлінням ОК «Граніт-2» дозволу за № 22/32-01/68927 від 11.09.2017 на спеціальне використання водних біоресурсів на каналі, що з`єднує лиман Бурнас (Тузловські лимани) з Чорним морем, терміном на 5 років.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		11. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилався на протиправність надання оскаржуваного дозволу, оскільки на його підставі ОК «Граніт-2» здійснює вилов кефалевих видів риб у неприйнятий спосіб (гардами на каналі, що з`єднує лиман з морем), що не відповідає чинному законодавству і може призвести до негативних наслідків. ОК «Граніт-2» фактично здійснює вилов водних біоресурсів загальнодержавного значення (рибних), які перебувають в акваторії Національного природного парку «Тузловські лимани», тобто об`єкта природно-заповідного фонду, на який дія оскаржуваного дозволу не поширюється.
		12. Відповідач, заперечуючи щодо задоволення позову, посилався на те, що згідно з межами, визначеними проектом створення Національного природного парку «Тузловські лимани», та згідно з листом відділу Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області від 30.04.2015 ділянка з початку 0 км по кінець 2 км коси Чорного моря на території Татарбунарського району Одеської області, де згідно з оскаржуваним дозволом ОК «Граніт-2» здійснює вилов кефалевих видів риб, не включена до території Національного природного парку «Тузловські лимани» та не відноситься до земель природно-заповідного призначення. Застосування ж гард на обловно-напускному каналі для облову мігруючих риб, які виходять з Тузловських лиманів в море, обґрунтовано науково-біологічним обґрунтуванням розміщення обловних пристроїв на обловно-запускному каналі Бурнас-Чорне море, затвердженим в.о. директора ОдЦПівденНІРО 05.09.2017, та дозволено пунктами 13.7.2 та 21.2.2 Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 08.12.1998 № 164..
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		13. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що ГУ Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області видано спірний дозвіл в межах повноважень, у передбачений законодавством спосіб, з урахуванням всебічного дослідження всіх обставин спірних правовідносин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення.
		14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, погодився із висновком суду першої інстанції, що обловно-пропускний канал, що з`єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів є самостійним водним об`єктом, у зв`язку з чим дозвіл від 11.09.2017 № 22/32-01/68927 на спеціальне використання ОК «Граніт-2» водних біоресурсів на цьому каналі правомірно виданий саме управлінням Державного агентства рибного господарства у Одеській області. Однак суд вважав помилковими висновки Одеського окружного адміністративного суду про правомірність та законність видачі дозволу від 11.09.2017 № 22/32-01/68927. Обловно-пропускний канал, що з`єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташований на 2-му км Лебедівської піщаної коси, не зареєстрований як рибогосподарський в Державному реєстрі рибогосподарських водних об`єктів. З матеріалів справи також вбачається факт самовільного влаштування цього обловно-пропускного каналу. Режим рибальства в басейні Чорного моря має пріоритет перед Правилами промислового рибальства в басейні Чорного моря, оскільки містить уточнюючі та доповнюючи вимоги, та таким не передбачена можливість використання такого знаряддя вилову риб як гарди. Проте в оскаржуваному дозволі таке знаряддя зазначене. При видачі оскаржуваного дозволу відповідачем не враховано той факт, що зазначений вище обловно-пропускний канал знаходиться на відрізку коси, що входить до складу НПП «Тузловські лимани».         Ті обставини, що відповідно до графічного матеріалу до Проекту створення НПП «Тузловські лимани» відрізок коси від 0 до 2 км біля с.Лебедівка, на якому знаходиться обловно-пропускний канал, не входить до складу НПП «Тузловські лимани», спростовується змістом самого Проекту. Відповідачу при розгляді питання про надання дозволу були відомі обставини існування потенційного та систематичного порушення ОК «Граніт-2» законодавства у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів при використанні дозволу на обловно-пропускному каналі, що відповідно до абзацу 7 пункту 6 Порядку № 801 мало б бути самостійною підставою для відмови у наданні оскаржуваного дозволу.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВІВ НА НИХ 
		15. Третя особа 1 не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не встановив, чи дійсно порушуються оскаржуваним рішенням відповідача права позивача, не спростував висновків суду першої інстанції про вибірковість позиції позивача у відношенні до інших аналогічних оскаржуваному дозволу актів індивідуальної дії, виданих іншим суб`єктам. Суд апеляційної інстанції встановив, що штучний канал, розташований на 2 км Піщаного пересипу між Тузловськими лиманами і Чорним морем, на який відповідачем наданий дозвіл, повністю перекриває вхід всім наявним рибним запасам Тузловських лиманів у Чорне море, оскільки наразі є єдиним каналом, що проритий між Чорним морем та Тузловськими лиманами, однак не зазначив, на підставі дослідження яких доказів він дійшов цього висновку. Також суд апеляційної інстанції погодився з доводами апелянта, що наукове обґрунтування фактично легалізує втручання в природні процеси шляхом закриття природних прорв, тим самим легалізує незаконну діяльність монополіста по вилову риби в акваторії Національному природному парку «Тузловські лимани» через обловно-запускні канали, однак вказані доводи апелянта ґрунтуються на припущеннях. Суд апеляційної інстанції в основу висновку про реальність факту порушення прав позивача поклав не факти, а припущення, на яких побудована позовна заява позивача. Так, суд на підставі дослідження неналежних доказів зазначив, що з матеріалів справи вбачається факт самовільного влаштування зазначеного обловно-пропускного каналу, що підтверджується відповіддю департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 10.11.2017 № 1015-01/11-10648 про відсутність інформації щодо видачі/реєстрації документів дозвільного та декларативного характеру на будівництво гідроспоруди обловно-пропускного каналу лиману Бурнас (Тузловські лимани), що з`єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташованого на 2 км Лебедівської піщаної коси. Беручи до уваги Проект створення Національного природного парку «Тузловські лимани» на території Татарбунарського району Одеської області, розроблений Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі договору № 2629 від 30.09.2006, суд допустив врахування недостовірних доказів, не обґрунтувавши, чому суд бере до уваги саме одну частину документу, яка суперечить іншій, а не іншу. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що правила Режиму рибальства та мають пріоритет у порівнянні з Правилами промислового рибальства в басейні Чорного моря. Правилами промислового рибальства в басейні Чорного моря затвердженими наказом Державного комітету рибного господарства України №164 від 08.12.1998, дозволено використання гард для лову риби.
		16. Відповідач  у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд, посилаючись на частину другу пункту 1 Порядку №801, не надав оцінку наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.12.2017 №542, яким третій особі 1 затверджено квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у Тузловській групі лиманів у 2017 році. Незрозумілим є висновок суду апеляційної інстанції, що відповідно до підпункту 5 пункту 19 Режиму рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів, який виданий ОК «Граніт-2» у графі «дозволені для використання знаряддя лову» повинен містити лише невід ставний, а не гарди. Судом апеляційної інстанції не встановлено, чи входить спірна територія до складу Національного природного парку «Тузловські лимани».
		17. У відзиві на касаційну скаргу третьої особи 1 позивач, заперечуючи щодо її задоволення, посилається на те, що доводи, викладені у ній, є необґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції допущено технічну описку та помилково не зазначено посилання на підпункт 18 пункту 5 Режиму рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році.
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		18. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		19. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені          Конституцією          та законами України.
		20. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, щодо помилковості  висновку суду апеляційної інстанції, що обловно-пропускний канал знаходиться на відрізку коси, що входить до складу Національного природного парку «Тузловські лимани», колегія суддів зазначає наступне.
		21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає протиправним дозвіл Одеського рибоохоронного патруля управління Державного агентства рибного господарства у Одеській області №22/32-01/68927 на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 11.09.2017, виданий обслуговуючому кооперативу «Граніт-2», на обловно-пропускному каналі Чорне море-Тузловська група лиманів.
		22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день видачі дозволу та на момент розгляду справи межі НПП «Тузловські лимани» не встановлені в натурі.
		23. Згідно з Проектом створення Національного природного парку «Тузловські лимани» на території Татарбунарського району Одеської області, розробленого Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі договору № 2629 від 30.09.2006, Національний природний парк «Тузловські лимани» розташовано на півдні Татарбунарського району, в який входять озера: Солоне, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Будури, Шагани, Джантшейське та їх прибережна захисна смуга, Причорноморська піщана коса від с.Лебедівка до с.Приморське.
		24. Як вбачається зі змісту рішення суду апеляційної інстанції, такий встановив, що відповідно до Проекту створення НПП «Тузловські лимани» до території природно-заповідного фонду відноситься вся Піщана коса від с.Лебедівка до с.Приморське без виключення.
		25. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що ті обставини, що відповідно до графічного матеріалу до Проекту створення НПП «Тузловські лимани» відрізок коси від 0 до 2 км біля с.Лебедівка, на якому знаходиться обловно-пропускний канал, не входить до складу НПП «Тузловські лимани», (про що зазначав відповідач та встановив суд першої інстанції) спростовуються змістом самого Проекту.
		26. Колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача в обґрунтування доводів віднесення відрізку Піщаної коси від 0 до 2 км біля с.Лебедівка до території, яка не відноситься до НПП «Тузловські лимани» на лист відділу Держземагентства у Татарбунарському районі Одеської області від 30.04.2015 № 19-1526-0.11-899/2-15, як неналежний доказ для встановлення меж територій об`єкта природно-заповідного фонду, оскільки таким документом є Проект створення території та об`єкта природно-заповідного фонду і при наданні дозволу відділом Держземагентства використовувались лише графічні матеріали до Проекту, які мають певні суперечності із змістом самого Проекту.
		27. Зважаючи на наведене та виходячи з меж перегляду судових рішень, визначених статтею 341 КАС України, згідно з положеннями частини другої якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, щодо невходження відрізку Піщаної коси від 0 до 2 км біля с.Лебедівка, на якому знаходиться обловно-пропускний канал, до складу Національного природного парку «Тузловські лимани», оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі.
		28. Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє і доводи ОК «Граніт-2» щодо відсутності прав у позивача для звернення до суду з цим позовом.
		29. Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі у цьому контексті, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки для з`ясування питання, чи входить відрізок Піщаної коси від 0 до 2 км біля с.        Лебедівка, на якому знаходиться обловно-пропускний канал, до складу Національного природного парку «Тузловські лимани» постановив 20.06.2018 ухвалу про визнання обов`язковою явки представника Міністерства екології та природніх ресурсів України і витребування оригіналу проекту створення НПП «Тузловські лимани» для огляду у судовому засіданні, однак попри те, що у наступне судове засідання представник третьої особи 2 не з`явився та витребуваний проект наданим не був, постановив оскаржуване судове рішення, з огляду на те, що постановлення судом зазначеної ухвали у випадку її невиконання не обмежує та не позбавляє суд права ухвалити рішення у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів, які є у справі.
		30. Відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об`єкти - національні природні парки.
		31. Національний природний парк «Тузловські лимани» на території Татарбунарського району Одеської області утворений відповідно до        Указу Президента України від 01.01.2010 №1/2010 «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани». До території   національного   природного  парку  «Тузловські лимани» погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності,  а саме: 2022 гектара земель запасу (у тому числі 316,831 гектара земель Піщаної  коси  Чорного  моря  та 1705,169 гектара земель водного фонду (частина озер ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та Бурнас), що надаються національному природному парку в постійне користування, і 25843 гектара земель (у тому числі 3233,18 гектара земель запасу,  541 гектара земель,  що перебувають  у  постійному користуванні державного    підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 гектара земель водного фонду (частина озер ОСОБА_5 ,   ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , а також озера Солоне, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Будури, Мартаза, Магалевське,  Малий   Сасик,   Джаншейське)   та 882,79 гектара прилеглої  акваторії  Чорного  моря  шириною  200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення.
		32. Постановою Кабінету Міністрів України №801 від 30.10.2013 затверджений Порядок видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання зазначеного дозволу (далі також - Порядок №801, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		33. Відповідно до пункту 1 Порядку № 801 цей Порядок визначає процедуру видачі суб`єктам господарювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) (далі - дозвіл) або відмови в його видачі, переоформлення, видачі дубліката та анулювання дозволу. Дія дозволу не поширюється на використання водних біоресурсів, які перебувають в межах територій природно-заповідного фонду, а також водних біоресурсів, що занесені до Червоної книги України.
		34. Як встановлено судом апеляційної інстанції, зокрема, згідно з науково-біологічним обґрунтуванням, затвердженим 05.09.2017 ОСОБА_6 , який ОК «Граніт-2» надав для отримання дозволу, при проведенні ним господарської діяльності на обловно-пропускному каналі він має використовувати водні біоресурси, які перебувають в межах території НПП «Тузловські лимани».
		35. Враховуючи наведене, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що третій особі 1 надано оспорюваний дозвіл на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) на обловно-пропускному каналі Чорне море-Тузловська група лиманів, який перебуває в межах території НПП «Тузловські лимани», який належить до природно-заповідного фонду України, а відповідно до пункту 1 Порядку №801 дія дозволу не поширюється на використання водних біоресурсів, які перебувають в межах територій природно-заповідного фонду, відтак колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що оспорюваний дозвіл, виданий ОК «Граніт-2», є протиправним.
		36. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про те, що посилання суду апеляційної інстанції на підпункт 5 пункту 19 Режиму рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році (згідно з яким забороняється промисел протягом усього року в Тилігульському лимані і р. Тилігул на північ від лінії, що з`єднує південну частину с. Гуляївка та причал Будинку рибалки Південної регіональної спілки мисливців та рибалок Збройних Сил України (с. Волкове), до гирла р. Тилігул та в заплаві цієї річки від гирла до автошляху, що з`єднує села Косівка і Мар`янівка) не дає змоги встановити, яким чином ця норма може стосуватися оспорюваного дозволу, колегія суддів зазначає наступне.
		37. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив: «Підпунктом 5 п.19 Режиму рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році встановлено, що спеціалізований лов азово-чорноморської кефалі у каналах, що з`єднують море з лиманами (Тилігульським, Будацьким (Шаболатським), Тузловськими та іншими), озерами (крім озера Донузлав), і в каналах, що з`єднують Дністровський та Будацький (Шаболатський) лимани, допускається лише ставними неводами тільки у постійних місцях, визначених органами рибоохорони на підставі наукових обґрунтувань.».
		38. Водночас, як вбачається із змісту Режиму рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році, затвердженому Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.01.2017 №5, (далі також - Режим) зазначена у наведеному абзаці рішення суду апеляційної інстанції норма закріплена у підпункті 5 пункту 18; в оскаржуваному рішенні відсутній безпосередній виклад змісту підпункту 5 пункту 19 Режиму, натомість після зазначення «підпунктом 5 п.19 Режиму рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році встановлено» наведено зміст підпункту 5 пункту 18, а відтак судом апеляційної інстанції допущено описку в зазначенні номера пункту Режиму, який містить вказану норму, що жодним чином не вплинуло на правильність її застосування судом апеляційної інстанції.
		39. У даному контексті колегія суддів відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі третьої особи 1, щодо того, що Правилами промислового рибальства в басейні Чорного моря, затвердженими наказом Державного комітету рибного господарства України №164 від 08.12.1998, дозволено використання гард для лову риби, оскільки згідно з пунктом 5.1 цих Правил з метою створення оптимальних умов відтворення, використання водних  живих  ресурсів, а також їх охорони  до цих Правил щорічно може  розроблятись Режим рибальства в Чорному морі, який уточнює і доповнює  вимоги  щодо здійснення промислу в басейні Чорного моря. 
		40. Режим рибальства в басейні Чорного моря у 2017 році не передбачав можливості використання гард.
		41. Згідно з пунктом 2 цього Режиму спеціальне використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Користувачі водних біоресурсів повинні бути ознайомлені з режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду та особливими умовами використання водних біоресурсів.
		42. Натомість судом апеляційної інстанції встановлено, що на обловно-пропускному каналі, що з`єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташованому на 2-му км Лебедівської піщаної коси, ОК «Граніт-2» використовує для вилову риби лише дерев`яні гарди; вказане знаряддя лову зазначене в оспорюваному дозволі у графі «дозволені для використання знаряддя лову».
		43. Щодо посилань відповідача, викладених у касаційній скарзі, про неврахування судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваного судового рішення тієї обставини, що Наказом Мінагрополітики та продовольства України від 16.12.2016 № 542 ОК «Граніт-2» затверджено квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у Тузловській групі лиманів у 2017 році, колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорюваний дозвіл видано саме на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) на обловно-пропускному каналі Чорне море - Тузловська група лиманів в тій частині, яка входить до НПП «Тузловські лимани», відтак затвердження відповідних квот не може свідчити про право на використання водних біоресурсів, які перебувають в межах території природно-заповідного фонду, та про відсутність порушень ОК «Граніт-2» законодавства при здійсненні добування ним у подальшому біоресурсів.
		44. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи вбачається факт самовільного влаштування третьою особою 1 обловно-пропускного каналу, що з`єднує Чорне море з Тузловськими лиманами, що підтверджується відповіддю департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 10.11.2017 № 1015-01/11-10648 про відсутність інформації щодо видачі/реєстрації документів дозвільного та декларативного характеру на будівництво гідроспоруди обловно-пропускного каналу лиману Бурнас (Тузловські лимани), що з`єднує Чорне море з групою Тузловських лиманів, розташованого на 2 км Лебедівської піщаної коси.
		45. Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачу під час розгляду питання про надання дозволу ОК «Граніт-2» були відомі обставини існування потенційного та систематичного порушення останнім чинного законодавства у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів при використанні дозволу на обловно-пропускному каналі, що відповідно до абзацу 7 пункту  6 Порядку № 801 є самостійною підставою для відмови у наданні оскаржуваного дозволу.
		46. Колегія суддів відхиляє доводи ОК «Граніт-2», викладені у касаційній скарзі, що суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції про вибірковість позиції позивача у відношенні до інших аналогічних оскаржуваному дозволу актів індивідуальної дії, виданих іншим суб`єктам, оскільки встановлення даних обставин не є предметом спору у цій справі.
		47. Колегія суддів відхиляє інші доводи, викладені у касаційних скаргах відповідача та третьої особи 1, оскільки такі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду відповідача із правовою оцінкою суду апеляційної інстанції щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. 
		48. Водночас колегія суддів враховує, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1.1 Положення про НПП «Тузловські лимани», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 07.09.2011 № 320 (у редакції наказу від 17.05.2017 №195), НПП «Тузловські лимани» є Рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення та об`єктом Смарагдової мережі Європи.
		49. Згідно з Законом України «Про природно-заповідний фонд України» природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
		50. Забезпечуючи охорону природно-заповідного фонду шляхом законного та об`єктивного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що жоден державний орган не може і не повинен сприяти порушенню діючого законодавства. Будь-яке порушення законодавства у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, встановлене судом, має бути припинене, а тому оспорюваний дозвіл підлягає скасуванню.
		51. Частиною другою         статті 6 КАС України         передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		52. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		53. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		54. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ухвалене із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		55. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 350 КАС України, оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін.
		56. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями     341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційні скарги Обслуговуючого кооперативу «Граніт-2» та управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018 -  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                       І. В. Желєзний        
		Судді:                                                                                                          С. М. Чиркін
		                                                                                                                    В.  М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...