Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/33179/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2021.
Дата набрання законної сили: 16.02.2021
Номер судового провадження: 61-16450ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		16 лютого 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 127/33179/19
		провадження № 61-16450св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С.,                  Зайцева А. Ю.,                 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бортняка-5», 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2020 року у складі судді Венгрин О. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                     ОСОБА_2 , третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бортняка-5» (далі - ОСББ «Бортняка-5»), про усунення перешкод в користуванні місцем загального користування.
		На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником квартири № 98 по АДРЕСА_1 , а власником сусідньої квартири № 97 є відповідач. Обидві квартири знаходяться на п`ятому поверсі багатоквартирного житлового будинку, який перебуває в оперативному управлінні ОСББ «Бортняка-5». 
		ОСОБА_2 самовільно захопив місце загального користування - частину сходової клітини, переобладнавши його в підсобне приміщення - тамбур, приєднав його до квартир № 97 і № 98 шляхом встановлення цегляної перегородки з вбудованими дверима.
		Позивач вважає, що облаштування тамбуру є незаконним, оскільки облаштування тамбуру не відповідає вимогам діючого законодавства, а у відповідача відсутні дозвільні документи на таке переобладнання. 
		Пославшись на викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди в користуванні місцем загального користування (сходовою клітиною під`їзду) шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок здійснити знесення цегляної перегородки, демонтувати встановлені двері, якими частина сходової клітини під`їзду переобладнана під тамбур і приєднана до квартир № 97 , № 98 по АДРЕСА_1 , та привести сходову клітину у первинний стан.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.
		Не погодившись з таким рішенням,   ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2020 року залишено без змін. 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У листопаді 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга  ОСОБА_1  на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточненої касаційної скарги від 30 листопада 2020 року, заявник просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
		 
		Крім того, ОСОБА_1 посилається на невідповідність судових рішень правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18, щодо застосування у подібних правовідносинах норм права.
		 
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		16 грудня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири № 98 по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником квартири № 97 по АДРЕСА_1 .
		19 листопада 2019 року ОСББ «Бортняка-5» листом № 49 повідомило                     ОСОБА_1 про те, що загальними зборами співвласників ОСББ «Бортняка-5» рішення про правила побудови у під`їздах тамбурів не приймалось, дозвіл на будівництво тамбуру до квартир № 97 , № 98 по АДРЕСА_1 не надавався, а за попередньою інформацією представники обох квартир погоджували між собою будівництво тамбуру.
		18 листопада 2019 року Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, розглянувши звернення ОСОБА_1 щодо захвату місць загального користування (частини коридору) по АДРЕСА_1 шляхом влаштування тамбуру до квартир № 97 , № 98 , у листі № Г-36-102202/0136 роз`яснив, що виконання зазначених у зверненні робіт не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті       411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		 
		За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		 
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
		Відповідно до частини першої-другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
		 
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
		 
		Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
		 
		Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
		 
		Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.
		 
		Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		 
		Власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову. 
		                                                
		Підставою для подання такого позову є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
		                                                
		Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення.
		Суди попередніх інстанцій, установивши, що дозвіл на виконання робіт з облаштування тамбуру не потрібен, тамбур влаштований за згодою позивачки, і вона не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем чиняться будь-які перешкоди в користуванні місцем загального користування (сходовою клітиною під`їзду), дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо невідповідності судових рішень правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 червня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                             Є. В. Коротенко
		 
		В. С. Жданова
		 
		А. Ю. Зайцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...