Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/5043/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2021.
Дата набрання законної сили: 20.01.2021
Номер судового провадження: 61-21852ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                        
		Іменем  України 
		20 січня 2021 року
		м. Київ
		справа № 753/5043/19
		провадження № 61-21852св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивачка - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Діброва»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Діброва» (далі - ОСББ «Діброва»), у якому просила визнати протиправними дії ОСББ «Діброва» щодо відмови їй як власнику квартири АДРЕСА_1 , взяти на облік прилади обліку, а саме лічильник холодної води № 4184554 та лічильник гарячої води № 4135495, які були встановлені 08 вересня 2014 року; зобов`язати ОСББ «Діброва» взяти на абонентський облік прилади обліку, а саме лічильник холодної води № 4184554 та лічильник гарячої води № 4135495, які встановлені 08 вересня 2014 року спеціалізованою організацією Приватним підприємством «ЕТІС» (далі - ПП «ЕТІС»), зобов`язати ОСББ «Діброва» здійснити з 08 вересня 2014 року перерахунок нарахувань споживачу ОСОБА_1 за постачання холодної та гарячої води відповідно до показників приладів обліку, а саме лічильника холодної води № 4184554 та лічильника гарячої води № 4135495.
		На обґрунтування позову посилалася на таке. Вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Зазначений будинок передано на баланс та обслуговування ОСББ «Діброва». 15 квітня 1998 року між Державним комунальним об`єднанням «Київводоканал» (далі - ДКО «Київводоканал») та ОСББ «Діброва» укладений договір № 5296/2-14 на послуги водопостачання та водовідведення, а 15 листопада 1999 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - АЕК «Київенерго») та ОСББ «Діброва» укладений договір № 1310377 про постачання теплової енергії у гарячій воді.
		Відповідно до протоколу повторних позачергових загальних зборів членів ОСББ «Діброва» від 25 вересня 2012 року ухвалено, що у разі ненадання показників лічильників чи відмови допуску членів ОСББ для їх огляду звіряння показників - бухгалтеру проводити нарахування спожитої води за затвердженими нормам споживання 3,5 куб. м для гарячої води та 5,5 куб. м для холодної води на кожну особу, що мешкає (у тому числі тимчасово) у квартирі. З 1998 року до 08 вересня 2014 року в її квартирі були встановлені лічильники: на холодну воду № 97725923 та на гарячу воду № 97724123, але з урахуванням того, що зазначені лічильники води були встановлені в 1998 році (тобто їх строк експлуатації становив 15 років), вона у вересні 2014 року змінила лічильники, запросивши співробітників спеціалізованої організації ПП «ЕТІС». Відповідно до акта від 08 вересня 2014 року у квартирі АДРЕСА_1 ПП «ЕТІС» демонтувало старі лічильники гарячої та холодної води та змонтували нові лічильники: на холодну воду № 4184554 та на гарячу воду № 4135495. 25 листопада 2014 року вона звернулася до відповідача щодо постановки на облік встановлених лічильників, але листом від 08 січня 2015 року відповідач повідомив їй, що вона повинна звернутися із заявою встановленого зразка, після чого відповідальним працівником ОСББ буде складено акт прийому на абонентський облік лічильників. 27 травня 2015 року вона направила лист на адресу ОСББ «Діброва» із запрошенням до її квартири скласти акт, проте у відповідь було зазначено, що вона не надала відомостей про постановку нових лічильників на комерційний облік. Надалі вона зверталась з листами на адресу ОСББ «Діброва» з проханнями про постановку на облік встановлених лічильників, однак листи не були отримані відповідачем. За гаряче та холодне водопостачання позивачка сплачує ОСББ «Діброва» за встановленими тарифами відповідно до показників лічильників, але відповідач незаконно нараховує заборгованість зі сплати за водопостачання за пунктом 2 Протоколу повторних позачергових загальних зборів членів ОСББ «Діброва» від 25 вересня 2012 року, тобто за затвердженими нормам споживання 3,5 куб. м для гарячої води та 5,5 куб. м для холодної води на кожну особу, що мешкає (у тому числі тимчасово) у квартирі. У квартирі зареєстровані три особи, тому відповідач нараховує до сплати за водопостачання з розрахунку 16,5 куб. м за холодну воду та 10,5 куб. м за гарячу воду на місяць, тоді як відповідно до показників лічильників родина позивачки споживає набагато менше води.
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка звернулася до суду з позовом після спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Також суд зазначив, що позивачка заявила вимогу щодо засобів обліку води - лічильників, які втратили строк експлуатації, а вимоги щодо лічильників, які пройшли повірку, тобто фактично іншого засобу обліку, який є чинним за строком експлуатації, не заявлялися.
		Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що отримавши відмову відповідача листами від 08 січня 2015 року, від 06 липня 2015 року, від 28 серпня 2015 року та звернувшись до суду із зазначеним позовом 15 березня 2019 року, позивачка пропустила встановлений трирічний строк позовної давності на оскарження таких дій відповідача та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)) про застосування якого заявлено відповідачем. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що за гаряче та холодне водопостачання вона сплачує ОСББ «Діброва» за встановленими тарифами відповідно до показників лічильника, але відповідач незаконно нараховує заборгованість зі сплати за водопостачання за пунктом 2 Протоколу повторних позачергових загальних зборів членів ОСББ «Діброва» від 25 вересня 2012 року. Про незаконне нарахування заборгованості їй стало відомо після звернення відповідача 26 липня 2016 року до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з травня 2013 року до травня 2017 року. Відповідями на її листи від 08 січня 2015 року, від 06 липня 2015 року та від 28 серпня 2015 року відповідач не порушував її права, а лише зазначив, що для взяття не облік лічильників вона має звернутися із заявою відповідного зразка. Тому суди першої та апеляційної інстанцій неправильно рахували початок перебігу позовної давності. Надалі вона звернулася до відповідача із заявами від 24 березня 2016 року та 09 червня 2016 року з проханням поставити на облік лічильники та надала всі необхідні документи. Зазначені листи відповідач умисно не отримував, проте він був обізнаний про них, оскільки вони долучались до іншої справи - № 753/14207/16. Після ігнорування зазначених листів про взяття на облік лічильників та подальшого звернення до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги, розпочалось порушення її прав. Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про сплив позовної давності.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду. 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій не відповідає.
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 30).
		Згідно зі статутом ОСББ «Діброва», актом приймання-передачі будинку на АДРЕСА_1 , що передається об`єднанню власників у загальне користування, балансоутримувачем і управителем цього будинку є ОСББ «Діброва» (т. 1, 
		а. с. 9-19).
		15 квітня 1998 року між ДКО «Київводоканал» та ОСББ «Діброва» укладений договір № 5296/2-14 на послуги водопостачання та водовідведення (т. 1, 
		а. с. 22-25).
		15 листопада 1999 року між АЕК «Київенерго» та ОСББ «Діброва» укладений договір № 1310377 про постачання теплової енергії (гарячої води) (т. 1, а. с. 26-29).
		08 вересня 2014 року у квартирі ОСОБА_1 демонтовано лічильники на холодну воду № 97725923 та на гарячу воду № 97724123 та змонтовано нові лічильники: холодної води № 4184554 та гарячої води № 4135495 (т. 1, а. с. 33).
		У заяві від 25 листопада 2014 року, яка адресована голові правління ОСББ «Діброва» ОСОБА_2 , позивачка повідомляла про заміну в її квартирі лічильників гарячої, холодної води кваліфікованими спеціалістами з відповідними гарантійними строками експлуатації згідно із законодавством, додавала акти про заміну від 08 вересня 2014 року та клопотала про постановку лічильників на абонентський облік (т 1, а. с. 38).
		ОСББ «Діброва» надало відповідь від 08 січня 2015 року № 1, у якій зазначало, що для прийому на облік нових лічильників позивачці необхідно звернутися із заявою встановленого зразка (зразок надається) до ОСБ  «Діброва», потім відповідальним працівником ОСББ «Діброва» буде складено акт прийому на абонентський облік нових лічильників і лише після цього нарахування за спожиту воду будуть провадитись згідно з показниками цих лічильників (т. 1, а. с. 39).
		20 липня 2015 року ОСОБА_1 направила голові правління ОСББ «Діброва» ОСОБА_2 заяву про взяття на абонентський облік лічильників, яку отримано 01 серпня 2015 року (т. 1, а. с. 46-47).
		На зазначене звернення ОСББ «Діброва» повідомило позивачку, що раніше у листі від 08 січня 2015 року їй вже було надіслано зразок заяви про взяття на абонентський облік в ОСББ «Діброва» та запропоновано поставити лічильники на облік, проте усі пропозиції було проігноровано (т. 1, а. с. 48).
		09 червня 2016 року ОСОБА_1 надіслала заяву відповідачу з проханням опломбувати та прийняти на абонентський облік встановлені у квартирі лічильники холодної та гарячої води, до якої долучила акти ПП «ЕТІС». Факт відправлення відповідачу вказаної заяви підтверджується відмітками працівників пошти щодо рекомендованого листа із описом вкладення (т. 1, 
		а. с. 50-51).
		Відповіді на вказаний лист не отримала.
		18 вересня 2018 року позивачка провела повірку встановлених лічильників гарячої та холодної води № 4184554 від 17 липня 2014 року та № 4135495 від 26 червня 2014 року, за результатами якої встановлено, що засоби вимірювальної техніки відповідають вимогам ДСТУ 3580 (т. 1, а. с. 52).
		Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
		Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
		Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).
		Пунктами 9, 30, 32 Правил № 630 передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки.
		Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
		Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		У статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. 
		Діяння (дія або бездіяльність) як правопорушення є активним (чи пасивним), усвідомленим, вольовим, винним (у формі наміру і необережності) заподіянням шкоди, що має наслідком юридичну відповідальність.
		Дія - здійснення особою своїх обов`язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч їм.
		Бездіяльність - певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов`язків і згідно із законодавством України.
		Бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу
		Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, не врахували, що позовні вимоги ОСОБА_1 по суті зводяться до вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача з невзяття лічильників на облік та зобов`язання вчинити дій щодо перерахування заборгованості. 
		Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою саме судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено також статтями 77, 78, 79, 80, 89  ЦПК України.  
		На порушення вказаних норм процесуального права суд апеляційної інстанції не врахував, що спірні правопорушення є триваючими, та помилково пославшись на сплив позовної давності, не перевірив доводів апеляційної скарги про те, що починаючи з 2016 року порушуються права позивача як споживача житлово-комунальних послуг, та не вирішив спір по суті. Тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 
		Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно повно та всебічно дослідити обставини справи, дати належну оцінку доказам у справі, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін, ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     О. В. Ступак
		 
		Судді:                                                                                                 А. С. Олійник
		 
		                                                                                                       С. О. Погрібний
		 
		                                                                                                       Г. І. Усик
		 
		                                                                                                            В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...