Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/8356/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2021. Зареєстровано: 21.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2021.
Дата набрання законної сили: 23.02.2021
Номер судового провадження: 1-кс/463/1015/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020210000000055

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   Справа №463/8356/20
		   Провадження №1-кс/463/1015/21
		 
		У Х В А Л А
		 
		16 лютого 2021 року                Личаківський районний суд м. Львова
		Cлідчий суддя ОСОБА_1 ,з участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,захисника ОСОБА_4 ,підозрюваного ОСОБА_5 ,розглянувши клопотанняслідчого Першогослідчого відділуСлідчого управлінняТериторіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого ум.Львові,погоджене прокуроромпрокуратури Тернопільської області про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту,
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дрезден Федеративна Республіка Німеччина, українцю, громадянину України, з вищою освітою, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , працюючому на посаді начальника відділу моніторингу та аналітичного супроводження контрольно-перевірочної роботи управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Тернопільській області, раніше не судимому, підозрюваному у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 28 - ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 28  ч. 2 ст. 388 КК України
		ВСТАНОВИВ:
		Слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 із застави на цілодобовий домашній арешт, за місцем проживання останнього: АДРЕСА_1 , із покладенням на нього ряду обов`язків, а саме:
		прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
		не відлучатися із населеного пункту (за межі Тернопільської області), в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у випадку наявності таких);
		утримуватися від спілкування із свідками даного кримінального провадження, у тому числі з працівниками ГУ ДФС у Тернопільській області та ГУ ДПС у Тернопільській області.
		Клопотання мотивує тим, що в провадженні Першого слідчого відділу слідчого управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові перебуває кримінальне провадження № 42020210000000055 від 19.03.2020. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28  ч. 2 ст. 382 КК України  умисному невиконанні ухвали суду, що набрала законної сили та перешкоджанні її виконанню, вчиненому службовою особою у складі групи осіб без попередньої змови між ними.
		Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28  ч. 2 ст. 388 КК України  незаконних діях з майном, яке підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало законної сили, вчиненому повторно та групою осіб без попередньої змови між собою.
		Зокрема, за даними слідства ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи членом комісії ГУ ДФС у Тернопільській області щодо обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, діючи групою осіб із головою комісії ОСОБА_6 , заступником голови комісії ОСОБА_7 , а також іншими членами комісії, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , без попередньої змови між собою, 07.03.2019, у період часу із 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв., більш точного часу не представилося за можливе встановити, перебуваючи у приміщенні ГУ ДФС у Тернопільській області, за адресою: м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, достовірно знаючи, що ухвалами Тернопільського міськрайонного суду від 03.03.2017 у справі № 607/1534/16-к та від 28.02.2019 у справі № 607/2545/19, які набрали законної сили, вирішено долю речових доказів у кримінальних провадженнях № 32015210000000098 та № 52017000000000803, серед яких спирт та водно-спиртова суміш, шляхом передачі відповідним установам для їх технологічної переробки, як член комісії, уповноваженої на їх виконання, діючи спільно із іншими членами комісії, умисно не виконав у своїй частині зазначені ухвали суду, а також без належних правових підстав як член згаданої комісії прийняв незаконне рішення про передачу на знищення, утилізацію зазначеного конфіскованого майна ТзОВ «Укрекопроект», в результаті чого вказане майно (спирт та водно-спиртова суміш) знищено працівниками зазначеного товариства згідно актів про утилізацію неякісної або небезпечної продукції шляхом спалювання в печі, у зв`язку із чим ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється в умисному невиконанні ухвали суду, що набрала законної сили та перешкоджанні її виконанню, вчинених службовою особою у складі групи осіб без попередньої змови між ними, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 382 КК України.
		Крім того ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи членом комісії ГУ ДФС у Тернопільській області щодо обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, діючи групою осіб із головою комісії ОСОБА_6 , заступником голови комісії ОСОБА_7 , а також іншими членами комісії, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , без попередньої змови між собою, переслідуючи спільний злочинний намір, 07.03.2019 та 10.04.2019, перебуваючи у приміщенні ГУ ДФС у Тернопільській області, за адресою: м. Тернопіль, вул. Білецька, буд. 1, у порушення п. п. 7, 8, 9, 14, 16 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340, усвідомлюючи спільність своїх дій із іншими членами вказаної комісії, прийняв незаконні рішення передати на знищення, утилізацію перелічені вище речові докази, які були конфісковані рішеннями судів, до ТОВ «Укрекопроект», працівники якого у подальшому знищили зазначені речові докази згідно актів про утилізацію неякісної або небезпечної продукції шляхом спалювання в печі, у зв`язку із чим обґрунтовано підозрюється у вчиненні незаконних дій з майном, яке підлягає конфіскації за рішенням суду, що набрало законної сили, вчинене повторно та групою осіб без попередньої змови між собою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 388 КК України.
		ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні двох нетяжких злочинів. Обґрунтованість підозри доводиться зібраними доказами. В минулому ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16.09.2020 до підозрюваного вже застосовувався запобіжний захід у виді застави в розмірі 63060 грн., і незважаючи на залишення цієї ухвали без змін підозрюваний не сплатив зазначених коштів. Відтак, існують підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, маючи при цьому достатній матеріальний достаток та можливість виїхати за кордон. Крім того, в силу займаної посади та використовуючи свій авторитет підозрюваний може впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Також підозрюваний може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а саме підшукувати осіб, які можуть надати вигідні для нього покази.
		Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у такому клопотанні. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вказаним у клопотанні ризикам, з приводу чого клопотання просить задовольнити. Обґрунтованість підозри доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами. 
		Захисник проти клопотання заперечив, вважаючи повідомлену підозру незаконною. Зокрема, обов`язковою умовою настання кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України є наявність у цьому рішенні вимоги зобов`язального чи забороняючого характеру, яка стосується конкретного зобов`язаного суб`єкта, однак ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 03.03.2017р. у справі № 607/1535/16-к та від 28.02.2019р. у справі № 607/2575/19 вказують лише на застосування спеціальної конфіскації і не містять вимог зобов`язального чи забороняючого характеру, як і не містять конкретного зобов`язаного суб`єкта. Крім того, стаття 382 КК України не передбачає кримінальної відповідальності за невиконання ухвал слідчих суддів. Також, у підозрюваного відсутній статус службової особи, наявність збитків ґрунтується на припущеннях, відсутні кваліфікуючі ознаки за попередньою змовою групою осіб, відсутній умисел на вчинення кримінального правопорушення. Твердження про економічну доцільність проведення переробки спиртовмісних рідин вважають надуманим і виходячи з фактичних обставин справи навпаки, економічно недоцільно було проводити таку переробку, що підтверджується відповідною рецензією на висновком експерта № 25.08.2020 № 1058-1065/20-22. Ризики, передбачені статтею 177 КПК України вважають недоведеними, оскільки такі не підтверджені зібраними доказами. Також, просять врахувати що підозрюваний, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, тобто має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце роботи, має хорошу репутацію, позитивну характеристику, нормальний майновий стан, раніше не судимий та не підозрюваний у вчиненні інших кримінальних правопорушень. Просить в задоволенні клопотання відмовити. 
		Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні в повному обсязі підтримав пояснення свого захисника.
		Оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, а також матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
		До Єдиного реєстру досудового розслідування за № 42020210000000055 внесені дані з приводу вчинення кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 28  ч. 2 ст. 382, ч.1 ст. 28  ч. 2ст. 388 КК України. 
		З врахуванням положень ст. 279 КПК України про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28  ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 28  ч. 2 ст. 388 КК України ОСОБА_5 повідомлено 16.01.2021. В подальшому, як повідомив прокурор, 12.02.2021 підозрюваному вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Сторона захисту цієї обставини не заперечила. Фактично, змінилось лише формулювання доводів сторони обвинувачення щодо розміру шкоди, заподіяної злочином, а також виправлено технічну помилку щодо переліку групи осіб.
		Окрім нього в межах даного кримінального провадження про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28  ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 28  ч. 2 ст. 388 КК України повідомлено ще сімом особам. В силу вимог ст. 12 КК України вказані злочини є нетяжкими.
		Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16.09.2020 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді застави в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на момент винесення ухвали, що становить 63060 грн. Покладено ряд обов`язків.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.11.2020 ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16.09.2020 залишено без змін.
		Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.
		Підозрюваний не виконав умов такого запобіжного заходу та застави не сплатив.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
		У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:
		1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
		2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
		Вказаною нормою не передбачено окремого порядку вирішення питання про зміну запобіжного заходу, а відтак, вирішуючи клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу слідчий суддя буде керуватися загальними приписами, якими врегульовано питання застосування запобіжних заходів, враховуючи при цьому що підозрюваний так і не сплатив визначеної йому застави, а відтак, обставини, визначені у ч. 2 ст. 200 КПК України слід вважати доведеними.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
		У відповідності до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 
		2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Вказані обставини слідчий суддя розглядатиме окремо.
		 
		Чи існує обґрунтована підозра у вчиненні злочину?
		 
		Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox,CampbellandHartleyv.theUnitedKingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
		Наявність обґрунтованої підозри є умовою sinequanon законності застосування запобіжного заходу.
		Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, зокрема:
		висновком судово-економічної експертизи №1058-1065/20-22 від 25.08.2020, згідно якого розмір заподіяних державному бюджету збитків складає: від вартості переробки спирту етилового та алкогольних напоїв  87451,58, від вартості реалізації скляного посуду  28263,50 грн.;
		довідкою перевірки б/н від 14.08.2020 за результатом проведення аудиту, згідно якої за умови переробки спирту та алкогольних напоїв (речових доказів у кримінальному провадженні) до державного бюджету могло поступити 87451,58 грн., а від реалізації скляного посуду з-під вказаних алкогольних напоїв  28263,50 грн.
		протоколами засідань комісії ГУ ДФС у Тернопільській області щодо обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави від 07.03.2019 та 10.04.2019, згідно яких ОСОБА_5 та інші члени комісії прийняли рішення про передачу на знищення спирту та алкогольних напоїв (речових доказів у кримінальному провадженні);
		протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 29.04.2020 із додатками;
		протоколом тимчасового доступу від 27.05.2020 із додатками;
		іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме самими судовими рішеннями.
		Такі докази в об`єктивному взаємозв`язку вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , оскільки несуть в собі достатню кількість фактів та відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.
		При цьому, оцінюючи вказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності слідчим суддею не встановлено істотного порушення прав та свобод людини при отриманні таких доказів. Зрештою, сторона захисту на такі обставини не посилається. 
		Також, виходячи з фактичних обставин справи, на даний час слід погодитись з правильністю кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_5 .
		Що ж стосується доводів сторони захисту, слідчий суддя надає їм правову оцінку та звертає увагу на таке.
		Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, існують різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже, можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у результаті судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, у таких ситуаціях держава має законний інтерес забезпечити, аби особи, щодо яких існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину, не намагались ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про їхню винність або невинність («СПРАВА LAVRECHOV ПРОТИ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ», рішення від 20.06.2013, заява № 57404/08, п. 50).
		Виходячи зі змісту заперечень сторони захисту, такі в основному полягають в правильності кваліфікації дій підозрюваних, тоді як при розгляді справи за стандартом «обґрунтована підозра» слідчий суддя в першу чергу встановлює наявність відомостей та фактів, які підтверджують, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
		У справі яка розглядається ситуація виглядає таким чином, що було майно, яке на підставі судових рішень підлягало спеціальній конфіскації, в тому числі у спосіб передачі відповідним установам для їх технологічної переробки або в дохід держави, однак в подальшому саме на підставі рішення комісії воно було знищено, хоча згідно експертного висновку держава могла отримати дохід в сумі 115715,08 грн.
		В судовому засіданні сторона обвинувачення визнала, що вказана сума не включає самих затрат на переробку спиртовмісних речових, однак і сторона захисту не надала суду доказів про те, що вказані витрати перевищують розмір ймовірної шкоди, внаслідок чого роблять таку переробку економічно недоцільною, не говорячи вже про те, що питання про економічну доцільність переробки та знищення, як це випливає з обставин кримінального провадження, піднято після того, як членам комісії повідомлено про підозру, хоча очевидно, що члени комісії повинні були досліджувати питання економічної доцільності ще на стадії прийняття рішення про долю спиртовмісних матеріалів.
		Що ж стосується рецензії на висновок експерта від 25.08.2020 № 1058-1065/20-22, то слідчий суддя не вважає її беззаперечним доказом на спростуванням такого висновку, оскільки за своєю юридичною природою вона не може спростовувати висновок експерта, а неповний висновок доповнюється результатами додаткової експертизи, а не рецензією.
		Більше того, при наданні такої рецензії рецензент не повідомляється про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що ставить під сумнів її достовірність.
		Крім того, питання правової кваліфікації дій підозрюваних не обмежується фактом пред`явлення підозри або ж складенням обвинувального акту та в силу вимог ст. ст. 337 ч. 3, 338 КПК України правова кваліфікація дій обвинуваченого може бути змінена в суді, в тому числі самим судом.
		Зрештою, сторона захисту так і не надала слідчому судді доказів, які б звели доказову базу сторони обвинувачення до категорії «абсолютно неймовірної», при тому що в межах даного кримінального провадження слідчий суддя оцінює докази за стандартом «обґрунтована підозра», а не за стандартом «поза всяким сумнівом».
		Окремо слідчий суддя звертає увагу, що у своїх попередніх ухвалах (наприклад, ухвала від 11.09.2020 у справі № 463/8356/20, провадження № 1-кс/463/4684/20) які стосувались цього ж кримінального провадження немає висновків про необґрунтованість підозри за ч. 2 ст. 382 КК України, а лише поставлено під сумнів правильність кваліфікації за цією статтею і відповідь на дане питання має бути надано безпосередньо під час розгляду обвинувального акту по суті.
		Відтак, керуючись стандартом «обґрунтована підозра» слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.
		 
		Ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість.
		 
		Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
		1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
		При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Тому, слідчий суддя відкидає всі аргументи сторони захисту про відсутність доказів, які підтверджують зазначені у клопотанні ризики, а оцінку цих ризиків проведе з точки зору доказів, які підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість здійснити відповідні дії на шкоду інтересам кримінального провадження.
		В мотивах клопотання слідчий покликається виключно на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Відповідно, враховуючи таку засаду кримінального провадження як диспозитивність слідчий суддя детального розгляне можливість існування цих ризиків та не буде перевіряти можливість існування інших ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
		 
		Чи існує ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду?
		 
		Такий ризик слідчий суддя оцінить в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного.
		Санкція найтяжчої статті, за якою підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді штрафу від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (в редакції, чинній на момент вчинення ймовірного злочину). В силу вимог статті 12 КК України, вказаний злочин є нетяжким.
		В п. 36 рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
		Як уже зазначалось вище, поза розумним сумнівом обґрунтованість підозри ОСОБА_5 стосується нетяжких злочинів, за який передбачено покарання в тому числі у виді позбавлення волі.
		Разом з тим, слід врахувати, що на відміну від попереднього випадку на даний час обґрунтована підозра стосується нетяжкого злочину і навіть у випадку ухвалення обвинувального вироку до підозрюваного може бути застосована стаття 75 КК України. 
		Зрештою, підозрюваний одружений, має дитину на утриманні, має постійне місце роботи, місце проживання, тобто має міцні соціальні зв`язки.
		Крім того, немає жодного доказу, що підозрюваний протягом часу досудового розслідування мав намір ухилитись від слідства і суду.
		Вказане в сукупності свідчить про те, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду існує, однак він є мінімальний.
		 
		Щодо ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження.
		 
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
		Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
		За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Крім того, слід врахувати, що вплив на свідків чи експерта може здійснюватись в силу займаної підозрюваним посади та в силу його авторитету і здобутих зв`язків по службі.
		Відтак, ризик впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження існує і він не є мінімальним. 
		 
		Щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		 
		Слідчий у своєму клопотанні взагалі не наводить доказів, які б обґрунтовували існування вказаного ризику, як і не зазначає про конкретні дії, які підозрюваний поза всяким сумнівом може вчинити на шкоду інтересам кримінального провадження.
		Гіпотетична можливість узгодження дій з метою уникнення від кримінальної відповідальності існує, проте вона не є настільки вагомою, щоб перевести до статусу «абсолютно неймовірної» доказову базу сторони обвинувачення, яка ґрунтується в основному на письмових доказах, які є вилученими.
		Цього достатньо для висновку, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином стороною обвинувачення не доведений.
		У підсумку, стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
		 
		Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків.
		 
		Підозрюваний народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Має постійне місце проживання.
		Також, відсутня інформація про наявність в підозрюваного тяжких патологічних захворювань, про що також не зазначала сторона захисту.
		Підозрюваний одружений, має на утриманні дитину. Має постійне місце роботи.
		Підозрюваний не судимий. Даних про те, що до підозрюваного застосовувались раніше запобіжні заходи клопотання не містить, як і не містить інформації про повідомлення підозрюваному про вчинення іншого кримінального правопорушення.
		Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ймовірно матеріальна шкода становить менше 115715,08 грн. (враховуючи визнання стороною обвинувачення тієї обставини, що для знищення або переробки також потрібно понести певні витрати). Такі фінансові масштаби не є значними.
		В загальному, позитивні дані про особу підозрюваного частково зменшують значимість доведених ризиків, про що слідчий суддя описав при наданні оцінки таким ризикам.
		Разом з тим, не слід забувати, що незважаючи на ухвалу слідчого судді, законність якої підтверджена судом апеляційної інстанції, підозрюваний не виконав покладений на нього обов`язок та не сплатив застави, чим по суті, не дотримався умов попереднього запобіжного заходу та намагався ухилитись від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про його винуватість або невинуватість, тобто діяв всупереч законному інтересу держави.
		При цьому, слідчий суддя відкидає будь-які аргументи сторони захисту про неможливість внесення застави, оскільки питання про непомірність застави було вирішено під час обрання такого запобіжного заходу.
		Тому, дані про особу підозрюваного не є настільки переконливими та вагомими, щоб виключити необхідність обрання йому запобіжного заходу.
		 
		Чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК?
		 
		При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам слід врахувати, що така оцінка стосується перспективних фактів. Зокрема, використовується стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж домашній арешт не зможуть запобігти встановленим ризикам лише за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Відповідно до частин першої та другої статті 182 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
		Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
		За своєю природою такий запобіжний захід як домашній арешт носить ізоляційний характер і по відношенню до нього більш м`якими запобіжними заходами є особисте зобов`язання, особиста порука та застава.
		З огляду на обставини кримінального правопорушення, слід погодитись з доводами сторони захисту, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт в цьому випадку є по суті найбільш суворим.
		У справі яка розглядається слід врахувати, що лише один із заявлених ризиків не є мінімальний, другий ризик є мінімальний, а третій не доведений взагалі.
		Зрештою, загальновідомим є факт існування карантинних обмежень, в тому числі в частині закриття транспортних сполучень, що створює реальні перешкоди у перетині державного кордону, тобто зменшує і так мінімальний ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
		Крім того, не може залишитись поза увагою процесуальна поведінка підозрюваного, яка не дає підстав для висновку про його намір ухилитись від слідства та суду.
		Вказане в сукупності не дає підстав для висновку, що виключно домашній арешт може запобігти вказаним ризикам.
		Можливість призначення застави як більш м`якого запобіжного заходу слідчий суддя відкидає, оскільки на відміну від попереднього випадку в межах пред`явленої підозри всі злочини є нетяжкі та й зрештою, підозрюваний попереднього разу її не сплатив.
		Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
		Таким чином, на думку слідчого судді вказаним ризикам можливо запобігти шляхом застосування такого запобіжного заходу як особисте зобов`язання з покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків, невиконання яких може стати підставою для зміни запобіжного заходу. 
		Зрештою, незаконний вплив на свідків, експертів чи спеціалістів створює самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 386 КК України, а тому вказаному ризику додатково запобігає загроза притягнення до кримінальної відповідальності.
		Відтак, стороною обвинувачення не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 194 ЦПК України. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
		Крім того, частина 3 ст. 176 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
		Вважаю, що в ході розгляду клопотання було доведено лише наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні злочинів та наявність двох ризиків, один з яких мінімальний.
		З огляду на особу підозрюваного, характер справи та обставини кримінального провадження, вважаю, що такий запобіжний захід як особисте зобов`язання буде достатнім для запобігання згаданим ризикам. 
		Відтак, слід відмовити у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з одночасним застосуванням до нього більш м`якого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.
		Далі слідчий суддя вирішить питання про покладення на підозрюваного відповідних обов`язків. 
		Так, згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
		З огляду на обставини кримінального провадження та доведені ризики, необхідність покладення на підозрюваного зазначених у клопотанні обов`язків вважаю доведеною, оскільки такі об`єкти направлені на запобігання цим ризикам та не становитимуть непропорційного втручання в особисте життя особи.
		Строк дії запобіжного заходу згідно цієї ухвали слід обмежити строком досудового розслідування, який відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, який ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.11.2021 продовжений до 04.03.2021.
		Керуючись вимогами статей 176-178, 181, 183, 194, 395 КПК України, слідчий суддя
		УХВАЛИВ:
		Відмовити взадоволенні клопотанняслідчого Першогослідчого відділуСлідчого управлінняТериторіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого ум.Львові,погоджене прокуроромпрокуратури Тернопільської області про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_5 .
		Застосувати щодо підозрюваного  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням на нього обов`язків, визначених ст. 194 КПК України, а саме: 
		1) прибувати на перший виклик до слідчого, прокурора або суду;
		2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
		4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (в разі наявності);
		5) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
		Строк дії обов`язків за даною ухвалою закінчується 04.03.2021 року. 
		Роз`яснити  ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		Контроль за виконанням ухвали суду в частині покладення обов`язків покласти на слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, в даному кримінальному провадженні.
		Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Повний текст ухвали оголошено 19.02.2021 о 12:00 год.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя:                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...