Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/252/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2021. Зареєстровано: 22.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/363/208/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017000000000870

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		"16" лютого 2021 р. Справа № 363/252/20
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		16 лютого 2021 року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегія суддів:
		головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		суддів:             ОСОБА_2 ,
		                ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря         ОСОБА_4 ,
		прокурора             ОСОБА_5 ,
		представник потерпілого     ОСОБА_6 ,
		захисників             ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		обвинуваченої         ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017000000000870 відносно обвинувачених: 
		ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 (в редакції Закону від 05.04.2001)КК України;
		ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України;
		ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України,
		встановила:
		До Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт складений у кримінальному провадженні №42017000000000870, щодо обвинувачених ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 (в редакції Закону від 05.04.2001)КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України.
		Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.01.2020 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №42017000000000870.
		Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив думку, за можливе призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акта.
		Представник потерпілого підтримав позицію прокурора, щодо можливості призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
		Адвокат ОСОБА_7 , захисник обвинуваченого ОСОБА_13 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК України, а саме, щодо встановлення фактичних обставин - не встановлені елементи об`єктивної сторони злочину, не визначено безпосередній предмет злочинного посягання, вартість об`єктів, мотив дій ОСОБА_13 , щодо правової кваліфікації та формули обвинувачення - висновки обвинувачення щодо мотиву виконання ОСОБА_13 певних дій, які розцінюються як злочинні, не відповідають визначеній слідством правовій кваліфікації за ст.191 КК України, а формулювання обвинувачення не відповідає правовій кваліфікації. Зокрема, захисник зазначив, що місце постійного проживання ОСОБА_13 у державі Ізраїль, маючи громадянство Держави Ізраїль, таким чином вимоги ст.ст.111, 135 КПК України прокурора зобов`язують дотримуватися спеціального процесуального порядку повідомлення (виклику) осіб, які мешкають постійно за межами України через дипломатичні установи, але даних норм прокурором не дотримано під час вручення обвинувального акту.
		Адвокат ОСОБА_8 , захисник обвинуваченого ОСОБА_12 не заперечувала, щодо клопотання адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору.
		Адвокат ОСОБА_9 , захисник обвинуваченого ОСОБА_10 підтримав клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 про повернення обвинувального акту прокурору, вказуючи, що у такому вигляді обвинувальний акт не підлягає призначенню до судового розгляду.
		Обвинувачена ОСОБА_10 підтримав позицію свого захисника, щодо повернення обвинувального акту прокурору.
		Прокурор відносно заявленого клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту, зазначив, що підстав для повернення обвинувального акту не має, оскільки обвинувальний акт відповідає нормам КПК. Крім того, вказав, що обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не перебувають у міжнародному розшуку, а обвинувальний акт останнім вручений шляхом поштового направлення за межи території України за місцем їх проживання.
		Обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у підготовче судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені неодноразово шляхом направлення повістки поштою, а також шляхом виставлення інформації на порталі «Судова влада України».
		Враховуючи принцип передбачений ст.28 КПК України, щодо розумності строків, колегія суддів вважає за можливе вирішити питання в порядку ст.314 КПК України за відсутності інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
		Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього документи у відповідності до положень ст.ст.314, 315 КПК України, які регламентують порядок та межі підготовчого судового засідання, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		Відповідно до статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1)найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2)анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3)анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1)анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4)прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5)виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6)обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1)підставизастосування заходівкримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи,які прокурорвважає встановленими; 8)розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1)розмірпропонованої винагородивикривачу; 9)дату та місце його складення та затвердження.
		Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
		До обвинувального акта додається: 1)реєстр матеріалів досудового розслідування; 2)цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3)розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4)розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5)довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється
		Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, тобто підводиться підсумок стадії досудового розслідування шляхом формулювання офіційного обвинувачення.
		Пунктом 5 частини 2 статті 291КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Так, згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Отже, згідно вимог кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексуУкраїни можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
		Як ввбачається з обвинувального акту, прокурором непослідовно викладено фактичні обставин вчинення кримінального правопорушення, відсутні відомості щодо мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення, а також невизначено предмет інкримінованого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
		Згідно Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
		Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення, як вимагає ст.348 КПК України, а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов`язаних з обвинуваченням, які визначені ст.56 КПК України.
		Відповідно до статтею 62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.
		Положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.
		Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п.47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «Ь» п.3 ст.6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).
		Відсутність в обвинувальному акті фактичних обставин або даних про неможливість їх встановити позбавляє суд прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можна було б безспірно визнати законним і справедливим, виходячи навіть з того, що є неможливим з огляду на зміст даного обвинувального акта вирішити питання про визначення ступеня відповідальності обвинуваченого, а будь-яке конкретне уточнення з цього приводу у подальшому виходитиме за межі такого поверхового і неконкретного обвинувачення. Така неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов`язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі що регламентовано статтею 22 КПК України.
		Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.
		Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, направлений до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вказаним вимогам не відповідає.
		Крім того, відповідно до положень частини 3 статті 323КПК України визначено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині 2 статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.
		За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
		Якщо у справі декілька обвинувачених, суд постановляє ухвалу лише стосовно тих обвинувачених, щодо яких існують обставини для спеціального судового провадження.
		Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст.297-5 цього Кодексу. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
		За наявності у такому провадженні інших обвинувачених за клопотанням прокурора судовий розгляд здійснюється у судовому засіданні у одному кримінальному провадженні.
		Відповідно до п.20-1 Розділу ХІ«Перехідні положення»КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч.2 ст.297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
		Розгляд клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування, спеціальне судове провадження щодо злочинів, зазначених у ч.2 ст.297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, здійснює суд за правилами підсудності, встановленими ст.32 цього Кодексу.
		Вимоги щодо особливостей застосування глави 24-1 цього Кодексу, передбачені цим пунктом, поширюються на кримінальні провадження, у яких підозрюваний, крім неповнолітнього, на момент звернення до суду з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування або обвинувальним актом оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні відомості, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
		Кримінальні провадження, у яких здійснювалося спеціальне досудове розслідування щодо злочинів, передбачених цим пунктом, і обвинувальні акти направлені до суду до спливу строку, передбаченого абзацом першим цього пункту, а так само кримінальні справи, які станом на цю дату перебувають на розгляді суду, розглядаються з урахуванням правил спеціального судового провадження та особливостей, визначених цим пунктом.
		Відтак, спеціальне судове провадження здійснюється згідно із загальними правилами судового розгляду, передбаченими КПК України з урахуванням особливостей розгляду справи в порядку спеціального провадження.
		Таким чином, якщо у випадку, передбаченому ч.2 ст.297-1 КПК України, не вимагається до обвинувального акта додавати розписку підозрюваного про його отримання, як визначено п.3 ч.4 ст.291 КПК України, то це не означає, що обвинувальний акт не повинен бути направлений обвинуваченому. Оскільки саме з цього часу обвинувачений вважається проінформованим про пред`явлене обвинувачення.
		Як встановлено у судовому засіданні, що обвинувальний акт обвинуваченим ОСОБА_13 , який має громадянство держави Ізраїль і проживає на території держави Ізраїль, та ОСОБА_12 який проживає на території Російської Федерації, як за останнім відомим місцем проживання, в порядку та дотриманням, визначеному положеннями про міжнародну правову допомогу в кримінальних провадженнях, направлений не був, що не заперечувалося прокурором і підтверджується супровідними листами від 09.12.2019 року, які додані до обвинувального акту.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини (справи «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004, «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001, «Зейдович проти Італії») суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні стороною обвинувачення всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя. Таким чином, положення КПК України зобов`язують сторону обвинувачення використати всі, передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого.
		Отже, стороною обвинувачення не надано даних, які б вказували про те, що обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_12 знають або мають знати про пред`явлення їм обвинувачення, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
		Пункт 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права як бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
		Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №42017000000000870 від 22.03.2017 року, органу досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було відомо ще 07.07.2014 році про те, що ОСОБА_11 перебуває на території держави Ізраїль, отримав громадянство цієї країни та змінив ПІБ на ОСОБА_14 .
		Таким чином, суду не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 направлено, а вони отримали або мали отримати, в тому числі і в порядку міжнародної правової допомоги обвинувальний акт, додані до нього додатки.
		Враховуючи вище зазначене та беручи до уваги, що органами досудового розслідування не дотримано вимог кримінально процесуального закону при направленні до суду обвинувального акту, суд вважає що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору в порядку п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.314,315, 376 КПК України, колегія суддів,- 
		ухвалила:
		Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000000870 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 (в редакції Закону від 05.04.2001)КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України повернути прокурору.
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Визначити час проголошення повного тексту ухвали 19.02.2021 року о 11-50год
		 
		Головуючий суддя                             ОСОБА_1 
		 
		судді                                     ОСОБА_2 
		 
		                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...