Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/2306/16-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2021. Зареєстровано: 22.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2021.
Дата набрання законної сили: 10.03.2021
Номер судового провадження: 6-791/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 404/2306/16-ц 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 лютого 2021 року                               Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді - Батрин О.В.,
		при секретарі - Шевченко Т.В.,
		розглянувши у судовому засіданні заяву представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У січні 2021 року до суду звернувся представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у якій просив суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо ОСОБА_1 , яке було встановлене ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 16.04.2019 у справі № 404/2306/16-ц.
		Подану заяву обґрунтовує тим, що 16 квітня 2019 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 404/2306/16-ц за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як боржника за виконавчим провадженням № 55573275 з примусового виконання виконавчого листа № 404/2306/16-ц, виданого 11.12.2017 Кіровським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором у розмірі 182 376 855,71 доларів США, 12 788 343,65 Євро та 117 167 462,43 грн.
		Однак, як стверджує заявник, про виконавче провадження № 55573275 та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2019 року, якою його обмежено у праві виїзду за межі України, він дізнався самостійно. Вважає, що встановлення такого обмеження є передчасним, прийнятим без врахування усіх обставин справи, зокрема стану здоров`я боржника.
		У судове засідання учасники справи не з`явились з невідомих причин, хоча повідомлялись вчасно та належним чином про час та дату судового розгляду.
		Від представника боржика надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, обставини викладені у заяві підтримує в повному обсязі та просить вимоги заяви задовольнити.
		Враховуючи наведене, суд розглянув заяву у відсутність учасників процесу, відповідно до ст. 441 ЦПК України.
		Дослідивши матеріали заяви разом із доданими до неї документами, суд дійшовдо наступних висновків.
		Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 55573275 з примусового виконання виконавчого листа № 404/2306/16-ц, виданого 11.12.2017 Кіровським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором у розмірі 182 376 855,71 доларів США, 12 788 343,65 Євро та 117 167 462,43 грн.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року у справі № 404/2306/16-ц за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як боржника за виконавчим провадженням № 55573275 з примусового виконання виконавчого листа № 404/2306/16-ц, виданого 11.12.2017 Кіровським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором у розмірі 182 376 855,71 доларів США, 12 788 343,65 Євро та 117 167 462,43 грн.
		Суд, застосувавши даний захід забезпечення виконавчого провадження, виходив з того, що боржником умисно не виконується рішення суду, а саме, не здійснюється погашення заборгованості.
		Разом з тим, боржник зазначає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язання, а за ухилення від їх виконання. Боржником не здійснювалися дії направлені на ухилення від виконання зобов`язання та такі обставини державним виконавцем не доведені.
		За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання покладених на нього зобов`язань, що є необхідною умовою для застосування до боржника обмеження у праві виїзду за кордон.
		Водночас чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення», практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.
		В академічному тлумачному словнику української мови слово «ухилення» тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
		Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18  Закону, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
		Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.
		Таким чином, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
		Верховний Суд України у постанові від 19 травня 2015 року №667/4594/14-а дійшов висновку, що відсутність відповідного фінансового забезпечення може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення.
		Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».
		Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.
		Крім того, під час розгляду подання про обмеження у праві виїзду особи за межі України суду не були відомі обставини щодо стану здоров`я божника ОСОБА_1 .
		Так, відповідно до долучених до матеріалів заяви медичних виписок вбачається, що у боржника ОСОБА_1 діагностовано меланому правої стопи (злоякісна пухлина), що потребує систематичного обслідування та лікування.
		Необхідність ОСОБА_1 у виїзді за межі України, в першу чергу, зумовлена його станом здоров`я, оскільки він потребує систематичного та своєчасного обстеження та за необхідності лікування в клініці, яка знаходиться в Ізраїлі.
		Положеннями ч. 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (зі змінами)від 21 січня 1994 року, яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв`язання спорів у цій сфері.
		Відповідно до п. 2, 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово обмежено право на виїзд з України, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
		Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ЦК України).
		Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів ( п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
		Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
		Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.
		Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
		Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
		На вказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».
		У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні.
		Суд вважає, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не є дієвою юридичною санкцією, яка в даному випадку зумовлює пришвидшення виконання рішення суду.
		Враховуючи викладене, а також підтвердження факту не ухилення боржником від виконання рішення суду, стану здоров`я боржника, який потребує лікування за межами України, необхідності захисту конституційних прав на працю та свободу пересування, відсутності інших підстав для подальшої дії ухвали суду про тимчасове обмеження в праві у виїзді за межі України, суд дійшов до висновку про можливість задоволення вимог заяви в повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», ст.441 ЦПК України, суд, - 
		 
		У Х В А Л И В :
		Заяву представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України  - задовольнити.
		Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, накладене на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року у справі № 404/2306/16-ц за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти Івана Миколайовича було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України, як боржника за виконавчим провадженням № 55573275 з примусового виконання виконавчого листа № 404/2306/16-ц, виданого 11.12.2017 Кіровським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором у розмірі 182 376 855,71 доларів США, 12 788 343,65 Євро та 117 167 462,43 грн.
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		Суддя                                                                                                            О.В. Батрин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...