Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 225/8066/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2021.
Дата набрання законної сили: 18.02.2021
Номер судового провадження: 51-5447км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019050220001295

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		18 лютого 2021 року
		м. Київ
		Справа № 225/8066/19
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/804/1136/20
		Провадження № 51  5447 км 20
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		захисника засуджених ОСОБА_6 
		та ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 в режимі
		відеоконференції,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050220001295 від 03 листопада 2019 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новобахмутівка Ясинуватського району Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		за ст. 187 ч. 2 КК України,
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Новобахмутівка Ясинуватського району Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Дружківського районного суду Донецької області від 
		11 травня 2018 року за ст. 185 ч. 3, ст. 289 ч. 2, ст. 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, на підставі ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі становленням іспитового строку тривалістю 2 роки, 
		за ст. 187 ч. 2 КК України,
		за касаційними скаргами захисника засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 10 липня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 17 вересня 
		2020 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 10 липня 2020 року засуджено:
		ОСОБА_6 за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
		ОСОБА_7 за ст. 187 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. 
		На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вирокомДружківського районного суду Донецької області від 11 травня 2018 року ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказано рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.
		Вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин. 
		Так, 03 листопада 2019 року о 04 годині ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, біля магазину «Ткані» за адресою: Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, разом з ОСОБА_9 , 
		ОСОБА_10 підійшли до ОСОБА_11 і ОСОБА_6 попросив у нього 100 гривень, але останній відповів відмовою. ОСОБА_11 розуміючи, що на нього чинять тиск і він знаходиться у можливій небезпеці, відійшов від зазначених осіб та почав бігти в сторону будинку АДРЕСА_3 . 
		У цей час ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи з умислом на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, з мовчазної згоди між собою без розподілу ролей, наздогнали ОСОБА_11 за магазином «Наталі» за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_6 першим наблизився до ОСОБА_11 та повалив його на землю, ОСОБА_7 також наблизився до ОСОБА_6 та разом почали оглядати кишені ОСОБА_11 , який з метою самооборони укусив ОСОБА_6 за кисть правої руки. У подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завдали взутими ногами численні удари потерпілому по тулубу, кінцівкам, а також не менше 7 ударів у різні частини голови, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після чого ОСОБА_11 перестав чинити опір, а ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 забрали з внутрішньої кишені куртки гроші в сумі 550 гривень, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на зазначену суму. 
		Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без зміни, а апеляційні скарги їх захисників відповідно ОСОБА_12 та ОСОБА_13  без задоволення.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала, а також короткий зміст поданих заперечень
		У касаційних скаргах захисник ОСОБА_8 в інтересах засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які аналогічні за змістом, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кримінальне провадження в частині щодо ОСОБА_6 направити на новий розгляд до суду першої інстанції, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України. Вважає вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду незаконними, винесеними без врахування дійсних обставин справи. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає, що ОСОБА_6 висловив вимогу ОСОБА_11 віддати гроші, так як раніше вирішили скинутися на спиртне, завдав йому удари по голові і тулубу тільки після того, як потерпілий укусив його за палець, і потім дістав з кишені куртки потерпілого гроші в сумі приблизно 500 гривень, а ОСОБА_7 участі в цих подіях не приймав, ударів потерпілому не наносив, гроші не забирав, відтягував  ОСОБА_6 від потерпілого. Указує на те, що в судовому засіданні не встановлено наявність попередньої змови між засудженими і докази цього відсутні. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 404 КПК України повторно не дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційних скарг, за наявності підстав не закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 . 
		У запереченнях на касаційні скарги захисника ОСОБА_8 прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_14 зазначає про безпідставність доводів, викладених у касаційних скаргах, та просить залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7  без зміни.
		Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника ОСОБА_8 не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своїх касаційних скарг і просив їх задовольнити. 
		Прокурор у судовому засіданні вважала касаційні скарги захисника ОСОБА_8 необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7  без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та доведеності їх вини суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_11 , свідків, інші дослідженні в судовому засіданні докази, у тому числі і на показання самих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Так, ОСОБА_6 , частково визнавши свою вину, показав, що дійсно висунув вимогу ОСОБА_11 про передачу 100 гривень, коли потерпілий почав тікати, він побіг за ним та, наздогнавши, збив з ніг, підтвердив, що завдав ударів ногами потерпілому по тілу і голові та забрав у нього з кишені куртки гроші. При цьому не заперечував, що ОСОБА_7 перебував поруч. ОСОБА_7 у судовому засіданні не заперечував, що перебував на місці події як під час вимоги 
		ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про передачу коштів, так і під час побиття потерпілого біля магазину «Наталі», куди прибіг за ОСОБА_6 . 
		Потерпілий ОСОБА_11 як під час досудового розслідування в ході пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 листопада 2019 року, проведення слідчого експерименту від 08 листопада 2019 року, так і в судовому засіданні показав про те, що, коли його наздогнали і збили з ніг, хтось перевіряв кишені, він схопив когось за руку та вкусив, після чого саме двоє хлопців завдавали йому ударів, а коли він припинив опір, хлопці перевіряли його кишені та забрали гроші в сумі 550 гривень.
		При цьому суд першої інстанції зазначив, що такі показання потерпілого узгоджуються з іншими доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_9 про те, що за потерпілим побігли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вдвох, а коли повернулися, то ОСОБА_6 рахував гроші і повідомив, що вдарив 
		ОСОБА_11 . 
		Суд першої інстанції також ретельно дослідив та перевірив на предмет належності і допустимості та обґрунтовано врахував як докази дані, які містяться: в протоколі огляду місця події від 03 листопада 2019 року; в протоколах пред`явлення особи для впізнання від 08 листопада 2019 року, в ході яких свідок ОСОБА_15 вказала відповідно на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як на осіб, які побігли слідом за потерпілим; у протоколах слідчого експерименту від 08 листопада 2019 року за участю свідка ОСОБА_15 , від 14 листопада 2019 року за участю свідків 
		ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в ході яких свідки на місці показали, що за 
		ОСОБА_11 слідом направилися ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вдвох; висновки експерта від 07 листопада 2019 року № 83, від 18 листопада 2019 року № 77 та від 27 листопада 2019 року № 98 про характер, локалізацію, механізм утворення та тяжкість заподіяних ОСОБА_11 тілесних ушкоджень. 
		Доводи касаційних скарг про відсутність попередньої змови між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є необґрунтованими.
		Статтею 187 ч. 2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм.
		Вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього кримінального правопорушення декількома (двома і більше) суб`єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовленість досягається словами, жестами, умовними знаками, а іноді поглядами як за тривалий час до початку вчинення кримінального правопорушення, так і за кілька годин, хвилин чи секунд. Початком вчинення кримінального правопорушення вважається початок виконання об`єктивної сторони. Усі погодження до початку замаху є попередніми.При цьому під час вчинення кримінального правопорушення кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.
		Як встановлено судом, вимогу передати гроші в сумі 100 гривень ОСОБА_6 висунув ОСОБА_11 у присутності ОСОБА_7 , коли потерпілий почав тікати, за ним одразу побігли як ОСОБА_6 , так і ОСОБА_7 , ОСОБА_6 повалив ОСОБА_11 на землю, після опору ОСОБА_11 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом почали бити потерпілого і тільки після того як забрали гроші у ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишили місце події. Спільні дії ОСОБА_6 і ОСОБА_7 як до початку вчинення кримінального правопорушення, так і спільні насильницькі дії під час заволодіння чужим майном, їх узгодженість вказують на об`єднання таких дій єдиним умислом, охоплення свідомістю ОСОБА_6 і ОСОБА_7 об`єктивного сприяння один одному у вчинені розбійного нападу. 
		Отже, врахувавши зазначені обставини, які передували вчиненню кримінального правопорушення, дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час вчинення кримінального правопорушення, а також їх поведінку після вчинення кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розбою за попередньою змовою групою осіб. 
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 187 ч. 2 КК України. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив їх доводи про незаконність засудження, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими. 
		Мотивуючи своє рішення, серед іншого апеляційний суд зазначив, що дії  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були спрямовані на досягнення єдиної мети  заволодіння майном потерпілого. 
		Клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, у порядку ст. 404 ч. 3 КПК України в апеляційних скаргах захисту не заявлялось. Як убачається із журналу судового засідання від 17 вересня 2020 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, ні обвинувачені 
		ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , ні їх захисники  відповідно адвокат ОСОБА_12 і адвокат ОСОБА_13 таких клопотань не заявляли, а тому доводи касаційних скарг в цій частині безпідставні. 
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини 
		ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації їх дій.
		За таких обставин, суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
		Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не встановлено.
		Покарання, призначене ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг захисника ОСОБА_8 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 10 липня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 17 вересня 2020 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги їх захисника  адвоката ОСОБА_8  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...