Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/4015/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2021.
Дата набрання законної сили: 17.02.2021
Номер судового провадження: 51-3682км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018140040001318

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		17 лютого 2021 року
		м. Київ
		справа № 463/4015/18
		провадження № 51-3682км20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника ОСОБА_6 ,
		засудженого ОСОБА_7 ,
		потерпілого ОСОБА_8 ,
		розглянув касаційну скаргу з доповненням захисника засудженого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_6 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29травня 2019року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 липня 2020 року вкримінальному провадженні №12018140040001318 за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі КК).
		 
		 
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 29 травня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна.
		Як убачається з вироку суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 16 травня 2018 року приблизно о 07:00, перебуваючи на вул. Краснянській у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, поєднане з проникненням у житло, зкорисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний умисел проник через вікно в будинок АДРЕСА_2 та вчинив напад на ОСОБА_8 , поєднаний із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), що полягав у пред`явленні ОСОБА_7 потерпілому категоричної вимоги видати йому гроші, наявні в його помешканні. Після отримання відмови засуджений умисно, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю потерпілого, узяв зі столика ніж та завдав ним ОСОБА_8 проникаючих поранень живота і грудної клітки, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
		Львівський апеляційний суд ухвалою від 09 липня 2020 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 без змін.
		Вимоги і узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі з доповненням захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо підзахисного судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення базуються на припущеннях, оскільки у матеріалах провадження відсутні будь-які обґрунтування щодо доведеності його вини. Зазначає, що в діях засудженого відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, а наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК. Також, на його думку, необхідно було застосувати додаткову кваліфікацію щодо взаємного завдання тілесних ушкоджень у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 заподіяв потерпілому тілесні ушкодження не з наміром заволодіти грошима потерпілого, а з метою припинення активності останнього і втечі з будинку, оскільки ОСОБА_8 перешкоджав цьому. За твердженням захисника, умисел його підзахисного був спрямований на таємне викрадення чужого майна, а всі інші обставини свідчили лише про його намір утекти з місця події.
		Крім того, захисник вказує, що апеляційний суд не перевірив усіх доводів, викладених у його апеляційній скарзі. Так, поза увагою цього суду залишилися доводи про оцінку доказів (з точки зору достовірності та допустимості), якими місцевий суд обґрунтував вид вини, мотив і мету вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, строк покарання. Разом з тим сторона захисту подала клопотання про повторне дослідження доказів, яким суд першої інстанції не дав обґрунтованої оцінки щодо їх відповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), однак суд апеляційної інстанції не розглянув поданого клопотання згідно з правилами ч. 3 ст. 404 КПК. Стверджує, що у зв`язку з поданням цього клопотання суд був зобов`язаний повторно дослідити письмові докази та у разі визнання їх допустимими обґрунтувати таку позицію суду.
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 , навівши належні пояснення, підтримали касаційну скаргу захисника, просили її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційної скарги захисника, просили постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення залишити без зміни.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.
		За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Ухвала апеляційного суду  це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється вапеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
		Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені вапеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
		Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбаченихст. 404 КПК.
		Проте указаних вимогзакону під час розгляду цього кримінального провадження апеляційним судом дотримано не було.
		Доводи захисника про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, оскільки цей суд усупереч до ч. 3 ст. 404 КПК залишив поза увагою його клопотання про повторне дослідження доказів, є слушними.
		Так, відповідно до ч. 3ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок місцевого суду і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку зневстановленням достатніх доказів його винуватості і вичерпанням можливостей їх отримати. 
		Крім того, захисник подав клопотання, в якому на підставі ч.3 ст. 404 КПК просив уповному обсязі повторно дослідити письмові докази, яким суд першої інстанції, на його думку, не дав обґрунтованої правової оцінки.
		16 вересня 2019 року суд апеляційної інстанції, зазначивши, що подане захисником клопотання належно не обґрунтоване (не вказано, які конкретно докази потрібно дослідити, з яких мотивів їх місцевим судом досліджено неповно і на підставі якої норми закону), оголосив перерву в судовому засіданні та надав можливість ОСОБА_6 обґрунтувати своє клопотання щодо повторного дослідження доказів апеляційним судом у цьому кримінальному провадженні.
		07 листопада 2019 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_6 , у якому він, вказуючи на порушення, допущені під час досудового розслідування, зазначив про недопустимість таких доказів: протоколів огляду місця події від 16, 17, 21 травня 2018 року; висновків експертів № 653/2018ім, № 6760/2018ім; висновку судово-медичної експертизи від 25 червня 2018 року № 134/18, захисник просив у повному обсязі повторно дослідити вищевказані письмові докази, яким, на його думку, суд першої інстанції не дав обґрунтованої правової оцінки.
		Того ж дня захисник подав клопотання щодо повторного дослідження відеозапису допиту потерпілого ОСОБА_8 у повному обсязі. Як зазначив ОСОБА_6 у клопотанні, під час повторного прослуховування показань потерпілого, даних у суді першої інстанції, встановлено, що ними не підтверджуються обставини, викладені у вироку суду, а це ставить під сумнів правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст.187 КК. 
		За наслідками апеляційного розгляду суд залишив, зокрема, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення, а вирок районного суду без змін.
		Однак апеляційний суд не взяв до уваги вищевказаних клопотань захисника ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах кримінального провадження.
		Верховний Суд вважає, що такі дії апеляційного суду суперечать вимогам статей 22, 26, 350 КПК, оскільки цей суд, не вирішивши зазначених захисником клопотань щодо повторного дослідження доказів, дійшов передчасного висновку про безпідставність доводів, вказаних в апеляційній скарзі сторони захисту.
		Як убачається з апеляційної скарги захисника та поданих ним клопотань, ОСОБА_6 заперечував обставини вчинення інкримінованого його підзахисному кримінального правопорушення, які місцевий суд вважав встановленими, а також не погоджувався із кваліфікацією дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187 КК.
		На думку колегії суддів, залишення поза увагою апеляційним судом клопотань впливало на правильність перевірки встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, а саме обставин вчинення розбою ОСОБА_7 , який, висловивши категоричну словесну вимогу потерпілому видати гроші, після отримання відмови, діючи протиправно, умисно, з метою завдання невизначеної шкоди його здоров`ю, взяв зі столика ніж та завдав ним ОСОБА_8 проникаючих поранень живота і грудної клітки, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння. Тоді як апеляційний суд у рішенні, погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , посилався на зміст пояснень ОСОБА_8 , отриманих, зокрема, у суді апеляційної інстанції. Крім іншого, апеляційний суд зазначив, що, заволодівши грошима ОСОБА_8 і намагаючись їх утримати, ОСОБА_7 завдав потерпілому проникаючих поранень, які належать до тяжких тілесних ушкоджень.
		Разом з тим апеляційний суд, надавши слово потерпілому для висловлення думки зприводу апеляційних скарг сторони захисту, фактично вдався до його допиту (без роз`яснення його прав та приведення ОСОБА_8 до присяги) без ухвалення відповідного рішення про необхідність допиту потерпілого, що є порушенням вимог ч. 3 ст.404КПК, оскільки цим судом не вирішувалося питання про його повторний допит.
		На думку колегії суддів, вказані порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, єтакими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, і ведуть до скасування ухвалиапеляційного суду.
		Доводи в апеляційній скарзі захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення підлягають перевірці та з`ясуванню під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		У зв`язку з цим колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу здоповненням захисника ОСОБА_6 потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7  скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового апеляційного розгляду необхідно врахувати наведене у цій постанові та залежно від установленого постановити законне й обґрунтоване рішення звикладенням у ньому ґрунтовних мотивів його прийняття. 
		Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення в контексті цього кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість  ОСОБА_7 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, з метою попередження ризику його переховування від суду, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК, та обмежені можливості стосовно повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати щодо  ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обрати обвинуваченому  ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 17 квітня 2021 року включно.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...