Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/1895/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2021. Зареєстровано: 23.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2021.
Дата набрання законної сили: 11.02.2021
Результат оскарження 06.10.2021 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: скасовано постанову суду апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: 22-ц/803/173/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/173/21 Справа № 175/1895/18   Суддя у 1-й інстанції - Ребров С. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова  М. Ю.
		Категорія 81
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 лютого 2021 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді  Петешенкової М.Ю.,
		суддів  Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 
		на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року
		за заявою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У травні 2018 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у Дніпропетровській області звернувся до суду з заявою про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, посилаючись на те, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавчий лист №204/6827/13, виданий Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором №11395452000 (нині 11395452001) від 18 вересня 2008 року станом на 11 вересня 2013 року в загальному розмірі 316091 долар США 62 центи.
		При здійсненні дій спрямованих на виконання рішення суду стало відомо, що майно, на яке можливо звернути стягнення в межах виконання рішення суду, крім транспортного засобу марки ПГ, модель 1, 2004 року випуску не виявлено. Кошти належні боржнику, відсутні. 
		Однак, як стало відомо, на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 31 липня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною A.B. за реєстровим №1585, ОСОБА_2 належить нежитлове приміщення Будинок побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та виступає предметом іпотеки.
		За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказане нежитлове приміщення зареєстроване за державною в особі Міністерства аграрної політики України, в господарському віданні державного підприємства Навчально-дослідного господарства Самарський. 
		Враховуючи, що виконавець позбавлений можливості звернути стягнення не нерухоме майно  предмет іпотеки, у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності за боржником, який в добровільному порядку рішення не виконує, виконавець просить задовольнити заяву. 
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року подання задоволено.
		Звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, «Будинок побуту НОМЕР_1 », цегла, загальною площею 623,3 кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці 1830 кв.м., що виступає предметом іпотеки, за договором іпотеки №11395452000/1, 18 вересня 2008 року посвідченого Приватним нотаріусом Дніпропетровського MHO Бондар І.М. переданого в забезпечення кредитного договору споживчого кредиту №11395452000 ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 , що належить останньому на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі посвідченого 31 липня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною A.B. за реєстровим № 1585, незареєстрованого за останнім згідно чинного законодавства (в Державному реєстрі прав власності, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) та зареєстрованому в реєстрі прав власності за державою в особі Міністерства аграрної політики України, в господарському в державного підприємства Навчально-дослідного господарства «Самарський».
		Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 яка не приймала участі у справі, звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що починаючи з 07 вересня 2001 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі за договором купівлі-продажу було придбано нежитлову будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 . Державним виконавцем не було доведено ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення, не вжито належних заходів для встановлення факту відсутності у боржника коштів чи рухомого майна для звернення стягнення.
		Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), АТ «УкрСиббанк» надіслали відзиви на апеляційну скаргу, у яких зазначають, що ухвала суду першої інстанції прийнята із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просили ухвалу суду залишити без змін.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11395452000 (нині 11395452001) від 18 вересня 2008 року станом на 11 вересня 2013 року в загальному розмірі 316091 долар США 62 центи.
		На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист.
		В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_2 та AT «УкрСиббанк» 18 вересня 2008 року укладено договір іпотеки №11395452000/1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 13966, відповідно до умов якого в іпотеку AT «УкрСиббанк» було передано нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором виступає нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю іпотекодавця ( ОСОБА_2 ).
		Нежитлове приміщення Будинок побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 31 липня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною A.B. за реєстровим №1585.
		За даним відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля «Будинок побуту», загальною площею 623,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці 1830 кв.м., зареєстрована за державою, в особі Міністерства аграрної політики України, в господарському віданні державного підприємства Навчально-дослідного господарства «Самарський».
		Задовольняючи заяву державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що виконавець позбавлений можливості звернути стягнення не нерухоме майно  предмет іпотеки, у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності за боржником, який в добровільному порядку рішення не виконує, тому виконавець просить задовольнити заяву. 
		Згідно статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає, з огляду на наступне.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
		Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб (п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
		За змістом ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частина друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
		Згідно з частинами 3, 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
		Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
		У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
		Частиною 10 ст. 440 ЦПК України передбачено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
		Вирішуючи питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке за боржником не зареєстровано, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у справі будь-яких належних та допустимих в підтвердження вчинення державним виконавцем всіх передбачених законом заходів щодо виконання судового рішення, і такі заходи виявилися безрезультатними.
		Про зазначені обставини свідчать наявні в матеріалах справи відомості про реєстрацію за ОСОБА_2 транспортних засобів марки ПГ, 2004 року виробництва, VIN НОМЕР_3 , та марки ПВА, 2004 року виробництва, VIN НОМЕР_4 , проте звернення стягнення на вказане рухоме майно державним виконавцем не здійснено, відомостей про результати розшуку вказаного майна матеріали справи не містять.
		Матеріали справи не містять відомостей про належне вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, постанов про арешт коштів боржника та викликів державного виконавця.
		Крім того, під час здійснення виконавчих дій не було здійснено заходів щодо перевірки майнового стану ОСОБА_2 за місцем його проживання, тому відсутні підстави вважати, що державним виконавцем вчинено всі необхідні дії, спрямовані на виявлення коштів та рухомого майна боржника, на які можна звернути стягнення для погашення боргу.
		Застосування судом положень ч. 10 ст. 440 ЦПК України та ст. 50 Закону України Про виконавче провадження є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
		Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року (справа №2-592/09, провадження №61-8383св18) та постанові від 23 січня 2019 року (справа №522/6400/15-ц, провадження №61-19786св18).
		Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. (стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		До 2013 року реєстрація права власності на нерухоме майно, проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. 
		Пунктом 4.8. договору купівлі  продажу нежитлового приміщення від 31 липня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та Державною, в особі міністерства аграрної політики України, в господарському віданні державного підприємства Навчально-дослідного господарства Самарський передбачено, що право власності на нежитлову будівлю у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору (т.1 а.с.147-148).
		Згідно витягу з Державного реєстру правочинів, вказаний договір купівлі-продажу зареєстровано 31 липня 2007 року (т.1 а.с.149).
		Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Дніпропетровським районним комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації, 20 березня 2008 року прийнято рішення про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення Будинок побуту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 реєстраційний номер 19206062 (т.1 а.с.150).
		Таким чином, твердження головного державного виконавця з приводу ухилення ОСОБА_2 від реєстрації права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, свідчать про ухилення від виконання рішення суду, належним чином не підтверджені та спростовуються дослідженими матеріалами справи.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 квітня 2020 року (справа №462/518/18, провадження 61-13422св19) зазначив, що виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
		Звертаючись до суду з даною заявою державний виконавець тільки пересвідчився в тому, що нерухоме майно зареєстровано за боржником ОСОБА_2 , проте не з`ясував його сімейний стан та не встановив, чи придбано ним вказане майно в період шлюбу.
		Крім того, звертаючись з заявою про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, державний виконавець посилався на положення ст. 30 ЦПК України, а тому у зв`язку зі знаходженням нерухомого майна в Дніпровському районі Дніпропетровської області направив заяву до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
		В силу вимог ч. 1 ст. 446 (Підсудність справ) розділу VІ ЦПК України (процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
		На виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області знаходиться виконавчий лист, виданий на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2014 року справа №204/6827/13, тому заяву державного виконавця було розглянуто Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області в порушення положень ч. 1 ст. 446 ЦПК України.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо даних для задоволення апеляційної скарги, тому з урахуванням наведеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.
		Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2018 року  скасувати і постановити нову.
		Відмовити у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. 
		 
		Головуючий:                                М.Ю. Петешенкова
		 
		Судді:                                    Н.М. Деркач
		 
		                                       М.М. Пищида

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...