Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9554/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2021. Зареєстровано: 23.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2021.
Дата набрання законної сили: 22.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		?
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 лютого 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 910/9554/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
		 
		розглянув матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Гейдарової Віти Миколаївни
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020
		у складі колегії суддів Шаптали Є. Ю. - головуючого, Станіка С. Р.,                       Яковлєва М. Л.
		та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2020
		у складі судді Мельника В. І.
		 
		у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Гейдарової Віти Миколаївни
		до Головного управління ДФС у м. Києві, прокуратури міста Києва
		про відшкодування 1 114 688,91 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст позовних вимог 
		1. У липні 2020 року Фізична особа-підприємець Гейдарова Віта Миколаївна (далі - ФОП Гейдарова В. М., позивач, скаржник, касатор) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у             м. Києві, прокуратури міста Києва з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення             1 114 688,91 грн коштів на відшкодування шкоди в загальному розмірі, з яких          48 000,00 грн  - упущеної вигоди, 130 000,00 грн - кредиторська заборгованість за адвокатські послуги, 836 688,91 грн - штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору укладеному із ТОВ "ВКФ "Навімет",                      100 000,00 грн - моральної шкоди. 
		2. Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги вилученням у нього 26.12.2019 при проведенні обшуку в рамках кримінального провадження грошових коштів у розмірі 8 000 000,00 грн, які було повернуто скаржнику лише в травні 2020 року внаслідок неодноразового оскарження в судовому порядку дій працівників правоохоронних органів за результатом чого було встановлено незаконність накладення арештів на майно ФОП Гейдарової В. М.
		3. За твердженням позивача протиправність дій працівників СУ ФР ГУ ДФС у             м. Києві та прокуратури м. Києва позбавила його права на володіння, користування та розпорядження власними грошовими коштами, у результаті чого ФОП Гейдарова В. М. була позбавлена можливості тривалий час здійснювати господарську діяльність, що спричинило збитки у вигляді втраченої вигоди в сумі 48 000,00 грн як неотриманої винагороди за п`ять місяців по договору доручення від 03.07.2019 № 03/07-П укладеному з ТОВ "ВКФ "Навімет" з грудня 2019 по травень 2020 року, 130 000,00 грн витрат на комплексне правове супроводження адвоката понесених у зв`язку з необхідністю захисту порушених прав у кримінальному провадженні.
		4. Також, позивач зазначає, що у зв`язку із незаконним вилученням коштів ним несвоєчасно виконано зобов`язання по договору доручення від 03.07.2019                    № 03/07-П та у зв`язку з цим отримано претензію від ТОВ "ВКФ "Навімет" про сплату штрафних санкцій на загальну суму 836 688,91 грн, які необхідно сплатити.
		5. Ураховуючи тривалість протиправних дій відповідачів позивач заявляє про стягнення матеріальної компенсації в розмірі 100 000,00 грн стверджуючи про понесення втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань та приниження престижу і ділової репутації фізичної особи-підприємця перед контрагентами.
		6. Позивач посилався на приписи статей 32, 41, 56, 62 Конституції України, статей 22, 321, 1166, 1173, 1174, 1176, 1192 Цивільного кодексу України (далі -                       ЦК України), статей 12, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		7. 07.07.2020 Господарський суд міста Києва у справі № 910/9554/20 постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дійшовши висновку, що заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
		8. Суд зазначив, що відносини між позивачем та відповідачем не носять господарського характеру, крім того як вбачається із матеріалів позовної заяви, спір виник не у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а, як зазначає позивач, в зв`язку із неправомірними діями відповідачів.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		9. 09.09.2020 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
		10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відносини між позивачем та відповідачем не носять господарського характеру, оскільки спір виник не у зв`язку із здійсненням господарської  діяльності, а в зв`язку із неправомірними діями відповідачів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11. 06.10.2020 позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі № 910/9554/20 та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
		12. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
		14. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
		15. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. 
		16. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
		17. Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).
		18. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. 
		19. Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2020 касаційну скаргу                                      ФОП Гейдарової В. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі № 910/9554/20 призначено до розгляду в порядку письмового провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 11.01.2021.
		20. Ця ухвала у справі № 910/9554/20, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		21. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		22. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданої касаційної скарги ФОП Гейдарової В. М.
		23. Станом на момент розгляду цієї касаційної скарги до суду не надійшло відзивів від учасників справи.
		24. Будь-яких заяв, клопотань тощо від учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо касаційної скарги до суду також не надходило.
		25. Ураховуючи викладене, суд констатує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо касаційної скарги                    ФОП Гейдарової В. М.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ФОП Гейдарова В. М.)
		26. ФОП Гейдарова В. М. в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано і порушено норми процесуального та матеріального права, зазначаючи зокрема таке:
		- під час винесення оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного в постановах Великої Палати Верховного суду від 15.03.2018 у справі № 461/1930/16-ц та від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18;
		- оскільки позивач 21.06.2019 зареєстрований які фізична особа-підприємець, а відповідачі є юридичними особами за суб`єктним критерієм згідно з частиною першою статті 4 ГПК України даний спір належить до юрисдикції господарського суду;
		- скаржник зазначає, що, відмова у відкритті провадження у справі за його позовом є обмеженням доступу до суду.
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		27. Від інших учасників відзиви на касаційну скаргу не надійшли.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		28. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		30. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		31. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
		32. Об`єктом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження та постанова апеляційного господарського суду, якою зазначену ухвалу залишено без змін постановлені з мотивів того, що заявлений позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
		33. З урахуванням доводів наведених у касаційній скарзі та змісту оскаржуваних судових рішень предметом касаційного перегляду у цій справі є з`ясування віднесення до юрисдикції господарських судів позову фізичної особи-підприємця про відшкодування шкоди завданої внаслідок протиправних дій органом досудового розслідування та прокуратури.
		34. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши дотримання господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов таких висновків.
		35. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		36. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		37. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016              № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		38. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		39. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		40. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		41. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		42. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		43. У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
		44. Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
		45. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. 
		46. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
		47. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		48. Як уже зазначалося, позов заявлено щодо стягнення шкоди на підставі статей 32, 41, 56, 62 Конституції України, статей 22, 321, 1166, 1173, 1174, 1176, 1192 ЦК України, статей 12, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
		49. За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. 
		50. Господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання (абзац п`ятий частини першої статті 174 ГК України).
		51. Згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана, зокрема, юридичній особі внаслідок іншої, ніж вказані у першій - п`ятій частинах цієї статті, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		52. Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої позивачеві протиправними діями органу досудового розслідування та прокуратури, вчиненою під час здійснення публічно-владних управлінських функцій у кримінальних провадженнях.
		53. Згідно зі статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;      3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		54. За частиною ж п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		55. Позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди заподіяної протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору. Тому відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу учасників спору.
		56. Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу.
		57. До таких осіб згідно з частиною першою статті 4 ГПК України належать: юридичні особи, фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
		58. У справі, яка розглядається, сторонами спору є ФОП Гейдарова В. М. (позивач), Головне управління ДФС у м. Києві, прокуратура міста Києва (відповідачі).
		59. Отже, оскільки позивач визначив відповідачами органи державної влади, які є юридичними особами, та заявив вимогу лише про відшкодування шкоди і така не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір за суб`єктним критерієм згідно з частиною першою статті 4 ГПК України спір належить до юрисдикції господарського суду.
		60. Близького за змістом висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 15.03.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 27.02.2019 у справі            № 405/4179/18, від 05.06.2019 у справі № 454/1690/16, від 14.04.2020 у справі               № 925/1196/18.
		61. Враховуючи наявність висновків Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції у подібних правовідносинах суд не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		62. З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті             302 ГПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині ознак. У випадку наявності хоча б однієї з перелічених ознак справа не підлягає передачі до Великої Палати Верховного Суду (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № Б-39/02-09). 
		63. Разом з тим, скаржник не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.
		64. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення ЄСПЛ у справі "Голдер проти Сполученого Королівства").
		65. З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо непідвідомчості цього спору судам господарської юрисдикції помилковими, а відтак відмова у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України є передчасною, необґрунтованою та такою, що не відповідає наведеним нормам процесуального права.
		66. До того ж відмовивши у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суд першої інстанції всупереч приписам частини шостої цієї ж статті не роз`яснив заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. 
		Щодо суті касаційної скарги
		67. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, спростовують висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		68. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
		69. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		70. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		71. Ураховуючи наведені положення законодавства, порушення судами норм процесуального права - пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів справи до Господарського суду міста Києва на стадію відкриття провадження у справі з урахуванням викладеного у цій постанові. 
		Щодо судових витрат
		72. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		73. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		74. Ураховуючи, що в даному випадку справа направляється для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
		Висновки щодо застосування норми права
		75. Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК. 
		Керуючись статтями 129, 286, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гейдарової Віти Миколаївни задовольнити повністю.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі № 910/9554/20 скасувати повністю.
		3. Справу № 910/9554/20 передати до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О. О. Банасько
		 
		Судді                                                                                          В. В. Білоус
		 
		                                                                                          О. В. Васьковський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...