Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/6530/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2021.
Дата набрання законної сили: 17.02.2021
Номер судового провадження: 61-15412ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України                                  
		 
		17 лютого 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 464/6530/19
		 
		провадження № 61-15412св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),   Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник (стягувач) -  ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович,
		заінтересовані особи:
		стягувач - Акціонерне товариство «Укрсиббанк»,
		боржник -ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - адвоката Оприска Миколи Васильовича, на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 08 січня 2020 року у складі судді Дулебка Н. І.та постанову Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у складі колегії суддів:             Ніткевича А. В., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст вимог скарги
		 
		У грудні 2019 року  ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії, бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. (далі - приватний виконавець), заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство (далі - АТ) «УкрСиббанк», ОСОБА_2 .
		 
		Скарга мотивована тим, що на виконанні приватного виконавця перебуває виконавчий лист, виданий Сихівським районним судом м. Львова                   від 17 серпня 2017 року у справі № 464/4048/17, про стягнення з                     ОСОБА_2 на його користь заборгованості за договором позики у сумі      572 864,7 грн та судових витрат у розмірі 5 728,65 грн.
		Постановою приватного виконавця від 14 березня 2019 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , а саме на 38/100 частки у праві власності на спортивно-оздоровчий центр, що знаходиться за адресою:                АДРЕСА_1 , а постановою від 10 червня 2019 року вищевказане виконавче провадження об`єднано у зведене провадження щодо боржника ОСОБА_2 та присвоєно № 59323578.
		13 червня 2019 року приватним виконавцем вищевказану ідеальну частку передано на реалізацію Львівській філії «СЕТАМ». За результатами проведення електронних торгів 10 жовтня 2019 року на рахунок виконавця надійшли кошти у сумі 1 169 735 грн.
		10 жовтня 2019 року приватним виконавцем надіслано йому розрахунок вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 59323578, у якому підтверджено, що предмет реалізації не є предметом іпотеки, а тому йому необхідно перерахувати кошти у сумі 229 992,25 грн, однак, такі перераховані не були.
		Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з`ясовано, що постановою про виправлення помилки у процесуальному документів від 29 жовтня 2019 року внесено зміни у розрахунок задоволення вимог стягувачів, вирішено перерахувати стягувачеві АТ «УкрСиббанк»                               1 052 114,55 грн, а йому, як стягувачу - 0 грн.
		Вважав, що ідеальна частка у праві власності на спортивно-оздоровчий центр не була предметом іпотеки, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відтак опис та арешт цієї частки, а також реалізація відбувалися не в порядку Закону України «Про іпотеку», а в порядку Інструкції з організації примусового виконання рішень та порядку реалізації арештованого майна.
		Вказував, що оскаржувана постанова приватного виконавця, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки виконавець в обґрунтування постанови посилався на те, що за договором іпотеки                    від 21 вересня 2007 ОСОБА_2 передано ПАТ «УкрСиббанк» в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , у той час, як предметом реалізації була частка у праві власності на спортивно-оздоровчий центр, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який, окрім ОСОБА_2 , належить на праві спільної часткової власності йому.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. про виправлення помилки у процесуальному документі від 29 жовтня 2019 року ВП №58410733; зобов`язати приватного виконавця перерахувати йому, як стягувачу, кошти у сумі 229 992,25 грн, отримані від реалізації 38/100 ідеальних часток спортивно-оздоровчого центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		 
		Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 08 січня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
		Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
		 
		Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 реконструйовано у спортивно-оздоровчий центр, при цьому з урахуванням положень відповідного договору іпотеки, 38/100 частини такого майна, що належали на праві власності ОСОБА_2 , є предметом іпотеки, тому кошти, з продажу цього майна в першу чергу повинні бути спрямовані на погашення боргу перед іпотекодержателем.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Оприска М. В., залишено без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 08 січня 2020 року - без змін.
		Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
		 
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_2 реконструйована в спортивно-оздоровчий центр, відтак, з урахуванням положень відповідного договору іпотеки, 38/100 частини такого майна, що належали на праві власності ОСОБА_2 , є предметом іпотеки, оскільки спортивно-оздоровчий центр не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, а створений з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, що відповідає положенню частини п`ятої статті 5 Закону України «Про іпотеку».
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду,                   представник  ОСОБА_1 - адвокат Оприско М. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Сихівського районного суду                         м. Львова від 08 січня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що спірна ідеальна частка 38/100 у праві власності на спортивно-оздоровчий центр за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , не була предметом іпотеки, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому приватним виконавцем опис та арешт цієї частки, а також її реалізація відбувалися у порядку Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 без особливостей, визначених Законом України «Про іпотеку». 
		Звертає увагу на те, що предметом договору іпотеки є нерухоме майно - квартира, а предметом реалізації, за який на рахунок надійшли кошти, що підлягають розподілу між стягувачами - ідеальна частка у праві власності, яка не є предметом іпотеки. Крім того, стягувач - АТ «УкрСиббанк», не заявляв про свої права як іпотекодержателя до проведення розподілу коштів, чим порушив принцип правової визначеності щодо іншого стягувача у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 . 
		Вважає, що суд першої інстанції застосував норму, яка не підлягає застосуванню (частину п`яту статті 5 Закону України «Про іпотеку») та не застосував норму, яка підлягала застосуванню (частину третю статті 5 Закону України «Про іпотеку»).
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		 
		У січні 2021 року представники приватного виконавця та АТ «Укрсиббанк» подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують, що її доводи є необґрунтованими та безпідставними, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. 
		 
		Крім того, представником приватного виконавця - адвокатом Репаком В. В., заявлено клопотання про компенсацію заявнику витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року справу призначено до розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		На виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 17 серпня 2017 року, цим судом 17 листопада 2017 року видано виконавчий лист                № 464/4048/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договорами позики в сумарному розмірі 572 864,72 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 728,65 грн.
		 
		На підставі вищевказаного виконавчого листа, 07 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. відкрито виконавче провадження № 59312335.
		 
		10 червня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 58410733 та № 59312335 у зведене виконавче провадження № 59323578, до якого увійшли виконавчі листи              № 464/8241/12-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк»     1 512 992,75 грн, № 464/2336/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» 667 743,05 грн, № 464/4048/17 про стягнення                                з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 578 593,35 грн.
		 
		13 червня 2019 року приватним виконавцем Пиць А. А. скеровано документи на реалізацію арештованого майна з метою здійснення заходів щодо організації електронних торгів та реалізації майна боржника             ОСОБА_2 , а саме 38/100 частини спортивно-оздоровчого центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до акту приватного виконавця про проведені електронні торги від 10 жовтня 2019 року, 38/100 частини спортивно-оздоровчого центру реалізовано, що підтверджується протоколом від 27 вересня 2019 року                № 433949, на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти у розмірі 1 169 735 грн.
		 
		Того ж дня приватним виконавцем скеровано сторонам виконавчого провадження розрахунок задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 59323578, відповідно до якого розподілено пропорційно до вимог стягувачів п`ятої черги у наступній послідовності:            АТ «УкрСиббанк» - 822 122,30 грн, ОСОБА_1 - 229 992,25 грн.
		 
		23 жовтня 2019 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до виконавця із заявою про перерахування коштів з реалізації іпотечного майна, оскільки відповідно до іпотечного договору від 21 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу  Кушнерик Н. П., в іпотеку передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
		 
		21 вересня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11220189000, відповідно              до пункту 2.1 якого у забезпечення виконання зобов`язання позичальника банком прийнято заставу нерухомого майна житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення (гараж), що за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		21 вересня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кушнерик Н. П. та зареєстрований у реєстрі за № 3432, згідно з яким іпотекодавець ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме             майно - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 105,6 кв. м, житловою площею 78,2 кв. м, та приміщення для зберігання індивідуального транспорту, позначене в технічному паспорті літерою ХХХ, загальною площею 16,6 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		14 серпня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11298410000, відповідно до          пункту 2.1 якого в забезпечення виконання зобов`язання позичальника банком прийнято заставу нерухомого майна квартиру, що складається з трьох кімнат загальною площею 105,6 кв. м, що знаходиться за адресою:           АДРЕСА_1 .
		 
		Також, 14 серпня 2008 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т. Б. у реєстрі за № 334, згідно з пунктом 1.1 якого іпотекодавець ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 .
		 
		Відповідно до пункту 1.4 іпотечного договору від 21 вересня 2007 року          № 3432 та пункту 1.5 іпотечного договору від 14 лютого 2008 року № 334  іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від майна поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникнуть у майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом даного договору іпотеки - предмет іпотеки та не потребують внесення змін до цього договору іпотеки.
		 
		Квартира АДРЕСА_2 , що передана в іпотеку АТ «УкрСиббанк» та належала ОСОБА_2 , була реконструйована та увійшла до складу спортивно-оздоровчого центру за адресою: АДРЕСА_1 , співласниками якого стали ОСОБА_2 -                38/100 частини та ОСОБА_1 - 62/100 частини.
		 
		При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 попередньо зверталися із заявою до банку про надання дозволу на переведення в нежитловий фонд та удосконалення здійснених перепланувань майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що є забезпеченням у кредитних договорах від 21 вересня 2007 року № 11220189000 та від 14 серпня                   2008 року №11298410000, для подальшого об`єднання такої                                                 в оздоровчо-спортивний комплекс разом із підвальним приміщенням, що належить ОСОБА_1 і перебуває в заставі банку за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № 11220325000.
		 
		Крім цього, 25 квітня 2012 року ОСОБА_2 звертався на адресу банку із заявою про надання дозволу на продаж його частки ОСОБА_3 , у якій, серед іншого, зазначав, що належна йому квартира та гараж за адресою: АДРЕСА_1 , що перебувають у заставі по кредитах банку, на даний час переведені в нежитловий фонд і складають частку в спортивно-оздоровчому комплексі за цією ж самою адресою, частка складає 38/100.
		 
		У свою чергу, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна від 22 травня 2017 року та свідоцтва про право власності від 23 грудня 2012 року, ОСОБА_2 володіє на праві приватної власності 38/100 частинами спортивно-оздоровчого центру загальною площею 278,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому частка 38/100 складає 104,6 кв. м, що відповідає загальній площі квартири АДРЕСА_2 - 105,6 кв. м, яка була до реконструкції цієї квартири.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга представника  ОСОБА_1 - адвоката Оприска М. В., задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		 
		Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка                        є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод           1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене              у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
		 
		Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
		 
		Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		 
		Згідно з положенням частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості - у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
		 
		Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (частина третя статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Встановивши, що предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_2 , реконструйована в спортивно-оздоровчий центр, а,                           з урахуванням положень відповідного договору іпотеки, 38/100 частини такого майна, що належали на праві власності ОСОБА_2 , є предметом іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що приватний виконавець правильно спрямував кошти з продажу цього майна на погашення боргу перед іпотекодержателем - АТ «УкрСиббанк», тому вимоги скарги                   ОСОБА_1 , є безпідставними.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що спірна ідеальна частка 38/100 у праві власності на спортивно-оздоровчий центр за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , не була предметом іпотеки, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому приватним виконавцем опис та арешт цієї частки, а також її реалізація відбувалися у порядку Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 без особливостей, визначених Законом України «Про іпотеку, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
		 
		При цьому, судами було встановлено, що 38/100 у праві власності на спортивно-оздоровчий центр за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки, оскільки предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_2 була реконструйована в спортивно-оздоровчий центр, та склала вказану частку в реконструйованому нерухомому майні.
		 
		Посилання заявника на те, що суд першої інстанції застосував норму, яка не підлягає застосуванню (частину п`яту статті 5 Закону України «Про іпотеку») та не застосував норму, яка підлягала застосуванню (частину третю статті 5 Закону України «Про іпотеку»), є необґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про іпотеку» частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.
		 
		Проте, як було встановлено судами, спортивно-оздоровчий центр за адресою: АДРЕСА_1 , було створено з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що є забезпеченням у кредитних договорах від 21 вересня 2007 року № 11220189000 та від 14 серпня                   2008 року №11298410000, укладеними між ОСОБА_2 та                                   АТ «УкрСиббанк», а також з підвального приміщення, що належить                ОСОБА_1 і перебуває в заставі банку за кредитним договором                          від 21 вересня 2007 року № 11220325000. Тобто, вказане майно повністю реконструйовано з іпотечного майна, іпотекодержателем якого був                       АТ «УкрСиббанк», тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що спортивно-оздоровчий центр за адресою: м. Львів, вул. Вернадського, 6/35 повністю є іпотечним майном, а кошти з його продажу, правомірно були направлені приватним виконавцем у першу чергу на погашення заборгованості перед банком відповідно до пункту 1 частини першої                статті 46 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Доводи касаційної скарги з посиланням на недобросовісну поведінку банку не впливають на правильність вирішення судами справи, тому Верховним Судом до уваги не беруться.
		 
		Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення апеляційного суду без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з вимогами статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції зокрема складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої              статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		 
		Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
		 
		У січні 2021 року представником приватного виконавця - адвокатом Репаком В. В., разом з відзивом на касаційну скаргу подав до Верховного Суду клопотання про стягнення із заявника судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
		 
		На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу приватним виконавцем, його представник надав суду: рахунок № 4 за правничі послуги, що надані на підставі Договору про надання правничої допомоги                            від 18 грудня 2019 року № 4 (міститься в матеріалах справи) на загальну суму в 5 000 грн; платіжне доручення про сплату вказаної суми адвокату; ордер про надання правової допомоги у Верховному Суді, а також докази надіслання відзиву з відповідним клопотанням учасникам процесу.
		 
		Зважаючи на викладене, враховуючи, що особа, яка подала скаргу та касаційну скаргу, не подала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України, колегія суддів вважає, що заявником доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги у розмірі 5 000 грн у суді касаційної інстанції, які підлягають стягненню зі  ОСОБА_1  на користь приватного виконавця Пиця А. А., оскільки касаційну скаргу представника                      ОСОБА_1 - адвоката Оприска М. В. залишено судом без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 137, 141, 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - адвоката Оприска Миколи Васильовича -залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 08 січня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року залишити без змін.
		 
		Стягнути зі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...