Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/506/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2021.
Дата набрання законної сили: 17.02.2021
Номер судового провадження: 61-3206ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 лютого2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 466/506/15-ц
		провадження № 61-3206св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Національний банк України,
		представник позивача - Кауфман Вікторія Вікторівна, 
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		представник відповідача - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національного банку України на постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2015 року Національний банк України звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що 12 березня 2009 року між Національним банком України та акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» (далі - АБ «БРР») з метою підтримання ліквідності останнього укладено кредитний договір, згідно з умовами якого ним надано АБ «БРР» кредит на суму 4  000 000,00 грн на строк з 12 березня 2009 року до 13 жовтня 2009 року з оплатою 16,50 % річних. 
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 12 березня 2009 року між ними укладено договір застави майнових прав, згідно з умовами якого у заставу надано майнові права за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року, укладеним між АБ «БРР» та                                  ТОВ «ГАЛ-КАТ». У якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, ТОВ «ГАЛ-КАТ» передало АБ «БРР» нерухоме майно згідно з умовами іпотечного договору від 26 жовтня 2007 року. 
		У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувала кримінальна справа № 1328/2206/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 365 та частиною другою статті 366 КК України. Матеріалами кримінальної справи встановлено, що відповідач, перебуваючи у трудових відносинах з АБ «БРР», а саме працюючи начальником Львівського відділення - Західного регіонального управління АБ «БРР», будучи службовою особою, умисно, з перевищенням службових повноважень, вчинив дії (у тому числі по внесенню до офіційних документів про реєстрацію обтяжень нерухомого майна завідомо неправдивих відомостей), які призвели до виведення з-під застави нерухомого майна, яке забезпечувало виконання ТОВ «ГАЛ-КАТ» зобов`язань за кредитним договором з АБ «БРР». Внаслідок таких дій відповідача Національний банк України був позбавлений можливості повернути надані за кредитним договором кошти в сумі 2 777 993,59 грн (заподіяні збитки) за рахунок реалізації предмета застави. 
		Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 травня 2014 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 365 КК України, у зв`язку з декриміналізацією діяння, а за частиною другою статті 366 КК України - у зв`язку із застосуванням акту амністії. Ця постанова є достатнім доказом доведеності вини відповідача у вчиненні злочину, заподіянні позивачу шкоди в межах розміру вартості майна, яким забезпечувалося виконання кредитних зобов'язань та на яке банк не зміг звернути стягнення внаслідок злочинних дій відповідача. 
		Станом на 01 жовтня 2014 року заборгованість АБ «БРР» за кредитним договором складає 460 613,03 грн. 28 лютого 2014 року ним прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу АБ «БРР» та на сьогоднішній день ліквідатором банку вживаються заходи щодо виключення банку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».
		Національний банк України посилається на норми статей 1166, 1172 ЦК України щодо відшкодування юридичною особою шкоди, завданої її працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків та на пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», оскільки особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, і це не буде суперечити закону пред`явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові. 
		Згідно з частиною третьою статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність в повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
		На підставі викладеного, Національний банк України просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 460 613,03 грн у відшкодування матеріальної шкоди.
		Короткий зміст судових рішень у справі
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні докази заподіяння шкоди АБ «БРР» діями його працівника ОСОБА_1 , а відповідно відсутні і підстави для покладення на нього матеріальної відповідальності згідно зі статтями 130, 134 КЗпП України, статтями 1166, 1172 ЦК України. У АБ «БРР» не виникло обов`язку перед Національним банком України на відшкодування шкоди в розмірі 460 613,03 грн у порядку статті 1172 ЦК України і з такими вимогами Національний банк України до АБ «БРР» не звертався. Також суд послався на статтю 130 КЗпП України, вказавши, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову. 
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 03 серпня 2016 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у  позові з інших правових підстав.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вбачається причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 та завданою Національному банку України шкодою, у зв`язку з неможливістю отримати грошові кошти згідно з умовами кредитного договору від 12 березня 2009 року та договору застави майнових прав від 12 березня 2009 року. Даний факт встановлено відповідним судовим рішенням (постановою), що набрало законної сили та не оскаржувалося відповідачем, проте позивач пропустив строк позовної давності, а відповідач заявив у своїх запереченнях у суді першої інстанції про його застосування, тому слід відмовити у позові саме у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
		У вересні 2016 року Національний банк України подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 лютого 2016 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 03 серпня 2016 року.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції. 
		Касаційну скаргу Національного банку України передано до Верховного Суду.
		Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року касаційну скаргу Національного банку України задоволено частково, рішення апеляційного суду Львівської області від 03 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд у порушення статей 257, 253, 261, 265 ЦК України та статей 212-214, 303, 316 ЦПК України 2004 року належним чином не дослідив, коли почався відлік строку позовної давності за даним позовом та чи не сплинув він, з урахуванням вказаного вище строку, який не повинен зараховуватися до строку позовної давності.
		Постановою Апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року позов Національного банку України задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного банку України 416 127,00 грн у відшкодування матеріальної шкоди. 
		У решті позову відмовлено. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 20 518,00 грн судових витрат в дохід держави. 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між діями відповідача та завданою позивачу шкодою існує причинний зв`язок; реально заподіяною шкодою є сума отриманих та несплачених коштів згідно з кредитним договором, яка становить 416 127,99 грн і саме ця сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Національного банку України; сума нарахованих відсотків - 44 485,04 грн може бути стягнута відповідно до частин першої статті 1054 ЦК України з особи, яка отримала кредит; строк позовної давності позивачем не пропущено. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У лютому 2019 року Національний банк України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі нарахованих відсотків 44 485,04 грн та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову у цій частині.
		У решті постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується та не переглядається. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
		У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції правильно встановив причинний зв`язок між діями відповідача та завданою позивачу шкодою, суму заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2009 року № 16/09/02, проте відмовляючи у стягненні суми нарахованих відсотків не вповному обсязі надав правову оцінку підставі їх нарахування та обсягу зобов`язань, які можуть бути виконані за рахунок предмета іпотеки у випадку використання іпотекодержателем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 12 березня 2009 року між Національним банком України та АБ «БРР» з метою підтримання ліквідності останнього укладено кредитний договір № 16/09/02, за умовами якого позивачем надано АБ «БРР» кредит на суму 4 000 000,00 грн на строк з 12 березня 2009 року до 13 жовтня 2009 року з оплатою 16,50 % річних (т. 1 а. с. 12 - 17).
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та АБ «БРР» 12 березня 2009 року укладено договір застави майнових прав № 16/09/ЗМП-1, за умовами якого у заставу позивачу надано майнові права за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № 085-К07, укладеним між АБ «БРР» та ТОВ «ГАЛ-КАТ». У якості забезпечення виконання зобов`язань за останнім згаданим кредитним договором ТОВ «ГАЛ-КАТ» передало АБ «БРР» нерухоме майно згідно з умовами Іпотечного договору від 26 жовтня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3934 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р. І. (т. 1 а. с. 18 - 23). 
		Пунктом 1.2 договору застави майнових прав передбачено, що майнові права сторони за домовленістю оцінюють у сумі 7 940 000,00 грн 
		Надана застава забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитом, наданим згідно з кредитним договором від 12 березня 2009 року № 16/09/02 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов`язаний повернути заставодержателю кредит рефінансування з кінцевим терміном повернення 13 жовтня 2009 року і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 16,5 % річних та пеню, а також відповідно до умов кредитного договору повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню у разі їх витребування заставодержателем (пункт 1.4 договору застави майнових прав). 
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12 березня 2009 року між Національним банком України, АБ «БРР» та ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» укладено договір застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2, відповідно до якого предметом застави є майнові права за кредитним договором № 11/21-55 від 15 липня 2008 року, укладеним між АБ «БРР» та ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій», з додатковими угодами до нього.
		У передбачений кредитним договором від 12 березня 2009 року строк (до 13 жовтня 2009 року) АБ «БРР» кредит Національному банку України не повернуло.
		ОСОБА_1 відповідно до наказу від 13 листопада 2009 року № 359-К працював начальником Львівського відділення - Західного регіонального управління акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (далі -                     ЛB-ЗРУ АБ «БРР»).
		ЛВ-ЗРУ АБ «БРР» є відокремленою структурною одиницею АБ «БРР», яка не є юридичною особою та не має власного балансу, вступає у правові відносини з юридичними та фізичними особами та здійснює свою діяльність від імені АБ «БРР» і на підставі положення «Про Львівське відділення - Західне регіональне управління Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (далі - положення), згідно якого відділення у своїй діяльності керується чинним законодавством України, статутом банку, нормативно-правовими актами Національного банку України та іншими нормативними актами Банку (пункт 1.4.), - виконує функції та операції, передбачені положенням «Про Львівське відділення - Західне регіональне управління Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку», та на підставі дозволу, наданого АБ «БРР», на право проведення відділенням окремих операцій, у межах отриманих Банком банківської ліцензії та письмового дозволу (пункт 5.1.), начальник відділення підпорядковується безпосередньо - тимчасовому адміністратору банку, або посадовим особам, уповноваженим на це тимчасовим адміністратором банку, рішення, накази, положення та розпорядження яких є обов`язковими для виконання (пункти 7.2., 7.1.).
		Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 23 березня 2009 року № 157 у АБ «БРР» призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 24 березня 2009 року до 23 березня 2010 року.
		Згідно з наказом тимчасового адміністратора АБ «БРР» Яцури А. С. від 30 квітня 2009 року № 197 «Про створення Платіжного комітету» на вказаний комітет покладено функцію вирішення порядку виконання рішень комітету з розгляду заяв клієнтів - вкладників, контроль за використанням та розподілом власних банківських коштів та коштів рефінансування Національного банку України.
		Наказом тимчасового адміністратора АБ «БРР» Яцури А. С. від 27 листопада 2009 року № 383 встановлено, що касові видаткові документи за депозитними операціями, формуються на підставі рішень кредитного комітету банку, комітету з розгляду заяв вкладників та платіжного комітету.
		Відповідно до наказу від 22 червня 2009 року № 48, виданого тимчасовим адміністратором АБ «БРР» Яцурою А. С., ОСОБА_1 зобов`язаний щоденно моніторити суми грошових коштів, які надходять як дострокове або часткове погашення отриманих кредитів, кредитні угоди яких передані в забезпечення по кредитних договорах, укладених з Національним банком України.
		Згідно з постановою Правління Національного банку України від 02 грудня 2009 року № 713 з 07 грудня 2009 року відкликано банківську ліцензію АБ «БРР» та ініційовано процедуру ліквідації банку.
		Відповідно до розпорядження ліквідатора АБ «БРР» № Л-97 від 07 грудня 2009 року припинено здійснення будь-яких операцій, в тому числі касових, із юридичними та фізичними особами та операцій із обміну валют.
		Усупереч вказаним нормативним та відомчим банківським актам, ОСОБА_1 , отримавши клопотання генерального директора                                   ТОВ «ГАЛ-КАТ» ОСОБА_3 від 07 грудня 2009 року про погашення кредитної заборгованості товариства за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № 085-К07, зарахував на поточний рахунок підприємства №  НОМЕР_1 готівкові грошові кошти, які були зняті з депозитних рахунків ОСОБА_3 , без їх фактичного надходження на кореспондентський рахунок АБ «БРР», відкритий в Національному банку України, які 07 грудня 2009 року скеровані на погашення кредитної заборгованості вказаного підприємства перед банком, що станом на цей день становило 6 673 508,53 грн. 
		Згідно з підпунктами 3.4.2., 3.4.8. договору застави майнових прав від 12 березня 2009 року № 16/09/ЗМП-1 АБ «БРР» був зобов`язаний: не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов`язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Національного банку України; не чинити будь-яких дій, що перешкоджатимуть здійсненню Національним банком України передбачених цим договором прав щодо звернення стягнення чи реалізації майнових прав.
		Враховуючи, що умови договору № 16/09/02 від 12 березня 2009 року не виконано оскільки грошові кошти, надані Національним банком України АБ «БРР» для рефінансування не повернуто, то АБ «БРР» не вправі був здійснювати розпорядження майном ТОВ «ГАЛ-КАТ», переданого в іпотеку за кредитним договором № 085-К07 від 24 жовтня 2007 року, оскільки права на вказане майно заставодавцем (АБ «БРР») та боржником (ТОВ «ГАЛ-КАТ») було передано Національному банку України.
		Усупереч нормам внутрішньобанківських нормативних документів та вказаному договору ОСОБА_1 підготував та скерував за своїм підписом приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Тишківській Р. І. офіційне повідомлення № 82/1-60/11 від 07 грудня 2009 року з неправдивими відомостями про реєстрацію змін обтяжень нерухомого майна, а також дві заяви № 87-60/11 від 09 грудня 2009 року про вилучення обтяжень нерухомого майна на будівлю очисних споруд, позначену на плані літерою «Н-3», загальною площею 2 385,1 кв. м. та будівлю гаража, позначену на плані літерою «Д-3», загальною площею 1 814,3 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_1 , заставною вартістю 5 357 681,00 грн.
		На підставі вказаного повідомлення та заяв від 09 грудня 2009 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківською Р. І. вилучено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внаслідок чого Національним банком України втрачено право повернення наданих кредитних коштів рефінансування за рахунок реалізації вказаного заставного майна.
		У жовтні 2010 року Національний банк України звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» про стягнення 2 217 380,56 грн на підставі вищевказаного кредитного договору та договору застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12 березня 2009 року.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 27 жовтня 2010 року позов задоволено та стягнуто з ТОВ «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій» на користь Національного банку України 2 217 380,56 грн і ці кошти сплачені відповідачем у цій справі Національному банку України у повному обсязі добровільно.
		Національним банком України 28 лютого 2014 року прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу АБ «БРР».
		У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувала кримінальна справа № 1328/2206/12 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 365 та частиною другою статті 366 КК України.
		Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 травня 2014 року у справі № 1328/2206/12 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною третьою статті 365 КК України у зв`язку з декриміналізацією діяння, а за частиною другою статті 366 КК України у зв`язку із застосуванням акту амністії.
		Відповідно до наданої Національним банком України довідки станом на 01 жовтня 2014 року залишок суми боргу за кредитним договором від 12 березня 2009 року, укладеним з АБ «БРР», складає 460 613,03 грн, з яких 416 127,99 грн заборгованість за кредитом, 44 485,04 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		З огляду на частину першу і другу статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Національного банку України - 44 485,04 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ця сума може бути стягнута відповідно до частин першої статті 1054 ЦК України з особи, яка отримала кредит.
		Проте зазначені висновки є помилковими та свідчать про неправильне застосування норм матеріального права.
		Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		При вирішенні питання про відшкодування шкоди суд повинен враховувати, що особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред`явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові.
		Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		З огляду на статтю 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		Частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
		Із справи відомо, що 12 березня 2009 року між Національним банком України та АБ «БРР» з метою підтримання ліквідності останнього укладено кредитний договір № 16/09/02, за умовами якого позивачем надано АБ «БРР» кредит на суму 4 000 000,00 грн на строк з 12 березня 2009 року до 13 жовтня 2009 року з оплатою 16,50 % річних (т. 1 а. с. 12 - 16).
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та АБ «БРР» 12 березня 2009 року укладено договір застави майнових прав № 16/09/ЗМП-1, за умовами якого у заставу позивачу надано майнові права за кредитним договором від 24 жовтня 2007 року № 085-К07, укладеним між АБ «БРР» та ТОВ «ГАЛ-КАТ» (т. 1 а. с. 18 - 23).
		Пунктом 1.2 договору застави майнових прав передбачено, що майнові права сторони за домовленістю оцінюють у сумі 7 940 000,00 грн. 
		Надана застава забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитом, наданим згідно з кредитним договором від 12 березня 2009 року № 16/09/02 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого заставодавець зобов`язаний повернути заставодержателю кредит рефінансування з кінцевим терміном повернення 13 жовтня 2009 року і сплачувати проценти за користування ним у розмірі 16,5 % річних та пеню, а також відповідно до умов кредитного договору повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування ним і пеню у разі їх витребування заставодержателем (пункт 1.4 договору застави майнових прав). 
		Відповідно до наданої Національним банком України довідки станом на 01 жовтня 2014 року залишок суми боргу за кредитним договором від 12 березня 2009 року, укладеним з АБ «БРР», складає 460 613,03 грн, з них, згідно з оборотно- сальдовою відомістю за період з 12 березня 2009 року до 30 вересня 2014 року, розмір заборгованості за несплаченим кредитом становить 416 127,99 грн, а заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 16,5 % річних - 44 485,04 грн (т. 1 зворот а. с. 53). 
		Вирішуючи справу суд має визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму матеріального права, що їх регулює, та правильно застосувати її.
		Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до цих правовідносин статтю 1054 ЦК України, а тому виходить із того, що на підставі статті 22 та 1166 ЦК України позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди за нарахованими та несплаченими відсотками за кредитним договором від 12 березня 2009 року № 16/09/02, які є доходом, що Національний банк України міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено (упущена вигода) у розмірі 44 485,04 грн. 
		За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди за нарахованими та несплаченими відсотками не може вважатися обґрунтованим у розумінні статті 263 ЦПК України, а подана Національним банком України касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди за нарахованими та несплаченими відсотками підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині. 
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
		Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		Національний банк України за подання позовної заяви, в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 44 485,04 грн, до суду першої інстанції повинен був сплатити судовий збір у розмірі 667,30 грн, за подання апеляційної скарги - 734,03 грн, за подання касаційної скарги у вересні 2016 року - 800,76 грн, за подання касаційної скарги у лютому 2019 року - 1 334,60 грн, що разом становить 3 536,69 грн. 
		З урахуванням задоволення позову Національного банку України, в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди за нарахованими та несплаченими відсотками, з ОСОБА_1 підлягає стягненню 3 536,69 грн судового збору в дохід держави.
		Керуючись статтями 141, 402, 409, 412, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити. 
		Постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2018 року в частині відмови у позові Національного банку України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди за нарахованими та несплаченими відсотками скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.
		Позов Національного банку України до ОСОБА_1 у частині відшкодування матеріальної шкоди за нарахованими та несплаченими відсотками задовольнити. 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національного банку України 44 485,04 грн у відшкодування матеріальної шкоди за нарахованими та несплаченими відсотками. 
		Стягнути з ОСОБА_1 3 536,69 грн судових витрат в дохід держави. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		  Головуючий    І. М. Фаловська  Судді:  В. М. Ігнатенко     С. О. Карпенко     С. Ю. Мартєв     В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...