Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/811/1858/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2021. Зареєстровано: 24.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2021.
Дата набрання законної сили: 23.02.2021
Номер судового провадження: К/9901/20605/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 лютого 2021 року 
		м. Київ
		справа № П/811/1858/16
		адміністративне провадження № К/9901/20605/18
		Верховний Суд у складі  Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Данилевич Н.А.,
		суддів: Смоковича М.І.,  Шевцової Н.В., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Кіровоградського окружного адміністративного суду на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (головуючий суддя - Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (головуючий суддя - Лічевецький Л.О., судді - Мельничук В.П., Македонська В.Е.) у справі 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Кіровоградського окружного адміністративного суду 
		про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		23.01.2017 з Кіровоградського окружного адміністративного суду до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кіровоградського окружного адміністративного суду (далі - відповідач), в якому позивач просив:
		визнати неправомірними дії відповідача в частині ненарахувавння та невиплати грошової допомоги до частини щорічної основної відпустки у період з 26 до 27 травня 2016 року;
		зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошової допомоги до частини щорічної основної відпустки у період з 26 до 27 травня 2016 року.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства не виплатив їй грошову допомогу до частини щорічної основної відпустки, право на яку вона має за законом. 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
		Визнано неправомірними дії Кіровоградського окружного адміністративного суду в частині ненарахувавння та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги до частини щорічної основної відпустки у період з 26 до 27 травня 2016 року;
		Зобов`язано Кіровоградський окружний адміністративний суд здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги до частини щорічної основної відпустки у період з 26 до 27 травня 2016 року.
		Ухвалюючи рішення у справі, суди зазначили, що державний службовець має право поділити щорічну відпустку на частини, основна частина якої не повинна бути меншою 14 календарних днів. При цьому, підставою для виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати під час отримання щорічної відпустки є факт отримання працівником частини щорічної основної відпустки за відповідний рік. Виплата такої грошової допомоги, як вказали суди, не пов`язана з тривалістю отриманої державним службовцем частини щорічної відпустки, а нормами чинного законодавства не встановлено заборону виплати вказаної допомоги під час отримання працівником відпустки, тривалістю менше 14 календарних днів. Суди не взяли до уваги посилання відповідача на лист Національного агентства с питань Державної служби від 02.11.2011 №7183/12-11, в якому зазначено, що матеріальна допомога надається до основної частини щорічно відпустки, тривалістю не менше 14 днів, оскільки він не є нормативно-правовим актом та носить інформаційний характер. Суди також звернули увагу, що Міністерство соціальної політики у листі від 28.04.2016 №483/13/84-16, адресованому відповідачу, висловило правову позицію, що у випадку поділу щорічної відпустки на частини зазначена грошова допомога може виплачуватись при наданні працівнику однієї будь-якої частини щорічної основної частини щорічної відпустки за відповідний період за заявою працівника. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		10 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Кіровоградського окружного адміністративного суду на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (головуючий суддя - Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що позивач з 2015 року та по теперішній час перебуває у відпустці по догляду за дитиною, що свідчить про відсутність у неї фактично відпрацьованого часу. На думку скаржника, відповідно до положень статті 12 Закону України «Про відпустки» поділ відпустки можливий лише за умови надання її безперервної частини тривалістю 14 календарних днів, а позивачем фактично не набуто права на щорічну основну відпустку, а отже і поділ її на частини будь-якої тривалості з виплатою грошової допомоги є неможливим та неправомірним. 
		Позивачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Позивач просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що   наказом № 7-К від 08.01.2008 р. ОСОБА_1    переведено   на   посаду   начальника фінансово-господарського відділу Кіровоградського окружного адміністративного суду.
		Згідно наказів № 200-К від 08.08.2016 р. та № 201-К від 08.08.2016 р. позивачеві присвоєно, відповідно, 6 та 5 ранги категорії «Б» посад державних службовців.
		Наказом від 20.07.2015 №128-в ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною у період з 21.07.2015 року до 28.04.2018 року.
		На підставі заяви позивача відповідачем видано наказ № 47-в від 17 березня 2016 р., яким перервано відпустку по догляду за дитиною ОСОБА_1 у зв`язку з виходом на роботу з 18.03.2016.
		На підставі наказів від 17.03.2016 року № 48-в та 49-в, позивачеві надано частину щорічної основної відпустки за період з 22.05.2014 року до 21.05.2015 року терміном 19 календарних днів та за період з 22.05.2015 року до 21.07.2015 року тривалістю 5 календарних днів, додаткову відпустку за 2015 рік тривалістю 5 днів, частину додаткової відпустки за 2015-2016 року терміном 4 дні, відповідно.
		25.05.2016 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про надання їй частини щорічної основної відпустки тривалістю 2 календарних дні з 26.05.2016 до 27.05.2016 з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
		Наказом від 25.05.2016 №117-в позивачу надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 22.05.2015 до 21.05.2016 терміном 2 календарних дні з 26.05.2016 по 27.05.2016.
		Листом від 30.05.2016 №7871/16 позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги, посилаючись на те, що для отримання такої допомоги їй необхідно отримати частину щорічної відпустки тривалістю не менш ніж 14 календарних днів.
		10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Міністерства соціальної політики України із листом про роз`яснення чи має вона право на отримання грошової допомоги до щорічної основної відпустки з 26 травня 2016 року.
		Листом від 27 жовтня 2016 року № 827/13/155-16 Міністерство соціальної політики України надало відповідь, що зазначена допомога є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідних робочий рік та у випадку поділу щорічної відпустки на частини зазначена грошова допомога може виплачуватись працівникові один раз при наданні будь-якої з чистин щорічної основної відпустки за його заявою.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Відповідно до ст.57 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ (далі - Закон №889-VIIІ) державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
		Статтею 59 Закону №889-VIIІ передбачено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
		Державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою визначені Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).
		Згідно з ч.1 ст.2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
		На підставі ч.1 ст.12 Закону №504/96-ВР щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до   Кодексу адміністративного судочинства   (далі -   КАС України), внесені   Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим   Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
		З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається право державного службовця поділити щорічну відпустку на частини, основна частина якої не повинна бути меншою 14 календарних днів. 
		Під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки за відповідний робочий рік.
		Згідно з положеннями ст.57 Закону №889-VIIІ підставою для виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати під час отримання щорічної відпустки визначено саме факт отримання працівником такої щорічної основної відпустки за відповідний рік.
		При цьому, Суд зауважує, що наведені положення законодавства не пов`язують виплату такої грошової допомоги з тривалістю отриманої державним службовцем частини щорічної відпустки, а нормами чинного законодавства не встановлено заборони виплати вказаної допомоги під час отримання працівником відпустки, тривалістю менше 14 календарних днів.
		Отже, у випадку поділу щорічної основної відпустки на частини грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати виплачується за заявою працівника один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки, незалежно від кількості днів такої відпустки.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності тверджень відповідача, що позивач має право на отримання грошової допомоги лише під час отримання частини щорічної основної відпустки терміном не менше 14 календарних днів.
		Також Суд критично оцінює посилання скаржника на обставини відсутності у позивача фактично відпрацьованого часу через перебування останньої з 2015 року у відпустці по догляду за дитиною, що, на думку скаржника, свідчить про відсутність у позивача права на отримання відпустки тривалістю 14 календарних днів з виплатою відповідної грошової допомоги. Суд звертає увагу відповідача на те, що питання надання ОСОБА_1 частини щорічної основної відпустки тривалістю 2 календарних дні з 26.05.2016 до 27.05.2016 вирішено наказом Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.05.2016 №117-в, тоді як спірним питанням у цій справі є наявність у позивача права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати саме до наданої їй частини щорічної основної відпустки тривалістю 2 календарні дні.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено. 
		Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Кіровоградського окружного адміністративного суду залишити без задоволення.
		Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі № П/811/1858/16 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович   Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...