Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/348/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2021. Зареєстровано: 25.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2021.
Дата набрання законної сили: 06.12.2021 (частково)
Результат оскарження 06.12.2021 Волинський апеляційний суд: скасовано вирок частково з ухваленням нового вироку
Номер судового провадження: 1-кп/159/49/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019030110001730

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 159/348/20
		Провадження № 1-кп/159/49/21
		 
		КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 лютого 2021 року м. Ковель 
		 
		Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі :
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		представника потерпілої ОСОБА_10 
		обвинуваченого ОСОБА_11 
		захисника ОСОБА_12 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030110001730 від 15.09.2019 року про обвинувачення 
		 
		    ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою професійною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		   у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, 
		в с т а н о в и в :
		 
		обвинувачений ОСОБА_11 13 вересня 2019 року, приблизно о 23 годині, перебуваючи в парку Меморіального комплексу Слави по вул.Незалежності в м.Ковелі, під час показової демонстрації навичок з боксу у взаємному спарингу з раніше знайомим потерпілим ОСОБА_13 , не бажаючи і не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень або смерті, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи із кримінально протиправною недбалістю завдав потерпілому один удар правою рукою в ліву ділянку голови, заподіявши тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із переломом кісток черепа (перелому луски лівої скроневої кістки передньої третини) та субдуральною гематомою, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, і внаслідок набряку головного мозку спричинили смерть потерпілого ОСОБА_14 наступного дня близько 15 години. 
		Таким чином, ОСОБА_11 вчинив вбивство через необережність, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.119 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 вину не визнав та пояснив, що того вечора приблизно о 21-22 годині разом із своїми друзями ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ) відпочивав у парку неподалік пам`ятника учасникам ЧАЕС, де зустрів раніше знайомого ОСОБА_14 та його друзів. Усі разом сиділи на лавках, спілкувались та пили пиво. Він з ОСОБА_20 сиділи поруч. В якийсь момент один з перехожих, поводячи себе дивно, почав розглядати обвинуваченого, на що останній відреагував роздратовано та наказав перехожому відійти. В свою чергу потерпілий ОСОБА_21 запитав чому він так агресивно реагує на звичайного перехожого та запропонував продемонструвати свої можливості у рівному спарингу, оскільки обидва колись займались у секції з боксу. Спаринг не передбачав нанесення контактних ударів, не був бійкою, через пустощі без агресії мали намір показати свої вміння. Тому постійно рухаючись робили імітовані удари в повітрі в сторону один одного без контакту. Спаринг тривав не більше 3-5 хвилин. Несподівано потерпілий ОСОБА_21 завдав удар, під час якого лівою рукою зачепив обвинуваченого, а правою рукою вдарив в обличчя. У відповідь обвинувачений наніс йому два удари руками: один удар правою рукою в груди, інший  лівою рукою в передпліччя. Після чого обхопив потерпілого, щоб на зближенні вже не було ударів. В цей момент до них підбігли ОСОБА_16 та ОСОБА_22 з наміром розборонити. На що обвинувачений та потерпілий ОСОБА_21 відреагували словами «не лізьте, все добре», потиснули один одному руки, сіли на лавку та ще з пів години разом пили пиво. Після чого розійшлись у своїх справах.
		Обвинувачений ОСОБА_23 категорично заперечив нанесення потерпілому ОСОБА_24 ударів в голову. Показав, що про смерть ОСОБА_20 дізнався від ОСОБА_19 , дійсної причини ніхто не знав, лише були припущення, що у ОСОБА_20 щось розірвалось в грудях, тому він просив до з`ясування обставин не повідомляти про спаринг.
		Також обвинувачений ОСОБА_23 просив суд врахувати ту обставину, що його виїзд в Республіку Польща через кілька днів після події обумовлений завчасно спланованою роботою, тому він не мав на меті уникати розслідування. 
		Обвинувачений просив у пред`явленому обвинуваченні його виправдати.
		Суд, оцінивши надані для дослідження докази, проаналізувавши доводи сторони захисту та обвинувачення, дійшов висновку про часткову невідповідність показань обвинуваченого фактичним обставинам справи та про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні необережного вбивства. 
		Так в судовому засіданні встановлено, що 15 вересня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви закладу охорони здоров`я від 14 вересня 2019 року внесені відомості за фактом смерті ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 15 годині за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 .
		Згідно протоколу огляду місця події від 14.09.2019 року (а.с.60, т.1) тіло ОСОБА_14 знаходилось на підлозі в кімнаті, будь-яких видимих тілесних ушкоджень, які б свідчили про насильницьке заподіяння смерті не виявлено.
		Як показали мати ОСОБА_14  ОСОБА_8 та батько ОСОБА_9 їх син навчався на першому курсі юридичного факультету в м.Хмельницькому, влітку працював за кордоном, повернувся в м.Ковель 11 вересня 2019 року. В п`ятницю 13 вересня 2019 року пішов відпочивати з друзями, він товаришував з ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 . Вони знали цих дітей зі школі, знали, що син не має шкідливих звичок, тому довіряли їм. Близько 12 години ночі ОСОБА_29 зателефонувала до сина, останній відповів, що все добре, вже знаходиться в районі Сільмаш та скоро прийде додому. Як повернувся син вони не чули, під ранок у ОСОБА_20 почалась нудота, він тримався за голову і скаржився на головний біль, таблетки не допомагали. Вони не могли зрозуміти причину болю, адже ознак сильного сп`яніння не було, одяг був чистим, на тілі не було жодного ушкодження чи ознак падіння. ОСОБА_30 кілька разів оглядав голову та тіло сина, нічого підозрілого не виявив. Син весь час спав, а приблизно о 15 годині у нього посиніли губи, штучне дихання не допомагало, дії трьох бригад медиків екстреної медичної допомоги виявились безсилі. 
		14 вересня 2019 року у присутності двох понятих, за участю судово медичного експерта ОСОБА_31 , із застосуванням фотографування проведений розтин та огляд трупа, який оформлений як протокол огляду місця події (а.с.64, т.1). Згідного даного протоколу, а також більш детального опису, що наведений у висновку експерта №183 (експертизі трупа) при зовнішньому дослідженні трупа будь-яких тілесних ушкоджень, особливостей, патоморфологічних змін детальним оглядом всіх ділянок тіла не виявлено. При внутрішньому дослідженні виявлено лише одне пошкодження у вигляді вдавленого, напівсферного овального перелому луски лівої скроневої кістки передньої третини розміром 5,1х3,1 см., в лівій скроневій ділянці та в лівому скроневому м`язі з апоневрозом відмічається гематома розміром 9х8 см, під твердою мозковою оболонкою в лівій скроневій ділянці наявна гематома загальним об`ємом до 200 мл. В крові трупа виявлено етиловий спирт в кількості 0,31 проміле (а.с.98,99 т.1).
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №183 від 09.10.2019 року виявлене тілесне ушкодження кваліфіковано як тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа та субдуральною гематомою з розвитком набряку і набуханням головного мозку, гематоми лівої скроневої ділянки та м`язу з апоневрозом, які утворились від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок заподіяння ударів кулаками рук людини, і за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. 
		Між виявленими тілесними ушкодженнями та смертю є прямий причинний зв`язок. Смерть настала за 2-4 години до моменту дослідження трупа в морзі (тобто в проміжку між 13-15 год 14.09.2019 року), тілесні ушкодження могли утворитись за 14-18 годин до моменту смерті (тобто з 21 години 13.09.2019 року до 01 години 14.09.2019 року), по тілу було нанесено не менше одного удару, ознак травмуючої дії інших предметів не виявлено, найбільш вірогідно, що в момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_32 знаходився в вертикальному положенні, лівою скроневою ділянкою голови до травмуюючого предмету, після нанесення тілесних ушкоджень потерпілий зберігав здатність до активних дій до втрати свідомості.
		В судовому засіданні на підставі допиту свідків встановлено, що вечір 13 вересня 2019 року ОСОБА_32 провів з друзями та знайомими. Зустрілись друзі біля магазину «АТБ» в центрі міста, потім відпочивали в парку неподалік пам`ятника учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС (парк Меморіальної слави або інакше «Вічного вогню»), де також відпочивав обвинувачений ОСОБА_33 . Згодом частина компанії ОСОБА_20 від`єдналась від решти та пішла до магазину «Європа», а потерпілий ОСОБА_21 залишився в парку з обвинуваченим та іншими свідками, саме в цей час і відбувся спаринг. Після спарингу потерпілий ОСОБА_20 підійшов до магазину «Європа», звідки на таксі разом з друзями приїхав в район Сільмаша до магазину «Сяйво», де компанія продовжила відпочинок. Додому ОСОБА_21 повернувся вночі з 13.09.2019 року на 14.09.2019 року.
		Так, за даними камер відеоспостереження ( а.с.130-131 т.1) ОСОБА_21 знаходився в магазині «АТБ» по вул. Незалежності в м.Ковелі о 21 год 30 хв., де зустрівся з друзями.
		Свідок ОСОБА_34 підтвердив суду, що він дійсно разом з ОСОБА_27 , потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_35 зустрілись біля магазину «АТБ», придбали пиво та відпочивали в парку «Вічного вогню», де були інші знайомі ОСОБА_20 . Згодом прийшов обвинувачений ОСОБА_23 із своїм другом ОСОБА_36 . Очевидцем подій свідок не був, проте на наступний день чи через день особисто чув розповідь ОСОБА_37 про те, що той бачив як ОСОБА_23 та ОСОБА_32 «грались», ОСОБА_20 першим завдав сильнішого удару, а ОСОБА_38 у відповідь - три удари в голову, після чого їх розборонили (судове засідання 22.10.2020 р).
		Свідок ОСОБА_39 підтвердив, що ввечері 13.09.2019 року разом з потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_35 та ОСОБА_28 придбали в магазині «АТБ», що в центрі міста, пиво та прийшли в парк «Вічного вогню», де зустріли інших знайомих. Приблизно о 22 годині він разом із ОСОБА_28 пішов додому. Потерпілий ОСОБА_21 залишився в парку разом з ОСОБА_35 , ОСОБА_25 , ОСОБА_40 , був там і обвинувачений ОСОБА_15 . Свідок не був очевидцем подій, лише через кілька днів після смерті ОСОБА_20 дізнався особисто від ОСОБА_37 про те, що той бачив, як ОСОБА_23 завдав ОСОБА_20 три удари в голову (судове засідання 22.10.2020 р).
		Згідно показань допитаних судом свідків на час спарингу в парку були присутні свідки ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 .
		Кожен з них надав показання щодо власного сприйняття подій, зазначивши, що спаринг закінчився обміном взаємних ударів, проте усі свідки в категоричній формі заперечили неприязні відносини чи сварку між обвинуваченим ОСОБА_47 та потерпілим ОСОБА_13 як до спарингу, так і після нього, вказали на відсутність у потерпілого ОСОБА_14 видимих тілесних ушкоджень після спарингу.
		Зокрема, свідок ОСОБА_48 суду повідомив, що того вечора ОСОБА_15 та ОСОБА_21 сиділи поруч на лавці, біля них стояв ОСОБА_49 , свідок знаходився навпроти них на незначній відстані на парапеті. Також на парапеті сидів ОСОБА_50 , а поруч стояв ОСОБА_51 . Усі присутні розмовляли та пили пиво. Свідок чув, як ОСОБА_15 в грубій формі відреагував на перехожого, який задивився на хлопців. В свою чергу ОСОБА_21 запропонував обвинуваченому не перехожим погрожувати, а показати свої вміння в спарингу («бій з тінню»), адже вони раніше займались в одній секції. Жартуючи один над одним вони розпочали спаринг, за яким спостерігали всі присутні, а ОСОБА_49 супроводжував їх. Спаринг тривав незначний проміжок часу, розпочався імітованими ударами в сторону один одного в повітрі без контакту. Обвинувачений та потерпілий рухались по вкритій бруківкою доріжці в напрямку пам`ятника учасникам ЧАЕС, раптово відбувся обмін ударами, першим удар завдав ОСОБА_21 , ОСОБА_15 завдав удар у відповідь. Після ударів хлопці залишились на ногах. В цей час ОСОБА_49 запропонував хлопцям припинити бій, також підбіг ОСОБА_52 та встав між ними. У відповідь ОСОБА_21 та ОСОБА_15 відреагували таким чином, що ніби все добре, потиснули один одному руки, сіли на лавку та ще випили пива. Свідок не зміг в категоричній формі підтвердити механізм нанесення ударів, йому здалось, що вони приходились на рівні плечей чи грудей обвинуваченого та потерпілого. Через деякий час після спарингу всі розійшлись у своїх справах. Про смерть ОСОБА_14 він дізнався наступного дня від ОСОБА_53 , версії смерті були різні, зокрема від опіків чи падіння (судове засідання 10.07.2020 р.)
		Показання свідка ОСОБА_54 в частині місця події та розташування її очевидців відповідають даним, зафіксованим у протоколі слідчого експерименту від 04.10.2019 року за його участю ( а.с.142, т.1).
		Свідок ОСОБА_55 суду показав, що ОСОБА_21 запропонував ОСОБА_56 «бій з тінню», який демонструє вміння та не передбачає контактних ударів. Все відбувалось у формі жарту, тому присутні спостерігали за розвитком подій. Бій тривав від 2 до 5 хвилин, хлопці рухались по колу в діаметрі 5-6 метрів, близько 10 ударів було в повітрі, проте ОСОБА_15 випадково пропустив удар в голову і у відповідь вдарив ОСОБА_14 правою рукою в груди. В цей момент підбіг ОСОБА_52 та розборонив хлопців. На цьому все припинилось, хлопці пожали руки і повернулись до компанії. Свідок сприймав все, що відбулось, як жарт між двома добре знайомими людьми, тому не біг розбороняти хлопців (судове засідання 02.09.2020 р.).
		Свідок ОСОБА_49 показав, що приєднався до компанії ОСОБА_14 в парку після 22 години вечора, пізніше підійшов ОСОБА_15 . Усі разом пили пиво та розмовляли. В якийсь момент ОСОБА_15 та ОСОБА_21 вирішили влаштувати «бій з тінню» (спаринг). Свідок знаходився на відстані 1-1,5 метра спостерігаючи за ними. В момент коли хлопці наблизились один до одного на відстань достатню для контактного удару, що свідчило про переростання спарингу в бійку, він разом з ОСОБА_57 зупинили їх. Жодних контактних ударів свідок не бачив. Після бою ОСОБА_15 та ОСОБА_21 повернулись до компанії та продовжили спільний відпочинок, а через хвилин 20-30 розійшлись (судове засідання 10.07.2020 р.).
		Свідок ОСОБА_52 суду повідомив, що ввечері 13.09.2019 року під час відпочинку в парку « ІНФОРМАЦІЯ_3 » втрутився у сутичку між двома раніше йому знайомими хлопцями ОСОБА_47 та ОСОБА_13 у зв`язку з тим, що побачив контактні удари в груди. Удари були не сильними, після ударів хлопці не падали. Фізичних зусиль для припинення бійки він не застосовував, хлопцям достатньо було слів, на які вони відреагували жартом. Ударів в голову свідок не бачив (судове засідання 22.10.2020 р.).
		Свідок ОСОБА_51 повідомив, що через стан сильного алкогольного сп`яніння не пам`ятає подробиць події, бачив як ОСОБА_42 та ОСОБА_43 припинили сутичку між ОСОБА_47 та ОСОБА_13 . Через кілька днів після події ОСОБА_58 у присутності ОСОБА_59 та ОСОБА_60 розповідав йому як бачив нанесення ОСОБА_47 бокових ударів в голову ОСОБА_24 (судове засідання 02.09.2020 р).
		В ході слідчого експерименту, який проведено 27 вересня 2019 року у присутності двох понятих та судово-медичного експерта ОСОБА_31 , свідок ОСОБА_58 вказав на місце в парку, де між ОСОБА_47 та ОСОБА_13 сталась бійка. Зазначив, що знаходився від хлопців на відстані 7 метрів, поруч з ним стояв ОСОБА_48 , ОСОБА_51 та ОСОБА_55 . Бачив, як ОСОБА_21 завдав несильного удару в обличчя Колбачу Давиду, той у відповідь завдав три удари кулаками правої та лівої руки ОСОБА_20 в голову в ділянку скроні, після першого удару, отриманого від ОСОБА_61 , ОСОБА_32 дещо нахилився вперед, останній удар ОСОБА_23 наніс правою рукою в ліву скроню ОСОБА_62 (а.с.137-141 т.1).
		Незважаючи на зміну свідком ОСОБА_63 в ході судового розгляду справи показань, суд оцінює встановлені під час слідчого експерименту обставини щодо механізму завдання ОСОБА_64 потерпілому удару як достовірні, а показання ОСОБА_65 в суді неправдивими, з огляду на таке. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_58 надані під час слідчого експерименту свідчення не підтвердив та пояснив, що на час слідчого експерименту вживав наркотичні засоби, тому давав такі показання, які влаштовували слідчого. В дійсності він пам`ятає як ОСОБА_21 першим ударив ОСОБА_66 , а той у відповідь завдав один удар лівою рукою в праву частину голови, після чого обхопив ОСОБА_20 та нахилив, взявши за шию, більше ударів не бачив. 
		Проте, присутні під час слідчого експерименту з ОСОБА_63 понятий ОСОБА_67 та судово-медичний експерт ОСОБА_68 категорично заперечили в суді будь-який тиск на свідка зі сторони органу досудового розслідування, обидва підтвердили, що поведінка ОСОБА_65 відповідала нормі, розповідь та дії були чіткими і послідовними.
		Свідок ОСОБА_67 також повідомив суду, що під час слідчого експерименту ОСОБА_58 самостійно вказав на місце в парку де відпочивала компанія, про реакцію ОСОБА_69 на дії перехожого та про місце бійки, яку назвав «грою в бокс». Свідок підтвердив зафіксовані в протоколі слідчого експерименту показання ОСОБА_65 , про те, що ОСОБА_20 завдав удар Колбачу, а той у відповідь - три не сильних удари в голову: два в одну сторону голови, а один в іншу. ОСОБА_58 на статистові продемонстрував механізм нанесення ударів. 
		Потерпілий ОСОБА_9 , батько ОСОБА_14 , повідомив суду, що після смерті сина намагаючись з`ясовувати причину смерті неодноразово зустрічався з друзями сина. Ніхто не розповів про бійку, проте згодом від ОСОБА_70 дізнався, що ОСОБА_51 боїться все розповісти, тому необхідно зустрітись з ОСОБА_71 , який все бачив. 16 вересня 2019 року у присутності ОСОБА_60 ОСОБА_58 розповів, що ОСОБА_15 та ОСОБА_20 грали в бокс, ОСОБА_20 першим вдарив ОСОБА_72 , а той у відповідь наніс три удари в голову, один в праву частину, а два в ліву, тому їх почали всі заспокоювати. Наступного дня ОСОБА_58 дав показання слідчому, після чого вони ще тричі зустрічалися з ОСОБА_63 , який щоразу розповідав так само (судове засідання 25.11.2020 року). 
		Свідок ОСОБА_73 підтвердив показання потерпілого ОСОБА_9 та пояснив, що очевидцем подій не був, але як друг ОСОБА_20 намагався спілкуючись із друзями з`ясувати причину його смерті. Про сутичку в парку дізнався від ОСОБА_53 , а подробиці розповів ОСОБА_46 . Тому разом з іншими знайомими зустрівся з ОСОБА_47 , який не повірив, що від його дій могла наступити смерть ОСОБА_20 (судове засідання ІНФОРМАЦІЯ_4 ). 
		Аналогічним чином ОСОБА_58 переказував подробиці сутички через кілька днів після події свідкам ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , що останні підтвердили в суді. 
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №183-А від 10 жовтня 2019 року тілесні ушкодження, внаслідок яких наступила смерть ОСОБА_14 , могли утворитись при обставинах, вказаних свідком ОСОБА_63 в ході проведення слідчого експерименту 27.09.2019 року (а.с.104 т.1).
		У висновку комісійної судово-медичної експертизи №57 від 05.12.2019 року (а.с.114 т.1) зазначено : « ОСОБА_21 отримав такі тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток основи черепа, субдуральної гематоми лівої скроневої ділянки об`ємом 200 мл, гематоми м`яких тканин голови зі сторони їх внутрішньої поверхні зліва та лівого скроневого м`язу. Враховуючи патоморфологічну характеристику тілесного ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми  воно утворилось внаслідок контакту з тупим твердим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею, найбільш вірогідно  рукою сторонньої особи, затиснутою в кулак (кулаком руки). Утворення вищевказаного тілесного ушкодження внаслідок падіння з висоти власного зросту, як з попередньо наданим прискоренням так і без нього, з подальшим ударом лівою частиною голови об виступаючі предмети  в даному випадку  виключається. Дане тілесне ушкодження могло утворитись за обставин, вказаних свідком ОСОБА_63 у ході проведення слідчого експерименту 27.09.2019 року».
		Отже, сукупність наведених доказів дає суду підстави дійти висновку про отримання потерпілими ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, саме від удару, нанесеного ОСОБА_47 під час боксерського спарингу приблизно о 23 годині 13 вересня 2019 року в парку Меморіального комплексу ОСОБА_77 .
		 
		Суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість такого доказу як протокол слідчого експерименту з ОСОБА_63 від 27.09.2019 року з мотивів не зазначення у вступній частині протоколу статиста ОСОБА_78 та участь у слідчій дії в якості понятого ОСОБА_79 , який був однокласником потерпілого та раніше неодноразово залучався слідчими поліції в якості понятого в різних кримінальних провадженнях.
		Наведені зауваження до процесуального документу та учасників слідчої дії за змістом ст.240 КПК, яка регулює порядок проведення слідчого експерименту, ст.86, ст.87 КПК, які визначають критерії допустимості доказів, не засвідчують істотного порушення прав та свобод людини, оскільки участь в слідчому експерименті досвідченого понятого, щодо якого відсутні компрометуючі дані, не спотворює суть отриманих доказів.
		Всупереч вимог ст.22 КПК України сторона захисту не надала суду переконливих доказів на підтвердження перебування ОСОБА_65 під час слідчого експерименту в стані наркотичного сп`яніння. Зміна ОСОБА_63 показань в суді не виключає автоматично проведений з його участю слідчий експеримент з числа допустимих та належних доказів, оскільки допит свідка та слідчий експеримент виступають самостійними джерелами здобуття доказів, яким надається оцінка в сукупності з іншими доказами у справі. 
		Також безпідставними є припущення сторони захисту про можливість отримання потерпілим ОСОБА_13 тілесних ушкоджень від дій інших осіб під час подальшого відпочинку в районі Сільмаша, оскільки вони спростовані взаємоузгодженими показаннями свідків, з якими потерпілий провів решту вечора та які вказали, що будь з ким іншим ОСОБА_21 в той вечір не конфліктував.
		Так, згідно роздруківки дзвінків (а.с.187 т.1) ОСОБА_32 викликав таксі до магазину «Європа» (в центрі міста) 13.09.2019 року о 23.38 годині.
		Як показав свідок ОСОБА_80 він забрав компанію з 5-6 хлопців в центрі міста та привіз до магазину «Сяйво» (район Сільмаша). 
		Свідки ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 кожен зокрема повідомили суду, що залишили компанію в парку «Вічного вогню» близько 22-22.30 год, ще до спарингу, та біля магазину «Європа» розпивали спиртні напої. Дочекавшись ОСОБА_20 , який підійшов через годину, замовили таксі, приїхали в район Сільмаша, зайшли в магазин «Сяйво», придбали ще пива та відпочивали в дворах. ОСОБА_21 та ОСОБА_85 певний час близько години розмовляли наодинці в під`їзді. Пізніше ОСОБА_86 провів ОСОБА_14 до його будинку, повернувся і всі разом провели додому ОСОБА_87 , який перебував в стані сильного сп`яніння. 
		Свідок ОСОБА_85 підтвердив, що близько години спілкувався з ОСОБА_13 в під`їзді наодинці, вони давно не бачились, тому розмовляли про життя. Коли ОСОБА_20 почав засинати, він запропонував провести його додому, майже довів до під`їзду, попрощались та домовились зустрітись наступного дня. Свідок категорично вказав, що ОСОБА_20 не падав та в під`їзді об будь що не вдарявся (судове засідання 12.05.2020 року).
		Показання свідка ОСОБА_88 та інших свідків об`єктивно підтверджуються відеозаписом з магазину «Сяйво» по АДРЕСА_3 (а.с.127 т.1) де зафіксовано, що в 00 год 15 хвилин в ніч з 13 на 14 вересня 2019 року в магазин зайшли ОСОБА_21 , ОСОБА_81 , ОСОБА_85 , ОСОБА_83 . 
		На відео ОСОБА_21 вже тримався рукою за голову в області лівої скроні.
		Допитані в судовому засіданні судові експерти ОСОБА_68 та ОСОБА_89 , роз`яснили, що набрякання мозку та утворення гематоми дають відчуття болю, при цьому потерпілий певний час зберігає здатність до звичної ходьби та мови.
		Наведене у сукупності підтверджує отримання потерпілим ОСОБА_13 тілесного ушкодження, що призвело до його смерті, до приїзду в район «Сільмашу».
		Також неприйнятними є твердження сторони захисту щодо можливості отримання потерпілим тілесного ушкодження внаслідок падіння чи удару об іншу контактуючу поверхню (поручень, стіну, інший виступаючий предмет), оскільки така вірогідність повністю виключаються висновком комплексної судово-медичної експертизи №57 від 05.12.2019 року, протоколами огляду місця події та речей, показаннями експертів ОСОБА_31 та ОСОБА_90 .
		Так сторона захисту мотивувала свої припущення не встановленням експертом криміналістом ОСОБА_89 дійсного механізму завдання удару, про вона вказала в акті судово медичного-криміналістичного дослідження №56 від 27.09.2019 року (а.с.128, т.2), згідно якого на висковій кістці вилученій з трупа ОСОБА_14 , виявлено вдавлений злам, який утворився від дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею (більш точно визначити форму предмета не представляється можливим у зв`язку з малим об`ємом вилученої кістки, відсутністю опису пошкоджень голови).
		Проте, в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_89 пояснила, що не змогла дати висновок щодо механізму отримання тілесного ушкодження лише через брак матеріалу, оскільки безпосередньо не приймала участі в огляді трупа, не знайома з іншими матеріалами справи, отримала лише два фрагменти вискової кістки.
		В свою чергу судовий експерт ОСОБА_68 суду показав, що детальний огляд трупа зафіксований в описовій частині судово-медичної експертизи №183 та під час огляду трупа з фото фіксацією. Виявлений ним вдавлений напівсферний овальний перелом луски лівої скроневої кістки передньої третини розміром 5,1х3,1 см за формою та розмірами є характерним для удару кулаком, зокрема утворився від кістки фалангу вказівного пальцю зігнутого в кулак. Удар нанесено під кутом 90 градусів. Експерт ОСОБА_68 категорично заперечив можливість отримання даного ушкодження внаслідок падіння чи удару об інший предмет, оскільки на тілі потерпілого були відсутні будь-які притаманні падінню ушкодження, за морфологічними особливостями ушкодження потерпілий був приймаючим удар об`єктом, а не навпаки.
		Висновки експерта ОСОБА_31 узгоджуються з висновками комплексної судово-медичної експертизи №57 від 05.12.2019 року, на дослідження якій на відміну від експерта ОСОБА_89 , надані усі матеріали справи, в тому числі протокол огляду трупа з фото таблицями.
		Крім того, у суду немає підстав не довіряти показанням чи висновкам експерта ОСОБА_31 , доводи сторони захисту про зацікавленість останнього є припущенням, а наведені мотиви проживання дітей експерта в одному будинку з батьками потерпілого не є приводом для його відводу.
		Аналогічним є висновок суду щодо клопотання захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_12 з приводу недопустимості висновку судово-медичної експертизи №183, яка ніби - то розпочата до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Як встановлено судом, огляд трупа проведено за правилами огляду місця події 14.09.2019 року, що відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, саме ця дата вказана експертом як дата розтину, а експертиза фактично проведена на підставі ухвали слідчого судді від 20.09.2019 року, і завершена 09.10.2019 року (а.с.96 т.1).
		Суд звертає увагу сторони захисту на положення ст.94 КПК України, за приписами якої жоден доказ не має наперед встановленої сили, включаючи висновки експертів. Суд оцінює докази в сукупності з точки зору їх взаємозв`язку та достатності. 
		В ході огляду ділянки дороги від парку до магазину «Європа», квартири за місцем проживання потерпілого, під`їзду за місцем проживання потерпілого (а.с.83-94 т.1) не виявлені предмети, які за формою та розміром могли б відповідати предмету, яким завдано ушкодження.
		На одязі потерпілого відсутні бруд та пошкодження ( а.с.69 т.1).
		На тілі потерпілого відсутні ушкодження чи подряпини, притаманні падінню, на що вказували батьки потерпілого та узгоджується з протоколом огляду трупа.
		Тому оцінюючи ці докази в сукупності з висновками судових експертиз суд виключає можливість отримання потерпілим смертельних тілесних ушкоджень від падіння чи удару об інший предмет. 
		Перевіривши усідоводи сторонизахисту,суд дійшовпереконання,що покладенів обґрунтуваннявироку доказиє належнимита допустимими, усвоїй сукупностівони взаємоузгоджуються,послідовно відтворюютькартину подійта єдостатніми дляприйняття процесуальногорішення щодовинуватості обвинуваченого ОСОБА_61 у вчиненнінеобережного вбивства. 
		Орган досудового розслідування дії ОСОБА_61 кваліфікував за ч.2 ст.121 КК України, як завдання умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та пред`явив обвинувачення, за змістом якого: « ОСОБА_23 13 вересня 2019 року приблизно о 23 годині знаходячись на пішохідній доріжці в парковій зоні неподалік Меморіального комплексу Слави по вул. Незалежності в м.Ковелі, під час конфлікту з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який виник раптово на грунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою заподіяння останньому тілесних ушкоджень умисно наніс потерпілому не менше трьох ударів кулаками обох рук в голову, внаслідок чого останньому заподіяв тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа та субдуральною гематомою з розвитком набряку і набуханням головного мозку, гематоми лівої скроневої ділянки та м`язу з апоневрозом, які за ступенем тяжкості стосовно живої особи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Від злочинних дій ОСОБА_61 14 вересня 2019 року близько 15 години потерпілий ОСОБА_21 помер за місцем проживання в АДРЕСА_2 . Смерть останнього настала від закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа та субдуральною гематомою з розвитком набряку та набухання головного мозку. Між тілесними ушкодженнями та настанням смерті є прямий причинний зв`язок».
		Проте, орган досудового розслідування не визначив в обвинуваченні чи бажав ОСОБА_23 настання наслідків своїх дій у виді тяжких тілесних ушкоджень, а якщо не бажав чи свідомо припускав їх настання, а також яким за суб`єктивною стороною було його ставлення до похідного наслідку у виді смерті.
		За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів.
		З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинно-наслідковому зв`язку між собою.
		Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується умислом щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (прямим/непрямим) і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого. За таких обставин суб`єкт злочину усвідомлює можливість настання кінцевого наслідку (смерть потерпілого) в результаті заподіяних тілесних ушкоджень.
		На відміну від цього вбивство з необережності може бути вчинене лише при необережній формі вини, яка виступає у вигляді кримінально протиправної самовпевненості або недбалості.
		Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків.
		Розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть (ч. 2ст. 121 КК України), і вбивства, вчиненого через необережність (ч. 1ст. 119 КК України), здійснюється здебільшого за їх суб`єктивною стороною, оскільки за об`єктивною стороною в обох випадках заподіяння смерті відбувається однаковим засобом  завданням тілесних ушкоджень.
		З приводу зазначеного Верховний Суд України неодноразово висловлював свою позицію в постановах від 25.04.2013 справа 5-8кс13, від 19.03.2015 справа 5-4кс15, від 28.05.2015 справа 5-25кс15 та вказував на необхідність вирішення питання про зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема способу,знаряддя злочину,кількості,характеру ілокалізації тілеснихушкоджень,мотивів злочиннихдій,поведінки винногодо,під часі післязлочину,його взаєминз потерпілим до та після події.
		В ході судового розгляду справи судом не встановлена вина ОСОБА_61 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, оскільки не здобуто беззаперечних доказів того, що ОСОБА_15 під час спарингу, розпочатого за взаємною згодою з потерпілим, при нанесенні удару у відповідь на удар потерпілого передбачав, що своїми діями спричинить перелом скроневої кістки, бажав цього або свідомо припускав. 
		Як вбачається з показань допитаних в суді очевидців події ОСОБА_23 та ОСОБА_32 перебували у добрий стосунках, разом відпочивали, не конфліктували, спаринг не повинен був переростати в бійку, обмін ударами відбувся раптово. ОСОБА_23 не наносив прицільного удару, оскільки вони постійно рухались. Після зупинення спарингу ОСОБА_23 не продовжував активні дії, фізичної переваги не мав, додаткових ударів не наносив, інших предметів в руки не брав, що підтверджує відсутність у нього умислу на завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Після спарингу обвинувачений та потерпілий продовжили доброзичливе спілкування. 
		Жодних зовнішніх ознак отриманого потерпілим тілесного ушкодження не було.
		Обидва експерта підтвердили суду, що вискова кістка у потерпілого була тонкою та крихкою, так експерт ОСОБА_68 через це не зміг взяти достатньо матеріалу, пояснив, що кістка розкришилась при відібранні зразків. Експерт ОСОБА_89 пояснила, що вперше за час роботи побачила вискову кістку тоншу за папірус.
		   Достеменно в судовому засіданні встановлено нанесення одного удару, який призвів до тяжких наслідків. Як пояснив судовий експерт ОСОБА_68 з огляду на особливості скроневої кістки, її розташування та характеру ушкоджень, удар був не сильним.
		   Тому відсутні об`єктивні дані, які би вказували на наявність у ОСОБА_61 умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень. 
		   Проте, ОСОБА_23 завдаючи удар в голову повинен був і міг передбачити настання тяжких наслідків, але не проявив необхідної обачності, внаслідок чого наступила смерть.
		За таких умов ОСОБА_23 повинен відповідати за вбивство вчинене через необережність у формі кримінально протиправної недбалості.
		При призначенні ОСОБА_11 покарання суд керується положеннями статей 50 та 65 Кримінального кодексу України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого, особи винного, обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вирішуючи питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку суд повинен визначити ступінь суспільної небезпечності вчиненого, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого (форми вини, мотивів, способу вчинення, наслідків, тощо).
		Вчинений обвинуваченим злочин є необережним злочином проти життя та здоров`я особи, на час його вчинення відносився до злочинів середньої тяжкості, на даний час віднесений до категорії нетяжких злочинів. Враховуючи відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, молодий вік обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, його ставлення до вчиненого, характеристику за місцем проживання, яка не містить негативної інформації, довідку про стан здоров`я, суд з урахуванням конкретних обставин події, які свідчать про спільний відпочинок обвинуваченого та потерпілого та відсутність між ними неприязних відносин, проте з огляду на невідворотні наслідки вчиненого і позицію потерпілих, вважає необхідним обрати покарання у виді обмеження волі на строк наближений до максимального. 
		З урахуванням того, що обвинувачений не має коштів та майна, достатнього для сплати вимог за цивільним позовами потерпілих, відбування ним покарання у виді обмеження волі забезпечить виконання вироку суду в цій частині.
		Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_11 відшкодування завданої моральної шкоди відповідно до вимог ст.1167 ЦК України підлягають до повного задоволення.
		Як роз`яснено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.
		Приймаючи до уваги ту глибину та характер душевних страждань батьків, які втратили сина, який навчався, працював та характеризувався виключно позитивно, суд вважає справедливим та розумним розмір відшкодування завданої моральної шкоди на рівні заявлених 250000 гривень кожному.
		Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_11 припинив свою дію. 
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.
		Керуючись статтями 373,374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати  ОСОБА_11  винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців. 
		Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень. 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень. 
		 
		Речові докази у справі :
		- DVD диски залишити при матеріалах справи,
		- мобільний телефон потерпілого ОСОБА_13 марки «Iphone» та одяг потерпілого  повернути ОСОБА_8 .
		 
		Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.09.2019 року на речі потерпілого ОСОБА_13 .
		 
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного судучерез Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		ГоловуючийОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...