Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17320/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Створення або утримання місць розпусти і звідництво.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2021. Зареєстровано: 25.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2021.
Дата набрання законної сили: 09.02.2021
Номер судового провадження: 11-кп/818/1/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016220000001158

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 640/17320/16-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/818/1/21     Суддя доповідач ОСОБА_2 
		Категорія: Створення або утримання
		місць розпусти і звідництво
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_2 
		суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі - ОСОБА_5 
		за участю прокурора - ОСОБА_6 
		обвинуваченого (виправданого) ОСОБА_7 
		захисника             - ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, представника потерпілих - ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року відносно ОСОБА_7 ,- 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Цим вироком
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов, Луганської області, громадянина України, українця, не одруженого, раніше не судимого, освіта середня, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 ,
		Визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України та виправдано.
		Цим же вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
		 Устрок відбуттяпокарання зарахуваночас затриманнята перебування ОСОБА_7 під вартою,а саме:з 26.05.2012року по06.06.2012року,та з16.08.201 6 по 05.06.2017 року.
		 Судом також зазначено, що з урахуванням положень ч. 1,5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 фактично відбув призначене йому судом покарання (девять місяців попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та одному дню позбавлення волі дорівнюють два дні обмеження волі), та його звільнено з-під варти та до набрання вироком законної сили змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.
		 Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 10000 гривень.
		 Цивільні позови ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ОСОБА_7 залишені без розгляду.
		 Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
		 Судові витрати за проведення судових експертиз стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави в розмірі 19357,62 гривень.
		Згідно вироку в листопаді 2011 року, точна дата не встановлена, діючи умисно, з метою незаконного збагачення шляхом звідництва для розпусти, всупереч нормам громадських відносин, які гарантують право кожної людини на фізичну свободу (волю), особисту недоторканність і захищають її честь, здійснив злочин при наступних обставинах.
		ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер дій, пов`язаних із звідництвом для розпусти, вступив у попередню злочинну змову з особою, кримінальне провадження щодо якої виділене в окреме провадження, « ОСОБА_13 », спрямовану на звідництво для розпусти, тобто на пошук осіб, які згодні займатися розпустою, знайомство та організацію зустрічей таких осіб з метою сприяння сексуальним стосункам, а саме організацію зустрічей в м. Москва РФ невстановлених осіб з дівчатами модельної зовнішності з України для подальших інтимних стосунків.
		Згідно даної змови, ОСОБА_7 запропонував « ОСОБА_14 » підшукати в м. Харкові дівчат модельної зовнішності та організувати їх виїзд до м. Москва для зустрічі з невстановленими особами, які б вступали у статеві стосунки з дівчатами, оплачуючи послуги ОСОБА_7 .
		Так, на початку листопада 2011 року « ОСОБА_13 », діючи згідно вищевказаного плану, перебуваючи в модельному агентстві, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 19, запропонував ОСОБА_10 за велику грошову винагороду виїхати в м. Москва вступити в статевий зв`язок з невстановленим чоловіком на ім`я ОСОБА_15 , на що ОСОБА_10 надала свою згоду.
		Отримавши згоду від ОСОБА_10 на виїзд у м. Москва РФ., « ОСОБА_13 » повідомив про це невстановленій особі на ім`я ОСОБА_15 , надавши йому дані ОСОБА_10 для придбання електронних квитків на переліт з м. Харкова до м. Москва і на зворотній переліт. Продовжуючи діяти згідно раніше розробленого плану, « ОСОБА_13 » повідомив ОСОБА_7 про дату прибуття ОСОБА_10 до невстановленого чоловіка ОСОБА_15 в м. Москва РФ.
		11.11.2011року ОСОБА_10 , діючи згідно за вказівками « ОСОБА_13 » виїхала в м. Москва РФ до невстановленої особи на ім`я ОСОБА_15 , де вступила з ним у статевий зв`язок, а наступного дня повернулася в м. Харків.
		За знайомство та організацію зустрічі та прибуття ОСОБА_10 до м. Москва РФ невстановлена особа на ім`я ОСОБА_15 передала ОСОБА_7 і « ОСОБА_13 » 500 доларів США.
		Також органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він за попередньою змовою з особами, кримінальне провадження щодо яких виділене в окреме провадження, « ОСОБА_13 і « ОСОБА_16 », наприкінці березня 2012 року, реалізуючи спільний злочинний намір, з метою отримання прибутку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, пов`язаних із здійсненням незаконної угоди щодо людини, підшукав громадянок України ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і невстановлених в ході слідства дівчат, яким запропонував виїхати в Республіку Сейшельські острови для роботи по наданню послуг хостес, не повідомивши їм про те, що в ході даної роботи вони повинні будуть надавати сексуальні послуги незнайомим чоловікам і 29.03.2012 ОСОБА_17 , ОСОБА_19 і невстановлені в ході слідства дівчата у супроводі ОСОБА_7 виїхали до Республіки Сейшельські острова на острів Мае, де ОСОБА_17 , ОСОБА_19 і невстановлені в ході слідства дівчата, які були заздалегідь введені в оману ОСОБА_7 та іншими членами злочинної групи, знаходячись у безвихідному для них становищі, що виразилося в знаходженні в чужій країні без засобів до існування і можливості відстоювати свої особисті права, змушені були надавати сексуальні послуги невстановленим особам за гроші, частину з яких ОСОБА_7 роздав дівчинам, а частину залишив собі.
		За даним епізодом ОСОБА_7 виправданий.
		Суд дійшов висновку, про недоведеність обвинуваченням вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального порушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України і, таким чином, відсутності в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
		В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально процесуального закону просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Обґрунтовуючи свою вимогу зазначає, що судом безпідставно ухвалено виправдувальний вирок та проігноровано свідчення потерпілих, які детально описали обманні дії ОСОБА_7 , внаслідок чого вони потрапили у іншу країну і під впливом тяжких обставин повинні були надавати послуги інтимного характеру.
		Таким чином автор апеляційної скарги вважає, що суд належним чином не проаналізував покази потерпілих про їх сексуальну експлуатацію які є досить переконливим та достатнім доказом вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України за яким його виправдано.
		Також на думку автора апеляційної скарги вважає, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам розгляду кримінального провадження у суді.
		Так свідок ОСОБА_20 у вільних поясненнях суду вказав, що надавав своє приміщення у оренду для зборів перед подорожжю обвинуваченому ОСОБА_7 , та вказував дівчатам на необхідність бути пильними у іншій державі, бо не він ( ОСОБА_21 ), не вони не знають законів цієї іноземної держави.
		На питання ж представника потерпілих, чи можна такі його дії назвати інструктажем, у разі коли він не знає законів, він відповів, що інструктаж він не проводив, а лише надавав у оренду приміщення.
		Крім того на думку автора апеляційної скарги у вироку суду істотно порушені    вимоги кримінального    процесуального закону.
		Так, кажучи про недоведеність вини обвинуваченого, суд у вироку посилається на те, що слідством не допитані родичі та знайомі потерпілих, які б могли пояснити обставини, викладені в обвинувальному акті.
		В той самий час суд констатує, що покази потерпілої ОСОБА_18 породжують сумніви у об`єктивності.
		На думку автора апеляційної скарги суд істотно порушує вимогист.ст. 95,967 КПК України згідно яких що особа дає показання    лише щодо    фактів, які    вона сприймала особисто, а показання з чужих слів можуть бути допустимим доказом лише у виняткових випадках.
		Отже, констатуючи необхідність допитати родичів та знайомих - суд, по суті, відмітає прямі особисті показання потерпілих та вказує на необхідність показань з чужих слів.
		Крім того, автор апеляційної скарги зазначає, що за ч.2 ст. 302 КК України ОСОБА_7 призначено занадто м`яке покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_9 просить вироку суду скасувати, ухвалити свій вирок яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 149 та ч.2 ст. 302 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі.
		При цьому наводить доводи апеляційної скарги які за змістом та текстуально ідентичні тим, що містяться в апеляційній скарзі прокурора.
		25 листопада 2019 року до апеляційного суду надійшла заява представника потерпілих  ОСОБА_9 про розгляд апеляційних скарг за його відсутності.
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілих, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти поданих апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, передбаченихКПК України.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу.
		Відповідно дост. 91 КПК України, окрім іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		Відповідно дост. 94 КПК Українислідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно з вимогами ч. 4 ст. 95 КПК України - суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. 
		Зазначених вимог суд першої інстанції дотримався.
		Так висновок суду щодо необхідності виправдання ОСОБА_7 за ч.2 ст. 149 КК України ґрунтується на сукупному аналізі доказів безпосередньо досліджених судом.
		З поданої прокурором та представником потерпілих апеляційної скарги вбачається що суд не надав належної оцінки доказам на підтвердження вини ОСОБА_7 якими є покази потерпілих ОСОБА_22 та ОСОБА_18 .
		Між тим з оскарженого вироку вбачається наступне.
		Так із показань потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вбачається, що вони були введені в оману ОСОБА_7 про мету поїздки до Сейшельських островів. 
		В той же час з аудіо запису, зробленого під час здійснення НСРД, жодним чином не вбачається, що ОСОБА_7 якимось чином ввів потерпілих в оману щодо мети поїздки і щодо здійснення ним торгівлі потерпілими. 
		Крім того, потерпілі пояснювали суду, що вечірки дійсно відбувалися, послуги хостес вони надавали. 
		У статевий зв`язок з індусами вони вступили проти волі по одному разу.
		В той же час, жодна з них а ні до персоналу, а ні до поліції не зверталися, рідних та знайомих про примус та сексуальні домагання не повідомляли, гроші отримали, до міліції не зверталися, а були викликані, після чого ОСОБА_17 подала відповідну заяву. 
		Більше того, яке вбачається з матеріалів провадження та констатовано у вироку 
		ОСОБА_7 був затриманий працівниками міліції 26.05.2012, а потерпіла ОСОБА_17 з`явилася до міліції і подала заяву про злочин лише наступного дня. 
		Більше того, як вбачається із оскаржуваного вироку та матеріалів провадження потерпіла ОСОБА_18 під час її допиту судом відмовилась від подальших відповідей на запитання учасників судового розгляду про що надала відповідну заяву, тобто її допит залишився незавершеним.
		В подальші судові засідання ОСОБА_18 не з`явилась.
		Таким чином суд ухвалив рішення і дав оцінку саме тому об`єму показів потерпілої ОСОБА_18 , які вона надала під час судового розгляду.
		За таких обставин доводи апеляційних скарг щодо неврахування показів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не ґрунтуються на матеріалах провадження.
		Також, судом проаналізовано й інші докази у справі, надані стороною обвинувачення.
		Натомість вони лише підтверджують ті факти, які ніким не оспорюються, а саме 
		те, що поїздка на Сейшельські острови відбулася в певні строки і за участі потерпілих, обвинуваченого і інших моделей. 
		В той же час, жодних доказів обставин, викладених в обвинуваченні за цим епізодом слідством не зібрано і суду не надано. 
		Не зазначено про існування таких доказів і в самій апеляційній скарзі.
		Так судом обгрунтовано констатовано, що органами досудового розслідування не встановлено, чи переміщувалися в готелі дівчини із вілли у віллу, чи відпочивали в цей час в готелі громадяни Індії, чи наявні звернення потерпілих до адміністрації готелів, поліції, чи проводилися в цей час бізнес-форуми, конкурси, кастинги та інше. 
		Жодних запитів і відповідей на них слідством суду не надано. 
		Також судом зазначено, що слідством не встановлені і не допитані інші учасниці поїздки, хоча їхні дані наявні у відкритому доступі і на це у слідства було п`ять років. 
		Пояснення цих свідків могли дати більш об`єктивну картину обставин, що відбулися. 
		Посилання в апеляційній скарзі необґрунтованість такої підстави виправдання ОСОБА_7 , як зокрема не допит слідством родичів та знайомих потерпілих, які б могли надати свідчення про обставини, викладені в обвинувальному акті є безпідставним.
		Такі твердження суду першої інстанції вказують насамперед на ті недоліки досудового розслідування, які завадили встановити об`єктивну картину обставин, що відбулися, а відтак і належним чином оцінити ці обставини. 
		Посилання в апеляційних скаргах на невідповідність показів свідка ОСОБА_20 тим, що він давав в судовому засіданні та тим, що відображені у вироку є безпідставними.
		Так зміст цих показів, викладених в апеляційній скарзі як такий, що слід вважати правильним збігається зі змістом показів свідка ОСОБА_20 , які наведені у вироку.
		Таким чином колегія суддів констатує, що, апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих не містять обґрунтованих посилань на факти істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які дійсно перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а твердження щодо невідповідності висновків суду обставинам справи не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
		Вимога апеляційної скарги прокурора щодо скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду в суд першої інстанції не ґрунтується на положеннях ст. ст.. 412, 415 КПК України, оскільки не зазначено, яким чином порушення про які йдеться в ній перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Стосовно вимоги апеляційної скарги представника потерпілих щодо призначення визнання ОСОБА_7 винним за ч.2 ст. 149 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до вимог ч.3 ст. 404 КПК України апеляційний суд має право повторно дослідити докази в кримінальному провадженні лише за відповідним клопотанням сторін.
		Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Усних або письмових клопотань про повторне дослідження доказів, допит свідків та інше до апеляційного суду від сторони обвинувачення та взагалі будь-кого не надходило. 
		Не зазначено такого прохання і в апеляційній скарзі представника потерпілої. 
		Таким чином в цій ситуації апеляційний суд позбавлений можливості ухвалення судового рішення, без порушення основних засад кримінального провадження , зазначених в ст.ст. 22, 23 КПК України, тобто безпосереднього дослідження доказів.
		Щодо призначеного ОСОБА_7 , покарання за ч. 2 ст. 302 КК України, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім для досягнення мети покарання, визначеній у ст. 50 КК України.
		Обґрунтованих доводів щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого апеляційна скарга взагалі не містить.
		Будь яких інших підстав для скасування вироку суду 1 -ї інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено, а відтак судове рішення є законним і обґрунтованим.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційні скарги прокурора, представника потерпілих - ОСОБА_9 залишити без задоволення.
		Вирок Київського районного суду м. Харкова від 05 травня 2017 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
		 
		Головуючий- 
		 
		Судді-

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...