Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8714/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 25.02.2021. Зареєстровано: 25.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2021.
Дата набрання законної сили: 16.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 лютого 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/8714/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М., 
		 
		за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,
		 
		представників учасників справи: 
		позивача: Бєлкін Л.М., Кологойда О.В.,
		відповідача-1: Омельченко О.О.,
		відповідача-2: Гінінгер А.А.,
		відповідача-3: не з`явився,
		третьої особи-1: Грамма Ю.В.,
		третьої особи-2: не з`явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7"
		 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019
		та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019
		(головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Коротун О.М., Пономаренко Є.Ю.)
		на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018
		та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018
		(суддя Підченко Ю.О.)
		 
		у справі №910/8714/18
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7"
		до 1. Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД), 2. Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", 3. Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку 
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України
		про визнання недійсним рішення наглядової ради ПрАТ "МК "Азовсталь", оформленого протоколом №314 від 14.03.2018; визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги компанії BARLENСO LTD про придбання акцій та застосування наслідків її недійсності; зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Компанії BARLENCO LTD (Барленко ЛТД) (далі - Відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі -Товариство), Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - Банк) про:
		- визнання недійсним рішення наглядової ради Товариства, оформленого протоколом №314 від 14.03.2018, яким затверджено ринкову вартість (однієї) простої іменної акції Товариства у розмірі 0,564 грн згідно зі звітом ТОВ "Оціночний стандарт" станом на 2 березня 2018 року в складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду;
		- визнання недійсною публічної безвідкличної вимоги Відповідача-1 про придбання акцій у всіх власників акцій Товариства від 19.03.2018 та застосування наслідків її недійсності щодо простих іменних акцій Товариства (код ISIN - UA 4000075758), які належать Позивачу в кількості 521400 штук, номінальною вартістю 25,00 грн, загальною номінальною вартістю 130350,00 грн;
		- зобов`язання Банку списати 521400 штук простих іменних акцій Товариства (код ISIN - UA 4000075758), які належать Позивачу в кількості 521400 штук, номінальною вартістю 25,00 грн, загальною номінальною вартістю 130350,00 грн з депозитного рахунку Відповідача-1 № 300517-CY20003532 в Банку і зарахувати їх на особовий рахунок Позивача № 300921-UA40004119 в депозитарній установі Акціонерне товариство "Піреус банк МКБ".
		2.          Позов мотивований незаконністю примусового продажу акцій Товариства, а також порушенням встановленої законом процедури такого продажу. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		3.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		4.          Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 стягнуто з Позивача на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8760,00 грн.
		5.          Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишені без змін.
		6.          Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 стягнуто на користь Відповідача-1 з Позивача 10169,25 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи. 
		7.          Судові рішення мотивовані тим, що Позивач не довів поширення процедури, передбаченої пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23.03.2017 №1983-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" (далі - Закон №1983-VIII), на правовідносини, які виникли до набуття чинності Законом №1983-VIII. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Відповідач-1 при наданні публічної безвідкличної вимоги діяв у складі групи безпосередніх власників домінуючого контрольного пакета акцій. Також суди визнали обґрунтованою визначену на підставі відповідного звіту оцінки ціну обов`язкового продажу акцій Товариства. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника 
		8.          Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		9.          Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. 
		10.          Позивач зазначає, що суд допустив порушення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1983-VIII, а висновки судів щодо законності оскаржуваного рішення наглядової ради суперечать правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду. При цьому Позивач звертає увагу, що оскаржуваним рішенням наглядової ради затверджено не ціну обов`язкового продажу, а ринкову вартість однієї простої іменної акції Товариства. 
		11.          Позивач заперечує проти висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Відповідач-1 подавав вимогу про обов`язковий продаж акцій як учасник групи афілійованих осіб, які володіють домінуючим контрольним пакетом акцій, а не як уповноважена особа таких осіб. Також Позивач не погоджується з висновком судів, що Відповідач-1 не мав обов`язку надати обов`язкову безвідкличну пропозицію для акціонерів Товариства про продаж їх акцій, адже надіслання оферти є безумовною підставою надіслання публічної вимоги згідно з абзацом 4 частини 4 статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства"
		12.          Водночас Позивач вважає, що положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1983-VIII суперечать статтям 24, 58 Конституції України, статті 2 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні". А висновок судів про те, що обов`язковий продаж чи інше обов`язкове відчуження акцій міноритарних акціонерів не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), суперечить практиці Європейського суду з прав людини. 
		13.          На думку Позивача, надані ним докази підтверджують, що оспорюване рішення наглядової ради Товариства є незаконним, ціна примусового продажу акцій товариства за публічною вимогою не відповідає їх ринковій вартості, а примусовий продаж акцій за заниженою ціною порушив право Позивача на мирне володіння майном, суперечить принципам юридичної визначеності та легітимних очікувань. 
		14.          Позивач наголошує, що хибна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій поданих Позивачем доказів, які підтверджують дійсну ринкову вартість примусово викуплених у позивача Відповідачем-1 акцій Товариства, в порушення статей 86, 104, 238 Господарського процесуального кодексу України призвела до неправильного застосування норм матеріального права. Також Позивач стверджує, що в справі відсутній належний і допустимий доказ, що підтверджує ринкову вартість однієї простої іменної акції Товариства в розмірі, затвердженому оскаржуваним рішенням наглядової ради. 
		15.          Позивач посилається на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи порушення Відповідачем-2 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відсутність належним чином підтверджених та обґрунтованих судових витрат. 
		16.          18 червня 2019 року Позивач подав клопотання про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду. Зазначене клопотання мотивоване тим, що справа містить виключну правову проблему і її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо захисту від необґрунтованого втручання в право мирного володіння майном. Також Позивач подав письмові пояснення до зазначеного клопотання та письмові пояснення, додаткове обґрунтування та доповнення щодо зазначеного клопотання.  
		17.          Крім того, Позивач подав: 28 грудня 2020 року письмові пояснення у справі з урахуванням правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18; 6 січня 2021 року додаткові пояснення представника Позивача; 8 лютого 2021 року письмові пояснення. Зазначені пояснення за своєю суттю є доповненнями до касаційної скарги, які подані після закінчення строку на касаційне оскарження, тому не підлягають врахуванню відповідно до вимог статей 118, 298 Господарського процесуального кодексу України.
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 
		18.          Відповідач-1 і Товариство подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять скаргу залишити без задоволення. 
		19.          Відповідач-1 і Товариство вважають, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення процедури обов`язкового продажу акцій, а положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1983-VIII не є дискримінаційними за ознаками майнового стану, не порушують вимог статті 58 Конституції України та не суперечить вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції. 
		20.          Відповідач-1 і Товариство зазначають про відсутність у Компанії METINVEST B.V. (Метінвест Б.В.) обов`язку надати повідомлення про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет відповідно до вимог законодавства, чинного на момент придбання акцій 10 жовтня 2017 року, та заперечують проти доводів щодо дійсної ринкової вартості акцій Товариства та щодо порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Водночас відповідачі посилаються на відсутність у Позивача права вимагати викупу акцій в порядку статті 653 Закону України "Про акціонерні товариства".
		21.          Третя особа-1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги. 
		22.          Третя особа-1 зазначає, що Відповідач-1 може бути заявником публічної вимоги відповідно до положень статті 652 Закону №1983-VIII як афілійована особа власника домінуючого контрольного пакета акцій. На думку Третьої особи-1, Позивач не довів порушення принципу справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від такого втручання. 
		23.          Відповідач-1 подав заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд палати для розгляду корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду.
		24.          Крім того, Товариство подало 15 липня 2019 року додаткові письмові пояснення, які підлягають залишенню без розгляду відповідно до положень статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України як такі, що подані після закінчення встановленого Судом строку на подання відзиву. 16 лютого 2020 року Товариство подало заперечення на письмові пояснення Позивача, які не підлягають врахуванню Судом. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		25.          Станом на 4 червня 2017 року (дата набрання чинності Законом №1983-VIII) у Товаристві був власник домінуючого контрольного пакета акцій, який разом з афілійованими особами володів 96,2237503% акцій Товариства. 
		26.          Так, Компанії METINVEST B.V. (Метінвест Б.В.), яка є єдиним акціонером Відповідача-1, належало 74,6643% акцій Товариства. Водночас Компанія METINVEST B.V. є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг", частка акцій якого в Товаристві становила 0,0000003%. Крім того, Компанія METINVEST B.V. є власником Компанії Метінвест Інтернешнл С.А., якій належав  пакет акцій Товариства в розмірі 21,55945%.
		27.          Позивач також був акціонером Товариства, якому станом на 12 квітня 2018 року належало 521400 простих іменних акцій Товариства номінальною вартістю 0,25 грн, загальною номінальною вартістю 130350,00 грн, що підтверджується обмеженими виписками про стан рахунку в цінних паперах від 19.03.2018 та про операції з цінними паперами від 12.04.2018.
		28.          Відповідач-1 реалізував своє право вимагати обов`язкового продажу акцій в межах дворічного строку з дня набрання чинності Законом №1983-VIII, процедура обов`язкового продажу акцій Товариства тривала з 02.03.2018 до 12.04.2018.
		29.          2 березня 2018 року Відповідач-1 направив Товариству повідомлення про намір скористатися правом на обов`язковий продаж акцій. У цей же день рішенням наглядової ради Товариства обрано суб`єкта оціночної діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оціночний стандарт", надано дозвіл Товариству на укладання із вказаною особою договору про надання послуг щодо оцінки ринкової вартості 1 (однієї) простої іменної акції Товариства в пакеті менше ніж 25% з метою реалізації права обов`язкового продажу простих акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого пакету акцій.
		30.          3 березня 2018 року Товариство опублікувало отримане повідомлення на своєму офіційному веб-сайті.
		31.          5 березня 2018 року ТОВ "Оціночний стандарт" склало звіт, яким визначено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції Товариства станом на 2 березня 2018 року в розмірі 0,564 грн у складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду (далі - Звіт).
		32.          7 березня 2018 року Відповідач-1 уклав з Банком договір рахунку умовного зберігання (ескроу).
		33.          12 березня 2018 року депозитарна установа Банк відкрив рахунок умовного зберігання Відповідачу-1.
		34.          14 березня 2018 року Товариство отримало Звіт з рецензією. Рішенням наглядової ради Товариства від 14.03.2018 затверджено ринкову вартість 1 (однієї) простої іменної акції Товариства в розмірі 0,564 грн згідно зі звітом ТОВ "Оціночний стандарт" станом на 2 березня 2018 року в складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду.
		35.          15 березня 2018 року Товариство направило на адресу Відповідача-1 повідомлення про затвердження ринкової вартості акції Товариства.
		36.          19 березня 2018 року Товариство отримало від Відповідача-1 публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій. Того ж дня належні Позивачеві акції Товариства були заблоковані на його рахунку в цінних паперах 300921-UA40004119 , відкритому в депозитарній установі Публічному акціонерному товаристві "Піреус банк МКБ".
		37.          У публічній невідкличній вимозі вказано, що Відповідач-1 є особою, яка опосередковано через групу афілійованих осіб, є власником домінуючого контрольного пакету акцій із зазначенням групи афілійованих щодо Відповідача-1 осіб, які опосередковано володіють домінуючим контрольним пакетом акцій у Товаристві. 
		38.          20 березня 2018 року Товариство направило до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі - НКЦПФР) та Центрального депозитарію цінних паперів (надалі - ЦДЦП) копію публічної безвідкличної вимоги разом із засвідченою копією договору рахунку умовного зберігання (ескроу). Того ж дня на офіційному сайті Товариства розміщено публічну безвідкличну вимогу від 19.03.2018 №02 Відповідача-1 про придбання акцій Товариства в усіх власників акцій за ціною 0,564 грн.
		39.          22 березня 2018 року ЦДЦП отримав копію публічної безвідкличної вимоги і розмістив її на своєму сайті, склав реєстр (перелік) акціонерів Товариства станом на 23 березня 2018 року. Отримавши перелік акціонерів, Товариство організувало розсилку копій публічної безвідкличної вимоги на адреси акціонерів. 
		40.          3 квітня 2018 року завершено розсилку акціонерам Товариства копій публічної безвідкличної вимоги, про що повідомлено Відповідача-1 листом.
		41.          10 квітня 2018 року Відповідач-1 перерахував грошові кошти на рахунок ескроу та повідомив про це листом Товариство.
		42.          11 квітня 2018 року Товариство подало до ЦДЦП повідомлення про перерахування Відповідачем-1 коштів на рахунок ескроу.
		43.          12 квітня 2018 року продані в обов`язковому порядку акції Товариства зараховані на рахунок у цінних паперах Відповідача-1. Вказані цінні папери примусово списані на користь Відповідача-1 як заявника публічної безвідкличної вимоги від 19.03.2018 на його рахунок у цінних паперах 300517-CY20003532 , відкритий Банком, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами від 12.04.2018.
		44.          За висновками рецензії ВГО "Всеукраїнська спілка оцінювачів" №13/03-2018РА від 12.03.2018, Звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.
		45.          Після закінчення процедури обов`язкового продажу акцій 10 травня 2018 року Фонд державного майна України виконав рецензію на звіт, згідно з якою Звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною в звіті, після виправлення зазначених недоліків. Зокрема, в пункті 13 зазначеної рецензії Фонд державного майна України зазначив, що оцінювач не врахував принцип корисності акцій з огляду на міноритарний пакет акцій і вигоди (дивіденди), які акціонер може отримати від володіння таким пакетом акцій. 
		46.          У подальшому Фонд державного майна України склав рецензію за результатами виправлення недоліків Звіту, в якій дійшов висновку, що виправлений звіт про оцінку однієї простої іменної акції Товариства має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. 
		47.          Згідно з виправленим ТОВ "Оціночний стандарт" звітом про оцінку, на який отримана позитивна рецензія Фонду державного майна України, вартість однієї простої іменної акції Товариства становить 0,366 грн.
		48.          Позивач надав до матеріалів справи звіт від 14.06.2018 ПП "Академія оцінки і права" про оцінку майна: однієї простої іменної акції Товариства (код ISIN-UA 4000075758), станом на 2 березня 2018 року в розмірі 1,95 грн. Суд апеляційної інстанції визнав зазначений звіт неналежним доказом як такий, що складений з порушенням положень абзацу 2 пункту 37, пункту 54 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", пунктів 13, 15 Національного стандарту №3 "Оцінка цілісних майнових комплексів". При формуванні звіту про оцінку ПП "Академія оцінки і права" було позбавлене усіх необхідних документів для формування повного та вичерпного звіту про оцінку однієї простої іменної акції Товариства, оцінювачем необґрунтовано відхилено один із основних підходів для визначення вартості акції, що вплинуло на повноту звіту про оцінку.
		49.          За висновком експертів №128/18 від 21.11.2018 за результатами судової економічної експертизи, ринкова вартість однієї простої іменної акції Товариства (код ISIN-UA 4000075758) за методом "чистих активів", розрахована як 1/100 вартості всього 100% пакету акцій, тобто шляхом ділення вартості повного пакету акцій на загальну кількість акцій в такому пакеті, станом на 2 березня 2018 року дорівнює 6,2442 грн. 
		50.          Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку листом №26/04/26629 від 06.09.2018 повідомила, що під час проведення контрольної функції нею не виявлено фактів порушень вимог законодавства при реалізації процедури обов`язкового продажу акцій Товариства. 
		51.          Крім того, на адресу Товариства від особи, визначеної на надання емітенту реєстру власників іменних цінних паперів, депозитарної установи TOB "Об`єднана реєстрацій компанія" 15 січня 2018 року надійшли реєстр власників іменних цінних паперів, сформований ПАТ "НДУ" станом на 31 грудня 2017 року, та довідково-аналітична інформація за вх. №126 від 15.01.2018, відповідно до яких встановлено виникнення особливої інформації емітента про зміну інформації щодо власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.
		52.          Товариство на виконання імперативних приписів законодавства України в строки та в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, в день отримання повідомлення про зміну інформації щодо власників 10 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства вчинило усі необхідні дії для розкриття отриманої інформації щодо набуття 10 жовтня 2017 року акцій Товариства Компанією Метінвест Б.В.
		53.          Водночас суди відповідно до вимог частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не взяли до уваги лист Фонду державного майна України №10-59-19319 від 20.09.2018 через ненадання Позивачем доказів направлення їх разом з відповідним клопотанням учасникам справи. 
		54.          Протокол №1 річних загальних зборів Товариства від 26.04.2016 та прінт-скрін інформації з результатами біржових торгів акціями Товариства суд апеляційної інстанції визнав неналежними доказами, оскільки вони не підтверджують вимог, викладених у позовній заяві. 
		55.          Наданий Позивачем лист Національної академії правових наук №527 від 17.07.2018 щодо неконституційності пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1983-VIII не визнаний судами доказом, оскільки є фактично висновком експерта в галузі права стосовно тлумачення конкретної норми права, що відповідно до частини 1 статті 108 Господарського процесуального кодексу України не входить до кола питань, стосовно яких експерт у галузі права має право виносити висновок. 
		Позиція Верховного Суду
		56.          Суд відхиляє клопотання Позивача про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду, адже зазначені в клопотанні питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду відповідно до його повноважень у залежності від установлених обставин справи. 
		57.          При цьому Суд не вбачає підстав для відступлення від певного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.09.2019 у справі №910/15674/18 і від 12.01.2021 у справі №914/1804/18. Посилаючись на зазначені постанови, Позивач не наводить конкретних правових висновків Верховного Суду, від яких необхідно відступити. Натомість аргументи Позивача щодо зазначених постанов зводяться до викладення висновків Верховного Суду по суті вирішення відповідних справ з огляду на обсяг встановлених судами попередніх інстанцій обставин. Також Позивач викладає власну інтерпретацію обставин справи №910/15674/18. 
		58.          Також Суд враховує, що положення статті 302 Господарського процесуального кодексу України не передбачають передання справи, яка містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, на розгляд палати, до якої входить судова колегія. 
		59.          Разом з тим на час вирішення цієї справи судом касаційної інстанції Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 24.11.2020 у справі №908/137/18, сформувавши єдину правозастосовчу практику щодо виключної правової проблеми, пов`язаної з можливістю поставити під сумнів конституційність Закону №1983-VIII.
		60.          Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в зазначеній постанові, Суд щодо посилання Позивача на невідповідність положень Закону №1983-VIII вимогам Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції тощо зазначає наступне. 
		61.          Так, у силу частин 3, 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. 
		62.          Відповідно до статті     1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		63.          Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
		64.          Указані норми Конституції України, Конвенції та Цивільного кодексу України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).
		65.          Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.
		66.          Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		67.          Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		68.          Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.   
		69.          14 червня 1994 року було укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами. Угода передбачала процес зближення існуючого та майбутнього законодавства України із законодавством співтовариства. Україна зобов`язалася вживати заходи для забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність із законодавством співтовариства. 
		70.          21 березня 2014 року підписано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода). Ця Угода була ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII і є невід`ємною частиною українського законодавства. Відповідно до статті 480 Угоди додатки і протоколи до цієї Угоди є її невід`ємною частиною. 
		71.          Додатком XXXIV до глави 13 "Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит" розділу V "Економічне і галузеве співробітництво" Угоди передбачено, що Україна зобов`язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства Європейського Союзу про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит у встановлені додатком терміни. У цьому додатку наведено й Директиву про поглинання. Відповідно до графіка, зазначеного у додатку,  положення цієї Директиви повинні бути впроваджені протягом 4 років з дати набрання чинності цією Угодою. Таким чином, Україна відповідно до міжнародного договору взяла на себе зобов`язання з упровадження у своє законодавство положень Директиви про поглинання у строки, визначені в додатку XXXIV до Угоди.
		72.          Згідно з частиною третьою статті   249 Договору про заснування Європейської Спільноти директива є обов`язковою для кожної держави-члена, якій вона адресована, стосовно визначеного в ній результату, однак залишає державам вибір форми та засобів його досягнення. Директива покладає на держави-члени обов`язок видавати правові акти для досягнення результату, зазначеного в директиві (імплементувати директиву у внутрішнє законодавство). Отже, директиви не є актами, які безпосередньо регулюють відповідні відносини у державах-членах , таке регулювання запроваджується внаслідок імплементації директив у внутрішні правопорядки. Проте обов`язок України з імплементації Директиви про поглинання випливає не з Договору про заснування Європейської Спільноти, не з членства України в Європейському Союзі, а з ратифікованої Законом України від 16     вересня 2014     року №1678-VII Угоди, яка встановлює певні міжнародні зобов`язання України.
		73.          Директива про поглинання регулює відносини за участю акціонерних товариств, усі або частина акцій яких знаходяться в обігу на регульованому ринку. Оскільки ця Директива встановлює лише мінімальні стандарти в цій сфері, то держави можуть поширити її дію і на інші товариства.
		74.          Згідно з частиною другою статті 15 Директиви про поглинання  держави-члени повинні забезпечити, щоб оферент був спроможний вимагати від усіх власників решти цінних паперів продати йому/їй ці папери за справедливою ціною. Держави-члени можуть запровадити таке право у наступних ситуаціях: (а)     у разі, якщо оферент володіє акціями, що складають не менше, ніж 90% капіталу, що дає право голосу та 90% голосів у компанії-адресата оферти, або (b)     у разі, якщо, після прийняття пропозиції, оферент придбав або остаточно зобов`язався придбати цінні папери, що представляють не менше 90% капіталу адресата оферти, що забезпечує право голосу та 90% голосів, що були предметом оферти. У випадку, передбаченому пунктом (а), держави-члени можуть встановити вищий поріг, котрий, однак, не може бути вищим, ніж 95% капіталу, що дає право голосу.
		75.          Україна, виконуючи обов`язки з адаптації її корпоративного законодавства до законодавства Європейського Союзу, запровадила інститути витіснення та примусового продажу (squeeze-out і sell-out). Таке запровадження має більш широкий характер, аніж це передбачено мінімальними стандартами Директиви про поглинання: ці інститути були запроваджені щодо всіх акціонерних товариств, а не тільки тих, акції яких знаходяться в обігу на регульованому ринку; вони були запроваджені не лише у зв`язку з пропозицією про поглинання і після його завершення та стосувалися всіх акціонерних товариств, які на дату набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства" мали серед акціонерів власника домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства. Водночас Україна застосувала вищий відсоток володіння акціями (95%), який надає акціонеру право на сквіз-аут, порівняно з мінімально дозволеним Директивою (90%).
		76.          Відповідно до положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні.
		77.          Виконуючи міжнародні зобов`язання України за Угодою, Верховна Рада України прийняла Закон №1983-VIII, яким доповнено Закон України "Про акціонерні товариства" статтею     652, що передбачає примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників домінуючого контрольного пакета акцій.  
		78.          Відповідно до частини четвертої статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 651 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов`язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.
		79.          Запровадження державою зазначеного законодавчого регулювання зумовлено наявністю інтересів суспільства у сталому функціонуванні та розвитку акціонерних товариств, що забезпечує робочі місяця та сплату податків у державі, зростанні інвестиційної привабливості акціонерних товариств, зменшенні корпоративних конфліктів, рейдерства тощо. Зазначене вимагає належного рівня корпоративного управління та мінімізації пов`язаних із цим витрат, необхідних, зокрема, для підтримання інфраструктури, пов`язаної зі скликанням загальних зборів акціонерного товариства або з реалізацією акціонерами своїх інших прав та повноважень.
		80.          Отже, забезпечення можливості примусового викупу акцій може відповідати інтересам суспільства. Проте ця процедура, як і будь-який інший спосіб примусового відчуження об`єктів права власності, має застосовуватись у виключних випадках задля досягнення легітимної мети та з дотриманням балансу інтересів усіх акціонерів, у тому числі щодо виплати власником домінуючого контрольного пакета акцій компенсацій міноритарним акціонерам у розмірі справедливої вартості належних їм акцій.
		81.          Власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну мету позбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору.   
		82.          Отже, у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та, відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.
		83.          Критерій пропорційності вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей. Дотримання вказаного критерію передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано розумного балансу між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Одним із важливих елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.
		84.          Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини умови компенсації примусового відчуження активів, згідно з положеннями національного законодавства, є значущими для оцінки того, чи оскаржуваний захід зберігає необхідний справедливий баланс, та особливо для визначення того, чи покладає такий захід непропорційний тягар на особу (власника).  
		85.          Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс     та інші проти Сполученого Королівства" вказав, що передання права власності від однієї особи до іншої без сплати суми, яка більш-менш відповідає вартості майна, звичайно становить непропорційне втручання, яке не можна вважати виправданим у контексті статті 1  Першого протоколу до Конвенції.
		86.          З урахуванням викладеного вище, перевіряючи доводи позивачів щодо порушення  статті     1 Першого протоколу до Конвенції у спірних правовідносинах, суди першої та апеляційної інстанцій мають установити, чи містить процедура обов`язкового продажу акцій, передбачена статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства", чіткий та прозорий порядок визначення ціни акцій, та чи  містять положення Закону України "Про акціонерні товариства" запобіжники проти можливої недобросовісної поведінки власників товариств, які мають можливість занизити вартість акцій під час їх викупу, і, як наслідок, чи здатні встановлені у наведеній нормі умови компенсації, які не повинні створювати непропорційний тягар для міноритарних акціонерів, гарантувати повне відшкодування вартості майна (акцій). Наведене надасть можливість зробити висновок, чи може вважатися визначеною справедливо зазначена у публічній вимозі ціна акцій, за умови, що міноритарний акціонер законом не наділений правом впливати на визначення ціни викупу у нього акцій.
		87.          З огляду на положення частини 5 статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" щодо порядку визначення ціни обов`язкового продажу акцій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов`язковий продаж акцій, та, відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності. 
		88.          Частиною дев`ятою статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев`ятою цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов`язання щодо оплати акцій, що придбаваються (абзац другий частини тринадцятої статті 652 цього Закону). Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження, встановленого відповідно до частини десятої цієї статті, та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги (абзац перший частини чотирнадцятої статті 652 цього Закону).
		89.          Тобто процедура примусового викупу акцій відповідно до статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" є таким правочином, в якому особа, що володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, може впливати на спосіб визначення ціни акцій та набуває право власності на них унаслідок виконання вимог, визначених зазначеною нормою, тоді як міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Комісії.
		90.          Велика Палата Верховного Суду вважає, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі. 
		91.          Втім зазначених гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами Цивільного кодексу України, у спосіб пред`явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину, не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов`язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо. 
		92.          Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що при визначенні ціни акцій існує ймовірність недобросовісної поведінки особи, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, відсутність можливості впливу міноритарним акціонером на визначення ціни акцій при їх відчуженні без його волевиявлення та відсутність спеціального контролю з боку суду або Комісії за процедурою такого визначення до позбавлення міноритарного акціонера права власності на акції, тому в спірних правовідносинах суди першої та апеляційної інстанцій мають надавати оцінку тому, чи була ціна, визначена у безвідкличній вимозі, справедливою, та за наслідком цього встановити, чи було дотримано критерій пропорційності втручання у право власності, і залежно від вказаних обставин вирішити спір. 
		93.          Положеннями пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1983-VIII встановлені особливості застосування положень статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" протягом двох років з дня набрання чинності Законом №1983-VIII особою (особами, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства (далі - заявник вимоги). 
		94.          Так, для реалізації прав, передбачених статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства", заявник вимоги зобов`язаний у строки, передбачені цим пунктом, подати товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства" (далі - повідомлення), і публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства". Заявник вимоги втрачає право скористатися положеннями статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі пропуску ним передбачених цим пунктом строків направлення і публікації повідомлення і публічної безвідкличної вимоги. Вимоги до повідомлення, передбаченого цим пунктом, встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Товариство зобов`язано опублікувати повідомлення на своєму веб-сайті та у загальнодоступній інформаційній базі даних про ринок цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом наступного робочого дня з дня його отримання. 
		95.          Товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення має затвердити ціну обов`язкового продажу акцій та повідомити її заявнику вимоги. Для цілей цього пункту ціною обов`язкового продажу акцій є: щодо акцій товариств, акції яких включено до біржового реєстру, - середній біржовий курс таких акцій на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення; щодо акцій інших товариств - ринкова вартість акцій, визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством передбаченого цим пунктом повідомлення. Заявник вимоги протягом 10 робочих днів з дня отримання від товариства повідомлення про затверджену ціну обов`язкового продажу акцій надсилає товариству публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства".
		96.          Однак застосування відповідної процедури з особливостями, передбаченими зазначеним пунктом Закону №1983-VIII, не звільняє заявника вимоги від обов`язку надати міноритарним акціонерам компенсацію в розмірі справедливої вартості належних їм акцій. Відповідно, в разі виникнення спору щодо оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження акцій судам слід ретельно досліджувати, зокрема, обставини щодо того, чи є справедливою та обґрунтованою запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу належних їм акцій, з урахуванням дотримання усіх вимог законодавства, спрямованих на гарантування повного відшкодування вартості акцій. Адже умови отримання компенсації за обов`язковий продаж акцій мають істотне значення для висновку про дотримання критерію пропорційності втручання у право власності міноритарних акціонерів. Не менш важливим є й встановлення обставин щодо проведення процедури примусового викупу акцій з легітимною метою, дотримання заявником вимоги як цієї процедури, так і інших передбачених законом процедур, які забезпечують, зокрема, збалансованість інтересів усіх акціонерів. 
		97.          Зокрема, відповідно до положень частини 4 статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства", за загальним правилом, заявник вимоги може подати до товариства публічну безвідкличну вимогу тільки після виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 651 цього Закону, які регулюють придбання акцій, відповідно, приватного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій та публічного акціонерного товариства за наслідками придбання контрольного пакета акцій або значного контрольного пакета акцій. 
		98.          Однак положення статті 65 Закону України "Про акціонерні товариства" не поширюються на особу (осіб, що діють спільно), яка внаслідок придбання акцій товариства з урахуванням кількості акцій, що належать їй та її афілійованим особам, стала (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій товариства, у разі, зокрема, якщо така особа на дату, передбачену частиною першою цієї статті, вже є власником контрольного пакета акцій з урахуванням кількості акцій, що належать їй та/або її афілійованим особам (ч. 9 ст. 65 Закону України "Про акціонерні товариства"). У частині 1 зазначеної статті йдеться про дату укладення особою (особами, що діють спільно) договору, за наслідками виконання якого вона з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, стане (прямо або опосередковано) власником контрольного пакета акцій приватного акціонерного товариства, та в разі набуття контрольного пакета акцій в результаті придбання акцій у процесі емісії - дату депонування глобального сертифіката за таким випуском акцій.
		99.          Водночас згідно з частинами 1, 4 статті 653 Закону України "Про акціонерні товариства" кожний акціонер акціонерного товариства - власник простих акцій товариства, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), після розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів або через особу, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників фондового ринку, інформації про набуття особою (особами, що діють спільно) права власності на домінуючий контрольний пакет акцій має право вимагати здійснення обов`язкового придбання належних йому акцій, щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), особою (особами, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій. У такому разі особа (особи, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, зобов`язана придбати належні акціонерам акції у порядку, визначеному цією статтею. За загальним правилом ціна обов`язкового придбання акцій визначається відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 652 цього Закону.
		100.          Відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1983-VIII у разі якщо після набрання чинності цим Законом акціонер, який станом на дату набрання чинності цим Законом разом із акціями, що належать його афілійованим особам, є власником домінуючого пакета акцій, самостійно або через своїх афілійованих осіб здійснюватиме придбання акцій товариства (крім викупу акцій товариством відповідно до вимог статті 68 Закону України "Про акціонерні товариства"), інші акціонери такого акціонерного товариства можуть скористатися правами, передбаченими статтею 653 Закону України "Про акціонерні товариства".
		101.          Згідно з положеннями зазначеного пункту в редакції, чинній на час виникнення спірних у справі правовідносин щодо реалізації процедури спірного примусового викупу акцій, для цілей цього пункту ціною обов`язкового придбання акцій визначається найбільша з таких: 1) ціна, визначена відповідно до пункту 2 цього розділу; 2) найвища ціна акції, за якою власник домінуючого контрольного пакета здійснив придбання акцій після набрання чинності цим Законом.
		102.           Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Суд вбачає, що суди під час розгляду справи належним чином не дослідили зазначені вище обставини, не з`ясували наявність легітимної мети та справедливої ціни акцій, дотримання чи недотримання критерію пропорційності втручання у право власності у спірних правовідносинах з огляду на таке. 
		103.          При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що станом на дату набрання чинності Законом №1983-VIII Відповідач-1 через афілійованих осіб володів 96,2237503 відсотків акцій Товариства та реалізував своє право вимагати обов`язкового продажу акцій за відповідною процедурою в межах дворічного строку з дня набрання чинності Законом №1983-VIII.
		104.          Однак всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції не навів у мотивувальній частині рішення посилання на конкретні докази, якими підтверджені обставини опосередкованого володіння Відповідачем-1 (у складі групи афілійованих осіб) зазначеною кількістю акцій Товариства. Не наведені такі докази також і в постанові суду апеляційної інстанції. 
		105.          Крім того, не вдаючись до переоцінки перелічених в оскаржуваних судових рішеннях доказів, що підтверджують обставини афілійованості відповідних осіб (Відповідача-1, Компанії METINVEST B.V. (Метінвест Б.В.), ТОВ "Метінвест Холдинг", Компанії Метінвест Інтернешнл С.А.), Суд звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували правову природу листа Компанії Метінвест Інтеренейшнл С.А. від 09.01.2018 та не надали оцінку його відповідності вимогам статті 76-78 Господарського процесуального кодексу України. 
		106.          Стосовно доводів Позивача щодо посилання в повідомленні Відповідача-1 про намір скористатися правами, передбаченим статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства", на укладений між Відповідачем-1 і його афілійованими особами договір стосовно надання йому відповідних повноважень суди першої та апеляційної інстанції не з`ясували ані наявність такого договору між зазначеними особами, ані наявність чи відсутність посилання на нього у відповідному повідомленні. 
		107.          Без належного дослідження судами попередніх інстанцій зазначених обставин Суд вважає передчасними висновки як щодо наявності у Відповідача-1 права примусового викупу акцій Товариства, передбаченого статтею 652 Закону України "Про акціонерні товариства", так і щодо правомірності здійснення такого викупу за особливою процедурою, визначеною пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1983-VIII, та непоширення на Відповідача-1 вимог статті 65 Закону України "Про акціонерні товариства" відповідно до частини 9 цієї статті. 
		108.          Суд погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій, що положення про повідомлення товариства щодо набуття домінуючого контрольного пакету акцій стосується випадків коли особа набуває або відчужує такий пакет акцій після набрання чинності відповідної норми про порядок реалізації права на обов`язковий продаж. Згадані положення не розповсюджуються на випадки, коли особа вже є власником контрольного пакета акцій станом на дату набуття чинності норми про порядок реалізації права на обов`язковий продаж. 
		109.          Проте не встановивши на підставі належних доказів обставини, які свідчать про набуття Відповідачем-1 та/або його афілійованими особами права власності на контрольний пакет акцій Товариства до набрання чинності Законом №1983-VIII, суди першої та апеляційної інстанцій передчасно зазначили про відсутність у відповідних осіб обов`язку надати обов`язкову безвідкличну пропозицію для акціонерів Товариства про продаж їх акцій.
		110.          Водночас Суд вважає безпідставним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що передбачене статтею 653 Закону України "Про акціонерні товариства" право вимагати викупу належних акціонерам акцій виникає в них лише в разі набуття особою домінуючого контрольного пакета акцій після набуття чинності вказаною нормою. Твердження, що положення статті 653 Закону України "Про акціонерні товариства" не гарантують право акціонера вимагати викупу належних йому акцій у особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій станом на дату набрання чинності відповідних положень, суперечать вимогам пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1983-VIII. Зазначена норма надає відповідне право акціонерам у випадку, якщо власник домінуючого пакета акцій самостійно або через своїх афілійованих осіб здійснює придбання акцій товариства після набрання чинності цим Законом. 
		111.          Не зважаючи на наведені положення Закону та наявність відомостей щодо набуття Компанією Метінвест Б.В. акцій Товариства 10 жовтня 2017 року, суди першої та апеляційної інстанції безпідставно зазначили про відсутність у Позивача права вимагати обов`язкового придбання його акцій. Відповідно, суди належно не дослідили обставини щодо забезпечення можливості міноритарних акціонерів скористатися зазначеним правом, передбаченим статтею 653 Закону України "Про акціонерні товариства" та пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1983-VIII (у відповідній редакції).
		112.          Зокрема, зазначення судами про те, що Товариство на виконання імперативних приписів законодавства України в строки та в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, в день отримання повідомлення про зміну інформації щодо власників 10 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства вчинило усі необхідні дії для розкриття отриманої інформації щодо набуття 10 жовтня 2017 року акцій Товариства Компанією Метінвест Б.В., має неконкретний характер з огляду на відсутність посилання на певні наявні в матеріалах справи та досліджені судами докази, що підтверджують вчинення Товариством відповідних дій. 
		113.          Разом з тим Суд не погоджується з тим, що твердження про порушення порядку розкриття особливої інформації по операції від 10 жовтня 2017 року жодним чином не обґрунтовує позовні вимоги, пов`язані з процедурою сквіз-ауту, що мала місце у березні-квітні 2018 року. Суд вважає, що обставини дотримання чи недотримання вимог законодавства щодо забезпечення права міноритарних акціонерів вимагати обов`язкового придбання належних їм акцій (з визначенням ціни такого придбання згідно з вимогами відповідних законодавчих норм) до проведення процедури примусового викупу акцій є суттєвими для з`ясування збалансованості інтересів усіх акціонерів відповідного товариства, зокрема, враховуючи порядок визначення ціни обов`язкового придбання акцій, певною мірою відмінний від ціни обов`язкового продажу, передбаченої пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1983-VIII.
		114.          Крім того, Суд вважає передчасним відхилення судами першої та апеляційної інстанції доводів Позивача про заниження ринкової вартості акцій Товариства під час обов`язкового продажу акцій з огляду на таке. 
		115.          Наведений висновок судів ґрунтується на тому, що Відповідач-1 не є уповноваженою особою з визначення вартості акцій Товариства для їх обов`язкового продажу, чинне законодавство покладає такий обов`язок на акціонерне товариство в особі його наглядової ради. Оскільки акції Товариства не були включені до біржового реєстру фондових бірж, їх ринкова вартість була визначена суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність станом на дату отримання товариством відповідного повідомлення, а наглядова рада Товариства дотрималась нормативно встановлених правил щодо прийняття рішення про визначення ринкової вартості однієї акції товариства.  
		116.          При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що наглядова рада Товариства сформована 26 квітня 2016 року в складі 5 осіб, а оскаржуване рішення у формі протоколу №314 від 14.03.2018 прийняте більшістю голосів наглядової ради в межах трирічного строку діяльності наглядової ради. З огляду на таке безпідставними є доводи Позивача про неврахування судами протоколу №1 річних загальних зборів Товариства від 26.04.2016. Оскільки під час розгляду справи судами Позивач не довів обставини визнання недійсним зазначеного рішення, на підставі якого сформований складі наглядової ради Товариства, Суд не приймає до уваги його доводи щодо нелегітимного складу цього органу. 
		117.          Доводи Позивача про те, що ринкова вартість для визначення ціни викупу акцій за публічною вимогою мала розраховуватися та затверджуватися наглядовою радою Товариства як середній біржовий курс акцій Товариства, розрахований ПАТ "Українська біржа" за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається їх ринкова вартість, не підлягають врахуванню відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони по суті зводяться до встановлення судом касаційної інстанції обставин щодо включення акцій Товариства до біржового реєстру фондових бірж, які не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій. Втім, перевіряючи правильність застосування норм процесуального права, Суд звертає увагу, що зазначення суду апеляційної інстанції про те, що прінт-скрін інформації з результатами біржових торгів акціями Товариства не підтверджує вимог, викладених у позовній заяві Позивача, має неконкретний характер, адже не містить висновку ані щодо правової природи зазначеного прінт-скріну, ані щодо наведених в ньому відомостей. 
		118.          Водночас Суд вважає слушними доводи Позивача про те, що невідповідність вимогам законодавства рішення наглядової ради в частині затвердження ринкової вартості акцій з метою їх викупу є підставою для визнання такого рішення недійсним, зокрема, ціна акцій, яка ґрунтується на висновку суб`єкта оціночної діяльності, вчиненому з порушенням вимог нормативно-правових актів, не може вважатися дійсною ринковою ціною. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.10.2018 у справі №923/415/17.
		119.          Отже, твердження судів першої та апеляційної інстанцій, що члени наглядової ради Товариства не мають спеціальних знань у галузі оцінки вартості майна, щоб самостійно визначити, чи відповідає або не відповідає вимогам законодавства визначена незалежним оцінювачем ринкова вартість майна, а у наглядової ради Товариства, у випадках затвердження ринкової вартості акцій на підставі звіту про оцінку акцій, відсутня можливість відступити від його змісту, не можна визнати доречними у контексті дослідження обставин забезпечення справедливої компенсації міноритарним акціонерам за примусово викуплені в них акції. Адже дослідження судами зазначеного питання не повинно обмежуватися лише з`ясуванням обставин формального виконання Товариством та заявником вимоги порядку затвердження та повідомлення ціни обов`язкового продажу акцій, а має бути спрямоване на достовірне встановлення дійсної ринкової вартості відповідних акцій. 
		120.          Тому відсутність у наглядової ради на час проведення спірної процедури примусового викупу акцій негативної рецензії щодо Звіту не є достатньою підставою для висновку про відповідність затвердженої оскаржуваним рішенням від 14.03.2018 ринкової вартості акції дійсній її ринковій вартості, отримання якої могло би бути визнано справедливою і обґрунтованою компенсацією за втручання в мирне володіння Позивачем своїм майном. 
		121.          Суди під час вирішення спору мали перевірити обставини щодо формування затвердженої наглядовою радою ринкової вартості акції з виконанням усіх вимог законодавства, зокрема про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, на підставі дослідження усіх наявних у справі доказів, які відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, а також із застосуванням, в разі необхідності, передбачених процесуальним законодавством засобів щодо з`ясування обставин, для яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право. 
		122.          Зважаючи ж на те, що низка доказів не отримала належної правової оцінки судів під час розгляду справи, Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів щодо невідповідності Звіту вимогам чинного законодавства на час проведення оцінки.
		123.          Так, зазначивши про виконання Фондом державного майна України рецензії на Звіт вже після закінчення процедури обов`язкового продажу акцій, а також про відсутність пріоритету в такої рецензії перед рецензіями інших суб`єктів оціночної діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій по суті не дослідили відповідність чи невідповідність фактичним обставинам твердження Фонду державного майна України щодо виявлення значних недоліків при складанні Звіту та не з`ясували, чи не призвели такі недоліки до заниження ринкової вартості акцій Товариства. 
		124.          Посилання суду апеляційної інстанції в цьому контексті на наявність виправленого звіту про оцінку однієї простої іменної акції Товариства, який отримав позитивну рецензію Фонду державного майна України та передбачає ніжчу за визначену в Звіті ціну акції, не є достатнім, адже не засноване на безпосередньому дослідженні обставин щодо дійсної ринкової ціни спірних акцій. 
		125.          Суд вважає слушними доводи Позивача про безпідставність твердження суду апеляційної інстанції про прийняття місцевим господарським судом до уваги наданого Позивачем висновку судово-економічної експертизи, адже в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутні зазначення про прийняття до уваги чи відхилення цього доказу при встановленні обставин, які є предметом доказування у справі, зокрема щодо дійсної ринкової вартості спірних акцій. 
		126.          Не вдаючись до оцінки відповідного доказу, Суд зі змісту оскаржуваної постанови вбачає, що апеляційний господарський суд при відхиленні наданого Позивачем висновку експерта обмежився посиланням на відсутність у реєстрі суб`єктів оціночної діяльності на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України відомостей щодо такого суб`єкта оціночної діяльності як ТОВ "Центр судових експертиз Альтернатива". Однак суд не пересвідчився у наявності чи відсутності правових підстав вважати наданий Позивачем доказ висновком експерта відповідно до вимог законодавства, зокрема з урахуванням відповідності чи невідповідності вимогам, які ставляться законом до експерта, саме осіб, що здійснили дослідження та надали відповідний висновок. 
		127.          Разом з тим Суд зазначає, що в разі невизнання поданого Позивачем доказу висновком експерта відповідно до норм законодавства, які регулюють відповідні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанції для з`ясування обставин, що є необхідними для правильного вирішення справи, але потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, мав право призначити з власної ініціативи судову експертизу в порядку, передбаченому статтею 99 Господарського процесуального кодексу України.
		128.          Водночас Суд не приймає до уваги аргументи Позивача щодо неправильної, на його думку, оцінки судом апеляційної інстанції звіту ПП "Академія оцінки і права" від 14.06.2018 про оцінку однієї простої іменної акції Товариства та щодо неправомірного врахування судами наданої Позивачем копії Звіту, оскільки такі доводи по суті зводяться до переоцінки доказів, що не входить до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи судом касаційної інстанції. 
		129.          Крім того, Суд вважає передчасним відхилення судами першої та апеляційної інстанцій доводів Позивача про неправомірності здійснення оцінки ринкової вартості акції Товариства саме в пакеті розміром 3,256%. 
		130.          Наведений висновок судів ґрунтується на тому, що чинним законодавством не передбачено мінімальний розмір пакета акцій, який оцінюється для визначення ринкової вартості однієї простої іменної акції товариства, і оцінка однієї простої іменної акції на підставі 3,256% пакета акцій не заборонена законом. Оскільки станом на дату початку процедури сквіз-ауту розмір міноритарного пакету акцій у Товаристві становив 3,256%, тому договір укладений про надання послуг з оцінки саме такого пакета акцій. При цьому суд апеляційної інстанції послався на відсутність зазначення в рецензіях на Звіт, наданих ВГО "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів" та Фондом державного майна України, про те, що обрання в якості об`єкта оцінки 3,256% пакета акцій будь-яким чином вплинуло на правильність виконання оцінки або відповідність застосованих процедур вимогам нормативно-правових актів з оцінки. 
		131.          З викладеного Суд вбачає, що суди попередніх інстанцій обмежились посиланням на відсутність законодавчої заборони та зауважень з цього питання в рецензіях на Звіт, яким визначалась ринкова вартість однієї простої іменної акції Товариства станом на 2 березня 2018 року саме в складі пакетів загальною кількістю 3,256% від статутного фонду. Однак суди безпосередньо не досліджували питання, чи обґрунтовано здійснена оцінка ринкової вартості акції Товариства саме в складі зазначеного пакету, чи мала така оцінка вплив на розмір визначеної за її результатами ринкової вартості (зокрема, у вигляді зменшення її порівняно з оцінкою у складі пакету акцій кількістю 100% від статутного фонду) та чи забезпечує наведена оцінка визначення справедливої та обґрунтованої компенсації міноритарним акціонерам вартості примусово викуплених у них акцій. Суд звертає увагу, що дослідження наведених обставин має істотне значення для вирішення даного спору, адже наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакету акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій.
		132.          Отже, виходячи з наведеного, Суд вважає передчасними висновки судів про відсутність при проведенні спірної процедури обов`язкового продажу акцій порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та непропорційного втручання в права Позивача.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		133.          Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів. 
		134.          Відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		135.          Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		136.          Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з`ясувати усі необхідні обставини, що становлять предмет доказування у цій справі, зокрема, щодо питань: чи проводилась спірна процедура примусового відчуження акцій відповідно до норм закону; чи здійснювалась вона з легітимною метою; чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою та чи дотриманий критерій пропорційності втручання в права Позивача. 
		137.          Крім того, зважаючи на скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій, ухвалених щодо вирішення спору по суті, також підлягають скасуванню оскаржувані Позивачем додаткове рішення і додаткова постанова, оскільки визначений ними розподіл судових витрат є передчасним. 
		Розподіл судових витрат
		138.          Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія-7" задовольнити частково.
		2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2018, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі №910/8714/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                   О. Кролевець
		 
		Судді                                                                                                С. Бакуліна
		 
		                                                                                                               Н. Губенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...