Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 209/2730/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2021.
Дата набрання законної сили: 23.02.2021
Номер судового провадження: 61-15936ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		23 лютого 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 209/2730/19
		провадження № 61-15936св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С.,             Зайцева А. Ю.,                     
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , 
		третя особа - Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року у складі судді Шендрика К. Л., постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                      ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 08 грудня 2012 року між                                       ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 . 
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська                                              від 11 вересня 2018 року шлюб між сторонами у справі розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 поїхала разом з сином до свого місця проживання та чинить перешкоди позивачу у побаченні з дитиною. 
		 
		Зазначає, що з боку відповідача поступають погрози на його адресу, ОСОБА_2 неодноразово заявляла в поліцію про те, що начебто позивач викрав сина. Вважає, що відповідачка подає синові приклад агресивної поведінки, проявляючи неповагу до старших. Натомість, позивач любить свого сина та спроможний забезпечити його всім необхідним, офіційно працевлаштований, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра. Позивач є власником будинку АДРЕСА_1 , в якому він проживає разом зі своєю матір`ю. За його зверненням до служби у справах дітей Криничанської райдержадміністрації було обстежено умови проживання в будинку. Згідно з актом обстеження, в будинку наявне місце для дитини, іграшки відповідно до віку дитини.
		 
		На підставі викладеного ОСОБА_1 просиввизначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду  з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради, про визначення місця проживання дитини, визначення часу та місця спілкування батька з дитиною та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
		 
		Зустрічний позов мотивовано тим, що після розірвання шлюбу син залишився проживати з нею. Відповідно до судового наказу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 серпня 2018 року                                    ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина у розмірі ј частини з заробітку платника аліментів. Син постійно проживає з нею, зареєстрований за місцем проживання матері: АДРЕСА_2 . Зазначає, що у квартирі створені всі умови для проживання та розвитку дитини. Відповідач не сплачує аліменти на утримання сина,                             у зв`язку з чим станом на 01 травня 2019 року виникла значна заборгованість.
		 
		Враховуючи вказане, ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею за адресою: АДРЕСА_2 ; визначити час та місце спілкування батька ОСОБА_1 з малолітнім сином, а саме: 1 та 3 неділя кожного місяця з 10 години до 13 години за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , у присутності матері; стягнути з ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення заборгованості по аліментам у сумі 9 769,64 грн.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково.
		 
		Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю - ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Визначено час та місце спілкування батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , а саме:
		- кожні перші та треті вихідні дні місяця: з суботи по неділю з 08.00 години до 18.00 години;
		- під час літніх канікул один тиждень на місяць за місцем проживання батька ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення заборгованості по аліментам, стягуваних за рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 15 серпня 2018 року у розмірі 9 074,14 грн.
		 
		В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи, має вади мовленнєвого розвитку, позитивно сприятиме її розвитку.
		Не погодившись з таким рішенням місцевого суду в частині визначення місця проживання дитини, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на нього у вказаній частині, в якій просив скасувати це судове рішення в частині визначення місця проживання дитини з матір`ю та ухвалити нове, яким визначити місце проживання дитини разом з батьком.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року рішення місцевого суду в оскаржуваній частині позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
		 
		При цьому, в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визначення часу і місця спілкування батька з дитиною та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводів та вимог не привів, тому апеляційним судом воно в цій частині вимог не переглядалось. 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення у справі, яким визначити місце проживання дитини разом з батьком.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій                 ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а тому висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції                                              у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи. 
		 
		15 грудня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року  касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визначення часу і місця спілкування батька з дитиною та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів закрито.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі                                     з 08 грудня 2012 року. Рішенням Дніпровського районного суду                                                м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 вересня 2018 року шлюб між сторонами у справі розірвано. 
		 
		Від спільного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син -                      ОСОБА_3 .
		 
		ОСОБА_1 працює сторожем, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно.
		 
		ОСОБА_2 працює прибиральницею службових приміщень на                                      ПП «Укрптахосервіс», характеризується позитивно.
		 
		Малолітній ОСОБА_3 відвідує КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 37 «Веселка» з травня 2018 року, має складності у мовленнєвому розвитку, потребує допомоги спеціалістів (логопеда, педагога).
		Відповідно до висновку № 6-11/1229 від 13 грудня 2019 року орган опіки та піклування Кам`янської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині відповідають.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Відповідно до положень статті 157 Сімейного кодексу України (далі - СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
		Згідно із статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
		Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
		Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE,                         № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
		 
		Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
		Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).
		При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
		При цьому необхідно ураховувати, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.
		Отже, суди попередніх інстанцій, правильно визначившись з характером спірних правовідносин урахувавши вказані норми матеріального права, встановивши обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, прийнявши до уваги висновок № 6-11/1229 від 13 грудня 2019 року органу опіки та піклування Кам`янської міської ради про доцільність визначення місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, з огляду на ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батьків, дійшли обґрунтованого висновку що місце проживання малолітнього                   ОСОБА_3  має бути визначено разом із матір`ю.
		При цьому, розуміючи, що спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, суди надали першочергове значення саме найкращим інтересам дитини та визначення судами місця проживання дитини з матір`ю не впливатиме на взаємовідносини батька із сином, оскільки таке визначення місця проживання дитини, не позбавляє батька батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
		Зокрема, ОСОБА_1 не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування із сином у порядку, визначеному судом першої інстанції.
		Посилання заявника на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 182/2037/17 за подібних правовідносин, не свідчить, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування такого висновку, оскільки висновки суду касаційної інстанції у цій справі хоч і зроблені за подібних правовідносин, проте за встановлення інших фактичних обставин, які є відмінними від фактичних обставин справи, яка переглядається, що виключає можливість його застосування.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до вирішення питання про недостовірність висновку експерта, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення,в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року  в частині позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Є. В. Коротенко
		 
		 
		  В. С. Жданова
		 
		 
		  А. Ю. Зайцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...