Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/1756/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них; примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2021. Зареєстровано: 26.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2021.

Номер судового провадження: 2-а/755/57/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/1756/21
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"24" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Виниченко Л.М.,
		при секретарі Ганжа Д.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу № 755/1756/21 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення та про заборону в`їзду на територію України,-
		у с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_2 в особі представника Волинської В.І. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та заборони в`їзду № 2 від 15.01.2021 року.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.01.2021 року відповідачем було ухвалено рішення № 2 про примусове повернення до країни походження або третьої країни та заборони в`їзду особі без громадянства ОСОБА_1 , яке було вручено позивачу в той же день. З позивачем співробітники міграційної служби спілкувалися російською мовою та на їх вимогу позивачем було підписано розписку про те, що він не потребує перекладача і адвоката. Така вимога була аргументована тим, що для залучення перекладача потрібен час і позивач буде змушений весь цей час проводити в приміщенні міграційної служби. Позивачем були підписані документи складені українською мовою без повного розуміння їх змісту, оскільки позивач українську мову він розуміє, а читати та писати українською не вміє. Пояснення писав російською мовою. Спірне рішення позивач вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права, оскільки не зрозуміло що саме ним було порушено у 1992 році коли він прибув до України, оскільки Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», на який відповідач посилався у спірному рішенні прийнято 22.09.2011 року. Позивач відбував покарання в місцях позбавлення волі, звідки звільнився 15.01.2021 року, а відтак не зрозуміло яким чином позивач міг звернутися до територіального органу міграційної служби із заявою про визнання його особою без громадянства. Підставою для прийняття рішення від 15.01.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни вказано про порушення позивачем правил перебування в Україні, тобто вчинене адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, однак станом на день винесення спірного рішення вказана постанова законної сили не набрала. Позивач в Україні має рідну сестру ОСОБА_4 , яка являється громадянкою України, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача підстав для імміграції є помилковим. Відповідачем було порушено вимоги Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, оскільки позивачу замість примірника рішення було видано лише його копію. Ухвалюючи спірне рішення відповідачем не враховано, що у позивача відсутній паспортний документ та документ, що посвідчує його особу на підставі якого він може оформити проїзний документ на виїзд, а тому виконати таку вимог як покинути територію України до 14.02.2021 року не можливо з незалежних від позивача підстав і є незаконною. Позивач жодним чином не ухиляється від свого документування та оформлення перебування на території України.
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.01.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання (а.с. 38, 39).
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.02.2021 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 Волинської В.І. про витребування доказів та витребувано від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області копію матеріалів на підставі яких було ухвалено рішення № 2 від 15 січня 2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни особи без громадянства Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 46, 47).
		23 лютого 2021 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2021 року від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшли витребувані судом матеріали.
		Сторони в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
		Представником позивача ОСОБА_1 Волинською В.І. до суду подано заяву у якій просить провести розгляд справи у відсутності її та позивача та задовольнити позовні вимоги.
		Відзив на позов відповідачем до суду не подавався.
		Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі зібрані по справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
		Судом встановлено, що 15.01.2021 року головним спеціалістом Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області Корнієнко С.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКО № 000844 відносно особи без громадянства ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП, зі змісту якого убачається, що 15.01.2021 року о 13 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , була виявлена особа без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні.
		Також 15.01.2021 року начальником відділу Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКО № 000844 винесено постанову серії ПН МКО № 000846 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі змісту якої убачається, що 15.01.2021 року о 13 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено особу без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування в Україні, тобто проживав без документів на право проживання в Україні.
		Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 100 грн.
		15 січня 2021 року завідувачем сектору протидії нелегальній міграції Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за результатами розгляду матеріалів щодо особи без громадянства Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни особи без громадянства Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язано покинути територію України у термін до 14.02.2021 року та заборонено в`їзд на територію України терміном на три роки.
		Як убачається зі змісту спірного рішення, 15.01.2021 року близько 13 год. 10 хв. по вул. Привокзальній, 3-А в м. Біла Церква, був виявлений особа без громадянства Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився на території України з порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Особа без громадянства Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України в листопаді 1992 року з території Республіки Грузія, авіарейсом Тбілісі-Київ. На протязі встановленого 90 денного терміну перебування в Україні документи на перебування в Україні не оформив, територію України не покинув. 02 листопада 2016 року Оболонським районним судом м. Києва був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 186 КК України та до 15.01.2021 року відбував покарання у Білоцерківській ВК-35. За порушення правил перебування іноземних громадян на території України особу без громадянства Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП у виді штрафу у розмірі 5 100 грн. Відповідно до Закону України «Про імміграцію», де визначаються категорії іммігрантів, яким надається дозвіл на імміграцію в Україну, Закону України «Про громадянство України», особа без громадянства Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не має підстав для отримання дозволу на імміграцію в Україну. У зв`язку з тим, що особа без громадянства Грузії ОСОБА_1 незаконно перебував на території України та у нього відсутні підстави для подальшого перебування на території держави, підлягає примусовому поверненню за межі України.
		За вимогами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
		Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
		Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. 
		Відповідно до частини 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.
		Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. 
		Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція).
		Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
		Відповідно до п. 5 розділу 1 Інструкції, підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
		Згідно норми ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
		За змістом ст. ст. 6, 7 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземця або особу без громадянства може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або їм може бути надано тимчасовий захист у порядку, встановленому законом. 
		Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
		Іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку (ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
		В`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України (ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
		Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Правила щодо реєстрації іноземців та осіб без громадянства не поширюються на осіб, які з наміром визнання їх біженцями в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні чи отримання притулку або тимчасового захисту, незаконно перетнули державний кордон України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції здійснює реєстрацію іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія закону про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні, лише за наявності одного з документів, що видаються таким особам відповідно до зазначеного закону (ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
		Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій (ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
		Положенням ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
		Нормою ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
		Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.
		Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що з ним співробітники міграційної служби спілкувалися російською мовою та на їх вимогу позивачем було підписано розписку про те, що він не потребує перекладача та адвоката. В свою чергу ним були підписані документи складені українською мовою без повного розуміння їх змісту, оскільки він українську мову він розуміє, а читати та писати українською не вміє, пояснення писав російською мовою. Позивач не погоджується з тим, що ним було порушено міграційне законодавство, оскільки він прибув до України в 1992 році, а Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», на який відповідач посилався у спірному рішенні прийнято 22.09.2011 року. Відбуваючи покарання у місцях позбавлення волі, він не міг звернутися до територіального органу міграційної служби із заявою про визнання його особою без громадянства. На момент ухвалення відповідачем спірного рішення постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності законної сили не набрала. В Україні він має рідну сестру ОСОБА_4 , яка являється громадянкою України, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача підстав для імміграції є помилковим. Відповідачем було порушено вимоги Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, оскільки замість примірника рішення йому було видано лише його копію.
		Вирішуючи питання законності ухвалення відповідачем оспорюваного рішення, суд звертає увагу на наступне.
		Відповідно до положень п. 2 розділу ІІ Інструкції про порядок про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства. У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків.
		Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 15.01.2021 року серії ПР МЕО № 000844, останній містить підпис ОСОБА_1 в графі «Прошу справу про адміністративне правопорушення розглянути без моєї участі», натомість постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 15.01.2021 року серії ПН МКО № 000846 та оспорюване рішення містить підписи ОСОБА_1 про отримання копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та копії оспорюваного рішення, що вказує на те, що розгляд справи за результатами якого відповідачем ухвалено спірне рішення відбувався в присутності позивача ОСОБА_1 .
		Крім цього, враховуючи імовірність розгляду посадовою особою відповідача справи про адміністративне правопорушення в присутності позивача, та беручи до уваги те, що країною походження позивача ОСОБА_1 є Республіка Грузія, у суду є об`єктивні сумніви, що позивач дійсно розумів українську мову і у такому випадку відсутні підстави вважати, що позивачу були роз`яснені всі його права, у тому числі на отримання правової допомоги та що позивач в повній мірі розумів зміст прийнятого щодо нього рішення і його наслідки.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		При цьому будь яких доказів від відповідача, які б могли спростувати доводи позивача викладені у позовній заяві суду не надано.
		З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем не доведено дотримання порядку ухвалення оспорюваного позивачем рішення встановленого Інструкцією про порядок про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, а саме в частині забезпечення участі перекладача під час ухвалення спірного рішення.
		Керуючись ст. ст. 3, 19 Конституції України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150, ст. ст. 1, 2, 5, 8-10, 77, 241-246, 250, 268, 269, 271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - 
		 
		у х в а л и в:
		       
		Позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення та про заборону в`їзду на територію України задовольнити.
		Скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в місті Києві та Київській області від 15 січня 2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни особи без громадянства Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Учасники справи:
		Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
		Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42552598.
		Рішення суду складене 24 лютого 2021 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...