Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/666/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2021. Зареєстровано: 26.02.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2021.
Дата набрання законної сили: 16.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		16 лютого 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  913/666/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., 
		 
		секретар судового засідання - Денисюк І. Г., 
		 
		за участю представників:
		позивача - Мілоградського О. О.,
		відповідача  - Артюха Ю. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 (судді: Гетьман Р. А. - головуючий, Дучал Н. М., Сіверін В. І.) у справі
		за позовом Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК БУДСИСТЕМА"
		про стягнення 5    419 714,83 грн,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У грудні 2019 року Департамент будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації (далі - Департамент будівництва) звернувся до Господарського Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК БУДСИСТЕМА" (далі - ТОВ "БК БУДСИСТЕМА") 94 914,83 грн передоплати за договором, 1 740 800,00 грн пені та 3 584 000,00 грн штрафу.
		Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором будівельного підряду від 27.04.2017 № 26 (далі - договір від 27.04.2017), укладеного між сторонами у справі, в частині використання відповідачем суми перерахованої попередньої оплати та вчасного завершення виконання ним будівельних робіт за таким договором.
		ТОВ "БК БУДСИСТЕМА" у відзиві на позов просило відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема, на цільове використання коштів, отриманих від замовника на виконання умов договору; невідповідність окремих розділів проєктної документації іншим розділам робочого проєкту; на те, що затримка в строках будівництва, яка виникла з вини замовника і обмежила можливість генпідрядника виконати свої обов`язки у визначені договором строки за змістом пункту 10.8 спірного договору не може бути підставою для нарахування і стягнення санкцій з генпідрядника.
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.06.2020 (суддя Лісовицький Є. А.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "БК БУДСИСТЕМА" на користь Департаменту будівництва 94 914,83 грн, перерахованих як передплата, 1 740 800,00 грн пені та 3 584 000,00 грн штрафу. Здійснено розподіл судових витрат.
		Аргументуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми передоплати, оскільки відповідач не підтвердив її використання та не повернув замовнику. Крім того, суд визнав обґрунтованим стягнення з відповідача пені та штрафу у заявленому позивачем розмірі, позаяк відповідач не виконав будівельні роботи у визначений договором строк.
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 (судді: Гетьман Р. А. - головуючий, Дучал Н. М., Сіверін В. І.) рішення Господарського суду Луганської області від 30.06.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за умовами пункту 4.2 спірного договору (з урахуванням змін) замовник має право проводити попередню оплату на строк до 26.12.2017 і саме після закінчення цього терміну невикористана сума повертається замовникові, утім, як свідчать матеріали справи та установив суд апеляційної інстанції, попередня оплата була проведена не в строк, встановлений договором, тому за висновком суду наразі відсутні підстави для застосування положень пункту 4.2 спірного договору, як і немає підстав вважати, що строк виконання зобов`язання відповідача з повернення суми невикористаної передоплати є таким, що настав; надіслана позивачем на адресу відповідача претензія від 04.10.2019 № 03-30/959 вимог щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати не містить. Суд апеляційної інстанції також установив, що матеріали справи свідчать про те, що спірна сума попередньої оплати була використана відповідачем на закупівлю будівельних матеріалів, що узгоджується з умовами договору від 27.04.2017. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що затримка в строках будівництва, яка виникла з вини замовника і обмежила генпідрядника в можливості виконати свої обов`язки у передбачені спірним договором строки, що мало місце у спірних правовідносинах, не може бути підставою для покладення на генпідрядника санкцій у виді нарахування і стягнення спірних сум пені та штрафу.
		Не погоджуючись з ухваленою у справі постановою, Департамент будівництва подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020, а рішення Господарського суду Луганської області від 30.06.2020 у цій справі залишити в силі.
		Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржену постанову ухвалено без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 17.05.2018 у справі № 910/13832/17, від 28.11.2019 у справі № 910/1084/18, від 04.12.2019 у справі № 910/1085/18. Скаржник вважає, що оскаржена у справі постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням положень статті 882 Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", без застосування пункту 50 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, а також з порушенням статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на неповерненні генпідрядником невикористаних коштів попередньої оплати (авансу) та зазначає, що відповідач не підтвердив використання спірної суми авансу, а видаткові накладні не є належними та допустимими доказами цільового використання відповідачем отриманих від позивача коштів попередньої оплати; належним підтвердженням цільового використання відповідачем коштів попередньої оплати робіт є саме акти виконаних робіт форми КБ-2в, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3. Крім того, скаржник зазначає, що відповідач виконував підрядні роботи та здавав їх позивачеві за відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, що фактично підтверджує наявність проєктної документації у відповідача. 
		Від ТОВ "БК БУДСИСТЕМА" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство посилається на необґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів і правомірність висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскарженій у справі постанові. 
		Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 27.04.2017 між Управлінням капітального будівництва Луганської обласної державної адміністрації (замовник) і ТОВ "БК БУДСИСТЕМА" (генпідрядник) укладено договір будівельного генпідряду № 26, за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проєктно-кошторисної документації та умов договору і здати у встановлений договором строк закінчені роботи, а замовник, у свою чергу, прийняти від генпідрядника та оплатити закінчені роботи, що передбачені у пункті 1.2 цього договору.
		У пункті 1.2 договору від 27.04.2017 визначено види робіт, а саме будівництво житлового будинку № 16-Б в мікрорайоні № 7, у м. Рубіжне, Луганської обл. (завершення будівництва).
		Місцезнаходження об`єкта, на якому проводяться роботи за договором, - будинок № 16-Б, в мікрорайоні № 7, у м. Рубіжне, Луганської обл. (пункт 1.3 договору).
		За змістом пункту 2.1 цього договору початок виконання робіт 27.04.2017, але не раніше дня реєстрації інспекцією Державного архітектурно будівельного контролю у Луганській області декларації про початок виконання будівельних робіт. Закінчення виконання робіт 31.12.2018. 
		Відповідно до пункту 2.2 договору його невід`ємною частиною є календарний графік (додаток № 1 до договору), в якому визначаються дати початку та закінчення робіт.
		Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником (пункт 2.6. договору).
		Згідно з пунктом 3.1 договору ціна предмета договору визначається на підставі договірної ціни, що додається до цього договору (додаток № 2 до договору), і розрахованої відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013. Договірна ціна складає 51 200 000,00 грн, без урахування ПДВ 20 %, у тому числі, на 2017 рік - 30 000 000,00 грн без ПДВ; на 2018 рік - 21 200 000,00 грн без ПДВ.
		Усі зміни початкової договірної ціни оформлюються додатковими угодами сторін у письмовій формі з обов`язковим складанням нової договірної ціни (пункт 3.8 договору).
		Фінансування об`єкта здійснюється за рахунок залишків коштів місцевих бюджетів населених пунктів Луганської області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, які мають цільове призначення і використовуються тільки на оплату за виконанні роботи за цим договором (пункт 4.1 спірного договору).
		У пункті 4.2 договору від 27.04.2017 сторони обумовили, що замовник має право перерахувати підряднику аванс, розмір якого не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Генпідрядник зобов`язується використовувати отриманий аванс на придбання матеріалів та відзвітувати за його використання протягом 3 місяців з моменту отримання, але у будь-якому випадку до завершення поточного бюджетного періоду, в якому отримано аванс. Після закінчення зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
		Замовник здійснює оплату на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) і довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), які складаються генпідрядником за готовністю окремих робіт. Замовник підписує акти протягом 7 днів з моменту їх надання генпідрядником або в цей же термін надає обґрунтовані причини відмови від їх підписання (пункт 4.4 договору від 27.04.2017).
		У разі виявлення у підписаних актах приймання виконаних робіт та довідках про вартість виконаних робіт та витрати (примірні форми № КБ-2в і № КБ-3) помилок, зроблених у попередніх періодах, загальна вартість виконаних робіт підлягає коригуванню. Виконані на свій ризик генпідрядником роботи без підтвердження фінансування замовником не приймаються (пункти 4.5, 4.6 цього договору).
		Згідно з пунктом 5.1 договору від 27.04.2017 замовник після укладення цього договору передає генпідряднику на період виконання робіт і до їх закінчення затверджену проєктно-кошторисну документацію.
		Передання проєктно-кошторисної документації оформлюється двостороннім актом прийому-передачі. У разі відсутності зауважень генпідрядника стосовно проєктно-кошторисної документації упродовж 5 днів з моменту її отримання, вона вважається прийнятою підрядником без зауважень для виконання робіт за цим договором (пункт 5.2 договору). 
		У пункті 7.2.1 договору від 27.04.2017 передбачено, що генпідрядник зобов`язаний негайно приступити до будівництва після отримання дозвільних документів на початок робіт, будівельного майданчика, проєктно-кошторисної документації.
		За порушення строків, передбачених у пунктах 2.1, 4.2 спірного договору від 27.04.2017, з вини генпідрядника, він виплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від суми договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми (пункт 10.6 договору).
		Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункт 10.11 договору).
		До цього договору сторони неодноразово вносили зміни, що оформлено відповідними додатковими угодами, які є його невід`ємною частиною, а саме від 24.05.2017 № 1, від 12.10.2017 № 2, від 07.03.2018 № 3, від 28.12.2018 № 4, від 30.05.2019 № 5, від 02.08.2019 № 6.
		Так, згідно з додатковою угодою від 24.05.2017 № 1 сторони виклали пункти 3.1, 4.2 договору у новій редакції, а саме: "3.1. Ціна предмету договору визначається на підставі договірної ціни, що додається до цього договору (додаток № 2 до цього договору) і розрахованої відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013. Договірна ціна складає 51 200 000,00 грн без ПДВ у тому числі, на 2017 рік 51 000 000,00 грн без ПДВ; на 2018 рік 200 000,00 грн без ПДВ"; "4.2. Замовник має право перерахувати підряднику аванс, розмір якого не може перевищувати 50 відсотків вартості річного обсягу робіт. Генпідрядник зобов`язується використовувати отриманий аванс на придбання матеріалів, обладнання та відзвітувати за його використання протягом трьох місяців з моменту отримання, але у будь-якому разі до завершення поточного бюджетного періоду в якому отримано аванс. За закінченням вказаного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику".
		У подальшому пункт 4.2 спірного договору згідно з додатковою угодою від 12.10.2017 № 2 до договору від 27.04.2017 ще було змінено та викладено його у новій редакції, за змістом якої замовник має право проводити попередню оплату робіт, розмір якої не може перевищувати 70 відсотків вартості річного обсягу робіт на строк до 26.12.2017. Після закінчення вказаного терміну невикористана сума повертається замовнику.
		У додатковій угоді від 07.03.2018 № 3 до спірного договору сторони погодили, зокрема, викласти пункт 3.1 договору у наступній редакції: "3.1. Ціна предмета договору визначається на підставі договірної ціни, що додається до цього договору і розрахованої відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013. Договірна ціна складає 51 200 000,00 грн, без ПДВ, у тому числі, на 2017 рік - 38 866 435,45 грн без ПДВ; на 2018 рік - 12 333 564,55 грн без ПДВ (додаток № 3 до цього договору)"; а також виклали додаток № 1 до договору "Календарний графік виконання робіт" у новій редакції.
		Згідно з додатковою угодою від 28.12.2018 № 4 до спірного договору, зокрема, пункти 2.1, 10.11 викладено у новій редакції, а саме "2.1. Початок виконання робіт - 27.04.2017, але не раніше дня реєстрації інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області декларації про початок виконання будівельних робіт. Закінчення виконання робіт - 30.05.2019"; "10.11. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань". Цією додатковою угодою сторони також погодили викласти додаток № 1 до договору "Календарний графік виконання робіт" у новій редакції.
		У зв`язку зі зміною з 24.04.2019 найменування замовника (з Управління капітального будівництва Луганської обласної державної адміністрації на Департамент будівництва), відповідно до розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 22.12.2018 № 1046 (зі змінами), додатковою угодою від 30.05.2019 № 5 було внесено відповідні зміни в преамбулу та реквізити сторін спірного договору.
		Крім того, додатковою угодою від 30.05.2019 № 5 сторони домовились пункт 2.1. договору від 27.04.2017 викласти в такій редакції: "2.1. Початок виконання робіт 27.04.2017, але не раніше дня реєстрації інспекцією Державного архітектурно будівельного контролю у Луганській області декларації про початок виконання будівельних робіт. Закінчення виконання робіт - 31.07.2019". Згідно з цією ж додатковою угодою було викладено у новій редакції і додаток № 1 до договору "Календарний графік виконання робіт".
		Додатковою угодою від 02.08.2019 № 6 сторони погодили продовжити строк виконання робіт, зазначивши, що закінчення виконання робіт 30.10.2019; та виклали додаток № 1 до договору "Календарний графік виконання робіт" у новій редакції.
		Суди попередніх інстанцій також установили, що на підставі пункту 4.2 договору, в тому числі з урахуванням змін, внесених в цей пункт згідно з додатковою угодою від 24.05.2017 № 1, замовник перерахував на рахунок генпідрядника аванс на придбання матеріалів на загальну суму 25 500 000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення  від 12.05.2017 № 227 на суму 9 000 000,00 грн, від 24.05.2017 № 292 на суму 6 800 000,00 грн, від 08.06.2017 № 360 на суму 9 700 000,00 грн.
		За актами вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, які містяться в матеріалах справи, генпідрядник придбав та змонтував устаткування на загальну суму 2 828 820,08 грн (акт від 30.08.2018 на суму 234 251,46 грн, акт від 30.08.2018 на суму 1 859 046,12 грн, акт від 30.08.2018 на суму 735 522,50 грн).
		Разом з тим, як установили суди, на підставі пункту 4.2 договору (в редакції додаткової угоди від 12.10.2017 № 2) замовник перерахував генпідряднику попередню оплату на виконання робіт в сумі 6 000 000,00 грн (платіжне доручення від 12.10.2017 № 822 на суму 5 000 000,00 грн, платіжне доручення від 26.07.2018 № 432 на суму 1 000 000,00 грн). Генпідрядник, у свою чергу, розпочав та виконав, а замовник прийняв без зауважень підрядні роботи на суму 48 023 095,69 грн, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт, підписані замовником та генпідрядником, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року на суму 1 532 914,50 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень-2 2017 року на суму 11 046 000,00 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень-3 2017 року на суму 1 027 519,74 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень-4 2017 року на суму 3 338 915,71 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року на суму 1 537 389,91 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року на суму 1 061 414,56 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2018 року на суму 215 130,33 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-2 2018 року на суму 1 860 614,35 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-3 2018 року на суму 852 289,75 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-4 2018 року на суму 524 097,42 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-5 2018 року на суму 457 161,64 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-6 2018 року на суму 442 182,35 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року на суму 1 752 810,35 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за травень-2 2018 року на суму 1 116 434,82 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року на суму 4 120 994,03 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на суму 13 413 706,08 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на суму 2 697 306,03 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на суму 5 650,23 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на суму 115 478,72 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 905 085,17 грн.
		Отже, як установили попередні судові інстанції, генпідрядник придбав устаткування та виконав будівельні роботи на загальну суму 50 851 915,77 грн.
		Водночас суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно з платіжним дорученням від 15.12.2017 № 1086 на суму 4 000 000,00 грн (відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 15.12.2017 авансова плата, яка була виключена з підсумку, - 7 046 000,00 грн) замовник здійснив оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень-2 2017 року на суму 11 046 000,00 грн. 
		За платіжними дорученнями від 26.12.2017 № 1266 на суму 3 338 915,71 грн і № 1267 на суму 1 027 519,74 грн були повністю сплачені замовником акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень-3 2017 року на суму 1 027 519,74 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень-4 2017 року на суму 3 338 915,71 грн.
		Згідно з платіжним дорученням від 07.03.2018 № 78 на суму 1 537 389,91 грн замовник здійснив повну оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року на суму 1 537 389,91 грн.
		Згідно з платіжним дорученням від 06.04.2018 № 114 на суму 1 061 414,56 грн замовник здійснив повну оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року на суму 1 061 414,56 грн.
		Також замовник здійснив повну оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2018 року на суму 215 130,33 грн, оскільки відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 11.04.2018 авансова плата, що виключається з підсумку, - 215 130,33 грн.
		За платіжним дорученням від 13.04.2018 № 131 на суму 960 614,35 грн (відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 13.04.2018 авансова плата, яка була виключена з підсумку, - 900 000,00 грн) замовник також здійснив повну оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень-2 2018 року на суму 1 860 614,35 грн. 
		Згідно з платіжним дорученням від 19.04.2018 № 148 на суму 426 289,75 грн (відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 19.04.2018 авансова плата, яка була виключена з підсумку, - 426 000,00 грн) замовник здійснив повну оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень-3 2018 року на суму 852 289,75 грн. 
		Згідно з платіжним дорученням від 24.04.2018 № 154 на суму 524 097,42 грн замовник здійснив повну оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень-4 2018 року на суму 524 097,42 грн.
		Згідно з платіжним дорученням від 26.04.2018 № 182 на суму 457 161,64 грн замовник здійснив повну оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень-5 2018 року на суму 457 161,64 грн. 
		Згідно з платіжним дорученням від 26.04.2018 № 183 на суму 442 182,35 грн замовник здійснив повну оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень-6 2018 року на суму 442 182,35 грн.
		Згідно з платіжним дорученням від 14.05.2018 № 233 на суму 1 752 810,35 грн замовник здійснив повну оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року на суму 1 752 810,35 грн.
		Згідно з платіжним дорученням від 23.05.2018 № 249 на суму 1 116 434,82 грн замовник здійснив повну оплату за актом приймання виконаних будівельних робіт за травень-2 2018 року на суму 1 116 434,82 грн.
		Згідно з платіжним дорученням від 04.06.2018 № 299 на суму 2 802 000,00 грн (відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 01.06.2018 авансова плата, яка була виключена з підсумку, - 1 318 994,03 грн) замовник повністю сплатив за актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2018 року на суму 4 120 994,03 грн.
		Відповідно до довідки про вартість виконаних робіт та витрати за серпень 2018 року від 30.08.2019, яка підписана уповноваженими представниками сторін договору, авансову плату у сумі 19 060 961,14 грн зараховано як оплату виконаних будівельних робіт.
		Таким чином, як зазначили суди, акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на суми 2 697 306,03 грн, 5 650,23 грн, 115 478,72 грн, 13 413 706,08 грн були оплачені замовником. Загальна сума грошових коштів за актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року становить 16 232 141,06 грн.
		Вартість устаткування, яка була включена до довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та витрат від 30.08.2019, становить 2 828 820,08 грн.
		Оплата будівельних робіт, виконаних у жовтні 2018 року та підтверджених актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 905 085,17 грн, була здійснена шляхом зарахування попередньої оплати на суму 905 085,17 грн, що відображено у довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 26.10.2018.
		Отже, як установили суди, позивач сплатив вартість виконаних робіт в сумі 19 446 830,60 грн.
		Як зазначив позивач на обґрунтування позову, відповідач не здав у встановлений договором строк (до 30.10.2019) об`єкт "Будівництво житлового будинку № 16-Б в мікрорайоні № 7, м. Рубіжне, Луганської обл. (завершення будівництва)" та не виконав всі передбачені договором будівельні роботи. При цьому сума коштів, яка була перерахована відповідачу як попередня оплата та невикористана ним, становить 94 914,83 грн.
		У зв`язку з невиконанням відповідачем погоджених умовами спірного договору певних видів (етапів) робіт позивач звернувся до відповідача з претензією від 04.10.2019 № 03-30/959, в якій вимагав в найкоротший строк виконати всі види (етапи) робіт, передбачені календарним графіком виконання робіт та строк виконання яких настав, і надати належним чином оформлені документи, що засвідчують факт виконання будівельних робіт.
		Як стверджує позивач, відповідач відповіді на претензію не надав, роботи не виконав та грошові кошти не повернув.
		Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача невикористаної суми передоплати за договором від 27.04.2017 у сумі 94 914,83 грн, а також 1 740 800,00 грн пені та 3 584 000,00 грн штрафу за невиконання будівельних робіт у визначений спірним договором строк.
		Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов`язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності. Якщо підрядник не виконав обов`язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема, у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва. 
		За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі статтею 546 зазначеного кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою.
		Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України). 
		Водночас у частині 4 статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що построчення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. 
		Згідно з положеннями статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку та скасовуючи судове рішення суду першої інстанції і відмовляючи у позові, урахував положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дослідив обставини справи та наявні у ній докази, надав оцінку умовам спірного договору та дійшов висновку щодо безпідставності вимог позивача про стягнення з відповідача спірних сум передплати та неустойки за договором від 27.04.2017. Суд апеляційної інстанції установив, що за умовами діючого пункту 4.2 спірного договору (у редакції додаткової угоди від 12.10.2017 № 2) замовник має право проводити попередню оплату на строк до 26.12.2017 і відповідно до умов цього договору саме за закінченням зазначеного терміну невикористана сума повертається замовнику. Разом із тим, апеляційний господарський суд наголосив, що матеріали справи свідчать, що замовник перерахував генпідряднику попередню оплату на виконання робіт в розмірі 6 000 000,00 грн, а саме за платіжним дорученням від 12.10.2017 № 822 на суму 5 000 000,00 грн і за платіжним дорученням від 26.07.2018  № 432 на суму 1 000 000,00 грн, і такі платежі проводилися вже після внесення змін у пункт 4.2. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 12.10.2017. Отже, за висновком суду попередня оплата була проведена позивачем поза межами строку, встановленого у договорі; вимоги стосовно повернення невикористаної суми передоплати позивач відповідачеві не висував; підстав вважати, що строк виконання зобов`язання відповідача з повернення суми невикористаної передоплати є таким, що настав, немає. Водночас спірна сума передоплати була використана відповідачем на закупівлю будівельних матеріалів, що узгоджується з положеннями договору будівельного підряду, укладеного між сторонами у справі. Зокрема, апеляційний господарський суд надав оцінку, у тому числі, наявним у матеріалах справи видатковим накладним, складеним, починаючи із 01.09.2018, тобто за період після отримання суми попередньої оплати та оформлення сторонами акта приймання виконаних робіт за формою КБ-2в за серпень 2018, та установив, що видаткові накладні від 25.09.2018 № 4, № СИГН0000180, № СИГН0000179, від 27.09.2018 № 15, від 28.09.2018 № 20, від 30.09.2018 № 21, від 30.09.2018 № 8, № 15 належно оформлені та стосуються придбання матеріалів, які є розхідними при спірному будівництві (монтаж сантехніки, внутрішнє теплопостачання, благоустрій території, внутрішнє водопостачання і водовідведення). З огляду на встановлені обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для стягнення з відповідача спірної суми передоплати у наведеному випадку немає.
		Поза тим суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 1 74 0800,00 грн пені та 3 584 000,00 грн штрафу за прострочення виконання робіт за договором у зв`язку із недоведеністю  обставин того, що затримка у будівництві сталася з вини генпідрядника - відповідача, зазначивши, що за змістом пункту 10.8 договору затримка в строках будівництва, яка виникла з вини замовника і обмежила можливість генпідрядника виконати свої обов`язки у передбачені договором строки, що мало місце у спірних правовідносинах, не може бути підставою для пред`явлення санкцій до генпідрядника, а відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Суд визнав недоведеним позивачем належними доказами виконання покладеного на нього обов`язку щодо передачі належно оформленої проєктно-кошторисної документації, у тому числі відкорегованої з урахуванням додаткових обсягів робіт та фіксації факту її отримання відповідачем, та установив, що матеріали справи містять численні звернення генпідрядника до замовника із проханнями внести зміни до проєктно-кошторисної документації у зв`язку з наявністю окремих зауважень до неї. Так, зокрема, 04.12.2019 відповідач у листі № 04/12-01 просив позивача надати проєктні рішення для 7 видів робіт та виклав зауваження до частини проєкту "Блискавкозахист"; 05.12.2019 відповідач у листі від 05.12.2019 № 05/12-2, з посиланням на відсутність проєктної документації та інші об`єктивні обставини просив розглянути та затвердити новий календарний графік виконання робіт. Доказів про надання відповіді позивачем на зазначені листи, як зазначив суд апеляційної інстанції, у матеріалах справи немає.
		Як уже зазначалося, позивач не погодився з ухваленою у справі постановою апеляційного господарського суду, згідно з якою було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у позові, та оскаржив її до суду касаційної інстанції. 
		За змістом   статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті   310, частиною 2 статті   313   цього   Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
		З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.
		Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної позивачем постанови в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
		Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої  у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
		У постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судових інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову і стягнення з Приватного підприємства "Рембудплюс" на користь Глобинської центральної районної лікарні 480 000,00 грн попередньої оплати (суми невикористаного підрядником авансу), 251 200,00 грн штрафу за порушення строків виконання зобов`язання, 21 794,93 грн пені та 33 600,00 грн штрафу за порушення строку використання авансу, та відмовою у решті позову. Суди дійшли висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив використання авансу упродовж 3 місяців після його отримання та при цьому виходили, зокрема, із того, що за умовами укладеного між сторонами договору підряду від 11.07.2017 (пункт 4.3) належними та допустимими доказами використання підприємством одержаного авансу є підписані сторонами примірні форми КБ-12в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка по вартість виконаних будівельних робіт та витрати", М-15 "Акт про прийняття устаткування", які в матеріалах справи відсутні. 
		Згідно з постановою Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, було залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову, за якою стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Главмаш" на користь Департаменту капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації 1   787      700,00 грн боргу за договором про закупівлю робіт за державні кошти від 20.09.2017 № 14/09-К та 992   173,50 грн неустойки за період із 26.12.2017 по 15.04.2018 за неповернення попередньої оплати (авансу).   Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, визнав, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неповернутої передоплати підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права та відповідачем не спростовані. За висновком суду, сторони в пункті 4.6 договору визначили чіткі строки реалізації відповідачем суми авансу, встановили певний порядок дій такої реалізації та механізм підтвердження їх виконання. Однак відповідач не дотримався зазначених строків та порядку, а саме не підтвердив факт використання ним суми авансу, не виконав роботи у встановлені у договорі строки, не надав підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, який, за висновком суду, згідно з пунктом 4.6 договору сторони визначили єдиним доказом, що може підтвердити виконання відповідачем пункту 4.6 договору.
		Постановою Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, було залишено без змін судові рішення у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм-Актив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Білдінг" авансового платежу у сумі 600 000,00 грн. Колегія суддів суду касаційної інстанції погодилася з висновком апеляційного суду, що відповідач не підтвердив використання спірної суми авансових платежів, як це передбачено пунктами 4.1, 4.2 договору, оскільки належними доказами виконання відповідачем робіт відповідно до норм   статті 882 Цивільного кодексу України   та умов договору є довідка про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та акт приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в з відомістю ресурсів, який відповідач позивачу та суду не надав, тому авансовий платіж у сумі 600 000 грн підлягає поверненню позивачу.
		У справі № 910/13832/17 (постанова від 17.05.2018) Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх судових інстанцій, які, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосистеми України" на користь Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації суми невикористаного авансу та штрафу, виходили з того, що  позивач на виконання умов договору від 02.12.2016 № 26/2 перерахував відповідачеві суму авансу, проте відповідач всупереч умовам договору роботи не виконав, використання коштів отриманого авансу у встановлені договором строки актами виконаних підрядних робіт і довідками про вартість виконаних підрядних робіт не підтвердив. При цьому суди зазначили, що відповідно до пункту 4.3.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2017) підрядник підтверджує використання коштів отриманого авансу актами виконаних підрядних робіт, складеними за формою КБ-2в, і довідками про вартість виконаних підрядних робіт, складеними за формою КБ-3.
		Як свідчить зміст постанови Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/1084/18, посилання на яку також міститься у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважав за можливе ухвалити нове рішення в частині, в якій у задоволенні позову судами попередніх інстанцій було відмовлено, скасувавши судові акти попередніх інстанцій у зазначеній частині та ухваливши нове рішення про задоволення позову в частині вимог про стягнення 109      423,46 грн основної заборгованості (суми невикористаного авансу), 2 436,30 грн пені, 251,83 грн 3 % річних. Верховний Суд зазначив, що як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з пунктом 4.6 договору підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних   для виконання робіт обладнання, матеріалів, конструкцій та виробів протягом трьох місяців після одержання авансу, але не пізніше 25.12.20174 за закінченням тримісячного терміну використані суми авансу повинні бути підтверджені актом виконаних обсягів робіт або повернуті замовнику. Відповідно до підпунктів 6.4.1, 6.4.3 пункту 6.4 договору підрядник зобов`язався виконати у встановлені строки роботи відповідно до кошторисної документації, здійснювати замовлення, постачання, приймання, розвантажування, складування, збереження та подачу на будівельний майданчик будматеріалів, виробів і конструкцій, виконувати контроль за їх якістю та комплектацією.   Всі матеріали та конструкції, які застосовуються при будівництві, повинні відповідати вимогам кошторисної документації та нормативних документів. Водночас згідно з експертним висновком від 29.12.2018 № 9220, з урахуванням якого суди визначили вартість виконаних відповідачем робіт та вартість використаних будівельних матеріалів, встановлено, що існує невідповідність між використаними будівельними матеріалами та зазначеними у кошторисній документації, яка є невід`ємною частиною договору. Так, згідно з підсумковою відомістю ресурсів відповідно до договору монтажу підлягали металопластикові блоки дверні (енергозберігаючі двокамерні   з подвійним склопакетом), натомість проведено монтаж всіх дверних блоків   суцільних без склопакетів. Існує невідповідність між використаними будівельними матеріалами та зазначеними у кошторисній документації, яка є невід`ємною частиною договору.   Зокрема, в змонтованих дверних блоках відсутні подвійні склопакети. У протоколі узгодження ціни на матеріальні ресурси сторони погодили вартість металопластикових блоків дверних (енергозберігаючі двокамерні з подвійним склопакетом). Підсумкова відомість ресурсів також містить інформацію про будівельні матеріали, вироби і конструкції - металопластикові блоки дверні (енергозберігаючі двокамерні з подвійним склопакетом). Отже, у судів попередніх інстанцій не було підстав для висновку про належне використання відповідачем авансу в сумі 109      423,46 грн (фактично витрачена вартість матеріалів) на придбання і постачання як   необхідних   для виконання робіт обладнання, матеріалів, конструкцій та виробів, оскільки придбані дверні блоки є іншими, ніж погоджено сторонами договору. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач зобов`язання за договором щодо виконання   у строк до 15.12.2017   обумовлених в договорі робіт на загальну суму 715      410,00 грн не виконав.
		Згідно з постановою Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/1085/18, на яку також посилався скаржник у касаційній скарзі, судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Вестінвестбуд" 177 584,56 грн основної заборгованості невикористаного авансу скасовані; ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Вестінвестбуд" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 177 584,56 грн основної заборгованості невикористаного авансу. Верховний Суд зазначив, що суди обох інстанцій встановили, що згідно з пунктом 4.6 договору підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт обладнання, матеріалів, конструкцій та виробів протягом трьох місяців після одержання авансу, але не пізніше 25.12.2017; за закінченням тримісячного терміну використані суми авансу повинні бути підтверджені актом виконаних обсягів робіт або повернуті замовнику. Позивач звертався до відповідача з вимогою повернути невикористаний аванс у сумі 181 233, 30 грн (лист № 062/15/1/22-8745/1 від 22.12.2017), однак така вимога була залишена підрядником без виконання.    З огляду на те, що у договорі сторони прямо погодили обов`язок підрядника повернути аванс, якщо до 25.12.2017 одержані суми авансу на придбання і постачання   необхідних   для виконання робіт обладнання, матеріалів, конструкцій не будуть підтверджені актом виконаних обсягів робіт, а відповідно до встановлених судами фактичних обставин справи роботи, виконані підрядником не відповідають умовам договору та не підтверджені актом виконаних обсягів робіт, суд касаційної інстанції вважає за можливе ухвалити нове рішення щодо задоволення вимог первісного позову в частині стягнення 177 584,56 грн авансу, в якій судами попередніх інстанцій було відмовлено.    Верховний Суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахував також висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/1084/18. 
		З викладеного вбачається, що судові рішення у зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, встановлених судами, які формують зміст правовідносин, та зібраних у таких справах доказів, іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них; аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду, а отже, висновки Верховного Суду у таких справах не підлягають застосуванню у справі, що наразі розглядається судом касаційної інстанції.
		З огляду на викладене, підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.
		Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
		Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Відповідно, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
		При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). 
		У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
		Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (схожий висновок викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
		Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту будівництва на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020  у справі № 913/666/19.
		Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту будівництва, енергозбереження, архітектури та містобудування Луганської обласної державної адміністрації на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2020  у справі № 913/666/19 закрити.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          Т. Б. Дроботова
		 
		Судді                                                                                                       Н. О. Багай
		                                                                                                                      
		                                                                                                                Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...